Гаррі лежала поряд із Томілою, з її коханою людиною, яка притискала її до себе, погладжуючи по спині.
Це було приємно, незважаючи на імпульси болю внизу живота від менструації, від яких Гаррі тихо хникає, коли Томіла посилає магію через свої дотики, щоб полегшити біль. Гаррі ненавиділа ці дні, коли її тіло, здавалося, хотіло померти, пускаючи так багато крові в нікуди, відмовляючись вірити Томіли, що це нормально, що так і має бути.
Такий пекельний біль не може бути нормальним, відчуваючи, як по щоках стекають сльози та Гаррі муржиться, відчуваючи ніжні пальці, які їх витирають. Томіла гладить її по щоці, посилаючи з кожним дотиком приємну магію, що хоч трохи зменшує це пекло, через яке змушена проходити щомісяця.
Гаррі не знає, що вона зробила би без Томіли. До цього часу вона могла так само легко розкрити вени чимось гострим, щоб справді померти і припинити все це. Але не зараз, коли Гаррі має Томілу.
Вона подивилася мокрими зеленими очима в сині і Гаррі зустрічає люблячий погляд Томіли, яка усміхнулася їй так ніжно.