Chapter 8
Прошло два тиждні, майже кожен ранок був однаковим. Всі мешканці квартири сиділи разом за столом та мовчки снідали, звісно не обходилось без ніякових ситуацій, які весь час дратували Чюю. І ось в один з таких ранків дівчина не витримала.
Верлен: доро...друже, передай цукор будь ласка
Рембо: звісно, тримай
Рада різко встала з-за столу та хлопнивши руками по столу, простоявши так з 10 секунд вона подивлась на шокованих співрозмоників та сказала
Чюя: ви можете припинити цю дурню
Рембо: е...
Верлен: .а..
Чюя: я ж і так бачу що вони білльше ніж друзі
Рембо: то все твій брат придумав
Верлен: ну я гадав, що це буде досить неумісно і
Чюя: та мені байдуже, просто припиніть цю дурню, дратує вже
Верлен: ну вибач, я просто не знав, як ти до цього відносишся
Рембо: я ж казав, що все нормально
Чюя: в мене взагалі-то дівчина є!
Верлен: .......
Рембо: о то ви з нею все ж пара
Чюя: та..\\\\\
Рембо: і як давно?
Чюя: та давно вже і.... і взагалі, яка вам різниця
Верлен: і з ким???? хто та прекрасна панна що запала тобі в душу?
Чюя: Осаму.
Чюя вся розчервоніла, а от на обличчі Верлена був абсолютний жах та шок, але його добили слова Рембо про запрошення Дазая до них погостювати декілька днів. Поки блондин переварював щойно отриману інформацію та намагався зрозуміти що це щойно було. Артюр попросив дівчину відійти з ниим в коридор обговорити дещо надважливе, вони стояли біля дверей до гостьової, яка тим часово була кімнатою Чюї
Рембо: я знаю, що Дазай тут і що вона приходила до тебе вже двічі
Чюя: ох...
Рембо: я ж двері спеціально лишив вам відкриті, нашо ви через вікно лазите
Чюя: аа....
Рембо: ти коли вчора виліза, я так перелякався що посивів, бач, декілька волосин
Чюя: вибачте. я більше так не буду
Рембо: ну ну, наступного разу хай заходить через двері. А з Верлі я розберусь, не переживай
Чюя: та..та
Рембо: до речі, подзвони їй, і запроси до нас на обід сьогодні, десь на другу дня
Чюя: а...ага
Рембо: ну тоді я приготую вашу улюблені страви
Після цієї невеликої розмови Чюя хутчіш побігла видзвонювати Осаму та запрошувати на обід. Звісно дівчата були неймовірно щасливі, а кароока примчала як тільки змогла. Навідміно від щасливого Рембо, Верлен був абсолютно не в захваті від таких планів на день, але мовчки терпів, бо через це він вперше за 2 тижді побачив усмішку Чюї, а ще він звісно любив їсти все що готує Артюр. Дівчата сиділи у кімнаті в обіймах та дивились щось в телефоні, очікуючи коли Рембо покличе їх на обід. І от вони всі разом сиділи за столом у тиші, на кухні пахло усім що наготував брюнет. Усі страви виглядали так смачно, що хотілось почати їм хотілось почати без Верлена, який в останню мить почав відмовлятись, проте невеликий прочухон від сестри швидко змінив його думку. Отож вони побажали одне-одному смачного та почали їсти. Перші декілка хвилин була абсолютна тиша, але пізніше Осаму почала виносити міски Верлену, а Чюя ж тіки і пдтримувала цей винос. Рембо все так само мовчки їв. Увесь обід перетворився на звинувачення Верлена за відсутність стільки років та за брехню про те що в Чю нема жодних родичів. Загалом ситуація була така, що ледве не дійшла до бійки, проте на щастя все скінчилось сварою між блондином та Осаму. По закінченню обіда дівчата заперлись у кімнатв, Верлен мив посуд та бурчав, а Рембо пив чай
Верлен: ні ну ти чув як вона зі старшими розмовляє
Рембо: вона завше така
Верелн: і ще ж нагла
Рембо: ....
Верлен: що Чюєчка взагалі в ній знайшла, я не розумію
Рембо: Поль, тобі не здається, що ти трошки перегинаєш
Верлен: я перегинаю???? перегинаю??? та то все та дівка з помийки
Рембо: ой леле, вспокойся вже
Верелен: заспокоїтись??? та я спокійний!
Рембо: помий ліпше посуд, а то ти триндиш і вода марно льється
Верлен: так, так, звісно, мию
Верлен продовжив мити посуд та, по проханню Рембо, більше не піднімав тему сьогоднішнього обіду. Дівчата ж включили собі якийсь серіал та дивились його лежачі в обіймах на дивані