Chapter 4
Гарольд Поттер
Сьогодні був мій сімнадцятий день народження, повноліття.
З моменту зустрічі з Леді Блек пройшло два тижні. Я готувався до того, що найближчим часом стану Лордом Блеком.
Стіл переді мною був завалений подарунками від друзів і фанатів, але я сидів у кріслі й не звертав на них уваги. У руці я тримав лист.
Відправникам була англійська філія Грінготтського банку. Цей лист зіпсував мені мій настрій ще гірше ніж було до цього. Всю ніч я не міг зімкнути очей, оскільки напередодні ввечері я отримав звістку, що в Аделіни почалися пологи.
Я був радий цим новинам, але на жаль пологи тривали всю ніч, і це втомило мене. Так ще цей лист з ранку.
— Дарсі! — переді мною з'явилася ельфійка в Білій наволочці, вона була виділена мені школою і я використовую її для дрібної роботи.
— Передай Леді Вальбурга Блек що я прибуду до неї через 15 хвилин, — ельфійка з поклоном зникла, я ж почав збиратися.
Коли я вийшов з каміна в Блек-Холі, то побачив Леді Блек, що чекала мене сидячи у вітальні.
— Гарольд, щось сталося? Ти виглядаєш схвильованим. — я слабо посміхнувся.
— У Аделін вчора почалися пологи, мало мені цього так ще англійські гобліни надіслали запрошення на зустріч сьогодні. — Леді Блек схвилювалася після моїх слів, судячи з її очей.
— З якої причини запрошення? — Я дістав з кишені лист і простягнув його Леді Блек. Взявши його, вона швидко прочитала лист.
— Я думаю тобі потрібно піти, — Леді підняла свій погляд на мене, і зробивши глибокий вдих, сказала: — Річард сьогодні пішов в банк, щоб прийняти перстень Лорда, я вважаю тебе викликають тому, — глибоко зітхнувши, я закрив очі.
Ось воно що! Перстень Лорда може не прийняти Річарда і тоді я повинен буду його приміряти. Чи хочу я цього чи ні, мені все одно потрібно сходити в банк.
— Чи складете ви мені компанію Леді Блек? Того роду, що як ви говорите я в майбутньому стану Лордом. — Вальбурга вкотре переконалася, що вона не прогадала обравши Гарольда майбутнім Лордом роду Блек.
Його розум, поведінка і проникливість роблять з нього ідеального кандидата на Лорда.
— З радістю складу тобі компанію, Гарольд.
— Чудово, тоді в дорогу моя Леді, все-таки час не чекає. — Вклонившись Леді Блек, я подав свою руку.
Леді не відмовилася від допомоги. Дійшовши до каміна Вальбурга наостанок глянула на портрет Оріона Блека. Нарешті сьогодні у роду з'явиться офіційний спадкоємець.
Першою увійшла в камін Леді Блек, після неї я. Вийшовши з каміна побачив звичну картину, чарівників, що метушливо ходили по банку, і зайнятих гоблінів.
Я подав руку Леді Блек, і та прийняла її з посмішкою. Так ми йшли по холі до вільного Гобліна.
Представившись гоблін відразу повів нас до кабінету повіреного роду Поттер. Ми були біля дверей, коли я почув голос батька і дав спеціальний знак гобліну, щоб він залишив нас, гоблін здається здивувався цьому, але швидко вклонився і пішов назад, Леді Вальбурга подивилася на мене і прислухалася.
— Що це означає? Річард спадкоємець!
Я закрив очі й відкрив двері та зайшов до кабінету де побачив сімейку Мелфої, Лорда Слизерина, трьох Поттерів і Дамблдора.
— Як мені відомо у вас є ще один син може він спробує приня…
— Невже мій старший брат, розумник, гордість сім'ї, і найсильніший маг свого покоління не може стати Лордом? Це ж не квідич напружуватися не потрібно? Та й думати теж? Яка жалість. — сказав я перериваючи повіреного. Всі разом повернулися в нашу з Леді Блек сторону.
***
За 25 хвилин до цього. Лорд Слизери і Мелфой на запрошення Поттерів прийшли в банк, щоб подивитися як Річард стане главою роду Поттер.
Мелфої сумнівалися що Річард може стати Лордом, але подивитися на таку ганьбу теж прекрасно! Чим не розваги?
Побачити таке на власні очі тільки в радість і потерпіти, Дамблдора заради такого свята справа. Зустрілися з Поттерами з Дамблдором в холі та разом пішли до повіреного роду Поттер.
Зайшли в кабінет і де їм запропонували присісти. Ввічливо, але (Аристократи) зрозуміли що гоблін їм не дуже то й радий.
— Чим зобов'язаний честю зустрічі? — Гоблін оглянув усіх з ніг до голови, це підтвердило думки аристократів, що повіряний не радий Поттерам і Дамблдору.
— Ми прийшли, оскільки Річарду сьогодні 17 він може приміряти перстень і стати Лордом роду, — сказав Джеймс з гордістю, гоблін вискалився.
— Як забажаєте! Перевірка…
— Навіщо ця процедура? — сказав Дамблдор з посмішкою, Мелфой й Лорд Слизерин від цього зморщилися.
— Як забажаєте, — тут зайшов гоблін зі скринькою, він поставив її на стіл перед повіреним роду Поттер. — Прошу вас Містер Річард. — з цими словами гоблін відкрив скриньку і підштовхнув її до Річарда, той з посмішкою взяв перстень і швидко надів його на праву руку на середній палець, але перстень так і залишилося висіти на пальці, і в кінці обпік Річарда від чого той скрикнув, а перстень повернувся в шкатулку і кришка закрилася.
Гоблін посміхнувся, але це помітили лише Мелфой й Лорд Слизерин. Ще хвилин 5 повірений, Мелфой, Лорд Слизерин і Дамблдор спостерігали як Поттери кудахчут над Річардом. Гоблін і сімейство Мелфої і Лорд Слизерин думали як Річард може стати Лордом, ні виховання, ні знання лише задатки, а й ті розвивати потрібно. Але при такому вихованні це вже пізно якось виправляти.
— Прошу вибачення, можете пояснити чому така реакція? — запитав Дамблдор стурбоване. "І ти ще називаєш себе великим магом? Ти великий чарівник Візенгома Дамблдор?" Думав Лорд Слизерин після того, як прозвучало питання.
— Містер Річард, не гідний стати Лордом роду, перстень відкинуло його й опік означає, що у нього немає навіть можливість стати гідним.
— Що це означає? Річард, спадкоємець. — голос у Джеймса був примхливий, всі від цього зморщилися.
— Як мені відомо у вас є ще один син, може він спробує прийн…
— Невже мій старший брат, розумник, гордість сім'ї, і найсильніший маг свого покоління не може стати Лордом? Це ж не квідич напружуватися не потрібно? Та й думати теж? Яка жалість. — всі з перших слів глянули на двері де стояв наймолодший Поттер і Леді Блек, всі чули в голосі сарказм і презирство.
— Гарольд, я радий бачити тебе знову! — промовив повірений, як зрозуміли Мелфой та Лорд Слизерин по голосі ввічливіше і тепліше, ніж до цього до старших Поттерів.
Тут Гарольд поклав праву руку на серце вклонився і сказав щось як всі зрозуміли на гоблінській мові, всі як один здивувалися від цього, гоблін щось теж сказав на своєму.
— Кххх, Гаррі…
— Гарольд, як я радий, що ти прийшов сьогодні! — Дамблдора перервав хтось ззаду і Гарольд і інші люди повернулися і всі побачили Директора банку.
Це ж що таке потрібно зробити, щоб сам Директор тебе вітав? Подумали маги знаходяться в кабінеті. Гарольд повторив все, що робив до цього щодо повіреного. Крім цього ще обмінялися пару репліками як розуміли присутні й не розуміють про що йдеться взагалі!
Тут з'явилися ще гобліни із скринею, що поставили перед Гарольдом.
— Прийми Гарольд, від нашого банку цей подарунок на честь твого повноліття, — всі були раді почути хоч що зрозуміле їм.
— Не варто Раганок, пов…
— Це найменше, що моя раса може зробити для тебе в подяку за те що ти нам повернув і відкрив у своїй експедиції. — сказав Директор перериваючи протест Гарольда, останній знову вклонився, щось сказав І підійшов до скрині, що вже відкрили. Гарольд підійшов і дістав звідти меч.— Цей меч поступається тому, що у тебе вже є, але…
— Що тисячу років тому що зараз гоблінська робота найдорожча і найкраща. — гобліни вискалилися, а інші чоловіки дивилися на меч з цікавістю, Лорд Слізарін перший відірвався погляд від меча і глянув на Гарольда, що почав пробувати меч, роблячи з ним різні змахи.
Це помітили Леді Мелфой і Леді Блек, що не мали особливої пристрасті до зброї, так уже побачити Лорда Слизерин розтікається калюжкою це одне задоволення.
— Спасибі, за такий неоціненний подарунок... — далі ніхто нічого не зрозумів. Гарольд поклав меч назад в скриню і викликав ельфа, щоб забрав подарунок.
— Кххм, Гаррі…
— Прошу вибачення, що перериваю, але містер Дамблдор я вже не маленький, ви мені не родич, так що будь так люб'язні називати мене Гарольд. — всі, крім Поттерів посміхалися в душі. І глянули на обличчя Дамблдора, що явно був здивований такою відповіддю.
— Гарольд, що це все означає? — запитав він вже не так солодко, як до цього.
— Ви що ніколи не бачили як дарують подарунки? — всі глянули на Дамблдора з цікавістю, а й то Гарольд. Гобліни скалились від душі, вони то знали характер Гарольда Поттера не з чуток, вже мали досвід з ним і зараз милувалися ідіотами.
— Прошу вибачення, але я тут у справі так що давайте ви не будете мені заважати. — сказав це Гарольд і перевів погляд до повіреного.
Аристократи ж посміхнулися вже не криючись, та вже хлопець то не простий далеко не простий.
— З якої причини ви мене викликали, повірений містер Крюхохват?
— На це є ряд причин, присядь, — Гарольд пройшов і сів, Леді Блек, теж пройшла і сіла з лева від нього.
Гарольд, щось сказав Раганку і той теж залишився від цього всім стало трішки ніяково. Сидіти в кабінеті з самим Директором банку, є такі що за все життя в очі його не бачили не те що сидіти в одній кімнаті або одним столом.
— По-перше це те що тобі, Гарольд, потрібно згадати те, що ти забув за спільним бажанням своїм дідусем Флімонтом Поттером 12 років тому. По-друге, це те, що Річард не зміг стати Лордом роду, тепер ти повинен спробувати приміряти перстень Лорда. — всі не знаючи здивувалися, згадати? Флімонт Поттер? 12 років тому? Леді Блек, посміхнулася, вона то відразу зрозуміла, що тут щось не так!
— Я вас зрозумів повірений а... — голос був серйозний; тут почувся хлопок ельфа, і всі зосередився на ньому.
— Вибачте господар, але ви просили повідомити... — сказав ельф з низьким поклоном!
— Так знаю, що там? — всі чули не терпіння в голосі Гарольда, всім стало цікаво що там таке?
— Міс Аделіна, народила хлопчика. — Леді Блек зрозуміла що це таке і напружилася в очікування. — Але він не ваш, не вашого роду. Хлопчик належить роду де Мартель. — ельф низько вклонився, всі в очікуванні глянули на Гарольда, що через пару секунд посміхнувся, так само як і Леді Блек, і всі були в подиві чого радіти то? Дитина то, не його.
— Дарсі, шлюбний контракт. — сказав Гарольд радісним тоном, від чого всі переглянулися. Вже інший ельф з'явився і поклоном простягнув контракт. — Я Гарольд Поттер, згідно з пунктами 6.3, 7.6, 8.9, розриваю шлюб з Аделін Поттер уроджена Герсос... — почувши «Герсос» Мелфой й Слизерин напружилися, це ж самий темний рід серед живих. — ...розриваю шлюбний контракт згідно з пунктами підписаний Лордом роду, Лордом Везірісом Герсосом. — після сказаних слів контракт піднявся в повітря з пару секунд повісив, потім засвітився золотом, розірвався і почав горіти чорним вогнем.
Всі присутні більш-менш знають, зрозуміли що все правильно. Сам Гарольд дивився на свою руку де був шлюбний браслет, той ніби ожив і розірвався як браслет з намистинами, його рука стала чистою, він з посмішкою опустив сорочку.
— Я думаю потрібно покликати повіреного роду Блек. — сказала Леді Блек радісно, маги глянули на неї з подивом. Що це, Дракла за ногу і Мордера в ліжко відбувається? Так думали аристократи.
Поттери ж не знали ні про темний рід, ні про значення того, що бачили й відверто не розуміли що відбувається і продовжує відбуватися на їхніх очах. Вони були горді, що сам Директор банку зробив подарунок їх синові та ще який, але інше вони не розуміли через відсутність як їм говорив Дамблдор «темних знань».
— Дарсі, відправляйся до гобліна Герніксона і скажи, щоб він відкрив рахунок на дитину Аделіни Герсос і нехай з мого рахунку щороку перераховують по 12 тисяч галеонів, дитина не винна, що його мати дурнюня. — ельф вклонився і зник. — Прошу вибачення з цим молодими жінками стільки проблем, особливо з розпещеними. Ми, здається говорили що ви допоможете мені згадати мій перший візит до вас. — промовив Гарольд повіреного.
Крюхохват сидів з широким оскалом, повірений то на відміно від магів, зрозумів що це за контракт і зрозумів, що Гарольд гідний стати Лордом і не тільки роду Поттер. Та дитина, що він бачив тут в цьому кабінеті 12 років тому не тільки виріс, а й отримав всі необхідні знання і вміння, сьогодні його род повернеться до життя. Тут зайшов повірений роду Блек, Гарольд повторив теж що з іншими гоблінами.
— Що ж це можна зробити легко і просто, ми почнемо прямо зараз. Влаштуйтеся як Вам зручно, розслабтеся. Подивіться на гобелен як тоді в перший раз і слухайте мене, мій голос: Закрий очі! Перенесися подумки в той день. Згадай як ти перший раз переступив поріг банку. Згадав?
— Так.
— Згадай що було в цьому кабінеті того дня згадати свою обіцянку, згадай... — всі бачили що зіниці під повікою почали рухатися швидше.
— Кххх... а що це таке? — запитав Річард, Леді Блек окинула його презирливим поглядом.
— Ні манер, ні виховання, ну і зятя ти собі вибрав Лорд Мелфой, невже зайнятися більше нічим? — Лорд Мелфой зрозумів шпильку і йому було що відповісти на це.
— Ну так зять, а не син. — сказав він швидко, з посмішкою.
— Ха-ха, але як бачиш я зробила все правильно раз у мого роду сьогодні буде новий сильний Лорд. — Леді Блек говорила з радісною посмішкою, її нітрохи не збентежила згадка про Сіріуса, про первістка, що відрікся від роду, Лорду Мелфой крити було нічим.
— Хто ж це той "новий сильний Лорд"? — (аристократія) глянули на Джеймса Поттера як на ідіота чому власне як він ним і був!
Тим часом Гарольд згадав як дід вранці сказав йому, що вони підуть в банк у справах, і як той пояснював йому як він повинен себе вести й що робити, щоб вразити гоблінів. Згадав як тут в цьому кабінеті 12 років тому був присутній при складанні заповіту.
— Ось це мій заповіт, оголосіть його після моєї смерті, а це для нового глави роду і тільки якщо ним стане Гарольд, йому цього не потрібно віддавати, якщо тільки він сам не попросить. — я здивувався, а Гоблін глянув на мене з цікавістю.
— Я вас зрозумів, Лорд Поттер. — сказав гоблін і прийняв все, що дав дідусь і почав розкладати по папках, що були на столі. — Ще я хочу, щоб сьогодні відкрили рахунок для Гарольда і виділяли щомісяця по 100 тисяч галеонів з головного рахунку. — ось тут гоблін здивувався. — До кінця його днів, щоб не сталося, потім його дітям, нехай це буде не підвладне. — мені від цього стало ніяково.
— Я вас зрозумів. — відповів гоблін. Далі пішли фінансові питання, в кінці прийшов ще гоблін і щось сказав повіреному той, кивнув і коли вийшов, сказав:
— Лорд Поттер, щойно стало відомо, що ваш старший онук разом з Візлі в крамниці вкрав…
— Я зрозумів, оплатити рівною частина решти нехай платять Візлі. — сказав дідусь жорстко мені було соромно за брата я дивився на родовий гобелен, що висів тут на стіні.
— Гарольд, пообіцяй мені дещо! — я зосередився на дідусеві.
— Обіцяю, дідусю. — він посміхнувся і пошарпав мене по волоссі.
— Коли ти станеш Лордом роду Поттер якщо перстень не прийме твого брата, пообіцяй що виженеш Джеймса, Лілі й Річарда з роду Поттер. — я розгубився від цього, повіряний же глянув на мене з цікавістю.
— Обіцяю що виконаю твоє прохання тільки якщо перстень Лорда Поттера не прийме мого брата, а Джеймса і Лілі не стануть гідними магами виконуючим закони магії. — почув це гоблін, здивувався і глянув на Лорда Поттера і повернувся до молодшого Поттера. Розумний хлопчик якщо ж у Річарда нічого не вийде він, буде гідний стати Лордом роду Поттер.
— Хай буде так Гарольд. — сказав Лорд Поттер з посмішкою.
Гарольд, особливої радості не відчував. Потім Лорд Поттер попросив у гобліна зробити так, щоб Гарольд все забув. Гарольд відкрив очі й пару раз моргнув. Він все ще дивився на гобелен.
— Як ти себе почуваєш? — запитала Леді Блек стурбовано, я ж розумів що у мене немає вибору, якщо я не виконаю спілкування дане дідусеві я сам собі не пробачу і дідусь не пробачить.
— Добре. — відповів я зібрано.
— Ну і що Гарольд, ти все згадав! Сподіваюся ти розумієш що ти не можеш піти проти обіцянки яку дав попередньому Лорду?! — гобліни це гобліни, але я не міг зрозуміти що сталося що він так налаштований проти батьків і брата.
— Надія помирає останньою. — сказав я і боковим зором бачив що мої батьки й брат сидять і нічого не розуміють.
— На жаль, вже давно дуже давно твій дід останній Лорд Поттер зрозумів це ще за життя ось чому він попросив тебе про це! Або ти не виконав своє…
— Я не є Лордом роду Поттер так що я навіть якби хотів, то не зміг би це зробити! — перервав я повіряного, всі інші слухали нас з цікавістю. Вони й справді нічого не зробили, я не можу не виконати обіцянку!
— Ну так давайте це виправимо! — сказав повірений роду Блек і дістав чашу для перевірки.
— Гарольд, це старі традиції, ти не повинен цього робити, просто примір кільце. — я вже й забув про старого і кинув швидкий погляд на Дамблдора що зараз мав якийсь не зрозумілий вигляд, чи то непорозуміння, чи то страх.
— Ці старі традиції як ви говорите містер Дамблдор старі, але не менш цінні, засновники схилялися перед ними, Мерлін і Моргана теж. — Мелфої й Слизерин зрозуміли, що Гарольду, Дамблдор не зможе запудрити мізки. — Хто ж я такий, щоб нехтувати цим? Та й до того ж ким ми будемо, якщо забудемо як ви говорите «старі традиції» зрадниками магії? Такими темпами ми знищимо магію і будемо просто маггламі що пам'ятають: магію, як "казку". — то як це було сказано Дамблдору не сподобалося, а гобліни вискалилися, ось він справжній Лорд.
Гарольд взяв ніж і зробив надріз на зап'ясті згідно з традиціями, коли відмітка с потрібною для перевірки була досягнута, то поріз зажив, Директор банку сам прочитав закляття і поклав зверху пергамент.
Що через пару секунд засвітився. Річард дивився на все це інтересом, Поттери теж. Директор прочитав все що було написано і як зрозуміли багато хто в кімнаті здивувався, і простягнув його Гарольду, Леді Блек теж глянула що там таке, що самі гобліни здивувалися.
Решта просто мовчали та спостерігали за всім з нетерпінням. Перші всі побачили задоволену посмішку Леді Блек!
Результати перевірки:
Ім'я: Гарольд Джеймс Поттер (чистокровних в n-покоління)
Мати: Лілі Поттер (вроджена Еванс) чистокровна в n-покоління)
Батько: Джеймс Флімонт Поттер (чистокровний в n — покоління) позбавлений звання спадкоємець Лордом роду Поттер)
Старший брат: Річард Джеймс Поттер (чистокровний в n — покоління) відкинутий кільцем роду Поттер позбавлений звання спадкоємця без права на відновлення)
Хресний: —
Хресна: —
Спадщина:
Спадкоємець роду: Поттер по магії, крові та плоті!
Спадкоємець роду: Блек по магії та крові.
Спадкоємець роду: Грифіндор по магії, (пройшов випробування: гідний!)
Спадкоємець роду: Перевелл по магії та крові!
Спадкоємець роду: Екринес по праву переможця в дуелі.
Спадкоємець роду: де Варсал по праву переможця в дуелі.
Спадкоємець роду: Картельвер по праву переможця в дуелі.
Спадкоємець роду: Веркіс по праву переможця в дуелі.
Схильність: до темної магії.
Сейфи: 14, 22, 85, 45, 456…
Я читав і не вірив своїм очам, повільно опустив лист і простягнув його гобліну.
— Підготуйте мені ритуальний зал. Я прийму ті роди, що належать мені по крові та магії. — ось тут всі зацікавилися ще більше, це ще які роди? Мелфой і Слизерин стали швидко згадувати, Поттер і Дамблдор не розуміли нічого, навіщо Гарольду знадобилося ритуальний зал? Які ще роди? — А ті що по праву переможця знайдіть гідних родичів, неважливо статус крові якщо він гідний я добровільно передам йому той род, але я ні в якому разі не збираюся приймати перстень Лорда — в голосі чулася сталь.
— Як бажаєте спадкоємець, зал буде готовий через 10 хвилин…
— Я буду присутня. Для цього ще потрібен додатковий захист на зал і учасників, "блековская кров буйна". — сказала Леді Блек, що відійшла шоку після прочитаного.
— Як скажете Леді Блек. — сказав Директор банку і вийшов з кабінету. — Думаю ви теж можете йти. — сказав повірений роду Поттер, Мелфої та Лорд Слизерин, зрозуміли що їм більше нічого не скажуть і стали підійматися, а ось Поттери й Дамблдор нікуди не збиралися.
— Вас це теж стосується. — сказав ще раз Гоблін. Гарольд почав ментально готуватися до прийняття родів, Леді Блек це розуміла і не стала йому заважати й поглянула на тих, що залишилися з презирством.
— Ми батьки і…
— Ви цілих 5 років не згадували про Гарольда, поки не потрібно було рятувати свого старшого виродка від шлюбу. — сказала Леді Блек злісно, гобліни зрозуміли що можуть поспостерігати як Леді Вальбурга Блек в останній раз відривається в статусі Леді роду, тому вирішили не заважати адже "блековская кров буйна!" Гарольд, не звертав ні на що увагу, Мелфой та Лорд Слизерин просто слухали в надії дізнатися ще хоч щось.
— Це не ваша справа... — почав було Джеймс злісно.
— Гарольд, спадкоємець мого роду і я як діюча Леді Блек маю більше прав як по крові та магії, так по відношенні на відміну від тебе і твоєї бруднокровки дружини й виродка. Я знаю та й гобліни присутні тут теж знають як ти говориш про твого молодшого сина більше тебе! Скажи що про нього ти знаєш? Що він робив всі ці роки за кордоном? Чого він там досягнув? Хто його друзі? — Гарольд почув зростающу магію й вийшов з-за своїх ментальних щитів і почув останнє питання Леді Блек став чекати раптом ще не все втрачено?
Всі з очікування дивилися на Поттерів, але вони не могли нічого сказати. Дамблдор самоусунувся, він почав підійматися оскільки зрозумів що, програв.
Гарольд повернувся до перерваної справи, а повірений за допомогою своєї магії виставив Поттера і Дамблдора, сім'я Мелфої і Лорд Слизерин пішли самі.
Через 3 хвилини Гарольд відкрив очі біля нього була тільки Леді Блек і повірений роду Поттер.
— Зал ще не готовий. Я думав що буде краще там же і виконати обіцянку…
— Що вони такого зробили що Ви так налаштовані проти них? — запитав я прямо, а Леді Блек не розуміла про що мова.
— Діти це найдорожче для магів Гарольд ти знаєш це, і як я розумію тому ти дав наказ відкрити рахунок на народженого дитиною сьогодні та виділити гроші з твого рахунку. Твій дід теж це знав, але ще він розумів що Джеймс і Лілі Поттер йдуть проти цього, згадай своє дитинство. Чи не тому ти не повертався до Англії всі ці роки? — мені не було що сказати я подивився на гобелен роду.
Леді Блек стиснула мою руку і я був вдячний за її підтримку. Тут прийшов гоблін, поклонившись він сказав що ритуальний зал готовий. Я разом з Леді Блек і повіреним піднялися з місць, і пішли за гобліном.
Я переодягнувся в ритуальну мантію випив ряд зілля як годиться, провів легкий очищаючий ритуал.
— Дякую Леді Блекч що допомагаєте. — сказав я перед початком, вона теж переодяглася. Вона обняла мене, а я відповів на обійми.
— Не пручайся Гарольд, просто, прийми магію вона частина тебе. — сказавши це Леді Блек відпустила мене. Я вдячно їй посміхнувся і пішов в центр рунного кола, Леді та гобліни зайняли свої місця, я зробив вдих і приготувався до того що ніяк не очікував.
Почався розспів гоблінів потім до них приєдналася Леді Блек я відчував як магія розходиться по залу та обволікає мене так щільно і піднімає в повітря вгору, я ж довірився пораді Леді Блек і своїм почуттям, відпустив свою магію і прийняв те що, відчував.
Я відчував, як мої ноги відриваються від землі, і підійматися кудись вгору! Я відкрив очі й побачив що навколо все біле і жінку в красивому і дуже вишуканій сукні.
Я встав на одне коліно виявляючи свою повагу Магії, а то що це була вона я не сумнівався.
— Пристань Гарольд. — я встав і окинув все навколо швидким поглядом ще раз. — Що ж ти гідний стати Лордам роду Поттер, роду Блек, роду Грифіндор. Моя сестра хотіла б звичайно ще підняти свій рід, але ти трохи не дотягуєш. Знаєш чому? — я був здивований почутим.
— Ні Леді.
— Род Перевелл темний і старий, род самої смерті, ти темний, сильний, благородний, чесний, однак ти все ще живиш вірою і любов'ю до своїх батьків і брата, що обійшлися з тобою так жорстоко для Магміра. Перевелли жорстокі вони не замислюючись знищили б їх, у тебе була можливість це зробити, однак ти впираєшся. Що тобі заважає Гарольд? Скажи це, зізнайся тут і зараз!
— Вони дали мені життя і я благородний їм за…
— Брехня! Ти ж знаєш що це не так?!
— Я хочу, щоб вони визнали що були не праві що я краще Річарда що на його місці повинен бути я! — я прокричав це і впав на коліна я стільки років чекав любові й ласки від батьків. Щоб я не робив, щоб не говорив все було не те…
— Так-то то краще. Ніколи не бреши самому собі, іншим, будь ласка, але тільки не собі інакше станеш заручником власної брехні. І в кінці кінців потонеш в ній і станеш такими як Джеймс, Лілі, Річард, Дамблдор і Візлі жалюгідними магами не знають нічого! — я відчув, як вона провела рукою по моїй голові й спустився на щоку і підняла моє обличчя до вгорі тримаючи за підборіддя. Я подивився в її очі сині як небо в сонячний день без єдиної хмарки.
— Відтепер ти Гарольд Артур Емріс Морган Лорд Перевелл, Лорд Гріфіндор, Лорд Блек, Лорд Поттер. — після цього я відчув як моє тіло опускається, так ніби я тону воді.
Відкривши свої очі я зрозумів що все ще перебуваю в ритуальному залі в Гріннготс. Відчув землю під ногами я впав на коліна, я дивився на свою праву руку де тепер уже були персні Лорда родів вони злилися в одне на середньому пальці руки.
До мене підійшла Леді... тепер уже просто місіс Вальбурга Блек вона відразу глянула на руку і посміхнулася, сівши поруч зі мною вона обняла мене, я ж зрозумів навіщо Леді Магія змусила мене зізнатися. Я сумно посміхнувся і сказав:
— Я Гарольд Артур Емріс Морган Лорд Перевелл, Лорд Гріфіндор, Лорд Блек, Лорд Поттер. — Гобліни повереванних вище названих родів оскалився почувши це. Нарешті у їхніх родів є Лорд. Глава роду! — Відповідно до закону магії виганяю Джеймса, Лілі та Річарда з роду Поттер відтепер і назавжди за порушення законів магії й згідно даної мною обіцянкою Лорду Флімонту Поттеру. — Вальбурга Блек почувши про обіцянку все зрозуміла.
Вона пам'ятала які були очі в Гарольда коли він говорив чому не приїжджав до Англії всі ці роки, він чекав любові батьків і тепер він їх відпустив, відпустив свій біль і дитячі бажання.
— Можна провести тут ще ритуали згідно з традицією прийняття титулу і благі діяння до дня народження? — запитав Гарольд в Директора банку, він вискалився і дав дозволи.
Мелфой-Меннор
Тим часом Мелфой сиділи у своє Менорі та приймали Лорда Слизерина що явно був шокований в принципі як вони самі.
— Люціус, що хочеш роби, але дістань мені все що тільки можна на Гарольда. — Лорд Мелфой сам вирішив таке зробити це після побаченого він вже і не знає з ким вечеряв. Може чим образив, а то після того що він побачив не хотілося випробувати на собі злість Гарольда.
— Обов'язково зроблю.
— Нарциса, може знаєш де вчився Гарольд? Вальбурга не хвалилася, де навчається спадкоємець її роду? — то яким поглядом дивився на неї Лорд Слизеринч Нарцисі не подобалося.
— Кхм... розумієте, Лорд Слизерин, я знаю що це закрита школа і крім назви я нічого не знаю ніхто не може дізнатися якщо ви не Директор якоїсь школи або батько чия дитина там вчитися. Школа називається "Есмердалькс". — Лорд Мелфой здивувався він про неї чув.
— А як він туди потрапив взагалі? Туди просто так не підеш. — сказав сяйливий Лорд здивовано.
— Ось зустрінеш Гарольда, та й запитаєш у нього, я на жаль цього не знаю. — відмовила Леді Мелфой.
А ось Лорд Слизерин все більше злився. Як так можливо щоб ніхто нічого не знав? Поттери, він зморщився ось уже ідіоти яких світ не бачив ще до них і ті нічого не знають, хоч їх син там вчитися. Далі пішли прості світські теми коли Нарциса ніби завмерла і поклала руку на груди, Драко теж якось зблід.
— У роду Блек з'явився Лорд. — сказала Нарциса впевнено забираючи руку і подивилася на сина. — Ти теж відчув вірно?
— Кхм ... так, вірно. — Лорд Мелфой зробив позначку сходити потім до гобелену і подивитися що там?! Ще через годину коли Лорд Слизерин вже збирався йти, з'явився ельф в наволочці з гербом Блеків, і простягнув Леді Мелфой подарунок.
— Лорд Гарольд Блек, згідно з традицією шле Вам подарунок Леді Нарциса Мелфой вроджена Блек. — Лорд Мелфой здивувався, а хло... Лорд Блек не дурень далеко не дурень.
Потрібно терміново знайти на нього інформації, а то не знаєш що від нього чекати. Леді з посмішкою взяла подарунок і ельф простягнув такий же Драко, той хоч і здивований, але взяв і передав привітання для нового Лорда Блека.
— Ось як значить. — сказав Лорд Слизерин, і подивився як Нарциса відкрила подарунок, де були прикраси з символів Блеком сузір'ї та солодощі. У Драко була книжка явно старовинна.
— О, мій Мерлін, це ж книга заклинання з часів Мерліна і Моргани у світі таких мало на пальцях перерахувати можна. — сказав Драко він, витріщився на книгу у своїх руках, всі з шоком дивилися на книгу. — Де він її тільки взяв? А подарував то...? — відповіді не знайшлося нікого.
— Люціус поквапся, а то мені здається що пора вже залучити Лорда Гарольда на нашу сторону, а то Дамблдор нас випередить! — сказав Лорд Слизерин не відриваючи погляду від книги.
— Поки чекаєте можете відправити подарунок. — сказала Леді Малфой, й Лорд Слизерин перевів погляд на неї. — У Лорда Блека сьогодні день народження повноліття як-не-як.
— Так точно. Чудова ідея. Піду відправлю подарунок! — Лорд Слизерин підвівся і пішов до каміна де зник.
Лорд Мелфой встав і пішов до гобелену. Потрібно ж знати хто тепер Гарольд Лорд тільки роду Блек або роду Поттер теж. Але побачене повалило його в глибокий шок Перевелл це ж... Мерлін мій потрібно терміново відправити подарунок подороже.
Годроковая Западина
А ось в Поттерів все було не стільки райдужно. Вони в трьох відмовилися від компанії Дамблдора і пішли до себе додому думаючи над словами Леді Блек.
Розуміючи що вона права вони нічого не знають про свого молодшого сина і брата. Вони відсилали подарунки на Різдво і то просили ельфа все купити й відправити вони не знали, чи подобалися йому ті подарунки... і тільки зараз зрозуміли що від Гарольда вони не отримали подарунка ні на одне свято з тої пори як він поїхав на другому курсі після Різдва.
Річард же не відправляв нічого і нічого не отримував, він то і коли Гарольд був тут не робив йому подарунків.
— Лілі, а що Гарольд любив робити? Ти була вдома я на роботі що...? — запитав Джеймс з цікавістю, він тільки зараз зрозумів що про дитинство Гаррі він теж не чого не знає.
— Не знаю, я була з Річардом, запитай у Тіл... — Лілі закрила обличчя руками,
— Мерлін, я не знаю нічого про власного сина.
Джеймс глянув на Річарда, що дивився на батьків і розумів що він ніколи не грав з молодшим братом, ніколи! Джеймс зітхнув і потягнувся до келиха з віскі коли навколо них закрутилася Магія і почулися слова.
«Я Гарольд Артур Емріс Морган Лорд Перевелл, Лорд Грифіндор, Лорд Блек, Лорд Поттер згідно із законом Магії виганяю Джеймса, Лілі та Річарда з роду Поттер, відтепер і назавжди за порушення законів Магії й згідно з обіцянкою дану Лорду Флімонту Поттеру»,
Вони зжались і притиснули руки до грудей і попадали на підлогу всі троє відчуваючи як Магія Роду йде від них, їх відрізають від магії роду! Коли біль пройшов головний ельф будинку виставив їх з будинку з речами.
— Ні!
— Чому?
— Що ми зробили?
Закричали вони хором до закривающихся дверей будинку. Відповіддю їм була тиша…