Chapter 11
Лорд Гарольд
У закордонному міністерстві магії я відразу замітив, відмінності від англійського.
Тут все світле, за допомогою вікон та маглівської енергетики.
У кожного тут є свій стіл, в той час як в Англії все потрібно тримати за допомогою магії або у себе на колінах.
За сидіння було насищанням і динамічним, і я вже мовчу про те які закони тут розглядали.
Після я й Віктор залишився і познайомився з кількома Лордами. Тут я б хотів мати зв’язки, адже на відміну від англійських Лордів з цими спілкуватись явно буде цікавіше.
І я не прогадав, хоча і деякі з них, були тієї ж думки що і Лорди Англії щодо моєї молодість і не досвідченість, що ж це буде їх помилкою і моїм козирем проти них в майбутньому.
Обідав я з тими ж Лордами, і розмова була дуже навіть цікава, я дізнався дуже цікаву інформацію про англійське міністерство, що змусило мене завмерти на кілька секунд.
Після обіду всі розійшлися по домах. Що ж здається у мене з’явилася причина піти на зустріч з Лорд Слизерином, хоч би що там було, Англія є основною частиною доходу для моїх родів й якщо щось трапиться я теж постраждаю. Тільки що зустрітись потрібно раніше, ніж просив Лорд Слизерин. І перед зустріччю довідатися, чи все так як я чув.
Я відправив гобліну лист з проханням дізнатися все що можливо з цього приводу.
З такими думками я повернулася на квартиру.
Мої супутниці, Вальбурга і Белатриса Блек, десь гуляли. Я був радий що вони перестали «воювати» між собою сподіваюся що це не тимчасове перемир’я.
Я пройшов в кабінет, подивився на стопку документів й зморщився.
У школі я був переконаний що кожен мій день після випуску буде виглядати приблизно так: підйом пізно вранці, сніданок, вивчення чого не будь цікавого, зустріч з цікавою людиною для справи, робота над собою, вечір в компанії друзів або просто десь в барі, відбій коли вийде і з ким вийде.
Але що я маю в реальність, титули Лорда, справи та обов’язок Лорда, багато документів, за сидіння, міністерства, і політичні інтриги. Це все точно не те, що я уявляв собі після випуску, не те абсолютно.
З такими думками я вийшов з кабінету і пішов в майстерню, щоб зайнятися артефакт для тутешніх гоблінів і заодно відвести душу.
Артефакт, був старий і відразу видно що в ще в повній боєвій готовність. Я одягнув захисний костюм, і приступив до роботи.
Я пробував відкрити його за допомогою простих відповідних фраз на перселтанге, але на жаль нічого не відбувалось. Тому я зайнявся простим вивченням і дослідженням даного артефакту.
Закінчивши з цим, я написав ще один лист гобліну Герніксу з проханням надати мені більше інформації про артефакт і так само дати більше часу.
Поглянувши на годинник я зрозумів що мені пора збиратися на зустріч з Рімусом Люпіном.
Чесного кажучи я не знаю навіщо погодився на зустріч з Рімусом, бачилися ми давно, тем як таких для розмови у нас начебто немає, але ті теплі спогади… Можливо вся справа в цьому я просто хочу знову відчути ті емоції.
З такими думками я перенісся на місце зустрічі.
Рімус прийшол без запізнень, втім так було завжди, наскільки я пам’ятаю.
— Гаррі, я спізнив…?
— Ні, все впорядку просто я прийшов раніше. — Перервав я його наміри вибачатись.
— О, ясно.
— Пішли тут, не далеко є одне затишне місце. — після повернувся в ліворуч. — Твоя дама не буде проти, пари келихів віскі.
— Ні, не думаю, і вона не моя…
— Оууу, значить я не вірно все зрозумів. — я посміхнувся з сором’язливість Рімуса.
— А твоя? У тебе повинна уже бути дівчина.
— На жаль, обставини склалися так, що я вже встиг одружиться і розлучитися.
— Що? Одружується? Розлучитися? Але як? — я кинув погляд через плече на Люпіна, і побачивши шок, непорозуміння і розгубленість, посміхнувся.
— Це історія не обійдеться без віскі.
Зайшовши в бар, ми пішли до барної. Замовили випивку, і я почав розповідати свою історію одруження…
Не знаю навіщо це йому або мені.
***
Наступний ранок почався з похмілля, благо маги придумали таке чудове зілля як антипохмільне.
Привівши собі в порядок, я скористався миховиком часу, відмотавши час на дванадцять годин назад.
Я пішов в кабінет, і сів розбиратися з документами, час тягнулася довго і болісно, але я розібрав документи так само встиг підготуватися до сьогоднішнього за сидіння.
Спустившись на сніданок я застав весело говоривших жінок.
Обговоривши з ними буденні справи, я відправився в Міністерство.
Зустрів, Віктора, що мав радісний вираз обличчя я зацікавився в чому справа.
— Через розлучення батька та матері, Лорд роду моєї нареченої збирається розірвати заручени зі мною. — Я посміхнувся з почутого і хлопнув Віктора по плечу.
— Як бачиш, ця справа принесла тобі більше користі ніж збитку.
— Це точно.
До нас підійшов новий знайомий і тема перейшла на політику.
Провівши чотири години в міністерстві й опинися на свіжому повітрі я вдихнув на повні груди та відчув бажання сісти на мітлу піднятись в небо, і відчути те відчуття свободи…
Але на жаль у мене зараз немає на це часу.
У мене є справи що не терплять зволікань.
Я пішов до банку, де провів решту дня.
Інвестиції, це справа не легка особливо якщо справи запущені вже кілька сотень років. Так само я дізнався багато цікавого, з того що попросив дізнатися тому відправив відразу з банку лист Лорду Слизерину, що ж це може принести мені не аби якую користь.
Увечері за вечерею, я помітив що на мене кидають зацікавлені погляди обидві жінки тому закінчивши вечерю я запитав:
— Щось сталося?
— Не те щоб сталося, скоріше просто цікавість. — я з цікавістю став чекати продовження від місис Блек.
— Я сьогодні отримала лист від Антромеди Тонкс уродженої Блек.
— І що ж вона хоче? — Антромеда Блек, втекла з дому і вийшла заміж за маглонародженого чарівника через що чистокровні чарівники роду Блек, відвернулися від неї, а останній Лорд роду Блек, випалив її з гобелена роду.
Довгі роки, ніхто з кровних родичів не шукав, ні зустрічі, ні чогось іншого для підтримки зв’язку.
Я сам дізнався про Андромеду лише після того, як став главою роду, ніхто ніколи не говорив мені про неї. І я розумію чому, про неї не хотіли говорити.
Я сам думав над тим чи потрібно мені втрутитися в це, або залишити все як є.
І ось як я бачу все вирішили зробити без мене і поставити мене перед фактом.
— Хоче знати, чи правда що у роду Блек, є глава роду, та чи є у тебе якісь плани на її дочку. — від останнього я здивувався.
— Дочка? Я навіть з нею не знайомий… — тут то я згадав дівчину що бачив з Рімусом Люпіном в бійцівському клубі, і її реакцію. Так само згадав слова Рімуса минулого вечора: «Тонкс, вона хороша дівчина, просто я не думаю що я той хто їй потрібен, до там же ми з не… " дреккл тебе дери. — У мене немає ніяких планів, що стосуються Андромеди або її дочки. Це все?
— Ну що стосується того що сказано прямо то так, але от щодо…
— Тітко, повторю тобі ще раз: у Меді було багато років, щоб повернуться в рід, вона цього не зробила, що значить і не зробить зараз, вона слабка для цього. — я подивився на Белатрису, що мовчала до цього моменту.
— Ось як, що ж раз так то запросіть Андромеду і її чоловіка та дочку, на вечерю до нас в Англію. — обидві жінкі глянули на мене з цікавістю.
— Добре, коли ми повертаємося?
— Якщо у вас немає причин залишатися тут, то можемо повернуться завтра після обіду.
— Ти все-таки вирішив піди на зустріч з Темний Лордом? — я подивився на Белатрису, що говорила з посмішкою в голосі.
— Ні, не піду. — побачивши що її погляд змінив на нетямущий я продовжив: — Якщо йому потрібно, то він сам прийде до мене.
На цьому розмова закінчилася, я пішов у майстерню, де знову став займатися артефактом.
Ліг спати ближче до півночі.
Вранці після сніданку, я відправився на зустріч з Лордом Слизерином
.
Якщо йому потрібно, то він прийде, а ні так значить ні.
Я спустився в метро і згадав як колись тут не обірвалося моє життя…
Лорд Слизерин
Я провів вечір в очікуванні, відповіді від Гарольда, але його так і не було.
І я не знав як це розуміти.
Лорд Гарольд був у своєму праві, відмовити мені у зустрічі, але що до решти… в іншому він теж був вільний робити що йому заманеться.
У мене немає на нього важелів тиску, так само як немає з ним ніяких домовленостей.
Розумний хлопець, обійшов мене у всьому! Але я все ще вірив що зможу налагодити з ним потрібні мені стосунки, хоча б тому що він не підтримує Дамблдора і навряд коли встане на його бік.
Так само він може піти в нейтралітет, це теж буде не погано, просто тоді мені доведеться постійно бути в напрузі від того кого Лорд Первелл потримає в цей раз.
Прокляття, ось же Лестранж удружив, від злості я вдарив кулаком об стіл.
Ідіот, і чого це він захотів міняти шлюбний контракт? Що йому не так було? Спадкоємців заходів? Старий ідіот.
Те що шлюб Белатриси та спадкоємця Лестранж всього лише договірний шлюб, знали всі. Так само як і те що в шлюбі немає дітей не повинні Белли, теж знали всі.
Якщо вже Лестранж захотів спадкоємця, то це йому потрібно було дружину нову шукати, а не… Ідіоти.
Хоч все чистокровні й хизуються своєю чистотою крові, крім цього їм нічим похвалиться. Вони сидять у собі в Менорах і перебирають документи, ніякий новизни або руху, нудьга.
Не дивно що, Гарольд, тут довго не прибув. Провівши стільки років закордоном, бачачи зміни та прогрес він захотів залишитися там, тут все залишилося на рівні раннього прогресу.
***
Минуло два дні, а відповіді Лорда Гарольда все не було і я зрозумів що його і не буде.
Тому, намагався зробити все щоб схилити на свою сторону якомога більше нейтралів і світлих.
Якщо з нейтральними ще можна про щось домовиться, поторгуватися то зі світлими це все одно що битися головою об стіну.
Мало хто з легкістю йде на поступки, я сидів в Мелфой-Менорії й переглядав компромат на одного Лорда коли ельф роду Слизерин приніс мені лист, я хотів було відкласти його прочитання, але побачивши печать Первеллів взявся його в руки й не помилився лист був від Гарольда.
Відкривши його я здивувався тому що прочитав:
«Здрастуйте, Лорд Слизерин
Я обійдуся без передмов оскільки справа важлива і не терпить зволікань, тому я хотів би зустрітись з Вами о десятій годині ранку в Нью-Йорком північному метро на вулиці…»
Дивно це все.
— Як я розумію, Лорд Гарольд, відповів на ваше прохання про… — мої думки перервав Люціус з легкою посмішкою на обличчі.
— Якби не деякі ідіоти у нас би не було в цьому потреби, Люціус. — перервав я його. — Займися краще справою, ато якщо ми не зможемо зробити перевагу у свою сторону то вся наша праця піде нанівець.
Ми знову зайнялися справою, це помогло мені вгамувати табун думок що виник після листа від Гарольда.
Я не знав що це може означати, і в чому причина такої термінової зустрічі.
Лестранж не все розповів? Або ще хтось щось встиг зробити?
Мерлін, що вони за люди що не можуть просто поводиться ввічливо. Це ж простіше простого, простіше ніж розбиратися з проблемами від ось таких ось наслідків. «Ефект метелики» у всій красі й у всіх проявах.
Прийшовши до себе додому я став думати про те що буду говорити Гарольду, щоб переконати його не відмовлятися від нашої з ним співпраці через Лестранж. Більш менш підготувавшись до розмови я ліг спати.
Наступним ранком в десять годин я був у вказаному місті зустрічі. Тут то я і задумався чому Лорд Гарольд вибрав таке місце для зустрічі, тут було людно, шумно, звук приїжджаючих поїздів. Що здавалося могли оглушити своїм шумом.
Я озирнувся в пошуках, Гарольда, він ішов по сходах легким кроком, він легко минав людей яких тут було повно, на обличчі було видно лише спокой й зосередженість.
Я зупинився не далеко від сходів, і навів чари відведення уваги. Так само я приготувався до не простої розмови як я думав.
— Здрастуйте, Лорд Слизерин.
— Здрастуйте, Лорд Гарольд, дякую за зустріч. — Відповів я ввічливо, у відповідь отримав лише кивок і Гарольд подійшов ближче до рейсів.
Люди не звертали на нас ніякої уваги. Що було на руку.
— Можна дізнатися чому ви вибрали це місце для зустрічі? — я вирішив почати розмову з далеку.
— Колись я пробував тут накласти на себе руки. — Після цієї відповіді я завмер і з цікавістю глянув на хлопця що стояв перед мною. — Я був в устілку п’яний, у свої п’ятнадцятий я не часто напивався, але тоді у мене був привід. Який я зараз вже не пам’ятаю, я стояв на краю, лише п’яти були на землі я чекав поїзда под який би я зміг би кинуться і закінчити це життя таким дурним способом, але в останній момент я змінив свою рішення й відійшов від краю. — У голосі Гарольд, не було нічого крім спокой, і хоч я розумів що отримую просто неоціненну інформацію. Я не міг зрозуміти чому мені це говорять і для чого.
Зустрівши погляд Лорд Гарольд, я побачив як він посміхнувся і відвів очі до поїзда.
— Я кажу це все тому що всі ми маємо різні причини для прийняття тих чи інших рішень, але якщо вже ми прийняли рішення, то потрібно йти до кінця. Я покликав вас сюди для того, щоб розповісти одну дуже цікавою інформацію, за яку я б хотів у вас дещо попросити.
— І ось тут я зрозумів що мене знову застали з зненацька. Що за інформація? Що попросити? І для чого? Що взагалі тут відбувається?
— Вибачте, а ви впевнені що вона для мене така вже безціна? — побачивши усмішку Гарольда, я не зовсім зрозумів що це означає.
— Хіба Вас не цікавить, що за Вашою спиною провертає Теоторд Нотт міністер англійського Міністерства магії? — Я завмер від почутого, і зрозумів що інформація справді безцінна, якщо вже за неї хочуть торгуватися значить дійсно є щось важливе.
— Що я можу для вас зробити в обмін на цю інформацію.
— Я хочу отримати в тимчасове користування рукопис Салазорна Слізаріна. — А хлопець то не промах.
— Які саме адже м…
— Все що у вас є. — Гарольд говорив це з посмішкою.
— Ви впевнені що ця інформація, така важлива?
Після прийняття роду Слизерина, я знайшовши в сейфі рукопис Салазорна, на різні розділи магії, як я знаю на ринку що офіційному що на чорним за одну тільки сторінці можна отримати пристойну суму, а за повне то можна цілиу спадщину отримати. А хлопець то знову мене навколо пальці обвів, ось я ідіот, старий ідіот.
— Дуже.
— Добре, місяць вам вистачить для перегляду?
— Цілком, Лорд Слизерин. Був не проти отримати їх сьогодні після прибуття в Англію.
— Гаразд. — відповів я стримано, не ну ви бачили, вперше мене так спритно обвили навколо пальця, нічого при цьому майже не роблячи.
— Я маю правдиві джерела, що в понеділок в міністерстві трапиться вибух, біля відділу таємниць. Через це ніяких засідань не буде, так само під цей «шум» з міністерства пропадуть кілька артефактів з вище названого відділу так само важливі документи, що стосується членів Візенгома, в тому рахунок і вас. Уж надто Лорд Балівар Шевельструс точить на вас зуб, причина мені не відомо, але як я розумію ви й без мене її знаєте. — почувши останню фразу я зібрався і посміхнувся.
— Ви маєте рацію, Лорд Гарольд, знаю.
— Міністер Нотт, пообіцяв віддати 12 крісел з голосами в міністерства шестерем тутешнім Лордом в обмін якщо вони виступлять проти Вас з Лордом Шевельструсом, й надатуть докази не законості ваших дій під час подорожі кілька років тому.
— А що ж міністер Нотт отримає в замін? — запитав я стримано, та й тільки.
— А хіба це не зрозуміло, позбудеться від вас. — Я посміхнувся від цих слів.
— Ти просто не знаєш, Лорда Нотта, Гарольд, позбавлення від мене це найменшея що він отримає.
— Можливо і так, я сказав вам все що знав з цього приводу далі розбирайтеся самі.
— Ти міг би нічого мені не говорити. — Побачивши зацікавлений погляд я продовжив: — Думаю від Дамблдора, Нотт теж зумів би позбудеться, з новими Лордами, їх поглядом й нововеденнія Англія може стати такою ж як і Америка…
— Ви вже вибачте, але я сумніваюсь в зацікавленість Нотта в розвитку Англії, і позбавлення від Дамблдора, це лише зміщення з 2/3 тих постів що він займає. Залишивши школу йому вже через десять років Англія повернуться до того що є зараз.
— Звідки така думки? — Побачивши широкою посмішку Гарольда, я зрозумів що це ще не всі новини.
— Дамблдор, дуже хороша людина, але вже старий. Так про нього відгукуються тутешні Лорди.Чи лише ті що зустрічаються з ним на конфіренціях МКМ. Так що можливо це змова Нотта і Дамблдора, разом. Точно я не знаю.
— Рукопис чекатимуть Вас в Англії, Лорд Гарольд. — сказав я ввічливо.
— Добре, Лорд Слизерин. — після Гарольд пішов на верх, звідки й прийшов, я ж теж пішов на верх, де знайшов провулок з якого перенесла у свій Меннор.
Де дав волю магії, і зніс все що було в кімнаті. Сам я вдарив кілька разів кулаком об стіну.
— Що ж я тобі такого зробив Нотт, що ти хочеш від мене позбавитись? — промовив я вдаривши кулаком об стіну останній раз, з руки ішла крові, але я не звертав на це уваги.
Теодор Нотт старший, Лорд Нотт, я вирішив висунути його на посаду міністра через його вірність мене, його і його батька.
Його батько був мені хорошим другом, він був єдином хто сам звернув на мене уваги йому не потрібно було щось доводити й показувати що я краще за інших.
Я думав що син пішов у батька, але як я тепер розумію я помилився. Сильно помилився.
Лорд Балівар Шевельструс, людина яку я зустрів під час подорожі, на шляху додому. Він здався мені не дуже хорошою людиною. Після того як я допоміг одній жінці відбитись від нього поп’яні, з того дня у нас почався конфлікт.
Кілька років час від часу він давав про себе знати, влаштовуючи мені якісь неприємність.
Зазвичай вони були пов’язані з фінансами, або мали відношення до моїх справ закордоном.
Зараз же все куди масштабніше, Нотт сам не розуміє з ким зв’язався. Якщо до цього ще й Дамблдор має відношення, то тоді не тільки від мене позбудуться, але і від них ідіоти — мститель.
Я покликав ельфа, дав наказ взяти з сейфа й відністи на Гріммо рукописи Салазорна, після навести тут порядок сам я відправився рятувати себе й ставити пастки для своїх «доброзичливих друзів».
Я збирався все робити самому, тому, що не знаю кому можна довірять, а кому ні. Важко, але зате я буду впевнений що все зроблено.