Діагноз

Герміона дала собі рівно десять днів на роздуми.

Вона вагітна. Вона вагітна дитиною, яку не хоче. Гаразд. Обдумано. Вона вийшла з душу, міцно обмотуючи рушник навколо тіла, її довге волосся одразу ж почало завиватися у пухнаті кудряшки, вона загорнула його у полотенце з мікрофібри. Увійшовши до своєї кімнати, вона швидко одягла білизну та натягнула джинси. Герміона обернулася до свого дзеркала й змастила своє довге волосся кокосовою олією та олією жожоба, а потім скрутила його в джгут на потилиці.

Нарешті вона натягнула джемпер через голову і схопила рюкзак.

Вона була вагітна. Гаразд.

Герміона мовчала, виповзаючи зі своєї кімнати, все ще тримаючи в руках кросівки, щоб створювати настільки мало шуму, наскільки це можливо. У неї було ще близько двадцяти хвилин, поки хлопці прокинуться, і вона воліла б, щоб її не засипали засиллям запитань. Герміона вже однак кілька днів хотіла розповісти Гаррі, але щоразу слова застрягали в її горлі, і замість цього вона слухала, як він розповідав про Редла.

Герміона скривилася. Гаррі швидко закохався в цього чоловіка, і вона лише сподівалася, що ці стосунки не вибухнуть, спаливши його. Вона не була надто впевнена, що ця надія виправдана. Зрештою «довго і щасливо» не існувало.

Вона взула кросівки й за секунду вилетіла за двері. Їй знадобилася лише мить, щоб з тріском роз’явитися. Вона сподівалася, що не спрацювала сигналізація. Коли вона з'явилася в зоні явлень, то негайно рушила до сходів, перевіряючи через плече кожен проліт. Вона вийшла на поверсі дитячого відділення і різко відійшла від дітей.

Будемо сподіватися, що зигота ніколи не стане дитиною.

Вона підійшла до дверей акушерсько-гінекологічного кабінету й різко постукала. Пролунав тихий дзвінок. Вона записалася на прийом якомога раніше, а потім пообіцяла медсестрі Оґден, що зможе зробити це ще раніше і якомога приватніше. Вона махнула їй рукою, і Герміона увійшла до приватного кабінету, а матрона пішла слідом за нею.

Матрона була жінкою середнього віку з круглим обличчям і дуже самовпевненим виразом обличчя. Герміона стримала гримасу.

Це було б весело.

— Ласкаво просимо до акушерського та гінекологічного відділу. Ви змогли з легкістю нас знайти? — спитала матрона.

— Так. Усе було добре, — розгублено сказала Герміона.

Вона дивилася на свої нігті, нервово шкрябаючи кутикулу.

— Моя чергова медсестра сказала мені, що ви записалися на прийом, щоб обговорити варіанти щодо небажаної вагітності. Вона сказала, що ти тут заради зілля для аборту? Я не помиляюся? — запитала матрона, її весела усмішка не змінювалася.

Герміона підвела гострий погляд.

— Не помиляєтеся, — промовила вона.

— Добре. Тепер давайте поговоримо про строки. Зазвичай, аборт дозволяється робити до третього місяця. Судячи з попереднього опитування, у вас лише місяць з невеличким. Я вважаю, що жінці потрібен принаймні ще місяць, щоб дійсно визначитись...

Герміона почула достатньо.

— Я стажистка у цій лікарні, тож у мене не так багато часу. Чи можете ви записате мене на двадцять шосте? Я хочу покінчити з цим до грудня, — сказала Герміона, намагаючись зберегти якомога більше спокою в голосі. Усередині її живота вирувало невдоволення, а серце билося занадто швидко.

— Є й інші варіанти, окрім припинення, — замість відповіді на запитання Герміони сказала матрона. Вираз обличчя Герміони похмурився. — Відання на всиновлення. Зберігання дитини. Подумайте над цим.

— Ви можете записати мене на двадцять шосте чи ні? — сказала Герміона жорстким тоном.

Матрона смикнулася, здивована холодним голосом Герміони.

— Я, ну, так, — затинаючись, промовила матрона. — Я знаю, що це важке рішення…

— Це не так, — негайно сказала Герміона. Матрона вирячила очі. — Це насправді не так. Я знаю, що я не створена для материнства. Принаймні поки що. Можливо, колись, але поки що ні. Батька немає в моєму житті, і я знаю, що я занадто молода для цього. Мені ще забагато потрібно зробити, ще більше вивчити. Отже, запишіть мене на двадцять шосте число, будь ласка.

Герміона підвелася, притиснувши до грудей сумку й повернувшись на каблуках.

— Почекайте!

Герміона зупинилася на порозі. Вона глянула через плече на матрону, її очі все ще були рішучими й твердими. Погляд матрони був м’яким, але тепер прихильним. Герміона дозволила собі відреагувати.

— Так? — тихо запитала Герміона.

— Вам знадобиться екстрений контакт. Хтось повинен супроводжувати вас під час побічних ефектів зілля для аборту. Чи знаєте ви, як стажистка, про побічні ефекти? — спитала матрона.

Герміона кивнула.

— Спазми в животі, легка вагінальна кровотеча, нудота і блювота, біль у грудях і втома. Я когось візьму з собою.

Бля. Тепер їй потрібно було думати, кого ж обрати.

…

Невіл поповз сходами, притуливши підборіддя до грудей. Він легко відчинив передні двері. Він не хотів будити хлопців і Герміону. Це лише викликало б океан запитань, який він не був готовий почути. Звісно, саме тоді Невіл спіткнувся, збивши з ніг огидну вішалку для пальто у вигляді ніг троля біля дверей. Почулося бурчання, і Невіл широко розплющеними очима дивився, як Гаррі збігав сходами вниз, ледве одягнений, із піднятою чарівною паличкою й окулярами, що звисали з іншої руки. Двері на кухню розчинилися, в одній руці Рон тримав чайник, а в іншій — чарівну паличку.

— Чудово, — пробурмотів Невіл собі під ніс. Він подавив збентеження. — Ти збираєшся відбиватися від зловмисника чайником, Роне?

Рон страшенно почервонів. Він сховав чарівну паличку і показав Невілу середній палець. Гаррі закотив очі й пирхнув. Він пролетів решту сходів, а його халат майорів за ним, наче плащ. Невіл пішов за Роном на кухню, не звертаючи уваги на зацікавлений вираз Гарріного обличчя. Рон щось бурмотів собі під ніс, поки ставив чайник на плиту і заходився варити ранкову каву. Невіл завалився за стіл.

Одяг минулої ночі пахне, однозначно, не свіжістю. Його ніс зморщився від відрази.

— Отже... ти щойно прийшов, — Невіл підвів очі. Гаррі посміхався йому. — Так?

— Так, — пробурмотів Невіл, і його щоки почервоніли.

Рон озирнувся через плече, на його обличчі з’явилася втомлена посмішка.

— Ти трахався з кимось, Нев? — запитав Рон, приносячи три чашки чорної кави. Він поставив їх перед Невілом і Гаррі. Рон озирнувся. — Черга Герміони готувати сніданок, так?

— Ні, я помінявся з нею, — сказав Гаррі.

Невілл нахмурився.

— Чому?

Гаррі знизав плечима, підійшовши до холодильника, оглядаючи полиці.

— Не знаю причини, вона попросила, — сказав він. — Ми повинні затаритися.

— Добре, — сказав Рон, відпивши ковток кави. Його кава завжди мала смак паленої смоли, але принаймні вона допомагала остаточно втекти від обіймів сну. — Тепер, Невіле. Розкажи з ким ти був. Що ти зробив? Це було добре? Як далеко ти зайшов?

Невіл закотив очі.

— Ти справді думаєш, що я буду пліткувати про дівчину, з якою був?

— Добре, значить, це дівчина, — засміявся Рон. Невілл нахмурився.

— Я знаю, що тобі подобається і вони, і хлопці. Хто я такий, щоб припускати?

— Це... напрочуд тактовно, — визнав Невіл.

Рон показав йому середній палець.

— У тихому болоті чорти водяться, — передражнив Гаррі.

Невіл пирхнув.

— Це була... Анна Ебот. Це було добре. Навіть чудово, — пробурмотів Невіл.

— О, Нев, ти був незайманий? — Рон засміявся

Невіл закотив очі.

— Ні, мудак.

— Якби ти і був незайманим, це все одно було б нормально, — наполягав Гаррі. Рон глянув на нього, коли Гаррі дістав яйця. Гаррі знизав плечима. — Я намагаюся підтримати. Як Герміона.

— Де вона? — запитав Невіл.

— Вона сказала, що має зустріч рано вранці. Здавалося, це не те, про що слід запитувати, — сказав Гаррі.

— Хіба ви двоє не говорите про все? Включно з членом Редла? — запитав Невіл.

Гаррі знизав плечима.

— Здавалося, що вона серйозна щодо цього. А тепер продовжуй говорити про Анну Ебот. Як це сталося?

— Ми почали спілкуватися на вечірці, і ми просто... ми добре порозумілися, — сказав Невілл. Він ненавидів себе, оскільки його перша думка була про те, що Гаррі нарешті висловить свої ревнощі й заявить, що відчуває те саме, що й Невіл.

Звичайно, цього не сталося.

— Я радий за тебе, Невіле! — сказав Гаррі з найсолодшою ​​посмішкою. — Чудово. Ти повинен піти з нею знову. Це принесе тобі користь.

— Ти так кажеш лише тому, що тебе щовечора трахають, і останнім часом ти маєш дивний гарний настрій, — сказав Рон.

Гаррі зробив паузу.

— По-перше... ти вульгарна людина. По-друге, я не в «хорошому» настрої. Я... занадто довго все йшло занадто добре для мене. Щось трапиться, тому я намагаюся отримати найкраще з того, що маю.

— Ти такий депресивний, — зітхнув Невіл. — Ти буквально гасиш моє сексуальне сяйво.

Гаррі захихотів, хитаючи головою.

— Відчепись й прийми душ. Від тебе тхне застарілим запахом сексу і душком святого Мунґо, — сказав Гаррі. — Сніданок скоро буде готовий. У нас зміна о 8 ранку. Рушаймо.

…

Гаррі відчув наближення Герміони. Він відвів очі від дивної розмови Сміта, Невіла та Рона про найкращий засіб після гоління. Герміона тихо пліткувала з Анною Ебот і Падмою Патіл. Коли вони підійшли, Гаррі штовхнув Невіла ліктем у бік і смикнув його голову в бік Анни. Невіл почервонів, а Рон мерзенно всміхнувся.

— Ну, подивись, хто це, — почав Рон, хоча Невіл шикнув на нього.

— Заткнись, мудак, — зціпивши зуби, сказав Невіл. Його губи скривилися в усмішці, коли він спостерігав за трьома жінками, що наближалися. — Привіт, Анно.

Губи Анни скривилися в тихій посмішці.

— Невіле, — тихо сказала вона.

— Посунься, Сміте, — наказав Гаррі, штовхаючи Сміта щонайменше на два місця. Сміт пискнув на знак протесту, але Анна та Герміона заповнили місце, яке він залишив незайнятим. Гаррі нахилився вперед, опускаючи голову на плече Герміони. — Привіт. Ти рано пішла. Все добре?

— Я... ми поговоримо про це сьогодні ввечері? — запитала Герміона.

Гаррі кивнув.

— Звичайно, — пробурмотів він у відповідь. Він повернувся до групи в цілому, помішуючи ложкою суп, його губи скривилися в усмішці. — Отже, про що ви троє говорите?

— Змагання набирають обертів, — сказала Падма з усмішкою.

— Набирають обертів? — з цікавістю запитав Рон.

— Усі найкращі цілителі лікарні висувають ідеї проєктів. Усі хочуть отримати грант Ґорсемура, — змовницьки сказала Ханна. Вона нахилилася вперед. — Все досить стримано. Тим більше, що тепер, коли Лілі Еванс тут немає, всі в рівних умовах.

— Вона не вигравала його останні три роки, — зауважив Гаррі, почуваючись із цього приводу досить самовдоволеним.

— Минулого року вона не подала, а позаминулого його віддали приїжджій цілительці з Конґо. І минулого року вона справді виграла, але разом із Северусом… — пробурчала Герміона.

Гаррі зітхнув, потягнувшись до її чіпсів.

— Так Так. Зупинись. Будь ласка Прошу тебе, — сказав Гаррі з легкою усмішкою. Герміона пирхнула й закотила очі.

— Знову ділишся картоплею фрі з ним, а не з нами, — поскаржився Рон. —І де ти була сьогодні вранці?

— Не твоя справа, — Герміона одразу ж відреагувала на це, пригощаючись Гарріним супом.

— Хочу сказати, що я безмежно заздрю вам чотирьом, бо ви живете в цьому будинку. Я все ще ділю квартиру з сестрою і ще двома дівчатами. Марієттою Еджкомб і Чо Чанґ, — поскаржилася Падма. Вона нахилилася вперед, широко розплющивши очі. — Нам доводиться ділитись кімнатами.

— Я пам’ятаю їх, — сказала Герміона, її голос був рівним. — Жодна з них не була особливо доброзичливою.

Падма кивнула на знак розуміння.

— Тоді ти будеш рада дізнатися, що Чо Чанґ працює барменкою, поки здобуває майстерність у трансфігурації. Не думаю, що щось з цього вийде. А Марієтта Еджкомб — підсоска Ріти Скітер,  тобто «асистентка» у «Щоденному віщуні». А ти в цей час тренуєшся, щоб стати однією з найкращих цілительок у світі в найкращій лікарні світу, — усміхнулася Падма.

Герміона замовкла.

— Хм... ти знаєш, а це мені справді подобається.

Рон похитав головою, на його обличчі з’явилася легенька усмішка.

— Ти мене лякаєш, жінко.

— Це добре, — відповіла Герміона.

— Хтось знає щось про проєкти? — запитав Сміт.

— Цілителька Спраут поділилася зі мною своїми ідеями. Щось про мімбулус мімбелтонію. Гадаю, вона намагається використати смердосік для чогось, — додав Невіл. Герміона пожвавішала, наче в її голові здійнявся шквал запитань. Невіл підняв руки, тримаючи в одній з них нарізану сосиску. — Це все, що я знаю. Тож не запитуй.

Герміона помітно здулася.

— Особисто я мало чула, — зітхнула Герміона.

Невілл нахмурився.

— Снейп теж щось пропонує. Що саме, я поняття не маю.

— Звідки ти взагалі знаєш, що в нього є проект? — злісно запитав Сміт.

— Йому подобається катувати мене приготуванням зілля, — категорично сказав Невіл. Рон пирхнув на його слова.

— Емеліна Венс теж щось має, — додав Рон.

— Луна Лавгуд, — озвалася Анна.

Гаррі захрипів.

— Ми можемо з упевненістю припустити, що в усіх, крім головного цілителя Дамблдора, мають якийсь проект у процесі.

І тоді Рон вирішив бути йолопом.

— А як щодо Редла, Гаррі?

Запала тиша. Рон здригнувся, наче зрозумівши, що сказав, відкрив рота, щоб вибачитися, і був змушений замовкнути під досить лютим поглядом Герміони.

— Звідки він може знати щось про Редла? — швидко запитав Невіл.

— Він же завжди у нього на підхваті, хіба ні?» — запропонувала Падма. — Може, він розмовляє під час лікування?

Вона з надією розглядала можливість попліткувати.

— Хм... ні. Він просто говорить про все і розповідає про те, який він геніальний. Це все. Мені здається, він думає, що я матрона, — сказав Гаррі, тихо сміючись. Стіл зайшовся сміхом, а Гаррі та Герміона розслабилися, притулившись одне до одного.

Під столом вони зчепили мізинці, а Герміона завдала Ронові швидкого удару ногою по гомілці. Рон побілішав від болю, а його веснянки, наче сузір'я на небі, спалахнули на щоках.

Це було надто близько.

...

— Поттер.

Гаррі застогнав, зариваючись обличчям у подушку, намагаючись глибше зануритися в сон.

— Поттер. Мерліне, допоможи мені...

Гаррі запихтів, різко сів і кинув подушку на підлогу. Макґонеґел озирнулася на нього, незворушна. Гаррі невинно посміхнувся, на що Макґонеґел закотила очі.

— Так, Цілителько? — запитав Гаррі голосом солодким, як цукрова нитка.

— Вас викликав головний цілитель. Ходімо, — сказала Макґонеґел.

Очі Гаррі спалахнули, і він схопився з ліжка. перш ніж він встиг оговтатися, тож він побіг за нею, майже наступаючи їй на п'яти. Макґонеґел кинула на нього лише один холодний погляд, який одразу ж заспокоїв Гаррі.

— Що це? Це операція? Будь ласка, скажи мені, що це операція, — благав Гаррі.

— Це таємниця, доки ми не дійдемо до кабінету цілителя Редла, — сказала Макґонеґел.

Гаррі зітхнув і пішов поруч із нею. Він приставав би до неї більше, хоча знав, що справді нічого не доб’ється від неї, навіть якби спробував. Насправді вона виглядала такою напруженою, що Гаррі подумав, що якби він поставив ще одне запитання без дозволу, то йому відірвуть яйця. Гаррі любив свої яйця, і він знав, що Томові вони теж подобаються. Вони піднялися на наступний рівень — на поверх відділення наслідків від чар, Гаррі вже знав дорогу до офісу Тома.

Він міг потрапити туди із закритими очима.

Макґонеґел не стала стукати, дозволивши дверям відчинитися. Гаррі просто прослизнув усередину, як двері зачинилися за ними. Том, Дамблдор і, як не дивно, Емеліна Венс юрмилися навколо столу Тома, тихо перешіптуючись між собою. Дамблдор підняв голову, його очі блищали, але залишалися цілком серйозними.

— Містере Поттере, я радий, що ви прийшли, — тихо сказав він.

— Головний цілителю, що Вам потрібно? — спитав Гаррі, раптом переймаючись.

Очі Дамблдора схвально виблискували.

— Оскільки ваші батьки такі, якими вони є, я припускаю, що розсудливість вам не чужа.

— Це не так, — сказав Гаррі.

— Отже, ти посвячений у все, що відбувається в Офісі аврорів і Міністерстві загалом? — запитав Дамблдор.

— Я... Головний цілитель, якщо ви питаєте, чи мій батько розкрив вам секретну урядову інформацію, то я не думаю, що я для цього підходжу, — твердо сказав Гаррі, і Дамблдор кивнув головою, а його губи скривилися в легкій усмішці.

— Чудово. Ти ідеально підходиш для цього. Гаррі, ходи сюди. Це дуже делікатна ситуація, і, здається, ти будеш ідеальним стажистом, — сказав Дамблдор. Гаррі відчув руку Макґонеґел між його лопаток, і пішов уперед, примружившись на сторінки.

— Я не можу змусити ці шрами зникнути, Редле. Вони надто великі. Глибокі, — пробурмотіла Венс.

— Він перетвориться? — запитав Том. Він підвів очі, кивнувши на Гаррі, і Гаррі кивнув у відповідь.

Дамблдор прочистив горло, а Венс підняла очі з тривогою.

— Привіт, Поттере, — привіталася Венс. — Сьогодні ми працюємо над ВІП-справою, яку доручили виключно мені і Редлу.

— Травма, спричинена істотою? — запитав Гаррі.

Венс кивнула.

— Ця травма настільки серйозна, що для неї потрібні три керівники і мадам Макґонеґел. Ти будеш у нашому розпорядженні протягом наступних восьми годин, якщо не довше. Ця процедура триватиме щонайменше шість годин, — сказала Венс.

— Готовий, — негайно сказав Гаррі.

Томові губи скривилися в усмішці.

— Не терпиться, чи не так?

Макґонеґел глузливо скривилася, а Гаррі тримав обличчя якомога спокійніше, намагаючись не почервоніти.

— Тоді сюди, — сказала Венс.

Гаррі кивнув один раз Томові й Макґонеґел перед тим, як піти, а Венс уже нашіптувала йому на вухо подробиці. Дамблдор пішов за ними, залишивши в кімнаті лише Тома і Макґонеґел. Макґонеґел кинула на Тома застережливий погляд.

Том посміхнувся.

—Що?

— Тут присутній цілитель Дамблдор, а він не дурень, — промовила Макґонеґел.

Том закотив очі.

— Ти ж знаєш, що я йому не віддаю перевагу…

— Це не про те, — прошипіла Макґонеґел. Вона глибоко вдихнула, похитавши головою. — У нас є пацієнт, про якого варто турбуватися.

Том кивнув, підтверджуючи її слова. Він підвівся з-за столу, зібрав папери, і вони разом у відносній тиші пішли до приватної галереї, яку їм потрібно було оглянути. Увійшовши туди, вони дивилися крізь скло на Гаррі, Дамблдора, Венса і пацієнта. Гаррі скривився, дивлячись на їхнього підопічного.

Аластор Муді був пошматованим тілом, без певних шматків та частин тіла, просякнутий кров'ю. Темна магія, яку Том мав би розвіяти, пронизувала театр, сягаючи навіть галереї. Але найбільше їх турбували жахливі розриви на його шкірі. Сліди укусів на його нозі означали, що врятувати її буде неможливо, тож це не було їхньою головною турботою. Про порізи на животі, досить глибокі, щоб притиснути і, можливо, проколоти органи, повинна подбати Венс. Дамблдор мав би підтримувати його нестабільний розум.

— Головний аврор Поттер тут? — холоднокровно запитав Том.

— Я подумала, що буде краще, якщо він залишиться в міністерстві. Муді був під прикриттям. Напад на алею Діаґон і розтерзання перевертнями дитини з Гоґвортсу пов'язані з цим, – сказала Макґонеґел.

Том кивнув.  

—Добре. Гаррі потрібно зосередитися. Мені потрібно, щоб він підтримував чари стазису, поки ми ламаємо прокляття, — пробурмотів Том.

— Ти думаєш, він зможе? — стурбовано запитала Макґонеґел.

Це була б тонка робота. Мабуть, найделікатніша в її кар'єрі.

Том виглядав похмуро, прочищаючи горло.

— Йому доведеться, — сказав він, а тоді повернувся, махнувши чарівною паличкою через галерею, перекриваючи її. Макґонеґел зробила те саме, додавши свій власний шар чарів.

Закінчивши, вони спустилися сходами, киваючи на все, що бачили. Том прочистив горло, коли опинився перед магічною операційною, і штовхнув двері, зайшовши всередину. Він стримався, щоб не запитати, чи з Гаррі все гаразд, коли побачив його вражений вираз обличчя. Стримався.

Він не буде з ним няньчитися. Гаррі ніколи не стане великим, якщо з ним няньчитися.

— Гаррі, ти виконуватимеш роль і матрони, і асистента. Ти зробив пацієнту анестезію? — холодно запитав Том. Гаррі смикнувся, ніби здивований, що саме він був головним цілителем у цій справі.

— Зроблю. Негайно, — твердо сказав Гаррі. Він витягнув чарівну паличку, а потім зупинився, дивлячись на Венс. —Чи я повинен зробити щось по-іншому для потерпілого від перевертня?

Венс подивилася на нього, її проникливі очі випромінювали щось схоже на схвалення.

— Ні, — сказала вона.

— Гаразд. Мудіасменос, — протягнув Гаррі, дощ блакитних іскор впав на лежаче тіло Муді. Муді напружився, незважаючи на стазис, а потім розслабився, його обличчя заспокоїлося, коли вся його агонія зникла.

— Це дуже обережна та кропітка робота. Нам потрібно, щоб ти підтримував закляття стазису, поки цілитель Дамблдор працює з його розумом, відновлюючи пошкодження, а цілитель Венс ампутує йому ногу і заліковує шрами, ми з цілителькою Макґонеґел будемо лікувати наслідки заклинання, — обережно сказав Том.

Гаррі кивнув.

— Чи можу я запитати, що сталося з аврором Муді?

Очі Тома звузилися. Він похмуро сказав:

— Очі Тома звузилися. Його катували і понівечили члени терористичного угрупування, в яке він намагався проникнути. А зараз... чудовий день, щоб перемогти смерть. Нумо розважимося.

...

— Це було виснажливо, — видихнув Гаррі, розумово й фізично змучений, коли вони разом вийшли з операційної. Том нічого не сказав, лише відкинув розпущене волосся зі свого спітнілого чола й зітхнув.

— Я зголоднів, — пробурмотів Том.

Гаррі гмикнув.

— Може, сьогодні замовимо їжу на винос? Як ти ставишся до картоплі фрі?

— Я відчуваю, що після цього з’їм що завгодно, — сказав Том. Він оглянув коридор, а тоді схопив Гаррі за зап'ясток і смикнув його за руку. Гаррі тихо засміявся, коли врізався в Тома, обхопивши рукою його шию.  — Ти був неперевершений.

— Я тримав людину під анестезією і заспокійливим. Ти, з іншого боку, був надзвичайним, — пробурмотів Гаррі, нахиляючись і швидко цілуючи Тома у підборіддя. Том засміявся, підносячи Гарріну руку до рота та притискаючи поцілунок до його долоні.

— Ну, звісно», — похизувався Том. Він зробив крок назад, відпустив Гарріну руку й прочистив горло. — Біля входу о двадцятій?

— Звичайно, — лагідно сказав Гаррі.

Том кивнув, нахилив голову і поцілував Гаррі в губи, перш ніж зникнути в коридорі в напрямку свого кабінету. Губи Гаррі скривилися в легкій посмішці, і він пішов у протилежний бік, поринувши у власні думки. Це була вражаюча операція - і кривава, і інформативна. Венс розповідала про ампутацію, говорячи цілком чесно і відкрито, поки вона робила все можливе, щоб зв'язати шкіру в криваво-червоні шрами. Дамблдор говорив небагато, надто глибоко занурившись у розум Муді.

Макґонеґел і Том були для нього відкриттям, їхня магія без жодних зусиль зцілювала пошкоджені нерви, обпалені прокляттям Круціатуса, і темну магію, що спустилася на чоловіка, спустошуючи його тіло. Гаррі посміхнувся, тільки подумавши про це.

— Гаррі.

Гаррі сіпнувся, озирнувшись через плече. Дамблдор стояв там, не зводячи з Гаррі своїх блакитних очей.

— Головний цілитель, це було чудово. Як пацієнт? — спитав Гаррі, все ще усвідомлюючи, що не варто називати ім'я їхнього VIP-пацієнта.

Дамблдор одразу нічого не сказав.

— Гаррі, він керівник відділу. Ти — стажист.

Гаррі завмер. Він зробив крок назад, хитаючи головою, кусаючи нижню губу. Дамблдор незворушно дивився на нього.

— Блять, — прошепотів Гаррі сам собі. — Ви нас бачили.

Дамблдор зробив крок уперед.

— Я скажу тобі, що сказала б твоя мати, якби була тут, — сказав Дамблдор.

Очі Гаррі звузилися, губи скривилися в легкій насмішці.

— Серйозно?— огризнувся Гаррі.

— Так, — так само холодно відповів Дамблдор. — Вона б сказала тобі, що ти робиш помилку.

Гаррі насмішкувато мовив:

— А я б сказав їй, що це не так.

...

— Цілителько!  

Мінерва опустила голову й продовжила, вдаючи, що не чує, як дівчина кличе її. Очі в неї горіли від втоми, а м'язи справді боліли від чарів, які так довго перебували у стані стазису.

— Цілителько!

Мінерва проковтнула свій стогін і повернулася на каблуках.

— Так. Що таке, Ґрейнджер? — запитала Макґонеґел. —Я щойно закінчила шестигодинну операцію. Що. Таке?

Вона чітко вимовила кожне слово, її очі небезпечно блиснули. Ґрейнджер здригнулася, але не відступила, дивлячись на Макґонеґел рішучим поглядом.

— Я... я переживаю. Щодо моєї спеціальності, — сказала Грейнджер.

Макґонеґел зітхнула і продовжила йти. Вона клацнула пальцями, коли Грейнджер завагалася, і стажистка поспішила за нею до однієї з найбільш безлюдних чергових кімнат. Макґонеґел відійшла в дальній кут і почала зводити стіни захистів, щоб захистити своє спальне місце.

— Тобі ще зарано мати спеціальність, — сказала Макґонеґел. Вона сіла на край ліжка й помахала чарівною паличкою, створивши маленький диван, на якому могла б сидіти Ґрейнджер. — У тебе є ще кілька місяців, щоб вивчити всі спеціальності і пройти базову підготовку.

— Ну, так, — погодилася Ґрейнджер. — Але ж усім відомо, що головний цілитель відбирає людей на програму, виходячи з того, якою буде їхня майбутня спеціальність. Немає сумнівів, що Невілл буде спеціалізуватися на отруєннях від зілль і рослин. Або, що Гаррі буде спеціалістом з наслідків від чар.

Мінерва кивнула. Вона могла це визнати.

— Але ти маєш сумніви щодо своєї спеціальності, — підсумувала Мінерва.

Ґрейнджер зітхнула. — Ну... так. Я відчуваю... я не розуміюся на наслідках від чар.

Мінерва розширила очі.

— Справді?  — вона запитала.

— Так. Я спостерігав за цілителем Редлом минулого тижня, і це було досить повчальним, але я відчуваю... що це дуже творча сфера, чи не так? — запитала Ґрейнджер. Мінерва кивнула. — Це вимагає певної магічної інтуїції, яку я... не настільки зарозуміла, щоб сказати, що маю. Я знаю, що моя сила походить від мого знання книг. Але наслідки від чар зовсім не про це.

— Це правда, — повторила Мінерва, нахилившись уперед. Раптом її заінтригувала уявна доля її учня.

Ґрейнджер звалилася на канапку, виглядаючи напрочуд скореною.

— Я не геній у цій сфері, як Гаррі чи цілитель Редл. Мені подобається дотримуватися правил. Правила існують не просто так, і все, що вони роблять, — це їх порушують.

Мінерва пирхнула. Вона знала, що в їхній роботі існують не тільки правила.

— Тоді, можливо, це дійсно не для вас», — багатозначно сказала Мінерва.

Ґрейнджер виглядала вкрай обуреною.

Мінерва відкинула голову назад і різко засміялася, від чого Ґрейнджер аж підстрибнула..

— Цілителько, я маю...

— Ґрейнджер, цей сеанс імпровізованої терапії закінчився. Я б хотіла відключитися на наступні вісім годин, а ти маєш займатися паперовою роботою, — багатозначно сказала Мінерва.

Ґрейнджер насупилася.

— Справді?

— Так. Звіти по моїх спостереженнях. Приступай до них.

Ґрейнджер застогнала, вставши з дивана, стискаючи перенісся.

— Оце я втрягла.

— Так. А зараз — йди.

...

Гаррі дивився перед собою, прямуючи до вестибюлю, ще більше стягуючи джемпер на пальці. Він озирнувся в пошуках Тома й насупився, коли не побачив його відразу. Він повернувся до зони очікування, і напруга спала з його плечей, коли він помітив чоловіка, що злегка розвалився на одному з крісел. Гаррі підійшов до нього, опустивши руку Томові на плече.

— Довгий день, чи не так, серденько? — Том протягнув. Він не зробив жодного руху, щоб підвестися.

— Так. Але ми перемогли смерть, — лагідно сказав Гаррі.

Том тихо засміявся.

—Можливо, ще ні.

 Він сказав це так, ніби знав якусь таємницю.

— А що ж це? — запитав Гаррі, смикаючи чоловіка з місця. —У мене є пляшка вина, яку я сховав у тебе вдома, і номер доставки, яка зробить вигляд, ніби ми це приготували. Ми це заслужили.

Том знову тихо засміявся.

— Нам потрібно поговорити, — сказав він.

Гаррі звів брову

— Це розмова під вогневіскі? —запитав він.

— Можливо, — відповів Том.

— Тоді, можливо, я не хочу мати цю розмову, — хмикнув Гаррі.

Він чекав, що Том відповість у тому ж дусі, але натомість побачив, як гумор зник із його обличчя. Том дивився кудись далеко або, можливо, зовсім поруч. Гаррі нахилив голову, усе ще зберігаючи розгублену усмішку на обличчі.

— Гаррі, мені так шкода, — сказав Том тихо, його голос був незвично м’яким. Він нахилився й швидко торкнувся губами губ Гаррі. Це сталося так швидко, так легко, що Гаррі ледве це відчув.

Усмішка Гаррі поступово згасла, розтанувши в нікуди. Це був Том. Знову. Але це був той Том, якого Гаррі бачив у своїй квартирі. Він був вразливим і відкритим, ніби світ розколов його навпіл і виставив усі м’які нутрощі під удар стихій. Це було приголомшливо.

Це було страшно.

— Чому тобі шкода? — прошепотів Гаррі.

Том кинув погляд через плече, і Гаррі повільно обернувся.

І тоді він її побачив.

Вона була абсурдно красивою — висока, статна, з важкими сірими очима й губами, нафарбованими у фіолетовий відтінок. Її чорне волосся було безладно закручене й укладене, але виглядало ідеально — гладеньке, блискуче, ніби змащене дорогими засобами. Її мантія облягала кожен вигин тіла, і вона рухалася з такою впевненістю, ніби належала до будь-якого простору, куди вирішила увійти.

— Беллатрікс, — сказав Том спокійно, хоча в його голосі бриніло щось недобре. — Що ти тут робиш?

— Ну, ти б знав, якби удостоївся відповісти на мої листи, — відповіла Беллатриса хрипким і різким голосом. Вона пахла жасмином і кашеміром. Повернувшись до Гаррі, простягнула руку:

— Привіт. Я — Беллатрікс Блек.

— Блек? — м’яко перепитав Гаррі, приймаючи її руку.

Це ж було прізвище його хрещеного. Але Сіріус ніколи не згадував про родину, та й навряд чи став би. Він ненавидів їх.

Беллатрікс посміхнулася темною, зловісною усмішкою, що дивно нагадувала посмішку Сіріуса, коли він збирався провернути складний жарт.— А ти, мабуть, той коханець, який спить із моїм нареченим.

І світ Гаррі зруйнувався.