Діагноз

Він перевернувся у ліжку, зариваючись більше у подушки, навіть коли світло просочувалося крізь жалюзі. Гаррі застогнав, коли повзучі промені прогнали сон. Його стогін незадоволення перетворився на скигління насолоди, коли він відчув, як пальці пробіглися по його волоссю, потираючи шкіру голови. Ці пальці здавалися такими знайомими. Так само як і рука, яка обійняла його, міцно притискаючи до довгого твердого тіла.

Гаррі кліпав очима, прокинувшись, і примружився, щоб побачити бордові очі, які дивилися на нього вниз.

— Ти такий моторошний, — невиразно сказав Гаррі. — Припини спостерігати за тим, як я сплю, Редле.

— Я думав, що говорив тобі. Для тебе я Том, — сказав чоловік. — Особливо в ліжку.

Гаррі заскиглив, коли Том перевернув його на спину. Ноги Гаррі несвідомо розсунулися, і Том притиснувся до нього стегнами, їхні оголені члени терлися один об одного. Член Гаррі з цікавістю сіпнувся, і він жалібно заскиглив, закинувши одну ногу на ногу Тома. Том нахилився, щоб торкнутися губами Гаррі, перш ніж змінити напрямок, обсипаючи його обличчя поцілунками.

— Ти розкішний, — прошепотів Том, дивлячись на нього.

Губи Гаррі розтулилися, і він глибоко вдихнув.

— Заткнися, — огризнувся Гаррі і потягнув Тома вниз, притиснувшись до його губ своїми.

Він проігнорував жахливий ранковий подих — з обох сторін — натомість облизавши Томову нижню губу, жадібно присмоктавшись. Він поглинав чоловіка, що лежав на ньому, бо саме таким був Гаррі. Гаррі висмоктував з людей, які його оточували, все до останньої краплі. Том відступив, дивлячись на нього примруженими очима.

— Ти до біса травмований, — пробурмотів він.

Гаррі гмикнув.

— Але тобі це подобається.

— Мені подобається, що ти грубий нахаба, — різко сказав Том. — Є різниця.

Він нахилився, щоб знову поцілувати Гаррі, але той відвернувся.

— Ні... вставай. Мені потрібно йти на роботу, — пробурмотів Гаррі, хоча все одно схилився до поцілунку. Том облизав його губи, але не став поглиблювати поцілунок знову, натомість впавши на спину.

Він зісковзнув з ліжка, і Гаррі потягнувся до своїх окулярів, щоб помилуватися ним. Том виглядав добре, оголений і скуйовджений. Його міцна спина безсумнівно викликала збудження, і очі Гаррі ковзнули до його сідниць, цих добре виліплених стегон. Чоловік підтягнув штани й підняв сорочку з підлоги. Том схопив чарівну паличку, помахав нею, і вона застібнулася

— У тебе є гребінець? — запитав Том. Він замовк, глянув на Гаррі та пирхнув. — Чому я взагалі запитую?

Він одразу ж пішов до сусідньої головної ванної кімнати. Гаррі побурмотів, образився і підвівся з ліжка, закутавшись у простирадло.

— Ой! Що це має означати? — запитав Гаррі з порога. Том закотив очі, уже махаючи чарівною паличкою й створюючи гребінець. Чоловік подивився на себе в дзеркало, почавши проводити пластиковими зубчиками крізь своє волосся.

— Ти постійно виглядаєш виїбаним. Не хвилюйся. Це сексуально, — майже поблажливо сказав Том.

Увійшовши у ванну, Гаррі підняв середній палець і ковзнув на стільницю поруч із Томом. Він відкинувся на стіну, махаючи ногами та спостерігаючи, як Том вкладає свою зачіску. Шия чоловіка була вкрита синцями, які спускалися до грудей. У Гаррі були такі ж синці на внутрішній стороні стегон. Том провів зачарованим гребінцем по волоссю.

— Макґонеґел нас побачила, — пробурмотів Гаррі, — і ми не використали закляття заглушки.

— Ти досить голосний, — задумливо сказав Том. Гаррі сердито поглянув на нього.

— Я серйозно, — прошипів Гаррі. — Якщо... мої сусіди не можуть дізнатися. Я маю на увазі, Герміона знає про перший раз. Але не більше. Ми не можемо, Томе.

— Ми вже, — сказав Том, відкладаючи гребінець. Він виглядав набагато презентабельніше, ніж Гаррі навіть у свій найкращий день. — Мінерва нічого не скаже.

— Звідки ти знаєш? — прошепотів Гаррі. — Я не можу втратити роботу.

Том поворухнувся рівно настільки, щоб стати між ніг Гаррі. Він схопив молодшого за стегна й потягнув його вперед, поки ноги Гаррі не обхопили Томову талію. Том обхопив обличчя Гаррі, провів великим пальцем по нижній губі Гаррі.

— По-перше, тому що я знаю Мінерву. Я просто збираюся отримати дозу їдкої апатії та хорошу порцію несхвалення. Мені все одно на це. Тобі теж має бути. По-друге, ти не втратиш роботу. Ти надто хороший у тому, що робиш, серденько, — сказав Том і нахилився, поцілувавши щелепу Гаррі, те чутливе місце, про існування якого Гаррі навіть не знав, доки не зустрів цього чоловіка. Гаррі простогнав, відкидаючи голову на стіну. — Мерліне, які ж звуки ти видаєш.

— Тобі потрібно… піти, — прошепотів Гаррі. — Не можна явитися або роз’явитися з будинку.

— Б'юся об заклад, що я міг би. Я знаю, що я дуже могутній, — сказав Том. Його бордові очі спалахнули. — Я знаю, що ти вважаєш це привабливим.

Очі Гаррі звузилися.

— Я не хочу, щоб ти розривав мій захист та охоронні заклинання. Я не відповідатиму на запитання батька про це. А тепер йди.

…

— Отже... ти спав минулої ночі? Я ні, — буркнув Рон у свою чашку кави. — Мерліне, він гучний.

— Я насправді цього не очікував, — тихо сказав Невіл. Він задумливо подивився на свою яєчню.

Герміона нервово метушилася по кухні, стукаючи каструлями й сковорідками в раковині голосніше й дужче, ніж потрібно. І Невіл, і Рон нагородили її дивними поглядами, але вона їх проігнорувала. Вона глитнула, мимохіть дивлячись на стелю. Гаррі не міг... він не зробив би...

— Ми знаємо, хто там нагорі? Хто цей хлопець? — запитав Рон.

— Один хлопець? І виконує всю цю роботу… — пробурмотів собі під ніс Невіл. Герміона й Рон здивовано подивилися на нього, але Невіл прямо глянув на них у відповідь й спокійно сьорбнув чай.

— Це було не... це було не так уже й погано, — слабко сказала Герміона.

— Вони трахалися годинами. Буквально годинами, — простогнав Рон.

Герміона гмикнула.

— Тобі слід було подумати про те, щоб накласти власні заклинання, як це зробила я близько другої години, — роздратовано кинула Герміона.

— Тебе не було в кімнаті близько третьої години, — відповів Рон. Він замовк, хитро дивлячись на неї. — Де була ти? Насправді... де ви були? Я не бачив вас всю ніч.

Щоки Невіла почервоніли.

— Я... я розважався з Анною Ебот.

— Анною? — зраділа Герміона. Вона сіла за кухонний стіл із тарілкою тостів і маслом і зробила ковток кави. — О, вона чарівна, Невіле. Чудово для тебе.

— Дякую. Я думаю... я спробую пообідати з нею сьогодні. Я мав піти з Гаррі, але Анна мила, і вона попросила, — м’яко сказав Невіл. Він зайнявся сніданком, голосно шкрябаючи виделкою по порцеляні на знак завершення розмови.

—  Минулої ночі я лизався з Емеліною Венс, — гордо сказав Рон. — Вона така спортивна, це божевілля.

— Венс? — з цікавістю запитала Герміона. — Вона одна із провідних спеціалісток із травм, спричинених істотами. Вона повноцінна цілителька!

— Ну, це не те, що вона мій бос. Я не збираюся розглядати травми, спричинені істотами. Нічого страшного, — кивнув головою Рон. Він відкинувся на спинку крісла, виглядаючи трохи сумним, бо він уже закінчив свій сніданок. — Не знаю, чи буду я знову обжиматися з нею. Вона просто... вона класна людина для спілкування. А ти, Герміоно? Якийсь —чесний самець, що впав тобі в очі. Твої дуже гордовиті, прискіпливі та вимогливі очі?

— Викуси, — гаркнула Герміона. Вона повільно надулася й зітхнула, змиряючись. Рон міг дратувати, і Невіл дивився на неї своїми широко розкритими від очікування очима, які вона не могла просто так проігнорувати. — Я зустріла молодшого аврора на ім’я... як молодші аврори потрапили на нашу вечірку? Як хтось із наших босів потрапив на нашу вечірку? Тут були голови відділів!

Невіл вирячив очі.

— Ні в якому разі, — видихнув він. — Хто?

— Ти не бачив Дамблдора? — запитав Рон із задоволенням. — Я маю на увазі, це було просто жахливо, коли це сталося. Там були Снейп, Макґонеґел і Дамблдор…

— І Луна Лавґуд, — вставила Герміона.

Очі Невіла спалахнули.

— Я запросив Луну! Вона справді мила.

— Вона... цікава, — дозволила Герміона.

Рон похитав головою.

— Не має значення. Ти підчепила його?

— Ти бачиш чоловіка, Роне? —  Герміона здригнулася. — Де б я його сховала? Десь у шафі?

Рон насупився.

— Ну, не потрібно бути грубою.

— Ой, відчепись, — відповіла Герміона.

— А можна не говорити про те, що хтось когось підчепив? Мені здається, лише одна людина підчепила когось минулої ночі, — сказав Невіл, повільно підвівши очі до стелі. Двоє його сусідів теж подивилися наверх і принишкли, гадаючи, чи не почують вони якийсь рух згори.

— Ревнуєш? — злегка передражнила Герміона. Вона не очікувала, що Невіл скривиться.

Рон безтактно сказав:

— Ну, я ревную. Навіть якщо Гаррі був повним придурком і не наклав заглушку на свою кімнату.

Герміона відкрила рот, щоб заперечити, коли звук грюкання дверей пролунав по всьому будинку. Усі троє мешканців будинку перезирнулися, перш ніж підскочити й кинутися до дверей, штовхнувши їх, щоб побачити довгий коридор до входу.

Коли Гаррі проводжав гостя сходами, пролунали два кроки.

Герміона затамувала подих.

Редл обернувся до Гаррі, коли вони наблизилися до дверей, і подивився на нього зверху вниз.

— Щодо обіду… — прошепотів Редл.

— Забирайся з мого дому, поки я не викличу на тебе аврорів, — прошипів Гаррі, відчиняючи двері й виштовхуючи з них Редла. Він грюкнув дверима й упав на них, заплющивши очі. Він ущипнув перенісся і протяжно зітхнув.

Герміона відскочила назад, тягнучи за собою Рона й Невіла.

Вони мовчали, доки знову не почули звук кроків по сходам. Нарешті Герміона дозволила собі поглянути на своїх сусідів.

Невіл був приголомшений, його кругле обличчя зблідло під яскраво-жовтим солом’яним волоссям. Рон був блідий під своїми веснянками, але доволі скоро його вуха почервоніли, за ними щоки, а згодом це почервоніння спустилося до шиї, потворне і плямисте.

— Це був... — Невіл замовк.

Ронові очі звузилися.

— Отже, зцілення — не єдина його навичка.

— Вони не можуть... він його бос! Він наш бос! — запротестував Невіл. Він опустив голову на руки й похитав головою, бурмочучи собі під ніс. — Цього не може бути.

— Гаррі таки допоміг у цій внутрішній операції, — прошипів Рон.

Очі Герміони звузилися.

— Це було до всього цього, — Герміона нагадала йому, однак опустила розповідь про попередню історію Гаррі та Редла.

Здавалося, це не мало значення. Обличчя Рона було як камінь. Він уже визначився.

— Якщо він нічого не отримує, чому він тримає це в таємниці? Це підозріло, — огризнувся Рон.

— Можливо, це просто сталося. Спонтанно. Минула ніч була божевільною, — нагадав йому Невіл. Герміона кинула на нього вдячний погляд, але Невіл не звернув на неї уваги.

Почулися кроки, і кухонні двері відчинилися. Гаррі провів рукою по своєму скуйовдженому волоссю, ледве зводячи з нього погляд.

— Гей. Кава залишилася? — запитав Гаррі.

Герміона замовкла, передаючи кухоль, який зробила для нього.

— Ну, ну, — тихо сказала Герміона. — Ти готовий іти?

— Звучало так, ніби минулої ночі ти займався найкращим сексом у своєму житті, — сказав Рон холодним голосом. Гаррі підняв очі, випиваючи напівохолоджену каву. — Ким був цей хлопець?

— Гм... ніхто важливий. Просто якийсь хлопець, — сказав Гаррі без запинки. — Нумо, ми запізнимося.

Ронові очі звузилися.

—Так. Ходімо.

Рон спостерігав за ними, примруживши очі. Вони шепотілися між собою, їхні очі бігали по кімнаті, наче вони боялися, що за ними шпигують. Вони не були такими потайними, як їм здавалося, а Рон, звісно, не був настільки тупим, як вони вважали. Він знав, що Гаррі та Герміона думають, що розумніші за нього, розумніші за всіх, але Рон не був ідіотом.

Герміона знала, хто був нагорі.

Інші кружляли, вітали його з гарною вечіркою, плескали по плечу. Рон міг лише знайти в собі силу буркнути щось у відповідь.

— Більше ніхто не знає. Отже, більше ніхто їх не бачив... отак? — нервово запитав Невіл.

Ронові очі звузилися.

— Це зіграло б йому на руку. Він не має права з ним спати. Він голова відділу, — прогарчав Рон собі під ніс.

Невіл вирячив очі. Він глитнув, піднявши підборіддя.

— Ну... це він винен, чи не так? Я маю на увазі, що Редл. Ну, він голова відділу. Він повинен був знати краще. Гаррі просто стажист, — твердо сказав Невіл, і Рон насміявся, дивлячись на свого сусіда по кімнаті та хитаючи головою.

— Гаррі вже дорослий. Не виправдовуйся за нього, — різко сказав Рон, зриваючи сорочку й натягаючи свою мисливську зелену мантію. Він не міг не поглянути на їхні спини — на них обох. Йому було цікаво, чи знає Герміона.

Він би не здивувався, якби вона знала. Хоча Рон і Гаррі поладнали з першого дня, Герміона і Гаррі зав'язали власну дружбу, яка значною мірою ґрунтувалася на тому, що вони обидва були страшенно конкурентоспроможними й амбітними, а також темними та вовкуватими. Гаррі з проблемами з мамою й татом і Герміона з її комплексом неповноцінності. Рон закотив очі.

У них були проблеми?

Їм слід спробувати бути наймолодшими з шести надзвичайно успішних братів.

— Якщо ви закінчили пліткувати, у мене є ваші завдання на день.

Четверо затрималися лише на мить, перш ніж рушити до своєї інструкторки. Герміона й Гаррі обмінялися захопленими поглядами, перш ніж поглянути вперед. Ронові очі звузилися, коли щоки Гаррі на мить почервоніли, коли він почав дивитися куди завгодно, окрім обличчя Макґонеґел. Макґонеґел звузила очі, але нічого особливого не сказала.

— Доброго ранку, цілителько Макґонеґел. Як Ви сьогодні вранці? — запитала Герміона, виглядаючи якомога приємніше.

Ронові очі підозріло звузилися.

Герміона не часто була приємною.

— Добре. Я мала б поставити це запитання вам чотирьом. Це було доволі... пристойне зібрання, яке ви організували минулої ночі. Впевнена, вам було весело. Декому більше, ніж іншим, — легковажно сказала Макґонеґел. Вона повернулася на каблуках, не сказавши жодного слова, і Гаррі видав задушливий звук, який швидко переріс у кашель.

— Гаррі? — стурбовано запитав Невіл.

Гаррі прочистив горло.

— Нічого. Мабуть чимось вдавився — невпевнено сказав Гаррі.

Макґонеґел повела їх у коридор, оглядаючи купи пергаменту в руці. Вона підняла погляд поверх окулярів, її очі були гострими.

— Лонґботом, ти сьогодні зі Снейпом. Лабораторії зіллів для вас, — вирішила Макґонеґел. — Ґрейнджер, ти будеш зі мною сьогодні. Тепер ви двоє. Редл попросив одного з вас. Візлі, сьогодні тебе. Поттере, ти будеш чергувати в аптеці.

Гаррі простогнав. Герміона переможно всміхнулася їм усім, хоча Невіл став попелястим від думки про те, щоб провести стільки часу зі Снейпом. Рон скривив губи одночасно в роздратуванні й передчутті.

— Де цілитель Редл? — запитав Рон.

— У своєму кабінеті. Він не любить, коли його стажисти запізнюються, — різко сказала Макґонеґел. Вона замовкла й довго дивилася на нього. — Ти запізнився, Візлі.

Рон вилаявся собі під ніс і кинувся, повністю оминаючи ліфти. Він піднімався по сходах, долаючи по дві сходинки за раз, і коли він досяг поверху наслідків від чар, його груди боліли від свистячого хрипу. Він пошкандибав до кабінету Редла й постукав у двері, перш ніж вони відчинилися. Рон випростався.

Редл був високим. Вищим, ніж думав Рон. Але, насправді, коли він подумав про це, це мало сенс. Гаррі підіймався навшпиньки, щоб дотягнутися до Редлових губ, але той все одно був вимушений трішки зігнутися. Ронові губи скривились у насмішці.

— І хто ти? — Редл протягнув.

Людина, чий сон ти тривожив цілу ніч, падлюка.

— Я стажист, якого відправила Макґонеґел, — сказав Рон, намагаючись звучати якомога приємніше. Вираз обличчя Редла підказав йому, що він звучав настільки роздратовано і гірко, наскільки він себе і відчував.

Прекрасно.

— Ти? — запитав Редл.

— Так, я, — огризнувся Рон, не в силах втриматися. — Ви очікували на Гаррі?

Редл не помітив прямого запитання.

—Я думав, що вона відправить Ґрейнджер. З Ґрейнджер вийде пристойна цілителька, — сказав Редл, киваючи собі. Він наче забув про існування Рона. — Як тебе звати?

— Рональд Візлі, — сказав Рон, скриплячи зубами.

Редл гмикнув і повернувся до кабінету, підійшовши до свого бездоганного письмового столу. Рон озирнувся. Кімната була такою акуратною, дуже схожою на чоловіка, що стояв перед ним. Стіни були обклеєні нагородами. Він був таким же успішним, як і Лілі Еванс, хоча Рон вважав, що вона була більш відомою, бо здавалася справді доброю людиною. Редл був справжнім мудаком. Редл жбурнув Ронові в руки важкий фоліант, а потім короткий стос пергаменту поверх нього.

— Візьмись за протизакляття та зістав їх з пацієнтами, — наказав Редл.

—З-зараз? — запнувся Рон, виходячи слідом за Редлом. —Я повинен зробити це... тут?

Редл зиркнув.

—Звичайно, ні. Ходи та читай. А тепер за мною. У нас обхід.

Рон глитнув, починаючи перебирати пергаменти, почовгашви за Редлом. Принаймні, йому дали якусь роботу, а не просто заповнення паперів. Він дійсно буде брати участь у дослідженнях. Звичайно, Редл був засранцем, але він був найкращим засранцем у своїй галузі. Рон мало не спіткнувся, коли Редл раптово зупинився.

Редл закотив очі, коли Рон мало не зіткнувся з ним. Він зупинився, ще раз глянувши на Рона..

—Я просив стажиста з наслідків від чар.

— Я і є стажист з наслідків від чар, — наполіг Рон.

Редл прогудів.

—Справді? Я думав, що ти з травм від рукотворних предметів.

Рон проковтнув свою лють.

Взагалі-то, пішов він до біса.

…

Невіл важко глитнув, втупившись у казан. Було досить моторошно. Чоловік, що нависав над його плечем, наче кажан-переросток, був моторошним. Від випарів у кімнаті Невіла нудило, і він відчував смак свого сніданку на спинці язика.

Не вдавися, Товстопузе.

Ну що ж. Його внутрішнє «я» було схоже на мудака. І трохи на Гаррі, якщо Невіл був чесним.

— Ну, то не стій тут, йолопе. Вари, — прошипів Снейп.

Невіл підхопився і побіг до аптекарських крамниць, збираючи інгредієнти для зілля сну без сновидінь. Він поклав їх у маленький дротяний кошик і повернувся до свого казана. Він рухався зі швидкістю равлика. Він не міг припуститися ще однієї помилки. Він не думав, що зможе це витримати. Він тричі перечитував кожну інструкцію, перш ніж виконувати її. Невіл намагався не звертати уваги на мінливий настрій Снейпа, який спостерігав за ним своїми чорними очима-намистинками.

— На чому Ви збираєтесь спеціалізуватися, містере Лонгботом? — запитав Снейп.

Невіл здригнувся від презирства, що струменіло в голосі Снейпа.

— Я… — він глитнув. — Отруєння зіллями та рослинами.

Губи Снейпа скривилися в глузливій посмішці. Невіл опустив погляд на казан, маючи намір зосередити всю свою енергію на зіллі.

— Чому Ви вважаєте, що Ви підходите для мого відділу?  — запитав Снейп.

Невіл глитнув.

—Я... маю дві теплиці. Одна... звичайна. Влітку я продавав інгредієнти аптекарям, поки навчався в Гоґвортсі. Друга — це... отруйний сад.

Снейп зробив паузу.

— Перепрошую?

— Це... це досить небезпечно. У мене є більше сотні магічних і маґлівських рослин, які є отруйними. Я б навіть сказав, смертельними. І вони мені дуже подобаються, — зізнався Невіл. Розмови про рослини завжди розслабляли його. Розмови про його отруйний сад, тим більше. Він продовжив, увійшовши в ритм перемішування інгредієнтів. — І в мене є досить велика диявольська пастка у підвалі моїх батьків.

— Цікаво, — протягнув Снейп.

Вони знову замовкли, і Невіл почувався набагато більш розслабленими.

Не вдавися, Товстопузе.

Гаррі знову був у його голові. Гаррі. Невілу подобався Гаррі. Можливо, він навіть трохи, зовсім трішки, трішечки в нього був закоханий. Він нічого не міг з цим зробити. Гаррі був такий розумний і впевнений, трохи... грубуватий, але з добрим серцем. Він був веселий, дотепний і талановитий. І зараз він спить з Томом Редлом.

Невілу ніколи навіть на думку не спадало, що він може зустрічатися з Гаррі. Гаррі був усім, чим Невіл не був. Гіркий, сміливий, зі скелетами у... що ж, скелети були і у Невіла. Але Невіл не міг конкурувати з Томом Редлом. Том Редл був красивим, могутнім, талановитим і, довбаний Мерлін, мав вплив. Тож, можливо, Невілу все це дещо не подобалося, але він не злився. Не так, як Рон.

УВЕСЬ ВІЛЬНИЙ ПЕРСОНАЛ ВИКЛИКАЄТЬСЯ ДО Д&С. ВЕСЬ ВІЛЬНИЙ ПЕРСОНАЛ.

Холодний голос, що пролунав у кімнаті, змусив Невіла підстрибнути. Він ледь не впустив зайву гранул фей, перш ніж опанував себе. Снейп прочистив горло.

— Йди, Лонґботоме. Я закінчу зілля. Іди, — огризнувся Снейп.

Невіл одразу ж схопився з місця, притискаючи до грудей книжки перш, ніж втекти. Нахуй Снейпа, цей чоловік був божевільним і жахливим і до цього ще й паскудним вчителем. Якби Невіл не був настільки наляканий, він би ткнув йому середній палець у спину. Невіл підбіг до ліфта і зупинився, побачивши, що сходами піднімаються матрони та кілька інших стажистів-цілителів. Він помітив знайому стажистку.

—Гей, Патіл! Патіл! — покликав Невіл.

Падма Патіл зупинилася, дивлячись на нього дикими очима.

—Що таке? — нетерпляче запитала вона.

— Що відбувається? — запитав Невіл, підбігаючи до дівчини і не відстаючи від неї, почав підійматися сходами на поверх, який виглядав як Д&С.

— Шість дементорів вирвалися на волю на алею Діаґон. Була тиснява. Ми лікуємо від впливу дементорів і, можливо, деяких тілесних ушкоджень, — сказала Падма, її очі сяяли від хвилювання.

Невіл відчув натяк на тривогу, яка була подавлена захопленням, яке він відчував. Він лікуватиме людей. Як справжній цілитель.

— Приголомшливо, — видихнув він.

Падма посміхнулася.

— Дуже.  

Вони вийшли на поверх невідкладної допомоги та медичного сортування. Це було поле бою. Поверхом бігали маги-медики, одягнені в чорне, з масками чумних лікарів на шиях, що висіли на стрічках. По підлозі були розкидані аврори в темно-синіх мантіях, деякі бліді, як сніг, а інші почервонілі. Зламані кістки, розбиті носи і кров встеляли поверх, який ряснів білими та зеленими мантіями матрон і цілителів.

Приголомшливо.

— Привіт, Невіле. Хіба це не приголомшливо?

Невіл повернувся, дивлячись широко розплющеними очима на свого сусіда. Рон посміхався до нього, хитаючи головою, дивлячись на бійню. Невіл здригнувся, побачивши чоловіка, який протягом цілої вчорашньої ночі трахав Гаррі, стоячи прямо за Роном. Мерліне, він справді високий. Високий і вродливий, і, звісно ж, типаж Гаррі був таким. Невіл не міг утриматись, щоб не глянути на ноги Редла.

Великий чоловік. Великі ноги. Великий...

Він ненавидів себе. Невіл жив заради катування себе.

— Лонґботом, Візлі, зробіть щось корисне. Нагодуйте аврорів шоколадом і розпитайте про можливі жертви — смертельні чи ні, — наказав Ріддл. Він подивився на Патіл, яка тремтіла від нетерпіння. — Ти. Ти вмієш накладати шини і робити перев'язки?

— Звичайно, — зарозуміло сказала Патіл, перш ніж усвідомила, з ким вона говорить.

Губи Редла скривилися в глузливій посмішці.

—Добре. Ходімо.

—Але сьогодні на Вас працюю я!  — запротестував Рон, коли Патіл подарувала йому гівнюкову посмішку і попрямувала за Редлом, вже витягнувши чарівну паличку. Редл відмахнувся від нього, навіть не озирнувшись.

— Нахуй цього чувака, — гаркнув Рон.

Невіл зітхнув, дивлячись, як Редл пройшов повз Гаррі, а його рука стиснула стегно Гаррі, коли той простягнув авророві пів плитки шоколаду. Гаррі підскочив, дивлячись на чоловіка, хоча очі його блищали від сміху. Невіл відвів погляд.

—Так. Нахуй цього чувака.

…

Герміона почувалася спокійно серед хаосу. Вона завжди була в своїй стихії, коли роздавала накази, і це було особливо захопливо, бо вона ще стажистка.

— Туди! Усі пацієнти, що надходять, йдуть туди! Аврори, які одужують, йдуть туди!  — скрикнула Герміона, вказуючи в два протилежних боки, сидячи за столом. Вона нахилилася, витягнула ще одну стопку шоколадних плиток і штовхнула їх у бік Сміта.

Він виглядав надто виснаженим, щоб навіть зробити їдке зауваження. Герміона посміхнулася.

Сміт ніколи не збирався досягти успіху як цілитель.

— Ґрейнджер!  — покликала Макґонеґел, підходячи до столу, незворушна, як завжди.

Герміона випросталася.

—Цілителько? — вона запитала.

Макґонеґел замислилася на мить, яка здалася їй одночасно тисячею років і половиною секунди. Герміона ніколи раніше не відчувала страху. Вона знала собі ціну і знала, що вона розумна, може, навіть занадто розумна. Але Макґонеґел змусила її захотіти проявити себе так, як Герміона ніколи раніше не хотіла. Раніше Герміоні ніколи не доводилося дуже старатися, щоб бути відмінницею. Вона просто була відмінницею. Очікування Макґонеґел були очікуваннями, які Герміона прагнула виправдати.

—Ти будеш контролювати ситуацію з стажистами-цілителями, поки я не повернуся. Рівно тридцять хвилин. Ти підпорядковуєшся безпосередньо Еммелін Венс, як головній цілительці цієї справи. Працюйте далі, — твердо сказала Макґонеґел.

Герміона проковтнула своє блаженство, щасливо киваючи. Вона прикусила нижню губу своїми завеликми передніми зубами, стримуючи вереск, коли озирнулася на поверх Д&С. Вона завжди квітла в хаосі.

— Ну, привіт, міс головна цілителька.

— Ще ні, — Герміона пирхнула. Її губи скривилися в крихітній посмішці, коли вона побачила молодшого аврора з учорашнього вечора. — Привіт, Кормаку.

Маклаґен підморгнув їй. Він, мабуть, думав, що виглядає дуже пустотливо і надзвичайно чарівно. Герміону було нелегко зачарувати. Вона вважала, що це було дуже навіть мило. Він так старанно намагався справити на неї враження. У Герміони ніколи не було багато хлопців — вона від природи була кращою за всіх інших хлопців у Гоґвортсі — тож, чесно кажучи, її стандарти були не надто високими.

Він поставив на стіл пінопластовий стаканчик.

Герміона підняла брову.

— Я був на алеї Діаґон. Супроводжував кількох цивільних і випадково проходив повз маґлівську кав’ярню, — сказав Маклаґен, багато чванства і мало сенсу.

Не те, щоб Герміона була проти. Він був гарний.

— І ти просто... вирішив зупинитися випити кави? — запитала вона, навіть коли потягнулася за чашкою, підносячи її до губ. Вона зробила довгий ковток, не відриваючи погляду. Вона зупинила себе, щоб не здригнутися.

Напій був занадто солодким і досить водянистим.

— Це просто кава, — сказав Маклаґен і підморгнув їй, повільно відійшовши назад, зникаючи в натовпі.

Герміона пирхнула, дивлячись на свій довжелезний список справ. Довжелезний список справ, які треба виконати за тридцять... тепер уже двадцять сім хвилин.

…

— Мінерво! У них сьогодні чудовий вибір пудингів, — весело сказав Альбус, коли Мінерва підійшла до їхнього столика і поставила на нього свій ретельно збалансований і підібраний обід. Вона зупинилася, поглянувши на тацю Альбуса.

На ній було повно найсолодших і найсолоніших страв, які тільки можна було знайти. Пудинг, лимонний щербет і досить ситна порція корейки. Мінерва несхвально похитала головою.

— Когось Поцілували? — з цікавістю запитав Северус.

— На щастя, ні, — зітхнула Мінерва.

— Хто головний?  — запитала Помона, делікатно колупаючись у салаті, її очі звузилися, коли вона побачила маленькі злі листочки. Мінерва ніколи не розуміла, чому Помона наполягала на салаті, який вона насправді лише ганяла приборами по тарілці, але ніколи не їла.

— Я сказала своїй стажистці Ґрейнджер, що повернуся за пів години, — пояснила Мінерва. — Вона звітує перед Венс.

Очі Албуса спалахнули.

—Ах, так, міс Ґрейнджер. Талановита. У тебе ціла команда талантів.

— Справді?  — посміхнувся Северус. — Навіть Лонґботом?

Очі Головного Цілителя застережливо спалахнули.

— Так. Навіть містер Лонґботом.

— Я чула, що твоя команда влаштувала неабияку вечірку, — сказала Помона з веселим блиском в очах.

— О, це було просто чудово.

Старша група цілителів поглянула на наймолодшу з них. Луна пливла у просторі з мрійливою легкістю. Спокій на її обличчі порушувався лише гостротою її очей — гостротою, яка зробила її однією з найкращих у своїй галузі.

— Ти була там? — Помона засміялася.

— О, так. З Албусом, Северусом і Мінервою. І мені здалося, що я бачила тебе там, Томе, — тихо промовила Луна, вмощуючись за столом зі склянкою гарбузового соку. Усі за столом обернулися, щоб подивитися на Тома.

Том повільно підвів очі від своїх нотаток, його очі звузилися.

— Ви, мабуть, помилилися. Я б ніколи не пішов на вечірку групи стажистів, — багатозначно сказав Том, перш ніж знову поглянути на свої папери, бурмочучи собі під ніс. — Прокляті аврори.

— Мені теж здалося, що я тебе там бачила, - втрутилася Мінерва. Том зупинився на мить, але цього разу не підняв очей. — Мабуть, я теж помилилася. Зрештою, що б ти хотів від дітей?

— Я сказав, стажистів. Не дітей. Вони всі дорослі, — огризнувся Том, його карі очі спалахнули, нарешті зустрічаючи її погляд.

Настала довга незручна мить, коли фахівці з наслідків від чар просто розлючено дивилися одне на одного. Луна простягнула руку, схопила чипсину з тарілки Северуса і відкусила великий шматок, з хрускотом проковтнувши його і так порушивши тишу. Северус гаркнув на неї, але Луна лише втупилася в нього великими серйозними очима. Вона ніколи не боялася Северуса.

— Ви вже завершили свої пропозиції?  — привітно запитав Албус. —Я з нетерпінням чекаю, щоб їх прочитати.

Цілителі перезирнулися між собою — вони всі були суперниками.

— Тепер, коли Лілі тут немає, хтось із нас нарешті матиме шанс отримати ґрант, так?  — гірко пробурмотіла собі під ніс Помона. Северус відкрив було рота, щоб захистити жінку за її відсутності, але замовк від закочування очей гербологині.

Луна почала ділитися з ними коротким звітом про свої дослідження, так чи інакше пов'язані з істотою, яка називалася нарґл та її впливом на дітей.

— І ти працюєш над цим з Венс?  — серйозно запитав Албус.

Помона нахилилася, щоб подивитися на Мінерву.

— Вона знає, що вони несправжні, правда?

— Мені здається, вона намагається довести, що вони справжні, — пробурмотіла Мінерва, повертаючись до своєї ложки з супом. Вона проковтнула їжу, знаючи, що більше не буде їсти до кінця своєї зміни. Розмова відлунювала навколо них, і коли вона побачила, що їдальня почала порожніти, вона зрозуміла, що настав час рухатися.

— Я потрібна у відділ Д&С, — сказала Мінерва на прощання.

Інші кивнули, коли розмова знову повернулася до вечірки Поттера та компанії. Том підвівся разом з нею і кивнув групі. Вони мовчали лише доти, доки не дійшли до тихого коридору за їдальнею.

— Мінерва... — почав Том.

Мінерва підняла палець і звузила очі.

— Томе, ти завжди вважав себе чарівним. Ти завжди вважав себе чарівним. У зарозумілому, талановитому, невротичному сенсі. Але якщо ти думаєш, що я буду стояти осторонь, коли ти будеш надавати йому особливе ставлення...

— Ти знаєш, що я не надаю йому особливого ставлення, Мінерво, — сказав Том, примруживши очі на старшу жінку. Мінерва замовкла, стиснувши губи в тонку лінію. Вона махнула рукою, чекаючи, що він продовжить. — Він хороший. Талановитий. Отже, він отримує те, що заслуговує. Не більше. Не менше.

Мінерва пирхнула.

— Чудово, але якщо я побачу, що ти хоча б раз прихильно ставишся до нього, Томе, я зроблю так, що він не побачить операційну зсередини цілий рік, і я не думаю, що Лілі сподобається дізнатися про це, — застерегла Мінерва.

— Лілі Еванс мене не лякає, — категорично заявив Том.

Губи Макґонеґел здригнулися.

— А повинна.  

— Я не надаю йому особливого ставлення. Він не дитина. І він не твоя дитина. У нього є мати. Відсутня. А тепер, будь ласка, пришліть Візлі мені десь о четвертій, мені терміново потрібно провести процедуру зняття заклинання. Один аврор надто захопився, намагаючись допомогти медчарівнику, тож я маю чаклуна, у якого кістки проростають з його обличчя зараз, поки ми тут ведемо балачки.

Том побіг геть, а Мінерва дивилась йому вслід. Вона випустила повітря.

Отже, це було більше, ніж просто перепихон. Чудово.

…

— Це було занадто стрімко, — зітхнув Рон, притулившись до столу. Нарешті інцидент, здавалося, вщух, і більшість пацієнтів було вилікувано. Лише троє залишилися госпіталізованими: один — через норовливе закляття зцілення кісток, інший — для лікування розуму, і дитина, яку Луна Лавґуд захотіла залишити для спостереження через досить бурхливу реакцію на дементорів.

— Це було неймовірно, — тихо зізнався Невілл. Його губи були скривлені в найменшій усмішці.

Герміона підвела очі від паперів.

— Це дійсно так, — погодилася вона.

— Шкодуєш, що не змогла бути на поверсі? — запитав Рон з посмішкою. — Як справжня цілителька?

— Ні, я не шкодую, — відповіла Герміона. Очі Рона розширилися від цього зізнання. — Мені подобається бути центром управління.

— Тож... тепер ти хочеш бути на стійці реєстрації?  — запитав Рон.

Очі Герміони звузилися.

— Ти такий йобаний дурень, Роне. Ні. Мені просто подобалося все контролювати. Допомагати, де можу. Мені добре вдається бути владною, — сказала Герміона, пирхнувши собі під ніс. Рон і Невіл насупилися на неї. — Усі в Рейвенкло називали мене владною. Ніби це погано. Вони казали «владна» так само, як хтось міг би сказати «стерво».

— Ну, ти трохи стерво. Але чи не всі ми?  — запитав Рон з легкою посмішкою.

Посмішка Герміони розширилася.

— Звучить так, як би сказав справжній фахівець з наслідків від чар, — сказав Невіл із повною підтримкою на обличчі. Герміона засміялася, кивнувши. — Говорячи про фахівця з наслідків від чар…

Усі троє подивилися на цілителя, про якого йшла мова. Редл стояв поруч з матроною, його обличчя було дуже серйозним, коли вона зачитувала йому список речей. Він дивився на стос пергаменту, який вона дала йому, водячи пальцем по словах.

— Він... дуже вправний, — буркнув Рон. — Сьогодні я ходив за ним тінню, і він просто міг глянути на пацієнта, і перш ніж я встиг вимовити контрзакляття, він уже знав, що робити. Його майже неможливо ненавидіти.

— Ти дійсно ненавидиш його? — протягнула Герміона, акінчуючи впорядковувати карти всіх амбулаторних пацієнтів. — Через те, що він, мабуть, трахається як чемпіон і любить фліртувати з Гаррі?

Вони витріщилися на неї з роззявленими ротами, коли вона закрила книгу, змахнула паличкою, змусивши зникнути порожню чашку з-під кави, а потім штовхнула розсувні двері її маленької кімнатки.

Рон глитнув.

— Ти знала.

Очі Невіла розширилися, і двоє чоловіків кинулися навздогін за мініатюрною стажисткою-цілителькою. Герміона закотила очі, гортаючи свої таблиці, і попрямувала до кімнати для стажистів, напевно, щоб переодягнутися мокру від поту мантію.

— Вона знала?

— Я знала, — категорично сказала Герміона. Вона підвела погляд, її очі звузилися. — Це відбувається вже вічність.

— Чому ти нічого не сказала?  — запитав Рон.

Герміона пирхнула.

— Це не моя справа, і це також не твоя, Рональде.

— Так, це моя справа, якщо він не дає мені спати всю ніч, а потім отримує за це покровительство. Тебе це не злить?  — огризнувся Рон, склавши руки на грудях. Герміона раптово зупинилася, і Невіл мало не врізався їй у спину. Герміона обернулася до них, піднявши брови. Вони зупинилися, коли біля дверей хтось прокашлявся.

— Редл потребує допомоги в терміновій процедурі пошкодження чарами, — сказала Макґонеґел. Гаррі стояв біля її плеча, дивлячись на неї великими благаючими очима.

— Цілителько... я. Кажу ж, я. Я нічого не роблю, присягаюся, і я роздавав шоколад весь день... — почав Гаррі.

Рон пирхнув.

— Звичайно.

Макґонеґел підняла брови, дивлячись між двома сусідами. Гаррі нахмурився, обійшовши жінку, схрестивши руки на грудях, обороняючись. Він повільно обійшов Макґонеґел, вискаливши зуби на Рона.

— В чому проблема? Ти цілий день був ослом, — зневажливо сказав Гаррі.

— Ти моя проблема. Мабуть, ти можеш допомогти Редлу так, як ми не можемо, Поттере, — прогарчав Рон.

Запала довга мовчанка, під час якої всі члени команди дивилися одне на одного. Губи Макґонеґел стиснулися в тонку лінію від люті. Вона підняла єдиний палець, вказуючи на Рона, хитаючи головою.

— Я хотіла сказати, що він просив тебе, Візлі. Поттере, повернись до роздачі шоколаду, — прогарчала Макґонеґел, ледве стримуючи гнів. Рон пирхнув, закотив очі й вибіг з кімнати.

Обличчя Гаррі було яскраво-червоним, і він дивився вниз, злегка тремтячи.

Герміона зробила крок до нього, простягнувши руку.

— Хтось знає, де Гаррі Поттер? Мій син? Я міг би використати...

— Гаррі?  — запитав Невіл, коли Гаррі зблід.

— Це мій тато. О, бляха, ні, — пробурмотів Гаррі. Він повернувся до інших дверей і вийшов із кімнати саме тоді, коли Джеймс Поттер увійшов у двері, одразу за Макґонеґел. Макґонеґел глибоко вдихнула, зосередившись, перш ніж обернутися.

Джеймс Поттер.

І одразу за ним: Том Редл.

…

— Гаррі.

— Не Гарькай мені, — відповів Гаррі.

Том закотив очі.

— Гаррі, — повторив він твердим голосом.

Гаррі довго дивився на чоловіка, просто розглядаючи його. Він був гарний. Щоразу, коли Гаррі казав, що це не так, він брехав. Гаррі багато брехав. Про те, як його дратував Том. Про те, як він ненавидить член Тома - це була найгірша брехня, бо насправді йому дуже подобався член Тома. Йому подобався член Тома, обличчя Тома, зарозумілість Тома, його поведінка «я кращий за тебе», особливо тому, що Гаррі також міг бути... таким же.

— Ти не можеш... ти мені подобаєшся, — виплюнув Гаррі, ніби це було прокляття. Том дивився на нього широко розплющеними очима, і Гаррі проковтнув всю свою гордість і роздратування. Він повільно здувся. — Ти мені подобаєшся.

— І ти мені подобаєшся, — дозволив Том, повільно опускаючись на одне коліно. Гаррі щільніше притиснувся до кутка кімнати, відвернувши голову. Том озирнувся через плече, змахнувши чарівною паличкою. Клацнув замок. — Чому ти на підлозі?

— Світ надто гучний. Мій тато тут, мій друг назвав мене шльондрою, і ти мені подобаєшся, — прошепотів Гаррі. Він виглядав наляканим. — І я не знаю, що робити.

— Чи світ завжди занадто гучний?  — пробурмотів Том.

Гаррі здригнувся.

— Тільки коли я його розчаровую.

— Ти так сильно тиснеш на себе. Що з тобою трапилось? — запитав Том. Гаррі міцно заплющив очі, похитавши головою. Том захрипів, відкинувшись і схрестивши ноги під собою. — Ні. Ти повинен сказати мені, щоб я міг тобі допомогти. Що з тобою трапилось? Це пов’язано з Лілі?

— Пішов ти нахуй, — несподівано гаркнув Гаррі, його очі були яскравими і настільки розплющеними, що Редл міг бачити білки його очей. — Не згадуй мою матір.

— Так воно і є. Вона тобі щось сказала, — вирішив Том.

І Гаррі здувся.

— Вона... я мав стати гравцем у квідич. Або навіть аврором. Ніхто не думав, що я захочу стати цілителем, бо це... це позбавило мене мами, коли я був дитиною. Мої батьки завжди були так стурбовані тим, щоб мати все, тому вони ніколи не усвідомлювали, що їм потрібно старатися більше. Ми з сестрою дуже ображалися на маму. Але... я ображався на неї більше, — пробурмотів Гаррі, він плутався в словах, не зовсім підходячи до суті. Він побачив невиразне роздратування в цих бордових очах і тремтливо зітхнув. — Я... я сказав їй, що хочу бути цілителем.

— І?  — пробурмотів Том.

— Вона була шокована. А потім сказала... «Справді? А я думала, ти хочеш стати аврором». Це було дивно, бо я ніколи не хотів бути аврором, — сказав Гаррі й випустив жахливий маленький смішок. — І коли я сказав їй, що в мене найвищі оцінки у всьому, і що голова мого гуртожитку справді вважає, що я буду чудовим, вона подивилася на мене. Вона посміхнулася. І сказала: «Гаррі, мій любий, тобі немає, чого тут робити. Ти не виживеш». І я знаю, що це означає. Це означає: «У тебе немає потрібних здібностей».

Том довго дивився на Гаррі, а Гаррі дивився у відповідь, непримиренно.

—Тобі дійсно потрібно, щоб я сказав тобі, що ти хороший?  — запитав Том.

Очі Гаррі звузилися, і він глибоко вдихнув. Коли він видихнув, він уже не тремтів. Він повільно підвівся, стряхуючи руками. Він прочистив горло.

— Ні. Тому що я хороший. Я добре справляюся зі своєю роботою, — твердо сказав Гаррі. — І мені ще багато чому треба навчитися, але я можу бути кращим за неї.

— Так. Ти можеш.

…

— Гей. Гей, Роне!

Губи Рона скривилися у страхітливому гарчанні, коли він розвернувся, готовий відкусити голову тому, хто кричав йому. Він зупинився, коли зустрівся з незворушним виразом обличчя Емелін Венс. Він здувся майже одразу.

— Хм. Я думала, що ти був би щасливіший бачити мене, — іронізувала вона, крива посмішка розтягнулася на її червоних нафарбованих губах.

—Я... я сьогодні на службі Редла. Це викликає стрес, ось і все — зітхнув Рон, втомлено похитавши головою.

Еммелін наспівувала, розуміючи кивнувши.

—Так, я розумію. Редл надзвичайно складний, — сказала Еммелін, хитаючи головою. Вона яскраво всміхнулася Ронові. — Минула ніч була справді веселою.

Від нагадування Рон яскраво почервонів. правильно. Він обжимався з нею. І це було дивовижно.

— Так... так, — пробурмотів Рон.

Еммелін тихенько засміялася.

— Колись нам варто випити у Дірявому казані. Ти і я.

— Так, звичайно. Абсолютно. Звичайно. Наприклад, коли... я буду вільний... — затинаючись, промовив Рон. Еммелін засміялася, піднявши руку й похитавши головою. Вона розгойдувалася вперед-назад, переходячи з п'яток на носки.

— Ми поговоримо про це пізніше. У мене є пацієнт, якого потрібно лікувати, — сказала Еммелін, киваючи.

Рон нахилився вперед, широко розплющивши очі.

— Хто?

— Це ця дитина, — сказала Еммелін, раптово поважно. — Я думаю... ну... Аврори все ще тут, бо думають, що дементори, які втекли з алеї Діаґон, були пасткою. Що це був відволікаючий маневр. Хлопця покусали в Гоґсміді. Вони думають, що це був перевертень.

— Бля, — видихнув Рон, недовірливо хитаючи головою. — Ось чому тут аврор Поттер.

Еммелін божевільно закліпала очима й підскочила.

— Він тут? Вже? Де?

— Востаннє, коли я перевіряв, він був у кімнаті стажистів, — сказав Рон.

Еммелін кивнула й побігла коридором, раптово знесилена.

— Дякую, Роне!

— Побачимося пізніше, Еммелін, — усміхнувся Рон.

Еммелін замовкла, пожовуючи нижню губу.

— Ем. Називай мене просто Ем, — сказала вона, а потім втекла коридором, повертаючись тим шляхом, звідки прийшла.

— Ти закінчив фліртувати?

Рон підстрибнув, розвернувся і вирячився на Редла.

— Я... вибачте. Я думав... я не знав, що ви збираєтеся викликати мене. Я думав, ви збираєтеся попросити Гаррі, — вибачився Рон, серйозно дивлячись на свого боса. Редл виглядав незадоволеним, його губи скривилися від люті.

— Я маю на увазі... ти пішов за ним після... того, що я сказав. Я до речі, прошу вибачення за те, що сказав. Про тебе і…

— Я знаю, що ти сказав, — гаркнув Редл.

Зуби Рона клацнули, і він ледь не прикусив язика, намагаючись стулити, нахуй, свою пельку.

— Ти працюєш на мене сьогодні. Ось чому ти асистуєш мені в моїй процедурі. Так само, як Гаррі асистував першого разу, бо це був його пацієнт. Ви обидва тут, щоб вчитися. Я не надаю особливого ставлення. Це питання життя і смерті. Я обираю згідно з тим, хто, на мою думку, найкраще відповідає моїм нагальним потребам, і хто має вивчити те, що я надаю для вивчення, — прогарчав Редл.

Рон кивнув, його обличчя почервоніло.

—Я... так. Так.

— Візлі, ти розумієш, що я твій начальник, а не одноліток?  — запитав Редл таким спокійним тоном, що у Рона по спині побігли мурашки. Він відчув, як руде волосся на його руках стало дибки, і здригнувся під вагою бордового погляду Редла.

—Т-так, — сказав він, намагаючи поворухнути своїм раптово набряклим язиком. — Ем, так, я розумію.

Редл гмикнув, ніби не дуже вірив Ронові.

— І чи розумієш ти, що як керівник відділу наслідків від чар я дуже пишаюся своєю роботою і, можливо, також контролюю ваше майбутнє?  — запитав Редл.

Рон зблід.

— Т-так, сер. Я розумію.

Редл зробив крок ближче, і він був таким високим. Вищий навіть за Рона, який був найвищим у всій родині. Він був такий блідий, що його веснянки були схожі на крихітні сузір'я. Бордові очі Редла виглядали майже чорними від придушеної люті.

— Якщо ти коли-небудь натякнеш, що я дозволяю моєму сексуальному життю заважати моїй роботі, я зруйную твою кар’єру і розіпну тебе. Ми зрозуміли один одного?

Рон глитнув, твердо кивнувши.

—Так, сер.

Редл відсахнувся, глибоко вдихнувши.

— Добре. Тепер у нас є пацієнт, якого потрібно зцілити. Ходімо.

…

Герміона схилилася над стійкою, заплющивши очі й затиснувши перенісся. Було вже пізно. Майже всі інші стажисти вже розійшлися по домівках, включно з Гаррі, Роном і Невілом, але Герміона хотіла залишитися допізна. Макґонеґел доручила їй важливе завдання, і вона хотіла переконатися, що вся інформація записана правильно і впорядковано. Нарешті вона закінчила всю свою роботу.

— Ти все ще тут.

Герміона підвела погляд на Маклаґена, її губи скривилися в лінивій посмішці.

— Ти теж, — тихо сказала Герміона.

Маклаґен поставив перед нею інший паперовий стаканчик, підморгнувши. Герміона взяла його й відпила. Вона звела брову. Ерл Ґрей без цукру. Краще. Але ще недостатньо. Герміона все одно випила.

— Тобі подобається?  — запитав Маклаґен.

Натомість Герміона посміхнулася й осушила чашку, перш ніж поставити її. Вона вийшла з-за стійки і попрямувала геть. Маклаґен пішов би за нею. Що він і зробив. Вона заскочила в кімнату для стажистів-цілителів, і Маклаґен пішов за нею, зачинивши за собою двері. Він притулився до них спиною, простягнув руку і клацнув замком.

— Це був просто чай? — запитала Герміона.

Маклаґен усміхнувся, простягнув руку й притягнув її до себе. Герміона обхопила його за шию і піддаласяЇхні губи рухалися разом, швидко і недбало — клятий безлад в ідеальний день. Герміона притиснулася до нього, проводячи пальцями по його волоссю, скуйовджуючи його. Вона відсторонилася, дивлячись на його розпухлі від поцілунку губи. Вона нахилилася знову, прикусивши його нижню губу так сильно, що з'явився невелика крапля крові.

Вона спостерігала, як його язик злизав її.

— Ні, не був, - сказав Маклаґен. Він простягнув руку вперед, розстібнув передню частину халата, дозволивши йому спадати їй на лікті. Він провів руками по її голому животу, намацав груди через бюстгальтер, а потім спустився вниз, поклавши руки їй на стегна. — Я хочу тебе трахнути.

Герміона нахилила голову, широко розплющивши очі.

— Що ж. Трахни мене.

…

Гаррі глитнув, зайшовши на кухню, високо піднявши голову. Він удавав, що не звертає уваги на Невіла й Рона, які сиділи за кухонним столом і їли індійську їжу на винос. У Гаррі забурчало в животі, але він пішов далі, проігнорувавши божественний аромат тікка-масали, натомість витягнувши хліб із сиром із холодильника.

— Я думав, ти вже спиш, — сказав Невіл.

— Ну, я ні, — пробурмотів Гаррі. — Я голодний.

— Сідай. У нас є для тебе їжа, — різко сказав Рон. Очі Гаррі розширилися, і він обернувся, щоб поглянути на свого сусіда примруженими очима.

— О, ти зараз зі мною розмовляєш? Знову будеш називати мене шльондрою перед нашою наставницею і друзями? — запитав Гаррі.

Рон здригнувся.

— Я…

— Я, — перекривив Гаррі, випльовуючи це слово, як отруту.

—Я... я гімнюк. Це було недоречно, — пробурмотів Рон.

Гаррі глитнув.

— Так, це, до біса, було, — прошепотів він, схрестивши руки й пильно дивлячись на Рона.

Рон зітхнув, похитавши головою, і пересунув маленьку пінопластову тарілочку, заставлену улюбленими стравами Гаррі. Гаррі потоптався і впав на стілець. Він з апетитом накинувся на їжу, ігноруючи погляди Невіла та Рона.

— Отже, ви знаєте, — сказав Гаррі післят ого, як наївся спецій, курки та білого рису.

— Ми знаємо, — підтвердив Невіл.

Гаррі захрипів, хитаючи головою, дивлячись на безлад перед собою.

— Тож ви хочете довгу версію, огидну чи коротку?  — запитав Гаррі.

— Коротка підійде, — сказав Рон.

Гаррі кілька разів провів виделкою по їжі, насупивши брови. Він захрипів і похитав головою.

— Я почав спати з хлопцем, який виявився моїм босом. Вчора ввечері був лише другий раз. Ми були п'яні...

— Це не зовсім виправдання, — похитав головою Рон.

— Дай мені поблажку, — пробурмотів Гаррі.

Рон похитав головою, грюкаючи виделкою. Гаррі підвів погляд, піднявши брови, але очі Рона палали. Він дивився на Гаррі з такою суворістю, якої Гаррі ніколи від нього не очікував.

— Ні. Ти Поттер. Твоя мати — Лілі Еванс. Ти виріс в такому будинку. Ти ходиш по Святому Мунґо і жоден не сумнівається у тому, що ти маєш бути там. Жо. Ден, — огризнувся Рон. Гаррі відсахнувся, впустивши виделку на стіл з брязкітом, що пролунав у тиші, наче вибух. Рон розгубився, відкинувшись на спинку стільця, поки колупався виделкою в каррі. — Я... Я наймолодший із шести братів. Ми бідні, і мої батьки надривали спини, щоб ми мали змогу навчатися у Гоґвортсі. Я отримав власну чарівну паличку, коли мені виповнилося чотирнадцять, бо зламав свою. Це коштувало моїй сестрі нових мантій. Заходжу в магічну операційну, і пацієнти в жаху.

Гаррі розплющив очі.

— Ні…

— Ти здобув їхню повагу, навіть не намагаючись, Гаррі, тож навіщо її втрачати? Заради кількох хороших речей?— запитав Рон.

Гаррі глитнув. Він знову перевів погляд з Невіла на Рона. Невіл слухняно дивився на свою власну тікка масалу.

— Це не про речі, — визнав Гаррі.

— Тоді про що?  — запитав Рон. Гаррі закусив губу й відвів погляд. — Тоді про що? Секс? Ти готовий через це зруйнувати своє майбутнє.

Гаррі раптом підвівся, підійшовши до плити. Він схопився за край плити і стиснув його. Він рушив, щоб поставити чайник. Він міг відчути їхні погляди на своїй спині.

— Ти закохуєшся в нього.

Гаррі обернувся, широко розплющивши очі, дивлячись на Невіла. Невіл витріщився на нього зі знанням справи.

— Я ні! — запротестував Гаррі, пищачи.

— Ти так, — прошепотів Рон із благоговінням. — Чувак... це... це відстій.

— Я, блядь, знаю!  — заревів Гаррі, поставивши чайник і притиснувши руки до обличчя. Він видав жахливий вереск, який, як він знав, змусив Невіла і Рона здригнутися.

— Що, в біса, відбувається?

Гаррі знову розплющив очі, коли Герміона вальсувала на кухні, її волосся було розпущене, а одяг розпатланий. Його погляд зупинився на легкому синці на її шиї..

— Ти щойно займалася сексом?  — вимогливо запитав Гаррі.

Герміона проігнорувала його на користь їжі на винос.

— Пряна баранина віндалу моя?

— Так. Наан теж, — сказав Рон, підштовхуючи це до неї. Він подивився на неї, піднявши одну руду брову. — У тебе був секс. З ким? Тільки не кажи, що з одним із наших босів. Я не думаю, що зможу витримати ще одного.

— О, то ми вже покінчили з усім цим? — Герміона потягнулася, сідаючи і впиваючись у їжу. — Добре.

— Ми рухаємося далі. Гаррі закохується в Редла, хоч він ще той хуй, — усміхнувся Невіл.

Гаррі знову скрикнув і впав у крісло, дивлячись на свою вершкову їжу. Він застогнав.

— Ну, у нього ще той хуй, — сказав він змовницьки. — Він величезний.  

— Не дивно, що його его таке велике, — пробурмотів Рон. Він підняв на вилку величезний шматок курки, змоченої карі, і тицьнув ним на Гаррі. — Я міг би назвати тобі безліч причин, чому тобі не варто любити Редла, тому що він справжній кошмар.

Гаррі простогнав.

— Будь ласка, назви.

— Гаразд, — погодився Рон. Він зробив паузу. — Не думай, що ми не дізнаємося, з ким ти переспала, Герміоно, бо я дізнаюся. У будь-якому випадку ми зараз зосереджуємося на Гаррі. По-перше: він шматок лайна. Він такий зарозумілий і ставиться до всіх як до багнюки, по якій ходить. Він думає, що він найкраще, що сталося зі світом після винайдення пюре з сосикою, і дозволь мені сказати, це не так..