Чемпіони
Наступного дня
- Доброго ранку всім - привіталась Катерина та сіла біля Северуса, що якщо когось і здивувало, то той промовчав.
- Доброго, Катерино Олександрівно, вас все влаштовує в нашій школі? - поцікавився Албус.
- Так, дякую. Мої учні вже встигли потоваришувати з іншими.
- О, щодо учнів я і хотів спитати, точніше учня. Цей зеленоокий хлопець, яке його прізвище?
- Вільшинський. Він мій син, Гарольд ( і це не було брехнею, згодом після знайомства вона прийняла опіку над ним, чим додала ще одне прізвище). Ваше питання вичерпано?
- Так, і ще він буде брати участь у турнірі?
- Ну це вже його справа, яким би не був його вибір, я його підтримаю. - відрізала вона і зав'язала розмову з Северусом.
Ранок Гаррі
Компанія зібралась у вітальні, так як всі вони прокидались досить рано, то вона була порожня.
- То як ти будеш брати участь в турнірі?
- Ні, але якщо Дамблдор надумає зробити, як Барті в минулому житті, то доведеться. Ах, точно, після оголошення результатів кубка ми зловимо Пітера, 'випадково' потрапивши в нього коли практикували розчарувальне закляття.
- Звісно, як же ще?
- До речі, вчора до мене підходили брати, власне близнюки свою думку не змінили і раді, що я приїхала з Карпат в Гоґвордс, але і Роннікінс - сказала вона зі знущальними нотками - теж її не змінив і називає мене зрадницею Гоґвордсів і Британії.
- Ну, це не дивує.
- Я вже кілька днів виношую ідею, давайте якось назвемо нашу компанію. - запропонувала Надійка.
- Окей, як вам ' Уроборос'
- Знаєте, це чудово
- Хм, і досить символічно.
- Отже, вирішено. - хлопнув в долоні Гаррі.
Назва нам – Уроборос
Годину потому
- Хмм, знаєш Надю, я помітила твій інтерес до молодшого Нота, він тобі подобається? – з усмішкою протягнула Джіні.
- Ну, так, він досить обізнаний і милий ...
- Хто милий ? - відійшов від компанії хлопців Микола .
- Хахах, ти - сказала Марія.
- Так, це так - засміявся Микола - але тобі, Надь, пощастило що це почув я, а не твій брат, а то почав би штурмувати хлопчину - підмигнув і сів на кріслі з Машею, обійнявши її.
# Уроборос - Вважався символом нескінченного відродження, одним із перших символів нескінченності в історії людства, точне походження якого — історичний період і конкретну культуру — встановити неможливо. Також було поширеним його зображення не у вигляді кільця, але у вигляді «вісімки» (∞). Один з символів алхімії.
- Хахах, ну, поки це інтерес лише, як до друга і співрозмовника. А от Джіні - протягнула подруга. - Блез Забіні? Гарячий італієць? )
- Нууу, він мені і в попередньому житті подобався, та й як ти висловилась, він гаряяячий ...
Хвилина мовчання, вибух сміху.
- Ну що? Але ж правда - обурилась Джіні. - Добре, ми то нічого, а Гермі.
- Що Гермі? Він мені все життя подобався, але я не хотіла цих почуттів і ігнорувала їх.
- А той інцидент з твоїм ударом йому у носа, це було ігнорування почуттів?
- Ні, він мене тоді справді образив, бруднокровкою назвав, хай йому грець, але нічого страшного, перевиховаю.
- Маш, здається ми на них погано впливаєм.
- Надь, все супер, це лише на краще, не переймайся. Хех.
Згодом у вітальні зібралися всі учні Карпатської школи.
Гарольд виступив уперед.
- Сідаємо, як удома через один зі слизеринцями. Виражаємо повагу до кожного вчителя, на порушенні правил не попадаємось, якщо попалися, то все за стандартом. Завдання Всі, наголошую, ВСІ виконують ідеально, якщо є якійсь проблеми звертаємось до когось з нашої компанії, від сьогодні ми ' Уроборос ' . Що ж, здається все, якщо немає питань, то можемо йти на сніданок, як тільки ви вийдете з маєтку активуються чари нерозголошення, ви не зможете розповісти про устрій нашого 'Двору' і правила.
Вони групою пішли на сніданок, по дорозі перетнулися з Дурмстренґцями.
Гарольд і Віктор пожали один одному руки.
- Привіт, Вікторе вчора не було можливості привітатись.
- Доброго ранку Гарольде, це нічого, як твоє заклинання?
...
Розмова продовжувалась до Великої зали, біля неї вони розійшлися до різних столів. Гарольд сів в центрі столу, як прийнятий лідер.
Біля нього ' Уроборос ' в перемішку зі своїми новими та не зовсім знайомими. Після сніданку, всі повнолітні учні їх школи, окрім Гаррі кинули стрічки зі своїми іменами.
Після сніданку вони пішли до кімнати по виклику, на щоденні тренування, як бойової команди і виконувати свої завдання з менталістики та обов'язки як спадкоємців та лордів своїх сімей. Фактично, їх команда була одною з найсильніших, але ще ніяк себе не проявляла. Пообідавши вони знайшли галявину біля Забороненого лісу і почали виконання свого плану: Влад зачарував свою флейту на Петігрю і ввів його в транс, та покликав до них, коли той прибіг, Гаррі направив свою енергію у кристал і перенаправив на Пітера. Цим закляттям розчарувавши його і Лод сплутав його одним з оновлених аналогів ' інкарцео'
Після цього Джіні пішла по Северуса, що викликав авторів, їх допитали, вони видали раніше узгоджену версію подій і оскільки, це зайняло достатньо часу, то повечерявши, вони розійшлися по кімнатах.
То вони після всіх цих заворушень пішли до Великої зали на вечерю.
Коли вони увійшли до освітленої свічками Великої зали, вона вже була повнісінька. Келих Вогню тепер стояв на викладацькому столі перед порожнім Дамблдоровим кріслом.
Всі раділи Гелоуіну та відбору чемпіонів, та для Гаррі це було днем смерті його батьків,хоч він вже помстився, але фактично Том був лиш пішаком, та хай там як цю дату нічого не змінить, зараз він лише хоче до Каті, щоб вшанувати їх загибель ритуалом.
Нарешті золоті тарелі знову стали бездоганно чисті. Зала збуджено загула, але майже відразу стихла, коли Дамблдор підвівся. Професор Каркароф і пані Катерина стояли обабіч нього. Видно було, що вони не менш напружені й схвильовані, ніж усі в залі. Лудо Беґмен сяяв і підморгував учням. Тільки містер Кравч мав такий вигляд, ніби йому нудно й нецікаво
— Келих майже готовий оголосити рішення, — промовив Дамблдор. — Гадаю, йому потрібно ще не більше хвилини. Коли назвуть прізвища чемпіонів, я їх попрошу зайти в оцю кімнату, — він показав на двері за викладацьким столом, — де вони отримають перші вказівки.
Він витяг чарівну паличку і зробив нею широкий помах. Одразу згасли всі свічки, окрім тих, що були всередині гарбузів. Усе довкола занурилося в напівтемряву. Серед зали тепер найяскравіше світився Келих Вогню, а його іскристе біло синє полум'я аж різало очі. Усі дивилися на нього й чекали... дехто позирав на годинники.
Полум'я в Келиху раптом знову почервоніло і звідти посипалися іскри. Наступної миті вогонь шугнув угору, і з нього вилетів обвуглений клаптик пергаменту. Усі в залі охнули. Дамблдор упіймав цей клаптик і тримав його у витягнутій руці — щоб краще бачити при світлі вогню, що знову став біло синім.
— Чемпіоном Дурмстренґу — прочитав він голосно й виразно, — став Віктор Крум.
Найбільше цьому радів Каркароф.
— Чемпіоном Велеса, — проголосив Дамблдор, — став Владислав Коваль! - учні Велеса заплескали і заусміхались .
І коли Влад зрештою пішов до бічної кімнати, знову запала тиша, тільки тепер ця тиша була така напружена, що, здавалося, її можна було помацати. Зараз має визначитися чемпіон Гоґвортсу...
І ось
— Чемпіоном Гоґвортсу, — оголосив він, — став Седрик Діґорі!
Всі гафелпафці зірвалися на ноги, стали кричати й тупати по підлозі, а Седрик тим часом проминув їх з широкою усмішкою і попрямував до кімнати за вчительським столом. Оплески на честь Седрика не вщухали так довго, що минув певний час, поки Дамблдор зумів заговорити знову.
— Чудово! — радісно вигукнув Дамблдор, коли нарешті запанувала тиша. — Ось ми й маємо трьох наших чемпіонів. Я впевнений, що ви всі, зокрема й решта учнів Велеса та Дурмстренґу, будете з усієї сили підтримувати своїх чемпіонів. Підбадьорюючи чемпіонів, ви зробите гідний внесок у...
Але Дамблдор зненацька зупинився, і всі побачили, що саме перебило його промову.
Вогонь у Келиху знову почервонів. З нього сипонули іскри. Вгору раптом шугонув довжелезний язик полум'я, який виніс іще один клапоть пергаменту.
Дамблдор автоматично простяг руку й схопив пергамент, він здавався задоволеним. Витяг його перед собою і глянув на ім'я, що було в ньому.
Запала тривала тиша. Дамблдор дивився на аркуш у своїх руках, а всі в залі дивилися на Дамблдора. Аж ось він прокашлявся і прочитав:
— Гаррі Поттер.
Стало чутно різні крики від:
– Що!? Але ж він зник ще 6 років тому!
До :
- Він тут?! Але як? Цього не може бути!
Гарольд сидів на місці і ніяк не реагував доки не засвітився срібним світлом, так кубок вказував на нього. Лиш тоді він піднявся і сказавши :
– По-перше моє повне ім'я не Гаррі Поттер, по-друге це ім'я я в кубок не кидав, якби кидав, то записав би своє справжнє ім'я.
Лиш тоді він пішов до бічної кімнати.
Чотири чемпіони.
Гаррі спокійно пройшов до кімнати.
Влад і Віктор перезирнулись і засміялись.
- Ти б не був собою якби нічого не сталось, Седрик просто стояв нічого не розуміючи.
Коли в кімнату зайшли викладачі, то найбільше обурювався Каркароф, але лише до тих пір доки Гаррі з Віктором не поглянули на нього, тоді він заткнувся, бо згадав про попередження свого лорда. Але активізувався Дамблдор.
- Гаррі, хлопчику мій, як так сталося що ти опинився в Україні, під опікою Катерини Олександрівної, знаєш для мене це було досить дивно адже я твій магічний опікун.
Катерина стала за Гарольдом поклавши руку йому на плече.
- Я не ваш хлопчик і не смійте так мене називати, професоре і ви не мій опікун, інакше чому ж ви ніколи мене не провідували? Ще я не Гаррі Поттер, я Гарольд Джеймс Вільшинський - Поттер - Блек. І ви не маєте ніякої влади наді мною, я не зобов'язаний відповідати на всі ваші питання, це справи не стосується.
Я не кидав цього імені в кубок, якби кидав, то записав би своє справжнє ім'я. Кубок прийняв це ім'я як фактично четверту школу, я знаю що договір з кубком розірвати не можна, тому буду змагатись за свою команду ' Уроборос ' , тоді як Влад за Велеса . Думаю це все .
Всі стояли в шоці не в змозі вимовити і слова, а Северус стримував сміх дивлячись на обличчя Дамблдора.
Все було легше ніж у минулому, адже Гаррі вже було 17.
Катерина повела своїх учнів до маєтку. Вийшовши з кімнати вони засміялись.
- Цей спогад точно треба показати Томові. - сказав Гарольд.
Катя на це тільки кивнула, вона змогла його прийняти, але на це пішло досить багато часу.
Прийшовши на корабель, Гаррі показав спогад усім учням, що дуже їх розсмішило.
Після розмови між Уроборосом вони розійшлися по спальнях.
** Примітки** - Так я нарешті вчасно виклала розділ, якщо є якійсь питання чи зауваження пишіть і надіюсь вам сподобалося.(◕ᴗ◕✿)