Знову мультивсесвіти?!

Він прийшов до тями в лікарняному ліжку. Пітер лежав все ще трохи слабкий, він помітив що лежить під крапельницею а поруч з ним стоїть старий чоловік одягнений в ніби дворецький, щось в його вигляді казала британець. Через декілька секунд від пробудження він зрозумів що досі в печері і що його маска досі на ньому. Він не міг сказати чи намагалися її зняти чи але незалежно від цього маска не була знята поки він був без свідомості. Таємничий британець помітив що Пітер прокинувся, і заговорив до нього м’яким британським акцентом що підтвердив теорію Піта, про його походження.
-Вітаю з пробудженням, молодий пане. Яке ваше самопочуття?
Павук хотів сказати щось але з його горла вирвався тільки болісний хрип, на що чоловік дав йому вже підготовану склянку з водою. Пітер натягнув маску на ніс та жадібно випив воду, він не усвідомлював наскільки хотів пити до цього.
-Дякую, сер.
-Будь-ласка. Я агент А, дворецький тут.
Тільки тоді він помітив маску доміно на обличчі чоловіка. Хлопець задався німим питанням чи дійсно вони вірять що це якось допомагає з анонімністю коли буквально все їх обличчя видно. Але тоді він згадав Люка (Power-Man), і те що його обличчя закривають тільки окуляри і це працює. Він робив стільки багато щоб його особистість не розкрили а деякі люди одягають маску що ледве закриває обличчя і це працює. Пітер мав визнати це несправедливо.
-Людина-Павук, сер агент А.
-Просто агент А.
-Добре, сер, тобто вибачте, агент А.
-Все добре, як ваше самопочуття?
-Все добре, думаю я майже здоровий.
-У вас були переломи ребер, забій ноги, ймовірний струс мозку та два кульові поранення і я мовчу про ваші синці. Я сумніваюся що ви вилікувалися, якими б сильними ви не були.
-Ні, я справді в порядку. Ось погляне –Він підтягнув свою футболку показуючи живіт який досі був в синцях, він швидко опустив тканину та перевів тему- від куль не лишилося і сліду, певно на них пішла все енергія від лікування.
Хлопець тільки зараз помітив що з нього зняли худі та взуття(залишивши шкарпетки його костюму). Він підняв свою руку щоб глянути на годинник і о боже час летів вже була шоста вечора по домашньому часу тобто тут була десь п’ята ранку, він був вдячний що вони не з. Але тоді його погляд привернув значок мережі. Це була шоста година по тутешньому часі... Його годинник підключився до мережі і змінив час. Тобто вже пройшло близько 18 годин.. Внутрішньо простогнавши він зустрівся поглядом з чоловіком що досі стояв поруч тримаючи в руках пусту склянку. Та пильно дивився на нього.
-Еем сер, що трапилося поки я був без свідомості? І з ким я мож –Слова хлопця перервав звук з його шлунку що нагадував що хлопець не їв більше двох діб з його метаболізмом та загоєнням яке потребувало багато калорій.
-Чи не бажали б ви спершу поїсти?
-Так.. Вибачте
Обличчя Пітера було покрите рум’янцем а його вуха горіли, агент А свого часу просто м’яко посміхнувся.
-Прошу зачекайте мене тут. Можете озирнутися але утримайтеся від дотиків до речей.
Пітер так і зробив, попри слабкість та головний біль він піднявся щоб оглянути печеру і вона була неймовірною. Павуку знадобилася вся сила волі щоб нічого не чіпати, якщо не його самопочуття він би піддався спокусі. Вивчаючи печеру він помітив виставку костюмів. Його погляд зупинився на яскравому костюмі, кольорів світлофору. Він дивним чином нагадував костюм Робіна, можливо це його стара версія? Але цей виглядав таким старим, і більшим за розмір хлопця. Поки Пітер думав про костюм який не складав жодного сенсу в його голові, він почув кашель.
Це був Червоний Робін, яке оригінальне ім’я, внутрішньо зазначив Хлопець. Він стояв в цивільному одязі лише маска закривала його лице як і в Пітера. Який в свою чергу додав до внутрішніх заміток про Червоного Робіна те що він дуже гарний.
-Привіт, вибач за вчора.
Він ніяково посміхнувся, інший хлопець ніби побачив це крізь маску, розслабився та посміхнувся.
-Нічого страшного, це було диво що ти досі міг ходити. З нашої родини таким впертим є хіба що Бетмен. Я буквально бачив як цей чоловік ходив та писав звіт після того як його побили до пів смерті.
Пітер тихо засміявся, можливо він і був впертим але робити це заради звітів, він не був божевільним. Це нагадало йому Ф’юрі, він не міг не цікавитися як там чоловік.
-Мені цікаво що ти зробив зі своєю маскою що ми не змогли її зняти?
-Ви намагалися?
-О так, вибач за це, але ти так несподівано втратив свідомість, ми хотіли перевірити чи є травми голови…
-Ну це логічно. В будь якому випадку у вас це не вийшло тому нестрашно.
-Тож що ти зробив?
-А ну це частина моїх здібностей. Я став липким. Типу раніше я використовував це лише щоб ходити по стінах і тд. але нещодавно я виявив що можу так тримати маску -В голові хлопця проминули моменти коли лиходії намагалися або все ж знімали його маску від чого він скривився. І натренувався що коли я без свідомості і хтось намагається її зняти, ця моя липкість працює.
-Вау це так круто. Чувак ти можеш ходити по стінах. У тебе реально є здібності павука?
-Ее так?
-Ця павутина ти сам її виробляєш вона біологічна?
-Що? Ні, фу! Вона синтетична я винайшов її коли вперше вийшов як павук, і виробляв її з хімічних елементів з шкільної лабораторії.
-Ти винайшов синтетичну речовину що нагадує павутину, є липкою, може витримати твою вагу коли ти пересуваєшся між хмарочосами? І ти хочеш сказати, що зробив це з шкільних матеріалів поки навчався в школі? Павук ти геній.
-Нуу так. Не думаю що це щось варте рівня геній.
-Це 100% варте.
-Якщо ти так думаєш, дякую.
Якби Пітер не був таким втомленим він би помітив що очі хлопця засяяли коли він говорив про свою павутину. Свого часу Червоний Робін був не аби який радий зустріти такого ж розумного однолітка як і він.
Від подальшої розмови їх відволік британський голос агента А.
-Молодий майстре Червоний Робін, Людино-Павук я підготував вечерю.
Пітер засяяв при згадці їжі, він був радий не тільки поїсти а й зробити це в компанії, їсти самому досить депресивно. Він помітив що Червоний Робін хотів щось сказати, він відкрив рот для цього але дворецький його перебив.
-Молодий майстре ви теж їстимете, я знаю що ви не спали зі вчора і також пропустили обід.
-Але агент А
-Ніяких але. Тип паче ви хочете залишити нашого гостя їсти на самоті?
-Ні але ж робота..
-Молодий майстре.
Попри маску доміно було видно як чоловік підняв брову, а його тон заперечував будь яку непокору. Підліток розчаровано видихнув але пішов до чоловіка, Пітер вирішив теж піти. Внутрішньо йому стало соромно перед Червоним Робіном за те що його змусили їсти з ним.
Вони сіли за стіл в одній з сторін печери, це місце було величезним і крутим, тут буквально був Т-рекс в живу величину! Перед ними стояла вишукана вечеря, від одного лиш її запаху хлопець був готовий піднестися. Він сів з одного боку стола тоді як Червоний Робін з іншого. Він потягнувся рукою щоб задерти маску тоді як помітив уважний погляд іншого хлопця на нього.
-Ее ти так і будеш витріщатися?
-А? Ой вибач, мені просто було цікаво як ти їстимеш з маскою.
Він ніяково засміявся, що змусило Пітера думати що в нього дійсно милий сміх. Відмахнувши цю думку він все ж задер маску та почав їсти.
-Мммм це божественно! Агенте А в вас золоті руки.
-Дякую, Людино-Павук.
-Так Аль-агенте А ти сьогодні перевершив себе, це дуже смачно.
-Дякую, молодий майстре. Покличте мене коли закінчите.
Чоловік був точно потішений компліментами тому пішов трохи усміхненим.
-Тобі зручно так?
-М? А так, спершу було трохи незвично через, але я часто їм так підчас патрулів тому звик досить швидко.
Цього разу посмішку Пітера було помітно.
-Зрозуміло тож в тебе є якісь теорії як ти сюди потрапив?
-Насправді декілька, та в жодній я не впевнений. Я вже колись подорожував між вимірами, але за допомогою магії й в альтернативні від свого світи але цей.. Він виглядає та відчувається повністю іншим. Ніби це не альтернатива а повністю новий інший світ.
Хлопець задумано почав колупати їжу на свою тарілці.
-В нас теж був деякий досвід з між вимірними подорожами. І ми ще з жодній з них не чули про сусідського героя Людину Павука.
-Почекай –Пітер підняв свій погляд від тарілки- ти сказав Людина-Павук без дефісу? Не круто чувак, він обов’язковий. Не знаю як тут у вас з Бетменом але Людина-Павук через дефіс.
-Як ти зрозумів що я говорю це без дефісу?
-Просто почув.
Він знизав плечами не знаючи що ще сказати, він часто чує як інші кажуть його ім’я правильно і ні, і він просто чує дефіс. Хіба це так дивно? Щоб кожен кого він виправляв питали про це.
-В будь якому разі ось мої теорії….
Далі хлопці дуже довго говорили між собою про різні теорії. Настільки захоплені розмовою вони не помітили коли доїли тож коли агент А прийшов через декілька годин забрати посуд вони дуже здивувалися. Чоловік кинув на них неоднозначний погляд та пішов разом з посудом поки вони далі говорили. Розмова вже далеко віддалилася від початкової теми, якимось чином вони про різниці між Месниками та Лігою Справедливості, і ні не серйозні речі а от як про те хто більш дратуючий, дурніший і тд. Їх перервав кашель, це була Спойлер.
-О привіт Спойлер.
Пітер м’яко посміхнувся на що очі Спойлер розширились крізь маску.
-В тебе мила посмішка, Павуку.
Збентежений Пітер з секундною затримкою зрозумів що все ще не повернув маску на місце, почервонівши він це зробив, після чого Червоний Робін кинув на дівчину злий майже ображений погляд.
-Дякую –пробурмотів під ніс хлопець.
-Тож про що ви говорили?
-Про різницю між Месниками та Лігою Справедливості.
-Месники? Хто це?
-Це як ваша Ліга Справедливості. Насправді вони дуже схожі але також дуже різні. Типу в нас є хлопець схожий на Супермена. Капітан Америка він теж дуже сильний і є символом справедливості Америки.
-Але він не інопланетянин як Супермен, він був простим солдатом в другій світовій якого обрали для проєкту супер-солдатів, йому вкололи сироватку і він став дуже сильним. А потім він замерз в льодовику і його знайшли і розморозили роками пізніше.
-О ого, прикольно.
-Він взагалі герой мого дитинства, я був таким щасливим коли почав працювати разом з ним. Типу він дуже крутий.
-Ти працював разом з ним?
-Так, я був в Месниках, але потім пішов від них заради своєї команди.
Після цього вони вже разом зі Спойлером обговорювали різницю між героями, а потім дійшли до інших тем таких як поп-культура. Ця розмова виявилася більш емоційною та цікавою, вони говорили про різниці та схожості Червоний Робін і Спойлер навіть показували меми та актуальні речі зі свого телефону.
ЇХ знову перебили на цей раз це був Бетмен.
-Червоний Робіне, ви щось визначили?
-Так, перше це те що різниця часу між нашими світами становить не тільки 11 годин а й декілька років, але в іншому дати повністю збігаються. Друге, сьогодні я визначив коливання простору які відбулися в місті, після того як я зрозумію де саме вони відбулися я зможу визначити координати іншого всесвіту. Але так як це не альтернатива я не знаю чи спрацюють мої попередні дослідження, тому нам можливо буде потрібно зв’язатися з Затаною або Костянтином.
-Добре, завтра підеш разом з Павуком, та на місце де він отямився.
-Чому не сьогодні?
Пітеру подобалася бути в компанії місцевих героїв, точніше Червоного Робіна та Спойлера адже з іншими він не дуже спілкувався, але йому все ще неймовірно кортіло додому як найшвидше.
-Бо ти поранений.
Ну ця заява просто обурила Пітера.
-В мене є цілющий фактор, я вже здоровий.
-Агент А вже розповів про твій стан. І я не рахую його здоровим.
-О це через те що я був голодним і вся моя енергія йшла на загоєння переломів і кульових поранень. Через трохи синців вже не буде.
-Все ще ні, і це не обговорюється. До того ж ти не можеш піти без костюма.
Хлопець надувся але погодився. Він не розумів навіщо згадувати про костюм, до речі де він? Спершу він був у кишені худі але так як худі з нього зняли він не мав поняття де ні його костюм, ні єдиний теплий предмет одягу. І футболка з як він виявив Суперменом не дуже гріла, в печері було прохолодно а з його проблемою з терморегуляцією це було не дуже.
-До речі де він? І якщо можна де те худі? В мене як і у павуків деякі проблеми з терморегуляцією.
-Що? Ти не маєш терморегуляції?
-Ееем так?
-Господи..
Червоний Робін який був єдиним окрім павука в цивільному зняв з себе свою кофту(зіпку, та що на застібці), та пихнув в руки павуку.
-Чому ти не сказав раніше?
-Це не здавалося важливим, до того ж тут не так вже й холодно.
Пітер знизав плечами, це не те що він міг би замерзнути в печері до смерті. Він не один раз був на вулицях Нью-Йорка лише в костюмі під час зими, і все було в порядку. Якщо упустити випадки коли він не вчасно не змінював костюм на зимовий і через це отримував переохолодження.
Червоний Робін кинув на нього гнівний погляд, який підтримав Бетмен зітханням. Пітер вирішив, що раз йому вже дали одяг в руки то він його одягне, але він почувався прикро, через те що Червоний Робін тепер стояв без кофти.
-То де мій костюм?
-Твій костюм лежить там –Бетмен вказав на коробку що стояла біля столу в лабораторії печери. Але ти не можеш його одягти.
-Що? Чому це?
-Він просякнутий твоєю кров’ю, та в дірках.
-Нічого страшного, невелике прання і трохи шиття і він буде як новий. Хоча через радіацію потрібно буде витратити багато засобів та води.
Пітер втомлено зітхнув уявляючи яким болем буде чистити костюм від крові та радіації. Хоча кількість радіації була дуже малою, Піт вважав за краще щоб вся радіація була виключно в його тілі, а не ще й на костюмі.
-Вибач мені почулося чи ти сказав радіація?
-Так. В мене радіоактивна кров, точніше я весь радіоактивний. Лише трохи, на оточуючих це не впливає, і цілком безпечно, але знаєте я надаю перевагу тому щоб мій костюм був нерадіоактивним.
Всі в кімнаті дивилися на нього як на божевільного, першим отямився Бетмен та пішов в сторону коробки, потім це була Спойлер яка заговорила від чого вже отямився Червоний Робін.
-Ти що?
На відмін від Бетмена вони не були такі спокійні, та досі дивилися на нього широко відкритими очима, ну точніше Спойлер, Пітер не бачив очей Червоного Робіна а решта його обличчя була спокійною.
-Мене вкусив радіоактивний павук, від чого я отримав свої здібності ну і трохи радіації.
-Бляха!
-Спойлер мова!
-Бетмене, я думаю лайка зараз доречна.
-Підтримую Спойлер, це піздец.
-Червоний Робін!
Пітер міг тільки тихо посміхатися від виду на взаємодію. Він був потішений тим як вони зреагували, це було весело. Бетмен все ще стояв далеко від них, ховаючи пошарпаний костим Пітера в свинцеву коробку. Тоді він підійшов з коробкою до групи підлітків двоє з яких нарешті перебороло свій шок.
-Якщо ти не проти я утилізую цей костюм.
-Що? Але я тоді не зможу вийти!
-Ти не дослухав. Я утилізую цей, а натомість ми зробимо тобі інший. Тут є матеріали але тоді потрібно буде почекати ще один день.
-Нуу я вважаю заради костюма від Бетмена з іншого світу я можу почекати ще один день.
Павук намагався звучати не зацікавлено в пропозиції костюма, але будь він проклятий він не збирався відмовлятися від можливості мати костюм з іншого всесвіту зробленим може трошки занадто похмурим але до біса розумним чоловіком.
-Тоді вирішено.
-Бетмене, мені попросити агента А підготувати кімнату для Людини-Павука?
-Так, Червоний Робін.
-А що?
-Ти залишся в маєтку.
-Гаа? –Пітер розгублено дивися між Червоним Робіном та Бетменом, про що вони говорили?
-Павук, поки ми робимо тобі костюм та поки ти не можеш потрапити додому тобі потрібно десь жити. І ми пропонуємо залишитися тут.
-О, дякую.
-Так як ти з абсолютно іншого всесвіту, і після перевірки Ласо правди, я вирішив що буде краще якщо ти залишися тут.
-Ооо я можу влаштувати ніч кіно з Павучком!
-Спойлер, в нас сьогодні патруль.
-Ми можемо влаштувати ніч кіно після патрулю.
-Ні, він досі поранений.
-О сер про це. Поки ми говорили я майже вилікувався.
Він безцеремонно підняв свою футболку, показуючи жовті залишки синців на ідеальному пресі, які ще цього ранку були темними. Чоловік нахмурився, а Червоний Робін здається втратив дар мови від швидкості загоєння Пітера. Здається холод діставав його, бо кінчики вух тепер були червоними та він не відводив погляд від живота Пітера, навіть коли він опустив футболку.
-Тож так ночі кіно!
Бетмен зітхнув йдучи до комп’ютера чи краще сказати беткомп’ютера?
-Червоний Робін запроси всіх! І попередь агента А.
-Чому б тобі не зробити це самій?
-В мене патруль.
Пітер міг заластися що вона посміхалася коли йшла але через маску він не міг сказати.
-А чому ти не патрулюєш?
-Отримав ножове поранення, три тижні тому! Ти уявляєш він досі змушує мене сидіти на лавці.
Це, це бентежило, можливо Пітер не був знавцем людського тіла, але він точно знав що три тижні недостатньо для загоєння ножового поранення у звичайної людини.
-Ти ж звичайна людина?
-Е, так. До чого це?
-Просто ти говорив так ніби ти маєш здібності до пришвидшеного зцілення, яких в тебе немає. Чувак три тижні замало для загоєння!
-Ти теж?
-Червоний Робін –почувся голос від беткомп’ютера.
-Йду.
Хлопець пішов до місця куди його покликали, залишаючи Пітера самого біля столу. Та пройшовши три метри він зупинився, озирнувшись на нього.
-Ти йдеш?
-А? Так, так йду.
Посміхаючись Пітер пішов разом з Червоним Робіном.