Chapter 9
Було близько шостої ранку, Дазай прокинулась від грохоту в кімнаті. Частина речей літала по кімнаті, Чюя сиділа на ліжку в паніці аж раптом закричала, в цей момент усі речі, що літали впали. Руда була в паніці і здавалось задихалась, вона сиділа і бурмотіла: "все добре, все добре, це був просто сон, це був сон". Осаму присіла поруч та приобняла дівчину
Дазай: все добре, все добре я поруч
Чюя: що це було... я.. я немов горіла, мені страшно
Дазай6 ну..ну не плач..нічого не стлось...чекай, в тебе кров з носа... боже скіки її, сиди я зараз принесу щось
Чюя: все болить
Осаму бігом побігла на кухнню та дістала аптечку, на щастя вона була досить спостережливою, то ж помітила де та лежить, вона навіть не відкрила її одразу ж побігла до коханої. Обидві панікували, але надати поміч Чюї та зупинити кров усе ж вдалося. Осаму провсяк випадк ще накапала їм обом заспокійливого. Сил прибирати в кімнаті не було, вони просто пішли на кухню. Та сіли за стіл. Дівчата нічого не казали, просто дивились одна на одну. Так пройшла година, аж раптм прокинувся Артюр. Він пройшов на кухню та застиг у здивуванні, що дівчата вже не сплять
Рембо: що сталось? ви впорядку?
Дазай: ми прокинулись від того що речі літали по кімнаті, це були речі, яких Чюєчка могла торкнутись поки спала
Чюя: я немов горіла...а ще мені знову снився той кошмар... я.. я прокинулась від того що була на стелі.... мені страшно
Рембо: в сенсі горіла, Чю, ти в порядку?
Чюя ніяково промовила я не знаю, після чого в неї знову пішла кров зносу і дівчина ледве не з усієї сили підлетіла до стелі. Дазай намагалась торкнутись руки коханої в надії допомогти їй. Артюр жее запанікував та побіг будити Верлена, який міцно спав і здається не чув усього того шуму, який відбуваввся у квартирі
Рембо: Поль прокидайся, негайно
Верлен: м.. шо.... шо таке
Рембо: здібність Чюї вийшла з-під контролю, а ще їй зле
Верлен: ОТ ДІДЬКО
Після цих слів блондин хутко піднявся з ліжка та попрямував на кухню, де Осаму вже змогла спустити Чюю зі стелі. Дівчата сиділи в обіймах, Чюї просто було зле і вона сиділа напів притомна, кароока ж намагалась так сяк привести руду до тями, вона на диво прекрасно знала, як допомогти своїй дівчині. ОТож того ранку було вирішено, що Чюя ні дивлячісь ні на що залишається жити разом із Верленом аби навчитись контролювати свою здібність. ЧИм руда звісно була невдоволена, проте змиритись усе ж мусила. Як не крути інших варіантів не було. Уся ця невелика історія закінчилась тим, що купол над Йокогамою усе ж зняли, відносини дівчат були все так само чудовоми, Верлен переїхав до рідного міста Чю. Одного дня Поль навіть проводжав Чюю на академ концерт у музикальній школі, піднімаючись по сходах дівчина зупинилась та сазала
Чюя: знаєш, це нагадало мені, як я вперше прийшла сюди з ма... пані Койо
Верлен: хах, радий чути, схоже ти вже не так на мене злися
Чюя: агов