Зустріч зі Смертю
- Вітаю Господарю - несподівано пролунав м'який, невизначений голос . І з'явилась постать в мантії з накинутим капюшоном.
- Хто ти ?
- Смерть.
- Ну, доволі лаконічна, ммм істота? - подумав я.
- Ем, ти прийшла мене забрати?
- Ні, дуже навіть навпаки. - мені здалося чи в голосі з'явився натяк на усмішку?
- Тоді що? І чому господар?
- Господар, бо ти власник всіх трьох реліквій, тобто Майстер Смерті.
- Ах, то це не казка?!
- Це правда, ну загальний сенс, але трохи не так, насправді вони просто були некромантами і просили моєї допомоги, тож я просто зробила послугу, про наслідки попередила тож будьте добрі далі розбирайтесь самі, якось так.
Що ж тепер про те, які можливості у вас, як в Майстра Смерті, це ви залишаєтесь тут, тобто помираєте, я можу вас: оживити , повернути в часі, збільшити магічну силу, хоча це більше в сфері моєї сестри, та все ж , власне вибирай.
- А оживити можеш лиш мене?
- Оживити можу не більше чотирьох осіб на сто років.
- І лише щось одне з переліку чи можна комбіновано?
- Як ви захочете.
- Тоді, оживи Герміону Джин Ґрейнджер, Джиневру Моллі Візлі і Гаррі Джеймса Поттера та перенеси нас у перше червня тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ятого року - наказав я , сам здивувавшись своїй холоднокровності і твердості.
- Ах, іще одне, ти можеш відчувати горокракси ?
- Так , хоча це одна з найогидніших гілок магії смерті.
- Скажи, у мені є Горокракс? І чому вона така огидна?
- Ні, у тобі його немає - пролунало, як вирок, виходить мене вбили, бо я став більше не потрібен.
- А щодо огиди, то це йде проти самої природи, магії та смерті, забагато всього вона порушує і не дає справжнього безсмертя, чим далі заходиш тим більше втрачаєш людського і божеволієш.
- Добре, тепер здається усе.
Перенось.
- Слухаюсь, Майстре - ледь почувши шепіт мене поглинула темрява.
........……………..........………
- Гаррі, Гаррі чорт забирай!
Трясця твоїй матері! Якщо я побачу, що ти ще в ліжку, то тобі буде непереливки! - почувши крик тітки, прокинувся. Вставши з матраса в очах потемніло і завалившись на двері я випав в коридор.
- Що за шум!? Хлопчиську йди сюди!
- Так тітко Петуніє - промовив вже завчену і звичну фразу і пішов на кухню.
На календарі перше червня тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ятого року, виходить все спрацювало і це був не сон, отже так, справи на найближчі дні це: зв'язатися з Гермі і Джіні, на щастя завдяки одному безпаличковому заклинанню мені для цього не потрібна сова, хоча її ще потрібно розвивати, так само, як і тіло, так ще й про всяк випадок я пам'ятаю їх адреси, ах, іще потрібно домовитися з Дурслями. Скоріше за все найкраще буде спочатку поговорити з тіткою Петунією. - думав я готуючи сніданок.
Опісля, коли дядько Вернон поїхав на роботу, а Дадлі гуляти з Пірсом, я пішов до тітоньки.
- Тітко Петуніє.
- Що?
- У мене до вас є розмова.
- Що ж говори - хмикнула вона.
- Нам потрібно домовитись, мені треба щоб ви впускали мене без обмежень в часі туди куди я хочу, звісно ж це не буде ніяким чином впливати на репутацію вашої сім'ї - вона хотіла заперечити, та я підняв руку на знак того, що я ще не договорив - так от, я знаю, що для вас я є небажаним племінником, та все ж ви хочете мене захистити і так мені відомо про вашу з мамою історію, адже колись ви були дружніми, але все зіпсувала магія, саме вона посіяла зерно розбрату між вами, чи не так?
- На жаль - відповіла тітка ледь чутно - але для чого тобі все це? Звідки? І...
чи не буде це небезпечним для тебе?
- Не буде, це я обіцяю. Складемо домовленість?
- Якщо ти цього хочеш.
- Добре тоді я почну.
- Я, Гаррі Джеймс Поттер зобов'язуюсь виконувати справи по дому які вкаже Петунія Еванс - Дурсль і чесно відповідати на її запитання, а також надати їй та її сім'ї протимагічний захист.
Натомість Петунія Еванс - Дурсль повинна надати мені свободу дій і чесно пояснити реальну ситуацію Вернону і Дадлі Дурсль, а також всі рішення, що стосуються Гаррі Джеймса Поттера узгоджувати безпосередньо з ним.
- Тітко, якщо ви зі всім згодні, то підпишіть даний документ і я відповім на всі ваші запитання - я сказав це підписуючи договір.
Взявши ручку і підписавши документ, який по закінченні процесу засвітився, тітка здивовано подивившись почала:
- Чому документ засяяв? Який захист? Гаррі, ти ще дитина куди ти хочеш йти? В чому річ? Чому в тебе такий дорослий погляд, думки й плани? І що відбувається врешті - решт!!!? - закінчила вона дещо нервово.
- Сядьте тітко.
Почнімо з документа, він засвітився, бо при його укладанні я використав магію - на переляканий погляд я пояснив - нічого страшного, лише невеликий головний біль в разі недотримання умов. А щодо всього іншого, то...
Я помер, точніше мене вбили - прикривши губи рукою вона запитала - Хто? -
Албус Персиваль Вульфрик Браян Дамблдор - для тітки це було, як грім серед ясного неба - думаю ви чули від мами казку при три Дари Смерті? - діждавшись кивка, я продовжив - так ось, це не казка. Я дістав звання Господаря Смерті і повернувся в часі. Думаю це все пояснює?
- Так і звісно ж я все поясню чоловіку і сину і...
надіюсь ти нас простиш, ще я тебе прошу, переїжджай у вільну кімнату - я кивнув вийшовши з кухні, залишилась сидіти тітонька взявшись за голову.
- Так, тепер в планах переїзд і лист до дівчат, в якому потрібно буде спробувати все пояснити.