Діагноз

Гаррі Поттер влип.

Пульсація в очах посилилася, перш ніж він глянув на яскраве світло. На нього накотилася сильна хвиля нудоти, і він проковтнув жовч, що піднялася по стравоходу. Він простогнав від відрази, через що його голова збунтувалася, а болісна пульсація лише посилилася. Він знав, що не треба було ходити до «Дірявого Казану».

Це мав бути маленький святковий подаруночок для нього самого від себе, чесно. Гаррі просто хотів пляшку вогневіскі і потім він мав би відправитись додому, щоб підготуватись до свого великого дня.

Але це прекрасне волосся і бездоганне підборіддя повинні були знищити всі його плани.

Зеленоокий чоловік різко сів, світ закрутився перед ним і він жалісно заскиглив, сліпо потягнувшись за окулярами. Він одягнув їх на обличчя та глянув на підлогу.

Він знову заскиглив, розриваючись між збентеженням та збудженням, коли його погляд сковзнув по довгим ногам, міцним стегнам та гарному стані, який, розширюючись, утворював прекрасні плечі. Цей чоловік все ще тут і лише ковдра прикривала його прекрасні сідниці. Гаррі щільніше закутався у коц, коли його член смикнувся. Він задавався питанням, як він все ще може збуджуватись, коли має таке, трясця, кепське самопочуття.

Він знову схилив голову назад, спершись на запилений двомісний диван

Гаррі ненавидів інтрижки на одну ніч.

— Це настільки не у моєму стилі, — прошепотів Гаррі.

— Очевидно, це було у твоєму «стилі» минулої ночі.

Старший чоловік перевернувся на спину і, не маючи і краплі сорому, прийнявся розтягувати м’язи на руках та ногах, демонструючи свій неймовірний прес. Гаррі поворухнувся і гостра біль пробіглася його спиною. Цей чоловік не був маленьким і несподівано тіло Гаррі вирішило нагадати йому про це. Він зойкнув від болю.

— Мерліне, це так принизливо, — прошепотів Гаррі, червоніючи від сорому.

Чоловік встав, розминаючи всі м’язи, які за спогадами Гаррі зжималися та напрягалися, коли той вбивався в нього знову та знову, перегнувши через крісло. Гаррі тряхнув головою та повільно встав, неочікувано зрадівши тому, що залишився зовсім один у величезному особняку. Якби Сіріус та Ремус були тут, вони б ніколи не дозволили йому пережити це.

— Ти мусиш йти. Забирайся звідси та не забудь свої речі, — твердо промовив Гаррі.

— Я думав ми могли б прийняти участь… у маленькому ранковому коїтусі, — красень сказав це з посмішкою, прикрашаючою його обличчя. Гаррі ликнув.

Саме ця посмішка і привабила Гаррі у цьому чоловіку. Вона та вогневіскі. Яке він йому купив. Посмішка, темне курчаве волосся та великі долоні. Величезні долоні, які залишили мітки на його стегнах, мітки, про існування яких Гаррі намагається забути, Мерліне, цей чоловік такий спокусливий.

— Темпус, — замість цього сказав Гаррі, змахнувши паличкою. Він здригнувся та підскочив, коли побачив час, трясучи головою. — Так… Ти використовуєш слово коїтус і це доволі сексуально, але ні. Я запізнююсь на роботу. У перший день. Недобре.

Том пирхнув, з цікавістю оглядаючи будинок:

— Ми все ще в Лондоні?

— Ем… так, — ніяково відповів Гаррі, оглядаючи кімнату. — Це… дім чарівників.

— Помітно. Доволі старий. Безперечно, дім чистокровної сім’ї. Це твій дім? Зачекай… Це дім твоїх батьків? — чоловік запитав з потіхою, ходячи по кімнаті у пошуках портретів предків або, можливо, гобелену. Гаррі закрив очі долонею, застогнавши.

Чоловік був оголеним та не мав і краплі сорому.

— Ні, ми в будинку мого хрещеного. Цей дім… Ні. Ми не будемо цього робити. Ця незручна розмова зробить все ще більш ніяковим, — Гаррі згорбився сильніше. — А зараз, я йду приймати душ, а ти забирешся з мого дому до того, як я повернусь. Тому… що ж, бувай, е…

Гаррі почервонішав ще більше. Він забув ім’я цього чоловіка.

— Думав, ти запам’ятаєш моє ім’я, враховуючи те, як голосно ти вчора його кричав, — висміюючи, сказав чоловік, звузивши очі.

Гаррі гнівно глянув на нього, націливши паличку.

— Добре. Вибач. У моїй голові зараз безлад. Тому якщо ти не покинеш мій дім вчасно, до того як я вийду з ванни, я викличу аврорів. Мій батько — аврор, тому з цього не вийде нічого хорошого. Для нас обох. Але я все одно це зроблю.

Гаррі розвернувся на п’ятках та побіг, ковдра розвивалась одразу за ним. Він зупинився у одвірках і глянув через плече. Чоловік все ще тут, його руки на стегнах, досі оголений та з тією ж посмішкою на вустах. Гаррі згорів від сорому та загрозливо наставив паличку на нього і, перед тим, як той розвернувся, пройшов по коридору до ванни.

Він дозволив ковдрі впасти до ніг і зітхнув, прислухаючись до звуків та рухів за дверима. Гаррі прислухався і пішов до ванни лише тоді, коли почув як, зачинившись, хлопнули двері. Гаррі знову підняв свою паличку:

— Темпус, — повторив він.

Було майже о пів на десяту.

Мерліне, він так страшенно запізнюється. Гаррі влип.

…

— Кожен з вас прийшов сюди з надією та бажанням долучитись до нашої гри. Місяць тому ви навчались у одній зі шкіл тому, як бути чаклунами та чаклунками. Це могли бути Гоґвортс, Бабатон, Дурмстранґ чи навіть Ільвермоні. Але зараз це старт вашого навчання того, як бути цілителями. Роки, які ви витратите на стажування тут будуть як найкращими, так і найгіршими у вашому житті. Ви рук не чутимете. Подивіться навколо. Привітайтеся з вашими конкурентами.

Гаррі оглянув стажистів, оцінюючи кожного, його очі звузились за круглими окулярами. Деякі трималися впевненіше за інших. Одна жінка виглядала особливо жвавою, її пухнасте волосся було зібране у високий хвіст, а потріскані губи приховували трішки завеликі зуби. Гаррі знову звернув свою увагу до головного цілителя.

— Вісім з вас оберуть легшу спеціалізацію: вони або стануть частиною бюрократичної системи Міністерства, або підуть у приватну практику. П’ятеро зламаються під тиском. Двоє попрохають підти. Це ваша лінія старту. Це ваша арена. Наскільки добре ви гратимете, буде залежати лише від вас, — сказав головний цілитель Албус Дамблдор з усмішкою на своєму зморшкуватому обличчі. Він пробігся пальцями по бороді, заправленій за пояс його лимонної мантії, і додав: — Наостанок я хотів би сказати ще пару слів: Бовдур! Булька! Кулька! Круть!

Гаррі пирхнув, а інші стажери зніяковіло засміялись. Кімнатою вирувала суміш з нервів та смороду несвіжого поту і гормонів.

— Він схиблений? — пробурмотів один з хлопців. Він був найвищим, довготелесий і з ластовинням. Він провів рукою по густому рудому волоссю.

— Схиблений? Він геній, найкращий з цілителів, який цей світ тільки бачив, — промовив Гаррі, спостерігаючи за тим, як чоловік виходить з кімнати, дістаючи з кишені лимонний щербет та поблискуючи на них своїми блакитними очима. — Але, так, він шалено схиблений.

Рудий здивувався через те, що Гаррі відповів і його обличчя осяяла усмішка, тоді як решта почала рухатись, шукаючи у шафках свої зелені стажистські мантії. Юнак протягнув йому долонь.

— Рональд Візлі. Нещодавно випустився з Гоґвортсу. Ґрифіндорець, — сказав він з усмішкою.

Брови Гаррі піднялися. Він усміхнувся, беручи Рона за руку й тряхнув нею вгору-вниз.

— Я також з Гоґвортсу. Гаррі. Розумію причину, чому ми не бути знайомі. Ми крутилися у різних колах. Я був слизеринцем.

— О-о… — Рон заїкнувся. Він нахмурився, але не вирвав руки, як того очікував Гаррі. Рон усміхнувся, сором’язливо потираючи потилицю. — Я… Моя сестра сказала мені, що я мушу витягнути голову з дупи, знаєш. Приналежність до гуртожитку нічого не значить за межами Гоґвортсу. Ти не схожий на слизеринця.

— Насправді, я не повністю слизеринець. Капелюх вважав, що я добре підходжу як для Слизерину, так і для Ґрифіндору. Обрав Слизерин, щоб розлютити дорогих маму та тата, — засміявся Гаррі, поки вони крокували до своїх шафок, щоб зняти свої мантії. Гаррі роздягнувся, ігноруючи витріщання Рона на засоси, що усіяли його ключиці. Він швидко натягнув свою робочу мантію на оголене тіло.

— Вчинок справжнього ґрифіндорця, — схвально сказав Рон.

Гаррі відкинув голову назад та засміявся.

Вони продовжували переодягатися, іноді трохи переговорюючись, але основа товариських стосунків уже була закладена. Гаррі навіть понадіявся, що їх приставлять до одного цілителя.

— Турпін, Ентвісл, Корнфут, Гопкінс.

— Сміт, Еббот, Патіл і Ранкорн, ви зі мною.

Гаррі глянув угору, гадаючи, коли його цілитель зайде до кімнати.

— Я з Пекельною кішкою. А ти? — з цікавістю запитав Гаррі.

— Я також! — неприємно прощебетав голос до того, як Рон встиг би відповісти. Гаррі глянув на нетерплячу юнку, котру бачив до цього, його очі були широко відкриті, коли він розглядав її.

— Е... привіт, — остовпіло сказав Гаррі. Він краєм ока глянув на Рона, але той також був добряче спантеличений жвавою жінкою.

— Я Герміона Ґрейнджер. Я також ходила до Гоґвортсу. Рейвенкловка, якщо що. Ми точно були в різних колах спілкування, але я думаю, що знаю вас з підготовчих класів до НОЧІ. Можете повірити, що тут лише чотири жінки в програмі? Божевілля, правда? В усякому разі, я також з Пекельною Кішкою, — збуджено прошепотіла вона, а на її губах з’явилась самовдоволена посмішка. Гаррі підняв брову та кивнув їй.

— Круто, — протягнув він, спиняючи себе від бажання закотити очі.

— А ти? — запитала Ґрейнджер, повертаючись до Рона з меншим ентузіазмом.

— Рон Візлі, — сказав Рон, дивлячись на неї з повною розгубленістю. Гаррі приховав посмішку за рукою, шукаючи в сумці пергамент і перо.

— Приємно, — зневажливо сказала Ґрейнджер. — Нам краще поспішити, я чула, що Пекельна Кішка не любить, коли її змушують чекати.

Гаррі майже не звертав увагу на Ґрейнджер, проклинаючи себе. Він прийшов лише з маленьким згорточком пергаменту, без пера. В той момент він надто поспішав, майже падаючи, перед тим як повернувшись на п’ятках і явився біля неіснуючого універмагу, що виступав фасадом Святого Мунґо.

— Проблеми? — запитав Рон.

— Так, я майже… майже спізнився. Забув перо, — пробурмотів Гаррі.

Очі Ґрейнджер загорілися:

— О, у мене є перо. Звичайно...

— Ось, друже. Запасне перо з перевіркою правопису. Від «Відьмацьких витівок Візлів». Мої брати-близнюки володіють ним. Це на Алеї Діаґон, — сказав Рон, його щоки почервоніли, а ластовиння стало ще яскравішим. Гаррі усміхнувся.

— Дякую, друже. Це ідеально, — сказав Гаррі, забираючи яскраво-синє перо з руки Рона. Він засунув його за вухо, насолоджуючись легким несхваленням Ґрейнджер.

— Як думаєш, чому її називають Пекельною Кішкою? — зацікавлено запитав Рон.

— Може тому що вона двинута? — відповів Гаррі, азарт бурлив у його крові.

Ґрейнджер нахмурилась.

— Можливо, цю кличку їй дали заздрісники. Вона, практично ідеальна. Вона ідеальна. Я читала про неї, вона зробила стільки всього, як у сфері наслідків від чар, так і у сфері травм від рукотворних предметів…

— Тобі є що сказати, чи не так? — перебив Рон.

Ґрейнджер скривилась, а у Гаррі вирвався смішок, хоча він і стримав решту сміху. Він відмовляється ніяковіти під її пильним поглядом.

Вона нагадує йому матір. Він весело махнув їй, йдучи вперед.

Гаррі зупинився, коли зрозумів, що в кімнаті з ними залишилася лише одна людина. Він повільно подивився на двері.

Пекельна кішка була старша, ніж він собі уявляв.

Цілителька Мінерва Макґонеґел була високою, суворою жінкою, яка виглядала набагато страшніше, ніж мала б у своїх салатово-зелених мантіях. Її чорне волосся було зібране у тугий пучок на потилиці. На голові у неї був довгий чорний капелюх, нахилений набік, який, що недивно, виділявся на тлі яскравої мантії. Гаррі ликнув, коли цілителька з наслідків від чар зробила крок уперед.

Ґрейнджер не мала таких побоювань. Вона ступила вперед із сяючими очима.

— Добридень, я Герміона Ґрейнджер. Я…

Цілителька Макґонеґел схрестила руки на грудях.

— Ґрейнджер, Візлі, Лонґботом та… Поттер, — Макґонеґел радше стверджувала, аніж запитувала.

Гаррі скривився, почувши своє прізвище, але кивнув, не звертаючи уваги на відкритий рот Ґрейнджер. Він глянув через плече, шукаючи Лонґботома. Він дивився, як досить високий, круглолиций блондин, спотикаючись, підійшов з рожевими щоками..

— Я маю п’ять правил. Запам’ятайте їх, — твердо промовила Макґонеґел. — Правило перше: ніхто не підлизується до мене. Я вже мало поважаю вас. Це навряд чи зміниться, — вона махнула паличкою, начаклувавши чотири буклети. Гаррі взяв усі та роздав іншим, його увага непохитна.

— Протокол травм. Матрони будуть «викликати» вас. Ви впізнаєте такий «виклик» по іскрам, що летітимуть з вашої палички. По рівню яскравости ви зможете визначити рівень терміновости виклику. Це все є у вашій книзі. Ваша відповідь на кожен «виклик» — біг. Біг це також друге правило.

Вона вже пішла, і Гаррі у захваті попрямував за нею. Вони повернулися назад у передпокій і в зону прийому, наповненому штучним світлом від начаклованого сонця, яке ясніло крізь несправжні скляні вікна. Меблі виглядали не так, як коли Гаррі був дитиною. Тут більше немає хитких дерев’яних стільців та застарілого «Відьмацього Тижневика». Тепер усе зроблене з металу, що сяє як ґалеони та сіклі. Виглядало одночасно і гарно, і вульгарно.

— Ваша перша зміна починається зараз і триватиме 48 годин, — сказала Макґонеґел, не звертаючись до когось конкретного. Лонґботом виглядав майже розчарованим. Гаррі надіявся, що той витримає. Він виглядав, як приємний товариш. — Ви стажисти знаходитися на дні харчового ланцюга. Ви будете діагностувати, варити зілля, працювати кожну секунду дня та ночі, поки не впадете від виснаження і не зможете скаржитись.

Вона жваво провела їх через переповнений вестибюль, киваючи тим, хто шанобливо бурмотів її ім’я. Вона вела їх темним звивистим коридором, а потім різко повернула, відкриваючи двері, щоб показати ряд ліжок, розділених шторами. На думку Гаррі, вони виглядали надто зручними для пацієнтських і він пам’ятав купу ночей, які витрачав тут, очікуючи на батьків.

— Ординаторська. Головні цілителі та черговий найімовірніше займуть її. Моя вам порада — спіть коли можете і де можете. Це приводить до третього правила: якщо я сплю, розбудіть мене лише тоді, коли ваш пацієнт помирає. Правило четверте: вмираючому пацієнту краще не бути мертвим, коли я прийду. Ви не лише вб'єте когось, а ще й розбудите мене без причини. Ми зрозуміли одне одного? — розвернувшись до них спиною, сказала Макґонеґел.

Лонґботом повільно підняв свою тремтливу долонь, зіщулившись під гострим поглядом Макґонеґел.

— Це всього чотири правила. Ви сказали, що їх буде п’ять, — він пробурмотів, майже безшумно.

Несподівано паличка Макґонеґел спалахнула градом червоних іскр. Ґрейнджер скрикнула від збудження, а Рон, з широко відкритими очима, нахилився вперед.

— Правило п’яте: рухаюся я — рухаєшся ти, — твердо сказала цілителька і пішла настільки швидко, що здавалося, що вона майже біжить. Ґрейнджер почала рухатися першою, хлопці колоною побігли за ними.

Усмішка Гаррі розширилася. Так ось, що таке бути цілителем.

Вони рушили вниз по звивистому коридору, назад до приймальні, де раніше гуляли люди, а зараз царював абсолютний рейвах. Група цілителів та стажистів, одягнених у лаймові та мисливські зелені мантії, кружляли навколо літаючої каталки. Пацієнт був випростаний, його утримувало прокляття повного зв'язування тіла.

— Що ми маємо? — гостро запитала Макґонеґел.

Цілителька із волоссям підстриженим до вух ступила вперед.

— Ібдор Івіус. Дуель почалася через щось дурне. Аболютно безглузде. Він має купу рваних ран та розриваюче серце прокляття. Щоб він протримався, ми наклали на нього прокляття повного зв’язування тіла. Також помістили його під стазис, але ви ж знаєте, гидкі покидьки.

— А його суперник? — Макґонеґел запитала, йдучи та взмахуючи паличкою, наблизивши каталку до себе.

— Вона перемогла. Її тримають під вартою. Аврор Блек займається нею. Також хоче заскочити та поговорити і з цим, — цілителька відповіла.

Гаррі побілів, почувши ім’я, але змусив себе стояти. Макґонеґел кивнула.

— Зрозуміла. Я заберу це звідси. Це буде гидко, — пробурмотіла Макґонеґел перед тим, як перевести гострий погляд на чотирьох стажистів. — Чи може мені хтось сказати, як вилікувати розриваюче серце прокляття?

Гаррі відкрив рота, але Ґрейнджер відразу ж підняла руку.

— Після накладання стазису на пацієнта та зону ураження прокляттям, ти повинен відокремити прокляття від магічного ядра. Коли контрзакляття сказане, починається справжнє цілительство. Частини серця потрібно об'єднати за допомогою точного балансу магії та зіллів, а темну магію, що лишилася, розвіяти, — Ґрейнджер твердо продекламувала.

Гаррі подивився на Рона. Рон закотив очі, його губи розтягнулися в усмішці.

— Дуже добре, Ґрейнджер, — сказала Макґонеґел. — А як можна розвіяти темну магію?

— Шоколадом, — впевнено випалив Гаррі.

— Це звучить так неправдоподі… — почала Ґрейнджер.

— Добре, Поттер. Правильний спосіб. У нас є небагато часу, — сказала Макґонеґел. Ґрейнджер зиркнула на нього, а Гаррі їй усміхнувся. — Чари стазису Маккінон ніколи не були хорошими.

Лонґботом і Рон моментально попрямували за Макґонеґел. Ґрейнджжер глянула на Гаррі, схрестила руки на грудях та пирхнула перед тим як почати йти.

— Проблеми, Ґрейнджер? — запитав Гаррі.

— Ні. Просто… шоколад. Сміховинно. Маячня, — пробурмотіла вона, попрямувавши геть.

— Чому? Тому що ти не прочитала цього в книзі? — Гаррі запитав її, роблячи широкі кроки. Він був вищий приблизно лише на пару дюймів за неї, але вона була швидшою, її очі не відривалися від спини Макґонеґел.

— Да, я знаю таких як ти. Читала все ще могла, чи не так? «Ч» по всіх НОЧІ. Навіть по додатковим.

— Що ж, я просто хотіла бути підготовленою. Я можу позичити тобі свої книги, якщо ти не знаєш чог… — запропонуввла Ґрейнджер.

Гаррі різко зупинився, сердито дивлячись на неї.

— Ти думаєш, я тупий? — запитав Гаррі, очі націлені на жінку з пухнастим волоссям.

Очі дівчини розширилися і вона несамовито захитала головою.

— Ні, я не думаю, що ти тупий. Я маю на увазі, ти не можеш бути тупим, якщо потрапив у цю програму. Навіть, якщо твоя мама… — залепетала Ґрейнджер, і Гаррі підняв руку, щоб закрити їй рота. Вона замовкла, вигукнувши тихий пронизливий, від якого Гаррі стало соромно за неї.

— Правило перше: ніколи більше не згадуй мою матір при мені, — твердо сказав Гаррі, розвернувшись на п’ятках та побіг далі коридором, пробираючись через океан цілителів, щоб наздогнати цілительку Макґонеґел та інших.

Вони зайшли до кімнати, де цілителька Макґонеґел перенесла пацієнта на постіль і дивилась на нього, її очі пробіглися по його стану.

— Зараз, я відділю прокляття від магічного ядра пацієнта та його тіла. Прокляття діє таким чином, що воно постійно живиться від магічного ядра жертви і впливає на кров. Чому цьому прокляттю важче протистояти, ніж іншим? — гримнула Макґонеґел.

Рука Рона піднялася першою, і Макґонеґел перевела на нього свій звужений погляд. Рон відкрив рота та пискнув, повністю розгублений. Гаррі пирхнув собі у долонь.

— Е… це… що ж… це тому, що воно не має власної сили, чи не так? Жертва не може протидіяти прокляттю, тому що це дві частини її магії боряться між собою? І такі заклинання впливають на тіло, залишають сліди, не кажучи вже про кров?

Макґонеґел підняла брову.

— Ти запитуєш мене? Чи відповідаєш?

— В-відповідаю, — Рон запнувся.

Макґонеґел кивнула.

— Добре. Нагадую всім робити замітки. Щоб відділити прокляття, потрібно використати універсальне закляття: Аполомоно.

Очі Гаррі розширилися, коли тіло смикнулося, і пацієнт зробив глибокий вдих та видихнув через ніс, тонкі пари чорного кольору випорхнули разом з найдрібнішими частинками білих іскор.

— Назальна реакція покаже вам, що закляття спрацювало. А тепер, після цього, хтось пішов би шукати контрзакляття. Але це не перше на моїй практиці розриваюче серце прокляття. Акророґром, — Макґонеґел швидко махнула паличкою і пацієнт смикнувся знову. Гаррі з цікавістю спостерігав, як частина його блідости повертається. Якраз коли контрпрокляття було сказане, двері зі скрипом відчинилися, в результаті чого всі четверо слухачів підстрибнули. Макґонеґел не здригнулася.

— З чим ми маємо справу, цілителько Макґонеґел? Ще один дурень, який вліз туди, куди не слід?

— Саме так, цілителю Снейп. Телепні, — протягнула Макґонегел. — Стажисти, це Северус Снейп. Голова відділення отруєнь від зілль та рослин. Ви, швидше за все, іноді будете у нього на практиці.

Северус Снейп був точно таким, як його описував батько Гаррі. Високий, худий з жирним волоссям, гачкуватим носом та жахливим характером. У нього не було тих манер, яких Гаррі очікував від більшости цілителів, і, здавалося, він не терпів зелений, оскільки був закутаний у чорну мантію. Він оглянув всіх своїм пильним поглядом, на секунду зупинившись на Гаррі до того як його очі зупинилися та впились у Лонґботома.

— Почнемо, — протягнув Снейп.

— Ґрейнджер, ти на зіллях. Будеш працювати зі Слаґгорном. Лонґботоме, опрацюй матеріали по пацієнту. Покопайся в архівах. Подивись, чи ми маємо щось схоже у минулих файлах. Напиши листа та відправ совою його сім’ї. Поттере, розбуди його і дай йому шоколаду. Тепер він на твоїй відповідальністі, — Гаррі усміхнувся, оглядаючи заздрісні обличчя. Він отримав першого пацієнта.

— Ем… Цілителько Макґонеґел? А як же я? — спитав Рон.

Макґонеґел глянула через плече.

— Ти йдеш працювати до травм від рукотворних приладів, — вона сказала з краплею потіхи в очах. Цілитель Снейп вийшов із кімнати за нею, залишивши стажистів дивитися одне на одного. Рон застогнав.

— Травми від рукотворних приладів. Я застрягну з купкою довбнів, — бурмотів він, вилітаючи з кімнати.

— П-піду шукати інформацію по пацієнту, — пробубнів Лонґботом, Ґрейнджер з підтримкою кивнула і взяла його під лікоть на його щирий подив.

— Архіви на одному поверсі з лабораторіями. Підемо разом, — Ґрейнджер сказала, намагаючись не дивитись на Гаррі. Гаррі зітхнув, розслабивши одну ногу, і підняв паличку, нарешті залишившись наодинці зі своїм пацієнтом.

— Ренервейт.

Чоловік здригнувся та прокинувся з банькатими очима та у паніці. Він оглядівся та загарчав перед тим, як насупитися. Його білявий чубчик впав йому на очі, і він хитнув головою, прибираючи його.

— Де вона? Де ця маленька сука? — він прошипів.

— Містер Івіус, ви у Лікарні магічних недугів і травм Св. Мунґо. У вас влучили розриваючим серце прокляттям, але ми працюємо над тим, щоб зібрати частинки вашого серця, — сказав Гаррі, уважно підбираючи слова, хоча його тіло було, як натягнута від нервів струна.

— Содоміт, хуєсос, виблядок йобаної шлюхи, — гаркнув чоловік, випльовуючи огидні слова, за які мати Гаррі відтаскала б його за вуха. Гаррі з широко розплющеними очима дивився на нього. — Ти виглядаєш як дитина. Дайте мені справжнього цілителя! Мені потрібен справжній цілитель! Мені дали дитину, яка навіть не має відповідної мантії і виглядає так, ніби зараз виблюває. Цілителю!

Гаррі витріщився на Ібдора Івіуса.

Блядь. Сьогодні не його день.

…

Рон підійшов, грюкнувши підносом з ростбіфом, запіканкою, чорним пудингом, великою порцією картопляного пюре, що закінчувалося заварним кремом і великою пляшкою гарбузового соку. Він глянув на своє м’ясо і одразу ж закопався у їжу, навіть коли Лонґботом та Ґрейнджер скривили губи у відразі. Він підняв погляд від їжі.

— Що? — запитав він, розбризкуючи шматки пюре по всьому підносі. Ґрейнджер закотила очі й акуратно прийнялася за свою смажену курку й салат, делікатно відпиваючи воду зі склянки.

— Сорок вісім годин, Ґрейнджер. Сорок вісім. Потрібно їсти зараз, бо ми не знаємо, коли зможемо це зробити наступного разу.

— Я витратив години, намагаючись дістати історію пацієнта. Знаєте скільки файлів у цьому архіві? Цілий лабіринт, — стогнав Лонґботом, жуючи свій сендвіч, Рон вказав на нього виделкою.

— Спробував би мати справу зі студентом Гоґвортсу, що відригував слимаків, бо намагався чаклувати несправною паличкою, яка давала зворотній ефект, — оспорив Рон та посміхнувся, коли Лонґботом скривився. Ґрейнджер кинула на нього зневажливий погляд. — Пощастило, що я досі маю апетит.

— Тут всюди розставлені торгові автомати, Рональде, — заперечила Ґрейнджер. — Якщо ти голодний, можна просто вкинути в нього ґалеон і замовити той обід, який хочеш. Це не так і складно.

— Це те, що роблять ці великі коробки? Там усередині сидить маленький домашній ельф, що готує? — зацікавлено запитав Рон, продовжуючи їсти та утворюючи навколо себе маленький безлад.

— Звісно ні! — Ґрейнджер скрикнула. Вона виглядала так, ніби готувалась до чергового напучування, перш ніж охолонула та підняла руку, щоб помахати двом іншим стажистам. Невисока індійка широко усміхнулась їм, тоді як її білявий супутник скривив губи у гидкій посмішці.

— Роне, Невіле, це Падма Патіл та Захаріас Сміт. Вони стажисти Помони Спраут.

— Хто такий Невіл? — запитав Рон із набитим ротом.

— Я Невіл, — огризнувся Лонґботом, до того як повернутись до Падми та Зхаріуса з м’яким поглядом. — Ви стажуєтесь у тієї самої Помони Спраут? Вона написала найкращу книгу по травології з усіх, що я читав. Вона розробляє щеплення від скам’яніння. Хоча це і не у всіх на устах.

— Вона неймовірна, — з усмішкою завірила його Падма. Захаріас знизав плечима, сівши поруч із Роном, навпроти Грейнджер та Падми. Рон насупився, коли той штовхнув його ліктем.

— Вона нічого така. Трохи товстувата, — посміхнувся Захаріас. Рон пирхнув, але зіщулився від колективного несхвалення інших за столом. — Але, якщо ви так кажете… Ви повинні бути, штибу, розумними, щоб потрапити до Святого Мунґо. Особливо після того, як Дамблдор і Еванс задали планку.

Очі Ґрейнджер засяяли.

— Ви знаєте хто батьки Гаррі?

— Гаррі? Хто такий Гаррі? — з цікавістю запитала Падма. Вона тихенько жувала свій сендвіч, її очі бігали між іншими стажистами.

— Гаррі Поттер. Еліта. Його батько — головний аврор Джеймс Поттер. А це означає, що його мати — Лілі Еванс, — сказала Ґрейнджер, підпригуючи від збудження. Лонґботом, Захаріас і Падма видали тихі звуки благоговіння, що змусило Ґрейнджер закивати, як болванчик.

— Та сама Лілі Еванс, — видихнула Падма.

Рон нахмурився.

— Хто така Лілі Еванс? — Рон запитав.

— Вона створила метод Еванс, який допомагає нам лікувати пацієнтів набагато ефективніше, ніж раніше, — пирхнув Захаріас. — До якої школи ти ходив?

До того як Рон зміг би відповісти, Падма втрутилася.

— Вона жива легенда. Вона стала містресою зілль та алхімії у дев’ятнадцять років, а через чотири роки перевернула весь цілительський світ. Метод Еванс включає у себе поєднання заклинань та зілів. Одного дня, вона створить панацею — таблетку від всіх захворювань…

— Вона виграла ґрант на Новаторський внесок у Кайро та отримала Орден Марліна першого ступеня. Двічі, — захоплено прошипіла Ґрейнджер. Вона відкинулася на спинку стільця, на її обличчі з’явилася задоволена усмішка, коли Рон почав виглядати відповідним чином враженим подвигами Лілі Еванс.

— Неймовірний батьківський тиск, — Лонґботом зітхнув, майже жалісно.

— Мерліне, я б убила за таку мати, як Лілі Еванс, — промовила Ґрейнджер, шепотом. — Я б убила, щоб бути Лілі Еванс.

Рон відкрив рота, щоб відповісти, коли хитнувся, в усі очі вирячившись на фігуру, що наближалася. Усі розмови про Лілі Еванс припинилися, коли Гаррі підійшов до столу й із задоволенням влаштувався, першим ділом з’ївши свій пиріг з патокою. Коли він закінчив, то підняв погляд, зелені очі ярко спалахнули за окулярами.

— Ібдор Івіус — біль у моєму заді. Якби я не планував спасати життя, то зупинив би його існування власними руками, — злісно буркнув Гаррі. Він зупинився, коли відчув, що всі витріщились на нього так, наче він експонат у музеї. Його гнів зник, і він розгублено нахилив голову. — Що?

— Добридень, недоумки, — гаркнув голос. Стажисти перевели увагу на Снейпа, що залетів до їдальні зі звуженими очима. — Мав здогадатися, що знайшов би вас тут. Це мали виставити на доску оголошень, але я вирішив, що маю особисто розділити цю радісну новину з вами.

Гаррі здригнувся від зловісного тону Снейпа, коли той став над ними.

— Як ви знаєте, перше самостійне варіння зілля належить стажисту, що має найбільші перспективи. Оскільки саме я наглядатиму за вами при цьому, цей вибір робити мені. Я обрав Невіла Лонґботома для приготування зілля від синдрому дотику Мідаса. Вітання, — знущався Снейп, схопивши Лонґботома за плече й сильно стиснувши. Лонґботом скривився від прикладеної сили і скрючився, коли Снейп пішов, мантія розвивалася навколо нього.

— В-він сказав, що це буду я? — прошепотів Лонґботом.

— Так… він назвав тебе, — недовірливо сказала Ґрейнджер. Гаррі нахилився вперед, розглядаючи обличчя Лонґботома.

— Вітаю, Невіле, — зітхнув Гаррі. Він прикусив свого язика, стримуючи неприємні слова, які хотів сказати. Лонґботом завжди буде слабкою ланкою. Немає потреби знищувати його, він впорається самостійно.

Вони впали у напружену тишу, дбайливо споживаючи їжу, їхні погляди бігали від Гаррі до Лонґботома. Син найкращої цілительки, яку Святий Мунґо тільки бачив проти нуля без палички, що заїкався та червонів протягом усього свого першого дню. Гаррі здригнувся під їхніми поглядами, його роздратування зросло до тієї межі, коли єдине чого він хотів це кидатися на всіх.

— Що ти казав про свого пацієнта, Гаррі? — запитав Рон, зруйнувавши дивну напругу за столом.

— О. Ібдор Івіус. Біль у заді. Він задав перця з маком, не дозволяв лікувати його поверхневі рани, а потім відмовлявся їсти шоколад. Я був змушений спробувати його першим, щоб довести, що це не якийсь дикий прийом легіліменції, щоб… — Гаррі замовк, відчувши, що його кишеня нагрілася, витягнув паличку, спостерігаючи, як червоні іскри, розсипаючись, потрапляли на його їжу, свистячи й спалюючи залишки.

Вони мовчазно спостерігали.

— Червоні іскри. Це погано, — пробурмотіла Ґрейнджер.

— Блядь, — прошепотів Гаррі. Він зірвався зі стільця, майже падаючи на підлогу, перед тим як побігти, червоні іскри все ще виривалися з його палички. — Геть з дороги! Геть! Мерліне!

Він протиснувся через натовп цілителів, що чекали на свій ланч від кухарок, просковзуючи під літаючими підносами і скачуючись сходами. У нього не було часу на очікування прибуття ліфту. Він за один стрибок подолав два прольоти і залетів на поверх з відділом наслідків від чар. Він примчався до кімнати Ібдора Евіуса і нахмурився, коли побачив, що кімната заповнена матронами у яскраво-зелених мантіях. Вони перешіптувалися одна з одною, енергійно і схвильовано.

— Даруйте, вибачте, це мій пацієнт, — Гаррі напирав, проштовхуючись крізь матрон до ліжка. Його рот відкрився від шоку.

Половина обличчя Ібдора чорна, зсушена і гнила. Його око виглядало завеликим для очиці, випираючи. Чорнота поширилась по всьому тілу, яке також гнило та розкладалося, пахло тухлим м’ясом, яке треба було ще давно викинути. Живіт Гаррі перевернувся, коли він побачив волосся, що випало на подушку Ібдора.

— Я ніколи такого не бачила. Не в реальному житті, — одна матрона прошепотіла.

— Що це? — пошепки запитала інша.

Гаррі важко ликнув, піднімаючи край ковдри Ібдора, щоб глянути на його праву ногу. Гній тік з тріщинок на ногах, нігті почорніли, на підошвах його стоп чорні ураження, що сочилися. І Гаррі знав що це. Гаррі знав, тому що в якийсь період часу він думав, що стане аврором, а його батько та хрещений частували його історіями про найтемніші та найнебезпечніші прокляття та місії, з якими вони стикалися. Це було теж саме прокляття, яке майже вбило його батька.

— У нього влучили прокляттям атрофії Гели, — прошепотів Гаррі. — «Викличте» хтось Макґонеґел сюди.

Гаррі похитнувся і перед тим, як закрити очі, зробив глибокий вдих, щоб зібрати себе до купи і зрозумів, що це наслідки його недогляду. Він розвернувся і швидко вийшов з кімнати, стиснувши руки в кулаки.

— Гаррі? — покликав голос.

Він проігнорував Ґрейнджер, пройшовши коридором і повернувши до найближчої вбиральні, дівчина прямо на ним. Гаррі миттєво повернувся до мусорки в туалеті і його моментально вирвало жовчю та пирогом з патокою.

Він обхватив свій живіт і ще раз вирвав, його тіло помітно дрижало від сили спазмів. Після цього, він піднявся, витираючи жовч тильною стороною долоні, і подивився у дзеркало, де відображалося шоковане обличчя Ґрейнджер.

— Якщо ти щось комусь колись скажеш… — Гаррі затих, а потім нахилився вперед, випльовуючи жовч у раковину й змиваючи її в каналізацію.

Ґрейнджер покачала голово.

— Я не скажу, — прошепотіла вона

— Добре. Я мушу повернутися до свого пацієнта.

…

— Я розумію, що ти робиш Северусе, але Лонґботом майже вилетів із програми. Він отримав лише «Задовільно» на своїх НОЧІ по зіллям. Він не той стажист, що тобі потрібен, — Мінерва наполягала, коли Северус обходив лабораторію, збираючи необхідні інгредієнти й розставляючи три казанки — олов’яний, латунний і мідний.

— Якщо у нього лише «З» по НОЧІ, чому він тут? — заперечив Северус.

Мінерва зітхнула, перехрестивши руки на грудях.

— У нього Вище Чудового з НОЧІ по гербології. Албус відчув, що мусить зробити одне виключення. Я не дозволю тобі знущатися над цим хлопцем, — з твердістю промовила Макґонеґел.

Северус зупинився, глянувши на неї зі звуженими очима.

— Дати мені дозвіл?

— Кожного року, ти обираєш одного стажиста і цей стажист страждає більше, ніж хтось інший, — сердито гаркнула Макґонеґел, відмовляючись відступати.

— Знущайся над одним і всі інші дисциплінуються також, — рявкнув Северус. — Хіба не ти так говорила, коли я стажувався у тебе?

Мінерва завагалася і скривилась, коли Северус подивився на неї з тріумфом в очах. Вона зітхнула, розслабивши схрещені руки і зробила крок уперед, її лаймово-зелена мантія здіймалася навколо неї.

— Северусе. Я розумію. Але я не можу дозволити це. Лонґботом м’який, — ніжно сказала Макґонеґел.

— Лілі також була м’якою, — нагадав їй Северус.

Макґонеґел лише глузливо промовила на це:

— Не порівнюй цього хлопця з Лілі Еванс. Це сміховинно. Вибери когось іншого. Як щодо Ґрейнджер?

— Нестерпна всезнайка.

— Вона отримала Чудово по всіх НОЧІ, — зауважила Макґонеґел, і губи Северуса скривилися у глузливій посмішці.

— Це робить її ще більш нестерпною. Їй треба дати більше практики роботи з пацієнтами. Дозволити провалитися кілька разів. А потім — побачимо, — ґрунтовно сказав Северус, і навіть Мінерві довелося кивнути, погоджуючись з його словами.

— А Візлі? — запитала Мінерва.

— Він виділяється лише кольором волосся та ластовинням.

Макґонеґел зітхнула.

— Тобі слідувало обрати Поттера.

— Чорта з два, я б обрав сина Лілі. Він виглядає точнісінько як батько. Він, скоріш за все, такий же, як його батько. Зарозумілий, посередній, очевидний порушник правил, вискочень, нахаба, який буде шукати вигоду з материного успіху, — обурювався Северус. Незважаючи на це, Мінерва закотила очі, дивлячись на свого колишнього студента, що ходив по лабораторії, ричачи й шепчучи прокльони собі під ніс.

— Всі знатимуть хто він через його прізвище. І я відчуваю, що під маскою містера Поттера ховається не зухвалість, а величезне почуття невпевнености у собі, — сказала Мінерва. Северус перервався, дивлячись на неї, звузивши очі, але Мінерва розвернулася, хитаючи головою.

Вона могла б і далі намагатися переконати Северуса, але знала який Северус. Він був упертим як баран з того дня, як приєднався до програми з Лілі. Одна частина їх дуету змінилася, а інша залишилася майже такою ж. Лілі виросла при першій же нагоді у яскраву зірку, тоді як Северус дозволив своїй образі потопити себе. Мінерва надіялася, що присутність Гаррі, копії Джеймса, встряхне його, відкривши йому очі, що є ще купа всього, що можна зробити, дослілити та вдосконалити.

Натомість це розбудило сплячого дракона.

— Це через нього Лілі пішла? — запитав Северус.

— Лілі пішла, тому що там було більше можливостей. Вона все ще прагне розвивати свою сферу діяльности замість того, щоб просто розвивати свою кар’єру, — напучувала Мінерва. Северус глузливо посміхнувся їй, пропускаючи стару образу і Мінерва зітхає, перехрещуючи руки. — А ще вона пішла, тому що хороша мати.

— Поясни. Тому що коли пояснювала вона, це прозвучало як маячня, — спонукав Северус, витягнувши карту пацієнта, поклавши її поряд з ножами, інгредієнтами та казанками.

— У Гаррі є багато очікувань, щоб виправдати. Я не можу уявити, як було б постійно жити у тіні матері, яка стоїть прямо тут і відкидає її. Франція гарно вплине на Лілі. Вона створює нову навчальну програму і її робота, врешті-решт, все одно б привела туди, — сказала Мінерва.

Северус хмикнув:

— Лілі завжди гналася за нездійсненними мріями.

— І вона наздожене їх. А зараз, повернемося до твоїх стажистів… — сказала Мінерва з лукавим поглядом, Северус закотив очі, повертаючись на п’ятках. Мінерва зробила крок вперед, як раз, коли її паличка почала дрижати в тримачі. Вона витягнула її, і з наконечника вирвався вирій червоних іскор, затухаючих біля її ніг.

Вона глянула вгору. Паличка Снейпа випльовувала червоні іскри навкруги подолу його мантії.

Очі Мінерви звузилися:

— Це Ібдор Івіус. Нумо.

…

Гаррі не відвернувся від Ібдора Івіуса після того, як двері відчинилися і цілителька Макґонеґел з цілителем Снейпом зайшли до палати. Ґрейнджер відійшла в куток, пильнуючи все, як дементор. Вона не покидали його з того моменту, як він відходив до туалету. Чиясь рука схопила його та розвернула, Снейп був хворобливо блідим.

— Що. Ти. Зробив? — прошипів Снейп, обпльовуючи обличчя Гаррі.

Гаррі вирвався з його захвату:

— Я не зробив нічого. Це не моя помилка! — крикнув він у відповідь, розминаючи плече від сили, з якою Снейп його зжав.

— Отже, половина тіла пацієнта несподівано просто почала гнити? — запитав Снейп.

— Очевидно, що ні. Це прокляття атрофії Гели, — відповів Гаррі.

— Ви думаєте, що це мудре рішення випробовувати моє терпіння? — прошипів Снейп, його голос раптом став тихим, як шепіт. Гаррі не відступив, дивлячись на високого, схожого на кажана, чоловіка, чекаючи, поки він відповість.

— Це не моя помилка. Це помилка моїх вчителів . Ви обоє пропустили найосновніший тест з книжки, — Гаррі сплюнув і повернувся, щоб глянути на цілительку Макґонеґел. Вона прикрила рота рукою від розуміння, у який жах перетворилося тіло пацієнта. — Цілителько Макґонеґел, ніхто не застосував діагностичні чари.

Макґонеґел здригнулася, і навіть обличчя Снейпа сіпнулося від роздратування, на стажиста чи на нього самого, Гаррі не був вневнений.

— Ніхто не винний… — Ґрейнджер намагався сказати, щоб згладити ситуацію.

— Ні, винні всі. Не лише я, — впевнено сказав Гаррі. Він оглянув усіх у кімнаті, схрестивши руки. — До того, як ми потрапили сюди, ми пройшли цілительський курс у Гоґворці. Ви два повноцінних цілителя. Ми дали присягу. І не виконали її. Цей чоловік страждає, бо ніхто не здогадався двічі перевірити виконану роботу.

— І що на твою думку ми мусимо робити, хлопчисько ? — прошипів Снейп. — Я… Це… Ніхто не виживає після прокляття атрофії Гелі. Особливо не тоді, коли воно так швидко розширюється.

— Ми врятовуємо пацієнта, — твердо сказав Гаррі, вдаряючи рукою по узніжжю ліжка, дивлячись на жахливе видовище. — Це те, що ми робимо.

— Це поза моїми силами, — ніжно показав Макґонеґел.

Вона сказала Снейпу:

— Треба визвати Албуса?

— Він геній, але навіть він неспроможний зробити це. Він цілитель розуму. Це кровне закляття. Темного магічного походження, — сказав Снейп і поглянув на Макґонеґел з особливим виразом обличчя. Він дивився на Гаррі не з тією самою зневагою, а з роздратуванням, огидою й вимушеною повагою.

— Ц-цілителько Макґонеґел? — спитала Ґрейнджер.

— Значить, Том. Нам потрібно «викликати» голову наслідків від чар. Северусе, «виклич» цілителя Редла, — гостро сказала Макґонеґел. Снейп кивнув і тільки-но підняв свою палічку, як у одвірки постукали.

Всі поглянули туди і Гаррі відчув, як все його життя закінчується тут і зараз.

Високий красень виглядав навіть гарніше в цілительській мантії. Його мантія була смарагдово-зеленою, кольору Слизерину, а волосся було акуратно зачесаним на відміну від сексуальної розпатланості, яку він мав, покидаючи дім. Він зробив крок уперед, його бордові очі блиснули, дивлячись на цілителів.  Нарешті його погляд зупинився на Гаррі, а в очах спалахнули розвага та нетерпіння.

— Ви «визивали»? — протягнув цілитель Том Редл.

Гаррі не просто влип.

Гаррі, пиздець як, проїбався.