Тричаклунський турнір
* Через чотири роки*
- Привіт ~ - влетів Гаррі у вітальню, у якій на дивані саме сидів хлопець років двадцяти, з темно - коричневим волоссям і горіховими очима і тримав у руках якійсь документи.
- Мг
- Ну що мг? Між іншим у мене для нас хороші новини! У нас все вийшло і наші друзі зіграли не останню роль у цьому.
- Супер, лещата почали свій рух, нарешті ми зможемо врятувати нашу країну і помститися Албусу - Хлопець посміхнувся і кинув сяючий погляд у якому танцювали смішинки на Гаррі. - І і і і і ?
- Що? - зі щирим нерозуміння запитав Гаррі.
- Я ж бачу, що ти ще щось хочеш сказати.
- Ну добре, - витримавши драматичну паузу він продовжив - вгадай хто одружується? - він щасливо посміхнувся.
- Оу, невже вони нарешті перестали ходити один навколо одного? - Зі сміхом запитав інший.
- Так! Нарешті, тепер я певний, що не дарма їх підштовхував.
- Сваха - засміявся кароокий.
- Ой, хто б казав, а хто був весь цей час персональним психологом Северуса? І паралельно казав йому хоча б спробувати?
- Ех - зітхнув ніхто інший, як Томас Ярволод Редл - ти зробив мене м'яким - пробурмотів він з ніжністю.
- Це погано? - питає Гаррі з усмішкою.
- Хахах, я власне і не був проти.
- Ще б ти був проти - пробурмотів молодший.
- Так що з турніром?
- Нас поставили замість Бобатону, на турнір їде наша компанія і курс, а також сьомі роки...так, що ж ще ? ... Точно, з нами поїде Катерина і ще оберуть кількох професорів, це вирішиться пізніше, хух, аж не віриться, що я справді туди повертаюсь - кінець речення Гаррі вже казав тихіше.
- Не переймайся, якщо що я завжди до твоїх послуг і ми завжди можемо зв'язатися. Не забувай зараз ти сильніший і розумніший ніж був. Одне твоє слово і я тебе заберу звідти. - тихо сказав Том .
- Таке відчуття, що ти переймаєшся більше за мене, до того там все ще заплутані дорогі мені люди і я хочу побачити обличчя Дамблдора коли ти з'явишся в новинах.
- Звісно більше хвилююсь, тебе постійно знаходять неприємності, хоча ти ними особливо й не переймаєшся.
- Можливо я вже звик - протягнув Гаррі і глянув на годинник, от лихо, мені треба бігти, а то мене приб’ють за запізнення.
Після цих слів почувся приємний сміх і він побіг до апараційної кімнати.
Гуртожиток, кімната хлопців
- Так, звісно, згоден не можна постійно запізнюватися, але Герм, я був зайнятий важливою справою - так ми в курсі які такі важливі справи були у тебе. І все ж, все готово до початку?
- Так і до речі я нарешті створив заклинання щоб спіймати цього щура, а Люц організує суд.
- Воу, це чудово Гаррі. Коли ми підемо ловити його? - запитала Джіні.
- Ммм думаю на перші ж вихідні які ми проведемо в Гоґводсі.
- Це буде весело - Надійка - особливо коли вони дійдуть до висновку, хто такий Гарольд. - засміялась вона.
- Ще й як - сказали синхронно.
Десь у Карпатських лісах
- Щось наближається, темне, але на диво світле, щось що поверне рівновагу у магічний світ - задумливо мовив мольфар. - Але це на краще.
* Через місяць*
Учні Гоґвордсу чекали на останнього гостя, Карпатську школу магії, поки мало кому відому, але дуже таємничу, власне як і країна яку вони представляють.
Несподівано з Забороненого лісу, на відкриту галявину виліз маєток, майстерно оздоблений, створений з чорної цегли і каменю, а над дверима був герб: ялина обплетена терном з одного боку та вербою з іншого, на вербі ледь помітно висіла горобина, від нього так і віяло захистом,теплом і силою, сам вигляд настільки всіх вразив, що ніхто відразу не помітив біля десятка красунь з зеленим волосся які, як тільки маєток зупинився розчинились у повітрі.
Двері відчинилися і з маєтку вийшли учні і професори, одягнені у традиційні сорочки і доповнення до них. Дівчата ще носили хто стрічки заплетені в косу, хто хустки зав'язані ззаду, а також аксесуари: дукачі, коралі, силянки і інші. Учні, та й професорів це так зачарувало, що оговтувались вони ще довго. Першим відмер Дамблдор : -
- Раді вітати вас у Гоґвордсі, надіюсь, ми вас не розчаруємо.
- Вітаю, директоре Дамблдор, ми теж на це надіємось - ввічливо припідняла кутики губ Катерина Олександрівна.
Згодом всі пішли у Велику залу.
Учні Дурмстренґу зайняли місце за столом факультету Рейвенклову, тоді як учні Велеса ( основна назва Карпатської школи магії, назва виникла від покровителя, язичницького бога Велеса) за столом Слизерину де наша компанія привіталась з Драко, Блезом та Дафною чим здивували Гоґвордсів, особливо коли Драко відсунувся від центру столу і дав місце Гаррі . Вони почали оглядатись.
Дурмстренґці поскидали свої важкі хутра й зацікавлено розглядали темну зоряну стелю. Дехто взяв у руки золоті тарілки й келихи і вражено їх вивчав.
Пафос – протягнув Влад, дивлячись на тарелі.
Всі мовчки з ним погодились.
Рон тусувався з Шеймусом та Діном.І принижував Невіла, що сидів біля них і не міг і слова вставити. Що нікого не здивувало, Албус взяв собі іншого " Золотого хлопчика" .
Директори шкіл сіли по обидва боки від крісла Директора Дамблдора, сам він залишився стояти.
— Добрий вечір, пані, панове, привиди та наші новоприбулі гості, — привітався Дамблдор, сяючи усмішкою до закордонних учнів. — 3 великою радістю вітаю вас у Гоґвортсі.
Сподіваюся й вірю, що ваше перебування тут буде приємним і радісним.
— Після бенкету відбудеться офіційне відкриття турніру, — повідомив Дамблдор. — А тепер прошу вас їсти, пити й почуватися як удома!
Він сів, і всі помітили, що до нього відразу нахилився Каркароф і почав щось говорити.
Тарелі перед ними звично заповнилися їжею.
Після бенкету Дамблдор підвівся знову.
Залу наповнила якась приємна напруга.
— Час настав, — промовив Дамблдор, усміхаючись до цілого моря звернених на нього облич. — От от почнеться Тричаклунський турнір. Хочу вам дещо пояснити, перш ніж ми внесемо скриньку...
Всі уважно слухали, впевнившись в цьому він продовжив.
— ...щоб уточнити процедуру, якої ми маємо дотримуватися цього року. Але спочатку дозвольте відрекомендувати тим, хто їх досі не знає: містера Бартеміуса Кравча, начальника відділу міжнародної магічної співпраці, — пролунали ріденькі ввічливі оплески, — та містера Лудо Беґмена, начальника відділу магічної фізкультури і спорту.
Беґменові аплодували значно голосніше, ніж Кравчеві.
— Містер Беґмен та містер Кравч кілька попередніх місяців працювали не покладаючи рук над підготовкою Тричаклунського турніру, — вів далі Дамблдор, — а тепер вони разом зі мною, професором Каркарофим та леді Катериною увійдуть до складу комісії, що оцінюватиме здобутки чемпіонів.
Почувши слово "чемпіонів", усі учні затамували подих і почали прислухатися до Дамблдора з подвоєною увагою.
Він це помітив, усміхнувся й звелів:
— Попрошу скриньку, містере Філч.
Філч, який непомітно принишк у куточку зали, підійшов до Дамблдора з великою дерев'яною скринькою, інкрустованою коштовним камінням.
Видно було, що вона неймовірна стара. Учні схвильовано загули, а Деніс Кріві аж на стільця виліз, щоб краще бачити.
Та він був такий дрібний, що й тепер його голова ледь ледь вивищувалася над іншими.
— Містер Кравч та містер Беґмен уже ознайомилися з завданнями, які цього року будуть поставлені перед чемпіонами, — сказав Дамблдор, — і все належним чином підготували.
Упродовж навчального року чемпіонам доведеться виконати три завдання, і для цього потрібні будуть усі їхні здібності... уся чаклунська майстерність... відвага... вміння робити логічні висновки... і, звичайно, здатність долати небезпеку.
На цих останніх словах у залі запанувала цілковита тиша, немовби всі перестали дихати.
— Як вам відомо, в турнірі змагатимуться три чемпіони, — спокійно вів далі Дамблдор, — по одному з кожної школи учасниці.
Оцінюватиметься виконання ними кожного турнірного завдання, і чемпіон, який після третього завдання отримає найвищу загальну оцінку, здобуде Тричаклунський кубок.
А добиратиме чемпіонів об'єктивний і неупереджений... Келих Вогню.
Дамблдор витяг чарівну паличку й тричі постукав по скриньці.
Вона поволі й зі скрипом відкрилася. Дамблдор запхнув туди руку й добув велику, грубо обтесану дерев'яну чашу. Вона була б зовсім непоказна, якби не мерехтливі язики біло синього полум'я, що наповнювало її по вінця.
Дамблдор закрив скриньку і обережно поставив на неї Келих, щоб його було видно всім у залі.
— Кожен, хто бажає зголоситися на чемпіона, повинен розбірливо написати на стрічці пергаменту своє ім'я, прізвище та школу, а тоді кинути цю стрічку в Келих, — пояснив Дамблдор. — На це дається двадцять чотири години.
Завтра ввечері, якраз на Гелловін, Келих назве імена тих трьох, котрих він вважатиме найгіднішими представляти свої школи. Келих стоятиме у вестибюлі, доступний для всіх, хто забажає взяти участь у змаганнях.
Щоб утримати від спокуси неповнолітніх учнів, — додав Дамблдор, — я накреслю у вестибюлі навколо Келиха лінію вікової межі. Жоден учень, якому ще не виповнилося сімнадцяти, не зможе переступити цієї лінії.
І нарешті — я хотів би наголосити, щоб ті, хто хоче взяти участь у турнірі, не ставилися до цього легковажно. Чемпіон, обраний Келихом Вогню, повинен або повинна пройти турнір до самого кінця.
Поклавши стрічку зі своїм ім'ям та прізвищем у Келих, ви пов'язуєтеся нерозривною магічною угодою. Коли вас обрано чемпіоном, ви вже не маєте права відступати.
Тому, перш ніж кидати в Келих свою стрічку пергаменту, ще раз спитайте себе, чи ви всім серцем налаштовані на гру. А тепер — час уже спати. Усім на добраніч.
Опісля Драко звернувся до Гарольда, - будеш брати участь?
- Знаєш, навряд, я певен в Владиславі, він спокійно пройде усі завдання.
Вони з Драко продовжували розмову, тоді як дівчата говорили з Дафною, а хлопці з Блезом та Тео.
Це продовжувалось до самих підземель Слизерину, точніше до їх вітальні , вони й не помітили як зайшли туди, захоплені розмовою.
Тепер, запам'ятайте пароль, сказав Драко, що вже встиг стати старостою Слизерина, " Кадуцей" і двері з'явились і розчинились. Зайшовши, вони побачили Северуса,
- Що ж , схоже вам у нас сподобалось - сказав з усмішкою - можете заходити до нас коли захочете, не переймайтесь, але не влаштовуйте тут бійок і дотримуйтесь загальних правил і правил Слизерину: не виносьте сварку на публіку і захищайте своїх і на цьому все, бувайте.- здивувавши цим більшість учнів, ефектно розвернувшись він пішов, вся компанія яка розмістилась на дивані обабіч каміна, розсміялась.
- Северус в своєму репертуарі - озвалась Надійка, після накладення " глушилки" .
- Хахах, це точно - легенько посміхнувся Тео.
Після розмови зі знайомими та друзями, вони повернулись у маєток.
Тим часом кабінет Дамблдора
... Що ж Фоуксе, давай думати логічно, цей хлопчина схожий на Гаррі, але він не міг потрапити в Україну, до того ж він на рік старший, от тільки в їх керівниці такі ж очі як і у нього, можливо він її син.
Тоді це точно не він, але інтуїція каже що це не так.
Що ж робити, він зіпсував всі мої плани.
Точно, потрібно дізнатися його повне ім'я, завтра поговорю з Катериною Олександрівною.