Таємниці-чи те,що рано чи пізно вскриється
На факультеті Рейвенклов було цікаво навчатися,хоча Гаррі розумів,що не зможе присвятити цілісінький день читанню книжок. У перший же день коли його привели до дверей,оздоблених дверним молотком у формі орла з бронзи,хлопчик зрозумів,що потрапити до вітальні буде не так то просто,бо кожного разу потрібно буде розгадувати загадку. На його скромний погляд з паролями було куди легше,але Поттер не жалівся,а став думати . " Що не старіє, не вмирає, а все нищить, забирає? "запитали в нього. У Гаррі на то була своя думка,-про Волдеморта,-та він вибрав найрозумніше:
-Час.
"Вірно. Проходь " проскреготів металевий голос, і двері відчинилися.
-Ти молодець Гаррі,що не розгубився-сказав Майкл Корнер-темноволосий хлопчик з карими очима,який був того ж віку,що і Поттер.
-Сьогодні орел поблажливий учора він загадав нам як спіймати тигра в клітку,каже однокурсник поки вони підіймаються невеличкими сходами до вітальні.
-Не так вже і складно, насправді тигри бувають у смужку-каже білява дівчинка зі сережками-редисками у вухах. - Ми з татом обов'язково би помітили такого незвичайного тигра.
Гаррі підняв брови у здивуванні та пирхнув зі сміху,перше про що він подумав заманити тигра дичиною до клітки і магією запечатати дверцята,проте відповідь була в корені невірною. А от однокурсникам репліка дівчини була не до смаку. Навколо неї немов утворився вакуум,таким чином виокремлюючи з суспільства. Хоча ніхто не виказав ані слова проти-це було видно на скислих обличчях. Вони недолюблювали дивакувату блондинку. І Поттерові на мить захотілося виступити на її захист,бо він знав як це бути вигнанцем.
Натомість він спитав її:
-Як тебе звати?
-Я Луна Лавгуд, приємно познайомитись Гаррі Поттере. Тобі якнайскоріше потрібно позбутися руйносмиків-великі блакитні очі дивляться на нього з щирим занепокоєнням.
-Що це таке руйносмики?-хлопчик вже не був здивований ,що вона знає його ім'я. Простіше порахувати тих хто не знав його з того злощасного дня церемонії Сортування.
-Ці створіння розріджують мозок. Вочевидь їх так багато, що Капелюх пав їхньою жертвою. Ти не подумай я ні в чому тебе не звинувачую. Просто хочу допомогти.
-Гаразд-По правді Гаррі не був переконаний у існуванні руйносмиків. "Стався просто збіг обставин,який ніхто не в змозі контролювати." Принаймні цим Поттер втішає себе кожен день.
Тільки тоді хлопчик звертає увагу на інтер'єр оздоблений здебільшого синім і бронзовим кольорами. Кімната кругла, дуже велика, з блакитними гардинами і м'якими кріслами, стінами з елегантними вікнами-арками, з яких відкривається чудовий краєвид на оточуючі гори, куполоподібною стелею, на якій зображено зоряне небо, і білою мармуровою статуєю Ровіни Рейвенклов в діадемі у повний зріст.
Гаррі ,після того як розклав речі у новій спальні, відвідав заняття з Гербології. Сьогодні проходили так звану пастку Диявола:
-Ще раз наголошую за можливості не підходити до цієї рослини. -суворо наказала професорка Спраут. Вона ходить поміж столів, ледь не на тарілочці підносячи матеріал і приговорює.
- Але ,якщо вже так сталося, що ви потрапили у неї. По-перше розслабтеся,рослина реагує на рух ,тому чим ви будете смикатися,тим швидше вона вас задушить. По-друге застосуйте світлові чари ,якщо немає іншого варіанту. Зазвичай рослина відпускає жертву, коли не отримує належного супротиву. Ця рослина росте у вологих і темних місцях тож сонячне світло для неї пагубне.
- Хто ж захоче посмикати цю гидоту за вусики-скривився гафелпафець Ерні Макміллан,який був у парі з хлопчиком. Поттер покачав головою і, дописавши лекцію,згодом після дзвону пішов через ряд коридорів сходами наверх у вітальню свого теперішнього факультету.
Хлопчик мав змогу дістати будь-яку інформацію,та на жаль про свого загадкового друга? так нічого і не дізнався за пару годин пролистування альбомів. Натомість в одну з ночей він зазирнув до сховка,опинившись у тьмяному світлі ламп своєї спальні. Там на нього вже чекали. Чорніша за ніч тінь умостилася на ліжку як і того разу,вона здавалася плотнішою. Гаррі залишалося лише дивуватися на теє, лишень дивом батьки не засікли підозрілу тінь під час відвідин його спальні. Однозначно Реддл підслуховував усі їхні розмови і йому не терпілося вивести люблячих маму й тата на чисту воду. Задля того він тут і з'явився.
- Перейдемо до справи :я все ще не знаю хто ти такий, тож розкажи про себе щось,якщо твоя ласка.-сказав Гаррі сівши на краєчку ліжка рівно в метрі від тіні Тома.
- Колись я був таким же самим учнем як і ти, але з деякими привілеями . Це все, що тобі потрібно знати.-відповіли йому.
-Тож ти навчався в Гогвортсі? Дай вгадаю :на Слизерині.
- Вірно. Гаррі уявив криву посмішку на обличчі Реддла.
- Але чому ти став тінню? І переслідуєш мене? хлопчик продовжує розпитувати.
- Ми пов'язані Гаррі Поттере до самої твоєї смерті. А тепер годі нам потрібно встигнути обговорити одну важливу річ поки твої батьки не завітали.
- І яку ж це? -обурено поцікавився Гаррі ,адже він почув те,що йому не дуже подобалося. Він хилив у той бік про який Поттер і мислити не бажав
- Вони не ті ,за кого себе видають. Твоя- "мати" -сказав Том з іронією в голосі,-прадавня відьма на ймення Бельдам,яка харчується душами дітей,а в твоєму випадку -магією. Рано чи пізно вона може позбутися тебе ,але спочатку їй потрібно дістатися до мене,адже один з моїх предків ув'язнив її в підвалі цього будинку. Я і решта наступників родів Рейвенклов,Гафелпаф і Грифіндор у небезпеці. У мене є спосіб її зупинити,але потрібна твоя допомога.
-Ти хочеш сказати,що серед моїх однокурсників будуть жертви, їх вб'є моя мати..-хлопчик обриває сам себе кинувшись зі звинуваченнями,якби він міг,то зіштовхнув Тома з ліжка руками,але вони пройшли наскрізь.
- Знаєш що?! Це повнісінька нісенітниця , я тобі не вірю. Волдеморт в усьому винен -він запроторив моїх батьків на десятки років ,і вони трохи тойво.-неохоче виразився Поттер. І додав:
- Але мама пообіцяла мені, що такого більше не трапиться. Той випадок з Дурслями відбувся через їхню ненависть до нас, не було іншого виходу.
- Не бреши собі Гаррі -Реддл наблизився впритул ще кілька сантиметрів, і той би торкнувся вуха хлопчика кінчиком свого носа.
- Щоб ти знав такий темний чарівник як Волдеморт позбувається своїх ворогів вбиваючи їх ,а не поневолюючи. Можеш прочитати в газетних хроніках,якщо не віриш мені. і продовжує стишивши голос до змовницького шепоту:
-Питання в тому, чи не хочеш ти запобігти непотрібним смертям?
Гаррі відповідає не вагаючись:
-Авжеж хочу.
Послідуючі слова лучилися відтінком маленької перемоги.
-Тобі потрібно поговорити з привидами дітей, яких вона з'їла. На превеликий жаль, вони не слухають мене і відмовляються говорити.
Певно, що Том не може перебувати з ними на одній території у позбавленому світла чулані за дзеркалом,яке стояло тепер у кінці коридору. Реддл не викликав належного рівня довіри у дітлахів,що загрузли у переживаннях власної смерті, жалкуваннях і безвиході. Та і йому набридло марнувати свій час на незговорливих привидів,замість цього розробляючи стратегію власного визволення. Не те щоб із хлопчиком було так вже погано,просто його душа рвалася на частини насильницько роз'єднана з основним господарем.
- Ти знайдеш їх за дзеркалом у темному чулані.
Мимоволі тілом Гаррі поповзли мурашки. "А що як це пастка? І мене ув'язнять там поки не трапиться щось трагічне".
- Ні, ми підемо разом -і раптово згадавши додав-це ж ти хотів зібрати армію тільки от я не хочу воювати,а просто поговорити.
- Згоден-тінь легенько кивнула. Гаррі простягнув руку для рукостискання раптово забувши що тінь не може бути відчутною. Проте наступної миті простягнута темна долоня набула твердості і потисла йому руку,ухопившись за пальці так як живий і теплий чоловік міг би. Вочевидь Том зміг узяти витікаючу магію з хлопчика під свій контроль і становитися відчутним. Поттер це також усвідомив нехай в неповній мірі. Він і не здогадувався,що поводиться немов протікаючий ядерний реактор. Непередбачувано,але не для Тома будучи прив'язаним до хлопця,той міг викликати реакцію,яка була йому потірібна цей запал був йому знайомий і бажання захистити хоч і незнайомі для самого Реддла,та він почав звикати до того,що Поттер для нього найдорожча тепер людина,до якої він має доступ.
- Отже, я визначив, що саме у цьому "сховку" є це дзеркало. Воно знаходиться у кінці коридору на першому поверсі пройди крізь нього як бар'єр на вокзалі Кінгс-Крос. Я буду за тобою.каже Том і щезає у тінях за дверима.
Гаррі ж нічого не лишалося ,крім як іти вказаним шляхом волочучи ноги він не певен, що відчуватиме коли знайде привидів. Він ще не готовий повірити в розказане Томом звинувачення,адже з його слів виходить його люба мати-справжнісінький монстр. Ось Гаррі чує луну власних кроків у тиші коридору,скрегіт кожної сходинки зловісний і попереджувальний,якщо оступишся -то не тільки впадеш, а постать зі голковидними пальцями, що стрекоче незрозумілою мовою і обплітає вісьмома ногами до повного знерухомлення. Ось воно схопило його за комір піжамної сорочки так,що аж чути як натягується тріщить тканина. У Гаррі перехоплює подих,серце швидко-швидко б'ється,відбиваючи ритм тріскотливих слів,що здавалися шелестом вітру,який вривався через прочинене вікно:
Цок,цок тебе покладу на зубок
Буде тобі малюче урок
Знай ,мій молодець.
скоро грі його кінець..
Поттерові хотілося крикнути про допомогу коли нелюдська рука охопила його долоню і сильно натиснула на м'яку шкіру ,де досі заживав той дивний поріз,роздираючи кігтями знову. Плоть розійшлася, і червоногарячі краплі стікали униз скрапуючи на дощату підлогу,долоню нещадно пекло .
-Пусти- пусти-прохрипів малий,стримуючи сльози болю,що поривалися скотитися з очей.
Щось прогуркотіло ,і тиснення припинилося, страшна металева рука з голковидними пальцями щезла,лишень пульсуючий кривавий поріз лишивши по собі.
-Біжи Гаррі ,я відволічу її ,не озирайся-наказує Том вигулькуючи з тіні попід сходами і зникає знов опиняючись невідомо де.
Поттер послухався і помчав до кінця коридору,де блищала скляна поверхня дзеркала , і він бачив себе з великими зеленими очима ,розчервонілого у пом'ятій бордовій піжамі.
Він не сповільняв бігу готуючись до зіткнення,але хлопчик пройшов скляну поверхню наче скрізь желе ,яке з м'яким "чвяк" виплюнуло його по той бік дзеркала. Це місце і справді нагадувало чулан,тільки от незатишно тут зовсім,волого й темно:розріджене світло Місяця проникало крізь маленьку решітку під самою стелею. Тут було старезне металеве ліжко і покривало, під яким щось ворушилося. Гаррі підняв його і жахнувся побаченому. Три маленькі скелети,що пригорнулися один до одного. На залишках шкіри почеплені чорною ниткою пари гудзиків. В черепі одного зі скелетів копошилася змія.
-Залиш їх у спокої-просичав Гаррі,відганяючи змію. Йому було гірко від думки,що історія Тома може виявитися правдою. Та докази все ще відсутні,так що він може тішитися сподіваннями на краще. Або взагалі не думати про це.
- І не подумаю ,тут мій дім-змія ощерила ікла і загрозливо випросталася вверх,вигулькуючи з дитячої щелепи .
- Знайдеш кращий-парирує хлопчик і знайшов камінь на імлистій підлозі,щоб зупинити можливу атаку просто жбурнувши важку каменюку у змію.
Сварня зі змією припинилася щойно Гаррі побачив білувате потойбічне свічіння, і три фігури з'явилися його очам :дівчинка старомодно одягнена в смішному капелюшку -її рот був відкритий у виразі жаху, інша дівчинка зі слідами сліз на обличчі з аляповатими крильцями янгола за спиною і стрічками вплетиними у волосся,а також кучерявий хлопчик у довгій підперезаній сорочці,понурий і розгублений. іБули ще привиди,але вони були безликими шарами світла.
Поттер кашлянув збираючись з думками :
- Я прийшов поговорити,чи не пам'ятаєте ви що сталося?
- Біль. Вона пришила мені очі-ґудзики сказала, що все буде добре,але нічого з цього не було. сказала перша дівчинка.
- Відьма замкнула мене у темному чулані,забувши про моє існування. Я був для неї цілий світ,поки його раптом не стало.-каже кучерявий хлопчик
- Ми думали, це тимчасове покарання за те, що просили більше необхідного. сказала друга дівчинка.
- Але ми тут так довго,що забули себе і все з дому рідного .-деякі привиди завили,заридавши вголос.
- Тихо - тихо,адже вона може почути і живому нашкодити-приструнила інших дівчинка-янголятко.
- Все гаразд я тут ,щоб допомогти- каже Гаррі,кинувши вдячний погляд на неї.
-Ти правда звільниш нас? продзеленчав надією голос кучерявого хлопчика,який возився з паском. У Поттера стислося серце у грудях,він знав,що не повинен був так розкидуватися словами.
- Я зроблю усе можливе-каже той.
- Вона сховала наші очі у предмети ,її помічники криси охороняють їх ,тому будь обережний.-каже дівчинка з крилами.
- Що як ми разом зможемо переконати її повернути вам очі? Вона ж не може вам нашкодити.-висунув твердження Гаррі не заявляючи " Бо ви мертві"
- Я боюся! зойкає дівчинка у капелюшку.
-І я теж. Вона могутня і бозна- що може зробити з нами.- зауважує дівчинка зі стрічками,підходячи ближче. Відчуття морозного холоду пройшлося шкірою хлопчика,він ледь поборов бажання відсахнутися. -Та ,якщо ти дістанеш нам очі, ми допоможемо тобі чим зможемо.
"Так, самому буде важко впоратись,але я певний Реддл на моєму боці та допоможе". роздумує хлопчик." Ще потрібно придумати як розпізнати ці предмети".
-Добре-погоджується Гаррі киваючи. Малий накриває трупи покривалом,і коли обертається привиди розсіялися ,і він був самий у темряві. Допоки голос Тома не лунає по той бік дзеркала:
- Її немає, можеш виходити. Тобі потрібно забратися звідси якнайшвидше .
Гаррі пройшов крізь дзеркало і не поспішаючи піднявся до власної кімнати дорогою коротко переповідаючи усе Реддлу. Той нічого не казав,і хлопчик зрозумів, чому за дверима його спальні чекали мати й батько, обидва розпатлані як після хорошої бійки чи гулянки абощо.
-Де ти був Гаррі? з порогу питає Лілі,її очі сяють підозрою.
-Надворі,захотілося подихати свіжим повітрям.-невимушено збрехав Гаррі відчайдушно сподіваючись на те, що йому повірять.
- У піжамі?-вигнув брову тато зміривши його з голови до ніг карим поглядом , поки хлопчик підходив і вкладався на ліжко.
-Там же холодно,ти міг підхопити застуду! накинулася рудоволоса,схопивши його за руку. Її зелені очі зупиняються на порізі,а губи сіпаються. - І де ти так поранився?
- Почекай, я заварю тобі чаю. - каже Джеймс змахуючи чарівною паличкою. За хвилинку-другу на тумбочці стоїть димлячий ароматний чай.
- Нічого, я ходив недалечко від ґанку- стенув плечима Гаррі .-необачно впав на каміння
- Реджі неси аптечку-пацюк приніс зменшену валізку з медикаментами. Мати дістала звідти якийсь розчин,покапавши ним на руку, від якого рана шипіла і пінилася,поступово затягуючись. Від неї лишилися тільки тоненькі рожеві лінії Б подібного шраму у Поттера на долоні. Хоча шрами поколювали залишковим болем
- А тепер пий чай і лягай спати дорогенький-мати помітила вагання в очах сина і насторожилася,хоча нічого не сказала.
- Чи ти хочеш щось сказати?-поцікавився батько.
- Нічого тату ,дякую за чай-слабко посміхнувся у відповідь хлопчик,посьорбуючи з кухля. Він опускає спорожнілу чашку знесиленою рукою,так недбало,що та з дзенькотом розгатилася на друзки. Дзенькіт почувся його вухам,замість побажань надобраніч. З Поттера зняли окуляри від чого зір став дедалі розмитим.
Гаррі відчув як втома навалюється на нього як скала,причавлює до ліжка знерухомлюючи під собою. Наступного ранку він просинається у рейвенкловській спальні без можливості згадати,що сталося. Тільки в загальному він знав,що йому потрібно робити хтось усередині нього був провідним маяком . Він нашептував голосом Тома:
"Перевір старі газетні вирізки про Волдеморта,вивчи викривальні чари". Поттер дослухався до порад і став шукати потрібну інформацію в бібліотеці. Дафна і Блез трапилися йому дорогою,та в них були уроки тож Гаррі не затримував їх розмовами,підходячи до столику в кутку бібліотеки. Згодом до хлопчика приєдналися допитлива Герміона і замріяна Луна,які мали вільний час.
- Ти хочеш дізнатися минуле чарівника,якого не має вживих. Це схвально,але необов'язково.
- Він все ще бродить десь, Герміоно,я відчуваю. І у мене горить шрам.
- Це знак,що небезпека поруч будь обережний Гаррі .-пишноволоса дівчинка змірила блондинку роздратованим поглядом. Вона мала його повідомити.
- Луно, тобі хіба не потрібно досліджувати своїх звірів?- каже вона до Лавгуд. Поттер пролистував газетні хроніки ,виділяючи олівцем потрібні,пробігаючись по ним очима.
- Тут також повно звірів яких потрібно вивчити. Та якщо вам потрібно побути наодинці,я піду.
Гаррі підняв очі на дівчинку. Ні-ні, вона йому потрібна інакше хлопчик за вічність не перечитає кожну статтю. Все ж багато голів працюють краще за одну.
- Ажніяк ти не заважаєш,правда Герміоно?
Вельми неохоче дівчинка кивнула вона справді не хотіла,щоб Луна забивала їм обом баки про неіснуючих створінь,але вона поважала думку Гаррі.
- Добре -дівчинка притягнула стос газет до себе і стала читати. Інші також поринули у читання . Через годину Поттер зробив важливий висновок дійсно Волдеморт не з тих людей хто залишає потенційних ворогів живими. Але,можливо цього разу він зробив вийняток,щоб якось тиснути на Гаррі у майбутньому? Отби мати можливість поговорити з темним чарівником віч-на-віч. Хлопчик струснув головою,упорядковуючи думки. Все,що його непокоїло зараз це як довести Тому, що його батьки не монстри,яких потрібно позбутися.
- Ти блідий,Гаррі ти у порядку?
Хлопчик звівся на ноги збираючи свої лахи:
- Я загубив свій щоденник ,мені терміново потрібно його знайти.
- Ти певний,що його не забрали наргелі?-поцікавилася Луна- Вони можуть ховатися серед старих речей і кімнатних рослин. Я бачила одного у своїй спальні.
Герміона закотила очі:
-Не буває ніяких наргелів ,Луно. Гаррі вірогідно забув свій щоденник у валізі чи під подушкою.
-Так, дякую Герміоно. Подробиць не треба.
Дорогою до спальні Гаррі наштовхнувся на Снейпа в коридорі.
-Поттер якраз із тобою я хотів поговорити.-професор повів хлопчика до порожнього класу. Чоловік дістав лист зі складок чорної мантії,в яку був одягнений, і простягнув його малому зі словами:
-Мені потрібно ,щоб ви передали своїй матері цей лист-помітивши невиказане питання "Навіщо?" в очах збентеженого хлопчика той пояснив:
- Очевидно, бо моя пошта не доходить до вашого будинку. І не намагайтеся відкрити листа,інакше ви пожалкуєте про це-інтенсивний чорний погляд пришпилив Гаррі до місця. Хлопчик зміг посунутися тільки тоді, коли мантія Снейпа промайнула крізь дверний прохід ,і зачинилися з лязкотом двері. Те що відбулося нещодавно підбурило Гаррі до дій ще більше. Він засував штори навколо ліжка і сів на ньому.
-Лакуеум домус-,проказав хлопчик стискаючи чарівну паличку в руці. Цього разу він опинився у вітальні,де обійнявшись сиділи батьки. Поттер-старший запустив пальці в волосся жінки лагідно масажуючи їй голову,яка покоїлася в нього на колінах . Він помітив сина першим. Гаррі підходить ближче до них.
-Сохатику? Щось сталося?
- Мій професор зіль та настійок попросив передати ось це. Хлопчик простягнув його татові,той бере його і одразу відкриває. Тому одразу пече в долоні невідомий прокльон.
-Ау! Джеймс дме на свої долоні і трусить ними ,роняючи рудоволосій на обличчя. Але її не обпекло.
-Вибач,його адресували мамі.-Гаррі шарпає ногою вбік і несміло сідає у крісло,що стоїть неподалік
-Дай-но сюди-мати схопила лист,сівши прямо і обпершись об спинку дивану. Вона витягує руку з листом трохи перед собою і читає:
"Лілі,
Пробач мені, я був недалекоглядний ,коли не послухав тебе. Досі не можу повірити ,що ти жива. Ми можемо зустрітись? Бажано без твого чоловіка.
Северус Снейп"
-Він хоче зустрітися зі мною Джеймс ,і я думаю дозволити йому-вирішила жінка.
- Проте звідки тобі знати,що він планує? схрестив руки на грудях Джеймс і вперився важким поглядом у постать дружини.
Лілі мовчить задумливо закусивши губу.
- А що не так?-питається хлопчик подаючись уперед.
- Бо Снейп-смертежер,слуга Волдеморта-заявляє тато.
- Але чому він викладає в Гогвортсі?-дивується син.
-Не знаю Гаррі,та судячи з останнього,що я читав про нього, він був виправданий і знаходиться під протекцією Дамблдора. Можливо той завербував Снейпа в обмін на інформацію про Волдеморта. - Чоловік задумливо чухає потилицю.
-Твоя мантія у Дамблдора чи не так?-жінка скосила погляд на чоловіка.
- Думаю забрати її при нагоді-кивнув Джеймс-Я нещодавно листувався з приводу цього з Альбусом.
- Це зроблю я і назначу зустріч зі Снейпом-вона повернула голову до Гаррі- Я надішлю відповідь через Хайді. Тобі не потрібно ні про що хвилюватися.
- Гаррі, у тебе хіба немає занять сьогодні?-ніби згадавши ,що у сина взагалі-то ще йде робочий тиждень ,питає Лілі. Джеймс поруч нею зник з поля зору хлопчика.
- Я вже закінчив і сьогодні п'ятниця..а! Ха-ха! Тату !-Поттер-старший тим часом підкрався до сина ззаду і залоскотав того.
Малий сміявся до сліз намагаючись вивернутися з цупких пальців чоловіка,що грали по його ребрах .
- У нас є справи Джеймсе-заявила Лілі.- Будь слухняним хлопчиком Гаррі. Вона підійшла до нього і огорнувши щоки хлопчика своїми долонями ,легенько цьомнула малого у чоло.
- Слухаюсь боссе! Не сумуй ,сохатику.- і вони обидва роз'явилися у вихорі апарації,залишаючи Гаррі на самоті.
Настав час для Гаррі,він піднявся до своєї кімнати знаходячи Тома,що буденно вмостився на ліжку.
- Я вже думав,вони ніколи не підуть.
- У мене є новини-каже Поттер і переповідає почуте .
- Не скажу, що здивований таким ходом подій. Та скажу тобі одне - не влізай в їхні справи. Роби своє ,наприклад ,вивчи нарешті Ревеліо.-сказав як відкусив Реддл, як же важко достукатися до хлопчика за межами цього кишенькового світу. Але змішана магія тут допомагає тіні зміцнитися.
- Це що таке?-питає Гаррі.
- Викривальне закляття,що повертає первісний вигляд об'єкту,який було зачаровано. Я допоможу тобі в його освоєнні.-відповідають йому
- Ммм. Це може може бути корисним у моїх пошуках зниклих очей. То почнемо?-він підняв чарівну паличку,яка цього разу перемістилася з ним до сховка.
-Спробуй очертити букву "Р" чи рунічний знак Райдо, якщо точніше і навести кінчик палички на будь-який предмет у кімнаті-контролює дії хлопчика Том,ставши за його плечем.
- І скажи "Ревеліо" .
Гаррі навів її на тумбочку:
-Ревеліо!-тумбочка зморщилася і стала дощечкою обплетеною віковою павутиною. Гаррі відсахнувся.
-Це несправжній світ ,Поттере. А ілюзія,що повинна заманити такого довірливого хлопчика як ти у пастку-Реддл не знущався,просто констатуючи факт,але Гаррі все одно образився,склочно піднявши стиснуті кулаки.
- Ні-ні я не вірю ,мама б ніколи не вчинила так зі мною!- тупнув ногою Поттер.
- Може й так але те не змінює очевидного- цей світ омана ,подібний до реального,але й антиутопічний як підвал,що ти бачив.
- Гаразд ,але як мені повернути тумбочку? Гаррі турбувався про те, що скаже мати, коли викриє його витівку. Чи розізлиться вона як зазвичай робили Дурслі.
Томова рука раптом стисла долоню Гаррі,що напружено тримав паличку. І координуючи рухи хлопчика,вона парою складних визерунків повернула тумбочку на місце.
-І що мені кожен предмет розчакловувати?-роздратування хлопчика було великим,адже його нахабно використали як інструмент,без спросу.
-Необов'язково ,тобі потрібно кастувати закляття на кулеподібні предмети як-от перли,м'ячі.-зазначив Реддл.
- Це звужує коло пошуків - киває Гаррі,та це означало ,що йому потрібно пробратися до батьківської кімнати. Він не гаючи ані хвилини часу спускається униз і нишпорить пошуфлядках комоду,знаходячи там косметичку. У ній є багато цікавого, якщо можна так сказати перлина м'ячик для пінг-понгу і набір для шиття у коробочці,катушка з ни нитками. Поттер наводить паличку на знайдені круглі предмети і з прискореним серцебиттям промовляє Ревеліо:
Його нудить, адже замість означених предметів він бачить заспиртовані очні яблука. Відірвані рожеві з вкрапленнями крові нерви вусиками сплетені одне з одним,слизова очних яблук блищить ,наче вони були дістані з тіла кілька хвилин тому. Він біжить до найближчої вбиральні і випорожнює шлунок,у стравоході гірчить кислота. Хлопчик відкриває кран і сполоскує проточною водою рота ,аби полегшити свій стан він бризкає водою на обличчя і часто-часто кліпає намагаючись позбавити себе огидного видовища. Та коли він повертається,то дві пари очей дивляться в нікуди. Том мовчки допомагає Поттеру знову зачаклувати їх у перлину та м'яч. По закінченню він сказав:
-Ти віднесеш це привидам потім коли знайдеш третю пару очей і нам потрібно начаклувати їхні копії,щоб відьма не кинулася шукати одразу
- Угу-тільки і міг пригнічено кивнув малий,але "може то хтось підкинув,ну не може любляча мама бути монстром ". Гаррі був на межі відчаю і як міг боровся з ним видумуючи будь-яке навіть безглузде виправдання,та більше заганяв себе у кут. Попри сміливість він би не наважився запитати у матері про очі,це сюрреалістично неправильно і зламало б його. Він поскладав речі на місце і пішов до кімнати ,узявши з собою якусь книжку,в яку особливо не дивився. Думки кружляли навколо одного питання: чому тоді він досі живий, якщо його мати вбивця? На сьогодні з нього досить пригод. Реддл тактично відступив, так що Гаррі й забув про його присутність.
Поттер написав батькам записку тремтячою від емоцій рукою
"Я лягатиму раніше " - він зупинився на мить перед тим як начеркати:
"Люблю вас обох".
Хлопчик провалився у нервовий сон, під час якого йому снилася постать матері з довгими голковидними пальцями. Вона схопила його за пояс, пригортаючи до себе
- Куди ти біжиш Гаррі? Не кидай свою маму.
- Лишилася суща дрібничка..приговорює мати ніжно, в її руці блиснула голка,що повільно наближалася до очей Гаррі. Він безсило забився у її хватці,але тільки ранив себе,бо довгі залізні пальці впилися в шкіру,залишаючи злі подряпини та синці.
- ТИ Ж НЕ ХОЧЕШ ЦЬОГО, МАМО Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ. Сльози бризнули з очей, хлопчик почувався зрадженим. Увесь світ у мить перекинувся догори ногами,залишаючи тяжкість у грудях.
-Мені потрібні твої очі щоб ти лишився зі мною назавжди. Дорогенький мій скарбе-шепоче відьма притискаючи губи до вушної раковини малого.
-НІ
Гаррі просинається у поту і дрижить від холоду,ковдра сповзла з нього,а мантія ,у якій він заснув, зім'ялася. Проте хлопчик зневажав власний вигляд поспіхом освіжившись у ванній . Подробиці сну зблідли заховавшись у підкірці свідомості. Поттер не хоче перетинатися з матір'ю,він не готовий,що ,накинутися на неї зі звинуваченнями,помститися за шкоду що вона нанесла бідолашним дітям. Чи щоб вона стерла йому пам'ять,щоб все стало як раніше.
Хлопчик ходив як сомнабула занурений у власні думки. Друзі намагалися розрадити його, він навіть пограти у плюй-камінці,але робив це без ентузіазму.
-Ти засмучений - сказала блондинка.
-Так-просто говорить він нічого не пояснюючи.
Луна не допитувала його як Герміона ,бо здавалося щось знає.
- Я теж сварюся з батьком,але ми завжди миримося. Мені самій здається,що інколи я все руйную,але це не зовсім так. Ми робимо так разом. І теє шкідливо передусім для нас самих.
- Дякую. Гаррі кивнув на пространні слова дівчинки,що дивилася на стелю божевільним поглядом.
***
Хлопчика веде староста факультету Гафелпаф -Беатріс Хейвуд - прямо до портрету поруч із кухнею,яка схована за натюрмортом з фруктами. Гаррі там був буквально учора, коли не зміг заснути і попросив ельфа зробити йому чашку какао. Та вертаючись до вітальні Гафелпафу -це дуже затишна та гостинна кімната. Безліч жовтого навколо, глибокі крісла, невеликий тунель, що веде в спальні, які мають круглі двері, як днище бочки.
-Тобі тут сподобається ,будь обачний ,якщо ти непрвильно постукаєш у двері тебе обіллє оцтом.
-Діггорі ще тиждень ним пахнув на позаминулих вихідних-сміється білява дівчина штурхаючи у бік свого колегу Седріка-сіроокого темноволосого юнака. Поттер пирснув зі сміху,але йому було не так весело як хтось міг подумати в очах причаївся смуток. В Гаррі був чутливий слух,так що він дістався спальні без перешкод горіхові і золоті тони нагадували йому дім ,аж защемило серце рослинний орнамент на вікнах і вихід на квітучі оранжереї. Дуже файний краєвид, мабуть хлопчик залишиться тут.
Пізніше він рознайомився з Джастіном Фінч-Флечлі та Сьюзен Боунс. Джастін- магглонароджений,а тітка Сьюзен- Амелія Боунс -правозахисниця в Міністерстві Магії.
Вони відвідували разом заняття і були зовсім не проти коли інші знайомі та друзі Гаррі приєднувалися до компанії.
Їх було семеро Джастін ,Герміона ,Сьюзен, Луна Блез і Дафна. Раптово сходи що вели на верхній ,четвертий поверх змістилися і учням довелося спуститися вниз. Темні дубові двері відкрили за собою не менш темний коридор зі зловісними статуями і чадними факелами,що спралахнули вогнем варто було компанії ступити усередину коридору
- Ми не повинні тут бути -тихо сказала Герміона .
-Чому?-запитав Гаррі.
-Це заборонений коридор! прошипіла Дафна дивуючись дурості хлопчика.
-Ну вже вибач ,я вірогідно був відсутній на частині промови-парирував Гаррі.
-Нам потрібно повернутися.- сказала Боунс.
Нявчання відвернуло усіх від суперечки. Коло їхніх ніг сиділа полосата довгошерсна кішка з червоними очима,роздратовано помахуючи хвостом.
-Кішка Філча, тікаймо ,поки він на не знайшов!
Група студентів бігла підтюпцем до кінця коридору налетівши на замкнені двері.
-З дороги-Герміона вийняла чарівну паличку і притиснула її кінчик до висячого замка.
-Алохомора!
З тихим "клац" двері відчинилися ,і усі втиснулися у прохід замикаючи за собою двері. Гаррі притис вухо до дверей слухаючи йде за ними Філч або ні.
Хтось смикнув його за рукав мантії.
-Там. Там. заїкається Джастін,термосячи тканину Гарріної мантії.
-Цербер!-верескнула Дафна. Герміона затиснула собі рота ,стримуючи крик.
-Що ? не зрозумів Гаррі,піднявшись на носки туфель, щоб побачити ,що відбувається. За їхніми спинами стоїть величезний трьохголовий собака. Три слиняві морди мають гострі зуби і тіло моцне з великими як чотири дубові колоди лапи з кігтями.
-Як цікаво ..- протягнула Луна.
-Він нас зжере!-загорлав Блез і наплювавши на те, що йому призначать покарання , вилетів за двері. Поттер був згодний обрати Філча ,якщо стоїть вибір між відсидиться з Цербером в кімнаті і отримати нагоняй. То краще друге.
Тварюка не очікувала,що людей буде так багато, переводила погляди трьох голів з одного на іншого блідого як полотно студента.
-Тікаймо! З гарчанням і гавкотом пес очуняв кинувшись на них . Один за одним учні кулею вистрелили за двері. Останнім був Гаррі, якому не пощастило замикати двері
-Гаррі!
Сьюзен,Джастін і Герміона навалилися на двері причавивши величезну лапу. Створіння ображено заскавчало і відсунуло кінцівку,натомість пхаючи морди
-Тисни.-скомандував Гаррі і компанія навалилося з силою на двері. Ще одне зусилля,двері зі скреготом замкнулися. Запихані студенти заспокоювали дихання.
- Ви це бачили?-якось дивно Лавгуд дивиться на Герміону.
-Ти теж бачила?
- Це чудовисько складно не помітити- каже Джастін утираючи піт з чола.
- Я не про те ,він стояв на ляді -махає рукою в бік небезпечної кімнати пишноволоса дівчинка.
- Він щось охороняє. - заявляє впевнено Гаррі ловлячи думку за хвіст.
- Напевно -стенає плечима Грейнджер.
- Але тримати Цербера небезпечно. Я повинна поговорити з тіткою про це-рудоволоса дівчинка роздратовано підтискає губи. Нас ледь не загризли.
- Ти права,та тобі не цікаво ,що там охороняють?-Поттер повернувся до неї.
- Нам авжеж цікаво, але зберегти життя мені здається найважливішим. -урезонює всіх Дафна що стояла неаодалік підслухавши розмову. До неї звернулися похмурі погляди.
- Я бачила в газеті ,що нещодавно намагалися пограбувати банк Грінготс,але нічого не взяли цю річ перенесли, як думаєте? Так слова Герміони зворушили пам'ять Гаррі, і він пригадав уривок з Щоденного Віщуна.
- Не знаю,але планую дізнатись-каже Гаррі піднісся душею,нарешті нова загадка,яка відволіче його від руйнівних думок. Він лише сподівався,що ця пригода буде менш небезпечною за попередні, з позитивно вражаючими результатами. Принаймні хлопчик на теє дуже сподівався.
Новий день буде новою віхою його життя.
