Перевірка паличок
Перед тим, як лягти спати Гаррі написав Тому, вони спілкувались через щоденник, який він створив за зразком того, що був вмістилищем частини його душі, все ж, ніхто не хотів, щоб листи перехопив Албус.
- Привіт.
- Привіт Гаррі, як настрій?
- Так собі, мене все ж обрали, як чемпіона, видно Дамблдор вирішив ризикнути.
- От пень старий, коли ж він відчепіться від своїх планів?
- Вочевидь ніколи, хоча коли ми з Катею пішли назад до маєтку, то він був шокований, дуже .
На обличчі Гаррі розцвіла задоволена посмішка, яка залишалась доти, доки він описував усю розмову.
Але після цього він спохмурнів.
- Ахахах, покажеш мені потім спогад? Хочу це побачити.
- Так, звісно. І все ж він мене добряче розізлив, я переймався, що почну його душити, якби не рука Каті...
- Я певен в тобі і ти б стримався, та пам'ятай в тебе завжди є вибір, ми підготувались і в будь-який момент можемо спокійно розірвати контракт і забрати вас всіх звідси. До речі, не знав що тобі подобається ідея удушення, я запам'ятаю, до твого повноліття я це точно не забуду.)
- Пхапх, добре я побачу. Але я поки що не збираюсь цим користуватись, хочу побачити кінець Дамблдора на власні очі. Якщо що останнє речення не має відношення до першого.
По ідеї, через кілька днів має бути перевірка паличок, от тоді буде пора ловити жука.
Чим сьогодні займався?
- Було зібрання внутрішнього кола, Люц влаштував суд на Сіріусом Блеком, тому тобі скоро прийде лист з датою суду.
Белла одужує і вже вкотре передавала тобі свою вдячність за лікування її безпліддя та казала, що хоче зустрітися з тобою, її чоловік теж дуже щасливий і ледь не сяє, передавав теж саме що й Беллатриса.
Використовують мене як поштового голуба, ех.
-А як там Барті, ніхто нічого не підозрює?
- Та ні, він і сам стояв шокований, хоча вже був готовий виступити проти Албуса .
- Хмп, було б дивно, якби це було не так, він тебе обожнює, я вже навіть ревнувати починаю.
- Не переймайся він сприймає мене як брата - засміявся Гаррі.
- Ну добре, добре, поки що...
- Але Гаррі не забувай про сон, тобі до речі вже потрібно лягати.
- Добре мамо, хахах. Солодких снів Томе.
Він лише закотив очі і посміхнувся. - Солодких снів Гаррі.
* На наступний день*
- Так, так, так це ж зрадники своєї країни.
- Чого тобі Рооончик ? - зі знущальними нотками мовила Джіні.
- Просто хто б подумав, що ти дружиш з зіркою, самим Гаррі Поттером, ха, ну і як тобі купатись в променях слави " Хлопчика-який-вижив" ?
- Капець, я в сраці більше розуму маю, ніж ти в голові, вибачте за лайку, але, але. - сказав Микола.
Всі зареготали, враховуючи і Шеймуса й Діна, Рон аж побуряковів від злості та розвернувшись втік.
* Два дні потому*
На уроці зіллєваріння вони вивчали зілля правди, і намагалися зварити його, звісно ж виходило в одиниць, та майже всі зі Слизеринців та учнів Велеса у яких був зведений урок впорались, Гаррі саме здав свою роботу та чекав на інших, коли у двері постукали.
То був Колін Кріві.
Він прослизнув у клас, сяючи усмішкою до Гаррі, і підійшов до Снейпового столу.
— Так? — коротко спитав Снейп.
— Даруйте, пане професоре, але я маю забрати Гаррі Поттера та Владислава Коваля нагору.
Снейп націлився своїм гачкуватим носом на Коліна, й усмішка сповзла з бадьорого обличчя хлопця.
- Якщо вже на те пішло, то не Поттер, а Вільшинський.
Він ясно дав всім це зрозуміти.
- Колін ледь не втратив свідомість, від фрази Северуса, що добряче розважило Уроборос.
- Але добре, вони можуть йти. - після невеликої паузи сказав Снейп.
Гарольд закинув портфель на плече, встав і пішов до дверей.
— Дивовижно, Гаррі, правда? — заговорив Колін, щойно Гаррі зачинив за собою двері підвалу. — Правда ж? Те, що ти чемпіон?
- Гарольд - одне слово Влада заткнуло Кріві.
Вони опинились в невеличкому класі.
Майже всі парти були зсунуті до задньої стіни, залишивши посередині вільне місце. А ще три столи стояли рядочком біля класної дошки, вкриті довгим відрізом оксамиту.
Ще там стояло п'ять стільців. На одному сидів Лудо Беґмен, розмовляючи з Ритою яка була у зеленій мантії.
Беґмен раптом помітив хлопців, швидко встав і кинувся до них. — Ага, ось і ви! Останні чемпіони! Заходьте, заходьте... нічого турбуватися, це просто церемонія звірки чарівних паличок. Зараз підійдуть усі судді...
— Звірка паличок? — переглянулись Гаррі з Владом.
— Мусимо перевірити, чи ваші палички нормально функціонують, чи з ними все гаразд.
Це ж будуть ваші найважливіші знаряддя для виконання майбутніх завдань, — пояснив Беґмен.
— Експерти зараз нагорі у Дамблдора. А потім відбудеться фотографування.
Це Ріта Скітер, — додав він, показуючи на відьму в червоній мантії, — вона напише для "Щоденного віщуна" невеличку статтю про турнір...
Рита, на диво промовчала.
- Але пане в нас немає паличок.
- Не переймайтесь, ми це враховували і запросили фахівця з України, який перевірить ваші концентратори.
Згодом підійшли професор Каркароф та Катерина разом з Дамблдором, Олівандером та майстром Гончарем, з яким хлопці мали за щастя познайомитись.
— Дозвольте відрекомендувати вам містера Олівандера, — звернувся до чемпіонів Дамблдор, сідаючи за суддівський стіл. — Перед турніром він має перевірити стан ваших чарівних паличок.
- Та майстра Гончарова, він спеціаліст по концентраторах.
— Містере Крум, якщо ваша ласка.
Віктор Крум підвівся й сутуло та клишоного почалапав до містера Олівандера. Віддав чарівну паличку й насупився, запхавши руки в кишені.
— Г мм, — озвався містер Олівандер, — якщо не помиляюся, це витвір Ґреґоровича? Відомий майстер чарівних паличок, хоч це й не зовсім у моєму стилі... та нехай...
Він підняв чарівну паличку і почав скрупульозно її вивчати, крутячи навсібіч перед очима.
— Так... граб і серцева струна дракона? — зиркнув він на Крума, і той кивнув головою. — Товстіша, ніж звично... доволі тверда... десять дюймів з чвертю... Авіс!
Грабова паличка вистрілила, мов рушниця, з її кінця випурхнула зграйка дрібних пташечок, вилетіла крізь розчинене вікно й зникла в блідому сонячному світлі.
— Добре, — сказав містер Олівандер, вертаючи Крумові чарівну паличку.
— Тепер містер Діґорі.
— Ага, це вже моя продукція, — значно веселіше вигукнув містер Олівандер, коли Седрик подав йому свою чарівну паличку.
— Так, я її добре пам'ятаю. Містить єдину волосинку з хвоста особливого єдинорога... мав, здається, сімнадцять лап... ледь не проштрикнув мене своїм рогом, коли я смикнув його за хвіст.
Дванадцять з чвертю дюймів... ясен... приємно пружна. У доброму стані... ти регулярно її доглядаєш?
— Щойно вчора натирав, — усміхнувся Седрик.
- Що ж на цьому моя робота закінчена . - сказав Олівандер.
Що ж, Владе, підійди, будь ласка та дістань кристал - мовив Гончар Валерій.
Ще на передодні хлопці щоб не розкривати деяких секретів дістали концентратори з намист та збільшили їх.
Концентратором Влада був кришталевий сокіл, тоді як в Гарольда був ворон.
Оглянувши їх концентратори Валерій прошепотів хлопцям, що скоро прийде час ним прокинутись, чим неймовірно потішив їх.
На фото багато часу не витратили, та тільки вони зібрались йти Рита попросила інтерв'ю з Гарольдом.
***
- Ти написала так як я й просив?
- Так, мій лорде - Рита вклонилася - залишилось додати опис сьогоднішньої церемонії і все.
- Добре Рито.
Вони ще побалакали хвилин 10 і Гаррі з Владом пішли на обід де приєдналися до уже сформованої компанії зі слизеринцями.
А ввечері вони повернули свої концентратори до маленького розміру та вставили до намист.
Гаррі бачив розвиток відносин друзів і щиро радів за них і...
Хто б подумав що він в кінці кінців буде з Томом? Хіх.
Та це не означає, що він цьому не радий, якраз навпаки раніше Гаррі відчував що йому чогось бракує, та не міг уявити, що це був зв'язок із Томом, тоді він був не сформований і болісний та зараз приємний і теплий.
Гаррі, ні Гарольд нарешті відчув кохання таке справжнє, щире і неймовірне, а ще тепер він має дім, справжній дім і сім'ю, рідних по крові і по духу.
*Примітки* З Новим роком!)