Зустрічай свій факультет (частина 2)
Перший день у компанії першокурсників Слизерину з самого початку був невдалий. Згадати хоч те як Гаррі переселявся з одного гуртожитку в інший під невдоволене освистування учнів Грифіндору,які не хотіли відпускати свого Героя. Гаррі тоді встигли добряче напоїти маслопивом розбавленим з вогневіскі;захопленому веселощами хлопчику було важко спускатися до похмурих просочених вологою підземель. Але це не завадило йому помітити деталі,відмінності між факультетами. Ніхто не горлав "З нами Поттер!"-більшість стримано кивала у вітанні. Дехто ж зі нового факультету крадькома тягнувся до палички готовий проклясти нічого не підозрюючого хлопчика. До нього майже впритул підійшли двоє старшокурсників,які представилися старостами. Вони несильно схопили хлопчика під руки і потягнули за собою крізь натовп, що розходився по обидва боки. Гаррі був посаджений на чорний шкіряний диван і був змушений витерпіти нудну лекцію про тутешні порядки. Хлопчик робив вигляд ,що слухає уважно і вдумливо. Натомість він розглядав гобелени, що зображують подвиги знаменитих слизеринців,та Поттер прикіпів поглядом до одного зі сценою вбивства єдинорога. Потоплена у болотному світлі ліхтарів ,ця вітальня сильно відрізнялася від червоної вітальні Грифіндору. Зізнатися червоний нагадував йому потік крові ,що перемішувався з золотом. Гаррі навіть відчував запах заліза,який переслідував у періоди самоти. Тут же не дивлячись на наявність камінів було холодно і незручно.
Поттер вже встиг зарекомендувати себе як гострий на язик відлюдник у компанії галасливих грифіндорців,які вибовкували те, що думали в обличчя. Там хлопчик був такою собі визітівкою порядності і стриманості , тут же чомусь до нього ставилились з тихою відразою. Гаррі не бачив це по їхніх позбавлених емоцій обличчях,але відчував. Рон попереджав, що Слизерин - розплідник темних чаклунів, зокрема тих ,які присягали Волдемортові на вірність. Гаррі бути чесними зараз це хвилювало найменше,от стороння увага доводила до лютої трясучки. Така мовчазна і пильна,яка переслідувала усю дорогу до спальні першокурсників. Тільки кисла й перекошена від злості пика Мелфоя розрадила його ненадовго піднявши хлопчикові настрій. В напівтемряві коридору Поттерові заступив дорогу незнайомий однокурсник. Гаррі невдоволено покосився з-під окулярів на смаглявого і темноволосого однолітка. Мабуть він не розчув його імені, чи як варіант зовсім пропустив офіційне знайомство. Принаймні Гаррі не зобов'язаний повторюватися і вільний робити те,що заманеться поки про це не довідалися за межами факультету.
-Чого витріщився,немає чим іншим себе зайняти?- Поттер грубувато звернувся до хлопчини, який стояв прихилившись до одвірка у спальні для першокурсників.
-Чому ти опинився на Слизерині,Поттере? Тобі тут не місце-чесно напряму видав загальну думку той хлопчик і посунувся убік, пропускаючи Гаррі повз себе. Останній чисто на рефлексах уникнув підставленої підніжки так невимушено й просто наче очікував цього; тільки піджаті губи сигналізували,що такому вітанню він не радий.
-Оце вже мені вирішувати-кинув Поттер перевіряючи наявність своїх речей коло ліжка. Він поспіхом перевдівся в оновлений одяг, всівся на постіль і демонстративно відгородився від іншого хлопчика шторами забажавши передрімати. Сьогодні заняття починалися післяобід, тому Гаррі міг дозволити собі відпочити . Нехай однолітки думають ,що хочуть. Гаррі ж мабуть почне писати листа батькам, розповість про останні дні у якості грифіндорця і про початок його навчання як слизеринця,хоча мало було чого писати. Сьогодні варто було пережити урок з зілля та настійок і польоти." Що може піти не так. У мене можливо все " -підвів підсумки Гаррі,переглянувши свій оновлений розклад. Але, чи буде ставлення до нього більш м'яке зараз коли він змінив факультет? Чи буде Снейп продовжувати цю безглузду війну? В горлі хлопчика зібралася гіркота,так, з деяких поки невідомих причин його штурхатимуть раз за разом. Точнісінько як у часи життя з Дурслями: від нього чекатимуть найменьшої помилки, за яку вчепляться наче бульдог тітки Мардж. Як не старайся- долі не зміниш ,коли вже записали у вороги,значить то надовго. Йому доведеться тримати удар попри все.
Через годину невдалої спроби позбутися метушливих думок Гаррі зібрав сумку і вибіг зі спальні . Цього разу шлях до кабінету був значно коротший. На уроці Гаррі побачить своїх друзів з попереднього факультету і з журбою думатиме про те ,що доведеться працювати проти них.
Так само як минулого разу Снейп увійшов так,що чорні мантії майоріли за ним під час ходи,а кожен крок відлунював у цілковитій тиші кабінету. З минулого уроку першокурсники дізналися, що дотримання загальної тиші може й не поліпшать, але точно не погіршать становище.
-Сьогодні вашій увазі я представляю зілля забуття. Проте той хто з причин власної недолугості не здав зразок зілля від фурункулів буде переробляти зілля повторно.- чорні очі вп'ялися в Лонгботтома,який не відважився зустрітися поглядом з професором натомість нервово заламував руки. Зрештою Снейп просканував поглядом весь клас.
- Ті ж хто виявили деякі потуги до варки зілля прошу дослухатися :я двічі не повторюватимусь. -гаркнув професор зупинившись на Гаррі : - Поттер!
Вигук змусив хлопчика підняти голову:
-Які інгредієнти входять до складу зілля забуття?
Краєм ока Гаррі побачив як Герміона простягнула руку догори. З ледь чутним зітханням він промовив:
-Вода з Лети,ягоди омели ,валеріана і стандартний інгредієнт.
-Втішно чути ,що наший герой все ж відкривав підручника.-Снейп зміряв Гаррі поглядом,його похвала різала не гірше шліфувального паперу .
- А ви чого сидите? Записуйте!-ревнув професор на дітей, майже безпристрасно той розвернувся до іншої жертви. Рона. Гаррі щиро хотів допомогти своєму другові викрутитись зі скрутного становища і жестами намагався підказати правильну відповідь.
-Скажіть містере Візлі скільки крапель води з Лети необхідно додати в зілля та на якому етапі?
-Е, я не певен,що знаю.. дві краплі мабуть. Герміона несхвально качала головою,не опустивши піднятої руки: вже вкотре її знаннями грубо знехтували.
-Як прикро, можливо втрата п'яти балів навчить вас готуватися до уроку ретельніше.-нота вдоволеності почулася у голосі професора,коли той раптово додав,розвернувшись корпусом до Гаррі. - А за вашу підказку Поттере ви затримані на відпрацювання увечері, сьома година. Гаррі очікував, що йому так просто не минеться. Та можливо він дізнається причину ворожості професора до нього.
Хлопчик мовчки кивнув зі свого місця,не зважаючи на глузливий шепіт за спиною. Вирізнявся з усіх задоволений ситуацією Мелфой. Той тільки і чекав коли Гаррі схибить і гримасував:
- Догрався ґа Потті?! Роздратований чорнявий хлопчик сціпив зуби,щоб не лихословити перед професором.
Абияк Гаррі написав лекцію про зілля забуття і у пригніченому стані збирав лахи на наступний урок.
-Дякую тобі, та не варто було-скуто віддячив Поттерові Рон. На що хлопчик в окулярах лишень понуро зітхнув, підхопивши сумку на плече. "Хотів зробити краще, а сталося як завжди". Йому зовсім не хотілося б знову чистити мітли. Єдине, що б поліпшило йому настрій-політ на метлі.
Був ясний прохолодний день, і студенти йшли травичкою, яка шелестіла під їхніми ногами, до рівненької галявини навпроти забороненого лісу, дерева якого похитувалися вдалині. На учнів вже чекала вчителька.
Мадам Гуч неквапливо пройшлася між нестройним рядом першокурсників,відмічаючи гострим зором відсутніх. Кожен з дітей нетерпляче переминався на своєму місці.Цього разу столи і обладнання для чищення мітел були відсутні. Натомість по праву руку кожного хлопчика і дівчинки були покладені мітли. У Гаррі пекло руки від бажання взятися за руків'я мітли стрибком осідлати її та злетіти у височинь, туди далі до гостроверхих башт,що оточували озеленену площу для польотів.
-Щоб узяти мітлу простягніть правицю над руків'ям та скажіть впевнено і чітко. Вгору!-скомандувала вчителька і її мітла стрибнула прямо в руку. Студенти в свою чергу вигукували наказ, що ледь вирізнявся серед більшості голосів. У Гаррі вийшло прикликати мітлу з першого разу. А от у інших були з цим неабиякі проблеми мітли звивалися і вібрували лежачі на землі.
-Вгору ! Мітла Рона різко сіпнулася і піднявшись гепнула йому в обличчя. Гаррі зі співчуттям подивився на те, як перший товариш схопився за вдареного носа. Більшість слизеринців глузливо сміялася з рудого хлопчика,який зрештою зміг узяти мітлу в руку. Його тон шкіри від збентеження зливався з кольором волосся. Герміона намагалася раз за разом безуспішно наказувати своїй мітлі зрушитися:
-Вгору! Чи то через страх опинитися в небі чи то через несправність, дівчинці довелося самій нахилитися і самій підібрати мітлу.
-Головне не бійтеся мітли,вона відчуває ваш намір! -Гаррі спромігся підбадьорити своїх друзів.
Невіл природньо боючись висоти не зміг домогтися від своєї мітли бодай якогось руху. Інші грифіндорці не відмітились особливою вдачею.
-Ти допомагаєш і нашим ворогам, Потті -прошипів Драко його очі блищали від злості. І все тому, що переважна більшість прислухалася до думок Поттера. А Драко волів би бути популярнішим за Хлопчика- Що -Вижив.
-Стулися Мелфою!
У слизеринців справи йшли дещо краще: той самий сповнений пихатості Драко прикликав свою мітлу майже одночасно з Гаррі. Його друзі-підлабузники пробасили в один голос і їхні мітли підстрибнули і відкотилися убік. Гаррі приснув зі сміху дивлячись на розчаровані обличчя Креба, Гойла та Пансі. У Блейза та Нота вийшло прикликати мітли з другої спроби завдяки Гарріним підказкам .
Тоді мадам Гуч показала, як треба сідати на мітлу, щоб не сповзти з неї, і пройшла вздовж рядів, перевіряючи, чи міцно тримають учні свої мітли.
Гаррі й Рон були втішені, коли вона дорікнула Мелфоєві, що той неправильно тримає мітлу. Поттер же отримав схвальний кивок і додаткові п'ять балів для факультету.
- А тепер, після мого свистка, щосили відштовхуйтесь від землі, — давала настанови мадам Гуч. — Міцно тримайте мітли, підніміться на метр чи два, а тоді відразу приземляйтеся, нахилившись трохи вперед. Слухайте свисток! Один!.. Два!..
Аж тут Невіл, стривожений і переляканий, що не зуміє злетіти, зненацька, не дочекавшись свистка мадам Гуч, з усієї сили штовхнувся ногами.
- Назад, хлопче! — крикнула вчителька, але Невіл уже полетів угору, немов корок, що вистрелив із пляшки. Ось він піднявся на чотири метри… шість метрів. Гаррі бачив Невілове сполотніле обличчя й нажахані очі, що дивилися, як кудись провалюється земля, бачив, як Невіл роззявив рота, сповз на один бік і…
БАХ! Удар, страхітливий хрускіт, і ось уже Невіл незграбною грудкою лежить обличчям у траві. Його мітла й далі шугала вгору, а згодом стала поволі посуватися в бік забороненого лісу, аж доки зникла з очей.
Мадам Гуч схилилася над Невілом, і її обличчя також поблідло.
- Зламав зап'ясток, — почув Гаррі її бурмотіння. — Давай, хлопче, підводься, все гаразд.
Вона обернулася до решти учнів:
- Щоб ніхто навіть не рухався, доки я не заведу цього хлопця до лікарні! Залиште мітли на місці, якщо не хочете, щоб вас негайно вигнали з Гоґвортсу!Тоді можете навіть не мріяти про Квідич! Ходімо, любий.
Невіл із заплаканим обличчям, підтримуючи зламану руку, пошкандибав услід за мадам Гуч, яка супроводила його, обійнявши за плечі.
Тілько-но вони відійшли трохи далі, як Мелфой розреготався:
- Кльово йому розквасило пику, га? Засміялася й решта слизеринців,окрім Гаррі,що невдоволено підібгав губи.
- Стули пельку, Мелфою! — крикнула Парваті Патіл.
- О, захисниця Лонґботома? — глузливо мовила Пенсі Паркінсон, слизеринська дівчина з бездушним обличчям. — Я й не думала, що тобі, Парваті, подобаються товстенькі заплакані писклявчики.
- Дивіться! — гукнув Мелфой, метнувшись уперед і вихопивши щось із трави. — Це та ідіотська штучка, яку баба прислала Лонґботому!
Він підняв руку, і на сонці зблиснула кулька.
Герміона вигукнула:
- Поверни це Невилів Нагадайко.
- Тебе ніхто не питає бруднокровка задрипана-виплюнув Драко, блискаючи очима.
-Дай-но сюди, Мелфою, — спокійно проказав Гаррі,йому уривався терпець хотілося отак взяти і розбити Мелфою носа за ці огидні слова. Всі зразу замовкли,очікуючи,що буде далі .
Мелфой огидно вишкірився:
-Карочє, я покладу це десь тут, щоб Лонґботом потім підібрав — наприклад, на дереві!
- Дай сюди! — ревнув Гаррі, але Мелфой скочив на мітлу і злетів у повітря. Він не брехав, бо таки справді вмів добре літати. Зависнувши нарівні з найвищим гіллям дуба, Мелфой гукнув:
- Давай, відбери його, Поттере! Гаррі вхопився за мітлу.
- Ні! — закричала Герміона Ґрейнджер. — Мадам Гуч звеліла не рухатись!Ще зламаєш собі щось!
Гаррі не зважав. Кров пульсувала йому в скронях. Він скочив на мітлу, щосили підстрибнув — і зринув у повітря. Вітер куйовдив йому волосся і розвівав його мантію. Гаррі нестямно зрадів, усвідомивши ,що нарешті ширяє в повітрі гордовитіше за орла. Хлопчик у своїй стихії — це було так,як він очікував! Він трішки підняв держак мітли, щоб злетіти вище, і почув верески дівчат і захоплений вигук Рона.
Круто розвернув мітлу, щоб зустрітися віч у віч з Мелфоєм.
Мелфой був ошелешений.
- Віддавай, — крикнув Гаррі, — бо зіб'ю з мітли!
- Невже?! — спробував глузувати Мелфой, проте його обличчя виказувало тривогу.
Гаррі якимось чином знав, що робити. Він нахилився вперед, міцно стиснув мітлу обома руками, й вона понеслася на Мелфоя, мов спис. Мелфой насилу ухилився, а Гаррі ще раз круто розвернувся й зупинив мітлу. Дехто внизу заплескав у долоні.
-Тут, Мелфою, тебе не врятують ні Креб, ні Ґойл! — вигукнув Гаррі.
Мелфой, здається, і сам це розумів.
- Тоді лови, якщо можеш! — крикнув він і підкинув скляну кульку високо вгору, а сам помчав назад до землі.
Мовби на уповільнених кадрах, Гаррі побачив, як куля шугнула вгору, а тоді почала падати. Нахилившись, він спрямував держак донизу і наступної миті пішов у круте піке, доганяючи кульку. у вухах йому свистів вітер, а з землі долинали зойки учнів. Гаррі простяг руку й піймав кулю над самісінькою землею, — саме вчасно, щоб вирівняти мітлу і м'яко впасти на траву, надійно тримаючи Нагадайка.
Серце Гаррі опустилося швидше, ніж він сам. До учнів бігла професорка Макґонеґел. Тремтячи, Гаррі звівся на ноги.
- Скільки років у Гоґвортсі, а я ще ніколи!… — розхвилювавшись, професорка Макґонеґел насилу могла говорити, а її окуляри люто виблискували: — Як ти посмів, ти міг скрутити собі в'язи!
Більшість студентів грифіндору вступилися за Гаррі. І на його подив Блейз теж захистив його поки всі інші слизеринці відмовчувалися.
- Пані професорко, він не винен!
- Мовчіть, міс Патіл!
- Але Мелфой…
- Досить, містере Візлі… Поттере, йди за мною!
Покірно плентаючись слідом за професоркою Макґонеґел, яка йшла до замку, Гаррі помітив переможні обличчя Мелфоя, Креба і Ґойла. Він уже знав: тепер його відрахують. Хотів якось виправдатися перед професоркою, але йому немов заціпило. Професорка Макґонеґел простувала, навіть не озираючись, і Гаррі був змушений бігти підтюпцем, Щоб не відстати.
Оце й усе. Він не протримався і двох тижнів. Через десять хвилин пакуватиме речі, навіть не зустрівшись на відпрацюванні зі Снейпом. Тепер хлопчика виженуть раніше, ніж він придумає собі виправдання.
Професорка та хлопчик піднялися зовнішніми, а тоді внутрішніми мармуровими сходами, а професорка Макґонеґел не озвалася й словом. Відчиняла двері і йшла коридорами, а Гаррі жалюгідно дріботів за нею. Може, вона веде його до Дамблдора. Гаррі згадав чутки про Геґріда, якого відрахували, але дозволили йому бути ключником. Гаррі міг би стати його помічником. Йому аж закрутило в шлунку, коли він уявив, як Рон і решта учнів будуть учитися на чарівників, а він тим часом тягатиме за Геґрідом його торбу.
Натомість вона відвела його до кімнати з Кубками й нагородами:
-Якби ви були на моєму факультеті я б вимагала від вас зіграти в Квідич на позиції шукача.
-Чому ми тут професоре?-Поттер все ще думав про покарання: напевно йому доведеться щонайменше натирати кубки до блиску.
-Ваш батько грав у сбірній Грифіндору свого часу.
Вона вказала на найближчий кубок,на якому Гаррі розгледів ім'я:
"Джеймс Поттер 1972-1979 ,переслідувач".
-Так, мені батько розповідав про це.-Тепле почуття струїлося Поттерові в грудях від згадки про один з днів Часу історій.
Обличчя Макґонеґел спохмурніло,Гаррі ладен був вкотре розвіяти впевненість у батьковій смерті, тільки б не чути жалісливих оповідок. Він щасливий, бо якраз має батьків.
-Ви також думаєте, що мій батько помер ?Це не так професорко, він і моя мати живі. Їх прокляли ,так, але заховали живими у підвалі . Мені випадково вдалося знайти їх і врятувати!
Обличчя професорки витягнулося від невимовного здивування. Бодай що її хвилювало,воно лишилося всередині. Мабуть цілком зрозуміло,чому Капелюх так вагався з вибором факультету для Гаррі. Усі вони раді прийняти його у свої лави.
-Тоді я певна: вони пишаються вами містере Поттер незважаючи на те ,де ви опинитесь.
-Так я думаю. В будь-якому разі дякую,що показали мені його нагороду. Гаррі щиро всміхнувся краєчки окулярів блиснули в тьмяному світлі факелів. Йому всміхнулися більш стримано.
-Скажу чесно Поттер Ви природній ловець,я попрохаю професора Дамблдора надати вам дозвіл грати за команду факультету за умови, якщо ви будете дотримуватися правил і будете присутні на усіх тренуваннях.
Вона хотіла ще щось додати ,та промовчала. Мабуть вона як і його нові друзі не була б рада, якщо він гратиме за слизеринську команду . Та він і не хотів би записуватися до команди самотужки. У Гаррі були причини так вважати:все ж грифіндорці можна сказати прийняли з відкритими обіймами,-але слизеринців вони на дух не переносили. І це було більш ніж взаємно.
-Дякую ,професоре-вони розійшлися, і випадково Гаррі натрапив на допитливого Рона,якому й розказав усе з пересердя під насуплене обличчя Драко,що ошивався неподалік ,та вдіяти нічого не міг. Слизеринці були також приголомшені новиною і змирилися з перебуванням Поттера на факультеті. Поки він приносить користь для них,то його не чіпатимуть.
-Було б чудово,якби ти грав у нашій збірній.Фред і Джордж кажуть,що шукач у нас повний профан.
Невдовзі була вечеря під час якої Поттерові довелося покинути Рона і сісти поруч з Блейзом серед слизеринців. Забіні ж ставився до Гаррі дружньо на відміну від Драко,який шепотів щось своїм амбалам,точно плів інтриги проти однокурсника і його компанії . Але увага Поттера прикута на Снейпі,що сидів за викладацьким столом поруч з Квірелом і Макґонеґел. Було цікаво чи вона переповіла розмову з Гаррі іншим вчителям окрім Дамблдора. Бо повсякчас на Гаррі хтось та й оглядався. У якийсь момент Снейп зник з поля зору,натомість ледь перелякавши Гаррі до гикавки, коли з'явився точнісінько позаду.
- Підіймайтесь Поттере, ваше покарання невдовзі відбудеться .
Гаррі зрозумів без слів,що потрібно йти за професором. Разом вони спустилися до підземнль і дійшли до кабінету зіль та настійок.Коли професор та учень ввійшли факели запалали яскравіше,виокремлюючи банки й склянки з частинами тіл різних створінь. А у Гаррі по хребті пройшовся озноб від того що йому доведеться зробити.
- Ви не будете сортувати інгредієнти ще чого доброго наплутаєте і мені доведеться все за вас переробляти. Натомість чищення казанів без магії прочистить вам мізки.
Гаррі довелося взяти один казан з тих, що бачив і приступити до роботи. Він всівся за першу парту перед столом похмурого вчителя. Снейп зайнявся перевіркою робіт, якщо судити по великій кількості пергаменту і червоних чорнил на кожному з них.
Гаррі хотілося в'їдливо сказати:
"-Який жаль що жоден шампунь вже не поліпшить стану вашого волосся"-та грубити професору означало підписати собі смертний вирок. Натомість ,поки Гаррі тут, можливо він докопається до правди. А ввічливість -це перший ключ до успіху,-щось підказувало як правильно вчинити,щоб домогтися бажаного.
- В чому річ професоре?Що змушує вас ставитись до мене як до ворога?
Професор підняв на нього очі,відриваючись від читання домашньої роботи якогось горе-студента :
-Причина проста:ви підриваєте дисципліну.
-Наче Мелфой не робить те саме,це він підкинув голки дикобраза до Невілового казана на минулому уроці-буркнув Гаррі і наполягав на своєму: - так чому я повинен відповідати за це?
Гаррі перевів дихання і виказав,майже все ,що накипіло:
-Мені шкода, що я лишень подумав ,що можу триматися строю,вивчати досконало ваш предмет. Він мужньо витримав важкий погляд Снейпа,що сканував очима-омутами.
-Ви ніби й маєте щось, окрім звичної тирси в голові. Так зрозумійте: я бачив ваше намагання підказати щось іншим учням. Поки вони відповідають на мої запитання, доброї послуги вам це не зробить. Ви помиляєтеся, думаючи, що тут заховано щось більше.
Землисте обличчя Снейпа зі роздратованого виразу втратило будь-які емоції.
Гаррі усім нутром відчув ,що йому брешуть і це його починає неабияк злити, так і хотілося крикнути:
"Неправда! Ви недоговорюйте мені усього!" І тут Гаррі раптом згадав про одну з розповідей батька про загадкового "Нюніуса",якого той так недолюблював. Мати ще тоді коротко відрізала "-Годі балачок про Северуса".
"От пазли зійшлися!" Всередині немов вибухнув фейерверк. Наскільки велика ймовірність, що людина з історій і та, що перед ним -його професор зіллєваріння??
-Я не мій батько ! Неважливо , що сталося раніше між вами,але мене це не обходить! Це низько і боягузливо звинувачувати когось непричетного до свого минулого! Владнайте розбіжності між собою врешті-решт!
-Ви багато про себе думаєте Поттер,якщо вважаєте,що мертвих можна повернути.-Жовчне зауваження професора лише підтвердило Гаррині підозри . Він правий:через неможливість помститися його батькові проеціює ненависть на Гаррі. З чим той не хоче миритися.
-Повірте мені, вони обидва живі-живісінькі . Можу сьогодні ж написати батькові про те,що вам досі болить!
Дивна емоція промайнула на обличчі професора. Гаррі не певний,що це могло бути ,коли зазирнув у чорні очі. Втіха,бо він все ж виявився правий, заграла йому всередині.
-Геть з класу Поттер -процідив Снейп , на останньому слові він ледь не прокричав над хлопчиком. Того й гляди схопить нещасного і жбурне на землю, отак по-магглівськи. Натомість він стояв уперши руки в парту і утримував тремтіння від бурхливих емоцій, що от-от поллються через край:
-Геть!
Гаррі не треба було повторювати двічі. Приголомшений своєю маленькою перемогою він зібрав нечисленні речі й вийшов за двері. Дістався до гуртожитку Слизерину; варто згадати, що з Гаррі поводилися досить чемно, з загальної картини вибивався тільки Драко,який дивно шкірився й тихо гиготів. Гаррі звузив на нього очі. Щось недобре,однозначно якусь шкоду цей малолітній сноб влаштував. Гаррі не очікував меншого,проте піднявшись до спальні ,він побачив те,що не на жарт розлютило його.
На ліжку лежала розпатрана фігурка маленького Гаррі. Подекуди на голові й маленьких руках стирчали тоненькі голки,наче над нею намагалися проводити ритуал Вуду. Подекуди наповнювач ляльки пролізав крізь шви.
-А Потті спить із лялькою,з собою Потті спить! -прокричав викривальний голос Драко на усю вітальню.- Що за самозакоханий виродок!Може одна голка вставить тобі думки на місце!
Гаррі кипів усередині і стиснув кулаки . Спочатку Мелфой нападав на його друзів,а тепер намагається дістати його. Він так просто не вийде з цього. Баста!
-Дуель -виплюнув він,підійшовши впритул до Драко. І вигукнув-Негайно!
Поттер розвернувся і відміряв кроками відстань достатню для протиборства. Паличка горіла йому в руці, так і хотілося проклясти маленького лиходія,а заодно запевнити інших,що він не безпомічна жертва." Ще побачимо, хто кого поб'є. "Адже самовдоволена пика білявого хлопця -це не показник його майстерності в дуелі. Жвавий шепіт позаду не збив уваги жодного з учасників майбутнього двобою. Беззаперечно кожному з присутніх було цікаво дізнатися про результати.
Драко стояв по той ,бік витягнутий наче солдат по струнці ,його чарівна паличка вже була націлена на Гаррі. Напад стався швидко. Спалах закляття засяяв сріблястим у напівтемряві вітальні.
-Еверте статум !
У чорнявого хлопчика не було часу думати,він не міг накласти захисні чари. Тому він використав спритність власного тіла.
Трісь!Поттер відскочив убік і закляття вдарило в вазон ,що стояв на темному буфеті біля стіни ,розколовши той на друзки. Поттер не став би атакувати подібним закляттям надто хвилюючись про те, що міг би розгатити ненароком вікна і спричинити потоп. Так і не відмахнувшись від видіння того як озерна вода топить разом усіх присутніх, Гаррі прицілився і змахнув паличкою. Він згадав одне з заклинань,що показував йому батько. "Твій безпрограшний варіант"як той казав хлопчикові.
-Експеліармус!
Вжик!Червоний струмінь попав точно в ціль під здивовані вигуки усіх присутніх. Закляття було таким сильним, що вирвало не тільки саму паличку але й частину рукава. Рука ж Мелфоя вигнулася настільки неприродньо ,що грозила лишити вивих зап'ястка. Білявий хлопчик зігнувся та завив від болю,а Гаррі переможно здійняв руку,впіймавши паличку суперника.
-Ах ти гад!-прогундосили в два голоси Креб і Гойл. До них приєдналася і Пансі,що вовком дивилася на Гаррі:
-Ти поставиш його на місце Драко, от побачиш!
-Ти правильно вчинив Гаррі. Ницим було спотворювати твої речі-сказала Асторія Грінграс і задерла гордовито носа.
-Мелфой, ти не брехав про ляльку ? Просто не віриться- Мілісента Булстроуд зігнулася навпіл від сміху.- Але він тебе побив!
Інші ж перемовлялися тихцем між собою і оцінююче приглядалися до Обраного.
Альма -староста Слизерину підвищила голос перебиваючи гамір, який оселився у вітальні :
-Все, годі! Тут вже нема на що дивитися. Час йти у ліжко.
Драко не зійшов з місця все ще шокований своєю поразкою,він заколисував своє бойове поранення;на його обличчі розквітли червоні плями сорому. Підійшла староста факультету й сіла на обитому темно-зеленим стільці:
-Мелфою, йди сюди я огляну твою руку-і поманила білявого хлопчика за собою на миттю тому звільнений диван.
Молодшокурсники страдальницько зітхнули і всі,окрім Драко попленталися спати.
Гаррі пішов за Блезом який мимохіть поплескав його по спині. Наче він погодився з методами перевиховання такого сноба як Мелфой
-Йому часом не завадило б помовчати.
-Так не завадило б ,-кивнув Гаррі. Він все думав,що зробив недостатньо. "Мелфой не заплатив ціну збитків" -мстива змія всередині ощерила ікла. "Потрібно зробити щось таке,щоб він не забув протягом усього свого жалюгідного життя". Поттер жахнувся цій думці,що пронизала його свідомість і міцно тримала подібно ланцюгу .
Він прибрав безлад на своєму ліжку, повисмикувавши дурнуваті голки з тіла маленького Гаррі;сам же хлопчик перевдягнувся в шовкову піжаму і влігся ,натягнувши ковдру до підборіддя. Більше того вечора Поттер ні з ким не розмовляв,не було до того належного бажання. Гаррі розчинився у думках,що припливали та залишали його голову в непевності."Їхня прихильність така ж сама як текучість води в річці-непостійна і мінлива. Єдине ,що цілком утримає її-страх і повага" . Так хлопчик і заснув впавши у яму забуття. Йому нічого не снилося вночі. Натомість зранку Гаррі прокинувся від галасливого вереску Драко,який спав на сусідньому ліжку.
-АААААААА! Приберіть від мене це! Заберіть! -почувся плескіт і рвучкий кашель. Хтось намагався увібрати легенями повітря,але вдавився блювотинням,що вирвалося зі шлунку.
Гаррі чимдуж намагався зрозуміти,що відбувається. Та різке пробудження тримало мозок у тумані спантеличеності. І він був не один такий :інші заспані хлопці не квапилися допомагати.
Лишень потім Гаррі зумів піднятися і розібратися в ситуації. А справа була в тому,що рвучко відкинута ковдра була просякнута кров'ю і блювотою. Драко на перший погляд був неушкоджений,але страшенно переляканий. Смертельно блідий, з блискучими від лихоманки очима і дихав швидко-швидко наче пробіг марафон. Гаррі не одразу помітив труп великого щура, що валявся у підніжжі ліжка. "Якого біса!"-думав собі хлопчик,розглядаючи криваву сцену з шоком і відразою. Йому нестерпно хотілося вимити руки наче він сам був забруднений кров'ю,бризки якої розтягнулися зміями або стрічковими хробаками лізли йому по ліктях. Зелені очі з розширеними зіницями прикіпіли до трупа. Живіт тваринки був розрізаний від горлянки до геніталій: кров'яна суміш органів тягнулася полосою ,дотикаючись до простирадла. І судячи з великої червоної плями на піжамі Драко,труп щура раніше лежав на його грудях. Та Поттерові здається,що то Мелфой лежить розпанаханий надвоє. Це його органи блищать у тьмяному світлі ,його кров скрапує з країв рани і розтікається всюдибіч. Гаррі поспіхом закриває очі,його нудить, та він витримує кількадесят секунд . Коли хлопчик наважується побачити знов-розпатрана тушка щура і блідий, закляклий від переляку Мелфой зустрічаються його погляду.
Того ранку Гаррі так і не заговорив. Він машінально вмився, вдягнув мантію зверху темно-сірого джемпера і чорних штанів,нашвидкоруч пов'язуючи сріблясто-зелену краватку. "Звичайний шкільний день і нічого більше",-заспокоював Гаррі своє бунтівне нутро. Протягом сніданку він теж був тихий як зокрема Мелфой. Від пихатості останнього не залишилося і сліду. А сусіди й не намагалися з ним заговорити ошелешені хто та яким чином підсунув "подарунка "Дракові під носа. В них були свої підозри:можливо Поттер вчергове вирішив помститися йому. Зрештою ніхто не міг бути цілком впевненим в цьому,адже Гаррі був на вигляд не менш шокований за них. Першокурсники Слизерину були такі тихі, хоч у вухо бгай. Але це не все:з невідомих причин ранкова пошта не прибула вранці як завжди за сніданком,совині сідала вгорі над різьбленими химерами виявились порожніми.
Дамблдор проголосив зі свого місця:
-Містере Філч перевірте совятню.
Старий завгосп поспішив виконати доручення. Він почовгав з місіс Норіс до виходу з Великої зали. Двері з гуркотом зачинилися за ними
Тоді у ці приблизно двадцять хвилин очікування вирішувалося все.
Ніхто не був готовий до того, що Філч повернеться з новиною:
-Усі сови захворіли,деякі з них мертві ,директоре.
Гаррі відчув страшенне відчуття дежавю,коли Велика зала зазвичай сповнена галасу студентів поринула у стан цілковитої тиші.