Possession of your Nightmare ( Poisoning to love)

Після декількох миттєвостей загальної тиші почався шторм,який здійнявся серед школярів . Молодші курси вважали здебільшого очепятку - обмовку капелюха нічим іншим як дотепний жарт ,дозволивши собі хихотіти в голос. Старшокласники жваво перешіптувалися між собою про те, що сталося,висували нечувані гіпотези; більшість студентів-випускників кидала  запитальні погляди  на вчителів вимагаючи роз'яснень . Викладачі були не менш збентежені ситуацією ніж діти. Єдиний хто принаймні зовні залишився спокійним як не дивно директор. Він прочесав бороду і дивлячись на той зненацька влаштований балаган підніс вишукану різьблену паличку до горлянки:

-ТИША!- пророкотів його голос над залою ,перебиваючи студентів так, що від сили його забринів посуд на стільницях.

Гаррі, який посеред цього хаосу нерухомо  сидів на ослінчику аж підстрибнув. Ну от догралися, тепер хлопчику дадуть зворотній квиток. Хіба Поттер винний,що капелюх виніс цей дивний вирок. А як не він ,то хто тоді,це ж Гаррі вдів цей старий мотлох. Малий поринув цілком у свої думки не чуючи розпоряджень директора аж доти схованому безпечною темрявою йому навколо різко впечаталися фарби Великої Зали і всіх тих витягнутих обличч .

-Попрошу всіх вчителів на термінову нараду .Професорко Макґонеґелл заберіть Сортувального Капелюха .Щоб заспокоїти раптовий приплив паніки Гаррі закрив очі поспіхом. Голос  у свідомості почав рахувати від одного до десяти розтягуючи голосні, підіграючи Мелфою,який вже більше змахував на кузена, що надувся й реготав наче метис індички та свині.

Приплив магії сколихнув хлопчикові волосся,він почувався як кулька,що повільно наповнюється повітрям аби зробити що, вибухнути? Вилетіти звідси геть, розбиваючи вітражне вікно аби зникнути від надмірної уваги. Вона віддавалася зудом по всьому тілу,заважала,а серце лякала. Горло у Поттера стиснулося так що туди кнат би не проліз. Тільки бухкає усередині і тече розплавлена магма крові. "Погано,дуже погано" самий директор вручить Гаррі зворотній квиток.

-Всі учні залишаються на місцях-Гаррі відчув як блакитний погляд вперився йому між лопаток. Хлопчик незручно повів плечима нервуючи ще більше.

-Мадам Помфрі, огляньте містера Поттера.

Він різко повернув голову до стільця, що проскреготів праворуч від нього так чутно, здавалося репнув по самих хлопчикових мізках. Хлопчик почав рахувати аби не піддатися спокусі зробити те,про що згодом неодмінно пошкодує:

"Раз., два., три., чотири п'ять і".

-Ми йдемо тебе тебе шукати !-тоненькі голоси приєдналися до розміреного цокоту підборів і внутрішнього голосу невідомої сили,яка тримала хлопчика у цій реальності,що шмат за шматом розсипалася сотнею маленьких павучків. Уява малювала як ті розбігалися по темних закутках і вили собі павутиннячко,от маленькі лапки труться одна об іншу зі виразним стрекотінням. Воно змішувалося з надокучливим плямканням,що видавали тіні. Вони гризли когось ,їхнє воркотіння ставало дедалі виразніше. Ні, це просто зголоднілі від стресу учні накинулися на їжу з варварським апетитом поглинаючи вишукані страви  .

-Містере Поттер, дихайте !-наказали хлопчикові над вухом.

Холодний струмінь пронісся по тілу ,Гаррі закляк ,проте натомість відкрились очі,які вперилися у відьму в чепчику і білому одязі.

"Мадам Помфрі -медсестра- прочитав він по губах не довіряючи своєму слуху.

-Можеш встати ?Хлопчик машінально  кивнув не роздумуючи більше необхідного .

-Ходімо дорогенький,я тебе до ладу приведу- чомусь її тон нагадав йому мамине звертання ,та й ця посмішка така доброзичлива ."Тебе ніхто не скривдить"-обіцяла вона.

Він не пам'ятав шлях від Зали до Лікарняного Крила-туди саме вони прямували ,щоб якось зібратися з думками Гаррі намагався порахувати кількість пройдених сходинок чи факелів,що траплялися. Після Світлої зали йому здавалося ,що він потрапив у Всесвіт артхаус-фільму,оповитий сирістю,невиразністю в котрому немає місць для інших кольорів тільки-сірий або чорний. Чим вище Гаррі підіймався, тим сильніше заступало почуття приреченості,наче от зараз явиться відьма з того жахливого провулку і почне здирати нігті один за одним і складувати на тацю.

-Дивись яка краса зібрана ,органів ти своїх не побачиш ,але запевняю,що вони будуть ідеальні-прошамкала карга,її госрий ніс понюхав повітря над нігтями,а рот скривився в акулячій посмішці . Таця з закривавленими нігтями дрижить в старечих руках , викликаючи тихий лязкіт.

Проте поруч з хлопчиком йшла медикиня ,притримуючи за спину. Він сіпається. Малий не міг уникнути контакту навіть як би й захотів ,тримали міцно-не втекти.

-Отак, містере Поттер,сідайте на постіль.- медсестра підвела хлопця до вільного місця близ її кабінету і поводила над його тілом паличкою,її сухі губи тихо шепотіли діагностичні закляття. Після ж  вона відійшла до такої ж білої шафки зі запасами еліксирів. -  Я принесу вам заспокійливого. У вас шоковий стан, тому вам потрібен відпочинок.

-Але ж ,що я- хлопець не встиг договорити бажане як медсестра опинилась напроти нього з тацею на якій виставлені зілля. Він  замовк зустрівши строгий погляд мадам Помфрі,яка наливала зілля у склянку і пхнула йому в руки,змушуючи взяти без нарікань. Поттерові дісталося щонайменше півфлакона заспокійливого  замість води і ряду невідомих зіль на додачу. 

-Все на потім,я впевнена все вирішиться якнайкраще. Тим часом поки малий насилу ковтав гірку суміш жінка перевіряла наявність запасів зіль,щось їй підказувало,що пацієнтів як не з нервовим зривом, то з безсонням буде значно більше( включно з нею самою)  -Вам про це не варто турбуватися.

Якщо бути чесними йому полегшало: відчуття запаленого гніту або електромережі звелося нанівець,-хлопчик полегшено зітхнув. Медсестра принесла йому піжаму ,в яку той швиденько перевдягнувся й заліз під ковдру. Сон прийшов до нього щойно Гаррі закрив очі.

***

Тим часом у кімнаті директора виникла велика суперечка щодо ситуації,яка склалася.

-Ви бачите, що він зробив Альбусе -гарчав Снейп- Малий ще до свого зарахування спаплюжив честь школи, та навіть перевершив свого батька!Тепер Сортувальний капелюх не підлягає реставрації!

-Ви серйозно думаєте, що зодва прийнятий до школи учень може зламати чари накладені Засновниками?-подав голос професор Флітвік,поки Дамблдор  бурмотів усі доступні відновлювальніі чари .

-Борода Мерліна, це повнісінькі нісенітниці!-ахнула Помона Спраут,сплескуючи в долоні. Вона не думала ані секунди,що першокурсник ,-нехай навіть дитина з пророцтва,- буде здатним поламати древній артефакт:

-Я радше повірю, що зв'язуючі чари прохудилися.

-Будьмо чесні з моменту винайдення капелюха минуло більше 900 років. Жодні  речі не здатні зберегтися у незмінному стані хоча б 300- сказала професорка Макґонеґел з наукової точки зору,нехай їй самій  важко було усвідомити втрату вагомої реліквії часу Засновників. Декан Грифіндору чіплялася за розсудливість з усіх сил,як показала дійсність, ніщо в цьому світі не вічне(якщо виключити існування Філософського каменя,який днями вона та інші співробітники надійно сховала від потенційних зловмисників) . Мінерва намагалася запевнити себе і колег,що те,що сталося цілком природній процес деградації чарів. 

- Так-так, ви пр-праві професорко Макґонеґел-озвався Квірел з темного кутку. Такий непримітний, він тихцем спостерігав за усіма в кімнаті,і вів бесіду із Господарем у своїй голові. Відверто кажучи ситуація з капелюхом інтригувала і розважила. Давно пора було позбавитись від сумнівного давнього шматку тканини. До того ж тепер коли Директорові додалося проблем,то непомітно прослизнути до Каменя буде в рази простіше.  -  Пер-ршокурсник не міг би зламати ча-ари засновників власноруч.

- Цього варто було чекати -зітхнув Альбус ,оправляючи півмісяцеві окуляри,що з'їхали на самий кінчик носа. Старий склав руки. В голові царували невеселі думи,навіть магія Старшої палички виявилося безсилою. Директорові доведеться днями й ночами напружено працювати з відділом Таємниць,щоб отримати хоча б шанс повернути Капелюх до ладу.

І пророцтва Трелоні тут були на диво вірні:

- Темні буремні часи наступають, і це тільки початок:завтра нам чекати мертвих сов. Післязавтра з лісу зникнуть єдинороги. 

 - Тільки хіба ми були до цього готові? -професорки Вектор і Бербідж обмінялися між собою однаково гарячковими поглядами. Панічний страх помалу морочив голову усім присутнім. Жоден вчитель не уявляв і у страшному сні,що одного разу доведеться самотужки виносити дітям вирок .  

- Списки характерних для кожного Будинку питань були складені ще 200 років тому на той випадок, якщо з надбанням школи щось трапиться-подав замогильно нудний голос професор Бінс, який раптово з'явився у кімнаті.  

- Це саме наш випадок- задумливо кивнув Дамблдор. 

-  І де ж вони ?-прогрохотів Гегрід,утираючи пітне чоло носовичком-скатертинкою. 

- Я перевірю в Архіві директоре-зголосилася мадам Пінс і дістала з-під складок мантії довгий сувій і скористалася пошуковим закляттям:

- У секції номер три! - переможно всміхнулася бібліотекарка. За кілька миттєвостей в руках у кожного вчителя з'явилися копії "анкетування" першокурсників.

- Отже..- прокашлявся Дамблдор, відсуваючи цілком безкорисний їм зараз Сортувальний Капелюх:

- Будемо проводити опитування . Дітей потрібно відправити до належного факультету.-різко оголосив рішення глава Гоґвортсу.

- Так ,це буде довше, але якщо ми об'єднаємо зусилля,то все вдасться - потер руки Філіус пункт за пунктом переглядаючи свій сувій. Чарівник вважав за краще командну роботу, адже кілька голів працює краще, ніж одна. Так що до кінця  вечірнього бенкету вони встигнуть розселити бідолах-першокурсників,які розгублено стоять перед очима усіх інших студентів. 

- Як все ж таки добре, що більшу частину Сортування Капелюх протримався -присвиснув професор Кеттлберн. Сторінки пергаменту м'яко шурхотіли при перегортанні з одної на другу. 

- І що ви хочете сказати Поттерові зійде з рук такий вибрик?!-Северус навіть не намагався читати написане всю ситуацію він вважав абсурдом,грою одної шальної фігури,яку на щастя не мав перед очима, щоб власноруч вибити зізнання з голови маленького нахаби. Той цілковито нагадував свого батька,ні цей малий навіть перевершив найогидніші очікування зламавши реліквію засновників! Мордреда лисого як йому це вдалося?! Професор зілль та настійок не вважав зламаний Капелюх на йменні Гаррі простим збігом обставин. Поттер так чи інакше відповідальний за колапс,і він має бути покараний.  Одного разу Снейп доведе його причетність, можна сказати тепер у нього була ціль, в яку можна вдаряти стільки разів, скільки заманеться. І не важливо, що думають інші професори,він не відступиться поки не дориється до правди  . 

- Більше того я вам скажу: містер Поттер сам вирішить, на якому факультеті навчатиметься-спокійним розміреним тоном відповідає Дамблдор, складаючи руки будиночком на своєму столі.  Директор в жодному разі не підозрював Гаррі,він ладен був повірити,що хлопчик обдарований усіма якостями,які очікували засновники. І того було важко приєднати до конкретного факультету.

- До того ж йому як нікому іншому потрібна соціалізація з нашим світом, і тому передусім, я думаю дати Гаррі можливість побути у кожному Будинку. Потоваришувати з усіма,щоб почуватися затишно.

- Ви при своєму  при своєму розумі директоре, як ви це собі уявляєте? скип'ятився професор зіллєваріння. Такий присуд вибив з колії не тільки його одного. Такий фаворитизм різав очі усім. Навіть завжди лояльні до думки директора Помона й Філіус збентежено переглянулися. 

- Він і так виділився серед усіх і цього Ви вважаєте замало - підняла брови Макґонеґел. Їй не вперше чути дивні оголошення від Голови Гоґвортсу,тим не менш викликало сумніви.

- Його слава проклята! Бідний хлопчик проклятий на все життя- верескнула Трелоні. Він для провидиці був суцільною купою нещасть і  приводом напророчити щось жахливе. Іншого студента б вона так часто не піддавала "випробуванням долі"про що й наголосила.

- Ой, які дурниці-відмахнулася Помона від сусідки. От кому такий розклад до душі,цінне дитя тепер буде серед її борсуків. Чи це не прекрасно?

- Навпаки,-блакитні очі директора загадково блищать з-під окулярів-половинок.- Я думаю це буде корисно для нього. Він матиме змогу об'єднати всіх нас,нам треба переконатись, що Капелюх не дарма віддав свою магію.

- Як це розуміти ?-очі всіх присутніх вчителів звернулися до директора.

- Тепер Сортувальний Капелюх -звичайнісінький предмет одягу,- і до нового віднайдення нам треба розраховувати на власні сили.

Директор знав, про що саме хотіли дізнатись його колеги,та він сам тонув у здогадках без точних відповідей. Щось невідоме "встромило" у артефакт кігті залишивши прогалину,що не може загоїтися.  Магія капелюха просто витікла назовні, розсіявшись у просторі,як кров,що просочила стіни замку. Це знамення,але, що конкретно воно означало- покаже час, директорові ж варто бути дуже пильним. Та най буде так. У всього викладацького складу був довгий тяжкий вечір,який обросте купою чуток на пару місяців вперед.   

***

Гаррі прийшов до тями наступного ранку,він вже встиг прийняти вранішню дозу ліків і перший сніданок у лікарняній постілі, якраз перед тим ,як до нього завітав директор.

- Як ти почуваєш себе, мій хлопчику?-запитав Дамблдор споглядаючи на хлопця з-під півмісяцевих окулярів.

- Дякую, мені вже краще- Гаррі щосили намагався забути сон, який наснився. Там Капелюх шматує пацюк,що розмовляє високим холодним голосом до хлопчика і недобро блискає червоними очима.

-Ти наступний! В якусь мить опиняється білявий сноб Мелфой,він голосно сміється  підбираючи крису і гладячи проти шерсті. Створіння шкрябає йому долоні до кровоточивих порізів, тоді Драко починає рюмсати і обертається на Гаррі;їх обох огортає зелене світло, від якого саме хлопчик і прокинувся.

Він намагався  стримати цікавість і дивився прямо в очі старого-хоча чого йому чекати? Певно що після оздоровлення його відішлють додому. Хлопець був збентежений почувши ласкавий тон і передусім добру звістку :

- Протягом наступного місяця тобі доведеться обрати до якого факультету ти приналежиш. Тобі дано можливість проживати і вчитися у всіх будинках. На цьому тижні ти проживатимеш у Грифіндорі,потім -Слизерин,далі -Рейвенкло, після ж підеш у Гафелпаф. Можеш переглянути розклад після того як закінчимо нашу бесіду.

Гаррі кивнув.

- Чи не хочеш ти розповісти мені що небудь? Поттер хотів було покачати головою проте згадав.

- Я би хотів написати батькам.

- Ти можеш зробити це пообіді,а тепер, якщо мадам Помфрі не має заперечень, ти можеш відвідати свій перший клас .

- Не маю. Містер Поттер доволі швидко видужав і я можу тільки радіти цьому-посміхається медсестра забираючи із собою спорожнілі флакони та інший посуд

"Чари  9:00" було оголошено в розкладі, у Гаррі на все про все лишилось п'ятнадцять хвилин він швидко перевдівся з піжами  у блакитну сорочку і чорні штани, взяті зі стопки речей викладених на стулі поруч з ліжком,там висіла і його шкільна сумка повна підручників.  Домашні ельфи  опікувалися ними добре.  На свіжевипрасуваній мантії з'явилася нашивка лева червоно-золотого  -факультету грифіндору,який прийняв хлопчика у свої лави. 

- Свою валізу ти відшукаєш у спальні  башні Грифіндору -твій староста Персі Візлі проведе тебе туди після уроку. Зараз же я відведу тебе до кабінету професора Флітвіка -викладача мистецтва Чарів.

- Дякую вам, директоре-Гаррі пішов слідом за Дамблдором,перекинувши сумку через плече. Хлопчик справді задавався питанням орієнтування у стінах замку: так багато коридорів, сходів йому траплялися дорогою. Як тут не заблукати,чи не провалитися під  раптово зниклу сходинку,безліч живих портретів і картин висіло на стінах замку, освітлених чадним полум'ям різьблених кам'яних факелів. У Гаррі не було часу роздивитися їх усіх як слід,він намагався не відставати від директора, який йшов широкими кроками уперед. 

Аж тут поперед носом у Гаррі з лязкотом виник ротатий чоловічок з лихими чорними очима, що висів у повітрі, схрестивши ноги

- Малий пронира Поттер,старовинного капелюха до дір протер,нема Сортування,а значить ніяких проблем-привид( як здогадався хлопчик)  гучно розсміявся і загрюкотів обладунками, у які вліз і горланив:

- Поттер скапелюшив капелюха -оце веселуха!

- Півзе геть!-прогремів голос директора, і привид просочився крізь стіну.

- Це Півз- наш полтергейст. Стережись його Гаррі. Він не дружній з молодшокурсниками. Тільки Кровавий Барон і я можемо його контролювати.-повідомив директор білому як сніг від жаху Гаррі. Той лишень кивнув не довіряючи своєму голосу в цей момент. Він гадав ,що міг би мекати наче козенятко,чи зривався би на фальцет.

Вони якраз підійшли до кабінету Чарів разом із групою першокурсників з Рейвенкло, що поспішали зайняти місця поближче до вчителя.

Гаррі попрощався з директором і увійшов до класу добре, що кожен учень зайнятий приготуванням до уроку тому уваги з їхнього боку було мінімальне,навіть тоді коли Гаррі всідався і заскреготіла стара лава на якій він влаштував сумку,як такий собі бар'єр від допитливих сусідів. По праву руку від Гаррі сиділа Герміона біля неї вмостився Невіл за два місця від русявої дівчинки сидять Рон та Шеймус якщо малий не помиляється.  

- Привіт -скомкано вітається Гаррі до Герміони.

- Привіт Гаррі! Чи все з тобою гаразд? Я хвилювалася, що після  бенкету ти так і не прийшов. Того не повинно було статися..-вона подарувала йому співчутливий зажурливий погляд

- Все гаразд,цього тижня я навчаюся з вами.-озвався хлопчик дістаючи підручник,перо й чорнильницю,чарівну паличку він поклав останньою .

- А далі?-дівчинка вхопилася за недосказаність і воліла дізнатись усе тут і зараз.

- Я буду в Слизерині та інших факультетах,поки не зрозумію ,який мені підходить-Гаррі стенув плечима.

- О,ну це серйозно, і все ж мені приємно бачити тебе тут ,не зважаючи як надовго ти з нами-вона відвернулася сконцентрувавшись на кафедрі де взібравшись на десяток товстих книг стояв низенький чоловік і обводив усіх присутніх орлиним поглядом сірих очей. Він роздивлявся і вітав кожного студента на якому зупинявся під час переклички. 

Гаррі мугикнув,професор Флітвік саме добрався до імені Грейнджер :вона піднялася й посміхнулася до професора; опісля й сам Гаррі обозначив себе ,вставши перед усім класом. Одразу хвилею прокотився жвавий шепіт студентів

 - Отой в окулярах?

- Бачив його обличчя?

- Отам біля пишноволосої дівчинки.

- А бачила шрам?

- Це ж через нього Капелюх тойво..

Гаррі з усіх сил намагався не озиратись на пліткарів, щоб не викликати ще більше уваги.

Він втупився поглядом у чистий лист пергаменту. Зрештою настав час писати лекцію. Писали про чари левітації, тож Гаррі мав змогу відповісти на питання не боючись заробивши цим Грифіндору другі десять очок(після Герміони звісно яка майже проспівала відповідь на одному диханні. Точно підручники визубрила. Поттер лишень посміхнувся і продовжив писати лекцію.

Аж доти їм не випала честь демонструвати усе на практиці. 

- Тепер містере Поттер .  Пам'ятайте. Змахнути й розсікти .

Гаррі спрямував кінчик палички на перо яке відклав убік. Він плавно змахнув і розсік повітря зупиняючи кінчик на цілі:

- Вінгардіум Левіоса!

Перо підскочило вгору і зависло у повітрі підкоряючись рухам палички, воно здіймалося все вище і вище,у цей час цілком задоволений працею студента Флітвік роздавав компліменти й аплодував йому. 

-Неперевершено. Дуже добре як для першокурсника,присуждаю Грифіндору ще 10 балів!-пропищав професор ледь не звалившись з купи книжок

Герміона посміхнулася і кивнула до Гаррі ,злегка гордовито задерши підборіддя. Вона вважала це чи не своєю заслугою,адже внаслідок доброї мотивації з її боку чари у Гаррі вийшли так само добре. Без її допомоги Гаррі наврядчи б впорався так дівчинка продовжувала думати увесь урок включно з Трансфігурацією,яка була наступною.

Якщо професор Флітвік був м'який і приділяв увагу кожному, "спотикався" на імені Гаррі, ось професорка Макґонеґел мала свою методу. Хлопчик не помилився, коли подумав, що з нею краще не сперечатися. Сувора й вимоглива, вона  до початку уроку поставила всіх на місце:

- Трансфігурація — один із найскладніших і найнебезпечніших розділів магії, який вивчають У Гоґвортсі, — сказала вона. — Той, хто порушить порядок у моєму класі, негайно з нього вийде і вже ніколи не повернеться. Я вас попередила.

Після цього вона обернула письмовий стіл на свиню й навпаки. Це перетворення дуже вразило всіх дітей і вони не могли дочекатися, коли й самі візьмуться до такого, але невдовзі зрозуміли, що їм ще не скоро доведеться обертати меблі на тварин. Позаписувавши безліч плутаних вказівок, кожен учень отримав по сірнику і став пробувати перетво рити його в голку. Наприкінці уроку лише Герміона Ґрейнджер спромоглася трішки змінити свій сірник; професорка Макґонеґел показала учням, яким він став сріблистим та гострим, і… подарувала Герміоні рідкісну усмішку. У Гаррі ж сірник став срібною кнопкою , хлопцеві як наяву опинилася голка перед очима й обуяв моторошний страх. Голковидні пальці тягнуться до нього,гладять по щоці,голка стає дедалі ближчою,її срібний кінчик майже торкається слизової оболонки очного яблука. Гаррі в останню мить закриває очі,давлячи паніку в собі добре,що ліки досі чудово діють. 

- Тепер ти поглянеш на все нашими очима- Поттер тільки забув давній жах, коли замість очей йому привиділися ґудзики у дзеркалі. Хлопчик похапцем зібрав шкільне приладдя, попросився у старости,що чекав першачків біля виходу. Гаррі волів ,щоб той показав шлях у башту Грифіндора власне до своєї кімнати з речима. Його проівели до самих дверей невеличкої круглої спальні для хлопчиків. Гаррі знайшов своє ліжко за великою валізою,що була розміщена на червоному покривалі.  Він дістав звідти лялькову версію себе і пригорнув до грудей.

- Пробач, я не хотів забувати про тебе -звертається він до ляльки як до живої. Її голова качнулася вперед і вбік на знак " Нічого страшного я все ще тут із тобою". Гаррі заховав ляльку у внутрішній кишені під мантією. Гаррі. Хлопчик поспіхом написав листа батькам притуливши листок на тумбочці,на якій стояла якась дивна губчата рослина,що виділяла не самий приємний запах. І знову ж таки запитався дорогу до совятні у старости,який вже порядком був роздратований поведінкою настирливого першокурсника,та не міг відмовити- обов'язки,щоб їх драккл з'їв. Хайді була рада розім'яти крила,Гаррі попестив її по дзьобу,проклекотівши щось пташка злетіла з насидженого місця у небесний простір.

Гаррі увійшов до Великої зали з щасливою посмішкою на обличчі. Після вишуканого обіду-фаршированого індика і духмяної картоплі,яку Гаррі запив на останок вишневим пуншем-  у першокурсників  починався довгоочікуваний"Захист від темних мистецтв", проте Квірелові уроки виявилися якимись несерйозними. Його кабінет просмердівся часником, що, казали, мав відлякувати вампіра, з яким він здибався в Румунії, і тепер боявся, що той за ним ось-ось повернеться. Тюрбан, як розповідав Квірел, подарував йому один африканський принц на знак подяки за порятунок від небезпечного зомбі, проте учні не дуже вірили в цю байку. По-перше, коли Шеймус Фініґан почав допитуватись, як саме Квірел поборов зомбі, той зашарівся й заговорив про погоду; по-друге, всі помітили, що від тюрбана відгонить дивним запахом, і близнюки Візлі були впевнені, що й він набитий часником, щоб Квірел завжди і будь-де почувався в безпеці. Гаррі ж часто ловив погляди професора на собі так ніби той вивчав його,оцінював. Учні першого курсу проходили практику з світлових чар-Люмос ,з чим Поттер чудово впорався,ледь не засліпивши самого себе. Раптовий приплив енергії збентежив хлопчика,проте як ніколи до того ясний голос вчителя повернув його з небес на грішну землю.

- Непогано містере Поттер,дуже непогано.

На останній на сьогодні лекції Квірел знову почав говорити уривчасто, і Гаррі перестав його слухати,завдяки матері хлопчик знав усе про ці чари.

Гаррі полегшало на душі: він анітрохи не відстав від інших учнів,навіть перевершив будь-які очікування. Багато школярів походили з маґлівських родин і потребували більшої практики з-поміж інших. Треба було стільки всього навчитися, що навіть такі учні, як Рон, не мали великих переваг. Хлопчик же поставив за мету дізнатися усе,що може запропонувати Гоґвортс і був радий цій можливості,вдячний батькам ,що підготували його зазделегідь, він про це згадав у листі.

Наступного ранку їх чекало зіллєваріння,згідно чуток його проводить не самий приємний професор -Снейп, Гаррі бачив його за обідом виглядав він так наче обївся полину землисте обличчя сальне волосся і ядовито-кислий вираз чорних очей відштовхували будь кого,а бідний Невіл взагалі боявся йти на урок,боючись реакції професора на не самий ідеальний зразок зілля проти прищів. Згідно чуток професор не визнає жодного навіть кращого зілля звареного грифіндорцем. Він симпатизував зміїному факультету за що інші учні його недолюблювали. У випадку запізнень краще загриміти у лікарняне крило одразу,бо ж якщо Снейп дізнається про це вам не жити і штрафні очки будуть найменшим покаранням. Затримання у Філча чи не найгірше ,що може статися з тими хто провинився.  Якщо ж Снейпу до вподоби бачити штрафників, які здирають накип з казанів без магії. То завгосп Філч- ще один не найприємніший співробітник Гоґвортсу змусить гарувати так,що потім ти здатен тільки доповсти до ліжка. Тут і в кабінетах чистоту наводиш і туалети вимоїш,так ще над вухом той дзижчить щось на кшталт." Були часи коли неслухів заковували в кайдани й били різкою,усі потім як шовкові." Та і ще кішка місіс Норіс надзирає над бідолахами й поводить себе дивно наче шпіонка, інакше як пояснити ,що Філч так швидко знаходить винуватців. Може ходи якійсь знає,або ж дійсно балакає з кицею про все, що виробляють учні. "Оце шиза "думав тоді Гаррі,крокуючи разом з Роном, той вчергове розповідав про Квідич. Герміона ж по іншу руку від нього переповідала про чари і ділилася нарисами з есе,яке недавно почала писати в бібліотеці. Поттер радий був загубитись в нічого незначущій балаканині.він плив немов риба за течією,хапав підживлюючого кисню з середовища в якому перебував. Може хтось би подумав що Гаррі надто замкнутий через те що наситився увагою напередодні,але ні не в тому річ. Просто за ним по п'ятах ходить павукоподібна довготелеса істота з іглою в руках,він бачив її у тіні,чув скрегіт металевих пальців,які щомиті готові схопити його за комір. Того вечора Гаррі знадобилося щонайменше двох зіграних з Роном партій чарівних шахів,щоб видіння худої та високої фігури зникло з поля зору. Хлопчик навіть зміг нормально поспати ніч. Але на ранок у довгих тінях по закутках Гаррі знов відчув цей голодний посторонній погляд. 

"Біжи,біжи хлопчику і не озирайся"-зойкають інстинкти усередині б'ються об стінки свідомості і падають скляними уламками донизу. Поки Гаррі є про що подумати наприклад зіллєваріння,що от-от розпочнеться. Він разом із Роном стрімголов бігли до класу плутаними коридорами сирих підземель. Ледь встигли до приходу професора Снейпа.

Чоловік у чорних мантіях подивився на них обсидіановим поглядом,він був дещо розчарований стало б грифіндорцям запізнитись перші мінус 30 швидко б злетіли з тонких вуст. Проте це ж лишень початок попереду урок на якому гарантовано левиний факультет провалиться під землю. Снейп сидів за столом і продовжував називати ім'я майбутніх жертв. Він байдуже подивився на Герміону,яка з ентузіазмом встала зі стільця. Тільки задай питання- одразу відповість. Професор дійшов до імені Рона ледь помітно гмикнувши. Ще один головний біль з рижим волоссям. Професорові лишалося тільки сподіватись,що шостий Візлі не такий хвацький як близнюки.

І от професор дійшов до імені:

- Гаррі Поттер..-хлопчик підняв лишень руку,оголосивши про себе. Тим часом Снейп продовжував грати на публіку:

- Наша нова..знаменитість-хлопчик знітився під колючим поглядом чорних очей.

- Ви заявили про себе щойно ввійшли у двері Великої Зали і отримали таку неординарну оцінку від Сортувального Капелюха. Проте чого варті ваші знання містере Поттер-професор майже виплюнув слова ставши акурат напроти Гарріної парти.

Хлопчик вперто дивився прямо на Снейпа,стійко приймаючи цей випад нехай практика з варіння зілль у хлопчика така собі,проте він знав таблицю й область застосування інгредієнтів. "А ви первірте" так і говорив його зелений погляд. Очі професора трохи підозріло звузилися. 

"Ми зараз перевіримо"обіцяв подумки  професор.

Драко Мелфой зі своїми друзяками Кребом і Ґойлом захихотіли, прикривши долонями обличчя. Снейп закінчив переклик і зиркнув на клас. Очі його були холодні й порожні, наче чорні тунелі.Навіть коли у батьків Поттера були гудзики замість очей, ті не викликали у Гаррі гостре почуття неприйняття.

— Ви прийшли сюди навчитися тонкої науки й точного мистецтва виготовлення магічного зілля, — заговорив майже пошепки Снейп, але діти ловили кожне його слово, бо, як і професорка Макґонеґел, Снейп мав дар без жодного зусилля зберігати в класі тишу. — Оскільки ми тут не будемо махати, як дурні, паличками, чимало з вас не повірить, що це справжня магія. Я й не сподіваюся, що ви справді збагнете всю красу повільного кипіння казана, коли навколо клубочиться пара, всю невловну силу рідини, яка розтікається людськими судинами, одурманюючи розум і заворожуючи почуття… Я можу вас навчити зберігати у пляшках славу, готувати популярність, навіть закорковувати смерть — якщо, звісно, ви не зграя бовдурів, яких мені переважно доводиться вчити.

Змелений корінь чого і до якої настійки?.. Гаррі спочатку розгубився і глянув на Рона, що був не менш спантеличений, натомість Герміона миттю підняла руку.

- Так-так… гадаєте ви дотепні , — це ще не все. Герміону він ніби й не помічав.

- Спробуймо ще раз. Поттере, де б ти шукав, якби я звелів тобі знайти бізор?

Герміона витягнула руку так високо, як можна її підняти не підводячись, Гаррі нервував кожне запитання професора додавало болю у загальну скарбничку. Його ненавидять за що ? І чому ці запитання викликають ірраціональний подив? Невже той капелюх настільки важливий що дає привід знущатися з першокурсника. Дуже прикро. Він намагався не дивитися на Мелфоя, Креба і Гойла, що аж душилися сміхом.

- Бізор я би знайшов,  у цапиному шлунку щойно той перетравить більшу частину трави. 

Гаррі змусив себе глянути просто в ті холодні очі. Він переглядав підручник ще вдома і просив підказок у матері, але невже Снейп сподівався, що він пам'ятатиме всю "Тисячу магічних рослин і грибів"? Скільки ще триватиме це катування?

Снейп і далі не звертав уваги на Герміону, яка махала піднятою рукою.

- Яка різниця, Поттере, між аконітом і тоєю? Герміона не витримала і встала, мало не торкаючись рукою підвальної стелі.

- Ніякої, — тихенько і втомлено відповів Гаррі. — Мені здається, що знає Герміона, чому ви її не спитаєте?

-Конкретніше, ви ж не хочете,щоб я ще раз оштрафував ваш теперішній факультет.

-Борець, аконіт і тоя-це назви однієї рослини.-вигукнула Герміона,встаючи з місця

- Сядь! — гаркнув він Герміоні,яка було потягнулася на виручку до Гаррі. —  Ну? Чому ви нічого не записуєте?

Усі враз кинулися шукати гусячі пера та пергамент. Пересилюючи шарудіння, Снейп оголосив:

Справи грифіндорців не покращали й далі. Снейп поділив учнів на пари і дав їм завдання виготовити простеньке зілля для лікування чиряків. Він походжав у довгій чорній мантії, спостерігаючи, як вони важать сушену кропиву й товчуть зміїні зуби, і критикував майже всіх, окрім Мелфоя, який, здається, був йому до вподоби. Снейп саме пропонував усім подивитися, як добре Мелфою вдалося настояти слимаків, аж раптом підвал наповнився ядучим зеленим димом і пронизливим шипінням. Невіл якимось чином спромігся розтопити Шеймусів казанок, який перетворився на покручену грудку металу, і зілля розтікалося по кам'яній підлозі, пропалюючи дірки в черевиках учнів. За мить усі повистрибували на стільці, а Невіл, на якого вилилося зілля, коли луснув казан, стогнав від болю, бо на його руках і ногах повискакували страхітливі червоні пухирі.

- Ідіот! — гаркнув Снейп, одним помахом чарівної палички прибравши розлите зілля. - Мабуть, ти додав голки дикобраза, перше ніж знімати казанок з вогню?

-Відведи його до лікарні, — наказав Снейп Шеймусові, а тоді накинувся на Гаррі з Роном, які працювали поряд із Невілом:- Ти!.. Поттере, чому ти не попередив його, що не можна додавати голки? Думав, ти виграєш, коли він усе зіпсує, га? Ґрифіндор тепер через тебе втратить ще одно очко.

Це було так несправедливо, що Гаррі вже намірився протестувати, та Рон нишком штурхнув його ногою.

- Не заводься, — пробурмотів він. — Я чув, що Снейп — то справжня паскуда.

Коли через годину вони вибиралися сходами з підвалу, Гаррі мав пригнічений настрій, а в голові йому паморочилось. Першого ж тижня Ґрифіндор утратив через нього два очки, — і чому той Снейп так його зненавидів?

- Не падай духом, — підбадьорив його Рон. — Фредові й Джорджу він також завжди знімає очки. 

-Але ж я відповів на його запитання вірно,він же натомість валить мене на лопатки . Чому? Що я зробив не так?

-Я кажу забудь про нього. Він просто старий упир.

-Хлопчики,вітаю- до них підійшла Герміона з книжками у руках,вона підслухала частину розмови -Професор Снейп надто суворий з тобою Гаррі-це видно неозброєним оком. Проте не піддавайся. Ти чудово знаєш матеріал.

-Ти знову йдеш до бібліотеки? Зараз же обід!-витягнуте обличчя Рона лучилося здивуванням. Він би у жодному разі не пропустив бенкет.

-Нічого страшного, я приєднаюся до вас за п'ятнадцять хвилин-каже дівчинка і крокує своїм шляхом. Гаррі ж покачав головою він змирився з допитливою натурою Герміони як зі своєю власною. Мабуть він прибереже для неї щось смачненьке з обіду.

 -Оце дивачка -вигукнув Рон проводжаючи її поглядом.- Ходімо Гаррі!

На цей раз Поттер дочекався власної пошти. Хайді принесла йому достатньо великий пакет духмяного печива з шоколадом і лист від батьків:

"Привіт синку ,любий

Нам було дуже приємно отримати від тебе листа.

Ну що ж, це несподіване рішення виніс для тебе Капелюх.

Все що не робиться - до кращого. Ти головне не хвилюйся, не поспішай з рішенням. Ми впевнені :у відповідний момент твоє серце підкаже тобі шлях.

Ти -найяскравіша зірка дорогенький,тому ти ладен сам обрати свою долю,а всі інші за тобою будуть тягнутися. Пам'ятай це. Ти завів собі нових друзів? У будь якому випадку ми передаємо тобі домашнє печиво,щоб ти зміг розділити його з ким забажаєш.

З любов'ю, мама й тато."

От як тепер їм розказувати про будні? Так вийшло,що через день у школі він надибав ворога серед вчителів. І додати нічого,а Поттерові доведеться вчитися наступні сім років, та як витерпіти зіллєваріння хлопчик і гадки не мав. Добре, що у п'ятницю за розкладом були польоти. Це було цікаво Гаррі не вперше знайомий з мітлою. Чого його навчатимуть? Крутим віражам ,ухилянню від бладжерів? Хлопчик волів спробувати усе.

Та день був такий собі . Після сніданку смаженої яєшні з біконом Гаррі й Рон поспішили на зелене поле,де повинен був початися клас. Було вітряно, так що гнулися гілки близ розрослих сосен. Довелося хлопчикам надвинути капюшони на голови.

Два довгих столи були розставлені один за одним,на них же розкладені мітли й поліролі з щітками різних розмірів. Візлі видав розчарований стогін:

О,ні невже ми будемо їх чистити?!

-Все вірно-жовтоока дама підійшла до них і запитала фамілії,відмічаючи у журналі.

-А літати будемо?-цікавиться Гаррі.

-Не сьогодні містере Поттер-каже вчителька,поки інші учні займали місця коло мітли,що спочивала на поверхні столу.

-А тепер до роботи. Щоб кожен прутик лежав рівненько-оголосила вчителька. Дружньо Гаррі й Рон впоралися із завданням якнайкраще . У Поттера вже був досвід полірування чужих черевиків і обрізки рожевих кущів ще за часів життя у Дурслевій родині. Хлопчик повів плечима в намаганні позбутися згадок про ті часи. Боковий зір вже ловив худорляву постать тітки Петунії,яка ось -ось  кричатиме йому.

"Що ти довго панькаєшся ? Давай швидше працюй. Якщо квіти через тебе зав'януть начувайся".

Поттер ненадовго закрив очі слухаючи як свище вітер,він би хотів відчути мить свободи від кошмарів наяву. Але жахливо те,що він починає звикати до них.

Янгол-охоронець давно забув про хлопчика,проте Гаррі знайшов свого нехай це буде звучати дивно,проте як є, насправді. Лялька подарована матір'ю ще за часів прокляття тримала його на плаву,так він знав куди йому рухатися . Поттер говорив до неї,як до самого себе . Щовечора плотно задерши штори навколо постілі хлопчик сідає і шепочеться з нею. Він сміявся з Філча і місіс Норіс,проте можливо,що дарма, бо потаємний бажаний співрозмовник завжди із ним. У Гарріному випадку-це його повнісінька копія з ниток, тканини й пари ґудзиків. Чи нормально прив'язуватися так до предмета замість живих людей? Авжеж малий підтримував бесіду із Роном , виконував домашнє завдання разом з Герміоною у шкільній бібліотеці. Що йому могла дати лялька? Можливо крапельку впевненості в собі,заспокоєнні, що так батьки його підтримують і насамперед існують. Гаррі набридло бачити  витягнуті від здивування обличчя однокласників,просто втомився пояснювати. Тиждень з грифіндорцями помалу підходив до кінця. Близнюки Візлі та Рон влаштували вечірку на честь Гаррі зі сподіваннями,що він до них повернеться. Поттеру ж час рухатися рухатися далі.