Ніч кіно!!!!
Виявилося Бетмен покликав Червоного Робіна щоб тей допомагав патрулюванню з печери. За короткий період часу поки Пітер розмовляв з Бетменом про те який крутий цей Беткомп’ютер в печері з’явилося ще декілька героїв. Це був Робін який кидав в Піта вбивчі погляди, Найтвінг, дівчина в повністю чорному схожому до Бетмена костюмі але з закритим обличчям та жовтим кажаном на грудях. Він не відчув її присутності а тільки побачив її, спершу здалося що йому привиділося. Виявилося вона Чорний Кажан, вона була дуже милою в спілкуванні але мало говорила та використовувала жестову мову. Пітер був дуже вдячний що він вивчив її раніше, для допомоги глухонімим, та за те що в цьому світі мова жестів не відрізнялася, від тієї яку він знав. Зрештою вони всі пішли залишивши його з Червоним Робіном самих.
Пітер спостерігав за тим чим займається Червоний Робін та за злагодженим патрулем що проходив. Він не міг не зазначити, що концентрація Червоного Робіна на завданні була неймовірною та навіть трохи милою. Переважно панувала тиша, час від часу вони говорили одне до одного або до героїв в патрулі але переважало мовчання. На диво комфортне. Пітер трохи допомагав з комп’ютером, адже нічого не робити було неможливо для нього.
Згодом коли всі повернулися +Червоний каптур. Під час патрулю ніхто сильно не постраждав, попри напад супер лиходія Дволикого, його швидко зловили та відправили до Архему, місцевої психіатричної лікарні. Трохи синців та опіків від вибухів але в цілому все було добре, тому після невеликої медичної допомоги наданої агентом А, всі передяглися в цивільне(залишаючи маски, у кого були маски на все лице змінили їх на доміно). Пітер міг би бути засмученим через це але він не був і на це дві причини. Перша він також був у масці та поважав їх рішення, друга це те що ці маски закривали так мало обличчя що Піт не розумів їх сенсу. Він зазначив цікавим що у всіх окрім Спойлера було темно чорне волосся.
Коли вони пішли до сходів Пітер не міг не хвилювалися, можливо вони залишалися в масках але вони показують йому частину своєї секретної особи, та й згадуючи свій дім в Квінс він був в очікуванні вигляду маєтку. Поки вони йшли сходами Червоний Робін та Чорний Кажан м’яко його заспокоїли посміхнувшись ніби побачивши що він схвильований.
Вони вийшли в кабінет з за годинника. Увагу Пітера притягли книжкові полиці що тягнулися від підлоги до стелі. По центру кімнати стояв великий дерев’яний стіл зроблений напевно з якогось надто дорого дерева. Хлопець намагався не надто оглядатися кімнатою, та вона була гарною. Він був в декількох маєтках, але цей виглядав набагато дорожчим і заворожуючим. Все ж стримуючи бажання оглядатися він пішов за групою, і вони вийшли в не менш гарний коридор. Йдучи лабіринтом маєтку вони дійшли до кінотеатру.
-Ми прийшли, влаштовуйся де зручно і де встигнеш.
Сказала Спойлер біжучи до дивану, Пітер зробив так само сідаючи поруч з нею.
З іншого боку від нього сів Червоний Робін, а вже біля Червоного Робіна сів чорношкірий хлопець теж в масці доміно, Пітер не помітив як тей приєднався групи. Біля Спойлер сіла Чорний Кажан, через що всі на дивані сиділи впритул. Найтвінг побачивши що весь диван зайнято засмутився та сів на бін-бег(м’яке крісло з кульками всередині). Тим часом Червоний Каптур сів на звичайне крісло як і Бетмен. Робін приєднався до Найтвінга сівши поруч, на бін-бег.
Всі почали шуміти обираючи фільм. Темношкірий хлопець швидко представився кажучи що він Сигнал, та його швидко затягло в хаос родини. Пітеру це нагадало домашню атмосферу яку він мав зі своєю командою, коли вони вимушено переїхали до нього, або атмосферу в школі в якій вони всі жили разом. Він почувався двозначно, з одного боку це гріло душу, а з іншого нагадувало що він в іншому світі, далеко від друзів які в невідомому стані, хоча він вірив що вони витримають. Проковтнувши жовч що підійшла до його роту він прислухався до хаосу.
-Я кажу ми не дивимося Сутінки!!
-Чому???
-Хмм, може тому що там 5 фільмів і я не хочу дивитися йобану мелодраму про вампірів?
-Але, Пташко Джей (це я так переклала Jaybird)
-НІ!
Пітер посміхнувся на цю взаємодію, запам’ятовуючи що тут теж є сутінки, на щастя чи на жаль. Згодом за участі решти, та більше голосних сварок було вирішено переглянути «Білявка в законі».
Обравши фільм всі почали чекати поки з’явиться агент А з закусками й теревеніти.
-Тож чому Павук у Ті-Кхм кофті Червоного Робіна?
Поставивши питання Сигнал глянув на Спойлер і вони розділили погляд.. Пітер знав такий тип погляду, але не міг зрозуміти, чому вони змовницьки переглянулись. Тим паче Спойлер була присутня коли Червоний Робін давав йому кофту, і знала причину. Також він не розумів чому вище згаданий робін закрив обличчя руками.
-О в мене просто немає терморегуляції.
Решта кімнати яка до цього перешіптувалася та говорила замовки дивлячись на хлопця.
-Вибач, але що?
-Ну знаєте мене вкусив радіоактивний павук, від чого я отримав свої сили і як тепер як павук не маю терморегуляції. Точніше маю але дуже, дуже погану.
В кімнаті було тихо що можна було почути як впала голка, Піт глянув на Червоного Робіна а тей лише знизав плечами. Тиша минула тоді коли з’явився агент А з найрізноманітнішими закусками. Всі оживилися та почали брати їжу, попкорн, крекери, M&M's, соки, газировка, сам Пітер взяв собі пачку соку та разом з Червоним Робіном велику миску попкорну. Сигнал взяв крекери а Спойлер та Чорний Кажан теж узяли попкорн. Коли хлопець вже розслабився майже забувши про попередню незручність через його терморегуляцію Спойлер глянула на нього хижо всміхнувшись.
-До речі про цей укус –вона взяла до роту попкорн, привертаючи увагу усіх заявою що мала статися- наш павук радіоактивний.
Пітер хотів зникнути, всі погляди були спрямовані на нього і не через те що він крутий і радіоактивний а тому що всі були занепокоєні, відняти Червоного Робіна та Бетмена.
-Тільки трохи. І не те що це небезпечно.
Знов запала тиша, перший хто її порушив це був Червоний Каптур він голосно засміявся.
-Боже хлопче, які ще в тебе секрети?
-Це не секрет а просто не та інформація яку я говорю всім. Я сам про це дізнався лише через +-рік після укусу.
Пітер згадав як робив медичний тест у Щ.И.Т. перший від моменту коли його вкусили, і виявив цю нову особливість. Потрібно було бачити лице Ф’юрі коли тей дізнався про цю новину.
-Тобто ти маєш всі здібності того павука?
-Щось типу.
-Ти можеш ходити по стінах? Ти плетеш павутину? Що ще ти робиш як павук?
Робін говорив з щирою зацікавленістю хоч і намагався це приховати, це друга розмова Піта з хлопцем і він вважав перемогою що хлопець не виражав свою нелюбов до нього.
-Еее так, ні. Я також маю шосте чуття, дууже сильний також гнучкий.
-Робіне, все що знадобилося йому щоб ти ставився до нього нормально це мати здібності павука, а мене ти просто перестав намагатися активно вбити після всього цього часу.
-Правильно, Дрейк, ти не такий дурний. До того ж я щиро зацікавлений його вміннями павука.
-Що? Червоний Робін він намагався тебе що?
Питання Пітера проігнорували, інші були спокійні до ситуації ніби це норма а Бетмен втомлено зітхнув.
-Робіне що ми говорили про імена?
-Жодних імен в масках, але він навіть не з нашого всесвіту, і тут ненадовго тому я не бачу причини перейматися, тим що він знає прізвище Дрейка.
Бетмен почав масажувати перенісся, зараз він виглядав не як лицар ночі а як втомлений батько.
-Можете не перейматися мій рот на замку.
-Бачиш батьку.
Бетмен підняв погляд на Робіна, все що він міг зробити це похитати головою.
-Давайте дивитися фільм.
І вони почали дивитися фільм. Пітеру сподобалася головна героїня, а от її хлопець(хвала богу колишній) його дратував, схоже цю думку розділяли всі в сім’ї кажанів. Фільм був цікавим, але втома була сильнішою тому хлопець заснув на плечі Червоного Робіна. Насправді фільм додивилося лише декілька людей.
Він прокинувся від ніжної руки агента А, який розбудив його.
-Людино-Павук, вибачте що буджу вас, але я подумав що перенести вас до вашої кімнати без попередження може бути бентежним для вас при пробудженні.
-О так дякую пане агент А.
-Просто агент А.
-Так, точно.
Оглянувши кімнату він побачив що не спить лише Джей, Бетмен і Спойлер яка стояла прямо перед ним з телефоном в руках.
«-Що відбувається?»
Хлопця осліпила спалах на камері телефону, повільно відкривши досі чутливі від світла очі, Пітер поглянув на те що вона могла фотографувати та виявив що він заснув на плечі Червоного Робіна, який теж спав схилившись на Павука. Його щоки почервоніли, відмахнувшись від збентеження він помітив погляди усіх в кімнаті. Червоний Каптур ігнорував що відбувається допомагаючи агенту А, точніше робив вигляд він бачив як тей спостерігає боковим зором. Бетмен непомітно посміхався, дивлячись як його команда спить. Спойлер переглядала фотографії які зробила посміхаючись як гремлін. І також була Чорний Кажан яка м’яко дивилася на Спойлер, він спершу не помітив що вона не спала.
Пітер хотів покинути позицію в якій сидів, для уникнення більшого збентеження, але якби він поворухнувся він би розбудив Червоного Робіна. І також скоріш за все Сигнала, а він не хотів цього робити, він також не хотів рухатися бо було зручно. Хлопець всеодно спробував покинути позицію в якій був, тому обережно почав рухатися, притримуючи Червоного Робіна на місці. Він пересунув хлопця щоб він спирався на спинку дивана а не на нього, та успішно встав, не розбудивши того.
-Агенте А, давайте я теж вам допоможу.
-Дякую, але не потрібно. Я вже закінчив.
-Червоний Каптуре, будь ласкавим занеси ці речі на кухню.
-Звісно Альфі.
Агент А або Альфі м’яко посміхнувся, та звернув свою увагу до Пітера. Роздумуючи він поклав руку на підборіддя та оглянув кімнату, знову глянувши на Павука він вирішив та сказав.
-Думаю ви б могли мені допомогти, перенести молодих господарів до їх спалень.
-О, так звісно!... Але це не буде дивно?
-Не переживайте на рахунок цього. Майстер Бетмен теж допоможе.
Ніби по команді вище згаданий чоловік піднявся, та підійшов. Спойлер теж з’явилася поруч.
-Гейй я теж можу допомогти!
-Ви можете перенести пані Чорного Кажана.
-Ти знаєш мене Альфі –дівчина посміхнулася спрямовуючи пальці пістолети на чоловіка.
-Майстре Бетмен, будь ласка візьміть Робіна –чоловік почав рухатися в напрямку сина ще до того як він закінчив речення. А ви ж маєте супер силу так?
-Так, сер.
-Чудово, тоді візьміть Найтвінга.
Коли Пітер нахилився щоб підняти Найтвінга, Бетмен вже пішов тож не було небезпеки розбудити хлопчика що раніше лежав поруч. Він підняв чоловіка тримаючи його руками під колінами та плечами. Піднявши старшого ніби нічого, Пітер розвернувся та посміхнувся агенту А, що тей мав змогу бачити, адже хлопець заснув з задертою маскою. Яку цього разу не намагалися зняти, поки він був без свідомості. Найтвінг прохрипів щось на зміну положення але не прокинувся.
-А ти реально сильний. В нас єдині хто може підняти як пушинку Найтвінга це Бетмен та Каптур.
-Ха-ха дякую?
Дівчина посміхнулася йому, тримаючи в себе на руках Чорного Кажана, в аналогічній позі.
-Людино-Павук, будь ласка слідуйте за мною.
І він пішов за чоловіком, однаковими, вишуканими коридорами. Агент А зупинився тоді коли вони дійшли, на думку Пітера особистих кімнат. Дворецький відкрив двері однієї з кімнат показуючи, цілі хороми. Реально Пітер за все своє життя бачив такі тільки в Денні (Залізний кулак), та й ті він не міг роздивитися (я пам’ятаю що в нього був дуже великий дім і те що він багатий, та я не впевнена на рахунок того чи в нього була велика власна кімната, але уявімо що так).
Відкинувши думки про те наскільки багатим є Бетмен, він оглянув кімнату в яку зайшов. Були плакати з циркових вистав, розкидані речі, плакати груп. Ця кімната виглядала такою особистою, тож щоб не втручатися в чужий особистий простір він швидко підійшов до величезного ліжка та дуже обережно поклав хлопця. Потім він дуже швидко пішов з кімнати зустрічаючи Бетмена.
-Молодий майстер Робін не прокинувся?
-Ні, це диво.
-Звісно він не прокинувся я поклав вам всім снодійне –пробурмотів собі під ніс чоловік, настільки тихо що його міг почути лише Пітер. Але це не завадило йому м’яко посміхнутися у відповідь Бетмену.
-Найтвінг теж не прокинувся, спить як немовля.
Хлопцю було ніяково просто слухати тож він заговорив, на його жарт ніхто не зреагував, але він і не стер їх усмішки тому він вважав це за перемогу.
-Нам потрібно, забрати решту.
Незворушно промовив дворецький, йдучи назад до кінозали. Пітер поспішив за ним, адже загубитись в цьому маєтку було б неймовірно просто.
В кімнаті залишилися лише Сигнал та Червоний Робін. Вони досі спали але тепер схилившись одне на одного. Хлопець підійшов щоб підняти Червоного Робіна але його зупинила жорстка рука на плечі.
-Я його візьму, ти візьми Сигнала.
-О добре сер.
Пітер не був розчарованим, зовсім ні, чому б йому бути? Але може лиш трохи. Він всміхнувся не даючи своєму бажанню побачити кімнату Червоного Робіна та потримати його на руках вплинути на його дії. Він обережно підняв Сигнала з дивану. Хлопець був настільки легким що Пітер навіть не відчув його ваги, поки ніс. Він оглянув кімнату, в якій опинився, поклавши хлопця на його теж величезне ліжко. Ця кімната була гарною але не такою живою, та з спогадам як кімната Найтвінга. Це змусило Піта думати що Сигнал не так давно почав жити тут. Вийшовши назад в коридор він зустрівся поглядами з агентом А що чекав на нього.
-Тепер я проведу вас до вашої кімнати. Дякую за допомогу та вибачте що змусив вас допомогти.
-Та немає за що, я радий допомогти.
-Це дуже мило з вашого боку.
Агент А провів Пітера до кімнати на кінці коридору. Він відчинив двері у кімнату такого ж розміру як і попередні, з величезним ліжком, величними вікнами які височили майже до стелі, їх закривали темнооксамитові штори, столом та вишуканими деталями на які хлопець не міг зараз звернути увагу.
-Поки ви тут це буде вашою кімнатою, почувайте себе як вдома.
-Вау, дякую.
-Якщо не хочете смакувати мух рекомендую закрити рот.
Пітер почервонів та все ж закрив рот. Він досі був вражений кімнатою, і тим що він міг в ній залишитися.
-Ви можете знайти в шафі змінний одяг та білизну, в ванній є рушники якщо бажаєте прийняти душ. Також можете зняти свою маку тут, до 10:00 ранку вас ніхто не потурбує.
-О це так багато, велике дякую.
-Немає за що. Добраніч, пане Людина-Павук.
-Добраніч, сер агент А.
Вони обидва просили іншого відмовитися від формальностей та все ж продовжували, це змусило обох посміхнутися. Хлопець продовжував оглядати кімнату ще трохи але втомлений попрямував у душ.
Зайшовши в ванну він оцінив її розміри, вона була великою та красивою як і решта маєтку. Він нарешті зняв маску та поглянув на себе в дзеркало за останні декілька днів. Відчуття свіжого повітря на шкірі, після останніх днів були неймовірно приємними. Прохолодне повітря ванної, втрачений тиск тканини на його голову, це почувалося добре. Він просунув пальці в своє волосся, щоб промасувати голову і ледь не простогнав наскільки це добре почувалося.
Нарешті звернувши увагу на своє відображення він скривився. Відверто кажучи він виглядав як лайно. Брудне волосся, невеликий рубець над бровою який скоро зникне, раніше то був поріз, мішки під очима. І це було лише обличчя. З тілом було краще, адже його була надана медична допомога, але все ж нарешті звернувши увагу він зрозумів що смердів. Відчувши бруд який він носив на собі останні дві доби хлопець, скинув одяг та попрямував прийняти душ.
Вийшовши з душу він завернувся в рушник та поглянув на свою маску. Вона була брудна і огидна. Одягати її на мокре й чисте волосся точно було поганою ідеєю. Не довго думаючи хлопець дістав з маски всю електроніку та поклав її на суху частину раковини. Решту маски, він просунув під струмінь води. Він швидко виправ маску навіть якщо це було трохи складно без прального порошку а лиш з милом, але агов це було не вперше, він вмів це робити. Адже до того як Мей дізналася, про всю цю павукову, річ Пітер сам прав свій костюм. Він скривився від думки про ці часи. Для того щоб швидше висушити маску хлопець поклав її в сухий рушник та затиснув. Ввібравши всю вологу рушником що міг, він поклав її досихати. Глянувши на маску він згадав про рукавиці та шкарпетки костюму, він провернув з ними те саме.
Трохи постоявши Пітер ляснув себе рукою по обличчю. Бо він не тільки не взяв чистого одягу до ванної залишивши його в кімнаті, так й не подумав про всю цю річ з маскою. Видихнувши з невеликим розчаруванням в собі, Піт все ж вирішив довіритися словам дворецького, про те що його ніхто не турбуватиме. Він вийшов з ванної кімнати, без маски з одним лиш рушником на талії і голові. Сушачи волосся однією рукою він почав корпатися в шухляді з одягом. Він швидко знайшов одяг який був без будь яких видимих зображень супер героїв. Він одягну звичайну і нудну на його смак нижню білизну, також веселі шкарпетки з котами (єдина кольорова пара зі всієї шухляди). Далі були прості чорні спортивки, теж чорна футболка, з білим написом на грудях «Пес Патрон» щоб він не означав. Він вирішив не одягати ще щось, бо збирався спати.
Втомлений Пітер одягнув на руку годинник поставивши будильник на 9:30. Він сподівався прокинутися пізніше але він мав одягнути маску, а тоді міг би продовжувати свій прекрасний сон. Коли його обличчя торкнулося м’якої постілі, свідомість покинула його. Залишаючи хлопця відпочивати огорнутого шовковою тканиною.