Chapter 1
Притулившись щокою до столу, Гаррі думає, що більше не хоче. Він не хоче жити.
Життя має гарні сторони, але водночас воно може вибити повітря з грудей і зробити найгіршу ситуацію, яка могла тільки статися, ще гірше.
Гаррі знаходився на Грімоулд-Плейс 12. Це не було погано. Навпаки, тут були всі його друзі та Сіріус. Це здавалося гарним доти, доки йому вистачало їх присутності. Але дні змінялися ночами, а місця для нього так і не знайшлось у цьому домі. Він завжди знаходився у кімнаті з кимось - не важливо з ким. Чи то Рон розглядує журнали по квіддічу в їхній кімнаті. Чи то Герміона сидить у бібліотеці годинами, буркоча собі під ніс прокляття, коли не розуміє написаного у книзі. Чи то містер Візлі сидить на кухні й п‘є каву, паралельно читаючи Пророк. Усамітнення він знаходив тільки у вбиральній і те ненадовго, бо Джинні «от прямо зараз» потрібно було взяти один зі своїх пезликів для макіяжу чи ще якусь дівчачу дрібницю. Неначе всі зговорились та робили все, щоб Гаррі не залишався на самоті. Це було занадто.
Відірвавши голову від столу, Гаррі оглянув кімнату, в якій він зараз знаходився. Це була вітальня. Еммеліна Венс сиділа біля вікна і писала листа. Перо періодично опускалося в чорнильницю, але жодна капля не падала на пергамент. Час від часу, вона зупинялась і зводила очі догори, буркоча щось собі під ніс, але все одно продовжувала писати. Насправді вона майже завжди сидить у виділеній їй кімнаті, але зараз Крічер прибирає її, тому вона тут.
Близнюки Візлі сиділи на лівому дивані та випробовували свій новий винахід один на одному. Схоже, що щось пішло не так, бо ніс Фреда став фіолетовим і мав вигляд хобота слона, а Джордж махав паличкою і тихо лаявся крізь зуби, щоб місис Візлі не почула. Виглядало дивно.
Гаррі піднявся на ноги, на секунду відволікаючи Джорджа від свого заняття, але пронизливий трубний писк Фреда одразу ж повернув всю увагу до його брата.
Підіймаючись по сходах, хлопець розумів, що він хоче кричати й плакати. Він хоче, щоб хтось помітив, що йому погано і допоміг впоратися зі всіма складнощами. Він хотів бути почутим. Він хотів, щоб хтось зупинив його прямо зараз від того, що він хоче зробити.
У їх кімнаті, як завжди, сидів Рон і перебирав ходи, які він може використати для наступної партії з Тонкс. Дівчина мала трохи часу одразу після кожної зустрічі Ордена й, на диво, здружилася з молодшим Візлі через любов до магічних шахів.
— О, привіт, друже, тебе теж дістали ці кляті сперечання Фреда і Джорджа? Присягаюся, якби я міг, то давно наклав би на них «Сіленціо». Ну, хай там що. Не хочеш пограти у плюй-каміння? Пройшла, напевно, вічність, як я грав востаннє, — граючи бровами, запросив його Рон.
— Ні, дякую. Я хочу піти у душ.
— Ну, як знаєш, — просто відповів той, знизуючи плечима.
Підійшовши до своєї шухляди, хлопець взяв змінний одяг та рушник. Шлях до ванної кімнати не був таким великим - всього на поверх нижче.
Наглухо затиснувши двері, Гаррі підійшов до дзеркала, поклав свої речі на вільну тумбочку поряд і почав роздягатися.
Відображення у дзеркалі було огидним: розпатлане чорне волосся, глибокі темні кола під очима, занадто худе тіло… Гаррі провів лінію з початку вени на його шиї, закінчуючи низом його живота. Він дивився на всі свої шрами. Цей, на руці, він отримав, коли неправильно перегорнув яєчню і вогонь лизнув його передпліччя. Тоді хлопцю здавалося, що цей біль був найгіршим в житті; як же він помилявся. Цей шрам з лівої сторони живота він отримав, коли Дадлі та його друзі ганялися за ним після школи. Він тоді так сильно злякався, що не помітив цвяха, старчачого з одного боку недобудованого будинку. Він усвідомив, що стискає кров‘ю тільки коли задúхався і перестав бігти. Кузен тоді наздогнав його та побив, але шрамів від цього не залишилось.
Рука опустилася вздовж тіла.
Є ще декілька шрамів про які ніхто не здогадується. І історія в них не з приємних.
Повернувшись до своїх речей, він обережно дістав лезо, заховане у рушник. Хто б знав, що ховати щось у речах так зручно?
Він вийняв лезо із паперу та поклав одну ногу на ванну. Його гомілка була у порізах. Їх було так багато, що деякі з нових знаходились на старих шрамах. Червона корочка вже покрилася на подряпинах, - в нього і в правду не було багато простору і часу, щоб шкодити собі регулярно.
Подумавши, Гаррі опускає ногу на підлогу та вмикає кран. Вода тече то холодна, то гаряча і тільки після хвилини регуляції, нарешті йде правильна температура - гаряча, щоб шкіра розчервонілася і було боляче, а не настільки, щоб зваритися заживо.
Чекаючи, поки ванна наповниться, хлопець сів на бортик. Він крутив лезо у руках і думав, чи варто воно того? Чи варто закінчувати все отак? Навіть не попрощавшись? Ніхто не міг відповісти на його питання, а Гаррі відчайдушно бажав, щоб йому сказали відповідь.
Він бісів егоїст. Стільки людей боролися і вмирали за його життя, а він просто змарнує їхні старання, роблячи їх смерть - марною.
Ванна набралась доволі швидко. Перевіривши воду, Гаррі повільно опустив одну ногу. Як тільки порізи досягнули води, він міцно стиснув щелепу, щоб не видати і звука.
Він опустився у ванну повністю. Голова лежала назовні, а все тіло покрито водою. Опустившись нижче, Гаррі затримав дихання. Під водою було також, як і пів року тому на Турнірі Трьох Чарівників, коли він врятував Рона й сестру Фльор від грінділоу. Жахливо. Швидко винирнувши, хлопець проводить рукою по обличчю і волоссю. Інша рука все ще тримає лезо.
Він ніколи не хотів шкодити собі. Якби він міг, він би позбавився цього. Все почалось тільки після смерті Седріка. Гаррі не міг більше стримувати свої емоції, але кричати на всіх, вивільнюючи свій гнів, він теж не міг, тому хлопець згадав дещо.
Тітка Петунія завжди лаялась на нього, коли він проявляв свою «дивність», тому, одного разу, Гаррі так сильно вкусив свою руку, що на ній лишились сліди його зубів, а з часом з‘явився великий синець. Але суть в іншому - він стримав себе. Він контролював себе через біль і його стихійний викид не стався.
Це і наштовхнуло його, що, хоч все йде по пизді є одна річ, яку він може контролювати - його біль.
Стиснувши лезо, хлопець закинув одну ногу на коліно іншої. Спочатку йому потрібно причинити вже знайомий біль. Насправді він дуже сильно боїться смерті.
Перший поріз був маленький - тільки подряпина кінцем леза. Йому треба пристосуватися до цього, далі буде краще.
Поступово, поріз за порізом, він збільшував силу. Біль була такою ж, як і завжди, і йому це дійсно подобалось. Це завжди було однаково.
Каплі крові капали у воду, фарбуючи її у червоний. Гаррі не плакав. Здавалось, що в нього навіть немає емоцій, - він сидів із кам‘яним лицем, - але це була неправда. Вони були приглушені, ніби хтось зробив звук на радіо тихіше. Скоріш за все, те, що Гаррі зараз відчуває - це апатія. Герміона якось згадала це слово у розмові й після її пояснення, хлопець зрозумів, що це найбільш описує його стан.
Він так втомився.
Вставати з ліжка стало проблемою номер один.
Чому? Гаррі запитував себе щоранку. Чому я досі живий?
Було б набагато краще, якби я помер уві сні.
На голені не залишалось багато місця, тому він знов опустив ногу у воду. Вже звиклий біль став в рази більше, ніби це не вода торкається його порізів, а кислота.
Гаррі думає, що він може порізати іншу ногу, але одразу ж зупинив себе. Він розтягує час. Він розуміє це.
Лезо у правій руці було в крові. Ліва рука була абсолютно чистою, окрім крові Седріка, яка назавжди залишиться на його руках.
Притуливши лезо на самий верх руки, Гаррі глибоко вдихнув і потягнув униз—
— Гаррі, оленятко, ти будеш ще довго? Крічер зробив вечерю, — голос Сіріуса почувся із-за дверей.
Надріз вийшов глибокий, але не занадто довгий, до вени не дійшов. У носі стояв запах металу, у нього враз запаморичалась голова. Він думає, що його зараз знудить.
— Так, хресний, я буду за хвилину! — відповідь приходить через декілька секунд. Сіріусу цього достатньо, щоб залишити його.
Трясця його матері, він більше так не може.
Гаррі дивиться, як кров заповнює рану і витікає на шкіру, тонким струменем біжить по передпліччю до ліктя та капає у воду.
Зітхнувши, хлопець закриває очі. Сіріус. Можливо єдина людина, біля якої Гаррі відчуває себе живим, хоч і на маленьку мить. Він не може так поступити із хресним, він не може піти з життя не попрощавшись.
Кров тече ще хвилин 10, поки не зупиняється остаточно. За цей час він виліз із ванни, витерся та одягнув спідню білизну зі штанами та взуттям. Залишився лише верх. Обережно вдягнувши рукав водолазки, на яку одразу ж попала кров, а поверх нього ще светр. Він ще раз зітхнув і подивився на себе у дзеркало.
Тьмяні зелені очі не відображали ніякої радості. Гаррі не знає, як він зараз спуститься вниз і буде вдавати, що нічого не сталося, але він використає всі свої акторські навички у цьому. Як і завжди.
Виходячи з ванної, єдина думка, яка крутилась у нього в голові протягом декількох місяців, була:
Як же я втомився.