Діагноз

Гаррі Поттер проїбався.

— Стажисти, це цілитель Том Редл, голова відділення наслідків від чар. Гаррі, ти зараз прозвітуєш йому, — сказала Макґонеґел, хоча і не виглядала задоволеною таким рішенням. Редл влетів до кімнати, кинувши короткий погляд на Герміону, яка дивилася на нього з благоговінням. Він зупинився, поглянувши на Гаррі, його губи повільно утворили посмішку.

— Що ж, привіт. Ти стажист, якого приставили до містера Івіуса, - протягнув Редл.

— Так, — напружено сказав Гаррі. — Гаррі. Гаррі Поттер.

Ніс Редла зморщився.

— Мерліне, ти син Лілі?

— А якщо і так?

—  Тоді прийми мої співчуття, — зітхнув Редл. Він розвернувся, щоб побачити дівчину з пухнастим волоссям. — А ти?

— Герміона Ґрейнджер, пане. Я читала вашу дисертацію, цілителю Редле. Про зв’язок темної магії та мистецтва зцілення, і я можу сказати, що ви… — прошепотіла Ґрейнлджер.

— Геній? — підперши рукою підборіддя, сказав Редл.

—  Прошу, цілителю Редле, ви впевнені, що потрібно заохочувати поклоніння вам всюди, де б ви не були? — пронизливо сказав Снейп. Редл подивився на свого колегу, вже нудьгуючи.

— Це не моя провина, що я включений до гоґвортської навчальної програми, Северусе. Але я можу відправити Діпету рекомендаційного листа щодо тебе, якщо хочеш, — глузував Редл. Макґонеґел закотила очі та зітхнула.

— Припиніть це піськомірство, — застерегла вона. Вони обоє посміхнулися один одному перш, ніж приділити свою повну увагу найстаршій цілительці у кімнаті. — Це прокляття атрофії Гели. І воно прогресує дуже швидко. А його привезли лише сьогодні зранку. Мені таке не під силу. Ти експерт по темним прокляттям, Томе.

— Так, — сказав Редл. Він виглядав у захваті від цього. Він повернувся до Гаррі, а його очі засяяли ідеєю. — Я б хотів поспілкуватися з цілителем Поттером про пацієнта. Він був поряд з ним цілий день, а, отже, має розуміння ситуації, яке мені потрібне. Чи не так, цілителю?

Гаррі напружився під очікуваннями від свого колеги та стажистів. Здавалося, ніхто з них не усвідомлював, що йому не можна залишитися наодинці з Томом Редлом. У Гаррі було дуже мало самоконтролю, і він справді не думав, що в нього є сили стримувати своє бажання потрахатися з цим чоловіком.

Тому, авжеж, він відповів:

— Звісно, цілителю.

Він дозволив цілителю Редлу вивести його і дуже старався не підстрибнути, коли відчув, як широка рука обережно натиснула йому на спину, виводячи його з кімнати в коридор. Гаррі підскочив, коли цілитель Редл відчинив двері на сходову клітку. Гаррі скрикнув, а потім повернувся до чоловіка, намагаючись приховати своє нервування.

— Цілителю Редле, — сказав Гаррі, дивлячись на точку над плечем чоловіка. Було важко сконцентруватись, коли Редл використав весь свій зріст і поставу, височіючи над Гаррі та дивлячись на нього своїми надто гарними бордовими очима.

— «Цілителю Редле»? Минулої ночі ти називав мене Том, — дражнив чоловік.

Очі Гаррі звузилися.

— Що ж, я майже не пам’ятаю минулу ніч, тому це недоречно. Ми мусимо вдавати, що нічого не було, —гаркнув Гаррі, не встигнувши прикусити язика. Це його бос. Його бос.

Губи Редла розпливлися в широкій з бісиками посмішці, що перейшла у невимушену, байдужу усмішку.

— Тож ти пам’ятаєш, що щось сталося? Ти згадав про те, як переспав вчора зі мною? Чи проте, як вигнав мене зранку? — Редл запитував, а щоки Гаррі горіли все сильніше від спогадів від ефектного, але принизливого ранку. — Мені дуже подобаються обидва спогади.

— Ні, не буде ніяких спогадів, — застеріг Гаррі. — Я не той хлопчик з бару. А ти не той незнайомець. Нічого не може бути. Розумієте, так? Ви мій бос.

Редл поклав руку на груди, так наче йому боляче, але Гаррі все ще міг бачити забаву під цим. Він здригнувся. Мерліне, цей чоловік привабливий настільки, що це змушує його плакати. Але Гаррі хоче плакати ще й через приниження. Блядь, блядь, блядь.

— Ти скористався мною і тепер хочеш забути про це, — відводячи погляд, зітхнув Редл.

— Я не скористався тобою! — пискнув Гаррі.

Редл пирхнув:

— Я був п’яним, вразливим та виглядав настільки добре, що ти затягнув мене до свого ліжка. А тепер ти просто викинеш мене, як і всіх інших…

— Закрийся! — проскиглив Гаррі. — Я єдиний, хто був п’яним і ти не настільки гарний.

Довга пауза. Редл не казав нічого, просто дивився на Гаррі з піднятими бровами та широкою посмішкою. Гаррі не потрібні було чути слово для розуміння того про, що подумав Редл.

Брехун.

— Можливо не сьогодні, — допустив Редл. — Але вчора? Я був найгарнішим чоловіком з усіх, що ти колись бачив. Твої слова — не мої. Ти скористався перевагою.

— Я не скористався перевагою. Тепер, чи б не хотіли ви щось запитати у мене про пацієнта. Того, який зараз помирає від прокляття атрофії Гели, — багатозначно сказав Гаррі. Редл озирнувся й знизав плечима.

— Оу, так. Ні, запитань не маю. Я зрозумів суть, — сказав Редл.

— Т-ти зрозумів суть? Ти бачив його щонайбільше три хвилини, — засумнівався Гаррі, а Редл зжав губи.

— Дуель. Безглуздо. Прокляття атрофії Гели. Стазис. Ніхто не провів діагностику. Безглуздо. Я збираюся врятувати ситуацію. Я все правильно зрозумів? — протягнув Редл. Він виглядав задоволено, змусивши Гаррі втратити дар мовлення, і нахилився уперед, потрапляючи у персональний простір Гаррі. — Не хотів би знову скористатися мною? Скажімо, у п’ятничну ніч?

Гаррі почервонів.

— Та… ні! Ти голова відділення наслідків від чар. А я стажист, — Гаррі ликнув, коли Редл поглянув на його губи та пробігся поглядом по всьому його тілу. — Припини так на мене дивитись!

Редл підняв очі на його обличчя.

— «Так» це як?

— Так наче… — Гаррі понизив голос і зашипів. — Наче ти бачив мене оголеним.

— Я бачив тебе оголеним. Твоє тіло… прекрасне, Гаррі Поттере, — прошепотів Редл.

Гаррі закрив долонями обличчя і зупинив себе від крику через збудження чи сором, він поки не був невпевненим. Повільно він відкрив очі, глянув крізь пальці та загарчав, коли помітив, що Редл посміхається.

— Цілителю Редле. Це непристойно. Ви непристойний. Вам колись спадало це на думку? — кинув Гаррі. Він опустив свої долоні, позбуваючись нервів, та глянув угору з твердим виразом обличчя. — Тепер, якщо ви вибачите мені, товариш-стажист збирається зварити дуже складне зілля і я хотів би побачити як він налажає. Вельми дякую.

…

Гаррі глянув у лабораторію та піджав губи, спостерігаючи за Лонґботомом, який підібрався занадто близько до Снейпа. Той обернувся, щоб глянути на нього, прошипівши щось, скоріш за все, надзвичайно злісне, і Лонґботом почервонів. Рон впав на місце з одного боку від нього, а Ґрейнджер — з іншого, на превелике незадоволення Гаррі.

— Він виглядає так, наче його нудить. Він абсолютно точно підірве свій казан. Ставлю ґалеон, — єхидно сказав Захаріас Сміт одному зі стажистів.

Гаррі пирхнув у долонь.

— Ставлю п’ять на те, що він підірве нас усіх, — додав Рон і покачав головою у відразі, коли Снейп знову прошипів якісь інструкції Лонґботому.

Вся галерея взірвалася сміхом, але миттєво затихла, коли Снейп кинув на них розгніваний погляд через скло. Коли його очі спинилися на Гаррі, він почав виглядати навіть суворіше, хоча Гаррі і не був впевнений, що це можливо. Снейп повернув свою увагу на Невіла і прогарчав щось ще. Лонґботом схопив свою книгу по зіллям і поклав її на підставку тремтячими пальцями.

— Десять ґалеонів на те, що він, в біса, впорається з усім на відмінно, — кинула Ґрейнджер. Після її слів всі замовкли, а Гаррі підняв одну брову. Ґрейнджер не виглядала як лихослівниця. — Він один з нас там. Перший з нас. Де ваша прихильність?

Довга мить тиші.

— Двадцять ґалеонів на те, що він знепритомніє, — сказав Гаррі, руйнуючи напругу.

Після цього кімната знову вибухнула сміхом, що затих, коли Невіл прокрокував до трьох казанів та обрав золотий, встановивши його над пальником. Невіл увімкнув пальник своєю паличкою, і полум’я різко вибухнуло навколо нього. Галерея знову взірвалася лайливим сміхом, що припинився одразу ж після звуженого погляду Снейпа та його зціплених зубів.

— О, Мерліне, ось і воно, — схвильовано прошепотів Рон, штовхаючи Гаррі в бік. Гаррі схрестив руки на грудях, спокійно усміхаючись.

— Цілитель Снейп не повинен був обирати його… Зілля від синдрому дотику Мідаса дуже важке, — прошепотіла Ґрейнджер.

Гаррі посміхнувся. Отже, слова Ґрейнджер були для показухи. Вона також сумнівалася у здібностях Лонґботома. Гаррі сумнівався б у будь-якому стажисті. Небагато хто знав як створити зілля від синдрому дотику Мідаса ідеально. Це була підступна хвороба, тому й лікування було таким самим, якщо не вдвічі складнішим.

— Налий основу. Це буде пів флакону драконячої крові, — холодно сказав Снейп.

Лонґботом зробив, як той сказав, його рука тремтіла настільки сильно, що він налив би весь флакон зеленої крові, якби Снейп не міцно схопив його за зап’ясток, неминуче залишивши там синець. Лонґботом ковтнув і повільно прибрав руку назад. Він дотягнувся до широкої плоскої ложки й почав помішувати, обережно роблячи три оберти проти годинникової стрілки.

— Поки все добре, Невіле, — прошепотіла Ґрейнджер собі під носа.

— Він зіпсує геть усе, — сказав Рон. Він притиснув долоні до лиця. — Я не можу на це дивитися.

Його пальці все ще були розчепірчені, тому він не упускав жодної деталі.

— Слиз флобер-хробаків для згущення, — гаркнув Снейп.

Лонґботом підстрибнув і зробив все за командою Снейпа, відходячи вбік і збираючи маленьку миску зі слизом. Він зачерпнув його, майже розливши. Частина слизу потекла через бортик, і Лонґботом простягнув руку, щоб зачерпнути її. Він зашипів, коли його пальці почервоніли від гарячого металу і пригорнув їх до грудей. Гаррі здригнувся від ваги іспанського сорому.

— Де. Твої. Рукавички? Недоумок, — Снейп гаркнув, простягнув руку під стіл і кинув у Лонґботома пару рукавичок із драконячої луски. Лонґботом упіймав їх, і Гаррі не був певен, чи його обличчя почервоніло від диму, чи від приниження.

Гаррі більше не усміхався, як і всі інші в кімнаті.

— Що він робить? — Ґрейнджер пробурмотіла собі під носа. — Він учитель. Це й так достатньо важко, ще й ми тут дивимося.

Гаррі ненавидів погоджуватися з докучливою дівчиною, але вона має рацію. Снейп цькував Лонґботома, змушуючи його відчувати себе ще більш невпевнено, ніж раніше, готуючи зілля високого рівня.

— Давай, Лонґботоме. Ти можеш це зробити, —Гаррі помітив, що шепоче собі під ніс.

Лонґботом все ще нервував, але, коли Снейп схоже припинив гарчати уїдливі коментарі йому на вухо, у нього все виходило. Він добре нарізав ясенець та полин, порівну відмірявши їх на терезах. Він підстрибнув, коли зілля випустило жовтий дим, але Гаррі знав, що так і мало бути. Хлопець з усім справлявся. Наступний крок — ще раз перемішати зілля проти годинникової стрілки. Золота стружка з хворого повільно перетворювалася в золото. Грудні клітини бабок подрібнені належним чином. Зілля ставало блідішим, перетворювалося на пасту, якою і мало бути.

Гаррі майже усміхався. Він ненавидів помилятися, але цього разу був щасливий. Лонґботом чудово справлявся.

А потім усе пішло шкереберть.

 Лонґботом глянув навколо, нервово повертаючись від книжки по зіллям до казана. Він повів чарівною паличкою вниз, намагаючись знайти один з тридцяти кроків, на яких він спинився. Здавалося, що Снейп з кожною секундою все більше втрачав терпіння.

— Подріблений ріг єдинорога, телепню, — гаркнув Снейп йому на вухо і Лонґботом різко підскочив, коли замість цього схопив мішечок із нарізаним кров’яним коренем і всипав його в зілля.

Обличчя Лонґботома скривилося від жаху, коли він зрозумів, що зробив. Снейп побілів як крейда, витріщаючись на зілля перед, тим як схопити Лонґботома за плече та рвонув його назад, швидко застосувавши невербальне заклинання щита. Ронові пальці зімкнулися, і він втиснув долоні в очі, засліпивши себе.

Гаррі не міг відірвати погляду від цього паскудного шоу.

Котел вибухнув у місиві чорного вогню, а потім згорнувся так само швидко, як і бурхливо відреагував. Золотий казан зіщулився і зморщився, розплавлене золото ковзнуло по краю обгорілої стійки. Лонґботом не міг відірвати погляду.

— Забирайся. Звідси, — тихо прошипів Снейп.

— Ш-що? — прошепотів Лонґботом.

— ГЕТЬ!

І Лонґботом побіг. Був довгий момент тиші, в який раптово увірвався коклюшний сміх Сміта, що кричав та хіхікав з іншими стажистами.

Рон, Ґрейнджер та Гаррі сиділи в тиші, дивлячись на безлад.

Рон досі не відкривав очей:

— Все закінчилося? — прошепотів він.

— Я… Мерліне, — пробурмотів Гаррі.

Ґрейнджер підвелася, дивлячись на двох.

— Ми мусимо знайти Невіла.

— Ні. Дамо йому час зализати рани. Ми підемо після обіду, — вирішив Гаррі.

…

Невіл Лонґботом, як кажуть, не плакав, але до цього було недалеко.

Він прийняв приниження, як дорослий, взявши тягар на свої плечі.

— Як вони мене називають? — зітхнув Невіл.

Гаррі проковтнув слова, які хотів сказати. Натомість він подивився на Рона та Ґрейнджер, благаючи допомоги. Ґрейнджер прикусила свою нижню губу і сказала замість них:

— Ніхто тебе ніяк не називає, — збрехала Ґрейнджер. Вона була жахливою брехункою. Її голос підвищився, став тонким і нервовим, і вона не могла нікому глянути в очі. Так, вона була жахливою брехункою.

— Так. Не чимось таким, як товстопуз чи щось штибу такого, — вивернувся Рон.

Невіл застогнав, падаючи на вільне ліжко у задньому кутку однієї з ординаторських. Він витріщився у стелю настільки блідий, що Гаррі майже не міг згадати, як той рожевів, коли вони вперше зустрілися.

— Вони називають мене «товстопуз»? Фантастично, — зітхнув Невіл, хитаючи головою.

— Вони не говорили про тебе, — поспішно сказала Ґрейнджер. Коли Невіл уставився на неї зі звуженими очима, вона знизала плечима. — Чи збрехала б я тобі?

Невіл пирхнув:

— Так.

— Це радше огидне прізвисько. Сміт вигадав. Але він все одно мудак. Ти не маєш його слухати, — сказав Гаррі твердо настільки, наскільки це можливо. Невіл підняв голову, щоб глянути на нього, і Гаррі поглянув у відповідь, без краплі брехні в очах. — Ти впорався настільки добре, наскільки очікувалося.

— Ти маєш на ввазі, що очікував мого провалу? — вимагав Невіл.

— Я очікував невдачі від кожного з нас, — огризнувся Гаррі. — Це було дуже важке зілля. І Снейп налаштував тебе на провал. Він знущався та сварив тебе весь час. Він мудак і це не твоя помилка.

Гаррі глянув на Рона з Ґрейнджер, але обоє з них дивилися на нього новими поглядами. Гаррі переминався з ноги на ногу, відчуваючи дискомфорт. Ґрейнджер виглядала менш підозрілою і роздратованою на нього, це просто не годиться.

— Не хвилюйся, товстопузе. Ми приведемо тебе до форми, — втішив Гаррі. — Бути товстопузом — стан розуму.

Невіл застогнав, а Гаррі зморщився, коли Герміона, не вагаючись, вдарила його по руці. У неї був прекрасний хук справа, і його біцепс різко заболів. Рон взірвався приступом сміху, але Гаррі дивився лише на Невіла. Невіл усміхався.

— Ви всі діти, — жорстко сказала Ґрейнджер. — Що ж, я йду спати. Ще не минуло і двадцяти чотирьох годин, а я вже виснажена.

Вона підвелася та попленталася до іншого порожнього ліжка. Вона впала на нього обличчям уперед та згорнулася калачиком. Рон глянув на неї, вражений тим, що вона одразу ж заснула. Він знизав плечима та повернувся до Гаррі.

— Мені потрібно декілька годин, щоб заснути, приятелю. Побачимося завтра, — сказав Рон, йдучи до дивану.

Гаррі слабко помахав.

— Побачимося завтра.

…

— Трясця, моя спина у вузлах, — простогнав Рон, потягуючись. Гаррі здригнувся, почувши як, схоже, кожна кістка в Роновому тілі затріщала. Ніс Ґрейнджер зморщився у відразі. — І я вмираю від голоду.

— Я знаю тебе всього день, але мені здається, що ти постійно хочеш їсти, — майже безвучно пробурмотіла Ґрейнджер. Губи Гаррі смикнулися від розваги, перш ніж він нагадав собі, що принципово ненавидить Ґрейнджер.

— Після цього всього ти все ще хочеш снідати? Закладаюся, ми зможемо отримати повний англійський сніданок тут, — сказав Гаррі. Рон виглядав у захваті від перспективи, а його голова хиталася вгору та вниз. Гаррі відкинувся на підвіконня, в очікуванні барабанячи пальцями.

Він не був впевненим на що саме він очікує. Певно, перевірки першої половини зміни. Він задавався питанням, чи побачать вони головного цілителя Дамблдора. Або, можливо,  цілительку Макґонаґел. Гаррі ненавидів би, якби це був цілитель Снейп. Ця думка змусила його заскрипіти зубами. Було надто рано для псування настрою.

А потім двері відчинилися, і його поганий настрій зіпсувався з кінцями.

— Привіт, стажисти. Я хочу зробити щось унікальне та захопливе цього разу, — протягнув Редл, пройшовши до кімнати.

Гаррі подивився на свої коліна, ні на чому не зосереджуючись. Наполегливо не зосереджуючись на чомусь, що б було Редловою посмішкою чи його обличчям, або ж очима. Він пам’ятав як робив щось унікальне та захопливе вчора зранку. Гаррі ликнув.

— Я шукаю бевзів для асистування. У мене є пацієнт на ім’я Ібдор Івіус. Його привезли вчора після невдалої дуелі, він постраждав від пізнього початку ефекту прокляття атрофії Гели. Він не реагує на протизакляття, і будь-які спроби уповільнити процес атрофії лише дратують заклинання та сповільнюють з’єднання його сердець, спричинене прокляттям фрагментації серця. Подібні заклинання розумні та небезпечні, — сказав Редл, дивлячись на всіх і кожного.

Гаррі здригнувся під його бордовим поглядом і проігнорував зацікавлений позирк Ґрейнджер, натомість дивлячись навколо на конкурентів. Сміт та Патіл обмінялися схвильованими поглядами, вже перешіптуючись про можливі ідеї.

— Я, звісно ж, дуже зайнята людина, і, тому я хочу, щоб ви всі зробили дослідження.  Зрозумійте причину, чому прокляття не реагує як всі інші. Ви заморилися, Заклопотані. Але мені все одно, — твердо промовив Редл. Він припинив крокувати й обернувся, щоб поглянути на них усіх, привертаючи їхню увагу, як великий концертмейстер. Він випромінював харизму, і всі чіплялися за кожне його слово.

— Той, хто знайде відповідь першим, буде асистувати мені. Ви зробити те, що стажисти не робили: потрапите до магічної операційної і допомагатимете у просунутому знятті прокляття та виправній операції.

Гаррі випрямився, широко розплющивши очі. Він глянув на Рона, і юнак виглядав зачаровано. Він розвернувся до Ґрейнджер, а вона дивилася у відповідь, її карі очі впивалися в нього, спонукаючи зробити щось, в чому він не був упевнений.

— У вас менше восьми годин, — сказав Редл і вийшов з кімнати, залишивши стажистів у шоці. Гаррі спостерігав, як стажисти тягнуться до копій досліджень пацієнта і карт. Гаррі обернувся до Рона, але рудоволосий уже виглядав вибачливо.

— Гей… Гаррі… — протягнув Рон, голос з кожним звуком підвищувався і врешті-решт дав петуха. Він звучав майже шкодуюче, дивляючись униз на свій бурчащий живіт.

Гаррі зжав губи.

— Я зрозумів.

— Ми друзі і все таке, але… Мені потрібно розвиватися і робити дослідження, якщо я хочу потрапити до відділу наслідківв від чар. Він найбільш конкурентний. Ти розумієш, так? — запитав Рон, благаючи, і Гаррі майже одразу поступився, кивнувши й помахавши рукою.

— Так, так. Я розумію, — зітхнув Гаррі.

Усмішка Рона посвітлішала.

— Також, якщо ти маєш якісь рекомендації щодо Івіуса, оскільки він був твоїм пацієнтом…

— Шукай сам, — відрізав Гаррі.

Рон знизав плечима та втік, притиснувши до грудей свою копію документів пацієнта. Гаррі зітхнув, прихилившись до фальшивого вікна, дивлячись на двері, через які зник Редл. Він глянув на Ґрейнджер, піднявши одну брову.

— Я хочу з тобою працювати, — негайно сказала Ґрейнджер.

— Хіба ти щойно мене не чула? Я нікому не даю ніяких відповідей. Я покінчив з цією справою, — твердо відповів Гаррі, навіть якщо його серце боліло від думки не мати змоги асистувати у такій операції. Навіть його мати ніколи не асистувала прокляття атрофії Гели.

Це був шанс усього його життя.

— Так, я чула тебе. Але я не хочу просто відповіді. Я хочу працювати з тобою, — спокійно відповіла Ґрейнджер. Цього разу вона не виглядала надто нетерплячою. Вона виглядала серйозною. — Я думаю, ти дійсно розумний та вважаю, що тобі не все одно на цю справу. І мені потрібно взяти участь у цій операції.

— Ти також хочеш увірватися у наслідки від чар? — запитав Гаррі.

Ґрейнджер знизала плечима.

— Мені подобається вся цілительська магія, але я не скажу, що це не дивовижна сфера. Найбільше відкриттів зроблено саме у випадках наслідків від чар. Я думаю, ми знайдемо відповідь. Якщо ми зробимо це, то матимемо шанс п'ятдесят на п'ятдеся потрапити на цю операцію.

— Я буду працювати з тобою, — вирішив Гаррі. — Але я не хочу мати нічого спільного з цією операцією. Я не хочу мати нічого спільного з Редлом.

Це відчувалося так, наче він брехав крізь зуби.

Рот Ґрейнджер відкрився.

— Ти серйозно? Це найбільша можливість, яку кожен із нас отримає принаймні протягом року. Ти маєш щось проти Редла?

Очі Гаррі звузилися.

— Дивись. Якщо ми знаходимо відповідь, операція — твоя. Хочеш працювати зі мною чи ні?

Ґрейнджер більше не запитувла. Вона усміхнулася та кивнула.

— Домовилися. Давай спочатку поїмо.

…

— Тож, у нього немає ніяких попередніх хвороб. Ні драконячої віспи, ні бризкухи. Нічого, що могло б бути пов’язане з артефактами чи істотами. Прихований магічний дефіцит? Ти серйозно не збираєшся сказати мені, чому не будеш працювати з Редлом? — запитала Ґрейнджер. Вона ледь підвела погляд від своїх книжок, занурившись у сніданок. Вони були розкидані по всьому столу, стоси книг та паперів оточили їх.

Гаррі подивився на свій сніданок. Був уже вечір, тому всю хорошу їжу розібрали, а йому залишилися надто хрусткий бекон, підгорілі тости та зварені некруто яйця. Яке задоволення.

— Ні, твердо сказав він. Він копався в їжі, розриваючи тост на крихітні шматочки й занурюючи його у жовток. Тост мав смак попелу на його язиці. В біса ідеально. — А як щодо синдрому Девенпорта-Носой?

Ґрейнджер доїла свою миску вівсяної каші й замінила її на іншу книгу. Вона постукала по ній чарівною паличкою й потягнула кінчик вниз, проглядаючи уривок.

— Правдоподібно, але ні. Це пояснило б, чому він не одужує належним чином, але йому вже б поставили діагноз. Ні несфокусованих очей, ні слабких м’язів, нічого схожого на маґлівську астму. Важко пропустити чарівне аутоімунне захворювання.

Гаррі проковтнув решту свого жахливого тосту, шукаючи інший папер. Він насупився, коли зрозумів, що стиль знайомий і відразу закотив очі, побачивши авторку статті.

Йобана цілителька Лілі Еванс, спеціалістка у зіллях та наслідках від чар.

— Ти не можеш коментувати, корчити обличчя або реагувати будь-яким чином, — сказав Гаррі. Ґрейнджер дивилася на нього з пустим виразом обличчя. — У нас був секс.

Ґрейнджер розкрила рот і глибоко вдихнула через ніс, шукаючи брехню на обличчі Гаррі. Гаррі дивився у відповідь так само порожньо.

— Чи він напівкровка? Напівкровки також іноді можуть бути сприйнятливі до маґлівських хвороб. В залежності від сімейної історії, — сказала Ґрейнджер, її голос був лише трохи вищим за звичайний. Гаррі закотив очі, перш ніж зрозумів її слова.

— Почекай... справді? Я поняття не мав, — раптом зацікавився Гаррі.

— Дійсно? Я маю на увазі, це було дослідження твоєї… неважливо, — замовкла Ґрейнджер, повертаючись до своїх книжок.

Гаррі закотив очі.

— Добре, тепер я розумію, що моє правило було несправедливим. Я щойно знайшов статтю з її іменем. Вона написала чверть нашого навчального плану для гоґворстських цілительсиких занять. Але я й гадки не мав, що вона займатиметься генеалогічною роботою. Це не її стиль. Трохи скромно для неї. Їй подобається використовувати дуже стилізовану магію зцілення, яка принесе їй вічну славу чи щось таке.

— Що ж, здебільшого це були Снейп і Дамблдор, але… її ім’я серед авторів також, — знервовано сказала Грейнджер. Вона важко ковтнула, нахилившись вперед. — І більша частина роботи вашої матері була неймовірно важливою для розвитку галузі зцілення.

— Та, що б там не було, — протягнув Гаррі. Він відмахнувся й зітхнув. Ґрейнджер не потрібно було знати, що коли він був вразливим тринадцятирічним підлітком, він поглинав усі роботи своєї матері. Він не думав, що зміг би жити з таким соромом. — Добре. Є щось, що ми упускаємо.

— Він був хорошим? — випалила Ґрейнджер. —  Я маю на увазі, чи було це добре? Він виглядає як той, хто може зробити добре.

Гаррі різко підвів очі від своєї роботи й миттєво розреготався, коли щоки Герміони почервоніли. Герміона опустила погляд, похитавши головою.

— Ми щось упустили, — повторив Гаррі, вирішивши її пощадити. — Ми пропустили заклинання діагностики. Що ще ми могли пропустити? Що, якщо у нас закінчилися відповіді? А якщо ніхто нічого не придумає?

— Ти маєш на увазі, що якщо вона помре? — сказала Ґрейнджер. Вона закусила нижню губу й відвела погляд. — Гаразд... це звучатиме жахливо, і я знаю, це, мабуть, досить бездушно, але... я справді хотіла взяти участь у цій операції.

Гаррі пирхнув, відсуваючи свій посередній сніданок, щоб подивитися на дівчину. Він хотів і надалі ненавидіти її, але... вона ускладнила це. Вона була чванливою всезнайкою, але виросла як людина.

— Що це, Гаррі? — тихо спитала вона.

— Чари стазису. Що, якщо... що, якщо через те, що Маккіннон забула діагностичні заклинання, вона просто використала універсальне заклинання стазису. І ця... ця магія зіпсувала те, як сплелися два темних прокляття? — запропонував Гаррі.

І очі Ґрейнджер спалахнули. Вона одразу ж продовжила.

— Оскільки, звісно, магія вимагає магії, тому, очевидно, що прокляття фрагментації серця і прокляття атрофії Гели взаємодіятимуть. І вам не потрібен зоровий контакт, перш ніж застосувати прокляття атрофії Гели. У цьому воно унікальне. Хто сказав, що противник Івіуса не мав часу створити його, перш ніж його чи її схопили аврори?

Гаррі підскочив, притискаючи книжки до грудей, думки промайнули в його голові. Він ледве міг їх обробити, вони мчали так швидко, і його тіло дзижчало від якогось трепету, якого він ніколи раніше не відчував. Навіть коли він уперше літав із батьком.

— А потім ми зняли чари стазису. Це означає, що прокляття атрофії Гели почало б діяти пізніше, ніж планувалося. Але, знаєте, це більш внутрішнє, аніж зовнішнє. Тож це означає... його серця. Є причина, чому його серця не зв’язуються, як вони повинні були б. Є причина, чому його магія та тіло не реагують на протизакляття чи зілля. Для магії потрібне працююче тіло, ба більше, працююче серце, — сказав Гаррі, а Ґрейнджер брала свої книжки, поки вони майже бігли з їдальні, бурмочучи одне до одного з захватом.

Ґрейнджер подивилася на нього, її очі були надто яскравими й схвильованими для згубного висновку, до якого вони дійшли.

— Його роздроблені серця гниють.

…

Невіл знову застогнав, і Рон подивився на нього, нарешті роздратований. Він зітхнув, закрив підручник і, схрестивши руки, глянув на стажиста з іншого боку столу.

— Гаразд, ти будеш весь час лише зітхати? Бо якщо так, чи можеш ти зробити це, заповнюючи документи пацієнта? Ти мене відволікаєш, — заскиглив Рон, і Невіл подивився на нього широко розплющеними очима. Його щоки почервоніли.

— Пробач мені… я навіть не усвідомлював, — вибачився Невіл.

Рон похитав головою.

— Ні, все гаразд, приятелю. Нумо. Ти налажав учора, але ти маєш шанс виправити це сьогодні. Шукай відповідь на ситуацію Гели.

Передражнив Невіл, хитаючи головою. Він нахилився вперед, щоб щось знайти в обличчі Рона.

— Ви думаєте, що я щось дізнаюся про ситуацію з Гелою. Я навіть не хочу у цей відділ. Мені це нецікаво, — сказав Невіл, його голова впала на стіл перед ним. Рон нахилився до нього, його очі були широко розплющені від здивування.

— Справді? Кожен хоче до наслідків від чар, — сказав Рон.

— Не я. Я хотів бути в отруєннях зіллями та рослинами, — прошепотів Невіл. — Але це кінець. Снейп ненавидить мене, а Лілі Еванс викладає у Франції. Немає нікого, хто міг би підтягнути мене по зіллям до того рівня до, якого я хочу.

— Ти можеш більше дізнатися про рослини! — серйозно й схвильовано запропонував Рон. — Ти казав, що вам дуже подобається Помона Спраут, правда?

— Я і так на вершині з гербології, — категорично сказав Невіл.

Рон кліпав очима.

— Перепрошую?

— Я отримав краще, ніж Чудово на НОЧІ з гербології. Ось чому я тут. Я отримав лише «З» із зіль, але оцінка з гербології компенсувала це, я думаю. Моя бабуся не думала, що в мене є те, що потрібно, і дивись... вона мала рацію, — Невіл хандрив і сумно дивився на Рона, похитавши головою.

— Старці завжди мають забагато думок, — твердо сказав Рон. — Не слухай її. Що сказали твої батьки?

— Вони підтримують, але я знаю, вони хотіли, щоб я був аврором. Вони обоє аврори. Тобто, моя мама бойовичка з магічного загону спецпризначення, а батько — аврор, — виправився Невіл. Здавалося, він не помітив широко розплющених очей та заздрісного погляду Рона, поки хандрив, роздумуючи про власні невдачі.

— Ого. Мій тато просто працює у відділі з обмеження застосування чарів до винаходів маґлів. Коли хтось пройобується, вони відправляють туди людей, а потім надсилають папери моєму тату, — сказав Рон, звиваючись від заздрості, і Невіл підвів очі, примружившись на іншого чоловіка.

— Ти хоча б можеш зварити костеріст. Коли я складав свій НОЧІ із зіллєваріння… неважливо, — зітхнув Невіл, опустивши голову на стіл.

Рон закотив очі та продовжив шукати відповідь, вібруючи від можливості того, що саме він знайде відповідь на справу Гели. Рон хотів потрапити до наслідків від чар, відколи дізнався, що таке цілительство. Це було гламурно та потужно, і лише найкращі могли претендувати на участь. Цілителі з відділу наслідків від чар отримують всю славу. Лілі Еванс, приклад.

— Що… ви робите?

Невіл завмер, коли почув голос, який снився йому всю ніч. Рон захлопнув книгу настільки швидко, що прищемив собі пальці. Він скрикнув, притискаючи руку до грудей, здригаючись від тупого болю. Северус подивився на них, абсолютно без радощів.

— Ми… Цілитель Редл сказав, що стажист, котрий зможе дізнатися, що з пацієнтом Гели, зможе спостерігати за всім зсередини магічної операційної, — пропищав Рон. Він відкашлявся та хрипко продовжив: — Ми думали, що ми…

— А чому ти не удосконалюєш антидот для синдому дотику Мідаса, Лонґботоме? — гаркнув Снейп. Він дивився лише на білявого юнака, який незручно звивався під його темним поглядом.

— Я… я…

— Байдикував. Чудово. Пішли зі мною, — різко промовив Снейп, з усією огидою, на яку був спроможний. Невіл негайно підстрибнув, тихо вилаявшись, коли вдарився коліном об стіл. Снейп закотив очі. — Ми будемо робити його знову і знову доти, поки ти не зможеш зварити це ідеально. І я не терпітиму дурниць у моїй лабораторії.

— Розважайся, Невіле, — сказав Рон, віддаючи йому честь.

— Ти також, Візлі. У вас є година, щоб зібрати свої речі та негайно вирушити до лабораторії.

Рон застогнав. Зникли його мрії про славу та участь у операції в його перший день. Снейп був справжньою скалкою у дупі.

— Обвисле ліве яєчко Мерліна…

…

Вони бігли коридором, ухиляючись від цілителів у їхніх лаймових мантіях та стажистів у темно-зелених.

— Ворушіться! Ворушіться! Ворушіться! — кричав Гаррі, відштовхуючи людей зі свого шляху, ігноруючи крики та лайливі вигуки. Він подивився на Ґрейнджер, але вона виглядала так само рішуче, як і він. — Як ти думаєш, де він?

— Прямо перед нами, — гаркнула Ґрейнджер, і Гаррі подивився вперед і побачив самого Редла, який чекав на ліфт і нетерпляче пристукував ногою.

Вони забуксували й зупинилися перед ним.

— Гаррі? — запитав Редл.

— Чари стазису! — випалив Гаррі.

Ґрейнджер кивнула, погоджуючись.

— Макґонеґел сказала, що Маккіннон не дуже добре даються чари стазису, —почала вона. Здавалося, вона зрозуміла, що те, що вони говорять усе ще не має сенсу через абсолютно байдужий вираз обличчя Редла. — Але… Це було заклинання стазису. І вам не обов’язково мати прямий контакт для прокляття атрофії Гели. Коли Макґонеґел зняла закляття, вона також зняла його з прокляття атрофії Гели, дозволяючи цьому поширюватися. Але вона вже намагалася зцілити прокляття фрагментації серця.

— Хутчіш, Ґрейнджер. Ліфт уже майже тут і у мене є робота, яку потрібно виконувати, — огризнувся роздратований Редл.

Ґрейнджер ковтнула.

— Гаразд. Що ж… протизакляття… все лікування… не працює без магії. Без крові. Без серця. Шматочки серця гниють. Тому нічого і не виходить. Ви повинні зв’язати серця, але вони гниють. Отже, це внутрішня операція.

Вона сказала це так, ніби це було щось золоте, коштовне. І це було. Внутрішні операції проводили дуже рідко. Здавалося, Редл зрозумів, що йому казали також. Він гмикнув, роздуваючи ніздрі.

— Якщо те, що ти кажеш правда, мені потрібно буде відкрити його груди, усунути гниль заклинанням, безпосередньо зв’язати серця зіллям і магією, а вже потім протистояти прокляттю атрофії Гели, — ніжно сказав Редл. — Це майже… неможливо.

— Але це правдоподібно, — сказав Гаррі.

Редл пильно глянув на нього, його очі обстежували його. Тоді він кивнув собі.

— Я думаю, ви обоє маєте рацію. Гаррі, побачимося в магічній операційній.

Більше нічого не кажучи, він прокрокував у відчинений ліфт і зник з поля зору. Щелепа Гаррі впала, і він повільно повернувся, щоб поглянути на Ґрейнджер. Вона дивилася у простір, де щойно був Редл, а потім повільно перевела палаючі очі на Гаррі.

— Ґрейнджер… — почав Гаррі.

Але Ґрейнджер уже пронеслася коридором.

Гаррі чекав. З одного боку, він був у захваті, але все ж він також сказав Грейнджер, що він не хотів цього. Але він хотів. Хотів настільки, шо це приносило біль.

— Трахніть мене ніжно бензопилою, — прошипів Гаррі, а потім прокляв себе за використання цитати з улюбленого маґлівського фільму його матері. Він побіг за Ґрейнджер, прямуючи коридором і завернув до їхньої маленької ординаторської, яку вони привласнили собі.

Гаррі зупинився й озирнувся. Лонґботом і Рон сіли обабіч неї.

— Я… ми розуміємо, що ти злий… але Снейп очік… — почав Рон.

Грейнджер рикнула.

— Я була тією, хто дійшла до висновку. Повинні були обрати мене.

Гаррі здригнувся, піднявши чарівну паличку й прошепотів:

 —  Муфліато.

Йому не потрібно було, щоб хтось почув катастрофу, яка мала статися.

Три його колеги глянули на нього. Ніздрі Грейндєер затріпотіли, а очі звузилися.

— Не роби мені жодних послуг. Усе гаразд, — твердо сказала Ґрейнджер.

Гаррі скорчився від дискомфорту, коли Ґрейнджер вкусила свій злаковий батончик, доволі огидно жуючи його. Йому було майже погано через ситуацію. Ні, він точно почувається погано через це все, особливо, тому що саме Ґрейнджер майже все пояснила. Він просто… прийшов до правильних висновків після її досліджень та теорій.

— Я скажу йому, що не хочу це робити. Я скажу йому обрати тебе, — сказав Гаррі слабким голосом, Ґрейнджер глянула на нього, а її карі очі спалахнули роздратуванням.

— Не приходь до мене для відпущення гріхів. Хочеш бути драконом — будь драконом, — сказала Ґрейнджер. Лонґботом потягнувся до неї, відкриваючи рота, щоб знову заговорити, але Ґрейнджер підвела очі, не закінчивши. — І так, ти дракон. Тільки ти почуваєшся погано через це.

— Я не… Я ні… — спробував Гаррі.

— Ні. Відчепися, Гаррі. Не я отримала операцію через те, що спала зі своїм босом і не я потрапила у цю програму через напівкровність та відому мамцю, — виплюнула Ґрейнджер. Гаррі здригався від кожного слова, і йому доводилося стримувати себе, щоб не відступи від ріжучої отрути в її словах. — Деякі з нас просто бруднокровки. Деяким з нас потрібно працювати, щоб мати те, що ми маємо.

Від її слів Гаррі скривив губи й похитав головою. Він відмовлявся дивитися на Лонґботома чи Рона. Він не хотів бачити їхній осуд.

— Знаєш, іди нахуй, Ґрейнджер. Це не моя провина, що я талановитіший за тебе, — прошив Гаррі, хоча і не мав це на увазі. — Книжковий розум не працює в реальному житті. Очевидно.

І він міг побачити в очах Ґрейнджер, що вона також не мала на увазі те, що сказала і одразу ж пожалкувала через свої слова. Але він був гордим та без хоробрості, зовсім як слизеринець, як казав його батько перед тим, як направити його на шлях істинний. Гаррі ликнув й розвернувся на п’ятах, кинувшись геть із палаючими очима.

Він витер обличчя, ковтаючи роздратування, та попрямував до кімнати Івіуса. Він зупинився на порозі, коли почув знайомий голос.

— І чому я не можу поговорити з підозрюваним?

— Тому що він не підозрюваний, авроре. Зараз він пацієнт. Мій пацієнт. Який залишатиметься у магічній комі, доки я цього хочу? — відповів Редл.

— Тобі подобається ускладнювати мою роботу, чи не так, цілителю?

— Абсолютно точно.

Гаррі стримав нерви й штовхнув двері. І цілитель, і аврор підняли погляди, обидва були раді бачити його з двох дуже різних причин. Сіріус Блек усміхнувся до Гаррі, гордість бриніла на його обличчі.

— Гаррі! — сказав Сіріус, негайно відвернувшись від Редла й підскочивши до Гаррі, наче той великий одурілий пес, у обліку якого він проводив половину свого часу. Він обхопив Гаррі руками й сильно стиснув, збиваючи його з ніг. —Як твій перший день? Ти вже бачив Слинявуса? Як там будинок? Все ще темно, курно і самотньо?

— Будь ласка, Сіріусе… Я на роботі, — буркнув Гаррі, викручуючись з його обіймів. Сіріус досить раптово відпустив його, і Гаррі, хитаючись, відступив до стіни, притиснутий двома пильними поглядами.

— Ти робиш те, що потрібно? Це доволі хороша робота, чи не так? Не дивлячись на те, що тобі прийдеться працювати з цим мудаком, — сказав Сіріус, глузливо кинувши погляд через плече.

— Цей мудак дозволив цілителю Поттеру брати участь у складній операції, — протягнув Редл. Він рушив уперед, з цікавістю дивлячись на них. — Цілителю Поттере, звідки ви знаєте аврора Блека?

— Він мій… хрещений батько, — прошепотів Гаррі.

І потім. Жах.

Зачекай… Це дім твоїх батьків?

Ні, ми в будинку мого хрещеного.

Губи Редла повільно розтягнулися у жахливу усмішку, сповнену радості й задоволення. Сіріус підозріло звузив очі на чоловіка.

— Чого ти усміхаєшся, Редле? — гаркнув Сіріус.

— Нічого, авроре. Взагалі нічого. У мене просто сьогодні дуже приємний день. Що ж, насправді, він почався з вчорашньої ночі, але моя хороша удача переслідує мене протягом усього дня. Я відчуваю себе так, наче випив котел фелікс-феліцісу, — сказав Редл, весело дивлячись між Сіріусом і Гаррі, і випустив шиплячий сміх, який не мав звучати настільки привабливо.

Гаррі все одно це приваблювало.

— Цілителю Редле… — застеріг Гаррі.

— Скажи мені, авроре Блеку, у тебе є дім у Лондоні? — глузливо запитав Редл.

Очі Сіріуса звузилися.

— Яке тобі до цього…

— Досить, — гаркнув Гаррі. Він повернувся, щоб глянути на свого хрещеного. — Сіріусе, будь ласка, припини дратувати мого боса. А тепер давай-но. Я поясню тобі, чому твого підозрюваного ще не можна розбудити.

— Закінчи пояснення швидко. Нам є над чим працювати, — сказав Редл після нього.

Гаррі швидко вигнав Сіріуса з кімнати, зиркнувши через плече на Редла. Редл усміхнувся йому у відповідь, все ще в захваті від думки, що він трахнув хрещеника свого ворога в домі свого ворога. Гаррі висунув йому язика, а Редл облизнув губи, ніби щось пригадуючи. Гаррі почервонів і повернувся.

«Вперед, Гаррі. Ти ось-ось будеш у операційні», — прошипів сам собі Гаррі. Навіть його мати, чи Снейп, чи навіть Дамблдор не були в магічній операційній у їхній перший день. 

— Ну ж бо, зберися.

— Ти щось сказав, Гаррі? — запитав Сіріус.

Гаррі навіть не шепотів.

Гаррі зітхнув. 

— Ніколи не змінюйся, Сіріусе. Ніколи не змінюйся.

…

Гаррі ковтнув, а Редл повільно поправляв мантію, спостерігаючи крізь вікно, як матрона штовхає плаваючу кам’яну плиту в операційну. Він виглядав готовим і це недивно. Редл робив це все, щоб заробляти на життя. Гаррі був наляканий.

— Чому ти обрав мене? — тихо запитав Гаррі.

Редл наспівував, не відводячи погляду від лежачого тіла.

— Що? — запитав він, притискаючи кінчик чарівної палички до середини своєю пухлої нижньої губи.

— Ти вибрав мене для операції, тому що я з тобою спав? — запитав Гаррі.

Редл насміхався, хитаючи головою.

— Ні. Ти цілитель Івіуса. Ти був з ним, відколи він прибув. І в перший же день ти допомагаєш врятувати йому життя. Ґрейнджер хороша, але вона не його цілителька. Ти заслуговуєш побачити, як це закінчиться. Нехай той факт, що ми займалися сексом, не засліпить тебе. Ти заслужив це, — сказав Редл і, не сказавши більше жодного слова, розчинив двері й увійшов до операційної.

Гаррі повільно потягся за ним, усе ще намагаючись усвідомити слова старшого чоловіка. Чоловік, який визнав, що Гаррі заслужив це. Навіть Ґрейнджер не думала, що він заслужив бути в програмі чи під час самої операції.

Але Редл думав. Редл вірить у це.

Редл кружляв кімнатою, дивлячись на пацієнта, що лежав на довгій плаваючій кам’яній плиті. Він глянув на галерею й усміхнувся. Він подивився на Гаррі. Гаррі щільніше притиснувся до стіни, уважно спостерігаючи. Редл поманив рукою, і Гаррі повільно підкрався до пацієнта. Ібдор Івіус виглядав нерухомим.

Дуже неприродно.

— Це чудовий день, щоб перемогти смерть, — оголосив Редл. Він сказав це так, ніби це був давній обряд, традиція, яка повторювалася щоразу, коли він входив до магічної операційної. — Давай розважимося.

Редл підняв чарівну паличку й змахнув нею один раз, освітливши все в кімнаті. Гаррі з благоговінням спостерігав, як чоловік обертався, витягуючи магію з повітря, і дозволяючи їй омити все, стерилізуючи те, до чого вона торкалася. Матрона виглядала ледь враженою, наче вона відчувала це щоразу, коли Редл заходив у операційну. Редл стояв осторонь і дивився поверх тіла Івіуса на Гаррі, його очі сяяли від хвилювання.

— Ми маємо відкрити йому грудну клітку, — тихо сказав Редл. Що довше Гаррі дивився на нього, то більше він не міг стримати усмішки. Чоловік був схожий на маленьку дитину на Різдво, у якої пальці сверблять від бажання відкрити подарунки.

—Ти мусиш відкрити йому грудну клітку, — виправив Гаррі.

Редл похитав головою.

— Візьми свою чарівну паличку. Обережно використай чари розрізання на цій ділянці, — сказав Редл, малюючи позначку на грудях чоловіка, залишаючи смуги іскор, щоб вказувати Гаррі шлях.

— Я-я? — прошепотів Гаррі. Редл кивнув. Гаррі стримав запаморочення й притиснув кінчик палички до шкіри, впиваючись у м’яку плоть. Він тихо сказав, проводячи чарівну паличку через груди Івіуса:

— Діфіндо.

Він спостерігав, як кров розливається з обох боків свіжих клаптів плоті. Гаррі відчув запах крові, але це ніколи не турбувало його. Йому це майже сподобалося. Як не дивно, це нагадало йому кнати та шоколад. Гаррі подивився на дві сторони шкіри — одну почервонілу й здорову, нормальна шкіра. Другий бік був нудотним і сірим — товстий гнилий шматок м’яса. Звичайна кров сочилася з однієї частини, тоді як інший клапоть шкіри смердів старістю та гниллю.

— Тепер відійди та вчись, — наказав Редл.

Гаррі кивнув, витираючи кінчик чарівної палички рушником, відмиваючи його. Він спостерігав, як Редл повільно створює заклинання, сплітаючи його в повітрі, і шкіра розходиться, показуючи кров, м’язи та плоть і, нарешті, грудну клітку Івіуса. Гаррі нахилився вперед і ахнув, коли побачив нутрощі грудей чоловіка. Там, де має бути серце, були три маленьких кульки м’язів, кожна з яких б’ється в різних ритмах. Двоє були здорові багряні, хрипіли і качали кров. Третій був млявим і сірим, з відкритими виразками, що сочилися чорним, отруюючи нутрощі людини.

— Ось воно, — видихнув Редл. Він подивився на Гаррі. —Ми ізолюємо це серце. Це єдиний хворий. Аполомоно.

Гаррі спостерігав, як вибухають фіолетові іскри, захоплюючи, огортаючи та придушуючи маленький сірий гниючий шматок м’язів. Заклинання повільно викачало почорнілу кров.

— А тепер зілля, так? — спитав Гаррі, уже тягнучись до зілля від гниття, на основи ясенця та добровільно подарованого рога єдинорога.

— Так. Ми виливаємо його прямо у відкриту порожнину, — тихо сказав Редл. Він лише на мить подивився на галерею, перш ніж знову глянути вниз на тіло Івіуса. — Я б хотів відкрити йому грудну клітку. Просто, щоб подивитися, що станеться. Але, на жаль, він не помер, і у нас є аудиторія.

Гаррі озирнувся через плече і йому дух перехопило. Він не мав бути здивований кількістю людей, які зібралися у п’ятнадцятимісній галереї. Внутрішні операції проводилися нечасто. Кожен би використав це можливість учитися.

Редл влив зілля та гмикнув.

— Чудово. Вона відразу заживе. Тепер ми можемо виправити прокляття фрагментації серця. Працюйте від найменшого до найбільшого в усіх випадках наслідків від чар. Менші прокляття ускладнюють найбільші. Ніколи не навпаки, — сказав Редл, і Гаррі не хотів цього визнавати, але цей чоловік був хорошим учителем, який виділяв час для пояснень своїх дій.

— А прокляття фрагментації серця серце мале? — запитав Гаррі.

Редл усміхнувся.

— Ну... це ніщо у порівняно з тим, що ви збираєтеся побачити. Акророґмон, — сказав він, і Гаррі з благоговінням спостерігав, як три маленькі м’язи, пускаючи бульбашки, відригують кров та магію з такою швидкістю, якої він ніколи не бачив. У маленькій порожнині вони дрейфували разом, і він побачив, як стався яскравий спалах, коли вони зіштовхнулися.

Серце. Нормальне, здорове серце.

— Я люблю магію, — прошепотів Гаррі.

—Я теж, — погодився Редл. — Тепер, Гаррі, мені потрібно, щоб ти став біля стіни. Не рухайся. Навіть не дихай.

Гаррі нахмурився.

— Чому?

— Тому що я збираюся тобі показати... чому я став цілителем, — Редл нахилився через Івіуса й пробурмотів слова, наче це була їхня таємниця. — Я покажу тобі, як перемогти смерть.

Очі Гаррі за окулярами засяяли, і він кивнув, повільно відступаючи. Він спостерігав, як Редл розвернув плечі й розімняв шию. Чоловік повільно хруснув кожним суглобом і поворушив пальцями по схиленому тілу. Гаррі зупинився лише тоді, коли спиною вдарився об стіну.

А потім почалося.

Гаррі не міг придумати жодної причини, чому він хотів би стати цілителем. Але він міг придумати тисячу причин, чому він повинен піти. Було б важко жити в тіні матері. Життя людей будуть у його руках. Але... в цьому було щось більше.

Це було більше, ніж просто гра.

У легкому не було слави. Битва була у словах Редла. Прекрасний день, щоб перемогти смерть. Зцілення полягало в тому, щоб наказати смерті піти у дупу. Настане момент, коли це буде більше, ніж просто гра. Він або зробить крок уперед, або розвернеться і піде геть. Він міг полишити все, але справа в тому, що він любив ігрове поле.

У дитинстві Гаррі грав у квідич у маленькій команді малюків. Щоразу, коли він літав, коли перемагав, він почувався краще, ніж коли-небудь у житті.

Стоячи в цій операційній, він відчував теж саме, і він буде гнатися за цим решту свого життя. Прості смертні не могли цього зробити. Лише цілителі могли. Тільки він міг. І він згадав би кров, кістки та довгу, болісну боротьбу за вершину.

Але тепер він розумів свою матір. Він розумів її краще, ніж будь-коли раніше. Справа була не в ній, у гонитві за своєю тінню. Справа у гонитві за відчуттям першости. Поспіх.

Саме так він став би легендарним.

— Феста кроптуґр. Ліфдаґар, ліфдаґар. Феста кроптуґр. Ліфдаґар, ліфдаґар.

Він сказав це як дитячий віршик. Майже як пісню. Як колискову.

Гаррі з благоговінням спостерігав, як повітря в кімнаті також, здавалося, висмоктувалося і потрапляло у цілителя, який стояв перед ним, водячи чарівною паличкою над тілом. Було щось у тому, щоб спостерігати, як людина вдихає життя в людину. Це викликало трепет. Це було чудово. У Гаррі боліло всередині. Було чудово спостерігати, як червоні потоки вириваються з кінця палички, червоні, пофарбовані білим, вливаються в тіло Ібдора Евіуса. Спостерігати, як магія позбавляє від хвороби, ніби до тіла ніколи не торкалися.

Волосся на руці Гаррі стало дибки. Редл ніколи не відривав погляду від своєї роботи, повністю сфокусований.

Гаррі теж не міг відвести погляд.

А потім усе закінчилося, пісня-заклинання Редла затихла.

Залишився лише чарівник. Повністю зцілений, здоровий чарівник, який все ще був під чарами стазису. Редл продовжив, невербально стягуючи шкіру чоловіка змахом палички, а потім вправно наклав Терґео, щоб викачати кров.

Редл зробив крок назад, переглядаючи свою роботу, а потім кивнув.

— Готово, — пробурмотів він, а потім обернувся, щоб подивитися на матрону біля стіни. — Нехай його перевезуть у тимчасову палату. Наша робота виконана.

І він розвернувся на каблуках і пішов так, ніби він щойно не виконав найсильнішу та найдивовижнішу магію, яку Гаррі коли-небудь бачив за все своє життя. Гаррі безмовно дивився на Івіуса і здригнувся, коли в його очах з’явилися сльози.

Він відразу ж вибіг крізь двері, ледве не врізавшись у матрону біля входу. Він різко зупинився, коли побачив Редла, що перебирає стос пергаментів, уже не думаючи про роботу, яку щойно виконав чи життя, яке щойно врятував.

— Це було неймовірно, — тихо сказав Гаррі.

Редл підвів очі, роззявивши рота, щоб, безсумнівно, сказати щось різке. А потім він подивився на Гаррі, по-справжньому подивився на нього, і його обличчя пом’якшилося. Його губи скривилися в найменшій усмішці, і він кивнув.

— Так, — натомість відповів Редл.

— Це... в Гоґвортсі ми практикуємося на манекенах. Ми читаємо. Багато. І я думав, що дізнаюся, як це буде, стоячи там. В операційній. Але це було так дивовижно, — прошепотів Гаррі, і відчув себе таким грубим і чесним, наче відкрита рана.

Редл прокашлявся.

— Так.

— Так, — прошепотів Гаррі.

— Я повинен піти... поговорити з родиною, — сказав Редл.

Він не відійшов, просто дивлячись на Гаррі.

— Так, ти мусиш. До зустрічі, — прошепотів Гаррі.

Редл кивнув і, кинувши погляд востаннє, розвернувся на каблуках і попрямував коридором. Гаррі спостерігав за ним, і коли зараз він думав про Редла, він думав не лише про синці на стегнах чи засоси на ключицях. Він думав про те, як цей чоловік керував магічною операційною, наче це була сцена.

Ніби він був богом.

Гаррі похитав головою. Його зміна закінчилася.

Час іти додому.

…

— Це була хороша операція, — сказала Ґрейнджер, сідаючи на місце поруч із Гаррі. Він подивився на неї, не в змозі стримати дурну посмішку.

— Так, — тихо сказав Гаррі.

Ґрейнджер закотила очі й сіла поряд.

—Ти не з тих, хто вибачається, —різко сказала вона.

— Так.

— Я теж, — зізналася Ґрейнджер. — Я не люблю помилятися. Підозрюю, що тобі теж не подобається помилятися. Отже, ми не повинні знову потрапляти у ситуацію, коли я кажу щось, потім ти теж щось кажеш і після цього стається момент.

— Фу, — сказав Гаррі, зморщивши носа.

Ґрейнджер усміхнулася.

— Тобі варто виспатися. Ти виглядаєш жахливо.

— Я виглядаю краще за тебе, Герміоно, — відповів Гаррі. Настала довга пауза, момент, проти якого вони були категорично проти, але Гаррі все одно посміхнувся.

Герміона подивилася на нього й усміхнулася, повільно встала й подала руку.

— Давай, Гаррі. Ми підемо разом, — сказала Герміона, і Гаррі взяв її за руку, дозволяючи підняти його. Вони в товариському мовчанні пройшли до роздягальні стажистів.

Рон уже був там, одягнений у вельветові штани і сорочку на ґудзиках та схвильовано розмовляв із Невілом. Обличчя Невіла розчервонілося від задоволення, ніби він на мить забув про те, що він постійний нервовий безлад. Гаррі посміхнувся їм двом.

— Як пройшла твоя зміна? — запитав Гаррі.

— Чудово, — радісно сказав Невіл. — Снейп... він дурень, але... я зварив зілля від синдрому дотику Мідаса. Я зробив це.

— Хіба ти не облажався? Я бачив тебе, — багатозначно сказав Гаррі, розстібуючи мантію та тягнучись до шафи за своїм маґлівським одягом. Він одягнув через голову джемпер і підстрибнув, щоб натягнути свої надто тісні джинси.

— Так. Але потім Снейп витягнув мене з Невом із змагання і змусив варити зілля протягом останніх 12 годин! — схвильовано сказав Рон.

Герміона спохмурніла.

— Хіба це зілля не займає лише 3 години?

— Ми зробили чотири партії. Ми продовжували все псувати, — зізнався Невіл.

— Принаймні, ти все ж впорався. Я маю на увазі, що ніхто не знає, тож тебе все одно називатимуть товстопузом, але… — Гаррі замовк під пронизливим поглядом Герміони. — Я маю на увазі, я збираюся співати тобі дифірамби. Усі дізнаються, що ти переміг велике зілля від синдрому дотику Мідаса.

— Ніхто тобі не повірить. Але ми все одно підтримаємо тебе, Невіле, — ласкаво сказала Герміона, застібаючи сорочку. Вона подивилася на Рона й насупилася. — Припини витріщатися на мене, придурку.

— Я не витріщався, — сказав Рон, навіть коли його блідими щоками поширилися плями.

Гаррі розсміявся, похитавши головою.

— Ходімо, Ґрейнджер.

— Я думала, що тепер Герміона, — дражнила Герміона, перекидаючи сумку через плече та, штовхаючись ліктями з Гаррі, вийшла з кімнати для стажистів.

Гаррі відкрив був рота, щоб відповісти, але вони двоє, хитаючись, зупинилися, коли знову побачили Головного Цілителя, який височів над Захаріасом Смітом із суворим виразом обличчя. Сміт зменшився під цим напруженим поглядом.

— Цілителю Сміте, ви хочете сказати мені, що поки ви бігали, намагаючись розкрити іншу справу, ви дозволили своєму пацієнту страждати? Судоми? Інсульт? Втрата свідомости? І ти взагалі не уявляєш, що це таке, — сказав Дамблдор. У його голосі було щось таке, від чого навіть у Гаррі живіт скрутився вузлом. Він не був схожий на людину, яка взагалі може злитися.

Його розчарування було набагато, набагато гіршим.

— Я... ну, я... і вона була... її вже лікували, сер! У відділі наслідків від чар! — запротестував Сміт.

— І все ж вона все ще страждає, — закінчив Дамблдор.

— Можливо, це попередній стан, —спіймав себе на думці Гаррі перед тим, як зміг стриматися. Сміт і Дамблдор обернулися на голос, а перший різко зиркнув на нього.

— Гаррі… — прошипіла Герміона.

— Це не попередній стан. Я сам її обстежив, — сказав Сміт крізь зуби.

Дамблдор звів сріблясту брову.

— Цілителю Сміте, я вважаю, що ваша думка з цього приводу може бути упередженою, оскільки ви залишили пацієнта без діагнозу через дрібне змагання. Ти розумієш, чому я розчарований?

Сміт важко ковтнув.

— Так, сер.

— Як ви думаєте, що не так з пацієнтом? — з цікавістю запитав Дамблдор.

Гаррі прочистив горло, закусивши нижню губу.

— Навіть за допомогою діагностичного заклинання інколи важко зрозуміти, що відбувається, особливо якщо це не наслідки від чар. Вона була пацієнтом хворобою від закляття, але я думаю, що відбувається щось інше. Вона страждає, наче маґла — інсульт, втрата свідомости, судоми. Коли ти обстежував пацієнтку, ти запитав її, чи практикує вона якесь із розумових мистецтв? — запитав Гаррі, дивлячись на Захаріаса примруженими очима.

Губи Сміта кривилися у насмішці.

— Що?

— Вони внизу анкети, — послужливо вставила Герміона.

— Якщо вона практикує виманологію, блокологію або піддавалася облівіейту більше двох разів, вона була б чудовим кандидатом на синдром Ахоса-Лете. Він не відобразився б у діагностичних заклинаннях, тому що це хвороба розуму, а іноді ти маєш це шукати, — твердо сказав Гаррі. Він подивився на Дамблдора, і в його блакитний очах спалахнув блиск, майже прихований окулярами-півмісяцями на його гачкуватому носі.

— Як би ви лікували, цілителю Поттере? — запитав Дамблдор.

— Зілля для регулювання «геніальних інсультів», які виникають, коли пам’ять повертається. Рутинні огляди та регулярне ведення щоденників мають полегшити симптоми, — майже одразу сказав Гаррі. Він не припускав та не виглядав невпевнено. Він знав про цю хворобу. Він майже міг пригадати свою матір, коли вона ще була молодшою цілителькою, якаа досліджувала свої можливості, швидко зацікавившись лікуванням розуму.

Її завжди цікавили невиліковні синдроми.

— Роби саме так, як він каже, — твердо сказав Дамблдор Сміту. — А потім скажи своєму цілителю, що я хочу, щоб ти віддав цю справу.

Він відійшов від Сміта.

Гаррі відчув, як Герміона затремтіла від хвилювання, коли Дамблдор наблизився до них.

— Цілителю Дамблдоре, — тихо сказав Гаррі.

— Я впізнав би тебе, де завгодно, — сказав Дамблдор з легкою посмішкою. Гаррі знав, чого очікувати далі. Ти схожий на батька, але у тебе очі матері. — Ти вилита копія своєї матері.

Гаррі проковтнув своє здивування.

— Дякую, цілителю, — тихо сказав Гаррі.

Дамблдор кивнув і підморгнув двом стажерам.

— Ласкаво просимо до гри.