Chapter 7
Лорд Гарольд
Я йшов по коридорах школи, де провів 7 років життя, найщасливіші роки мого життя. Тут я був простою дитиною, що рано усвідомив всю жорстокість життя. У стінах цієї школи я топив свій біль і образу на батьків.
Я круглий відмінник, що з обов’язкових дисциплін, що з факультативів, на які я записувався за власним бажанням.
Я брався за все, що міг, аби не згадувати батьків і брата. Так я зробив свою репутацію в очах вчителів і учнів, «найкращий з кращих» так говорив мій декан Алехандро Стембал. І багато вчителів кивали й посміхалися у відповідь крім одного.
Фредерік Меркіс вчитель, що веде факультатив «Ментальної магії».
На четвертому курсі він залишив мене після занять і сказав:
«Ваше знання і прагнення до них похвальні й винагороджені заслуженою оцінкою, Містер Поттер, але запам’ятайте «Рано чи пізно ви зустрінетеся віч-на-віч з тим, від чого біжите».
Тоді я віджартувався від його слів і пішов, але ці слова ще довго спливали в моїх думках, поки я не забув про них, і ось зараз я згадав їх, дивно, але він мав рацію.
— Містер Поттер? Не очікував вас зустріти тут. — за своїми думками я не помітив як до мене підійшов учитель, слова якого я згадував тільки що. За ці роки, що я його знаю він мало змінився.
— Здрастуйте, учитель. Я прийшов до декана за документами, — учитель дивився мені прямо в очі.
— «Найкращий з кращих» прийшов за документами останнім?
— Так, учителю, як ви говорили я зустрівся віч-на-віч з тим від чого втік, — я побачив як учитель слабо посміхнувся з моїх слів.
— Вітаю! Сподіваюся це не змінить вашу репутацію.
— Ні, учитель, це нічого не змінить для мене, — учитель дивився на мене з цікавістю.
— Коли людина від чогось біжить значить боїться, й зустрічаючись зі своїм страхом той або зникає зовсім, або перемагає, містер Поттер. І я дивлюся на вас і не розумію хто переміг, ви чи ваш страх? Ви не змінилися. — тепер посміхнувся я.
— Я такав від прийняття правди, учитель, днями я прийняв її такою, яка вона є.
— От як, правда? Тоді це пояснює легкість, що вас оточує, — після цього вчитель попрощався і пішов, я ж пішов до декана, де забрав документи про закінчення школи «Есмердалькс».
Найвідомішою школою, що славляться своєю скритністю по маг світі. На навчання в цю школу можна потрапити так само як і в будь-яку іншу.
Мій дід ще за життя подав документи в цю школу розірвавши контракт з Гоґвортсом. Хоч і бабуся була проти цього, але дідусь був непохитний у своєму рішенні.
Колись я думав, що таким чином дідусь, як й батьки відштовхує мене. Але як я зрозумів на другому курсі, дідусь зробив мені подарунок, завдяки йому.
Я отримав таку можливість і освіту, про яку можна тільки мріяти, навчаючись в Гоґвортсі. Адміністрація школи не поширюється про те, де знаходиться і як тут проходить навчання. Тому, що говорити особливо нема про що. Все так само як і у всіх школах маг світа. Ті ж дисципліни тільки що факультативів більше і підхід до навчання інший. Учень сам вибирає як він буде вчитися: індивідуальною програмою або з групою, який факультативи виберуть.
Після четвертого курсу взагалі можна вибирати спеціальність і навчатися тільки тому, що потрібно, так до сімнадцяти років ти вже будеш підготовленим за всіма параметрами для того, щоб йти на роботу відразу після школи без будь-якої ще підготовки або курсів. Так ти отримуєш диплом по закінченню базової навчальної програми та сертифікати за змістом знань тієї чи іншої спеціальності. Або продовжуєш вивчати загальні предмети й отримуєш звичайний диплом по закінченню школи.
Я вибрав другий варіант, оскільки не знав яку професію хочу освоїти й ким бути по життю, через те, що я вважаю себе сканером* і мені дуже важко визначення з тим, що мене цікавить, але ще у мене є така звичка, що мені прищепили дідусь і бабуся, я всі свої справи й проєкт доводжу до кінця незалежно від того, як сильно я хочу почати новий проєкт.
Я став гравцем і капітаном збірної Болгарії, коли мені запропонували я погодився на це не через інтерес, а через бажання принизити Річарда.
З інтересу встиг побувати у двох наукових експедиціях з різними уклонами, одну я сам проспонсорував.
Спробував все, що хотів, але все ще не зміг визначитися з тим, ким хочу бути. Хоча я Лорд це вже певного роду позначення того, хто я.
В Англії багато спадкоємців після навчання в школі, вчаться вести справи роду, одружуються і все. Мало хто вчиться далі, про майстерність я взагалі мовчу.
Тут же в Європі мало бути просто Лордом роду потрібно мати професію або звання майстра, потрібно ще чимось займатися, крім того, що бути Лордом роду, мати місце в Візенгомі й вплив в Міністерстві. Це все публічно як невіддільна частина звання Лорда, в іншому це твоє особисте захоплення віддушина скажімо так.
До недавнього часу віддушиною для мене був квідич, експедиції, хобі, основний вид діяльності навчання. Але зараз навчання закінчилося і мені потрібно знайти новий основний вид діяльність.
Я збирав речі у своїй кімнаті в гуртожитку, хоч мені й дозволено бути тут до першого вересня.
Я вирішив зібратися сьогодні, щоб вже після повернутися відразу у свою квартиру і не возити з Англії сюди, а звідси у квартиру.
Сьогодні в обід вирушаю до Англії, щоб піти в банк і зустрітися з повіреними родів і розібратися зі справами тих же родів, що багато років були в запустіння.
Завтра бал в Мелфой-Менорі, де я заявлю про повернення своїх родів належним чином. Так що план дій для початку є, далі по ходу розберуся.
О першій годині дня я був у кабінеті повіреного роду Первелл в Англії. У кабінеті також були повірені родів Поттер, Блек, Гріфіндор і господар кабінету повірений роду Первелл і за сумісництвом Директор Англійського банку Раганок.
— Ми раді, що ти прийшов, Гарольд. — почав Директор.
— Як ти розумієш у твоїх родів давно не було Лорда і справи, м’яко кажучи, не дуже.
— Так, розумію, тому я тут, але для початку я хочу запитати. — гобліни подивилися на мене, як я розумію з цікавістю. — У перевірці крові було написано, що я пройшов випробування для того, щоб стати Лордом Гріффіндором, про що це мова? Що це за випробування?
— З вашого дозволу я поясню! — я кивнув повіреному роду Гріффіндор. — Годрік Грифіндор як засновник роду вніс таке правило, що стати Лордом роду Грифіндор може тільки той, хто пройде його випробування перед магією і той зможе стати Лордом. Після останнього Лорда Грифіндора його син не зміг пройти випробування, а дочка увійшла в рід, Поттер, і так ці гілки обірвалися до вас. — я кивнув і підняв долоню внутрішньою стороною до вгорі, що значить у гоблінів — говорити далі. — Випробування ці складаються з того, що претендент повинен проявити головні якості роду — благородність, хоробрість, чесність і безстрашність. — мені це не про що не говорить. Я всіх своїх хороших справ не пам’ятаю…
— Стривайте, а можете конкретніше? Я за свої роки багато чого робив і все я не пригадаю.
— Ні, — з вигляду гоблінів я зрозумів, що вони й самі хочуть знати, що я зробив.
Мені, звичайно, не сто років, але я не пам’ятаю всіх своїх вчинків, що могли б вважатися відповідальними для такого випадку, оскільки я багато чого робив добре значущого і не дуже.
— Що там зі справами родів? — далі я слухав короткий зміст справ.
Що ж все не так погано, як я чекав. Потрібно, звичайно, заморочитися, щоб все владналося, але не так погано, як я думав.
Що мене здивувало так це справи роду Поттер. Боргів і багато! І все після смерті дідуся.
— Вибачте, а за яким правом, Лілі й Джеймс брали борг? Річарду як спадкоємцю перераховували гроші, хіба ні?
— Перераховували, але вони їх витрачали й дуже швидко.
— На що такі витрати? — мені простягнули лист, я взяв і прочитавши присвиснув.
Так мені таку суму на рік би вистачило. Витрати на такі дрібниці, Мерлін мій… але було і те, що мене зацікавило.
— Орден Фенікса це що?
— Організація створена Дамблдором проти Темного Лорда. — я подивився на гоблінів з цікавістю.
— Ось з цього моменту детальніше.
На Гріммо 12 я потрапив тільки ввечері й змучений. Мене зустріла місис Блек як я розумію вона була схвильована.
— Вибачте, в банку багато справ, — ми сіли вечеряти говорячи на звичайні теми.
В кінці я запитав про «Орден Фенікса» і отримав вичерпну відповідь:
— Збіговисько дармоїдів Дамблдора, вони виконують всю брудну роботу.
— Якось вкладати гроші в людину, що тобі наказує це…
— Ти про що? — місис Блек дивилася на мене з цікавістю.
— Лілі й Джеймс регулярно перераховували гроші на рахунок Ордена Фенікса, — місис Блек здивовано глянула на мене і портрет Оріона Блека теж. На цьому ми закінчили розмову.
На наступний день я прогулювався по косій алеї, і у мене було таке відчуття, що не було всіх цих років, що я дотепер дитина. Так тут все було як я пам’ятаю, я дивився і не вірив своїм очам.
Після прогулянки я сів за вивчення інформації, що мені прислали з банку на Лорда Слизерина і Дамблдора.
Коли я закінчив вивчення то не знав хто мене, здивував більше: Лорд Слизерин, що ріс в маггловском притулку й пройшов великий шлях до того, що зараз має. Або Дамблдор, це його історія з Гріндевальдом, смерть матері, сестри, й ці відносини з братом. Все якось це напружує.
З такими думками я спустився у вітальню, випив зілля «Холодного краю» через те, що я терпіти не міг всі ці бали й фальшиві посмішки. Тому може не стриматись, а це зілля допомагає мені тримати мене в руках.
Я став чекати місис Блек, щоб разом піти на бал в Мелфой-Меннор.
Лорд Слизерин
Я був у бальному залі в Мелфой-Меннорі. Дивився як Драко спілкується з тими, хто бажає стати членом роду Мелфой через шлюб зі спадкоємцем роду.
Я люблю бали на них можна дізнатися багато чого цікавого, а також самому розпустити потрібні чутки або укласти вигідну угоду, якщо знати, що і кому говорити.
Я навчився цього з роками, але результатом я задоволений. На сьогоднішньому балу всі обговорювали Річарда Поттера, а точніше його відсутність тому, що він був головною «зіркою балу», як я це називаю про себе, скрізь де він не з’являється щось, трапляється, то дуель, то дівчина в його обіймах, що заручена з іншим.
Я особисто не розумію чому Люціус вибрав його в наречені для Драко! Я говорив з Ноттом, коли оголосили про прихід того, кого я точно не очікував тут побачити. Подивившись на двері я побачив Вальбургу і Гарольда. На ньому була мантія з гербами його родів. Я посміхнувся і став споглядати відвислі щелепи всієї аристократії МагАнглії.
Ні я, ні Мелфой не поширювали про те, що знали про нового лорда родів Первелл, Гріффіндор, Поттер і Блек. І ось він результат, я сховав посмішку в келиху з шампанським.
Перші від шоку відійшли господарі Менора. Нарциса як привітна господиня підійшла до Гарольда і Вальбурга, за нею підтягнулися інші гості.
Я спокійно залишився стояти на місці, що я ще навчився в останні час так це терпіти. Я почекав поки все більш менш відлипнуть від нового об'єкта, й тоді підійшов до Гарольда.
— Бачив ваше інтерв’ю, здивований, що ви залишили спортивну кар'єру, — сказав я після обміну привітанням, через те, що це була більш свіжа і перевірена інформації про Гарольда, так само хороший привід почати розмову.
— Ви ж розумна людина і повинні розуміти, що мені більше нічого там робити, все чого можна там домогтися я домігся, — щось я якось не очікував комплементу на свою адресу.
— Те як ви грали на останньому матчі, було незвично. Впевнені, що не пожалієте про те, що кинули спорт, де ви явно відривалися на повну, — мене нагородили допитливим поглядом, а після посміхнулися і відвели погляд.
— Ви спостережливі, Лорд Слизерин, я думаю, що знайду, чим зайнятися. У світі повно цікавих речей.
— Як я розумію, ви, вже знайшли собі нове захоплення? Сподіваюся воно не завадить вам зайнятися справами родів, що тільки повернулися до життя.
— Ні, Лорд Слизерин, не завадить, можете не переживати. Я знаю свої обов’язки й закони магії, — чи то мені здається або це натяк.
— Радий чути, Лорд Первелл, адже тут з цим є проблеми.
— Так, я чув, в такі моменти я радію, що мій дід Філімон Поттер віддав мене на навчання за кордон.
— Ось як? А де ви вчилися? — мене знову окинули цим допитливим поглядом.
— В "Есмердальксі» думаю ви чули про неї.
— Так, чув. — тут до нас підійшли інші гості й теми стали вже світські.
Потім Гарольд пішов, а я ж зрозумів, що так про нього нічого нового і не дізнався!
Тому на наступний день я пішов у гості на Гріммо 12. Привід у мене був, як почати розмову я теж знав.
Тільки я не розумів, чому я хвилююся, начебто нічого не звичайного, дріб’язкова справа.
Вийшов з каміна, озирнувся і не побачив ніяких змін крім портрета…
— Мерлін великий, які люди! Томас, що ти тут забув? — повернувся на голос Вальбурги й побачив її саму у дверному отворі.
— Тобі теж доброго дня, Вальбурга. Та ось зайшов у гості, адже нам є що згадати, про що поговорити, — місис Блек лише посміхнулася з цих слів.
— Саме тому я знаю, навіщо ти прийшов. — після вона покликала ельфа і ми сіли пити чай. Гарольд прийшов через пару хвилин, ми обмінялися привітанням.
— Не очікував побачити вас так скоро. — сказав він після привітання.
— Я прийшов, щоб поговорити про завтрашнє засідання, адже як я вважаю ви там будете?
— Так, буду.
— Так ось там завтра буде висуватися один законопроєкт, що я вважаю потрібно підтримати через те, що він корисний.
— Ви про освітню реформу або про скасування деяких законів, що були прийняті в останні кілька років? — це питання мене здивувало.
— Останній. Як я розумію ви вивчили документи до завтрашнього засідання, — а очі то у нього ясніші ніж у Річарда, як весняна трава або як Авада…
— Переглянув, Лорд Слизерин, — мені ця відповідь не сподобався! Я глянув на Вальбургу, що сиділа і спокійно пила чай.
— Чи то мені здається ви чимось незадоволені? — знову цей допитливий погляд.
— Ні, вам здається. Просто я звик до іншого і зараз я, дивлячись на все це, відчуваю деякого роду тугу за Америкою і її прогресом. Але що мене цікавить ще більше так це те, чого домагаєтеся ви?
— Кхм… Вибачте я не розумію про що ви? — Якось я справді не розумію до чого це він хилить, зі мною таке буває рідко.
— Давайте на чистоту без всієї цієї ввічливості й фальші. Ви йдете проти законопроєктів Дамблдора, що відверто кажучи курям на сміх. Або я не правий? — у голосі почулися серйозність, сам Гарольд склав руки перед собою.
— Не знав, що Ви настільки знайомі з тим як йдуть справи. — я кинув погляд на Вальбургу, що посміхалася. А ти серйозно взялася за справу, чи не так?
— Так, знайомий, ви не відповіли на питання.
— Як на мене, ви й, так його знаєте. — вперше за всю зустріч на його обличчі з’явилася подоба посмішки.
— Знаю, так само як і знаю навіщо ви прийшли. Я проголосую за той закон, що ви просите. — я був радий такій відповіді, але моє передчуття підказувало, що ця згода не є простою.
— Як я розумію не просто, так.
— Чому ні? — я слабо посміхнувся.
— А чому так? — і знову ця посмішка тільки ширше і погляд такий як ніби він знає те, чого не знаю я!
— По-перше, мені цей закон подобається через те, що… Ви знаєте, що про англійське Міністерство говорять за кордоном? — ось воно. Те що не знаю я! Сподіваюся, це єдине мій пропуск.
— В загальних рисах!
— Раджу дізнатися докладніше. Мене ось ще, що цікавить, — Я приготувався слухати, цікава виходить бесіда! — Чому ви при всіх своїх діях в міністерстві не пускаєте в хід Хогвартс? — питання поставило мене в глухий кут.
— Кхм… щось я не розумію про що ви, Лорд Первелл. Згідно з правилами я не можу позбавити Дамблдора поста Директора.
— Ну так я не про пост, а про програму, викладачів, — в перше за останні роки так тридцяти, якщо не більше відчуваю себе повним ідіотом.
— Цікава думка, як я розумію у вас є до неї ідеї, адже ми з вами в цьому питанні маємо рівні права! — посмішка тільки цього разу явно хижа.
Вдома я переглядав цю зустріч в омуті пам’яті ще раз через те, що не міг зрозуміти як так вийшло, що розмова звернулась з потрібної мені теми, і взагалі я не дізнався нічого з того, що хотів.
Стежачи в омуті за жестами та мімікою Гарольда, я не міг зрозуміти, що значить ця його посмішка. Те що Вальбурга не прогадала з Гарольдом як з новим Лордом роду Блек я зрозумів ще при першій зустрічі за вечерею з Поттером, хлопець не тупоголовий ідіот як його брат.
Має знання, силу і як я дізнався сьогодні при зустрічі може передбачити той чи інший крок учасника і знає як повернути це на свою сторону.
Напевно навчився цього бувши капітаном збірної, адже там мало просто грати, потрібно ще й перемагати, а з того часу, як Гарольд став капітаном збірна перемагала.
Багато спортивних критик кажуть, що у збірної хороша стратегія, а трюки, що робить Гарольд під час гри привертають уваги всіх, чим користується його збірна і забиває.
І зараз під час спілкування з Гарольдом у мене було відчуття ніби він знає про мене багато, якщо не все. Не знай я скільки йому років, подумав би, що йому тридцять як мінімум, а не сімнадцять.
Його манери вести розмову, інтонації також погляди не такі, як у підлітка, що тільки-тільки став Лордом.
А знання вражають. Його хтось цьому навчав. Чи не Вальбурга? Можливо, знаючи її я не дивуюся якщо це так! Але коли Гарольд після другого курсу не приїжджав до Англії, а Вальбурга до нього? Може бути її багато років ніхто не бачив на світських прийомах! Або в школі, де він навчався? Як багато питань! І жодної точної відповіді, лише припущення. Гарольд потайний як і його школа. Потрібно знайти до нього підхід.
________________________
Пояснення:
*Сканер або Мультипотенціал — це людина з великою кількістю захоплень та інтересів, яка не може довгий час займатися однією справою, оскільки починає відчувати себе обмеженим.