Chapter 16
Лорд Гарольд
Весільна церемонія спадкоємця Мелфой проходила в саду Мелфой-Менора. Гостей було багато, враховуючи факт того, що більшість із них була з-за кордону.
Я перебував у першому ряду з боку нареченої, за наполяганням Фелісеті. Я був повністю спокійний, оскільки раніше я вже бував на подібних заходах.
Багато хто з моїх друзів одружилися, ще перед останнім курсом, відповідно до шлюбної угоди, яку уклали глави їх родів. І я мав честь бути на всіх, тож щось, що я бачив зараз, було для мене в деякому сенсі навіть нудним.
Після всі пішли за стіл, де я опинився по сусідству з Лордом Слизерином.
Після того випадку в міністерстві, що стався тиждень тому, він став ходити з тростиною. Як я знаю зі слів Белль, він зламав ногу, і йому її вилікували відразу після події. І як я розумію, це все одно не дало бажаного результату, раз він використовує тростину.
З іншого боку біля мене була місіс Блек, що завела світську розмову ні про що.
Потім почалися танці, те що я найбільше не люблю, особливо на весіллях.
Перший танець був наречених, які як я припускаю заздалегідь відрепетирували танець. Далі пішли й інші, Вальбургу Блек запросив Лорд Прует, я ж залишився сидіти на місці, з думкою щоб це тривало якомога довше.
— Ви здається не любитель весіль. — я кинув біглий погляд на Лорда Слизерин, що спокійно собі сидів і наливав собі випити. Знову нап'ється тут, а мені думай потім що з тобою робити.
— Точніше танців, а ви що любитель напитися? — я озирнувся, поки що все було нормально, я трохи розслабився.
— Ні, але я стільки намучився з цими приготуваннями, вибором нареченої, і все таке інше так що гріх не випити за здоров’я молодих. — я посміхнувся з останніх слів. — А що не так із танцями?
— Ну в прин…
— Гарольд! — я замовк на пів слові, напружився і повернувся до джерела голосу, вже знаючи кого побачу. І не помилився, це була Алісія Ферскі, моя однокурсниця, кузина Фелісеті, ну все почалося. — Я нарешті тебе знайшла! Я вже думала, що ти пішов.
— Та ні, я, знаєш, не хочу прожити весь залишок життя, ховаючись від Фелісеті.
— Які в тебе чудові думки на цей рахунок. У такому разі, я думаю, ти не відмовиш мені в танці? — дівчина простягнула мені руку, і я з ввічливою посмішкою встав з крісла.
— Звичайно ж ні. — я взяв її за руку. — Вибачте, Лорде Слизерин, доведеться нам відкласти нашу розмову. — він лише посміхнувся на це, я пішов на танцмайданчик, відчуваючи на собі погляд Лорда Слизерина.
Під час танцю я поводився ввічливо й усміхався, слухаючи останні плітки. Так я дізнався, що Аделін зреклася дитини і її забрав біологічно батько. Сама ж моя колись дружина робить все, щоб повернуться в пристойне суспільство. Але на жаль виходить у неї це не дуже добре.
— Вона навіть намагалася у Фелісеті випросити запрошення на весілля, уявляєш, ось це нахабство, чи не так?
— Правда. — погодився я від щирого серця, бо я як ніхто інший знаю про її нахабство.
Після я запросив на танець Леді Мелфой.
— Ви добре танцюєте, Лорд Певерелл.
— Дякую.
— Вам уже теж потрібно зайнятися пошуком підходящої людини для шлюбу, це справа не швидка.
— Дякую за пораду, але я ще не хочу одружуватися. — Нарциса на це лише посміхнулася, і сказала:
— У такому разі скажи це тому, хто тобою цікавиться з тієї вечері в Поттер-Менорі. — натяк я зрозумів, але поставити уточнювальні запитання не встиг, танець скінчився.
Після я запросив місіс Блек, вона говорила про тутешніх Лордів. А ось Белль, яку тед запросов на танець запитувала про мої знайомих. Так само уточнила «чи не було у Віктора з ними ніяких стосунків».
Після я танцював ще з кількома знайомими дівчатами.
Слухав різні, новину, нічого до примітного, поки Алерія не запитала:
— Той Лорд, з яким ти говорив, поки тебе не покликала на танець Алісія, не одружений? — мені це якось не дуже сподобалося.
— Ні, а тобі навіщо?
— Він відмовив мені в танці. — як я зрозумів по голосу, вона ображена.
— Він отримав травму тиждень тому, і все ще не оговтався. Тож не ображайся, з тобою все добре. Ти чудово виглядаєш.
— Спасибі Гарольд, ти прекрасний хлопець, хто б не був у тебе партнером йому однозначно пощастило. — сказала Алерія зі щирою посмішкою на обличчі. — А чого цей такий гарний Лорд ще не одружений?
— Не знаю, це вже до нього питання.
— Так він мені й скаже, всі ви англійці такі потайливі. І ти тому приклад, ти два роки не зізнавався, що в… — ну все почалося. Мерлін, вона мені це вічність буде пригадувати.
Повернувся за стіл, я десь ближче до кінця, я сів і зробив ковток вина. І відчув полегшення, більша частина позаду.
— Невже вже все? — я подивився на Віктора, що підійшов до мене з посмішкою на обличчі.
— А тебе це що забавляє?
— Ні, просто в мене до тебе є справа?
— Цікаво, дізнатися яка? — я зробив ще один ковток вина і побачив як Лорд Слизерин розмовляє з шофером Драко.
— Я хотів би це обговорити в більш спокійній обстановці.
— Двері мого будинку завжди відкриті для тебе Вік. — вимовив я з посмішкою і відставив келих убік.
— Пам’ятаєш весілля Валеріоніса, наприкінці весни минулого року.
— Не так його, як його меню. — страви красиві на вигляд, але от смак явно не для мене був.
— Ну так він же азербайджанець за національністю, і…
— Я знаю, але хоч би попередив заздалегідь, я особисто до такого був не готовий.
— Ну традиції були хороші. — я подивився на Віктора після цих слів, і зрозумів, що він уже п’яний. — Знаєш, добре що тут немає Орвеля, він би вже запросив тебе на дуель.
— Мені на весіллі кровопролиття не потрібно, Вікторе. — я вже знав, що буде далі, і зробив ще ковток вина.
— Гарольде, не відмовиш мені в танці.
— Хіба в мене є вибір? — я взяв наречену за руку і повів до танцюючих пар.
— Я спеціально не запросила Орвеля, тож будь люб’язний не знайти собі…
— Я не збирався, ти ж знаєш, я не люблю дуелі як такі. І я вдячний, що ти не запросила Орвеля. — Далі я вирішив ускладнити танець зробивши один оборот дівчини.
Після підняв її на і закружляв. Наприкінці наречена мені сказала:
— Сподіваюся, твоє весілля буде незабаром.
— Не думаю, що так Фелісеті, я не хочу одружуватися. — після до нас підійшов Драко, і я відійшов до столу, де цього разу був Лорд Слизерин, що про щось говорив із Віктором.
Коли я підійшов ближче, то побачив Белль, що вже почала говорити щось Віктору. Той піднявся і повів її до тих, хто танцює, проходячи повз них, я гиденько йому посміхнувся. Я сів у крісло і потягнувся до вина.
— Ваш друг згадував, що ви бачили багато різних весіль останнім часом. — я посміхнувся з тону Лорда Слизерина.
— Є таке, багато хто з моїх знайомих і друзів одружився згідно шлюбних угод.
— Якщо дозволите то я хочу поцікавитися, з якою метою ви звели Драко з Фелісеті?
— Я? — я подивилася на свого співрозмовника з нерозумінням. — Я лише сказав, на кого можна звернути увагу, решту вже зробили…
— Мендаксі?
— Мелфой. Я, звісно, розумію, що у вас звичка в усьому шукати мотив, Лорд Слизерин, але тут я не маю жодного стосунку до весілля. Усе вирішили без моєї участі, я нікого ні кому не нав’язував. І навіть не збирався. — ну нічого собі мене тут уже підозрюють не зрозуміло в чому.
— Ваші стосунки з Фелісеті справді виглядають близькими, чому ви самі не одружилися з нею, якщо так добре ладнаєте. — я подивилася на Лорда з цікавістю, він мав зосереджений вираз обличчя.
— Вона для мене як сестра, а спати з сестрою, це не припустимо. Ви навіщо цікавитеся?
— Ну не дуже-то хочеться щоб Драко розлучився через кілька років, так само як і ваша причетність до цієї справи.
— Про це можете не турбуватися. — я зробив ковток вина. — Як ваша нога? Не думали звернутися до закордонних медпрацівників?
— Дякую за занепокоєння, все добре. Просто в моєму віці не завжди все проходить так добре, як у молодості.
— Ну вам же не 133 як Дамблдору.
— Ну і не сімнадцять, щоб бути у формі як ви після тижня з дня події. — я посміхнувся від цих слів.
— Мені моментами здається що мені всі двісті, моє життя багате на події. А я хочу бути безтурботною дитиною, не думати про справи, міністерство, гроші.
— І чим ти хотів займатися, не маючи всього цього?
— Пізнання світу навколо себе, подорожах це дуже цікаво, і куди приємніше. — я відкинувся на спинку крісла.
— Багато де бували вже?
— У трьох дуже цікавих країнах, на заході земної кулі.
— Знаходження в цих країнах надихнуло вас на пошуки Морії? — коли я зловив погляд Слизерина, він усміхнувся. — Про ваші досягнення в цих розкопках не говорить тільки ідіот.
— Точніше, той, хто нічого крім цього не знає, а хочеться. Ні мені про це говорив попередній Лорд Поттер і Леді Поттер. У Бразилії я зустрів одного мага, що колись проводив розкопки на цьому місці. Після довгої розмови з ним я вирішив спробувати ну, і далі ви знаєте. — я знову зробив ковток вина, я побачив як Фелісеті танцює з Драко, неподалік від них Белль з Крамом.
— Як мені відомо, ви один інвестували в цю справу, це все окупилося?
— Більш ніж, нехай і не гроші, але й той артефакт, що я знайшов лише один, може коштувати більше, ніж я витратив на розкопки.
— У такому разі, ви є дуже завидним нареченим.
— А що мені з того? — запитав я з усмішкою глянувши на Лорда. — Гроші, артефакти, титул, місце в радах різних країн світу, у мене це є, хто і що може дати мені того, чого немає в мене? — Слизерин посміхнувся з цього питання.
— Гарольде, яка зустріч! — я закотив очі і повернувся до Аделін Герсос, що стояла переді мною і злісно виблискувала очима.
— Аделін, ти що вже злодійством зайнялася? — усмішка зійшла з обличчя.
— А тобі б цього дуже хотілося?
— Я не ти, єдине, що я хочу це не влаштовувати тут скандал.
— Це правильно, наші бажання в цьому сходяться.
— Радий чути. — я говорив стримано, не більше.
— Співчуваю твоїй дружині, якщо вона коли не будь у тебе буде. Жити з тобою це те ще випробування. — не дочекавшись відповіді, вона пішла.
— І звідки тебе знати? Ми ж разом не живемо. — сказав я, дивлячись їй услід.
— Мила у вас колишня дружина.
— Ви собі Лорд Слизерин, навіть уявити не можете, як я радий, що колишня. З акулою життя приємніше, ніж з нею. — я говорив відверто, на що Лорд Слизерин усміхнувся.
— А з танцями, що не так? — я зморщився від запитання.
— Спробуйте потанцювати з усіма, тоді зрозумієте.
— Чому не відмовиш?
— Образяться, потім мучся знімаючи прокляття. Ображена жінка, це проблема. Краще я помучуся сьогодні. А вам раджу сьогодні очисний ритуал провести, а то Аріель прийняла близько до серця вашу відмову. Брюнетка, з синіми очима, у фіолетовій сукні. — уточнив я, побачивши нетямущий погляд Слизерин.
— Оуууу, цікаве ім’я. Дякую за пораду, а у вас що, був досвід знімати подібне прокляття? — Лорд говорив з усмішкою.
— Був, якось раз, після вечірки в школі. — Та вже ранок був у мене після знатний.
Боліло все, щойно встав, жодне зілля толком не допомагало. Потім шкільний ельф сказав що до чого, я пішов у ритуальний зал, поки зібрався, поки провів. Мало не впав від втоми.
— Більшість молодих людей ваші однокурсники?
— Або просто знайомі.
— Напевно багато часу пішло, щоб вибудувати такі стосунки.
— Ну не щоб багато часу, просто в мене немає проблем у спілкуванні. Ви з якою метою цікавитеся?
— Просто, цікаво, та й тут нема чим більше займатися. Хіба що напиватися. Якби тут був Річард, то можна було б побачити якийсь цікавий скандал, він, як я знаю, в цьому майстер.
Завдяки іноземним гостям, тут більш веселі.
— Так? — я озирнувся і, чесно кажучи, не побачив жодної особливої різниці від того, що бачив закордоном, тому сказав: — Ну, вам видніше.
— Як я розумію, Белатриса бажає покинути вас і Англію зокрема? — я простежив за поглядом Слизерина і побачив як вищеназвана танцює з Віктором і сміється.
— Можу її зрозуміти, ви як я розумію цього не хочете?
— Я тільки за, ви вже вибачте, але як на мене вона злегка нав’язлива жінка. — я посміхнулася від почутого.
— Гаррі, мені здається чи я бачив Аделін? — я подивився на Крама, що підійшов до мене з Белль.
— Ні, вона тут.
— У такому разі, я думаю Фелісеті це не дуже сподобається. — після Віктор озирнувся.
— Я думаю що ти драматизуєш. — я зробив ковток вина.
До мене підійшов один знайомий, і почалася розмова про конференцію.
Після гості почали розходитися, і я вирішив теж піти. Попрощався з Лордом Слизерином, господарями і пішов із місіс Блек на Гріммо.
***
Наступного дня ближче до обіду, на Гріммо прийшов Віктор, разом з Анастасією. Одразу у вітальні після приходу, Лорд Крам у присутності мене, місіс Блек, попросив руки Белль, для мене це несподіванкою не було, але я не поспішав відповідати, подивившись на Белль.
Я не збирався примушувати її до цього шлюбу, якщо вона не хоче, то нехай відразу скаже про це.
— Я згодна, Лорд Крам. — я був радий такій відповіді, радий за друга і за члена свого роду.
Після ми одразу уклали заручини, і обговорили деталі церемонії.
Коли жінки пішли, я з Віком вирішили випити вина.
— Не думав я, що ми з тобою поріднимося в такий спосіб. — сказав я йому, беру в руки келих.
— З моєю сестрою чи братом ти б навряд чи одружився, а Белль мені справді подобається. Вона не схожа на жодну жінку, що я знаю. — я посміхнувся з почутого і зробив ковток вина.
— Знаю, бажаю вам обом бути щасливими в цьому шлюбі.
— А в тебе як на особистому фронті? — я подивився на Віктора з цікавістю, на що він усміхнувся. — Учора Лорд Слизерин розпитував мене про тебе, і як я розумію, ви зустрічаєтеся?
— І з чого це ти зрозумів? — чому всі вже вирішили, що я з ним зустрічаюся? Такими темпами я з газети дізнаюся, що одружився.
— Та годі, тобі ховатися, тим більше від мене. Я вчора бачив, як він з тебе очей не зводив, а які погляди кидав на наших знайомих дівчат, Аделін до такого далеко.
— Ну так це ще ні про що не говорить. І ні, Вік, я не брешу, у мене з ним нічого немає, навіть спільної вечері один на один.
— Серйозно? Значить все попереду.
— Це не факт.
— Гаррі, а що тобі заважає тепер? — я подивився на свого друга. — Раніше ти був одружений, тепер ти вільний, але ти все одно тікаєш від стосунків. Чому?
— Ось саме Вік, мені потрібні стосунки, а не секс.
— Ти сумніваєшся, що у Слизерина серйозні наміри?
— Я йому вигідний, а…
— Якби це було так, він би не ревнував до тебе. Спробуй з ним поговорити, слухаючи свої почуття.
— Мерліне, ніколи б не подумав, що ти з нас двох станеш таким сентиментальним. Може ще запропонуєш мені закохати його в себе?
— Ну це вже тобі вирішувати. Просто подивися на нього під іншим кутом.
***
Два дні минули для мене як і раніше. Засідання, перенесення в різні міністерства світу.
Але завдяки ремонту в англійському міністерстві, я мав більше часу для відпочинку.
Тож сьогодні я вирішив присвятити вечір книжці, яку не давно купив на не зовсім законному аукціоні. Та й сама книга була не шмарклий любовний роман.
Тому я вирішив почитати її в кабінеті глави роду Певерелл, коли я прочитав двадцять п’ять сторінок, то почув шум тіла, що в пало перед мої столом.
Глянувши туди я побачив Слизерина, і закотив очі з жалем про зіпсований вечір.
Коли він почав ставити запитання, я подумки завив.
Ну ось тобі бісів, вечір і відсотки від допомоги.
Лорд Слизерин
Весілля Мелфоїв проходило на вашому рівні, одразу видно, що Нарциса і Люціус не поскупилися на церемонію для єдиного сина і спадкоємця. Мендаксі теж не скупилися, як я знаю.
Я дивився на церемонію лише з ввічливості й намагався не показувати, як мені нудно.
Хоч і я був радий цьому весіллю, нарешті спокій від цих усіх оглядин і оцінки вигідної партії.
Я кинув погляд на Гарольда, що був з боку нареченої. За наполяганням Фелісіті, вкотре задався питанням, що в них за стосунки?
За столом ми сиділи поруч, поки тривала світська розмова, я оглянув гостей. З боку нареченої я знав лише кількох магів, і то тому, що бачив на тому самому «прийомі-погляді», решта були мені зовсім не знайомі.
Коли почалися танці, і мені випала нагода, я вирішив уточнити дещо у Лорда Певерелла. Але на жаль я не встиг, його запросили на танці. Як я зрозумів з їхніх реплік (дівчини і Гарольда), вони добре знайомі.
Я дивився, як вони почали танцювати, і тут переді мною постала одна з подруг нареченої, якщо я не помиляюся, і запросила на танець.
Я ввічливо відмовився, з низки причин. Перша це нога, що все ще боліла, щоб я не робив, і тому став ходити з тростиною. Щоб не шкутильгати як старезний старий. Звертатися до лікаря я не особливо хотів, але мабуть, доведеться.
І як я думаю, це не так через перелом, як через драклового Дамблдора, що завдав удару на хворе місце тиждень тому!
Я вирушив до Лютного провулку, за п’ять хвилин після того, як ельф Мелфой повідомив мені про місцезнаходження шановного директора.
У Лютному провулку, я одразу побачив Дамблдора, що не дуже то й ховався. Він спокійною ходою йшов провулком, у бік борделю якщо я не помиляюся, я посміхнувся зі своїх домислів.
Коли той зайшов у глухий провулок, я пішов за ним і навів чари відволікання уваги і звернувся до свого опонента:
— Ви проповідуєте світло і добро, а самі творите темні справи. І ще кажете що це я Темний Лорд якого світ не бачив? — судячи з того, як він завмер і обернувся, мене він не чекав. — Сподіваюся, ви не думали, що й цього разу вам усе зійде з рук?
— Я сподівався, що ти вже відправився на той світ, але, на жаль, доведеться відправити тебе туди самому. — я посміхнувся з почутого і виставив щит проти невербального закляття Дамблдора.
— Сподіваюся, темний оплод
Поттерів померло сьогодні?! — я подивився на Дамблдора, після того як відбив його удар.
— Судячи з твого вигляду, ні… — я завдав удару, поки він говорив, він ухилився від мого удару.
— Усе це було задумано лише для того, щоб прибрати мене і Певерелла зі свого шляху? — я не міг повірити в це, судячи з виразу обличчя світоча так і є. — Убити майже всіх Лордів через двох, серйозно?
— Мета виправдовує засоби. — я виставив щит, від удару директора, і пустив закляття у відповідь.
Кілька хвилин ми обмінювалися закляттями, поки Дамблдор не припустився осічки і не спіймав одне з моїх проклять. Побачивши це, я підійшов до нього, з посмішкою на обличчі.
— Настав час нам із тобою закінчувати наші розбіжності, Альбусе. Не зовсім за моїм планом, але, на жаль, ти сам не залишив собі вибору. — я підняв паличку на обличчя директора.
— Коли Гаррі захоче піти, від тебе ти і його вб'єш? — це питання вело мене в ступор, що це означає? Піти?
Цим і скористався Дамболдор і завдав мені рукою удару в ногу по-маглівськи, що була раніше зламана, від різкого болю я втратив рівноваги і осів на землю, Дамболдор побіг до своєї палички, я ж кинув йому в спину прокляття перенесення, і воно спрацювало як треба.
Ось уже цілий тиждень, Дамболдор перебуває в моїй темниці. Його шукають, його орденоносці, але нічого не знаходять.
Решті не до цього, багато хто в жалобі й шоці від події.
Засідання не проводимо, тривають ремонтні роботи і слідства, підозрювана Боунс перебуває в слідчому ізоляторі.
Від думок мене відірвала чергова дівчина, що підійшла запросити мене на танець, я вже подумував, щоб навести закляття відводу очей. А то підходять одна за одною, я не маю стільки терпіння і ввічливості на них усіх.
Гарольд танцював з усіма, говорив щось про танці, а сам он як танцює. Я ж встав і пішов поговорити з Лордами, а то ці дівчата доведуть мене до чогось не дуже приємного.
Поки я говорив Гарольд, усі танцювали, Нарциса, Вальбурга, Белатриса, одна з дівчат, що мене запрошувала.
Як не дивно ці дівчата підходиди до багатьох Лордів і спадкоємців. І ось тепер то я зрозумів увесь масштаб наслідків від цього весілля.
У магмір Англії увіллється нова кров, так само як і закордон. Лорди і спадкоємці Англії на моїй пам’ять так точно, жодного разу не одружувалися з кимось із-за кордону, тільки тутешні.
А тепер цьому прийде кінець, у Фелісіті є незаміжні подруги і вона цілком може спровокувати шлюби з англійськими спадкоємцями.
Подивившись на дружину свого хрещеника, я побачив, як вона з чоловіком розмовляє зі спадкоємцем Гойлом і Блейзом. Я перевів погляд на Гарольда, що танцював з якоюсь дівчиною, і усміхався. Ось твій план, чи не так? Розумно, Лорд Певерелл розумно.
Коли я побачив, що він сидить і розмовляє з Крамом, то вирішив продовжити свою спробу поговорити з ним.
Але на жаль, поки я дійшов він знову пішов танцювати, цього разу з Фелісеті. І вирішив поговорити з п’яним Крамом, і як я зрозумів це погана ідея. Він говорив про весілля, на яких він був із Гаррі починаючи з минулого року. Не дуже цікава, але все ж таки інформація.
За цей час, Гарольд встиг покружляти наречену в танці і підняти на руки. І як після такого не запідозрити їх у якихось дуже тісних стосунках? Он і Драко, побіг, ревнощі чи незручно перед гостями.
Мою розмову з Віктором перервала Белль, що одразу почала тягнути Крама танцювати. Тут якраз повернувся Гарольд, він не був п’яний, але розмова в нас вийшла цікава.
І це його запитання про моє здоров’я було несподіваним і приємним. І його откровення, здивувало мене ще більше, через нього я знову загубив суть розмови, і просто питав що цікавило. Відповіді були цікаві, по істині безцінні.
Побачивши його колись дружину я вкотре заприсягся, що не одружуся з жінкою. І зрозумів, що Белль ще мила, порівняно з цією.
Після дізнався про танець і чомусь стало трохи легше на душі. Розмова про конференцію вийшла теж дуже цікава, особливо з огляду на пізнання Гарольда і його відповіді. Після всі почали розходитися по домівках.
Вдома я за порадою Гарольд, провів очищувальний ритуал, а то відмовляв я багатьом дівчатам. Ось вже, злісні створіння.
***
Наступного дня, я таки наважився і вирушив до лікаря закордоном. А то я не міг уже терпіти цей біль, хай і тростина була мені зручна. Але не біль, проти якого мало що допомагало.
Що ж до відмінностей, приймання кидалися в очі. А мій діагноз був, не дуже приємний. Через той удар що мені завдав Дамболдор, по кістці пішли тріщини, а навантаження лише сприяло руйнуванню кістки та болю.
Довелося знову зрощувати кістку ноги, костерост… І чого він такий жахливий! Так, рекомендація провести кілька днів удома була не така вже й погана, але ось справи…
У принципі, справ як таких немає. Ремонт і розслідування, цілком пройде без мене.
***
Два дні я спокійно провів удома, а ось на третій день прийшли гості. Мелфой…
Мерліне, хоч би не розлучення? А то знову все спочатку, прощавай спокій…
Побачивши у вітальні Драко і Фелісеті. Я розслабився, все добре, поки що!
— Як ви себе почуваєте? — запитала невістка чемно, після привітання.
— Дякую, все добре. А ви як? Як подружнє життя?
— Чудово, хресний. Ти точно в порядку?
— Так, точно, дякую за турботу. — відповів я твердо дивлячись на спадкоємця Малфоя. — Ви просто так прийшли чи у справі?
— Ви англійці, всі такі?
— я подивився на Фелісеті з цікавістю. — Більше думаєте про справи, ніж про здоров’я? Гарольд, такий самий, доведе собі до виснаження, але зробить що задумав, трудоголік до мозку кісток. — я посміхнувся з почутого.
— Хіба це погана якість? — У відповідь побачив, як дівчина закотила очі і сказала:
— Ви обидва рябоє, пара.
— Батько, просив дізнатися, чи будеш ти на засіданні в четвер.
— Так, буду, тема засідання?
***
Після відходу гостей, я дістав і став дивитися на артефакт, що гарантував знаходження пари з максимальною сумісністю.
Потрібно воно мені? Толку мені з цього? Хіба мені погано одному?
Здається відповідь «ні» очевидна, але може з парою буде ще краще.
Мати когось із ким можна просто поговорити, не ховаючись, так приваблює. Але що якщо той, хто моя пара, мені огидний? Як же багато сумнівів, але на жаль бажання дізнатися сильніше.
Я вколов палець і капнув краплю крові на артефакт, він почав злегка світиться золотим світлом, після був спалах, перенесення.
Цього я не очікував, тому рівноваги я не втримав і впав на підлогу… Спасибі, що на спину, а то впасти обличчям на підлогу перед кимось то ще задоволення.
Стеля чомусь здавалася мені невиразно, знайомою. Я піднявся на ліктях і озирнувся.
Я побачив кабінет, ліворуч були двері і книжкова шафа на всю стіну, перед мною був письмовий стіл, за яким сидів, поклавши ноги на стіл і прикрившись товстою книгою, Гарольд Певерелл. Я впізнав його за рукою з родовими кільцями, сам він ніяк не показував того, що помітив мене.
— Ви знайшли новий спосіб переміщення чи просто повз пролітали і вирішили зайти на чай перед сном? — здається, я поспішив із висновком, таки помітив.
Я піднявся на ноги, а то так собі пристойності валяться на підлозі.
— Ви абсолютно праві, пролітав повз. А це що за місце?
— Мій кабінет. — дуже інформативно, я присів на крісло.
— Чудове, місце. — Гарольд опустив ноги на підлогу, книжку поклав на стіл перед собою, зосередив погляд із не зрозумілим мені в очах блиском на мені.
— Ви навіть не уявляєте наскільки. Як ваше самопочуття? Лорд Мелфой казав, що вам не здоровиться? — ось уже любитель потріпати язиком, після цього він знову повернувся до книги.
— Дякую, вже все чудово.
— Добре…
— А що ви знаєте про артефакт, що ніби знаходить ідеального партнера? — Мене нагородили таким поглядом, що я відчув себе п’ятирічною дитиною в притулку, в якої щойно стався перший викид.
— А вам навіщо? — після цього книжку закрили, і відклали вбік.
— Та так, цікаво знати вашу думку, з огляду на ваші пізнання і досвід. — здається мені повірили.
— Ну зі свого досвіду, можу лише сказати, що артефакт працює лише на почуття, він не враховує ні статусу крові, ні суспільства. І якщо вас це не влаштовує, то не раджу використовувати його.
— Чому ні?
— Цей артефакт дуже старовинний і в ньому закладено особливий посил творця.
— Звідки такі глибокі пізнання. — я подивився на книжки на столі та шафі.
— Мав честь реставрувати його. — я прикипів поглядом до Гарольда, що потягнувся до келиха з вином.
— А ви дуже цікава особистість, лорде Певерелл. — у відповідь мені посміхнулися.
— Мабуть, тому ви тут, а не на килимі в тих же Візлі.
Усе то він знає, от же… змієниш! Ну що хотів те й отримав, не дарма кажуть «бійтеся своїх бажань»!!!