Chapter 5
Дівчата витратили пів дня на домашнє завдання із сольфеджо, після чого почали збиратись до гуртожитку. Осаму довго не хотіла збиратись туди йти, але копняк під зад від Чюї дуже швидко вирішив цю проблему. І от вони вже стояли перед дверима квартири та відчиняли дері
Дазай: та ну що б його
Чюя: ти ще довго відкриватимеш той нещасний замок, га?
Дазай: майже відкрила
Морі: який сюрприз, дівчата, доброго дня
Чюя: доброго дня
Дазай: доброго...
Морі: дозвольте спитати, а що це ви тут робите?
Дазай: н-
Чюя: хочем поретирувати! Ви ж репетицію відмінили, от ми і ідем до Осаму до дому репетирувати, бо там піаніно, ми хочем багто чого встигнути, то ж
Дазай: допобачення, пане Морі. Чю, я відкрила двері, проходь
Морі: а як же.. ну добре, гарної репетиції, Дазай, потім зайдеш до мене
Дазай: добре, добре.
Кароока швидко закрила двері та окинувши запитуючим поглядом Чю, попрямувала до кімнати де стояло піаніно, Руда за нею. Після невеликої сварки дівчата почали репетирувати, звісно спочатку було трохи не комфортно, бо вони звикли до репетицій в аудиторії, проте це не було проблемою, вже через декілька хвилин вони призвичаїлись до нової абстоновки та почали нормальну репетицію до концерту. Чюї весь час надзвонював невідомий номер, вирішенням цієї проблеми було не підняти слухавку та вічливо наорати, як руда вміє, а просто переключити телефон на режим вібрації та ігнорувати. Дівчата репетирували близько 2х годин, після чого Осаму пішла шукати потрібні зошити та збирати портфель з речами аби пожити в Чюї, якийсь час, приблизно тиждень, а може і більше. Тим часом Накахара дивилась хто ж це її видзвонював, п'ять пропущених викликів та смс-ка.
***
"це Верлен, твій брат, будь ласка передзвони мені, коли звільнишся"
***
Дазай: я готова, з'ясувала, хто тобі дзвонив?
Чюя: Верлен, тцк, і що йому від мене потрібно, навтіь смс написав із проханням передзвонити
Дазай: може передзвониш?
Чюя: хіба що аби послати його
Дазай: а може там дійсно щось серйозне? Він до речі щось казав мені за безпеку Койо
Чюя: ВІН ЩО
Руда одразу ж почала набирати номер, який їй дзвонив. Звісно ж відповіді на дзвінок довго чекати не знадобилось. Верлен хотів зустрітись із Чю та обговорити щось важливе разом із нею та Койо. Робити було нічого, варто було погодитись. Після чого дівчата вийшли з квартири та попрямували до парку де Чю і мала зустрітись із братом. Верлен вже чекав там. Дазай попрощалась та сказала, що вона має бажання все ж піти і поговорити з Морі про те що він хоче. Чюя сіла в машину на заднє сидіння та стала очікувати коли ж вони поїдуть до Койо
Верлен: а Койо казала, що ти любиш сидіти а ередньому сидінні, дивно
Чюя: люблю, але з тобою в машині не сяду. І знай, я роблю це тіки через неї.
Верлен: невже ти аж настільки не довіряєш рідному брату
Чюя: тцк.. поїхали вже
Верлен: як скажеш
Вон поїхали в бік ліікарні. Їхали довго, величезна кількість пробок на дорогах та удача на саме лише червоне світло на світлофорах зробили цю поїздку невиносною для Чюї. врешті решт вони приїхали до лікарі та пройшли до палати. Койо чекала на них, вона явно була чимось стурбована, що ще більше лякало Руду. Невже її віддадуть цьому невідомо звідки уязявшомуся брату? Напруга у кімнаті зростала з кожною секундою
Койо: Чю, сонечку, нам треба дуже серйозно поговорити, ти дівчинка вже доросла, сподіваюсь на твоє розуміння
Чюя: я не дитина, чому ти розмовлєш зі мною як з дитиною!?
Койо: Чю, я дійсно хочу аби зрозуміла те що я зараз скажу.
Чюя: ні, спочатку мої питання, чому це мені каж Верлен що ти хочеш поговорити, хіба ти не могла сама мене повідомити?
Верлен: на то були причини
Койо: дивись, є певні обставини, це вимушені міри. І я обіцяю, що це не на завше
Чюя: ....
Напруга у палаті досягла максимальної відмітки. Чюя дивилась переляканими очима. Невже їй скажуть саме те чого вона боїться. Койо та Верлен переглянулись декілька разів і Озакі заговорила.
Койо: якийсь час ти мусиш пожити із верленом за межами міста. Тут надто небезпечно для тебе
Чюя: н..ні а ти, я тебе не кину тут, і і взагалі
Койо: Чюя, це не обговорюється. Мені жаль.
Верлен: пішли, треба зібрати речі
Чюя: ні, я нікуди не поїду
койо: поїдеш, а тепер іди і роби що сказав брат, він тіки добра тобі хоче, повір мені
Накахара ледь не плакала, її власна мати проганяла її геть на невідому кількість часу. Озакі настояла на своєму і Чюя погодилась та пішла із Верленом до машини аби попрямувати додому та зібрати речі на невідому кількість часу, хоча блондин запевняв, що більше місяця це виселення тривати не буде. Дівчина щиро сподівалась що то правда