Декілька запитань
-Тоооож де ми?
Запитав Пітер, очима вивчаючи доки в які привів його Бетмен.
-Ми там де я визначу що з тобою далі робити.
-О то я на допиті? Круто, круто.
Він продовжував оглядати навколишнє середовище, помітивши декількох тіней під стелею, але вирішив не дивитися на них, натомість вивчаючи коробки які стояли поруч.
-Хлопче це не жарти.
-Так, так. Почнімо? Чи ви запросите своїх друзів приєднатися –Хлопець відвів погляд від коробок та вказав на балки під стелею.
Бетмену не сподобалося що його товаришів помітили тому він трохи роздратовано кинув рукою, схоже це був знак спуститися всім постатям з гори.
-Привіт! Я Людина-павук.
Пітер доброзичливо простягнув руку, до однієї з постатей яка була одягнута у фіолетове, маска закривала більше половини її обличчя, але було видно її золоте волосся.
Як не дивно дівчина потиснула його руку, та защебетала, веселим голосом.
-Привіт, Людино-павук. Я Спойлер.
Щось з її виразу обличчя напружило його, але він відмахнувся від цього, адже це підозріло нагадувала обличчя Сема, коли тей вигадував якесь лайно для нього.
Озирнувшись, хлопець зміг нарахувати ще двох охоронців окрім Спойлера. Чоловік в червоному шоломі що віддалено нагадав йому Залізну Людину, та інший чоловік з легкою маскою доміно на обличчі, у Пітера з’явилося питання як це взагалі може приховувати особу.
Чоловік з доміно маскою підійшов, до Пітера першим, щоб представився. Тоді він помітив, його костюм. Чорний міцний матеріал з блакитною емблемою птаха на грудях, його зброя дві палиці що стирчали за його спини. Його костюм нагадав хлопцю свій, який він на жаль зараз не міг носити, і тому тримав в кишені.
-Найтвінг –Чоловік мило посміхнувся, від чого Пітер трохи розслабився. Це була перша людина в Готемі яка відверто його не лякала.
-Приємно познайомитися. Тоож допит, так?
-Так, хлопче, в нас є протоколи на рахунок між вимірних подорожей але ти не зовсім до нього підходиш.
Найтвінг звучав майже винувато.
-Мм зрозуміло. Добре.
-Перше чому ти став героєм?
І знову привіт похмурість, щойно Пітера розслабила тепла поведінка іншого героя, обов’язково мав з’явитися Бетмен з його холодним тоном.
-Я хотів допомагати іншим. Як говорив мій дядько: «З великою силою, приходить велика відповідальність», тому отримавши свої повноваження я вирішив допомагати людям. Хоча спершу я чинив не так, і через це мій дядько загинув від рук грабіжника, якого я міг зупинити але не став.
-Зрозуміло. Тобто якби ти міг помститися людині що вбила твого дядька ти б це зробив?
-Ні. Насправді, в мене була така можливість, але він відбуває своє покарання в в’язниці. Я не буду брехати, про те що ніколи не хотів помститися, але.. Я вирішив відпустити це..
-Зрозуміло
У виразі Бетмена щось змінилося, важко сказати що саме. Пітер завжди помічав такі зміни але зазвичай не міг сказати що вони означають. Його думки перебив Найтвінг.
-Окей до наступного питання, як ти ставишся до вбивств?
-Негативно. Я не вбиваю, навіть якщо це справжні шматки лайна. Це проти мого кодексу та світогляду. Але маю товаришів які вбивали раніше. Я не підтримую їх дії, та й більшість з них змінилася.
-Старий, дивись він такий же ідіот як і ти.
Озвався чоловік в червоному шоломі. Його тон був повним сарказму, навіть крізь роботизовану частину, яка змінювала його голос. Спершу він нагадав, шоломом Залізну людину але по статурі він нагадує Капітана Америку, високий і побудований як танк. Глянувши уважніше Пітер помітив що на грудях у чоловіка була така сама емблема що й на його худі. Цікаво. Він не пропустив частину де чоловік назвав Бетмена старим та ідотом, що здалося йому неймовірно смішним, він також помітив образу в свою сторону але пропустив це.
-Червоний каптур.
Тепер Павук знав ім’я, точніше псевдонім грубого чоловіка. Якщо його запитати то на його скоромну думку воно абсолютно смішне, Червоний каптур? Дійсно? Він навіть капюшон не носить, краще було б Червоний шолом або щось таке, з геройськими псевдонімами тут все погано. Хоча Червоний каптур виглядав круто, в нього було багато вогнепальної, зброї схоже до Дедпула, він носив шкіряну куртку, та круту чорну кофту, з тематичним кажаном, і крутезні військові чоботи. Яке б дурне ім’я в нього не було, він мав стиль.
-Тоооож ще питання?
-Так. Декілька.
Після цих слів, Бетмен допитував Пітера ще годину. Це були найдовші декілька питань в його житті, а він працював з Ф’юрі, і це щось означає.
-Я все ще не довіряю тобі, але ми тобі допоможемо повернутися.
-Нарешті –Трохи занадто голосно, але хто може його засуджувати Граф Дракула ставив питання йому цілу голину!
-Це він ще легко.
Пітер підняв погляд на Найтвінга, навіть крізь маску на його обличчі можна було прочитати жах, шок і занепокоєння. На це старший чоловік і дівчина що стояла поруч засміялися.
-Мені страшно уявити.
-Що ж повернемося до того щоб відправити тебе додому, Павучок –Спойлер посміхнулася попри те що її обличчя було майже не видно це було зрозуміло.
-А так, чи є у вас спосіб визначити коливання простору, які відбулися в період 24 години до цього моменту? Я б назвав адресу де прокинувся, але це місто мені невідоме.
-Хмм.. В нас є деякі способи але спершу варто визначити тип коливань.
Після цього вся група замовкла, а Дракула думав.
-Бетмене, для цього потрібні матеріали та техніка якої тут немає. Нам варто привести хлопця в печеру, він довів що вартий довіри. А якщо ти досі йому не віриш, то поклич Диво-жінку щоб вона використала своє ласо правди на ньому.
-Хмм –Цього разу замість слів Бетмен видав тільки низьке бурчання. Поклич Діану.
-Вже, я знав що вона нам знадобиться тому вона скоро буде тут. З твоєю параноєю, без неї ми б не обійшлися.
Червоний капюшон сказав останнє речення особливо зневажливо але перед тим як Пітер міг що небудь запитати почувся шум з зовні доку і через мить до їх доку зайшла та хто є Диво-жінкою. Вона була богинею. Від неї віяло силою, так само як і від Тора, можливо вона навіть була більше могутньою ніж Тор, точно більш крутою, вибач Торе.
-Привіт Джей –Вона м’яко посміхалася поки говорила до Червоного каптура/Джея? -привіт Спойлер і Найтвінг. Привіт Бетмен.
-Тож пташко чому ти мене сюди покликав?
-Нічого серйозного, просто Бетмен знайшов ще одну сироту з геройськи синдромом і нам потрібно перевірити чи він не бреше, щоб допомогти.
Погляд богині посуворішав коли вона глянула на Дракулу, і вона глянула на Павука ніби щойно зрозумівши що він є у кімнаті, і її очі знову пом’якшали.
-Дитино приємно познайомитися, я Діана принцеса Амазонок, Чудо Жінка.
-Ох ам, мені теж дуже приємно з вами познайомитися, я Людина-Павук. Ви третє божество яке я зустрічаю це велика шана для мене –Пітер ніяково простягнув руку для того потиснути, він згадав двох богів з його світу, та те як він нервував при першій зустрічі з Тором.
-О, ти зустрічав інших богів? Вона підняла брову але простягла руку щоб потиснути. Можу поцікавитися хто це був.
-Так, принцесо Діано, це бу Тор і Локі. Другий насправді намагався мене вбити і не раз, але Тор дуже крутий він герой мого світу як і ви пані.
-Тор, як Бог грому Тор???
Вирячивши очі запитала Спойлер.
-ЕЕее так, він з Азгарду, я колись там був, було досить миле місце якщо забути що мене намагалися вбити.
Всі обличчя окрім Бетмена та Чудо-жінки дивилися на нього з шоком. Порушивши спільний ступор героїв, Чудо-жінка заговорила.
-Це вперше для мене зустрічати людину яка бачила інших богів, і маю сказати це цікаво.
-Діано, досить, дай йому Ласо і я поставлю питання.
Богиня закотила на це очі, але все ж зробила як просив Бетмен. Повторний допит був швидшим, навколо його рук було зав’язано Ласо Правди, дивна концепція але хто ми такі щоб ставити під сумнів магію та дії богині.
-Тож ми в порядку? Тепер ви мені допоможете?
Голос Пітера був нетерплячим, і причини були очевидні. Він в іншому вимірі поранений, терпить допит від якогось старого, одержимого готикою та кажанами.
-Так, ти не повіриш але ці допити втомлюють і мене. Бетмен просто не вміє розслаблятись.
-Найтвінг, сер, я вам вірю. Мені буде важче повірити що це не втомлює когось.
На цю заяву всі окрім Бетмена засміялися, поки Граф Дракула зберігав стоїчний вигляд.
-Йдемо в печеру ми маємо роботу.
-Так, сер –Хлопець глузливо відсалютував чоловіку.
Після цього група почала рухатися, до припаркованих дорожніх засобів, які Герої заховали між доками. І о боже цей автомобіль був просто неймовірним, від нього тхнуло тематикою але його технічна частина була неймовірною, звісно не такою розвиненою як технології Старка та все ж крутою. Поруч з автомобілем стояв громіздкий мотоцикл, який теж був неймовірно крутим. На місті очей у Пітера з’явилися зірочки, і йому був потрібен весь самоконтроль, який він мав, щоб не побігти до авто і мотоциклу, щоб вивчати та роздивлятися. З думок про технології та інше його вивів холодний тон Графа Дракули.
-Діано ти йдеш з нами?
-Так, мене зацікавив цей павучок.
Вона м’яко посміхнулася на крижаний тон Бетмена, який був не задоволеним новою супутницею.
-Мені варто ревнувати?
-Ні, Джею, ти завжди залишишся моїм улюбленим хлопчиком героєм.
-Поправка антигероєм.
-Так, так звісно.
Дивна динаміка між героями попри те що була дивною була теплою та гріла серце Пітеру.
-Павуку, перед тим як сісти в Бетмобіль старого, скільки тобі років?
-Це важливо? І чекай БЕТМОБІЛЬ??? У вас все названо на тему кажанів?
Хлопець звернув погляд до Бетмена який щось пробурмотів. І ніби хотів щось сказати але його перебив Найтвінг.
-Ооо, так, це важливо. Просто в цього чоловіка є деяка проблема з всиновленням дітей сиріт. І так як ти сирота краще не сідати до нього в авто якщо не хочеш бути ще одним Робіном –сумно всміхнувшись на цю заяву він продовжив. А ще так, база на яку ми прямуємо це Бетпечера, а це– він дістав дивну зброю схожу на сюрекен але в формі кажана- це багатарнги.
-Робіном? Що? Уххх ти тематика це круто. Я теж ніби відданий темі павука але не настільки відданий.
-Половину речей навіть не я назвав –пробурчав Бетмен.
-Так, звісно це не ти назвав комп’ютер в Бетпечері, Беткомп’ютером. Це був не ти а хтось інший.
-Хлопець їде зі мною на мотоциклі, можливо він і дорослий але все одно їхатиме зі мною. Вибач тітко Діано.
-Все добре, я все одно буду летіти поруч.
-О, ви вмієте літати??? ЦЕ таак круто!
Коли богиня посміялася на його заяву, Пітер виявив бажання грати в крутого та не випускати свою ботанську/фанатську натуру.
-Добре, рушаймо.
Через деякий час вони були в печері. Поїздка виявилася довшою ніж очікував павук, але тим не менш, крутою. Попри те що він не їхав своїм мотоциклом, який залишався в гаражі Ф’юрі через деякий не названий інцидент, та був тут пасажиром це було все ще приємно, особливо коли можна було поговорити з буквальною богинею що летіла поруч. В розмові Пітер виявив що Діана(вона попросила його так її називати), була дуже крутою жінкою. Вона розповідала про свої битви навіть краще ніж це робив Тор, а її історії були дещо цікавішими, якщо ви запитаєте Пітера особисто. З усім цим вона виявила не аби яку прихильність до нього, вона сказала що він нагадує Джея коли тей був молодим, на що чоловік відповів що тей він помер. Щось підказувало Пітеру що це не просто метафора.
Печера була дивовижною. Страшною, темною, але крутою.
-Це.. Це кажани вгорі?
-Так, це природна печера всередині якої раніше і до тепер живуть кажани.
-Якого біса….
Поки Пітер як скажений оглядав печеру як міг його втомлений мозок(пізніше хлопцю буде соромно за це але не зараз), герої говорили між собою, і там ніби з’явилися нові обличчя але Піт був зайнятий щоб помітити. Там йшла тиха розмова але для вух Пітера вона була досить голосною та він не звертав на неї уваги поки не почув своє ім’я.
-Це Людина-павук.
-Батьку навіщо ти привів його сюди?
Пітер дуже здивувався почувши голос він був дитячим. Хлопець швидко опинився біля компанії героїв, вивчаючи ситуацію. І так біля Бетмена стояв хлопчина років 10, говорив ніби з 19ст та засуджував його присутність тут. А ще він був в КОСТЮМІ. Тобто він бігав цим проклятим містом де злочинність просто кипить. У Пітера не було слів, з одного боку він зрозумів що заборони виходити у місто неможливо і він сам в команді має хлопця якому 14 але чорт ця дитина ще молодше.
-Бетмен, е сер, хто це?
-Це мій син, Робін.
-Еее він теж бориться з злочинністю? Хіба він не замолодий? Йому років 7 на вигляд.
Замість відповіді Бетмен кинув на нього суворий погляд, він нагадав йому погляд Ф’юрі, коли деякі агенти питали чому він та інші займаються геройськими речами, або коли питали чи їх школа не є готуванням дітей солдатів.
-Мені не сім! Як ти смієш!
-Еее дитино утримай коней. Якщо тобі не 7 то скільки 6, 8?
-Мені 12 –Хлопець розвернувся в сторону свого батька та абсолютно холоднокровно запитав- батьку чому ми йому допомагаємо? Він абсолютний ідіот.
-Робіне, ми про це говорили.
Дитина нахмурилася та пішла, він не покинув печеру та навіть зону чутності компанії але він зник з поля зору.
-В будь якому разі –Хлопець одноліток Пітера заговорив вдало змінюючи тему- Людино-павук, я б хотів запитати тебе щодо твоєї подорожі. Я Червоний Робін, найбільший мозок команди хоча хтось говорить що це Кажан, не вір це я.
-Приємно познайомитися. Тож до суті я б хотів як найшвидше повернутися звідси. Ііі..
В його голові з’явилася постать Мей, яка лаяла його за грубість, коли він помітив деякі не наймиліші погляди які хиталися між «Що ти щойно сказав? Жити набридло?» до «Так я цілком розумію, це місце діра. Але слідкуй за язиком» вирішив поспішно додати.
-Я не маю нічого проти цього міста, просто хочеться додому. Я не знаю що трапилося з моїми товаришами тож хвилююсь.
Від цього погляд деяких людей розслабився але все ж дехто досі дивився на нього ж жагою крові і це був ніхто інший як Робін. Чесно кажучи Робін його трохи лякав.
-Тож Людино Пав…..
Слова різко обірвалися і далі була темрява. Через втому викликану бійкою, пораненнями та їх зціленням а ще тим що він не їв нічого більше доби Пітер втратив свідомість.