Подорож
Це здавалося б звичайний ранок для Гаррі. Хлопчик прокинувся від настирливого грюкоту в дверцята комори і верескливого голосу тітки Петунії.
-Прокидайся ,ледащо і йди готуй сніданок ! - "знов за своє, скільки ж можна,якщо я всіляк допомагаю в більшості хатніх справ,то хоч би звуки підкрутила"-думає малий,затикаючи вуха подушкою і бурчить якомога голосніше,щоб його можна було почути:
-Добре тітко Петуніє!-жінка дочекавшись відповіді спішно крокує до кухні. Він чує цокіт її домашніх туфель.
Чорнявий хлопчик потирає очі і навпомацки тягнеться до окулярів на поличці, і зрештою віддирає голову від подушки позіхаючи. Тут надто темно аби щось побачити, йому потрібно сісти і дотягнутися до вимикача поруч. А вже тоді надягти окуляри,щоб Гаррі знов зміг зустріти своїм зеленим поглядом схожий на інші день. Хатні обов'язки, повчання, тупі напади Дадлі,який ось-ось встане ,тому хлопчикові потрібно забиратися звідси поки ця свиноподібна істота не вирішить влаштувати пилотрус на сходах, перелякавши цим павуків-єдиних друзів Гаррі у цьому домі. Хоч якийсь плюс у тому, що тітка будить племінника першим.
Так нашвидкоруч переодягнувшись зі старої піжами в не менш вікові футболку і джинси, він визирає на світ і плентається до тітки Петунії. Та, помічаючи його несхвально піджимає губи,а її сірі очі не приховують огиди:хлопчик примудряється зіпсувати ідеальний сяючий чистотою будинок своїм жебрацьким виглядом. Гаррі показово прочесав пальцями волосся-все одно навіть як би він брався за гребінець його шевелюра неприборкано стирчить на всі боки .
-Ставай смажити яєшню і дивися,щоб бекон не підгорів! -розпоряджається Петунія, закладаючи скибки хліба в тостер-приємно запахло жареним хлібцем. Гаррі мовчки стає до роботи:бере все необхідне з холодильника,дістає пательню з шафки коло плити та готує. Слідуючи аромату смачного, до кімнати підтягнулася й решта сімейства Дурслів:двоє товстунів,які відрізнялися зростом і наявністю вусів. Добре, Гаррі поки залишається для дядька й кузена непоміченим,ті спросоння позіхали, грузно вмощуючись на стільцях за столом.
-Де мій ранковий чай, хлопче?-замість привітання звертається Вернон до Гаррі. Той якраз перекладав яєшню на тарілки, намагаючись непомітно урвати крихти, щоб хоч за приготуванням поїсти, бо зазвичай і так невеличка порція їжі Гаррі дістається Дадлі; малий здригнувся. І спокійно відповів :
-Скоро буде готовий ,дядьку Верноне.
Гаррі швидко ставить чайника на комфорку і риється в шухлядках в пошуках чаю. Зрештою він знаходить Ерл Грей,засипає знайдене в заварник та дістає горнятка.
-Я хочу їсти ,скільки ще чекати? - скиглить Дадлі.
-Зараз ,солоденький .- Петунія подає до столу гору тостів та абрикосовий джем та повертає голову до Гаррі - Що ти там робиш так довго ,хутчіше?!
Хлопчик повільно видихнув ,схопив тарілки з яєшнею і поставив перед родичами.
-А виделки,де? - Гаррі подумки скриготів зубами;"а самі би не взяли",хоча судячи з того як всілися,майже застрягли кузен і дядько на стільцях,ті й лишнього руху руками не зроблять не говорячи же про кроки кудись.Тож малий простяг їм виделки .Чайник вже закипів, так що шиплячи проливає надлишок води з-під кришки.
-Дивись за чайником, незграбо -Гаррі той час підлітає до плити й обмотавши рушником руку наливає води,вимикає комфорку,тим самим полотонцем протирає калюжу на поверхні .Потім розливає настояний чай по чашках і несе до столу.
Приймають їжу мовчки поки не залишаються лише горнятка з чаєм у руках . Дорослі розмовляють про буденні речі: погоду, новини й роботу
-Мені повинні з хвилини на хвилину зателефонувати нові партнери ,впевнений, співпраця матиме успіх і тоді не потрібно буде хвилюватися за гроші.
З останнім словом дядька лунає телефонний дзвінок. На диво швидко Вернон піднявся з місця,стілець жалібно заскреготів шарпнувши ніжками о підлогу не розділяючи піднесеного настрою чоловіка. Останній поважно проходить до телефона ,що висить в коридорі неподалік від кухні. Відкашлявшись містер Дурсль схопив слухавку і відповів:
- Доброго ранку,Вернон Дурсль на зв'язку.
- Містере Дурсль ,вітаю вас -доноситься з того боку. - Представник "London Design Company" комерційний директор- Анастейша Вілкіс. Нас зацікавила ваша продукція належної якості, і ми будемо раді співпрацювати з вами . Чи не виникне труднощів приїхати до нашого офісу найближчим часом для вкладання угоди і вирішення деяких нагальних справ з цим пов'язаних?
-Шановна місіс Вілкіс ,мені дуже приємна така думка о моїй фірмі "Граннінгс ", тож я можу запланувати візит.
-О, вибачте,що не попередила одразу: вирішення цих завдань займе довгий срок принаймні місяця три. Але, щоб ви не хвилювалися, компанія предоставить вам і вашій родині житло для проживання в Кройдоні. Й покриє всі витрати. Рожевий Палац-дуже великий будинок, в якому вам виділено щонайменше п'ять приміщень.
Дядько трохи підзавис роздумуючи, три місяці -доволі багато часу: Частина літа вже минула і Дадлі необхідно буде піти до школи:
-Перепрошую,та моєму сину необхідно ходити до школи таке в разі чого можете владнати?
-Авжеж містере Дурсль , з цим не виникне проблем. Можете подумати над своїм рішенням, порадитися пів години вам вистачить ?
- Так,дякую. Я перетелефоную. До зв'язку- Вернон кладе слухавку і обертається до родини . Петунія не в змозі боротися з цікавістю стояла поруч коло одвірку біля входу до кухні ,почула усю розмову і тепер споглядала еа чоловіка з задумливим виразом обличчя:
-Якщо вони справді згодні компенсувати всі витрати ,я тільки за . І Дадліку сумно не буде:досліджуватиме нові місця, можна їздити на шопінг до центру Лондона,хоч кожен день і дізнаватися найсвіжіші новини.
- Аби тільки вам добре було ,кохана -Вернон підходить до неї і клює в щічку. Його розрахункові плани для процвітання добробуту сім'ї набували більш чіткої форми. І додає захоплено: - Тільки уяви ,що ми зможемо собі дозволити-
Потім подивився через плече жінки на сина і посміхнувся потішений сценою,в якій Дадлі всіляко штурхав малого нехлюя-племінника. Синочок молодець - відпрацьовує силу й наполегливість в перевихованні зарозумілого дивака.
-Ну що скажеш ,чемпіоне, поїдемо до нового міста розважишся та знайдеш друзів?
-А там телевізор і комп'ютер буде ?- залежність від нещодавно подарованої техніки сяяла фанатичним блиском в водянистих очах Дадлі. Гаррі гмикнув подумки:відеоігри і фільми зрідка ставали для малого забавкою, що трохи ображало. Але принаймні відволікали великого Де на достатній час від полювання на кузена. І це дуже втішало.
- Влаштуємо так, як забажаєш Дадліку.
- Тоді я поїду - згоджується поважно киваючи свинка в білій перуці - більшого для щастя йому й не треба .
-О це мій син, завжди знає чого хоче- цілеспрямований і рішучий,молодець !- в напливі гордості довгі вуса чоловіка підгорнулися вгору. Гаррі же думав, що врешті відпочине від галасливих родичів.
-А з цим хлопцем,що робитимемо ? Я на день його тут самого не оставлю ,не кажучи вже про три місяці!-руйнуючи надію племінника вигукує сердито Вернон.
Якби цьої малої скалки не було - їхнє життя видалося би ідеальним. Без додаткових складнощів.
-Зараз подзвоню до місіс Фіґ може вона згодиться. -Петунія змінює позицію, стаючи біля телефона.
Вона дзвонить і розмовляє з сусідкою. Гаррі на той час повторював подумки: тільки б не опинитися у цієї недоумкуватої старої кошатниці. В її затхлому будинку він точно не виживе. Тітка за ходом бесіди то кивала, то вкладала маленькі чергові репліки і смурніла з кожним сказаним словом співрозмовниці. Врешті Петунія відходить від телефона.
-Погані новини, Верноне, — простогнала вона. - Місіс Фіґ зламала ногу,як ти знаєш і досі перебуває в лікарні. Вона не зможе його взяти. — Тітка кивнула головою на Гаррі і продовжує: - І попереджаючи твоє питання ,ми не можемо залишити його Мардж. Дадлі нажахано роззявив рота, а в Гаррі тьохнуло серце. Невже хлопчикові судилося подорожувати разом з Дурслями ? Це викликало двоякі почуття і знервованість й інтерес, адже хоча б мандруючи в межах Англії малий скористається можливістю вийти з дня сурка. Хоча родичі вочевидь проти присутності племінника .
- А якже твої подруги ?- не здатний просто здатися допитується дядько .
- У відпустці ,на Ямайці -зітхнула тітка страдальницько - Ще два тижні чекати поки повернуться.
- Якщо цей виродок мені щось спаскудить- я його приб'ю !- злість чоловіка набирала оберти, змушуючи велике обвисле обличчя червоніти, а кулаки зжатися,тільки-но його маленькі очі зупинилися на племінникові. Гаррі благоразумно мовчав, прикусивши язика й давлячи образу і бажання відповісти в собі, щоб не спрокувати Вернона на щось більше ,ніж лихослів'я. Малому не раз перепадало особливо, коли раптом несвідомо "начудить", і як вже не пояснюй болісні потиличники і тягання за волосся стало звичною справою.
- Любий ,нічого прослідкуємо,аби все вийшло ідеально-втішає Петунія м'яко теж вперши гострий роздратований погляд на малого. Дядькові емоції поступово вщухають, і він видихнувши знов береться за телефон. Відповіла секретар директора.
- Я згоден ,чи буде зручно зустрітися в понеділок?-пробасив поважно моржоподібний чолов'яга .
-Так. Хочу зазначити, що будинок верніше його частина майже укомплектований всім необхідним і готовий до вашого приїзду. Телевізора й комп'ютера нажаль немає. Повідомте, будь ласка , скільки всього людей в вашій родині?-прощебетала співрозмовниця.
- Я,дружина і мій син. Троє.
-Чудово, вам видадуть ключі по приїзді . Гарного дня!
- Родино ,збираймося, беремо все необхідне: на нас вже чекають !- хлопнув в м'ясисті долоні дядько Вернон як тільки поклав слухавку на місце.
-Мені ,що пакувати ? -з запізненням Дадлі розуміє ,що поїздка не на пару днів та істерично вигукує: -Я не буду!
-Не переживай,золотце- приходить на допомогу Петунія,лагідно воркуюючи,щоб заспокоїти знервованого синочка:
- Я допоможу тобі зібратися.
Гаррі тільки очі закотив на цю виставу,хі,хотілося вставити дотепний коментар. Та навряд сенс цих слів дійде за адресою. Його двоюрідний брат-кит взагалі не розуміє поняття все необхідне. Іграшки ,їжа- ось, що думав Дадлі взяти,про необхідні комплекти змінного одягу навіть і зверхньо не сяйнуло думки." Нащо треба брати шати, якщо один король колись започаткував моду не одягатися взагалі . "У Гаррі на випадок поїздки збори не викликали труднощів, бо кількість особистих речей хлопчика була обмеженою. Все можна з легкістю запхати в старезну спортивну сумку. Чим власне і заплпанував займатися,він зіскочив зі стільця і вужем прослизнув повз дорослих. Та зайшов до ванної кімнати перед тим ,як розбирати купу мотлоху в своїй коморці. Щось йому підказувало ,що ця подорож буде нелегкою і треба трошки підготуватись. Вирушити вирішили в той же день .Вийшло по чемодану речей, на кожного, ну майже,пара дрібничок тітки Петунії,яка з відразою ставилася до будь-якого чужого приладдя. А також дядько Вернон з натужним кряхтінням запхав телевізор і комп'ютер, про себе проклинаючи тих,хто не додумався встановити подібну техніку в новому домі . Врешті ,коли всі розсілися по місцях чоловік повідомив родину:
-Спершу заїдемо до Мардж і залишимо їй ключі від будинку. А далі попрямуємо в Кройдон.
Гаррі засмутився сказаному,якщо ці троє його непереварювали, то Мардж люто ненавиділа хлопчика завжди тикала палицею й завдавала більше шкоди хлопцю. І ці почуття були взаємні, навіть коротка зустріч видається жахливою.
Зрозуміло: цей візит також був сповнений гарчання і образ в сторону Гаррі,той вичерпавши запас терпіння теж пригостив їдкими коментарями і коли його в виховательних цілях відтягали за вуха .
Хлопчик не думав вибачатись за свої дії. "Ця запливша жиром любителька бульдогів і віскі "заслужила кожне сказане ним слово. Цигарка затиснута в пальцях-сардельках цієї бридкої дами раптом спалахнула, і згораючи вщент,опалила долоню Мардж . Малий лише відсторонено подумав :чи знов трапилася дивна річ. Але все, що він хотів -це піти подалі від криків, погроз і образ. Набридло ,ніхто не стає на його захист, лише цькує і принижує . Він почувається таким самотнім і мізерним. Чи є хтось на цьому світі хто любить Гаррі? Хлопчик розмірковує над питанням усю поїздку ,періодично відволікаючись на штурханину з Дадлі. Який нічого іншого ,крім як діставати кузена не міг придумати, щоб розважити себе в дорозі.
-Відвали вже - вчергове прозвучало втомлено з гарріних вуст. Машина різко зупинилася біля під'їзних залізних воріт
-Замовкни хлопче! -гримнув дядько на Гаррі- Слухай уважно: поки я домовлятимусь з господарем, ти і носа не покажеш з машини і залишишся німим,бо якщо ослухаєшься не будеш їсти до завтрашньої вечері, зрозумів?
- Так ,дядьку Верноне- Гаррі нервово повів плечима,що-що, а їсти хотілося дуже :всі дорожні перекуси діставалися Дурслям.
Живіт-зрадник сердито забурчав, видаючи малого тільки-но вуха почули про натяк на їжу. Чоловік викотився на вихід разом з дружиною та сином вийшли привітатися з господаркою дому. Проте тітка й кузен швидко повернулися,аби проконтролювати дивного родича. Мало якої біди той встигне накоїти за їхньої відсутності. Гаррі флегматично дивився у вікно,відмічаючи купу валунів накидану попід парканом і коло з поганок,що прозирали крізь дірки в огорожі.
Поладнавши з господаркою дому-сивою приземкуватою старою, дядько забрав ключі й поспішив до машини.
-Добре, ця жінка через свій поважний вік не буде заходити до нас. Тож проблем,що вона побачить цього не буде. Але ось, я тобі скажу, Гаррі. Ти не будеш виходити за межі будинку. Ні в якому разі не можна, щоб тебе побачили сусіди. Думаю , ти здогадуєшься ,що буде якщо раптом ослухаєшься.-Для надання ваги своїм словам містер Дурсль погрозливо стиснув кулак.
-Ніби могло бути інакше-відповідає Гаррі,загоняючи сум поглибше.
Дядько байдужо гмикнув ; він звернув увагу на відчинені ворота, завів машину, спрямовуючи машину в бік старого амбара,який тут був замість гаражу. Проїзджаючи повз великий кам'яний сад і затінений лужок біля тенісного корту, за купочкою дерев, ледве визирало крізь високу траву низьке цегляне коло,як помітив Гаррі можливо там знаходився колодязь.
Потім тихцем розібравши кожен свої речі вирушили на пошуки апартаментів. Їх житло не так вже й далеко у головного входу в будинок,піднятись маленькими сходами ,але чоловіча половина Дурслів цьому не зраділа задушено шиплячи сварливі слова на кожному кроці. Згодом, подолавши тяжкі перешкоди, вони опинилися в кімнаті- просторому передпокої. Гаррі рванув уперед не чекаючи родичів. Нечасто хлопчикові видається побувати десь у інших домівках ,окрім місіс Фіґ, та й природну цікавість так важко побороти. Він зазирнув до кожної кімнати ,що траплялася на шляху.
Невеличка суміжна з кухнею їдальня ,стара котельня, велика вітальня і спальня ,нажаль дослідити далі не дозволив поклик тітки Петунії:
-Де ти вештаєшься ?! Бігом сюди розпаковувати речі й прибирати тутешній безлад !
Так зрозуміло ,що апартаменти відрізняються від стерильності будинку на Тисовій,але атмосфера ця була дуже до душі Гаррі,загадковість та багатовікова історія зберіглася в цих стінах і коли вже хлопчикові знов доведеться бути невидимкою для всіх. То аби не знудьгувати насмерть малий дослідить кожен закуток цього місця. Зі вздохом він вертається до передпокою,отримує від тітки коробки з кухонним приладдям, пропускаючі повз вуха коментарі про свою огидну поведінку. Неважливо, що Дадлі так само з грохотом носився кімнатами будинку не намаючись допомогти розкласти речі.
"Але ж то милий Дадлічка дивиться чи всі зручності є в наявності."
Деякий час згодом, утираючи піт з лоба Гаррі всівся на табурет в кухні. Ноги підкашувалися від втоми ,навіть їжа не здавалася такою значною як можливість перепочити.
- Йди помийся від тебе тхне - Петунія скривилася і наморщила носа відвертаючись.
- Приблуда малий, марш звідси! -рявкнув дядько Вернон.
-Угу -кинув Гаррі важко підвівшись він прихопив рушника та змінний одяг з сумки і почовгав до ванної .
Замкнувшись там, хлопчик роздягнувся і вліз до старої затертої купальні. Покрутив трохи заіржавілі вентилі душа. Вода не одразу полилася, шумно калатаючи десь у трубах, - раптом хлинула холодним глинистим потоком малому на голову:
-Йой- зойкнув він, відлетівши різко назад і зачепив долонею тканину душової занавіски . Дивно, та споміж відчуття шовку на руці здається щось дряпалося , повзало лоскочучи шкіру,хлопець перевів погляд.
І побачив таргана . Гаррі відсахнувся , комах було декілька. Вони злякано та швидко перебирали ніжками аби втекти,але хлопчик переборовши шок замолотив по ним руками розчавлюючи. Скорчивши гримасу , малий змив залишки мертвих тарганів і тих комах, що досі примудрялися сіпатись . Він гарячково тер руки під струменем вже чистої води,позбавляючи долоні від нутрощів створінь.
-Фе-фе-фе!
Врешті його банні процедури завершились і треба було відшукати собі кімнату для сну. Прихопивши свою сумку,він піднявся на другий поверх .Першу кімнату зайняв Дадлі,котрий з ревом випхав кузена за двері,так сильно штовхнувши ,що малий розпластався на підлозі.
"Манери у двоюрідного брата такі ж бридкі,як вигляд тих вусанів у ванній. Ну і хай собі котиться до свого свинарника "-роздратовано думає Гаррі ,поволі підвівшись та змахуючи пил з джинсів. Хлопець проходить далі в кінець коридору ,нажаль доступних жилих приміщень не лишилося-всі надто брудні та без меблів . Єдина остання надія - горище чи щось схоже на нього . Гаррі попрямував до дверей, обережно ступаючи на розсохлі дерев'яні сходинки. На щастя горище незамкнене ,увійшовши хлопчик побачив,що воно набагато просторіше за комірчину у Дурслів ,хоч і виглядало захаращенним . "Вау, тут навіть ліжко є- старезне й трошки деформоване,але треба підкласти пару дощечок ,принести матрац і хоча б якусь постіль - можна з задоволенням відпочити." Гаррі порився в пошуках і знайшов необхідне ,влаштувавши собі спальне місце він розтягнувся на ліжку. Прибирання почекає,бо почувався надто втомленим. А їжу хлопець роздобуде крадькома уночі згодом.
Опісля чудового сну,як гарно ,що Гаррі ніхто не потурбував, мабуть родичі злякалися можливості провалитися під крихкі сходи, Дадлі та Вернон особливо. У животі хлопця ревіло від голоду і зводило спазмами шлунок. Тож малий рішуче покрокував взяти щось попоїсти з кухні . "Лише б не зіштовхнутися з родичами на шляху"-думає Гаррі ,схрестивши пальці правої руки на удачу.
Якось надто тихо і темно навіть для ночі здавалося ніби за ним спостерігає, роздивляється невідомий, ховаючись у довгих тінях коридору і слідує за хлопцем сходами на перший поверх. Але скільки малий не обертався думаючи, що врешті розкрив таємничу високу постать. Тоді темрява більше не рухалася,зливаючись з темно-сірим і чорним простором навколо." Дізнайся хтось з Дурслів про це, то одразу б вилаяли та насміхалися потім." Бурна фантазія Гаррі ніколи не була приводом гордості для них. Зрештою хлопець відкинув всі сторонні думки ,зосереджуючись на основному завданні ;він якраз відкривав холодильника і видивлявся,те смачненьке,яке точно ніхто не помітить якщо раптом зникне: яблука, моркви, трохи хліба й масла на бутерброди. Знайдену їжу Гаррі загорнув у мішкувату тканину футболки,зачиняючи дверцята. Перефирійний погляд вловив безшумний рух,малий обертається всім тілом ." Ну от знову ", він побачив довготелесу жіночу тінь і це не тітка Петунія, адже ніякого галасу здійнято не було . На цей раз силует не щез одразу,ніби дозволяючи поспостерігати. Темні руки здійнялися в жесті привітання,помахуючи довгими пальцями. Але ж де господарка тіні? Гаррі ,повернувши голову ,зазирнув у вікно -нікого, навіть дерева не росли поблизу,щоб залишилася хоч крапля раціонального пояснення. Хлопчик знервовано ковтнув ,невже те, що виривалося зі злих язиків родичів- правда . Він ненормальний виродок. І це безумство тепер радо прилипнуло до нього . Ні-ні,ні, я звичайний,не дивний,нормальний- повторює Гаррі подумки й повільно вертає увагу до тіні. Все ще мовчазної з трохи нахиленою в цікавості головою, і таке відчуття ніби постать всміхалася. Малому відступити було боязно,бо фігура зайняла простір коло сходів. Хтозна, чого доброго вона ще зненацька спіймає та затащить кудись. Як у фільмах жахів ,котрі зрідка виходило подивитися вночі разом з Дадлі за півторагодинне перемир'я. Але якщо раптом хтось захоче відвідати кухню і побачить там Гаррі - буде ще гірше. Хлопчик вирішив піти в інший недосліджений бік будинку подалі від моторошної тіні. У полі зору трапилася пара кімнат:робочий кабінет та напрочуд більша вітальня, ніж та ,яку бачив раніше . Масивний комин маленький журнальний столик і широкий диван були основою інтер'єру. Також Гаррі побачив картину,що висіла над коминною полицею,але через надто слабке освітлення не зміг побачити деталей намальованого. Може ,якщо хлопчик підійде ближче, то зможе роздивитись їх,поволі він наближається. Раптом шурхіт зліва відволікає його, а також хлопчик чує як наче маленькі лапки стукотять по підлозі, і Гаррі обертається на звук. Пусто. Хлопець напружив зір ,щось було не так зі стіною навпроти ,ледь помітні нерівності на покритті шпалер. Гаррі підійшов й обережно присів навколішки біля місця . Він проводить пальцями по вигинах рамки . З одного її краю папір був подертий, здається достатньо одного смику в сторону і те,що приховує ця стіна буде відкрито. Цікавість з'їдала живцем,але якщо хлопець піддасться, то шумом може розбудити дорослих. "Це навіть другорядна проблема: родичі розлютяться ,коли побачать зіпсовану власність-ось тоді вже буде справді кепсько. "Спершу Гаррі треба знайти клей,щоб приховати сліди вандалізму. Глибоко вдихнувши хлопчик підвівся і хоробро попрямував до сходів ,аби піднятися до своєї кімнати. "На горищі вже точно багато чого можна знайти. Чи пішла Тінь ?" Байдуже, цікавість страшна рушійна сила, як і голод. Він йшов майже наосліп максимально тихо та швидко,поки не дістався власного горища. З щілин дверей пробивалося світло,хоча Гаррі впевнений,що залишив його вимкненим,коли виходив. Мимоволі шкіра малого вкрилася мурашками, взагалі то він не вважав себе лякливим,але .. Хлопчик уважно вслухався намагаючись вловити кроки чи інший шум з кімнати,проте нічого не почув. Він подихав заспокоюючи швидке биття свого серця і наважився увійти до кімнати. Гаррі озирнувся,шукаючи непроханих гостей, та нікого іншого тут не було. Тільки купа всякої всячини з ліжком на центральному плані.
"Що відбувається?"
Малий пройшовся вздовж периметру,вгамовуючи рій думок в голові чіткою мантрою -я нормальний, звичайний, просто Гаррі. Лампа над над ним замиготіла ." Це мені просто з голоду ввижається бісовщина."Тож хлопчик сів на постіль й став їсти свої припаси. Потім ,коли голод вже не турбував і роздуми про дивацтва відступили,Гаррі вирішив трохи попорпатися по кімнаті в пошуках клею та на власну вдачу знайшов великий тюбик на поличці низенької запиленої шафи,а також пару гумових рукавичок з ганчірками.
-Є! Ура! -малий відчув тепло щастя в грудях.
Надихненний здійсненням певної місії Гаррі знов повернувся до вітальні ,прихопивши інвентар. Добре, що на шляху його нічого не зупинило згідно годинника зараз близько 3 ночі. Ніби часу достатньо аби впоратись до підйому. Хлопчик повільно замкнув вхід до вітальні ,щоб заглушити шарудіння і всівся біля загадкової стіни. Намацав пальцями край здертої шпалери і потягнув-папір відстав легко без крихт штукатурки,що зазвичай сиплеться. Гаррі мимоволі заплющив очі поки займався цією справою, слухаючи шурхіт шпалери - тільки зараз усвідомив на додачу свій затамований подих. Врешті терпіння урвалося зростання інтересу прямопропорційне бажанню вдихнути,і хлопчик відкрив очі. "Двері ,ще одні двері- більш старіші ,ніж будь-де у будинку й маленькі ,але людина могла би пролізти в них. Може й Дадлі втиснеться , за умови ,якщо прохід всередині не вузький,бо тоді кузен немов Вінні-Пух,застряг би без можливості поворухнутися" . Гаррі захихотів, уявивши цю картину: розчервонілий Дадлі обмазаний медом верескливо просить допомоги у дядька й тітки,які тягнуть товстуна наче ріпу. Малий розчистив поверхню і схопився за мідну ручку - Боже, метал такий холодний аж волосся дибки стало-,намаючись відкрити. Замкнено. Уф, щож запаси везіння вивітрилися,потрібний ключ . "Але який? "Гаррі обвів кінчиком пальця замкову щілину та спробував зазирнути в неї, але очікувано нічого не побачив. Хлопець понуро зітхнув,сумнівно ,що він знайде ключа зараз. Скоріше за все останній знаходиться в головній спальні Дурслів. Але про всяк випадок малий пішов перевірити шухлядки на кухні і пальта в шафі коло входу ." Порожньо. "Нажаль секрети Гаррі не вивідає,тож він повернувся залатати шпалери. Не те щоб малий знав як ремонтувати точно,та йому вдалося.
Він згодом піднявся до кімнати, жбурнувши нструменти під ліжко , змінив повсякденний одяг на піжаму, хлопець вимкнув світло і ліг у постіль. Чи то насичена подіями доба вплинула так на Гаррі ,чи власна уява, а може все одразу . Та йому наснилося, як чорні примари, поковзом перебігаючи з місця на місце, аби не потрапляти на світло, нарешті зібралися всі під місяцем. І заспівали тонесенькими голосами. Червоні маленькі очі раз пораз блимали з темряви:
Ми дрібненькі, нас багато,
Нас багато, малий креш:
Знову будем панувати
Після тебе, як помреш.
Потім Гаррі побачив якийсь старезний іржавий ключ дуже холодний на дотик і павутиння почало обплітати руку хлопця, коли він торкнувся металу.
Інший голос легкий, як вітерець приєднався до попередніх поступово витісняючи:
Так самотньо в цьому домі.
Чи знайдеш ти тут спокою?
Те ,в чому відказано -знайдеш.
Будеш ти тепер зі мною,
Запануєш у Всесвіті без меж.
Лагідний спів зривався на тріск сухих гілок,але Гаррі примудрявся розпізнати слова. І поки продовжувалася пісня -все більше малий в'язнув у нитках. Як сильно не намагався боротися з ними,наполегливо продирався крізь кокон,що утворюється. Та марно: дивні яскраво-червоні порізи з'явилися на вільних від павутиння оголених частках шкіри. Тоненькі лінії крові розтікалися хаотичним малюнком, які хлопець споглядав широкими очима від страху. А серце якби його так міцно не зв'язали вже вистрибнуло б з грудей. Він хотів закричати,проте з рота не вирвалося очікуваного голосного звуку,натомість наче відлуння наказу:
-Відпусти мене негайно,припини! Будь ласка ! Прокотилося простором тихе шипіння ,і пути слабшають . Гаррі же відчувши свободу просинається,ніби виринає з глибини океану.
Нічне жахіття немов опиняється за стіною. Малий забуває те,що його налякало.
Він дихає важко, голова паморочиться і відчувається кам'яною брилою на плечах. Йому тошно, шкіра липка і холодна від поту. Як жахливо хлопчик навіть не намався встати,бо напевно би вирвало. Тож дав собі час отямитись нерухомо лежачи на ліжку. Напівтемрява в його кімнаті дуже доречна,адже можна лишити очі розплющеними мінімально нашкодивши теперішньому стану організму. "Ніякого більше сну до вечора"- вирішив Гаррі, коли ланцюжок думок більш-менш поновив свою роботу . Згодом хлопчик очуняв достатньо,щоб переміститися в положення сидячи впираючись ліктьми у подушку. Під якою явно щось є. Він перевернувся на живіт і підняв її. "Схоже на якусь ляльку." Малий потягнувся за окулярами ,які лишив на тумбочці поруч і надягнув їх, переводячи погляд на іграшку .
-О такої!-хлопчик вигукує шоковано відкривши рота. Вона виглядала як маленька копія Гаррі-його самого.- Що за дива!
Він обертав її роздивляючись: джинси, футболка ,риси обличчя:зелені ґудзики замість очей щоправда ;але все інше збігалося навіть шрам схожий на молнію був точнісінько на тому ж місці над бровою і круглі окуляри на маленькому носі. Проте це не все: за поясом іграшки щось стирчало-прутик для чого. Гаррі вийняв його і побачив ,що в мішковині джинсів захована ще якась чорна тканина. Він розгорнув її і побачив чи то накидку, чи то плаща з капюшоном .
"Надто вже багато питань ,чому , що відбувається і для чого. Та де ж відповіді." Ні, так голова знов би луснула під вагою думок. Гаррі звернув увагу на інше :Дурслі його не турбували,ніхто не грюкав в двері не вимагав ,щоб він прокинувся. І цей факт,неабияк підняв настрій. "Може не пізно сходити на кухню поснідати." Але вирішив спочатку зазирнути до ванної ,аби вмитися та переодягтися. Потім Гаррі завітав до їдальні,побачив :там зібралася уся родина. Варто лише з'явитись у полі їх зору посипалося як з відра.
-Як ти посмів красти їжу, Гаррі Поттере ?! Оу, це вже вони дуже не в гуморі ,коли його ім'я звучить наче лихослів'я.
-Я голодний дуже був ,чи що надто збідніємо через відсутність хліба й масла?
-Еге ,де ж тоді м'ясо і сир ділися?
-Звідки мені знати, може Дадлі перекусити захотілося. Не чіпав я вашого обіду.
Хлопчик склав руки на грудях,захищаючись.
- Брехня! Припни свого язика,хлопче!-гепнув по столу кулаком Вернон.
-Таку змію на грудях пригріли! Невдячний!- вигукнула Петунія.
-Злодюга й брехло! - кузен повторив за дядьком. Товсті підборіддя обох емоційно тремтіли .
Всі як один Дурслі червоні від від злості ,того й гляди ще поб'ють. Але Гаррі непохитно стояв приймаючи удар,його скули ледь порожевіли, і він вперто піджав губи.
-Крім хліба і води ти нічого не отримаєш- виніс вирок голова сімейства .
-Шуруй звідси -спровадила тітка племінника, а Дадлі гидко посміхався йому.
Тож Гаррі нічого не залишалося як піти до свого горища. Він замкнувся там і сів на постіль,беручи до рук ляльку і стискаючи. Хлопчик дивився в нікуди перед собою і мовив:
-Вони не вірять мені ,завжди так. Набридло. Я не хочу бути з ними.
В пам'яті хлопчика спливають уривки сну ключ і остання пісня.
-Я відкрию ті двері все одно вже натрапив на покарання, що ,мені нічого втрачати? Ти згоден зі мною ? Гаррі опустив погляд на маленьку копію себе. Уява дуже реалістично намалювала те,як лялька кивнула погодившись з авантюрою Гаррі.
"Треба пробратися до спальні Дурслів непомітно і пошукати ключа, щоб потім вночі розкрити секрет маленьких дверей. Розклад у передбачуваних родичів ,здається той же самий . "Дасть Бог і Дадлі не чіплятиметься до нього ще сьогодні. Гаррі визирнув з кімнати й пройшовся коридором ,як назло двоюрідний брат теж вийшов зі свого барлогу і помітивши малого, погнався за ним сходами тримаючи битку в руках. Чорнявий хлопчик хоч і був швидкий,але удар по плечу від кузена отримав. Він біг, перестрибуючи через сходинки ,відчуваючи ногами вібрацію від тупотіння переслідувача. Гаррі майже влетів у ванну кімнату,замикаючи поспіхом двері за собою. Дадлі несамовито загрюкотів биткою.
-Вилазь Гаррі ,чи ти там плакати зібрався наче дівчинка? Синця набив бо-бо уууу-глузує він.
- Це твоя привілея навіть без приводу, дуже в твоєму стилі Де.- відзивається хлопчик ,потираючи зашиблене плече,що вже наливалося синім, змоченою у холодній воді тканиною.
-.. Що.-Дадлі спантеличено завис, розшифровуючи зміст сказаного- Ах ти, я тебе дістану!
-Дивись не надірвись- Гаррі всівся на гумовий килимок вичікуючи, коли Дадлі надоїсть чатувати біля дверей. В принципі через відносно короткий час так і сталося. Гаррі почув. як кузен пішов ,згодом долинув удар м'яча ,що бився о підлогу і звук дверей, які з хлопком зачинилися. Тоді Гаррі вирішив визирнути з теперішнього притулку . Горизонт вільний Гаррі помітив ,що кухня теж пуста і подивився у вікно. Вернон і Дадлі грають в бейсбол на лужку ,а тітка оглядає сад. Це шанс для хлопчика. Він пробігся до кімнати дядька й тітки і почав обережно ритися в речах. Ключі знайшлися в валізі дядька . На кільці була їх велика купа чотирнадцять точніше, тож сумнівно,що хтось помітить пропажу одного. Так само крижаний на дотик і старий . Тільки придивившись уважніше хлопчик розгледів ґудзик задля прикраси на верхівці ключа. Малому вдалося зняти потрібний відмикач з залізної в'язанки напрочуд легко,хоч би яким міцним теє на вигляд було.
Тік-так,тік- так- уявний годинник цокав матником у думках хлопця,прискорюючи справу до завершення . Дурслі можуть щомиті повернутися . Гаррі хутко поскладав усі речі на місце,а ключа запхав глибше у кишеню власних джинсів. Та забрався зі спальні і саме вчасно,бо не минуло й хвилини, як вхідні двері відімкнулися,впускаючи родичів. Він чкурнув сходами вище і незабаром опинився на горищі. Врешті хлопчик зайнявся прибиранням нової кімнати-доволі успішно ,вбиваючи години очікування:надто багатий обсяг робіт. Пилу вже поменшало й стало якось світліше і затишніше. Інструментарій для шпалер поклав поруч зі стільцем,щоб потім не довелося довго нишпорити в пошуках. Отряхнувши руки ,Гаррі всівся на знайдене крісло качалку й з задоволенням гойдався туди -сюди,лялька зайняла місце на колінах хлопця. Опинившись в темряві, малий вирішив почати діяти. Обережно піднявся з сидіння ,навпомацки прихопив обладнання й покрокував на вихід. В коридорі пусто й темно,якщо не враховувати скрегіт дерев'яних панелей підлоги скритих килимом , то також і тихо. Спустившись сходами хлопчик дійшов ло кухні і зиркнув на годинник: було трохи за опівніч. Хропіння родичів долинало до вух Гаррі, коли малий зазирнув за ріг коридору і попрямував у протилежний бік до тої вітальні, де був минулої ночі. Сріблястого місячного світла на цей раз достатньо для того,щоб розгледіти деталі. Наприклад,тої картини білявий хлопчик зображений в старому костюмі мав такий вигляд немовби от-от заплаче чи закричить через те, що ріжок морозива опинився не в роті, а на одязі. "Якби не його худорлявість, намальований хлопець був би версією Дадлі."
Гаррі відразливо наморщив носа й пішов до потаємних дверей . Свіжий шар клею так само легко сповз з поверхні дерев'яних дошок тільки-но хлопець намацав і потягнув за край шпалери. Малий вийняв ключа з кишені і приклав до замкової щілини лише на долю миті засумнівавшись. Коктейль з самих різноманітних емоцій плескався в ньому покриваючи передчуттям чогось захоплюючого,незрозумілого, але водночас того, що нарешті хлопець дізнається відповіді на питання, які мучили . Він рішуче повертає ключа з тихим клацанням відчиняє двері .
-Стіна .Цегляна стіна,що за маячня ? -Тихо вигукує хлопчик . Він торкається жорсткої поверхні й тисне. Каміння не піддається.
"Ні, двері точно повинні кудись вести." Гаррі впевнений в цьому ,от би він міг пройти крізь бар'єр як крізь желе, чи димок, або просто ступити вперед і опинитися по той бік .
Чисто з дитячою наївністю хлопчик закрив очі і зашипотів
-Впусти мене ,будь ласка.
Він готувався до невдачі ще декілька секунд , щоб наважитись знову поглянути.
І яке здивування та радість охопили його,коли Гаррі побачив,що стіна зникла,показуючи довгий перехід вдалечінь. Нічого собі, шлях навіть освітлений маленькими вогниками,котрі здавалося підморгували хлопчикові. Чи він не заснув випадково ? Малий рушив всередину повзучи навшпиньках до інших дверей,які гостинно розкрилися по той бік. Гаррі виліз ,оправляючи розтягнутий одяг,що не додавав малому привабливості. Хлопчик озирнувся навколо й спантеличено почухав потилицю,скуйовдивши чорняве волосся ще більше. Кімната перед ним така сама як і та з якої він щойно пішов. Хоча .. Гаррі знов поглянув на картину "-точно- намальований хлопчик тепер сяє задоволеною усмішкою,а плями від морозива покривають тільки щоки блондинчика ". Брюнет сполохано озирнувся,коли зненацька почув кроки. Хтось наближався до нього і вже відмикав двері до кімнати. Хлопчик набрав повітря в легені,щоб почати вибачатись щойно його побачать.
Та й нерухомо застиг на місці.
-Ось ти де, любий Гаррі -голос надто м'який і лагідний звернувся до нього , силует високої жінки з'явився перед ним .
Світло з коридору,а згодом і в самій вітальні засліпило хлопчика,щоб щось чіткіше побачити Гаррі закліпав очима. Відблиски нарешті розсіялися і він поглянув на високу й худорляву рудоволосу жінку, з привітною посмішкою на обличчі,шкіра її була блідою,а очі були сяючими і чорними - ґудзиками, якимось дивом хлопчик відчув,що вони випромінювали щастя,дуже багато . Він аж зніяковів, залившись рум'янцем,на нього ніколи так не дивилися. Зрештою Гаррі знайшовся зі словами і чемно вимовляє незнайомиці,котра знає як його звати:
-Вітаю! Вибачте, будь ласка,що вдерся до вашої квартири. Але як ви дізналися моє ім'я?
-Все просто, я твоя Інша мати Гаррі Поттере. Можеш звати мене Лілі або краще мама - сміється жінка. Її очі-гудзики блищать веселощами.