Зламати безцінне
Поттер виринає з кошмару через п'ять циклів задушення і смерті. Гаррі розплющив очі, зеленої райдужки майже не було видно, такий жах він відчув. Горло наче розідрали кігтьми ,і горіла вогнем слизова оболонка в носоглотці. Гаррі в пориві паніки тягнеться долонею до шиї тремтячими пальцями, торкаючись місця, де ще недавно стискали чужі темні нелюдські руки. І відсмикнув їх назад-болить-здавалося там вся шкіра посиніла від відбитків монстра.
"Господи, ні" - у хлопчика піднімається температура, на лобі виступили крапельки поту і знову хочеться закрити тяжкі повіки , але Гаррі страшно - раптом вбивця чекає на нього, щоб повільно-жорстоко зламати шию. Ці мабуть чоловічі руки - хлопчик не впевнений чи мають монстри гендер-, Поттер не міг зняти ї з себе, боровся ніби всього лише з повітрям. У той час як чужі кінцівки стали таким собі ціпком, спрямованим на те, щоб убити. Перед цим добряче виснаживши морально,-поступово стискаючи аномально довгі фаланги пальців на тонкій шиї малого і невблаганно змушуючи хлопця дивитися, відчувати кожен крок зроблений у Потойбічний світ. Я не хочу вмирати !
"Розплата за те, що відчинив ці двері- тепер розбирайся дурнику,-хтось надто радів положенню, в якому Гаррі опинився,але й бісився . І не розраховуй на допомогу батьків.Їхня любов удавана Скоріш за все тебе як кролика на Святвечір відгодовують щоб коли прийде час випотрошити . "А ти й не помітиш, занурений углиб ілюзій. Прокидайся " Хлопчик не зміг чинити опір ожилим потворним зображенням постатей, що виникли перед ним. Вони тільки віддалено нагадували людські силуети Поттерів. Неймовірно високі й худорляві з ненормально викривленими суглобами,але подивившись на вирази обличч малий не помітив болю Їхні очі,які жадібно-невідривно дивляться на нього зелені і карі в мить ніби висихають зсередини від задушливого жару як у риби надовго залишеної під сонцем, замінюючись на ґудзичні. Нам потрібні твої - Губи стікали кров'ю пошкоджені голкоподібними зубами розтягнулися в акулячих усмішках, а руки схожі на павуків з металевим скреготом тягнуться до хлопчика, бажаючи схопити. Ноги, що зігнулися під неприродно гострим кутом, ось-ось зроблять стрибок. Серце несамовито билося у грудях,підживлюючи страх "Потрібно врятуватися від інших батьків, поки не зустрів свою справжню смерть. Біжи не озираючись ". Гаррі інстиктивно захотів піддатися бажанню тікати, як велів собі. Ні це не так! Іншій половині хочеться відчайдушно розплакатися, кликати на допомогу маму з татом, щоб ті прогнали страшного монстра, що надсилає ці видіння. Поттер не розумів, чому став його метою, як приборкати почуття-антагоністи,чому думки жорстокі і безпросвітні. Хлопчик не хоче бути жертвою чиїмсь обідом це точно,але рідні б ніколи так не вчинили. Він може їм довіряти,кому ще зможе довіритись? Якщо нова сім'я зруйнується немов картковий будинок,Гаррі точно помре на самоті,не переживши зради.
-Сохатику- вже бозна скільки часу мама й тато намагаються догукатися,а хлопчик наче застряг під ковпаком з догорілою свічкою без живильного кисню.
-Синку мій, прокидайся. Інша мати невиразно спостерігала за фігуркою хлопця,що розсипався на ліжку від страждань спричинених жахіттям,яке крім самого малого ніхто не може подолати. Ажніяк,то є лукавство, без допомоги Гаррі приречений обернутися на Обскуруса . Бельдам поволі втрачала самоконтроль, її нутро вимагало діяти тут і зараз схопитися за край чорнильного дріб'язку смоли,який плавав у потоці солодкого золота й висмикнути. Воно шепоче неправильні гидкі речі, хоче відвернути, забрати Гаррі у неї. "Ні, у тебе нічого не вийде". Відьма оскалила гострі голковидні зуби з наміром накинутися і видерти частинку душі темного чарівника,що безтілесною плямою висів у повітрі над правим плечем малого. Такий удавано безсилий,схоже трапився резонанс -ґорокраксові не сподобалося,що на вмістилище зазіхає подібна їй істота. Вона у своїй істинній павукоподібній формі нахилилася до хлопця,зімкнувши щелепи на задній частині шиї Гаррі. Сконцентрувавшись на скаліченій душі Бельдам впорскує паралізуючий яд,змусивши шматок чорнил завмерти. З прокушеної вени потекла гранатового кольору солона кров, спрага і голод, що піднявся з глибин відьомської сутності, ледве вдалося приборкати. На самого хлопця її отрута подіяла геть інакше. Проясняла марення,виштовзувала з підсвідомості на поверхню. Все пояснюється тим,що Гаррі напивався отрути бодай несвідомо,між тим він справді дозволив жінці піклуватися про нього в незважаючи на свій страх перед вчинками . Дав матері шанс. Кілька унцій щодня відьма підливала хлопчикові у пиття. І не тільки для того, щоб через деякий час сепарувати підселенця від милого Гаррі,аж ніяк..
Дивні звуки почулися хлопчикові-дріботіння тонких бабкових крилець,клекотіння й потріскування невідомих створінь-невідома людським вухам мова. Теє злякало б дитину до чортиків якби вона вже на межі виснажена кошмаром. Куди вже гірше краще завмерти і почекати кінця, адже ніщо не вічне, правда? Безперечно пройде - це не реально, ігри запаленого мозку. Та певне згодом минеться,-це не реально-так малий раз у раз повторює сам собі,важко ковтаючи- тіло лихоманило,викручувало на тому місці де лежав малий зараз, і найм'якіша постіль здається жорсткою і холодною каменюкою під лопатками. Сталеві лапки комахи притискаються до спини хлопчика утримуючи в одному положенні; через якусь мить вони спритно загортають видобуток у кокон з міцних, але несподівано приємних на дотик ниток. Малюк перестає звиватися здавшись під натиском і в той же час, як у бездонну яму потрапила лихоманка. Ось Гаррі може дихати більш-менш не розриваючись від пекельного болю. Тільки вага на плечах надійно прикувала голову до подушки.
-Тихіше заспокойся, ти в безпеці дорогий-хлопчик впізнав ласкаві слова біля свого вуха, чуже тепле дихання лоскотало шкіру. Поступово відчуття скутості пішло в небуття, хай Гаррі все ще не хотів підніматися з ліжка чи рухатися зовсім. Він просто лежав насолоджувався припливом умиротворення та захищенності,слухаючи навколишній простір. Шурхіт тканини,якої хтось торкається,барабананний дріб дощу за вікном,кляцання склянок поставлених десь збоку на тумбочці. М'яка долоня накрила вологий від поту лоб хлопчика і погладила опускаючись на щоку. Поволі Гаррі відкриває очі ,споглядаючи перед собою. Мама дивиться на нього з тривогою і обнадійливо посміхається, це втішає.
-Води хочеш дорогий? Тобі не слід говорити зараз -мати припинила допит, побачивши як хлопчик намагається розімкнути стиснуті щелепи і змусити ніби зроблений з наждака язик вимовити просту згоду. -Кліпни раз, якщо так .
Гаррі дійсно хоче пити. І моргнув у відповідь. Мама киває. Тут же оголосив про себе тато з іншого боку і простягає йому склянку води з трубочкою. Побачивши, як Гаррі не задовольняючись малим за лічені секунди спустошив уже три порції води, Джеймс пригальмував його:
-Сохатику, не налягай так, а то назад поллється. Ми тебе ледве відкачали. Навіщо так поспішати?
-Джеймс..-попереджувально шикнула Лілі, замахнувшись на нього долонею і блискаючи очима від обурення, гепнула чоловікові по потилиці.
-Пробач милий, але співчуваєш ти просто жахливо. Навіть безсердечно.
-Я не говорив нічого втішного-буркнув він зі стукотом ставлячи склянку на тумбочку.
-Зате зроблю - пробурмотівши тихо Поттер старший жваво схопився з ліжка, напівобернувся ігноруючи докірливі погляди від дружини . Через мить підкоряючись магії, той запускає подушку їй в обличчя, а сам помахом палички – закликає якийсь предмет утримуючи на долоні.
-Не смій-прошипіла попереджувально жінка,коли помітила в його руках скарбничку. Гаррі спостерігав за сценою, збентежено переводячи погляд між батьком і матір'ю, що свердлили один одного очима. Їхні пози дзеркально видавали напругу і злість у тремтячих плечах і стиснутих кінчиках пальців.
-Хіба ти не хочеш побачити свиню, що літає? - Він підкинув скарбничку до стелі. Свинка перевернулася у повітрі знов опиняючись у руці чоловіка.
-ВІДДАЙ!-перебила руда її високий голос різанув по вухах електричним свердлом
-Іншу знайдеш, це порося огидне. Давай розіб'ємо. Чоловік замахнувся вознамірившись жбурнути скарбничку через усю кімнату. Нехай батько скандалив на порядок тихіше матері,але бачити їхньої сварки Гаррі не хотів,ліпше зникнути куди небудь де б не було чутно галасу. Хлопчик не розумів як свиня для монет зможе покращити настрій.
-НІ.ВІН МІЙ.-наполягала Лілі,тягнучи руки до тої речі.
-Що тут відбувається?-хрипко цікавиться Гаррі.
І на нього відразу спрямовується вся увага дорослих:
-Твій батько недоречно вирішив подуркувати і позлити мене. Замість того щоб вибачитися за грубість і дати тобі відпочити, скарбе мій.- Вона забирає порося у власні руки,поки червоний від обурення Джеймс намагається знайти потрібні слова - До того ж абсолютно не цінує пам'ятних речей. Жінка власницько стискає пальці на скарбничці.
-Відпочинок-фиркнув батько - Який? Хіба що у твоїх мріях. Адже сама істериш при дитині. Ти не бачиш наслідків? Він махнув у бік Гаррі. Хлопчик уже не слухав розмову, зосереджений на людині навпроти.
Перед ним спливло сіре надмірно схудле обличчя: очі-гудзики мерехтіли, рот викривлений з численними складками уздовж щік на манер шарпея. Поттер огледів незнайомця повністю,спершу думав, що це лише одяг не за розміром в якому малий зазвичай ходив живучи в Дурслевій родині. Хлопчик-страховисько напевно був одягнений - тільки ось лахміття, що звисало вздовж тіла виявилося зморщеною шкірою ніби жир викачали, а підтяжку забули зробити. Гаррі помітив як аномально зміщені органи випирали темними горбками з-під тонкого шару блідої шкіри, здавалося ще трохи і нутрощі виваляться назовні слизькою масою гнилої крові. Хлопчик намагався відкрити рота і заговорити - тільки щелепи його ніби намертво склеїлися, той мукав і видавав гортанні звуки. Фантом панічно розмахував вивихнутими руками таким чином благаючи: Допоможіть хто-небудь!
"Досить будь ласка . Зупиніться. Тебе немає."
Гаррі зашепотів точно не впевнений кому адресує своє прохання: монстру,що засів у голові,батькам які сперечалися один з одним чи привиду хлопчика схожого на замученого кузена. Шлунок перевернувся догори дригом ,малий зігнувся навпіл блюючи на ковдру.
Хлопець би засоромився ,та у нього було пояснення. не встиг оклигати від одного жаху як натрапив на інший.
-Гаррі!-вигукнула мати,очищаючи поспіхом тканину від жовчі. Почекай зараз,Реджі неси додаткові зілля- малий крис тупцяє швиденько крихітними лапками і опісля несеться назад зі зменшеним чемоданчиком-аптечкою у зубах.
-Отож і ще не могла більше зачекати з лікуванням. І хто з нас нечуйний. Тепер виправдано баламутив і дорікав у відповідь Джеймс.
Лілі промовчала підібгавши губи . Вона розбереться з тим пізніше . Головне аби дорогоцінний хлопчик більше не впадав у подібний вирій. Простіше вдати що нічого не було не існує заблудших душ,що блукають околицями її пастки в неспроможності вибратися,розколотої свідомості малюка який поволі котиться у прірву,іноді чіпляючись за недолугі корінці .І хіба не вона хотіла, щоб Гаррі прийняв її похмуре мистецтво .
Жініка дістає необхідні флакони і дає малому випити необхідну кількість зілля ,аби полегшити кепський стан. Заспокійливе миттєво подарувало Гаррі сон,хлопчик без страху провалився у цілковиту темряву .
Мати й батько сиділи коло сина, розмірковуючи кожен про своє, спостерігали за тим як грудна клітина малого мирно підіймається і опускається.
Джеймс роздумував,що хотів би знищити усе ,що доставляє негаразди його синові навіть якщо буде суперечити вказівкам Лілі. Старший Поттер звинувачував її, хотів провчити,але проблема в тому, що він залежить від неї. Хоч усередині зліплено подобу живої душі. Магія Бельдам контролює його існування, і щойно вона дійсно вирішить позбутися його,-так і станеться легко. Якщо колись вдасться переєднати канал на Гаррі чоловікові було б набагато спокійіше.
Мати ж підводила підсумки й наводила обриси майбутнього
Хлопчик уже навчився шити як вона ,змирився зі смертю безхребетних родичів тепер зосталося набути йому тої самої подоби щоб залишитися навічність . Не будь він потрібний для гри за межами створеного Бельдам всесвіту -він вже був би в'язнем так само як і усі діти лишень з деякими перевагами . Але ззовні чекає смачна помста,яку відьма хоче реалізувати у подальшому майбутньому. І дитина охоче добровільно посприяє справі дізнавшись гірку правду. Вбивство малого- гарант перемоги над темним чаклуном, якого всі бояться,можливо той самий Дамблдор підозрює,що хлопчик має скельце чужої душі,- та ще не має змоги довести тому й підкинув дитину до сім'ї нестерпних магоненависників. Перевірка на міцність допомогла умовно кажучи ,така суміш випадкостей,яка привела дитину сюди до жінки . Відьмі треба дослідити чи залишилися спадкоємці у її власних тюремників-одного вона вже знайшла,та розчавити цього таргана ще треба постаратися. Бельдам знає про нього дуже мало те,що обговорювалося у спогадах -тільки жалюгідні крихти.
Щойно син оклигає- буде вчитися ,підготується до школи якнайкраще сліди вразливості зведуться до мінімуму .
Гаррі покращало ближче до післяобіднього часу, хлопчик волів прогулятися на вулиці,щоб подихати літньою свіжістю. Батьки нав'язалися слідом вдіті у дощовики.
Неважливо що зараз тільки но пройшов дощ і тьмяніло: принамні малий не замкнутий у чотирьох стінах. Така була вельми доречна його неіснуючому настрою
- Надягни плаща,бо застудишся -каже мама підходячи ззаду і вкриваючи плечі водонепроникною тканиною . Відсиріла сорочка та штани висушилися за допомогою чар пускаючи по тілу рівномірне тепло
-Хочеш позмагатися -питає Джеймс, тицяючи легенько у плече малого. Гаррі звертає до тата очі .
-А ти хочеш гратися зі мною у багнюці ?-піднімає брови хлопчик
-Чому б ні - посміхається мати
Твій тато часто таскав мене на двір незалежно від погоди повір нам було весело. Він перетворювався на оленя і гарцював увесь час намагаючись скинути мене зі своєї шиї
-Неправда, якби ти не чіплялася за мене душильною хваткою своїх милих пальчиків,то я не став би намагатися висадити тебе у найближчу калюжу. пирхнув чоловік примружуючи очі - Так що скажеш ,сохатику?
-Гаразд -погоджується хлопчик підбираючи відвислу щелепу .
-Заодно і подивимось чому зможемо навчити тебе .Хоч материна усмішка так само широка як і в тата,щоки жінки горіли від сором'язливого рум'янцю. Родина Поттерів, яка стояла неподалік від головного входу в будинок рушила углиб порослого плющем саду.
Ноги в'язнули у розмоклій землі ,він почовгав кам'яною бруківкою через сад.
-Давай сюди ,Гаррі ставай навпроти -кличе тато ,що вирвався трохи вперед і зупинився на невеликій круглій площі .
-Я зараз продемонструю легенькі закляття спробуй ухильнутися від них .
Малий кивнув, перемістивши себе на позицію. Усередині поступово наростало хвилювання,той вперше дізнається про магію як бойове мистецтво:
-Ріктусемпра!-Тато виступив уперед, швидким розчерком палички у повітрі спрямував закляття на малого. Гаррі на інстинктах відскочив у бік і схилив голову донизу,уникаючи променя. Тато схвально свиснув. -Дуже вправно сохатику!
-Закляття, що викликає свербіж, світло червоний спалах ,який не розколює повітря тріском . Запам'ятай ,якщо почуєш звук схожий на розряд молнії- це Круціатус будь особливо обережний в ніякому не підставляйся -між тим пояснює мати,стоючи праворуч від сина. Вона уважно спостерігає за кожним рухом дитини.
-Чому? -видихає Гаррі,він має знати причини.
-Це закляття тортур,яке залишає дуже неприємні наслідки ,краще вже горіти на вогнищі аніж перебувати хвилину під Круціатусом.
-Ще одне важливе непробачне закляття Авада Кедавра,- яскраво-зелений промінь,який щойно торкнеться безповоротно вбиває. Ти мій любий зміг вижити після одного,але не випробовуй долю більше. Твій випадок унікальний.
Хлопчик подавився вдихом. Думки повернули до теми якою раніше не наважився поцікавитись,але хіба не час заповнити прогалини? Щойно мати згадала про зелене світло за повіками спалахнув відповідний спогад,тепер йому зрозуміла часта поява такого сяйва уві сні,або у темряві комори під сходами. Гаррі обернувся у слух кивком закликаючи продовжити розповідь :
- Чарівник,що вдерся до нашого будинку хотів насамперед позбутися тебе. Волдеморт вважав тебе загрозою для свого існування і володарювання.-рудоволосв жінка відразливо фиркнула:
Повірив у пророцтво згідно якого, ти, мій сину маєш достатньо сили, щоб перемогти. Він вже зіткнувся з нею-Лілі заспокійливо скуйовджує волосся на голові сина,який ледве дихав під час розповіді. Було і страшно,і цікаво почути таку історію: донедавна Поттер сумнівався у багатьох речах. Та ось вона сувора дійсність,а не якийсь там художній фільм.
-Що тоді трапилось,можеш розказати більше?- питає малий.
-Тато намагався дати нам час відступити,але намарно ,виходу не було . Тоді я з тобою піднялися, намагалася вимолити твоє життя, проте..не змогла. Волдеморт прокляв мене і твого батька так,аби ніхто крім тебе мій хороший мав шанс повернути нас назад.поки Лілі говорила прикрила очі,щоб малий не бачив люті,що вирувала всередині,утримувала свою натуру монстра. - Той мерзотник намагався вбити тебе і поплатився,ймовірно перетворився на попіл ,щойно прокляття вдарило по ньому у відповідь. Твій шрам на лобі -очевидне нагадування про ті часи.
-Ми пожертвували собою заради тебе синку, давши тобі захист,а ти у свою чергу зміг знайти дорогу до нас і розвіяв прокляття. Ти зміг,нам усім вдалося . Бо ми любимо один одного так сильно. І впораємося з усім разом-у тон словам Джеймса,який опинився поруч , розповідаючи далі, жінка стискає хлопчика в міцних обіймах. Вже по завершенню історії зверху їх обох накривають руки чоловіка.
-Йому не зрозуміти наскільки любов може бути могутньою зброєю. Малого цілують,скуйовджуючи диханням його волосся.
-Ми здолали Волдеморта назавжди?- питає Гаррі про те ,що його турбувало. Він підіймає голову і дивиться в обличчя дорослого "себе":
-Цього я не знаю сохатику - будемо пильнувати.
-Якщо ти в безпеці ,тоді з нами нічого не станеться-посміхається мати.
-Чи бажаєш одній цікавинці?-змовницький погляд батька сяяв з-під окулярів:
-Коли потрібний безпечний закуток недоступний іншим- хлопчик охоче кивнув головою,авжеж часом йому не завадить побути на самоті.
Тоді закрий очі і уяви перед собою місцину,яка дарує тобі спокій та повтори:
-Лакуеум Домус-жінка не стала доповнювати,що теє заклинання- це також чудова пастка,спрощений аналог виміру, який був створений для Гаррі.
-Краще давай потренуємо маневрування. Малий відмітив теє закляття,щоб практикуватися пізніше.
-Експеліармус- яскраво червоний спалах пронісся дуже близько від Гаррі,який різко повернувся корпусом праворуч. Таке заклинання відкине будь-яку зброю з долонь супротивника. При достатній майстерності ти можеш перехопити вилучений об'єкт у свої руки.
До сутінків родина Поттерів провела надворі .
Хлопчик ознайомився теорією ще трьох заклинань Редукто Інсендіо та Фліпендо .Він спромігся переконати батьків віддати палочку,щоб відтворити щось самому
-Люмос!- Дитина користується чарівною паличкою лише перший раз,але так легко ,наче робила уже раніше Енергія пульсувала,зібравшись на кінчику магічного інструменту поки ще невидима. Напрочуд вільно текла магія у простір,підкорюючи дійснсть Гарріним бажанням когось це могло б насторожити,здивувати. Очі молодшого Поттера щасливо засяяли у вогнику світла,-малий тепер не сумнівається щодо себе- він справжній чарівник мати невідривно споглядала на хлопчика з посмішкою її стан гордо витягнувся,а руки м'яко обійняли цінне дитя за плечі. Вона привітала Гаррі так немов той виграв матч,урочисто і з ентузіазмом від чого пляма світла заблимала яскравіше за наднову . Було це добре чи погано хто знає. Тато в якийсь момент зумів дістати камеру й клацнув затвором аби сфотографувати двійцю найрідніших. Потім і сам приєднався до них як тільки зумів налаштувати таймер . Тільки но знімок проявився - став частиною основних прикрас у будинку. На центральному плані дуже світле фото трьох людей,нереальне у своїй білій ретуші за спинами зображених постатей. Негативно чорний простір який прорізала магічна кулька світла -зник відкривши під собою сліпучі насичені кольори. Чорнявий усміхнений хлопчик у файній припасованій одежі з і двоє так само зраділих вдачі сина дорослих. І ще одне фото, друге, третє на широкій стіні коло сходовового майданчинка тепер наявна галірея. Протягом наступної пари днів-здавалося Поттери увійшли в ритм навчатися магії викарбувати нові знімки.
-Не сьогодні -відповідав хлопчик на мамині питання. Він чимдуж намагавсь освоїти скейтборд,і казав ,що просто немає часу. "Я ще пристосовуюсь до життя на волі !"
Поттер гайнув за межі будинку поміж дерев туди, де були кам'янисті,але придатні для проїзду насипи.
Доска під ногами котилася схилом униз і різко набраши швидкість майнула вгору, колеса шарпнули наче сірник об поверхню коробки. Здавалося, під ним росте іскристий слід обвугленого гравію. Потім довелося зішкрябувати його темні плями з колес. Гаррі волів спілкування з однолітками,проте поблизу маєтку не було жодної дитини його віку.
А також серце гризли сумніви,раптом нові друзі помітять властиву йому дивакуватість і насміхатимуться. Так принаймні Гаррі буде віднайти щось звичайне, спільне,адже у багатьох хлопчиків були наявні чи то велосипеди чи то скейтборди. Малий хапався за усі справи одночасно і ледь не заробив собі мігрень.
"Задля чого я то все роблю,кому силюся сподобатися і так добре!"
-Дайно мені знати,коли накривати на стіл .
І тут Гаррі осяйнуло -завтра ж день народження(або уже наступив). Зізнатися останнім часом хлопчика так часто вітали ,він аж заплутався у датах. А можливо малий просто перенервував.
***
Позавчора ходили до сусідів місіс Спінк та місіс Форсібл хто б знав що у старечій вік ожна так вправно кидати ножі. Поттер боявся,що вістря скоріш розкриє йому череп аніж розділить яблуко навпіл. А варто згадати стрибки з канату,коли хлопчик пірнав униз до маленьких глядачів-кудлатих чорних песиків,які тявкали й підлещувалися до Гаррі випрошуючи солодощі. Той був не проти поділитися адже щедра вечеря цих дамочок стійкіша за алмази. Скільки малий не пробував відколупати закусок,гнулися виделки,а льодяники ті взагалі опинилися приклеїні до стелі,то ж:
-Ні, я не голодний спасибі-хлопчик сидів з чемною посмішкою,зуби боліли від спроб відкусити бісквіт крадькома вимочений у чаї. Був дуже вдячний матері яка попросила його вийти прогулятися разом з песиками. Сама ж вона залюбки лишилася потеревенькати з сусідками,уникаючи їхніх унікальних частувань.
***
Малий відразливо сіпнувся згадуючи про той день ,тоді теж довелося багато прикидатися. Хлопчик наче вліз у чужу шкіру не першої свіжості.
Серйозно одинадцятий рік народження мав перевершити будь-які очікування,але цей-просто дивний.
- Добре, мамо,- аж тут з'являється батько на порозі,притримуючи вхідні двері для матері,що пройшла повз.
-Гаррі, там дзвонили тобі,Герміона знаєш таку?
Малий застиг на місці отакої перший дзвінок від поки тільки знайомої, вірно,швиденько ж знайшла.
Для хлопчика -це чудовий шанс вибратися звідси, з трясовини гнітючих думок. Все одно скейтборд звитяги хлопця усе одно не витримав би . Отож у супроводі батька малий пішов до стільникового телефону ,притуливши доску до стіни коло тумбочки. Він узяв слухавку:
-Привіт?
-Ой, ти Гаррі Поттер ?Ну звичайно це маєш бути ти. Ах вибач, я така схвильована. Просто хотіла привітати тебе з Днем народження. Як проходить твій день, мабуть у тебе багато друзів зараз і ти не маєш на мене часу. Хлопчик застиг на місці -його вперше хтось з однолітків привітав.
-Дурниці,ти можеш навідатися, якщо хочеш.
-Правда?Чекай, я спитаю батьків -у слухавці повисло мовчання.
-Оце вірно, скільки тобі ще одному стирчати у компанії старих пліткарок- батько поплескав йому по плечах.
-Годі підслуховувати,тату.
-Мовчу . Іду собі кудись-почулися кроки ,що поступово віддалялися, малий залишився сам.
-Так. Мене відвезуть батьки будемо за годину-відповідає Герміона.
Роздалися довгі гудки, зв'язок обірвався.
-Агов? Поттер ругнувся крізь зуби,він не мав зворотнього номеру,та й адресником батьки не користувалися. Може таки запитати їх? Варто було кинути погляд убік,посеред раніше порожнього коридору стояла сива невисока жінка малий аж похолодів. Стара господарка дому розлюченою фурією налетіла на того.
-Звідки ти тут узявся хлопче ще когось чекаєш, а ну геть із дому!Іще накличеш біду!
Гаррі вирячив на неї очі:
-Але ж я просто..
-Нічого не пояснюй Гаррі-матір вийшла уперед,скриваючи його за собою.
-Місіс Ловат потрібно відпочити.За його плечима стояла мати. Ви не забули прийняти таблетки дорогенька? Здається ми нещодавно обговорили нашу домовленість, правда ж?
-То є так місіс Поттер -закивала бовваном стара.
-Ми залишаємось тут і не бажаємо кудись переїзжати,якщо вас щось не влаштовує розмовляйте зі мною і не чіпляйтесь до мого сина-рудоволоса вічливо усміхнулася- Будь ласка. Тим паче у його День народження.
Строгий пучок сивого волосся розчеперився,і виглядала стара пригнічено. Вона проскреготіла:
-Вибач мені Гаррі. Вітаю з Днем народження.
Гаррі кинув:
-Та пусте-і проводив ссутулений силует що виходив через парадні двері
-Отож-він відволікся на бадьорий голос матері-Ми маємо ще гостей . Мені потрібно зовсім небагато часу щоб зготувати смакоту для усіх.
Мати прововтузилася на кухні всьго 15 хвилин а на столі вже стоять запечена індичка начинена яблуками, картопляне пюре,пастуший пиріг та пиріг з патокою.
Поки Гаррі за звичкою розкладав столові прибори кожному усього їх сидітиме восьмеро.
- Місіс Ловат надто занедужала, краще їй побути в тиші та спокої-каже мати. А місіс Спінк і місіс Форсібл запізняться.
Тато тим часом приніс квіти для декору левині зіви, здається ті ось-ось перекусять носом щойно захочеться вдихнути запашний аромат.Гаррі був весь як на голках в очікуванні нової знайомої,тому брався за будь-яку роботу.Аж доти продзеленчав двірний дзвінок-Гаррі якраз додав м'ятне листя у графін з лимонадом.
Хлопець ополоснув, руки наскоро обтер їх полотенцем і побіг до вхідних дверей.
Він повертає ручку і широко їх відчиняє:
-Привіт, Гаррі -густоволоса дівчинка посміхається йому - З Днем народження!
Ой дякую. Проходьте -Гаррі посунувся пропускаючи трьох людей в будинок.
-Це мої батьки.
-Роуз Грейнджер та Стівен Грейнджер. Ми не встигли належно познайомитись у не встигли магазині,проте Герміона все розказала про тебе -відповіла мила кароока жінка.
Батько ж Герміони мав русяве пишне волосся майже таке саме як у дочки. Він поцікавився:
-От не думав ,що колись перебуватиму у чарівницькому домі.Ви здаєтеся такими звичайними де ж мітли, гостроверхі капелюхи?
Гаррі ніяково покивав на ці слова.Він не знав що відповісти, проте Герміона висунула гіпотезу:
-Мамо, тату це ж очевидно, Поттери не хочуть порушувати Статут про секретність, так Гаррі?
Малий неоднозначно покивав.
-Так,щось подібне мати згадала опісля того як місіс Ловат випадково зазирнула на вечерю в перший раз,що при магглах будь-які чари не застосовуються.
***
"А чому при сусідках ми можемо чаклувати?"щойно мати повернулася з чаювання спитавсь тоді Гаррі.
"Вони сквибки дорогий ,тобто люди народжені в магічній родині,проте не в змозі чарувати". Йому самому було нелегко одразу повірити,хоча так йому бувало траплялися дивні люди,які завбачивши шрам-молнію на лобі ,підходили потиснути руку чи обійняти. Тепер шанувальників стало значно менше чи відтворив хтось з батьків таке собі закляття непомітності,адже тепер перехожі не помічають його,тільки хіба що сам Гаррі заговорить до них. Проте швидко визнав цю чудну сторону життя і насолоджувався ,адже хлопця напружувала надмірна увага натовпу.
***
-Вітаємо у нашому домі !-вигукують старші Поттери,щойно гості перетнули поріг їдальні, до якої саме прямували у супроводі хлопчика ,та розсілися по вільних місцях навколо. Поки дорослі знайомилися між собою Герміона,що сіла поруч з хлопчиком, простягнула до Гаррі предмет затиснутий в долонях
-У мене не було часу вибирати я ще не знаю тебе достатньо ,але сподіваюся тобі сподобається.
Гаррі тільки зараз помітив прямокутний предмет у вощеному папері перевязаний синьою лентою.Очі малого розширилися(невже перший подарунок від когось іншого):
-Та я не очікував-зізнався він заплітаючись у словах. Це о .. -, Хлопчик розв'язує ленту розгортає папір і екземпляр "Хронік Нарнії" відкривається його очам.
-Тільки от чого ти не сказав мені ,що знаменитий -дорікнула Герміона,вирішивши, що Гаррі не сподобався її подарунок. -У тебе мабуть усе це є.
-Дякую ні,твій подарунок чудовий,просто ти перша,окрім батьків даруєш мені щось.
-Он як -щось у погляді хлопчика зупинило Герміону від допитувань ,і вона змінила тему:
-До речі ,як проходить підготовка до школи ?Ти вивчив щось?-"безпечна гавань для неї",аби приховати знервоність дівчинка випила лимонаду. Гаррі на це посміхнувся видихаючи зсередини. Він відсунув тарілку від себе ,відчувши себе достатньо ситим. Філе і пари картоплин з морковно томатним пюре з базиліком йому цілком вистачило. Герміона теж їла помалу очікуючи відповіді від хлопчика,вся обернулася у слух.
-За планом, увесь останній тиждень мене навчали теорії чар і заклять. На практиці мені вдалися світлові та чари левітації та щось ,ем Репаро.
-О відновлювальні чари. Я теж практикувала їх мені вдалося з другої спроби-Герміона ледь задерла носа догори,вона була задоволена собою. І Гаррі частково розумів її гордість-вміння справно чаклувати вчергове підтверджує приналежність до Гогвортсу.
А-а! -роздався чийсь приглушений крик з вулиці. Не сиди вони так близько до вікна самі б не почули.
-Що це було ? Дівчина повернула голову й зазирнула за скло. Дорослі зайняті розмовою не звернули увагу на навколишнє
-Не знаю.-хлопець підвівся зі стільця на якому сидів,-але планую дізнатись
Лише тато Герміони кинув погляд на хлопчика і доньку ,яка попередила його про те, що вона та Гаррі вийдуть погуляти.
-Так прошу-прошу. Цю історію малий чув вже кілька разів-Лілі проводила сина очима.
-Уявіть собі.. почав Джеймс розповідати черговий смішний випадок.
Діти вже були на вулиці,відрізані від звуків та запахів, що лунали в будинку. Тепер вони обходили будівлю удвох . Їм дорогою трапилися сусідки місіс Спінк та Форсібл вигляд у них настрашений, обидві тряслися.
-Вам погано? Що сталося?Де ви живете?Зараз, сідайте сюди на лавицю ,я принесу вам води.
Поки Герміона усіма способами намагалася привести жіночок до тями,Гаррі обігнув їх та пішов дорогою до квартирки розташованої у підвалі. Ан тут малому трапились в око великі сліди від черевиків, які прямували з бокових мансардних сходів, до кущів у саду. Щось незвичне коїлося там: йшов неровний слід зламаного гіляччя і скелець від розбитого бутля,що застрягли у чагарнику. Варто було трохи вдихнути, то сильно засмерділо капустою,та сиром і чимось ядучо гірким . Хлопчик повертає праворуч ,виходить на мощену бруківку,оточену кущами і застигає. Двоє: невідомий старий та господарка дому -лежать перемазані вологою землею, зі садових ножиць затиснутих у чоловіка в руці крапає червоне. Кров. Темні рани у шиї чоловіка та на животі жінки ще сочилися. Жахіття продовжують тягнутися за хлопцем,хоче він того чи ні.
-Гаррі ,що там таке, Гаррі?-дівчинка підбігає до нього і дивиться у тому самому напрямку . Вона накриває рота долонями давлячи зляканий вигук. Її розширені очі говорили усе.
-Нам терміново треба попередити батьків-голос Герміони дрижав від емоцій. У Гаррі раптом сильно пересохло в роті ,а губи наче склеїлися.
-Нічого не чіпай Гаррі!
-Я і не казав ,що збираюся- каркнув хлопчик відводячи очі від тіл-певно, що мертвих,стільки крові розлилося. Не зрозуміти де чия.
Діти разом із старими у перредінфарктному стані дісталися дому. Гаррі ,який трохи оклигав зумів пояснити ситуацію батькам,так само як і Герміона ,що підтверджувала більшість історії. Старші Грейнджери зорієнтувалися дуже швидко,подзвонивши за номером до швидкої та комісаріату, Поттери ж опікувалися сусідками,Гаррі та його нова подруга за нещастям у свою чергу сиділи на дивані як наказано "з кімнати ані ногою". Всі безумовно були схвильовані провести залишок дня переповідаючи усе що бачили або не бачили. Проте на щастя жодного з них не звинуватили. Родину Грейнджерів відпустили пізніше всіх. Згідно попередніх розрахунків вбивство скоїв саме містер Бобінскі,який у стані алкогольного сп'яніння вбив місіс Ловат,а потім і себе зарізав раптом усвідомивши, що накоїв.
-Так ми чули і раніше їхні сварки щодо мишей,яких містер Бобінскі розводив,але щоб отак-качала головою місіс Спінк,а місіс Форсібл утирала очі хустинкою.
-Що зовсім не залишила по собі заповіту?-дивуються комісари переглядаючи папку з документами,які знайшлися в будинку вбитої.
-Ну у місіс Ловат наскільки знаємо був син, але вони не часто спілкуються. Казала якось про онука, та ми нікого з них не бачили-місіс Форсібл шморгає.
-Як же ж так нам тепер жити?
-Поки лишайтеся на місцях до виявлення особистоті нового власника,якщо родичі вбитої згодні продовжувати здавати житло в оренду так тому і бути. Якщо вони відмовляться від володіння житлом, то той, хто має більшу купівельну спроможність може купити будинок в обхід аукціону.
Розслідування вже тривало майже місяць Гаррі до того часу забувсь про нормальний сон,але мати запевнила,що їх ніхто не вижене. Хлопчик займав себе різноманітними справами:вчився готувати зілля(зокрема нарізка інгредієнтів давалася йому краще ніж нудне помішування і так, і сяк за розкладом),він практикувався у трансфігурації, що давалася йому краще за зілля,але не так як наприклад чари і мистецтво захисту від темних сил, за травологію краще помовчати,бо Поттер вкотрий раз сплутав отруйний плющ та пекучу костяницю .
Але то не важливо. Сьогодні Гаррі нарешті відправляється у Гоґвортс і дуже радий цьому. Він звечора зібрав усі необхідні речі вклавши з-поміж шкільного приладдя та одягу свою ляльку-близнюка. Нещасна сова зрештою повністю одужала і як не дивно прив'язалася до хлопчини, так що тепер пугач - Хайді -відправився з ним на власних крилах.От усі четверо стоять на платформі дев'ять і три чверті оточені юрбою чарівників,коло колії сходив парою червоний величний потяг. Джеймс устиг допомогти синові завантажити багаж у вагон.
-Мамо тату ви мені писатимете?-питається хлопчик щойно потяг видав попереджувальний гудок.
-Щодня, як забажаєш. - мати усміхнулася і простягнула пакетик з домашнім шоколадним печівом,яке малий охоче узяв.
-А тепер біжи якщо не хочеш втратити свій потяг. Тато Гаррі очима проводжав родину рудоволосих ,які похапцем застрибували у вагон.
Гаррі наостанок міцно обійняв мати й батька, дихання утруднилося,коли їхні руки притиснули хлопчика ближче,його переслідувало відчуття зламаних ребер.
Вперед і вгору- з цією установкою юний чарівник вліз у вагон. Потяг відправився ,гуркотів колесами,поступово набираючи швидкість. Хлопчик переходив з одного купе в інше на прикрість вщент заповнене старшокурсниками,аж поки на очі не трапилася Герміона з якимсь незнайомим круглолицим одноліткою на буксирі. Вона посміхнулася до Гаррі:
-О, привіт.
-Привіт-після того випадку вони й не спілкувалися один з одним і теперішня розмова було дещо незручною.
Ти не бачив жабу?Невіл загубив Тревора.
-Ні,я не бачив.
-А ну тоді,все одно будь пильний,можливо ми щось пропустили.
Двійця обігнула його заглядаючи у наступне купе. А Гаррі зрештою пощастило знайти собі місце. Він всівся напроти руденького хлопчика з веснянками на носі.
-Вітаю я Гаррі.
Хлопчик підняв на нього блакитні очі:
-Привіт.Я Рон. Рон Візлі. потім він вирячився на чорноволосого хлопчину.
Що той самий Гаррі Поттер?Це значить у тебе молнія на ..
Хлопчик в окулярах підняв чуба, демонструючи свій шрам
-Отакої, значить це ще з тої ночі. Ти щось пам'ятаєш?-Візлі вражено роззяв рота
-Не дуже багато. Більшість мені розказали мати з батьком.
-Справді? Твої батьки живі ? -знов цей шокований вираз бути чесними кожний ,хто почув би про старших Поттерів виглядали так, наче всередині мозку сталося коротке замикання,навіть Герміона подарувала йому цей погляд в останню секунду утримавшись від недоречних запитань.
-А так на щастя їхні смерті були однією великою брехнею-кивнув брюнет. Йому страшно й подумати що трапилося би у зворотньому випадку.Він смикнув плечем заглиблюватися у тему смерті хотілося менше всього тому він розкрив пакет з печивом і почав жувати. Змилостившись над жалісливим поглядом Рона,кий так само дістав пакет сендвічів із шинкою. Гаррі поділився солодощами,аж тут до купе,яке запрошуюче відкрилося входять троє. Білявий хлопчик з тонкими рисами обличчя і двоє квадратовидних моцних таких і вище за першого. На скромний погляд ті схожі на горил-тілоохоронців для зіркової дами.
-Мені тут сказали що у цьому купе їде сам Гаррі Поттер-сірі очі білявого зупинилися на рудому хлопчикові звузившись від неприязні .
- Ну так це я і що?-відповідає брюнет спокійно-Може назветеся?
Білявий хлопчик задер носа,глянув прямо на Гаррі й розтягуючи голосні вимовив,точно когось копііюючи:
-Я Драко. Драко Мелфой.
-А це мої друзі Вінсент Креб і Грегорі Гойл-хлопчаки мовчки покивали на своє ім'я.Що тебе так розсмішило рудий? -звівся Драко,почувши як Рон приснув зі сміху:- Дай но вгадаю руда пакля,зношений одяг - ти один з Візлі. Білявий хлопець шкірився так наче думав що звучить дотепно. Двоє здоровил хрюкнули від сміху, Гаррі напроти не вважав це приводом для сміху,він підібгав губи. Рон надув щоки ,аби відповісти щось в подібному тоні.
Поттер врятував положення,справедливо зауваживши
-Якщо ви прийшли влаштовувати розбірки тут, можете йти собі де-ін-де. І до того ж насміхатися з зовнішності іншого дуже низько.
-Схоже ти ще не розумієш з ким варто товаришувати а з ким-ні-виплюнув Мелфой
Гаррі же проігнорував слова білявого сноба,вперивши погляд тому за спину,красномовно натякаючи, що Мелфою тут не раді. Драко розвернувся й пішов у супроводі своєї світи. Двері гучно грюкнули,зачиняючись.
-Дякую-видихнув Рон,його червоне обличчя розслабилося.
-Не варто-кинув Гаррі поринаючи у власні думки,яке би він справив враження заявившись в розтягнутому одязі з кузенового плеча,не в цих ідеальних сорочці і брюках,що пошила матір. Поттер ще мантії не одягав,такі легкі й вишукані як на Драко. Нехай порівняння хлопчикові лишило гіркоти у роті. "Як можна мати стільки грошей і при цьому забувати про хороші манери?"
Решту дороги провели майже мовчки, інколи Рон намагався зав'язати розмову на тему квідічу або факультету у який потрапить,але Гаррі відповідав ухильно. Той ще не визначився зі своїм майбутнім все чого -хотілося потрапити до Гогвортсу. Поттер і Візлі перевдяглися у мантії щойно віідчули як потяг почав збавляти хід.
Зрештою юні чарівники дісталися Хогсміду,де їх забрав чоловік-велетень,який розмахуючи ліхтариком у себе над головою кликав першокурсників поближче.
Їх переправляли човнами через велике озеро ,здалечі виднівся замок освічений вогнями. Гаррі вбирав кожну дрібничку цієї картини від бриж хвиль,здійнятих зачарованим човном до кожної башти,яка потопала у темряві глибоких сутінків. Тут Гаррі відчув сильне дежавю,що не відпускало довгий час. Хлопчик з усіх сил намагався перемкнути увагу на інших не втручаючись у розмову,просто спосерігаючи.Так вже доля випала,що Поттер плив разом з Герміоною Роном і Невілом вздовж темного тунелю, що, здавалося, йшов під самим замком, аж доки прибули до начебто підземної гавані, де учні повиходили на гальку і каміння.
— Агов! Ти тут? Чи се не твоя жаба? — запитав велетенський чоловік, стежачи, як діти вибираються з човнів.
— Тревор! — радісно вигукнув Невіл, простягаючи руки,отримуючи улюбленця назад.
Потім натовп першокурсників на чолі з Геґрідом-так назвався чоловік- підіймався вроздріб прорубаним у скелі проходом,потім далі по гладенькій травичці прямо до дубових дверей. Ті гостинно відчинилися являючи жінку у зеленій мантії та гостроверхому капелюсі. Строгого вигляду чарівниця повела першокурсників далі всередину.
Вестибюль був таким величезним, мабуть вмістилася б добряча половина Рожевого Палацу Кам'яні стіни, як і в "Грінґотсі", освітлювали смолоскипи, стеля була надто високою, щоб побачити там що-небудь, а на горішні поверхи вели розкішні мармурові сходи. Учні рушили слідом за професоркою Макґонеґел по вимощеній кам'яними плитами підлозі. З дверей праворуч долинав гул сотень голосів, — там, очевидно, зібралася вся школа, — але професорка Макґонеґел завела перші класи до невеличкої безлюдної кімнатки поряд із вестибюлем. Учні збилися докупи, тулячись одне до одного і стривожено озираючись.
— Вітаю вас у Гоґвортсі, — сказала професорка Макґонеґел. — Незабаром почнеться святковий бенкет, але перед тим, як сісти у Великій Залі, вас розподілять по гуртожитках. Церемонія Сортування дуже важлива, бо гуртожиток у Гоґвортсі замінить вам родину. Тут ви будете вчитися, спати й проводити свій вільний час.
Гуртожитки називаються Грифіндор, Гафелпаф, Рейвенкло і Слизерин. Кожен гуртожиток має шляхетну історію й пишається своїми видатними чарівницями та чаклунами. Перебуваючи в Гоґвортсі, своїми успіхами ви здобуватимете очки для вашого гуртожитку, тоді як за кожне порушення правил очки зніматимуть. Наприкінці року гуртожиток, який набере найбільше очок, нагороджують кубком, а це величезна честь. Сподіваюся, кожен із вас збільшить славу рідного гуртожитку. Церемонія Сортування почнеться за кілька хвилин у присутності всієї школи. Тим часом я раджу вам причепуритися.
Її погляд на мить зупинився на Невіловій мантії з вузлом на лівому плечі, й на Ройовому носі з плямою. Гаррі нервово спробував пригладити своє волосся.
— Я повернуся, коли все буде готове до зустрічі з вами, — повідомила професорка Макґонеґел. — Прошу дотримуватися тиші.
Гомін розрісся серед учнів як у вулику,проте Гаррі не хвилювався ніякого двобою з троллем не буде і випробувань також,заспокоїв він своїх подорожніх,починаючи втомлюватися від набираючих оберти диких припущень.
— То нам просто треба надягти капелюх! — зашепотів Рон. — А Фреда я приб'ю — він варнякав про теє.Гаррі легенько всміхнувся.Звичайно ж, краще приміряти капелюх, ніж проказувати замовляння, проте він волів би надягати його тоді, коли ніхто не дивиться.
Хотілося вже скоріше опинитися за столом власного факультету,а ще краще -у спальні під ковдрою. Він ледь не пропустив привидів які раптово з'явилися і напустили хлопцеві страху,проте нащастя це не були "його демони" ,тому Поттер швидко заспокоївся. Тим паче Макґонеґел повернулися і наказала дітям вишикуватись,при цьому розігнавши привидів. Столи були накриті блискучими золотими тарелями й келихами. На підвищенні в кінці зали стояв ще один довгий стіл, за яким сиділи викладачі. Професорка Макґонеґел підвела туди першокласників, які стали обличчям до решти школярів, а плечима — до вчителів. Сотні звернених на новачків очей у мерехтливому сяйві свічок були схожими на бліді ліхтарики. Де-не-де поміж учнями світилися сріблисті серпанки привидів.
-ГРИЗЛЕВІАФАН!-вигукнув капелюх і замовк ,думки хлопця полишила нервуюча стороння присутність,яка віддавалася набатом у вухах. Гаррі ще не встиг усвідомити, що саме сталося .Натомість уся зала потонула у шокованій могильній тиші,спостерігаючи як рот зачарованого предмета зникає.