Чому ти гола?
— Це що, якась нова хвиля маґлівського суспільного руху? — Драко пирхнув, розглядаючи до найменшої деталі тіло Ґрейнджер: від шраму на грудях до маленької родимки під лівим соском.
Вона кинула на нього здивований погляд.
Він озирнувся на присутніх за ґрифіндорським столом, дивуючись, чому нікого іншого не турбував цей дивний факт. Одна справа — бути для всіх яскравою зіркою, але вести себе настільки невимушено, коли на ній не було й клаптика одягу, було якимось колективним божевіллям.
— Чому ти гола?
Вона зашарілася.
—Що?!
— Ти. Гола.
— Ти жартуєш? — Вона натягнула на груди щось невидиме, ніби намагалася прикритися светром.
Біля неї матеріалізувався Візлі.
— Про що ти бельмочеш, Мелфою?
Драко відчув перший спалах сумніву. Вони що, підйобують його?
— Ось тут є шрам, — він жестом намалював форму на власних грудях. — А тут у тебе родимка.
Візлі зірвався зі свого місця, гучно грюкнувши руками по столу.
— Ти їй щось зробив?
Ґрейнджер схопила його за руку, намагаючись стримати.
— Зачекай, Рон, — вона підозріло дивилася на Драко. — Дозволь мені розібратися з цим.
Вона перестрибнула через лаву, хитнувши головою.
— Ходімо зі мною.
Щось здригнулося у нього в грудях, коли він побачив решту її тіла. Як прогинається її хребет, наскільки апетитні форми її стегон — за них аж хотілося вкусити.
Виходячи з кімнати слідом за нею, він намагався уявити голим кожного їхнього професора, сподіваючись, що від цього у нього перестане стояти. Принизливішим, ніж опинитися оголеним перед усією школою, було лише стати застуканим із шаленою ерекцією на відьму, яку він не мав права вважати привабливою.
— Я не гола, — сказала вона звідкись з-за лицарських обладунків, коли обидва опинилися за лаштунками кімнати.
— Чи варто мені перелічувати інші суттєві деталі? — очима він ковзав по лініям її кінцівок у спробі відшукати шрами, веснянки — все, що можна було б використати як доказ і переконати її.
— Тоді дай мені свого плаща, — вона простягнула руку.
— Щоб прикрити своє голе тіло? — він насупився, хоча майже пошкодував про те, що на ньому не було його сорочки від форми для квідичу. Ґрейнджер у самому тільки зеленому з його ім'ям на спині...
— На мені форма, придурок! — скрикнула вона.
Він розстібнув свій плащ і віддав їй.
Вона накинула його на плечі.
— Краще?
Ось тільки тепер плаща теж не було. Він просто зник.
— Що ти з ним зробила?
— З чим?
— З моїм плащем! Знаєш, він все-таки не з дешевих.
Вона виглядала стурбованою.
— Мелфой, я вже спітніла в ньому. І він пахне... — вона понюхала й насупилася. — Яблучним оцтом?
Він почервонів.
— У мене розболівся шлунок. Яблучний оцет корисний для здоров'я шлункового тракту.
Вона закотила очі. Краплина поту скотилася по її шиї до коміра.
Можливо, вона не збрехала про плащ. Але як?
— Ти добре почувався останнім часом? — вона окинула поглядом його фігуру, зупинившись на області промежини, від чого куточки її губ сіпнулися вгору.
— Припини, — він прикрився руками.
Він відчував кожний шалений удар свого серця. Світло за пишними пасмами Ґрейнджер стало занадто яскравим. Підлога під ногами попливла.
— Мелфой! — він бачив, як сильно розширилися її очі, як вона випростала руки, тягнучись до нього. — Хто-небудь, допоможіть!
Коли Драко прокинувся, він був у шкільній лікарні, а мадам Помфрі чимось наповнювала склянку на його тумбочці.
Вона цикнула на нього, коли він спробував сісти.
— Повільніше. Не напружуйтесь.
— Що трапилось? — запитав він, оглядаючи порожню палату, і його груди стиснуло щось схоже на тривогу. — Де Ґрейнджер?
— З нею все гаразд, — запевнила вона його. — Намагається змиритися з вашим діагнозом. — Коли Драко нічого не відповів, вона продовжила. — Старі чистокровні роди часто мають особливі магічні здібності, які проявляються після травм. Здається, міс Ґрейнджер згадувала ваш розлад шлунка? У вас також трапляється холодний піт і галюцинації? В наявності всі ознаки. Але, на щастя, при достатньому контакті один з одним ви швидко повернетесь до нормального життя.
— Перепрошую?
— Вітаю, містере Мелфою, — мадам Помфрі лагідно уміхнулася, в її очах промайнуло щось схоже на жаль. — Ви знайшли свою споріднену душу!