Листи
Зібравши всі свої нечисленні пожитки, я перебрався до кімнати, вона ціліша і чистіша на відміну від того стану коли я бачив її востаннє.
Так, тепер потрібні два аркуші і ручка.
- Тітко Петуніє! - я знайшов її на кухні де вона пила чай, судячи з запаху ромашковий .
- Мені потрібні аркуші і ручка.
- Кому ти хочеш написати?
- Герміоні і Джіні, вони до кінця були зі мною , власне ми разом повернулись назад у часі.
- Хто вони для тебе, окрім вірних друзів?
- Вони мені, як сестри.
- Я рада, що тобі було на кого покластись навіть у такій ситуації. Ти збираєшся зустрітись з ними?
- Так, щойно ми домовимось про дату, час і місце, хоча скоріше за все зустріч відбудеться на Алеї Діаґон і...
Якщо що ви відвезете мене туди ?
Будь ласка! Я зможу заплатити і за це і за спокійне проживання, батьки залишили мені спадок, я не хочу додавати вам клопотів.
- Ні, не потрібно, Гаррі ми як твої опікуни мали краще піклуватися про тебе, я домовлюсь з чоловіком і Вернон відвезе тебе.
І тут мене приголомшила одна здогадка, яка пояснює таку зміну поведінки тітки.
- Стоп, зачекайте, я зараз дещо перевірю, але для цього мені потрібен фізичний контакт, можна?
- Звісно - мовила тітка здивовано.
Торкнувшись рукою до її лоба я використав ментальну магію, але не розумове мистецтво в повному його значенні, лише частково і те що я там побачив трішки шокувало мене, на тітці були чари ненависті до мене. Які явно були накладені дуже сильним леґініментом і скоріше за все на Вернону і Дадлі теж, тоді як з тітоньки вони спали після нашої розмови. Коли я розповів про це тітці, вона злякалась до того ж не лише за свою сім'ю, але й за мене, я відчув це.
- Ти - схлип - зможеш захистити нас від такого і зняти ці чари з хлопців? - плачучи й з надією спитала вона, що задовольнило мене, через те що вона прийняла що ментально я дорослий і довірилась мені.
- Так тітко - я обійняв її в бажанні заспокоїти - не турбуйтесь, тепер все буде інакше, зараз я зможу захистити і себе і свою родину, все буде добре.
- Гаррі - почув я через хвилин п'ятнадцять, вона відсторонилась і дістала аркуші з ручкою і два конверти, простягнувши їх мені тітка посміхнулась .
- Тримай, пиши своїм друзям, ми тебе підтримаєм, будь певен тепер у тебе буде справжня сім'я.
- І ще, для конспірації на людях вам краще проводитись, як і раніше.
- Добре, але фізичного насилля більше не буде.
- І через це я дуже щасливий.
- Дякую, за все це Гаррі.
- Хахахах, будь ласка тітко Петуніє.
Сівши писати листа я застиг. Краще напевно написати лише ключові елементи розповіді. Так, а тепер, почнімо.
Люба Гермі, напевно ти розгублена повернувшись додому, ще й в дев'ятирічному віці. Але, як ти вже зрозуміла, це через мене, ми ми троє повернулись через мою розмову зі Смертю, я став Господарем Смерті, думаю ти зрозумієш, до того ж тепер, нам потрібно зустрітись, подивись чи вийде тобі якось вибратись на Алею в кафе Флореана десь о 16:00?
ПС.
Надішли відповідь якнайшвидше.
Дорога Джі, буду стислим, я став Господарем Смерті і через це ми живі і в минулому, це була сила Смерті. Ми перемістились троє, тепер нам необхідно зустрітись. Чи зможеш ти бути завтра на Алеї біля морозива Фортеск'ю о 16:00?
ПС.
Швидше дай відповідь. І знаючи тебе, прошу ще не вбивай Рона, він ще нічого не зробив і якщо що з ним ми розберемось пізніше.
Склавши листи в конверти за допомогою заклинання мовенс я надіслав їх.
Це заклинання було створене мною, коли я працював аврором.
Джіні побачила листа на своєму ліжку о 14:00 коли пішла у свою кімнату після обіду. І прочитавши його, першим, що вона сказала було:
- Лишенько, тепер всі старання в вигрібну яму.
І після цього вона побігла на кухню і швиденько забравши кухоль Рона вилила його вміст в сад, а після ретельно вимила посудину.
Повернувшись до кімнати вона сіла за відповідь Гаррі.
Так, зможу, близнюки прикриють. І я рада за цей шанс на краще життя. Я рада, що ти живий.
Мовенс.
- Аргх, сто копанок чортів тобі в печінку, тобі пощастило Роне, що Гаррі мене спинив. Ууу я лише марно шукала вовчу ягоду, ще й готувала її в такій кількості і до того ж концентрат.
Після позитивної відповіді обох дівчат Гаррі повідомив Петунію і Вернона про це, попередньо знявши з нього й Дадлі чари ненависті і разом з тіткою все пояснивши.
- Так, хлопче я відвезу тебе, але для твоєї безпеки піду з тобою.
- Звісно дядьку, але під час зустрічі ви будете сидіти за іншим столиком, перед вашим з ними знайомством мені потрібно все ним пояснити. Ви згодні на це?
- Так Гаррі, згоден.
Після цих слів ми сіли вечеряти, після чого я пішов спати, завтра буде важкий день, я це відчуваю.
- Темпус - заклинання показало дев'яту тридцять, умившись і одягнувшись та зробивши собі замітку купити новий одяг, я зійшов униз і привітавшись з родиною побачив сніданок, що був вочевидь приготований саме для нього, сів за стіл.
Покінчивши зі сніданком і заваривши чай, ми перенеслись у вітальню, що було вже біля одинадцятої і доки всі зібрались, особливо я, якому було складнувато хоча б відносно пристойно одягнутись, але мені це вдалося, та не без допомоги тітки, яка віддала новенький одяг Дадлі котрий йому тогоріч подарувала бабуся і дуже сильно прогадала з розміром, на щастя на мені він сидів, як на мене пошитий. На мені були чорні штани та біла сорочка з метеликом, що було доволі прийнятно для мого теперішнього віку. Так от доки зібрались вже була дванадцята ( тітка довго не могла відшукати костюм) і через півтори години ми з Верноном вже стояли біля Дірявого Казана.
Швиденько і непомітно пройшовши через бар на задній двір, ми вийшли на Алею Діаґон і я відразу повів дядька до Ґрінґотсу, оскільки першою справою яку мені потрібно було зробити - це відвідати гоблінів і зняти з себе обмежувачі і прокляття, допоки їх не стало забагато ( як виявилося з одинадцяти років в мене понапихали цілий коктейль), а також прийняти титул лорда дому Поттерів та Стародавнього і Шляхетного дому Блеків ( принаймні допоки не витягну хрещеного з Азкабану і не пролікую його нормально) про які я зміг дізнатися лише у вісімнадцять під час пошуку документів коли я поступав в академію аврорів.
Зайшовши до середини Вернон здивовано завмер, тоді як я вирішив не шокувати його ще більше, попросив зачекати у холі.
Підійшовши до першого - ліпшого гобліна, Гаррі привітався за традицією про яку вже мало хто пам'ятає ( такі традиції лишились лише в пам'яті Св'ященних 28 родин та й то не у всіх, сам Гаррі про них дізнався випадково, через старовинну книгу яка була на книжковому розпродажі, на неї він натрапив коли шукав подарунок для Гермі і нічого не знайшовши в магазинах пішов туди і прогортавши її зрозумів, що знайшов на диво корисну книгу, зробивши копії собі і Джіні, яка теж захоче її прочитати у чому був певен, він запитав у Рона чи хоче він і собі, та той відмовився).
- Нехай золото ваше примножується, а вороги не знають милосердя.
- І хай статки ваші течуть рікою безмежжя- здивовано відповів гоблін.
- Викличте мені керуючого статками Поттерів Ґрипхука, будь ласка.
- Для цього ми маємо підтвердити вашу особу, тому потрібна трохи вашої крові, вона не буде використана для чогось іншого окрім перевірки особи.
- Звісно - сказавши це хлопець простягнув руку.
Дряпнувши палець спеціальним кинджалом гоблін опустив його на пергамент. Допоки краплі крові збиралися в слова, палець встиг загоїтись після якихось слів гобліна на їх рідній мові, на листі виступило: Гаррі Джеймс Поттер.
Після цього гоблін все ж викликав керуючого. Який прийшов і повів Гаррі у свій кабінет. І вони обмінявшись привітаннями, почали обговорення.
- Що ж, почнімо. У якій справі ви сюди прийшли?
- Мені потрібне повне магічне обстеження.
- Добре, але це коштує 15 галеонів, бажаєте оплатити зі сховища Поттерів?
- Так.
- Що ж, почнімо.
Пройшовши процедуру подібну до тієї, яка відбулася на рецепшені, лише з використанням біля ста мілілітрів крові, на пергаменті утворилось це :
Ім'я : Гаррі Джеймс Поттер.
Вік : 24 роки.
Вік тіла : 9 років.
Батьки : Ліліана Розалінда ( Еванс) Поттер ( мати)
Джеймс Флімонт Поттер ( батько)
Сіріусу Оріон Блек ( хрещений)
Аліса Елісон Лонґботом ( хрещена).
Статус крові : напівкровний.
Титули : лорд Поттер ( не прийнятий, переданий через батька ), лорд Шляхетного і Стародавньої родини Блек ( не прийнятний, переданий через хрещеного ), лорд Певерел ( не прийнятий, переданий через магічну і фізичну спорідненість та виконання всіх умов цієї родини ).
Сховища : дитяче сховище Поттерів, родинні сховища Поттерів, Блеків та Певерелів.
Власність : 25% акцій Щоденного Віщуна, 10% акцій компанії " Німбус", 50% прибутку від продажів крамниці " Все для зіллєваріння ", 30% прибутку кафе - книгарні " Магія Карпат" в Україні, останньому гроші були надані Лілі і Джеймсом Поттерами під час їх подорожі в медовий місяць, сувенірні крамниці в Шотландії, Канаді, США, Чехії, Сіетлі.
Маєток Поттерів, дім в Годриковій Лощині, дім Блек, резиденція Блек, маєток Блек, маєток Певерел, маєток Лілі і Джеймса Поттерів ( в Карпатах). * Адреси надаються додатково*.
Все, як і раніше, окрім Певерелів, але це швидше за все через моє звання Господаря Смерті і остання умова була швидше за все сама смерть. - подумав Гаррі.
- Можна? - поцікавився гоблін.
- Звісно.
Після перегляду документів , Грипхук був здивований, навіть дуже. З досвіду Гаррі знав, що робити далі.
- Мені можна прийняти титули зважаючи на мій реальний вік?
- Т...так, звісно, нам потрібно викликати керуючих Блеків і Певерелів.
- Звісно, викликайте.
Після чого Гаррі провели в ритуальний зал.
Сам ритуал не був таким легким, як здається. Гаррі став у центр залу, а гобліни розставивши камені сили по колу, почали читати на гоблідуці ( рідній мові гоблінів). Ще на перших словах Гаррі сів щоб не впасти. Біль пронизав все його тіло. Він страждав в агонії хвилин десять, хоча по відчуттям – кілька годин. Опісля Гаррі дали зілля відновлення і відійшли прочитавши коротке заклинання. І без того тьм’яне освітлення згасло. З темряви почали з’являтися духи родів. Темний лев з палаючими вогнем очима, грім і ...
Смерть
Лев був духом саме Поттерів, оскільки на відміну від загальноприйнятої думки вони були саме темним родом, темнішим навіть за Слизеринів, будучи прямими нащадками роду Певерел. А рід Слизерин був побічним. Спочатку духом їх роду був триголовий гончий, та після зміни поколінь і змішуванні крові зокрема з Грифіндором він змінився на лева.
Першим підійшов лев, принюхавшись, він поклонився і розчинився в аурі свого нового власника. Наступним був грім який крутився навколо і гарчав, допоки не схилився і увійшов у тіло, ставши татуюванням. Смерть просто кивнула і торкнувшись лоба і обдавши холодом, зникла.
По закінченню ритуалу Гаррі одягнув кільця які злились в одне і хлопець побажав приховати його.
- Добре, а зараз мені потрібен зачарований мішечок пов'язаний зі сховищем Поттерів.
Забравши торбинку і підкликавши дядька, Гаррі пішов по магазинах, а закупившись і мантіями, і традиційним одягом, причому в дуже елегантному стилі, і ще прихопивши дещо з канцелярії пішов в кафе, все ж вже була 16 година.