Восьмий курс
Дивлячись на своє відображенні в дзеркалі на всю стіну, Рон спостерігає, як його волосся темнішає і починає рости, рости, рости. Його обличчя стає вужчим, риси пом'якшуються, ніс зменшується, а блакитні очі мають змінюють колір на теплий коричневий.
Рон перевдягається у її робоче вбрання, а потім жадібно поїдає очима свої нові пишні форми. Він зачарований тим, наскільки спритними є його пальці, а шкіра м'якою на дотик. Вже минуло багато років з того моменту, коли він міг бачити її настільки близько, і втрата болем відлунює в його серці.
Що сталося, Герміоно?
Чому ти мене більше не любиш?
Вона якось змінилася після восьмого курсу, і Рон відчайдушно хоче зрозуміти, чому між ними пробігла чорна кішка.
На шляху до виходу він кидає погляд на відьму, яка міцно спить, і у нього всередині все стискається при згадці, якою захопленою і здивованою вона виглядала, коли цього ранку побачила його на своєму на порозі з сніданком у руках.
Він поспішає піти, поки не встиг передумати.
У Міністерстві Рон зачиняється в кабінеті Герміони, похмуро усвідомлюючи, що попав по самі вуха. Що тепер робити? Не схоже на те, що причина її відстороненості візьме і вистрибне на нього нізвідки.
За винятком того, що саме це і відбувається за годину, коли двері відчиняються і всередину неквапливо заходить Драко Мелфой, тримаючи в руках величезний букет.
— Доброго ранку, королево, — він дивиться з такою ніжністю, що Рон починає замислюватися, а чи не є цей Мелфой теж несправжнім. Тим часом Мелфой нахиляється над столом з очевидним наміром поцілувати його.
— Що ти робиш?! — скрикує Рон, відсуваючись в офісному кріслі так швидко, що врізається в книжкову полицю позаду нього.
Спохмурнілий Мелфой випрямляє спину.
— Що не так?
— Ти чіпляєшся до мене! — вигукує Рон, здригаючись від того, як пронизливий голос Герміони виривається з його губ.
— Чіпляюся до тебе... — спантеличено повторює Мелфой.
Він повільно розглядає її, його погляд затримується на її шиї. В його очах проносяться мільйони емоцій.
— Я щось зробив?
— Так, ти народився.
— Якщо ти не хочеш, щоб я приходив туди сьогодні ввечері, я зрозумію, — здавалося, Мелфоя охопила паніка. — Я зрозумію, якщо ти вирішиш поки нічого не розповідати друзям. Звісно, тобі не потрібен додатковий стрес у свій день народження. Тільки не закривайся від мене, Ґрейнджер. Будь ласка.
Ох, лайно. Сьогодні ввечері вони збиралися відсвяткувати день народження Герміони на площі Ґримо. Це зовсім вилитіло у нього з голови. Коли Рон кидає погляд на обличчя Мелфоя, його почуття провини швидко витісняється гарячим поривом гніву.
— Поки нічого не розповідати друзям?
Про що йдеться?
При погляді на завеликий букет Мелфоя у Рона підступає до горла гіркота. Це і є маленький брудний секрет Герміони? Стосунки з багатим дрочидлом Драко Мелфоєм? Чому? Тому що він називає її "королевою"? Тому що його очі сірі й замріяні?
Тому що він купує їй квіти, які коштують як тижнева зарплата Рона? Це через це вона обирає Драко, дідько б його взяв, Мелфоя, а не його? Тільки через Ронів труп!
— Я не хочу бути з тобою, — холодно відрізає він. — Забирай свої гнилі квіти і йди під три чорти.
— Чому ти так говориш? — у Мелфоя перехоплює подих.
Рон встає зі свого місця, роздратований тим, що зараз він набагато нижчий за цього покидька.
— Як я можу обрати огидного смертежера замість свого найкращого друга?
Якщо в такий спосіб Рон зможе завдати шкоди Драко Мелфою, то він змусить його ридати.
Він відчуває хворобливе почуття задоволення, коли бачить, якими скляними стають очі Мелфоя. Тремтячими руками він бере квіти і йде, не промовивши жодного слова більше.
У будинку на площі Ґримо Герміона виглядає відстороненою, її погляд спрямований кудись далеко за вікно, а рука перебирає намисто. Вона майже не звертає уваги на подарунковий сертифікат, який Рон поспіхом придбав для неї у "Флоріш і Блотс".
Того дня, коли вона прокинулася, Рон розповів, що їй стало зле, і вона проспала весь час. Спантеличена, вона поспіхом попрощалася з ним і сказала, що зустрінеться пізніше. Щось трапилося у цей проміжок часу, і Рон підозрює, що у цьому був винен Мелфой. Навіть Джордж своєю відрижкою метеликами не викликав усмішки на її обличчі.
—Ти не знаєш, що з Герміоною? — звертається до нього здивований Гаррі.
Охоплений почуттям провини, Рон відводить його вбік і зізнається у всьому.
— Ти придурок. — Гаррі хапає його за руку і штовхає в камін. Ніхто не помічає, як Рон і Гаррі вислизають.
— Йдіть звідси, — Мелфой виглядає жахливо, коли вони прибувають. Гаррі штовхає Рона вперед.
— Рон хоче дещо тобі сказати.
Він вагається, поки Гаррі не щипає його за бік. Сильно.
— Ой! — Він червоніє, а потім переступає через свою гордість, згадавши зламаний дух Герміони. — Герміона не розходилася з тобою сьогодні вранці. Це я зробив.
А потім він повторює історію Мелфою, який реагує на неї не дуже спокійно.
— Ти втрутився в її життя! А я... я змусив плакати в день її народження.
Рон прикладає пачку замороженого горошку до свого розбитого носа, і вони з Гаррі чекають, поки понтовитий мерзотник перевдягнеться. Коли вони втрьох повертаються до будинку на Ґримо, кімнату охоплює тиша. Мелфой не зважає ні на кого, окрім задумливої відьми біля вікна.
— Герміоно, пробач мені, будь ласка.
У Герміони на очі накочуються сльози, і Рон робить крок уперед для того, щоб втретє переказати свою історію, але Мелфой не дає йому це зробити.
— Це було непорозуміння. Прошу тебе, Ґрейнджер, я зроблю для тебе все.
Рон відводить погляд, йому пече в горлі.
Коли в кімнаті стає незвично тихо, Рон піднімає очі й бачить, як вони обіймаються. Герміона притискає пальці до губ і густо червоніє. А потім вона заливається сміхом, і це прекрасно. Тривога на обличчі Мелфоя зникає, і на зміну їй приходить нетипова тепла посмішка.
Вона бере Мелфоя за руку, повертається обличчям до друзів і оголошує: — Ми з Драко зустрічаємось!
Гаррі піднімає келих із шампанським.
— За Герміону!
— За Герміону!
Луною вигукують всі у кімнаті, включно з Роном, хоча його серце зовсім не лежить до цього.