Chapter 10
Лорд Гарольд
Вперше побувавши в гостях у Віктора перед нашим третім курсом в школі, я відчув величезну заздрість, дивлячись на його стосунки з його молодшим братом та сестрою.
Їхні стосунки були набагато теплішими та дружнішими, ніж я міг собі коли-небудь уявити стосунки між дітьми в сім'ї.
Так, у Віктора були складні стосунки з обома батьками, ті однаково не приділяли дітям уваги, часто сварилися, але у Віктора були ті стосунки з братом і сестрою, про які я міг лише мріяти. Вони були один у одного і це допомагало їм витримувати холодність батьків до них.
У мене з Річардом такого ніколи не було. Ми сиділи разом за одним столом за прийомом їжі. І все!
Ми ніколи не грались разом, ніколи не гуляли разом в саду. Чи не спілкувалися навіть толком, проходили повз один одного як ніби не знайомі люди, і плювати що живемо в сусідніх кімнатах.
Коли я побачив спілкування інших братів між собою, я чітко усвідомив як далеко ми один від одного і крім загальної крові й батьків в нас немає нічого спільного. Ми чужі люди.
Я прогнав всі сторонні думки виходячи з каміна за вказаною адресою, і почав готується до важкої розмови з Владиславом Крамом, батьком Віктора й матір’ю Настасією Крамар.
Я дивився на сім’ю Віктора у вітальні родового будинку роду Крам. Я побачив велику вітальню овальної форми, тут був батько і мати Віктора. На вигляд їм було по 25-30 років, але насправді більше, як мені відомо.
Також молодші брат і сестра Віктора, з якими я теж був знайомий, оскільки часто гостював тут.
Але і ще був один не знайомий мені молодий чоловік з першого погляду на нього я побачив схожість на батька Віктора і на самого Віктора, овал обличчя, вилиці, розріз очей, колір очей.
— Ласкаво просимо, Лорд Первелл. — Віктор, як полагається, поклонився. — Спасибі, що прийшли так швидко.
— Як я міг вам відмовити, Лорд Крам. Вітаю з прийняттям роду, бажаю вам довгих років життя і спадкоємців, — те що Віктор прийняв рід я, зрозумів відразу, як тільки вийшов з каміна.
Магія ще не відновилася, навколо нього є напруга. І ще побачив, що на руці батька Віктора немає кільця Лорда, і той мав стомлений вигляд, так само як й Віктор. Я покликав ельфа і передав подарунок з такої нагоди, згідно з традицією.
— Дякую, Лорд Первелл. Я покликав вас з іншого приводу.
— Ось як. Ви мене заінтригували, щось сталося? — я оглянув усіх присутніх, молодшого брата і сестру, подивився на бастарда, як я розумію.
— Так, Лорд Первелл, я б хотів, щоб Віктор прийняв в род мого бастарда, але Віктор відмовляється, хоча я говорив йому, що передам верховенство тільки в тому випадку, якщо він після прийняття відразу ж прийме Альберта в рід.— я ж побачив, як молодший брат Віктора, Ілля встав з місця.
— Вибач мене батько, але я все ж не почув відповіді на питання: чому цього не було зроблено раніше? — Настасія та Алісія подивилися на Володимира, що піджав губи, кинув швидкий погляд на жінок і подивився на мене.
— Вибачте Лорд Первелл, а по якому праві ви стали лордом такого роду в такому юному віці? — я посміхнувся з цього питання, і дивлячись в обличчя Володимира, відповів:
— Магія сама вирішує, хто стане Лордом того чи іншого роду, я не прагнув до цього, але Магія вирішила інакше. І ось я Лорд роду Первелл. Раз вже я відповів на всі ваші запитання, може ми обговоримо те, заради чого мене сюди покликали?
— Віктор відмовляється прийняти цього… — мати Віктора кинула погляд на незнайомця після повернулася до мене і продовжила. — Бастарда в рід, через що Вас і покликали, підтвердить право Віктора або право бастарда на визнання в роду Крам. — судячи з того що я знаю про Настасію Крам, вона зла і підтримує Віктора. Я кивнув їй і звернувся до решти присутні.
— Якщо ніхто з присутніх тут не проти, я думаю, ми можемо вирішити це питання відповідно до закону Магії, а саме задати претенденту на визнання в роду ряд питань, згідно з Кодексом роду Крам.
— Я проти! — виступив Володимир, на що жінки та Ілля подивилися на нього з непорозумінням.
— Закон Магії єдиний для всіх, чи не так ти нас вчив, батько? Згодна Лорд Первелл. — відповіла Алісія дивлячись на батька зі злістю.
— Згоден, Лорд Первелл. — відповів Ілля твердо.
— Згодна, Лорд Первелл. — Настасія не дивилася на чоловіка, вважаючи за краще дивитися на Віктора або мене. Я звернувся до Віктора.
— Згоден з вашим рішенням, Лорд Первелл. — я посміхнувся всім і пішов до бастарда, якому від цього стало незручно, як я розумію по побіжному погляду що він кинув на оточуючих.
— Будьте ласкаві відповісти на кілька питань. — незнайомець лише кивнув я подумки, посміхнувся і почав ставити питання як годиться закону:
— Ваше ім’я?
— Альберт.
— Скільки років?
— 21.
— Хто ваш батько?
— Володимир Крам.
— Ваша мати?
— Єлизавети Петрова.
— Якщо перед вами постане вибір; метал або золото. Що вибирайте?
— Золото. — я почув чийсь важкий видих.
— Захист чи напади?
— Захист. — я ж задумався, навіщо в роду бастард, який не знає кодексу роду, щось тут не так.
— Сила, знання або влада, що з цього може принести більше результату?
— Влада. — відповів Альберт через пару секунд він думав, що ж він відповів як магглонароджений.
— Чому ти захотів визнання в роду зараз, а не після повноліття? — тепер я відійшов від прописаних питань.
— Мати була проти і я не хотів її засмучувати. — почувся якийсь шепіт.
— Після визнання в роду, що ти будеш робити? — в його очах щось спалахнуло і він опустив очах тим самим показавши що йому є що приховувати.
— Хочу налагодити стосунки з братами та сестрою, адже ми все-таки однієї крові.
— Загальна кров не є гарантом чого-небудь. Альберт, моє останнє запитання: ти дотримуєшся всіх законів Магії?
— Кхм… намагаюся, Лорд Первелл. — я натягнуто посміхнувся Альберту, повернувся до решти без посмішки.
— Можеш заприсягтися тут і зараз своєю магією, що ти відповів на всі мої запитання чесно?! — я не повертався до нього, зате бачив як всі присутні прикипіли до нього поглядом, я встав біля крісла голови роду й обернувся, а відповіді все не було. На обличчі Альберта був шок і розгубленості, я побачив як Віктор глянув на батька, після так зробили інші.
— Чому ж ви не клянетеся, Альберт? — запитала Настасія після подивилася на чоловіка. — Або ви не були чесні у своїх відповідях, хоч вони й з помилками, але якщо чесні, то це легко можна поправити чи не так Володимир? — на хвилину в кімнаті повисла тиша.
— Я приймаю вашу відповідь Альберт, відповідно до закону магії я підтверджую право Лорда Віктора Крама не приймати в рід Крам бастарда, що не пройшов випробування питаннями, згідно з Кодексом роду Крам. — Настасія, Ілля та Алісія посміхнулися з цього.
— Дякую Вам Лорд Первелл. — відповів Віктор згідно з традицією.
— Ви жорстокі, Лорд Гарольд Первелл, тепер я зрозумів це. Дивно що я не розгледів у вас це раніше. — сказав Володимир і піднявся з місця.
— Я відмовляюся від вашої допомоги та не визнаю вашого рішення.
— Ти забув батько, що ти більше не Лорд роду, а я! І я хочу дізнатися до чого це все? Навіщо визнання бастарда проти якого виступав мій дід твій батько? — я відчув хвилі магії по дому, і зрозумів що Віктор, скористався магією роду і змушує батька сказати правду.
— Щоб після твієї смерть Альберт міг стати Лордом роду, він чистий Крамовской кров у нього більше прав ніж…
— Що? — запитали Ілля та Алісія.
— Це ж кровозмішання! — крикнула Настасія і піднялася з місця. — Ти що хотів убити сина через цього ублюдка? — вона дивилася прямо в очі чоловіка.
— Кхм… думаю мені краще вас залишити. — сказав я, після грюкнув Віктора по плечу.
Почувши фрази прощання, я ступив у камін і перенісся в бар недалеко від будинку Віктора.
Всі кажуть, що дитина повинна жити в сім'ї з обома батьками. Але що це за життя, якщо в ній ти бачиш лише фальшиві натягнуті посмішки батьків один до одного, що це за сім’я?
Пам’ятаю дідусь говорив мені, що мої батьки в школі не кохали один одного, на останньому курсі вони стали спілкуватися і в підсумку одружилися. Хоча, для багатьох чистокровних сімей це було приголомшливо. «Вони кохали один одного…» наскільки я знаю, Джеймс обманює Лілі з Сіріусом Блек. Як Лілі може жити з Джеймсом після такого, а якби це була жінка, що народила б дитину і прийшла до них додому з вимогою визнати дитину. Щоб зробила б Лілі тоді? Пробачила, прийняла як є і продовжила жити з Джеймсом як ні в чому небувало?
Навряд чи, гордість їй би не дозволила. Так само і Крамом, як я знаю, шлюб Настасії та Володимир договірної і якщо вона захоче його розірвати, то буде знатний скандал, адже на момент весілля фінанси Крамів були плачевні, а розрив шлюбного контракту це означає ще компенсацію тому, до кого були не справедливі.
Я знаю, що Віктор впорається. Він не погано заробив на чемпіонаті, так само як і всі інші зараз будуть ще продажу наших речей, так що без грошей він не залишиться.
А ось і він! Віктор вийшов з каміна і відразу озирнувся і рушив до мене, за ним з’явився його брат Ілля, вони підійшли й сіли за стіл біля мене я штовхнув Віктору чарку вогневіскі.
— Сподіваюся, будинок цілий?
— Цілий, батько правда немає. — він невесело хмикнув і перекинув в себе вогневіскі.
— Радий, тебе бачити Гарольд. — сказавши Ілля, дивлячись на мене.
— Взаємно, як ти? — він не весело хмикнув і глянув на Віктора.
— В шоці від новин, до речі вітаю з прийняттям родів.
— я подякував Іллі і подивився на Віктора що зустрів мій погляд.
— Пішли на дуельні бої.
— Ти впевнений, що зможеш обійтися без смертей? — я бачив, що він на межі, і якщо зараз почнеться магічна дуель, то суперник буде мертвий через 10 хвилин.
— Пішли на маггловський. — Віктор показав на руку, де був артефакт придушення магії, подивившись на Іллю я відповів:
— Пішли. — я розплатився, і ми вийшли на вулицю і пішли в нелегальний маггловской Бійцівський клуб.
Бувши підлітками, в яких вирує магія складно тримати нерви під контролем, навіть самі вправні жінки або хлопці не можуть змусити повністю зняти напругу в ліжку.
Тому так вже сталося, що ми знайшли один нелегальний маггловський Бійцівський клуб, тут можна зробити ставку на бійців, або ж взяти участі самому. Коли ми прийшли сюди вперше, то поспостерігали кілька боїв, потім взяли участі самі. Було боляче і важко, ніж в магічних боях, але зате це дало той результат, що потрібно.
Вперше нас тут гарненько так побили, але з часом все змінилося. Зараз це найкращий варіант,
для Віктора.
На відміну від мене, він не виганяв батьків з роду, і хоч би що там було, він відчуває до батька хоч щось нагадує любов сина до батька.
Ми увійшли в клуб, озирнулися. Віктор відразу рушив до головного, записався на бій, а ми з Іллею пішли зайняли місце з видом добре видно арену.
— Як думаєш цього вистачить? — я подивився на Іллю з інтересом. — Це допоможе Віктору, повністю заспокоїться?
— А тобі? — він відвів погляд, від мене і заговорив:
— Ніхто не може зробити так боляче як роблять рідні люди, хоч і у нас були погані відносини, але вони були та зараз так боляче ніби у тебе вирвали шматок душі, хочеться кричати битися. Але чи дасть це бажаний результат?
— Зараз Віктор, виплесне емоцій і стане легше, потім займеться справами роду і не залишиться часу думати про щось інше. — я подивився на Іллю і продовжив. — Тобі я б теж рекомендував чимось себе зайняти, це допомагає не думати про біль.
— Дякую за пораду. — до нас підійшов, офіціант, ми зробили замовлення.
— До недавнього часу я думав що ти з Віктором пара. — я здивовано глянув на хлопця.
— З чого це раптом такі висновки?
— Ви завжди разом, розумієте один з напів-слів. Ти дуже добре знаєш, що він буде робити в тій чи іншій ситуації, моментами здається що ви як одне ціле.
— Командна робота Ілля не більше, до того ж ти знаєш останні роки ми провели багато часу разом як-не-як вчилися разом.
— Ну так, так. — відповів Ілля спокійно, він повернувся, шукаючи Віктора поглядом.
Я ж згадав, момент коли роки дружби чутті не полетіли фресталу під хвіст.
Флешбек
Свято на честь мого призначення капітаном збірної Болгарії з квідичу, було в самому розпалі, але я вже збирався піти.
Випив я мало на відміну від багатьох тут, але все ж ноги мене тримали погано.
Дійшовши до своєї кімнати, я почав роздягатися і хотів відразу лігти спати, коли почулися кроки й в кімнату увійшов Віктор…
На наступні ранок, ми прокинулися в одному ліжку наполовину одягнені.
Останнє чітким спогади у мене було, то як Віктор нависає наді мною.
Щоб уникнути довгих мук совісті з обох сторін, ми злили спогади у омут пам’ять і переглянули що було тієї ночі.
Переглянувши спогади, ми почали сміятися над своїми думками.
— А що б було якби ми таки переспали? — запитав Віктор з цікавістю, я перестав посміхатися.
— Навряд чи б це призвело до чогось хорошого. — відповів я і хотів піти.
— Чому ти так вирішив? — у голосі Віктора було чутно злість.
— Твій батько дозволить існувати «цим відносини»? Не кажучи вже про шлюб. — судячи з обличчя Віктора він про це не думав. — Рано чи пізно мені або тобі це набридне, тобі доведеться одружитися і виконати зобов’язання перед родом. Після цього наші відносини вже не будуть колишніми Віктор, а я не хочу втрачати те що є у нас зараз.
— Ти маєш рацію. — після цієї розмови у нас був момент незручності, але в скорі розмова забувся і ми поводитися як раніше.
Кінець Флешбека
Я не шкодую, що тоді припинив на корені будь-які інші види відносини. Не хочеться втратити єдиного друга через сексуальні зближення, що в підсумку не приносить нічого крім фізичного задоволення і моральної розбитості.
Віктор повернувся і відразу замовив випивку.
— Коли твій вихід? — я не хотів підіймати ніяк тем, що могли б привести до ситуації в його родині.
— 5 бій з якимось перспективним новеньким. — відповів Віктор, і осушив келих віскі.
— Не напивайся краще. — сказав я спокійно і подивився на арену, де починався перший бій.
— Як ти впорався? — я подивився на Віктора з цікавістю, і побачив як Ілля зітхнув і перекинув чарку вогневіскі. — Я знаю, що ти вигнав батьків і брата з роду, як ти зміг?
— Під час прийняття мені сказали: «можеш брехати всім, але тільки не себе.» Я довгий час брехав сам собі, що все налагодиться і з батьками й з братом, але… На мене звернули уваги, коли я став чемпіоном, тільки тому. Я став трофеєм, але не сином. Я перестав сподіватися на щось з їхнього боку, і прийняв все як є і відпустив свої не збутові мрії. Після п’яти років взаємного ігнорувати це було легко. У тебе ситуація інша так що я…
— Щодо брехні самому собі згоден. — перервав мене Віктор. — Що до решти, то ситуація не стільки критична як у тебе, мати розриває шлюбний контракт, але гроші залишаються мені. — після Віктор знову перекинув келих віскі, а його брат злорадно посміхнувся.
— Якби і без них ти зміг би вийти зі становища. — сказав я спокійно, бачачи що Віктор не бажає більше говорити на цю тему.
— Міг би, це не той з ким ти бився в останній раз? — далі ми говорили про бої, що відбувалися у нас на очах.
Ілля в цій справі тільки теоретик він не бився на рингу лише дивився.
На третьому бою, я помітив в залі смутно знайому мені людину, придивившись уважно я впізнав Рімуса Люпіна, шкільного друга Джеймса та Лілі.
Я бачився з ним час від часу, на заходах що влаштовували дорогі батьки.
Мені він подобався, тим що відносив до мене на рівні з Чарльзом. Завжди, веселий і такий приємний і ввічливий був, про себе я називав його справжнім джентльменом.
З ним була молода дівчина, з фіолетовим волоссям, її я точно не знав.
Цікаво як це його занесло сюди?
Незабаром я дізнався відповідь на своє питання, Рімус Люпін взяв участь в бою, проти нього виступив знайомий мені боєць.
Чесно кажучи, я відразу вирішив що Рімус програє, але ні він мене приємно здивував попри свою худорлявість і крихкий вигляд він виявився дуже таки сильним.
Бій був довгий і видовищним, я ж присвиснув в кінці коли він виграв.
Після був бій Віктора, він відірвався під час бою по повній, після ми залишилися, щоб відсвяткувати перемогу Віктора.
Тому я набрався сміливості, і підійшов до столика Рімуса Люпіна що все ще був тут.
— Вітаю з перемогою, дядя Рімус. — сказав я, підійшовши до столу, на мене кинули зацікавлені погляди обидва відвідувачі, потім на обличчі Рімуса промайнуло впізнавання.
— Гаррі? — я посміхнувся, а Рімус встав і обійняв мене, я відповівши тим же про себе зрозумівши що за ним я таки сумував.
Рімус Люпин як і дідусь були тим хто бачив цінував та приймав мене таким як я є.
— Що ти тут робиш?
— Можу запитати тебе про те ж, але після побаченого думаю в цьому немає потреби. — побачивши як Люпін хоче щось сказати я виставив руку перед собою в протестуючим жесті. — І ні сьогодні я лише глядач, я прийшов сюди з друзями, один тільки що закінчив бій з перемогою.
— Ясно, я радий тебе бачити. Чув ти став чемпіоном світу, вітаю. Джеймс напевно дуже пишатися тобою. — то як було вимовлено ім’я «Джеймс» дало зрозуміти що не все як я гадав раніше.
— Так, вірно був гордий до того як я вигнав його Лілі та Річарда з роду. — побачивши шок Рімуса я зрозумів що не помилився з висновками.
— Що? Але вигнати з роду може тільки Лорд… сказала дівчина про яку я вже забув, подивившись на неї я побачив що вона дивиться на мою руку з перснем глави роду. — О мій Мерлін, ти… ти…
— Я не думаю, що тут місце для подібного. — перервав я дівчину і повернувся до Люпіна.
— Так, ти маєш рацію, зустрінемося завтра о п’ятій вечора біля статуї Свободи. — Рімус говорив спокійно з нотками радості.
— Добре, приємного вам вечора.
— І тобі Гаррі. — хлопнув Люпіна по плечу, я повернувся до Крамам за стіл.
— Хто це такий? — запитав Віктор, дивлячись на ринг, де вже були бійці.
— Один знайомий з Англії. — на цьому розмова була вичерпана.
Залишок вечора, я провів розмовляючи з друзями про бої, Рімус зі своєю супутницею пішли раніше.
Вранці я прокинувся, як зазвичай випив зілля, привів себе в порядок і пішов на сніданок до Белатриси та місис Блек. Обидва були в їдальні й вели спокійну розмову коли я зайшов.
Обмінявшись привітанням, ми приступили до сніданку, після я переглянув свою пошту.
Було багато листів з привітанням отримання майстерності, так само були листи з приводу фінансових справ. Також були прохання про учнівство, так само просили допомогу на мою майстерність.
Я відразу за допомогою самописного пера відписав відповідь, і коли відкрив черговий лист не дивлячись, то здивувався, після подивився на відправника і посміхнувся.
Хід конем або що, Лорд Слизерин? З такими думками я пішов у вітальню, де були жінки, що займалися своїми справами; і дивилися журнали та щось обговорювали.
— Прошу хвилиночку Вашої уваги! — сказав я, і коли вони подивилися на мене прочитав послання що, отримав: — «Вітаю вас Лорд Первелл. На наступні збори Візенгома буде піднято ряд законопроєктів, що я вважаю не вигідними ні для вас, ні для кого й з магів. Тому я хотів би обговорити з вами ті, що справді потрібні. Запрошую вас на 3 години дня в неділю на обід координати для переміщення» — прочитавши це, я опустив послання. — Я щось не зрозумію, куди мене запрошують, може хтось пояснити?
— Кхм… я думаю тебе прийняли у свою опозицію Гарольд. Лорд Слизерин проводить збори, де збирає всіх своїх однодумців і говорить про свої плани та дії. — сказала Белатриса спокійно.
— А, нічого, що я як би запрошення на вступ не отримував, ні?
— Напевно коли ти проголосував за законопроєкт на прохання Лорд Слизерин, тоді-то тебе і прийняли. — сказала місис Блек.
— Оууу як все, однак хитро продумано. — сказав я з удаваною серйозністю.
Тут спрацював камін і з нього вийшов Віктор, він привітався згідно з традицією, я ж представив його жінкам та познайомив їх зі своїм другом.
— Володимир Крам ваш батько, вірно, Лорд Крам? — запитала місис Блек з посмішкою, Віктору це питання не сподобалося.
— Вірно, місис Блек, ви з ним знайомі?
— Та не щоб знайомі бачилися пару раз, я рада, що ви прийняли верховенство роду раніше, ніж він покинув цей світ, сподіваюся він зрозуміє завдяки вам, що грошам можна знайти краще застосування ніж казино. — Віктор ніяк не показав своїх емоцій, однак я зрозумів що для нього це новина.
— Не впевнений, що Володимира Крама може щось змінити, прошу вибачення, але я хотів поговорити з вами про справи Лорд Первелл. — ми пройшли до мене в кабінет.
— Вибач за місис Блек, о…
— Не потреби, це навіть краще. Я хотів поговорити про справи в Міністерстві адже… — ми обговорили питання тутешнього Міністерства де я як Лорд роду Первелл теж маю місце в Міністерстві магії Америки.
Тим часом в Англії…
Лорд Слізарін
…один день тому.
Після повернення з Болгарії, я став думати про те, що дізнався. Складав з тими висновками, що зробив сам, і щось та не сходилося.
Тому я вирішив піти до Лестранжа, оскільки знав, що вони повинні мати вечерю з Лордом Первеллом, можливо, вони дізналися щось цікаве.
Вийшовши у вітальні Лестранж-Меннора, я став чекати господарів першим вийшов спадкоємець і сказав що Лорду не здоровиться і він не зможе зі мною зустрітися.
У нього теж був не дуже-то здоровий, і я вирішив поговорити з Белатрисою, вона ж все ж Блек може що знає про Гарольда.
— Кхм… бачите Лорд Слизери, Белатриси тут немає. — щось це вже здалося мені дивним, глава роду хворий, а невістки то немає.
— Цікаво, а де ж це невістка Лорда Лестранжа?
— У Лорда Лестранжа немає більше невістки, вчора Лорд Гарольд Первелл розірвав шлюбний контракт згідно з прописаними пунктів, Белатриса Блек зараз біля Лорда свого роду. — я завмер від почутого і впав у шок.
— Я негайно повинен поговорити з твоїм батьком, Рудольфус, я не піду поки не поговорю з ним! — сказав я зібравшись, що вони вже зробили що, отримали відкат, тепер то я зрозумів що це все означає.
Через п’ять хвилин мене провели до спальні Лорда, де я негайно запитав:
— Що ти зробив що отримав такий відкат? — а відкат то знатний судячи з вигляду Лестранжа, он як навіть сидіти рівно не може, складається враження ніби скоро помре.
— Хотів змінити шлюбний контракт Рудольфса з Белатрисою, а після і зовсім розірвати його з вигодою для себе, але цей хлопець виявився не таким простим як… — він закашлявся я, а почав злиться.
— Це ти ідіот Лестранж! Ти ж сам говорив, що він, був інвестором експедиції, бачив як він Дамболдору відповів. Тепер через тебе він може і мені відмовити, ти це розумієш чи ні? — я не міг більше стримуватися, Мерлін мій, потрібно було таки піти на цю «сімейну вечерю».
— Я ж не думав що він буде так відстоювати інтереси Белатриси, я… — почав було знову Лестранж, але замовк під моїм поглядом.
— Вона член його роду, не будь ідіотом, ти б дізнався для початку у Люціуса, що у Лорда Первелла бзік на закони та традиції Магії, ідіот. Якщо ти не знаєш їх і не дотримуєшся, він з тобою і говорити не буде! Мало того ти ще мене підставив, якщо Лорд Первелл відмовиться приєднатися до мене у Візенгамоті на наступних засідань, ти розумієш що станеться? — Я не став більше дивитися або слухати Лестранжа і пішов до каміна.
Ні на хвилину нікого залишити не можна, відразу все зіпсують. Адже знають, що краще, вийшовши з каміна у себе вдома, я зніс все що було на столику, як і сам столик теж.
Мордер дери, цих ідіот! Передбачити дії Гарольда і раніше було важко, зараз тим більше буде складно.
Потрібно дізнатися що він вже встиг зробити. Я відправив послання своєму повіреному з проханням дізнатися чи був Гарольд Первелл-Грифіндор-Поттер-Блек сьогодні в банку, це звичайно не безплатно, але вибору не було.
Я став чекати відповіді та почав думати що робити в тій чи іншій ситуації, Мерлін, Але ж все так добре складалася. Моло проблем у мене було, так ось ще появились.
Відповідь прийшла через пів години, Гарольд був у банку разом з Белатрисою Блек, після була зустріч з Джеймсом і Лілі, першими з неї пішли Гарольд і Белатриса. Цікаво, навіщо це Белатриса там була потрібна, ну то ладно.
Потрібно перевірити ще дещо, з такими думками я відправився до Мелфой я застав їх усіх у вітальні.
— Нарциса, ти ще тут? Як добре, а то я вже думав що Люціус піде за прикладом Лестранжа. — сказав я замість вітання, всі подивилися на мене з непорозумінням.
— Вибачте, Лорд Слизерин, але я не розумію, про що ви? — сказав Люціус спокійно з ввічливістю.
— А ви що, ще не знаєте? — за їхніми поглядами я зрозумів, що ні. — Вчора ввечері ваш дорогий родич Лорд Лестранж хотів обхитрити Лорда Первелла-Грифіндор-Поттер-Блек за що поплатився, шлюбний контракт між Рудольфосом і Белатрисою був розірваний, тепер обидва Лестранжа дізнаються всі радость відкату. — Мелфой були вражені почутим, вони переглянулися.
— Кхм… я то думав чого це він сімейної вечері захотів. — сказав Люціус розгублено, я ж посміхнувся.
— Та вже краще він тією вечерею і вдавився, проблем би менше було! Нарциса, що там Лорд Гарольд думає робити? Белатриса вже встигла налаштувати його проти…
— Вибачте, Лорд Слизерин, але я нічого не знаю, оскільки весь день провела з сім'єю.
— Чудно, може підеш і провідаєш свою сестру, що знову стала завидною нареченою всієї Англії? — і чого всім потрібно все по пальцях розповідати?
— Лорд Гарольд, надіслав відмову від відвідувань тому, що він разом з усіма членами роду відправляється закордон, Лорд Слизерин — я зітхнув і заплющив очі, та що за фрістайлове лайно, а не день.
Мелфой були напружені поведінкою Лорда Слизерина й здивовані останніми новинами.
— Коли, Лорд Гарольд, повернеться?
— В останньому листі про це нічого не говориться. — відповіла Леді Мелфой швидко.
— Чудно, просто чудно. — сказав Лорд Слизерин, злісно і повернувся до Лорда Мелфой. — Піднімай всі досьє та компромати на всіх нейтралів і світлих, щоб у понеділок у нас було достатньо голосів без допомоги Лорда Гарольда, щоб скасувати всі непотрібні нам законопроєкти. — після цього Лорд Слизерин пішов до каміна, і перенісся до себе.
— А що б той Лестранж вдосталь намучився за свої фокуси. — сказав Лорд Мелфой злісно і піднявся з крісла. — Драко, пішли допоможеш мені, пора вже тобі вчиться розбиратися з цими папірцями. Ось тобі й відпочив…
— Люціус, ти знав що хотів зробити Лестранж? — запитала Леді Мелфой дивлячись на чоловіка з серйозно в очах.
— Ні. — на цьому розмова була закінчена.
Лорд Слизерин провів багато годин в роздумах, а після вирішив зустрітися з Лордом Первеллом особисто і все обговорити. Якщо прийде відмова, тоді вже доведеться йти на хитрощі.