Chapter 3
Дівчвата піднялись на 4й поверх консерваторії, де було розміщено її управління, та пройшли до кабінету директора. У доволі просторому кабінеті їх очікували: директор - Морі, невідомий високий блондин чимось схожий на Чю та ще якісь люди, які побачивши дівчат одразу ж пішли геть з кабінету
Чюя: доброго дня, викликали?
Дазай: добрий день.
???: вітаю. Я скрипач із закордону, приїхав на концерт.
Дазай: хт-
Морі: доброго, доброго дівчата. Я викликав вас стосовно концерту, у зв'язку з певними обставинами він відміняється, також сьогоднішня генеральна репетиція теж підлягає відміні, але ми все ще обдумуємо можливість банального переносу на інші дати
Дазай: це через ес-
Морі: так. Це все що я хотів сказати, Дазай, можеш бути вільна, якщо хочеш зачекай в коридорі. Чюя, в мене є серйозна розмова, залишся, можеш присісти
Осаму без питань вийшла з кабінету, для неї була радість як умога хутчіш піти геть і більше не бачити Морі. Вона сіла на лаву біля кабінету та стала очікувати на Чюю. Тим часом Накахара сіла на запропоноване місце та стала очікувати, що ж їй скажуть
Морі: Чю, є дві новини, я розумію це буде складно прийняти, але спробуй
Верлен: Вітаю, я Поль Верлен, твій старший брат. Нещодавно купол Йокогами вдалось зняти на деякий час і я зміг нарешті потрапити у місто
Чюя: брехня, я сирота без жодних родичів.
Верлен: але ж це не так, в тебе ще є я. І знаєш по зак-
Чюя: Я НЕ ЗБИРАЮСЬ ВАС СЛУХАТИ. ДЕ МА... ПАНІ КОЙО. ЧОМУ ВОНА НЕ ПОВЕРНУЛАСЬ З РОБОТИ!?
Морі: розумієш..
Чюя: ВИ ЇЇ НАЧАЛЬНИК! КУДИ ВИ ЇЇ ВІДПРАВИЛИ?
Морі: Чюя, заспокойся і сядь, будь ласка.
Чюя: *вдих* що з нею?
Морі: в наслідок певних подій, вона потрапила до лікарні, але.. Чюя куди ти йдеш? я не закінчив розмову. ЧЮЯ
Чюя: я йду до неї, я маю її провідати
Верлен: давай я підвезу тебе
Чюя: НІ
Накахара вибіжала з кабінету та прямувала до міської лікарні. Дазай та Верлен одразу ж побігли за нею. Осаму знала, яким шляхом побігла руда, тому побігла не основним коридором консерваторії, Верлен розуміючи, що та явно приведе його куди треба направився за нею. Це був чорний хід, він завше був відритим у дні коли у консерваторії збиралась купа народу аби музикантам було зручніше. Наздогнавши Накахару в 3 метрах від входу кароока схопила її за руку та почала випитувати, що сталось
Дазай: Лисичко, що сталось??
Чюя: не зараз. Мама в лікіарні, я мушу бігти
Дазай: о боже... заспокойся, від того що ти бігтимеш їй ліпше не стане, та і до лікарні далеко, ти не зможеш добігти
Чюя: але..
Верлен: де тут лікарня? я ж сказав. я відвезу тебе. якщо ти так хочеш
Дазай: я перепрошую, а хто ви в біса такий?
Осаму обійняла Чю, немовби закриваючи її від чоловіка
Верлен: я її старший брат, Верлен
Дазай: ви звісно схожі, але де ви шлялись 17 років?
Верлен: на жаль, під час тієї трагедії, я не був у Йокогамі і через купол не міг потрапити, але нещодавно з'явилась змога знімати купол на декілька хвилин, то ж я, як тільки зміг, приїхав
Чюя: я не вірю, ви точно брешете
Верлен: Чюя, в тебе хіба не виникли проблеми зі здібністю? Літаєш по кімнаті?
Чюя: а ось це вже лякає. Звідки ви знаєте це. Я нікому про це не казала. Та і сталось це тільки сьогодні зранку
Блондин легко усміхнувся та сказав
Верлен: я коли був малий, мав такі ж проблеми, але не хвилюйся це легко може приборкати
Чюя: допустим я вам вірю. Ви дійсно відвевзете мене до лікарні?
Верлен: звісно, пішли на парковку, в мене там машина стоїть. поїдем зараз же
Поль повів дівчат на парковку де стояло його авто. Вони сіли та поїхали до лікарні. Дівчата, звісно ж, перевіряли кожен метр дороги, бо не довіряли "щойнознайденому" брату Чю. Але той дійсно не обманув та відвіз їх до лікарні. Чюя одразу ж вибіжала з машини та направилась до стійки адміністрації аби дізнатись як їй побачити Койо. Верлен та Дазай лишились чекати на вулиці. Повна нерозбериха на стійці реєстрації через паніку Чюї. Коли ж дівчина взяла себе в руки і змогла нормально пояснити, що їй потрібно, їй сказали в яку палату йти. Отож, отримавши уісю необхідну інформацію, руда попрямувала до палати, вона була на 3 поверсі. Койо не спала, вона сиділа на ліжку та дивилась у вікно розглядаючи небо. Жінка була вся у бинтах та подряпинах. Запихавшася Чюя відкрила двері та підіжала до ліжка
Чюя: МАМО
Койо: сонечку, що таке, хіба ти маєш зараз бути у консерваторії на генеральній репетиції? Чи її ввсе ж відмінили?
Чюя: відмінили, та навіть якби і не відмінили, я б все-одно прибігла. Що сталось??
Койо: все впорядку, просто так сталось ось і все, нещасний випадок, не хвилюйся за мене так, добре? Я впорядку
Чюя: ...
Койо: сонце.. не плач все добре, чуєш, я впорядку, лікар сказав, що вже за тиждень я поїду додому, все буде добре, чуєш?
Чюя: я не плачу
Койо приобняла Чю та заспокоювала кажучі, що все точно буде добре і вона скоро одужає. Коли ж Чю заспокоїлась Койо сказала, що коли видужає в них буде дуже серйозна розмова, що дуже лякало руду. Адже на фоні сьогоднішніх подій це могло бути щозавгодно і це щозавгодно мало ймовірність, що це буде стосовно її брата. Єдиний родич, а відповідно закону вона має бути на опіці в родича, ящко він наявний. Дівчина не хотіла цього, вона не хотіла покидати Койо, бо та дійсно була їй як рідна мати. Вони б ще трохи посиділи, але прийшов лікар та сказав, що Чю має піти. Дівина не хотіла йти, але послухати лікаря вона усе жмала, то ж геть розбита вона попрямувала на вулицю, де її очікували Дазай та Верлен, які судячі з усього сварились між собою. Проте побачивши Чю припинили