Chapter 4
Дазай та Верлен вже були готові почати бійку, аж раптом побачили, що Чю вже вийшла з лікарні. Дівчина виглядала неймовірно засмученою, вона навіть не звернула уваги на цих двох. Просто продовжила прямувати кудись у пустоту. Вона навіть не йшла в бік дому, вона просто йшла аби йти. Як тільки не крутились її думки, що вона тіки не думала. Вона і злилась, і сумувала, і хотіла плакати, і кричати водночас. Але замість бодай чогось вона просто мовчки прямувала в нікуди. Дазай намагалась її зупинити та з'ясувати в чому справа, але та, на диво, геть не реагувала на це. Верлен не намагався втрутитись, він розумів, що зараз не час лізти, можливо через декілька днів, але точно не зараз. Осаму врешті вдалося хоча б якось взяти на себе увагу, то ж вона взяла руду за руку та повела до дому. Йти було далеко, але кому шкодили прогулянки на свіжому повітрі, тимпаче у скрутних обставинах. І от Осаму веде подругу додому, повільно, не спішучі аби та хоча б встигала усвідомлювати дорогу, якою вони йдуть. Це було геть не схоже на те, як вони зазвичай йшли додому. Приймнанні зазвичай Чюя тягла Осаму, а не навпаки, як зараз. Вони довго йшли, дуже довго. Коли ж вони нарешті прийшли додому нічого не змінилось.
Дазай: чай будеш?
Чюя: ...
Дазай: лисичко?
Чюя: ...
Дазай: агов, ти впорядку? Скажи, що стлось?
Чюя: вона ще тиждень буде в лікарні... вона вся у подряпинах
Дазай: ну раз за тиждень виписують, то все добре
Чюя: вона сказала, що коли випишеться, ми маємо дуже серйозно поговорити
Дазай: гадаєш там щось погане?
Чюя: я боюсь, що це буде стосовно знайденого брата.
Дазай: ти просто дуже втомилась, ось все і плутється в голові. Будь гарною лисичкою, піди спати
Чюя: але зараз пів сьомої вечера, ще рано
Дазай: ні, ні, ні, ти надто втомлена, тобі треба відпочити, давай, пішли
Осаму повела Накахару до її кімнати та вклала спати. Звісно руда чинила супротив та не хотіла лягати так рано, проте кароока пообіцяла що завтра пограє на піаніно спеціально для неї, тож Чюя лягла спати. Спала як вбита, вона дійсно була дуже виснажена від усіх сьогоднішніх подій. Осаму сиділа поруч поки не запевнилась, що дівчина заснула. Після чого вона пішла на кухню з ідеєю перечитати збірку віршів, але її увагу забрав телефон. Купа пропущених дзвінків та гнівних смс від Морі. Осаму вирішила все ж подивитись чого він хотів. Нічого такого, порсто вимагав аби та пішла на додаткову репетицію з хором та зіграла там на піаніно, бо піаніст, який мав грати захворів і не зміг прийти. Ясна річ дівчина ні відповідати на смс, ні передзвонювати не стала. По-перше їй не хотілось, а по-друге це вже все-одно не було б потрібно. Отож вона засіла за книгу, читала вона десь до 10 вечора, а там вже воан дістала запасний футон та вляглася спати поруч. Бажання повертатись до себе в гуртожиток в неї не було та і якби вона повернулось в неї точно була б непримна розмова. А цього вона точно не хотіла. Засинала вона довго, дуже довго. В її голові крутились сьогоднішні події та нав'язлива думка, що якщо Чюя піде жити з Верленом вони більше не побачаться. Заснула вона дуже пізно, спла погано, взагалі не виспалась, але на ранок не подала жодного знаку Чюї. Руда готувала сніданок, гарний сон явно допоміг їй і це було помітно
Чюя: Я З КИМ РОЗМОВЛЯЮ
Дазай: зі мною?
Чюя: ПИТАЮ ЩЕ РАЗ, ТОБІ МЛИНЦІ ІЗ ВАРЕННЯМ ЧИ ЗІ СМЕТАНОЮ???
Дазай: та так само як і тобі, не ори
Чюя: так би зразу і сказала
Накахара дістала банку варення та поставилана стіл до щойно посмажених млинців. Дівчата почали снідати, було дуже смачно. Понеділок, ранок, але вони нікуди не спішили, адже у зв'язку зі спробами остаточно зняти купол усі навчальні заклади були переведені на тиждень зайвих канікул, який звісно ж потім треба буде відпрацьовувати влітку. Доївши сніданок Осаму почала мити весь посуд поки Чюя діставала домашнє завдання із сольфеджо та якісь чернетки аби кароока теж могла все записати і відповідно виконати завдання. Звісно ж вони обох не горі бажанням це все робити, але треба було, треба. Бо викладачі назадавали завдань на канікули стіки, що за останній день канікул їх всі не зробиш і логічно, що їх треба було розподілити на всі канікули. Так і зробили, склали розклад що і коли робити по завданнях. Щоправда Чюя дуже хотіла сьогодні зайти з Дазаєм до гуртожитку аби забрати зошити, а ще можливо порепетирувати їх номер, який вони готували дуетом. Звісно вони геть не згадували вчорашнє, ніхто з них не хотів про це говорити зі зрозумілих причин