Дракон
Герміона і Рон кричать.
Дракон дихає синьо-білим вогнем, огортаючи намет спекою, що швидко змінюється на потоки арктичного вітру.
Прокинувшись, Гаррі здригається. На якусь дезорієнтовану мить йому здається, що він все ще спить. Події попереднього дня в Ґрінґотсі постають у новій ситуації, неможливій ситуації, коли дракон, якого вони врятували, повернувся, щоб зрештою з'їсти їх на закуску. Він думає про те, щоб проклясти Мелфоя на весь наступний рік, тому що він дурнувато вірив, що вони в безпеці від неї, що вона воїн і не завдасть їм шкоди, якщо вони не піднімуть проти неї чарівні палички.
Але Герміона знову кричить, і Гаррі розуміє, що це вже не сон. Опік на його шкірі надто реальний, надто реальні спалахи яскравого полум'я десь за межами їхнього намету. Рона немає в спальному мішку, як і Герміони, і це має сенс, думає він, серце калатає в грудях, це має сенс, бо вони зовні, де кричить Герміона, кричить Рон, і дракон повернувся.
Він вибігає на вулицю.
Велетенський білий дракон з Ґрінґотсу височіє над ними, його крила розправлені, ніздрі роздуваються, а іскри шиплячого синьо-білого вогню розсипаються на березі озера, наче розпечені голки розпеченої лави. Однак там, де вони торкаються землі чи води, все застигає, одразу ж тане, коли поруч пролітає інша іскра, заморожуючи все заново, наче несправний годинник.
Герміона і Рон принишкли біля задньої частини намету. Гаррі приєднується до них, змушений кричати, щоб його почули через шалену поведінку дракона.
— ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?
— МИ НЕ ЗНАЄМО! — кричить Рон. — МИ НАМАГАЛИСЯ ЇЇ ОГЛУШИТИ, АЛЕ ЦЕ НЕ СПРАЦЮВАЛО!
Гаррі пригадує, як Чарлі довелося залучити щонайменше півдюжини професійних приборкувачів драконів, щоб оглушити значно меншого дракона.
— Я вб'ю Мелфоя, — заявляє Рон, коли ще одна іскра падає за кілька футів від них.
— НІ, ЯКЩО Я НЕ ЗРОБЛЮ ЦЕ ПЕРШИМ!
Ще одна іскра пролітає повз намет.
— ДЕ ВІН ВЗАГАЛІ? — Гаррі починає задихатися, відчуваючи першіння у горлі.
— А ТИ ЙОГО НЕ БАЧИШ? — недовірливо запитує Рон. — ВІН ОН ТАМ, БІЛЯ ЇЇ НІГ!
Гаррі шоковано повертає шию. Звісно, він примудрився не помітити Драко Мелфоя, який стоїть біля ніг дракона, піднявши руки догори, ніби просячи людину заспокоїтися.
— ВІН БОЖЕВІЛЬНИЙ?
Дракон раптом зупиняється. Слова Гаррі відлунюють у раптовій тиші.
Рон з полегшенням вибухає сміхом. Герміона дивиться на дракона широкими очима. Дракон складає крила, низько присідає, щоб покласти велику голову на передні кінцівки. Мелфой поспіхом відходить убік, щоб не бути розчавленим.
І тоді роздається напружений шепіт Герміони, яким вона зазвичай говорить перед іспитами.
— Щож на такий периметр знадобляться сильніші чари.
****
— Ти намагалась її оглушити! — знову починає Мелфой. — Вона відчувала загрозу!
— А що ще мені треба було робити, чого ти взагалі очікував? — сердито каже Герміона. — Рано-вранці прилітає клятий дракон, на хвилиночку, той самий від якого ми втекли! Мені треба було запросити її на чашечку чаю, а може запропонувати посидіти і поговорити?
Поруч з ними сміється Рон.
— Якби вона хотіла заподіяти нам шкоди, то зробила б це вчора, коли мала для цього всі можливості, — так само сердито відповідає Мелфой. — А сьогодні вранці! Тоді коли ти намагалася її оглушити, вона могла з легкістю тебе вбити.
— Ми досі не знаємо, чому вона тут, — нагадує Рон. — Як вона взагалі нас знайшла? Герміона наклала на нас усі можливі чари приховування.
— А ти коли-небудь цікавився, для чого потрібні чари приховування, Візлі? — в'їдливо запитує Мелфой. — Я дуже сумніваюся, що хоч одне з них може приховати тебе від стародавніх рептилій.
Гаррі вирішив перестати робити вигляд, що розуміє хоч щось з того, що відбувається. Він розмірковує, що напевне, набагато краще просто пливти за течією і приймати інформацію, такою дивною якою вона і є за чисту монету.
— А що якщо хтось прослідкував за нею? — запитав Рон. — Ми ж можемо бути оточеними прямо зараз.
— Чари будуть діяти проти них. — нетерпляче каже Мелфой. — А коли й вона тепер теж під чарами, ніхто не зможе її знайти.
— І це завдяки Герміоні, — багатозначно каже Рон.
Мелфой роздратовано подивився на нього, а потім зітхнув.
— Та байдуже.
— Отже, — Гаррі проводить рукою по обличчю. — Мало того, що у нас є горокракс, так у нас ще й дракон з'явився?
Мелфой смикається.
— У нас немає дракона, Поттер. Вона тут просто для... для компанії. Мабуть, їй стало самотньо, бо вона не знає, де інші такі, як вона.
— Ти дивний хлопець, — здивовано вказує Рон, а Герміона поруч з ним пирхає.
— Відвали, Візлі.
— Якщо ти так любиш драконів, — каже Гаррі, звертаючись до Мелфоя, — то чому ж ти доніс на дракона Геґріда на першому курсі.
Мелфой закочує очі.
— Очевидно, щоб втягнути тебе в неприємності. — Він робить паузу, а потім каже: — Крім того, невже Велетень справді вірив, що зможе виростити дракона в клятій халупі?
— Не називай його так, — втомлено каже Гаррі.
— Ох, чорт, та яка різниця? — Мелфой схоплюється на ноги. — Будемо сподіватися, що вона не дуже розлючена, бо я не зможу зупинити її від того, щоб вона не з'їла вас трьох.
— Мелфою, зачекай, — швидко каже Герміона. Мелфой обертається. — А що з її пораненнями? Ми можемо якось її вилікувати?
— Я так не думаю, — відповідає він. — Потрібен час, щоб дізнатися, що діє на драконів, а що ні. Я ж ніби не Цілитель Істот, чи не так?
— І що, в біса, нам робити з дорослим драконом? — недовірливо запитує Рон, коли Мелфой йде.
— Я не знаю, — каже Герміона. — Ми навіть не можемо здійснити апарацію, щоб перебратися на нове місце. Не при тому, що вона може захотіти залишитись тут.
— Та я все одно дещо не розумію, — додає Рон. — Чому вона тут? Вона що, справді нас шукала?
— Одному Мерліну відомо, — важко зітхає Гаррі. — У Гоґвортсі ми нічого не знали про драконів. Це абсолютно незвідана територія.
— Не кажучи вже про те, — продовжує Рон, — що Мелфой чомусь може з нею впоратися. Я маю на увазі, що сьогодні вранці вона ледь не відірвала нам голову, але ось ми тут. Живі й неушкоджені.
— Таке враження, що він їй подобається, — розмірковує Герміона, а Рон кидає на неї огидний погляд. — Облиш, Рональде! Магічні істоти дуже відрізняються від не магічних.
— А чи існують не магічні істоти? — зацікавлено запитав Гаррі. — Сіріус був великим псом. Мінерва перетворюється на кішку. Змії є скрізь, як у магічному, так і в маглівському світі.
— Звичайно, Гаррі, є й не магічні істоти, — каже Герміона з захопленням у голосі. — Не всі птахи чарівні, наприклад. Василіск, безумовно, магічний змій, але звичайна садова змія – ні. Анімагічна форма Сіріуса була відображенням його власної особистості; також не забувай, що він був не зовсім звичайним собакою.
— Так, — бурмоче Гаррі, звинувачуючи свою невиспану голову в тому, що вона ставить дурні запитання. — Аякже. Отже, дракон. Ми знаємо, якої вона породи?
Рон хитає головою.
— Без поняття. Все, що я знаю, це те, що білі дракони були близькі до вимирання кілька разів протягом століть. Гобліни, мабуть, схопили її дуже давно.
— Чудово. — Він підводиться, злегка обтрушуючи пил зі штанів. — У тебе ще залишилась якась їжа? Я вмираю з голоду.
*****
Виявляється, мати дорослого дракона на своєму подвір'ї – це вже щось.
Для початку, рано-вранці вона посилає уламок синьо-білого льоду, який пробиває тканину намету, не долетівши до Рона всього на кілька сантиметрів. Гаррі бачить, як драконка підглядає за ними крізь зяючу діру, її жовті очі звужуються до щілин. Гаррі намагається придушити хвилі страху. Мелфой наближається до неї, піднявши руки, щоб показати, що він не тримає чарівну паличку, а потім без жодного слова сідає під її тінню. Герміона намагається полагодити намет, змахуючи своєю чарівною паличкою.
Коли Гаррі запитує про очевидне, Рон знизує плечима.
— Без поняття, друже. Вона точно дихала вогнем у Грінготсі. Уся ця крижана справа – щось новеньке.
— А Чарлі не згадував про якусь породу, яка це робить?
— Здається ні, — каже Рон, замислившись. — Та з іншого боку, я часто просто намагався вимкнути його, коло він починав розповідати щось про своїх драконів.
— Я спробую пошукати у своїй бібліотеці, — каже Герміона, намазуючи сир на свій шматок часникового хліба.
— Але ж і це не просто крига, чи не так? — каже Рон підтягуючи до себе один з великих шматочків. — Ви ж бачили що вона розтає?
— Так, — погоджується з ним Гаррі. — Ніби те, що виходить з її пащі – це вогонь, та він може перетворюватись на лід у потрібний проміжок часу. Цікаво, в чи може вона видихати лід?
— Знаєте, шкода що ми не можемо її залишити з собою, — зауважує Рон. — Було б крути спалити обличчя Самі-Знаєте-Кому. Це ж вже не можна буде виправити магією, чи не так?
Гаррі й Герміона розреготалися.
— Як ти гадаєш, скільки вона в нас пробуде? — запитав Гаррі, коли вони заспокоїлися від досить кумедної уявної картини. — Без образ, але ми не можемо залишатися тут надовго тільки тому, що їй дуже самотньо і вона хоче компанії.
— Це правда, — киває Рон.
— У мене таке відчуття, що вона нікуди не збирається йти, — стиснувши губи промовляє Герміона. — Ви що, не бачили? Вона тут не тому, що ми її врятували. Вона тут, бо він її врятував.
— І що з того? — похитав головою Рон. — Вона вільна полетіти геть, чи не так? Навіщо їй повертатися до якогось там чарівника?
— До чарівника, який зняв з неї кайдани, — зауважує Герміона. — Я теж цього не розумію. Я просто думаю, чи не може це бути чимось таким, як у нас наприклад борг життя. Червохвіст винен тобі, Гаррі. Дамблдор так сказав. Саме тому вiн не мiг вбити тебе в Маєтку. А що, як вона відчуває, що винна Мелфою за те, що він її врятував?
Рон і Гаррі обмінюються схожими поглядами недовіри. Дракон винен Драко Мелфою послугу? Гаррі аж голова йде обертом від такої безглуздості.
— Це теж має бути величезним боргом, чи не так? — продовжує Герміона. — Вона була прикута ланцюгами і піддавалася тортурам роками, можливо, зрештою померла б там. Це не прямий життєвий борг, але щось близьке до нього.
Гаррі не відповідає, вирішивши натомість доїсти свій обід. Він одним духом випиває холодний чай, готуючись до прогулянки вздовж озера, коли Рон раптом голосно радіє.
— Неможливо полагодити! — схопившись на наги, видихає Рон. — А що буде, якщо вогонь дракона пошкодить об'єкт, що не підлягає магічному відновленню?
— Чорт забирай, Роне, — схвильовано каже Гаррі. — Треба спробувати, так? Герміоно, а ти що думаєш?
Герміона з сумнівом кусає губи.
— Не думаю, що це спрацює. Драконячий вогонь не така вже й рідкість, чи не так?
— І що з того? — каже Рон. — Це не означає, що він не потужний.
— Ні, я маю на увазі, що його, мабуть, вже випробували, — відповідає Герміона. — Не було жодної згадки про те, що драконячий вогонь ефективний проти горокраксів.
— Але ж Герміона, — каже Гаррі. — Горокракс – це ж не зовсім звичайні темні магічні предмети, чи не так? Може, їм взагалі не доводилося випробовувати його проти горокраксів?
— Давай запитаємо у Мелфоя, – пропонує Рон. – Раптом він знає щось про властивості драконячого вогню.
Коли вони ставлять запитання Мелфою, він ніяково здригається.
— Я не знаю. Існує не так багато досліджень про драконячий вогонь. З ним дуже нестабільно працювати.
— Варто спробувати, — каже Гаррі.
— Сумніваюся, Поттер, — хитає головою Мелфой. — Слухай, ти ж казав, що використовуєш яд василіска, так? Щоб знищити інші горокракси?
— Так?
— Окрім того, що василіски смертельно небезпечні, вони настільки рідкісні, що є міфом. Здобути отруту було б неможливо.
— Але ми її знайшли, — каже Рон. — Пам'ятаєш, Мелфою? Коли ти вигадував, що ти нащадок Салазара Слизеріна?
— До чого ти ведеш, Візлі? — незадоволено каже Мелфой.
— Що це не міф, — холодно каже Рон.
— Як завжди, ти не вловлюєш суті, — бурчить Мелфой. — Отрута василіска не має протиотрути, ще й тому, що ніхто ніколи не мав можливості її знайти.
— Знайшли. Сльози Фенікса, — каже Гаррі, намагаючись не здаватися надто задоволеним собою. — Вони зцілюють від отрути.
— Фенікси зустрічаються рідше, ніж дракони, — зауважує Мелфой. — Дракона можна знайти будь-де, якщо відвідати драконячі заповідники по всьому світу. Не кажучи вже про те, що кількість продуктів з драконів, які ми використовуємо, явно доступніша, ніж з феніксів.
— Я ж вам казала, — категорично зауважує Герміона.
— Все рівно варто спробувати, — наполягає на своєму Гаррі. — Що нам втрачати? Якщо не спрацює, то не спрацює.
— Ти не можеш просто наказати їй стріляти вогнем у Келих, — роздратовано огризається Мелфой. — Ти хочеш ризикнути, розбурхавши її, і сподіватися, що вона випадково вистрілить у неї, не вбивши при цьому і тебе?
— Чому б просто не використати це? — каже Рон, вказуючи на бурульку, яка ледь не вбила його раніше.
— Це ж не активний вогонь, — каже Герміона.
Рон знизує плечима, підходячи ближче, щоб роздивитися. Він встромляє ніс за дюйм від поверхні бурульки, очі звужуються. Він обережно тикає в неї кінчиком мізинця.
— Воно тепле.
— Що? — здивовано запитує Герміона, приєднуючись до нього, щоб повторити його дії. — Він має рацію. Виглядає так, ніби всередині вогонь, але лід навколо нього ізолює його.
— Застиглий вогонь, — здивовано каже Мелфой.
Гаррі здивовано розтуляє рота.
— Вона заморожує власний вогонь?
— Може, саме тому ми не бачили льоду в Ґрінґотсі, — каже Герміона. — Вона хотіла нашкодити їм, але, мабуть, не хотіла нашкодити нам. Тому вона заморозила власний вогонь, щоб він не поширювався.
— То все, що нам потрібно, це розморозити трохи драконячого вогню? — Рон недовірливо сміється. — Дозвольте, я вичаклую трохи гарячої води.
— Не думаю, що це так просто, Рональде, — випростовується Герміона. — Сам вогонь має бути дуже гарячим, щонайменше понад тисячу градусів за Цельсієм. Лід навколо нього повинен бути просякнутий її власною магією, щоб утримувати його в безпеці.
— Слава Богу, — бурмоче собі під ніс Мелфой, досить голосно для Гаррі, який стоїть ближче, але досить тихо, щоб Рон і Герміона не могли почути. — Хоч в однієї людини тут є мозок.
Перш ніж Гаррі встигає як слід шокуватися від Мелфоєвого зізнанням щодо Герміони, він виходить з намету, не кажучи більше ні слова.
*****
Другим побічним ефектом присутності дракона на їхньому подвір'ї є повінь.
Гаррі, Герміона і Рон шукають способи знищити горокракс, адже тепер у них немає меча. Гаррі чітко усвідомлює, що ніхто не зачіпає того, що вони виявили напередодні, – того факту, що Гаррі, можливо, є живою, дихаючою, ходячою частинкою душі Волдеморта.
Що, якщо Мелфой має рацію, Гаррі повинен буде померти.
Сам Гаррі уникає думати про це. Він вважає, що прихід дракона не може бути більш вчасним, ніж зараз, а боротьба з нею забирає більшу частину їхнього дня. Мелфой поводиться з нею як друг, проводячи час надворі зі своїми пергаментами. Гаррі думає, що раз чи двічі чув, як він з нею розмовляв.
Це вже інша справа: зв'язок Мелфоя з драконом. Єдине, про що Гаррі може думати без головного болю, – це про власну спорідненість з Гедвігою. Гаррі був здатний розуміти Гедвігу майже так, як якщо б вона була людиною. Але з іншого боку, він не хоче думати про те, що Мелфой має дракона як домашнього улюбленця, тому рішуче зупиняє цей хід думок. Не кажучи вже про те, що йому щоразу боляче думати про гостру відсутність Гедвіги.
— А як же Поцілунок Дементора? — Починає Рон, порушуючи їхню тишу. — Він же знищує душі.
Гаррі здригається, згадуючи свої зустрічі з цими істотами.
— А на предмети він діятиме?
— Сумніваюся, — каже Герміона, замислившись. — Дементори процвітають від щастя, чи не так? Горокракси їх не приваблюють, адже вони містять лише душі, занурені в темну магію. Якщо вже на те пішло, то поруч з горокраксом вони можуть стати ще могутнішими.
— Я все одно вважаю, що нам варто спробувати драконячий вогонь, — бурчить Рон. — Треба тільки знайти спосіб його розморозити.
— Але Рон… — почала Герміона.
— Ні, просто вислухай мене. Я зрозумiв, що сказав Мелфой. І що сказала ти, прадва. Звісно, дракони не такі вже й рідкісні, тож, можливо, у нас є протиотрути від поранень, що вони можуть завдати. Але ти ж чула його, так? Драконячий вогонь не можна зібрати, що робить його рідкісним, правильно?
— Та нам же не треба збирати драконячий вогонь, щоб скористатися ним, — терпляче промовляє Герміона. — Ми можемо просто напросто кинути Кубок у вогонь.
— Так давайте спробуємо це! — продовжує наполягати на своєму Рон. — Нам все рівно нема чого втрачати!
— Є. Час, — стомлено промовляє Герміона, — Ми не можемо дозволити собі гаяти час на експерименти з дуже летючою речовиною, яка може навіть не спрацювати.
— Гаразд, гаразд, — погоджується Рон, обмінюючись роздратованим поглядом з Гаррі. — Ну і добре.
Гаррі придушує посмішку, повертаючись до власної книги, аж раптом лунає дуже гучний хлопок, і наступне, що Гаррі усвідомлює, це те, що він наскрізь мокрий і весь у крижаній воді.
— Що за...?
Герміона і Рон скрикують від несподіванки. Намет затоплено; їхні спальні мішки та розкидані книжки плавають, наче дошки, у воді по щиколотку. Гаррі ледве встигає перехопити шоковані погляди Герміони і Рона, перш ніж вони втрьох поспішають назовні. Серце Гаррі калатає. Невже їхні чари не спрацювали? Чи мав рацію Рон, що дракон привів ворогів до них? Гаррі саме знімає з шиї мішочок, коли раптом зупиняється, ледь не послизнувшись на мокрому березі.
— Та він знущається з мене, чи що? — стогне Рон поруч.
Мелфой стоїть біля озера, вигукуючи ненормативну лексику, весь мокрий і точно злий. На мить Гаррі не розуміє, чому він кричить у порожнечу...
Кінчик шкірястого білого крила з'являється з озера, а потім знову зникає.
— МЕЛФОЙ! — сердито кричить Рон. — ЯКОГО ХРІНА?
Мелфой розвертається і дивиться на них.
— ВОНА ВИРІШИЛА ПРИЙНЯТИ КЛЯТУ ВАННУ!
— Що сталося з нашими чарами? — вигукує Герміона, підходячи до нього ближче. — Вони мали б захищати нас від води.
Мелфой хитає головою.
— Я мусив їх трохи розтягнути, щоб її не помітили згори.
— Міг би нас хочаб попередити, — бурчить Рон.
Гаррі нахиляється ближче до нього, не зводячи очей з Герміони та Мелфоя.
— Слухай, я думаю, нам варто спробувати драконячий вогонь.
Рон схвильовано обертається до нього. — Справді?
Гаррі киває.
— Тільки не кажи Герміоні, — попереджає він. — Ми можемо зробити це сьогодні ввечері, після того, як вона засне. За межами намету є багато осколків, які можна назбирати.
— А як же дракон? Ми ж не можемо чаклувати біля неї? Вона може спалити нас до хрусткої скоринки.
— Або заморозити, — пропонує Гаррі.
— Я впевнений, що бути замороженим менш боляче, ніж згоріти живцем, — саркастично зауважує Рон.
— Так чи інакше, ми скоро дізнаємося напевно, я ж горокракс, як ніяк.
Рон болісно хапає його за лікоть.
— Не треба, Гаррі. Я дуже сумніваюся, в тому що вони обидва мають рацію...
— Та я ж пpoстo пoжартував...
— Нi, слухай. Ми будуємо всю цю теорію на припущенні, що Мелфой може мати рацію. І повір мені, я ще ніколи не говорив стільки абсурдних слів в одному реченні.
Незважаючи на калатання серця, Гаррі тремтливо сміється.
— Герміона з ним погоджується. А Герміона ніколи не помилялася.
— Помилялася, — мудро каже Рон. — Смертельні реліквії? Ґільдерой Локарт? «Щоденник Принца»? Пророцтво?
— Пророцтво? — недовірливо перепитав Гаррі. — Рон, ми ж теж гадали, що це нісенітниця
— І ми всі помилялися, чи не так? — театрально зітхає Рон. — Я не кажу, що все що каже Трелоні правда, але ж пророцтва збуваються, чи не так?
Гаррі пирхає.
— Мабуть, так.
Герміона вдивляється у воду, поки Мелфой намагається висушити все за допомогою палички.
— Давай покличемо з нами Мелфоя, — пропонує Гаррі. — Гадаю, він зможе відволікти дракона.
*****
Їм знадобилося більше години, щоб зібрати все докупи. Герміона продовжує стріляти в Мелфоя вбивчими поглядами з кожною книжкою, яку їй доводиться сушити.
Пізно ввечері, коли Герміона намагається заговорити з Гаррі про те, що він може бути горокраксом, Гаррі миттєво змушує її замовкнути. Він каже їй, що сьогодні їй варто поспати, а Гаррі посторожить, і що вони зможуть поговорити наступного дня. Герміона нерішуче погоджується.
Рон і Гаррі сідають навколо чарівного багаття, а Мелфой сидить подалі, з драконом за спиною.
— Мелфой з нами, так? — запитує Рон. — Він відволікатиме дракона, поки ми працюватимемо?
— Ага. Хоча він був не в захваті від всього цього. Мені довелося вислухати, ще одну лекцію, чому це не спрацює.
— Щож добре, — каже Рон, витягаючи пергамент, який він раніше сховав у куртці. — Ось список заклинань, які я зміг згадати, подивися, можливо ти зможеш додати ще якісь. Кубок з тобою?
Гаррі киває, поплескуючи по своїй зменшеній сумочці.
Рон дивиться на нього з обережністю.
— Він на дотик такий самий, як і медальйон?
— Не дуже. Думаю, медальйон був гірший, бо ми носили його безпосередньо на шкірі. Гадаю, що горокракси висмоктують твою життєву силу, якщо ти носиш їх досить довго. Джіні писала в щоденник місяцями. Ми постійно носили медальйон, і з кожним днем ставало все гірше. Чаша досі була в ізоляції, і це вперше після Ґрінґотсу я тримаю її при собі.
Рон задумливо киває.
— Мабуть, так. А як щодо Наґіні? Думаєш, вона стала сильнішою з роками завдяки душі Сам-Знаєш-Кого?
— Мабуть, — каже Гаррі. — Вона виглядає досить злісною.
— Змії злі.
Гаррі знизує плечима.
— Не всі. Я одного разу зустрів удава, який здавався досить пристойним.
Рон сміється.
— Так, я пам'ятаю. Того, якого ти нацькував на свого кузена.
— Чесно кажучи, він сам нацькував себе на нього.
Рон сміється ще дужче. Мелфой смикається на задньому плані. Гаррі дивиться на небо, відволікаючись на думку про політ на мітлі. Йому цікаво, чи вдасться йому коли-небудь зробити це знову. У сотий раз він шкодує, що їм не вистачило передбачливості спакувати і їхні речі.
Вони чекають годину після того, як Герміона засне, про всяк випадок. Рон заходить всередину, щоб перевірити, каже, що йому все одно треба в туалет. Гаррі дивиться через багаття на Мелфоя. Дракон спить, її глибоке хропіння гупає в грудях Гаррі, наче мотоцикл Сіріуса.
— Ми будемо за вами обома, — каже Гаррі, підходячи до нього. — Навіть якщо вона прокинеться, ми не будемо прямо в полі зору.
Мелфой киває. Коли Гаррі намагається пройти повз нього, він раптом каже:
— Поттер.
— Так?
Він підводиться на ноги, обтрушуючи пил зі штанів.
— Зложар. Проклятий Вогонь. Проти нього немає протизакляття.
Гаррі перестає дихати.
— Ти впевнений?
Мелфой киває. Він виглядає якимось нерішучим, ніби не планував ділитися цією інформацією від початку.
— Я згадав про це, коли Нурі почала шаленіти, а ти запропонував використати драконячий вогонь, на випадок, якщо це спрацює.
— Нурі?
— Дракон.
Гаррі здивовано подивився на нього.
— Ти дав їй ім'я?
Мелфой закочує очі.
— Звісно, я дав їй ім'я. Ти хочеш і далі називати її великим білим драконом?
— Так?
— Мерлін, Поттер, — Мелфой потирає обличчя наполовину від роздратування, наполовину від виснаження. — Не в тому річ, чорт забирай. Зложар – це темна магiя. Хоча я ніколи її не використовував. Деякі смертежери полюбляли вихвалятися, що іноді використовували його в Маєтку. Гадаю, це було для того, щоб справити враження на Тома Реддла.
Гаррі затримує на ньому погляд. Помаранчеве полум'я віддзеркалюється в його сірих очах разом з відтінком білосніжного драконячого кольору.
— А які його наслідки?
Мелфой нервово ковтає.
— Ти не можеш його контролювати. Вірніше, його майже неможливо контролювати. Єдиний відомий спосіб зупинити його – це заклинання.
— А як же смертежери його контролювали?
Один з куточків вуст Мелфоя скривився.
— Ніяк.
— Мелфой, його ж треба було якось зупинити.
— Так, після того, як він убив усе живе поблизу. Слухай, я не знаю, гаразд? — тихо каже він, підходячи ближче. — Я просто думаю, що це може спрацювати, бо проти нього не існує жодного відомого мені протизакляття. Я трохи читав про це, говорив із смертежерами... ніхто ніколи не писав протизакляття.
— А чому ти цікавився цим?
Мелфой знизує плечи, намагаючись здаватись спокійним.
— Думав, що це мій останній шанс знищити Маєток.
Гаррі відчуває сильне здивування.
— Гм, гаразд. Ясно. Ти знаєш закляття?
Щелепа Мелфоя стискається.
— Так. Я б не став – чесно кажучи, не знаю, навіщо я тобі це кажу. Ви троє все одно ніколи не спробували б настільки складне темне закляття. Поттер, це не звичайний вогонь, ясно? Вiн проклятий. Вiн живий.
— Він має розум?
— Так. Звідси його неконтрольованість. Вiн може думати сам за себе.
Гаррі відвертається, випадково повернувшись до сплячого дракона. На якусь дивну мить йому пригадується девіз Гоґвортсу: «Ніколи не лоскочи сплячого дракона». І тоді він не втримується і починає хихикати.
— Що за чортівня?
Гаррі тихенько сміється, намагаючись не шуміти, але йому це не вдається.
— Ніколи не лоскочи сплячого дракона.
Мелфой якусь мить дивиться на нього безмовно, а тоді весело пирхає, спостерігаючи за самим драконом.
— Цікаво, що буде, якщо ми спробуємо.
— Гей! — Гаррі раптово розвертає Мелфоя до себе, поклавши руку йому на плече, і його осяює ідея. — А що, як ми заморозимо Зложар?
Мелфой виглядає роздратованим, попередня безтурботність зникає так само швидко, як і з'явилася.
— Звісно, це ж так просто. Тут так спекотно, що вода випарується раніше, ніж ти хоча б спробуєш його заморозити.
— Не ми, дурню, — каже Гаррі. — А якщо Нурі заморозить його? Я маю на увазі, вона ж може заморозити свій власний вогонь, чи не так? Своєю магією? Чим Зложар відрізняється від нього?
— Ти здурів? — шипить Мелфой. — Ти хочеш вичаклувати неконтрольований чуттєвий, проклятий вогонь і вкинути в нього Нурі? Поттер, всі твої грандіозні задуми – це наслідок пошкодження мозку? Серйозно, навіть Ґрінготс був твоєю ідеєю! З тих пір, як я покинув Менор, ти тільки й робиш, що пропонуєш жахливу ідею за жахливою ідеєю, і всі вони з високою ймовірністю неминучої загибелі! Та що з тобою, в біса, таке? Я завжди це казав, хіба ні? Люди дурні, щоб робити з тебе якийсь зразок для наслідування. Хлопчик, який вижив, чорт забирай. Якби ти не був клятим немовлям, ти б уже тоді вигадав чергову ідіотську грандіозну схему! І, напевно, прославився б як Хлопчик, який прожив не так вже й багато!
— Гаразд, гаразд, замовкни! — Гаррі розводить руками в знак капітуляції. — Просто припини читати нотації. Мерлiн. Тобі ніколи не набридає слухати власний голос?
Мелфой роздувається від гніву.
— А тобі ніколи не набридають дурнуваті ідеї?
— Це була лише ідея! — захищається Гаррі. — І якщо ти не помітив, вони у нас закінчуються!
Мелфой закочує очі до темного неба, наче в молитві. Гаррі відходить, коли Рон нарешті виходить з намету, щоб приєднатися до них.
— Точно спить, — каже Рон Гаррі.
— Мелфой, пильнуй. Ходімо, Рон.
Мелфой видає якийсь звук, але знову падає на землю з роздратованим писком. Гаррі блимає на нього очима. Він хоче, щоб його запросили? Після того, як він прожужав всі вуха Гаррі про те, чому це не спрацює і взагалі який він дурний бо намагається це зробити? Рон дивиться на нього так, ніби ніколи раніше не бачив.
— Ем…Мелфой?
Мелфой мстиво викорчовує пальцями ріденьку травичку.
— Що?
— Хочеш приєднатися до нас? Ми могли б... е-е... використати... трохи. Ти. Ти б нам знадобився.
Пауза, перш ніж Мелфой знову підводиться на ноги, одним плавним рухом витягаючи чарівну паличку.
— Показуй дорогу.
Гаррі струшує все це з себе, зосереджуючи увагу на більших проблемах. На кшталт вкрай нестабільного драконячого вогню, який застиг у чарах свого заклинателя і який ось-ось розморозять, як індичку на День подяки.
Бурульки яскраво світяться в темряві, наче безладні мечі, відкопані в землі після кривавої війни. Вони обирають бурульку, найвіддаленішу від намету та Нурі. Відстань дасть їм долю секунди на те, щоб встигнути, якщо Нурі прокинеться і не зрозуміє їхніх намірів щодо чарівної палички.
Гаррі чітко бачить їх, коли вони вже близько: активне синьо-біле полум'я, що сяє, горить і потріскує під прозорою крижаною оболонкою. Він думає, що вони схожі на Полум'я Дзвіночка Герміони.
— Круто, — вигукує Рон, затамувавши подих. — Як гадаєш, ми зможемо поцупити кілька, щоб прикрасити ними Нору?
Гаррі хихикає.
— Ні, якщо хочеш, щоб Моллі залишила тебе в живих.
Рон здригається.
— Точно.
Гаррі спрямовує паличку на бурульку, заклинання вже готове на вустах, коли Мелфой раптом різко хапає його за лікоть.
— Що ти в біса робиш?
Гаррі роздратовано струшує його.
— А для чого ми по твоєму сюди прийшли? Якого біса, Мелфою?
— Постав довкола нього кляту захисну бульбашку, дурню.
Мелфой кілька разів змахує чарівною паличкою, бурмочучи заклинання під ніс. Навколо уламка починає утворюватися бульбашка, схожа на рідину, перш ніж вона осідає і застигає в невидимому списі, бурчачи про грифіндорців і їхню нездатність до самозбереження.
Гаррі глибоко вдихає і повільно видихає.
— Інсендіо.
З Гарріної палички виривається струмінь червоного вогню. Полум'я кілька секунд лиже лід, перш ніж повністю зникає.
— Ну що ж, — промовляє Рон, звертаючись до свого списку під світлом, що виходить від осколка. — Наступне у списку – Інфламаре.
Гаррі пробує його, і знову полум'я повністю згасає. Рон починає перераховувати закляття за закляттям, і всі вони: вогняні мотузки, вогняні кулі, вогняні потоки, Диффіндо, Редукто, Конфрінго, Конфлаґація...
— Зачекай, — раптом перебиває Мелфой. — Він поглинає полум'я чи знищує його?
Гаррі вдивляється в лід. Він виглядає так само, як і до того, як вони почали.
— Гадаю, знищує. Якби поглинав, то, мабуть, дав би нам якісь видимі ознаки.
— Ану дайте я спробую.
Мелфой обережно спрямовує свою паличку на лід і промовляє заклинання. З кінчика палички виривається фіолетове полум'я, що ковзає по поверхні уламка. Воно триває трохи довше, перш ніж з шипінням згасає в небутті.
— Що це було за закляття?
Мелфой зацікавлено вивчає уламок.
— Снейп навчив мене. Це темне закляття, протидія якому може бути адаптована заклинателем.
Він продовжує змахувати чарівною паличкою ще одним плавним рухом, складнішим, шепочучи заклинання, наче пісню. З кінчика його палички виривається чорне полум'я. Але щойно вона торкається льоду, як вони втрьох підхоплюються на ноги – гучний вибух розриває мовчазне небо.
Гаррі падає на живіт недалеко від озера, боляче вдаряючись правою частиною обличчя об землю. Його окуляри тріскаються, ледь не зачепивши очі. Швидко відштовхнувшись, він поправляє окуляри швидким рухом “Репаро" і розвертається, не звертаючи уваги на пульсуючі коліна та обличчя.
Захисна бульбашка навколо льоду розтріскується, як павутиння, коли чорне полум'я заповнює простір. Уламок всередині повністю закритий від їхнього погляду. Гаррі, Рон і Мелфой мають долю секунди, щоб обмінятися нажаханими поглядами, перш ніж бульбашка лопається з гучним тріском, і чорне полум'я починає поширюватися в усі боки, знищуючи все на своєму шляху.
Гаррі виймає свою паличку.
— Агуаменте! Аква Ерукто!
Вода з його палички з шипінням перетворюється на пару. Він чує, як Рон вигукує захисні закляття, але вогонь продовжує поширюватися. Гаррі бачить, як вогонь лиже землю біля Нурі, яка починає прокидатися зі сну.
— Мелфой! Припини! Зупини закляття!
Мелфой скиглить від болю, хапаючись за праве коліно, зігнуте під дивним кутом. Гаррі голосно лається. Він відкриває рота, щоб попередити Рона про Нурі, але вже запізно. Хвіст дракона махає по землі. Вона піднімається на повний зріст, її жовті очі сповнені люті. Гаррі ковтає повітря, застигаючи на місці від страху.
За драконом з намету вибігає Герміона і зупиняється біля вогнища, тримаючи паличку напоготові, роздивляючись навколишню обстановку. Гаррі не може зрозуміти, хто зараз зліший: Нурі чи Герміона.
Однак наступної секунди Нурі широко відкриває щелепу, і гаряче потріскування синьо-білого вогню пронизує ніч. Він поглинає чорне полум'я повністю, перш ніж вона заморожує його в прозорий лід.
І тоді її очі зупиняються на Гаррі та Роні.
— СТРИБАЙ! — кричить Гаррі, коли потік вогню вистрілює в їхній бік.
Рон слідує за ним, коли вони пірнають в озеро. Темна вода освітлюється навколо них, коли вогонь Нурі застигає на поверхні, затягуючи їх під воду. Рон несамовито смикає Гаррі за руку і показує в далеку темряву. Не зупиняючись, вони швидко починають відпливати від криги, що насувається.
Лише через кілька хвилин натиск несподівано припиняється. Гаррі виринає, жадібно ковтаючи свіже повітря, серце калатає в грудях. Вони майже в центрі озера. На березі Гаррі бачить Нурі, що височіє над невеликою водоймою, заповненою сталагтитами драконячого вогню, що яскраво світяться. Герміона чекає з іншого боку намету, час від часу поглядаючи на дракона.
— Чорт забирай, — здивовано промовляє Рон. — Що це було за закляття?
— Гадки не маю, хоча маю відчуття, що Снейп навчив його і цього теж.
— Як гадаєш, безпечно пливти назад? Я синій, як власні яйця.
— Гадаю, ми знайшли відповідь, Рон. Краще замерзнути до смерті, ніж згоріти живцем.
Рон видає хриплий сміх. Вони пливуть навколо застиглого багаття Нурі на поверхні озера до намету. Герміона біла, як привид, але вона підходить до берега, все її тіло тремтить від адреналіну і страху.
Вона витягує їх із крижаної води. Рон і Гаррі падають на спину, переводячи подих. Гаррі огортає тепле відчуття, коли Герміона змахує чарівною паличкою над їхніми тремтячими тілами, бурмочучи заклинання. Вона загоює їхні рани, висушує їх, наскільки це можливо, перш ніж принести дві товсті ковдри, щоб накинути їм на плечі.
Гаррі відкриває рот, щоб подякувати їй, коли вона раптом б'є їх обох по голові. Сильно.
— Про що ви, в біса, думали? Ви ж могли загинути! Я ж казала вам не гратися з летючими речовинами, але, звісно, звісно, чому ви мене не послухали? — кричить вона в люті.
— Ми слухали...
— Не смій говорити, Рональде! Ти ніяк не зможеш пояснити цю безглузду, безглузду ідею! А Мелфой! Хiба вiн не погодився, що нам не слiд чiпати вогонь? Що це дурний план...
— Мелфой! — У Гаррі перехоплює подих, коли він згадує поранене тіло.
Він схоплюється на ноги, ковдра сповзає з його плечей.
— Гаррі!
— Герміоно, ходімо зі мною!
Він не дав їй часу на відповідь, перш ніж зірвався з місця, обіг намет і перебіг на інших бік. Його здивований погляд зупинився на сяючій галявині крижаного синьо-білого полум'я. Гаррі зупиняється на мить, насолоджуючись чистою красою, магією цього місця.
Коли Нурі видає гуркіт у грудях, Гаррі починає обережно маневрувати загостреними уламками. Він наближається до неї з обережністю, піднявши руки вгору, як це завжди робить Мелфой, і вона фіксує його вбивчим поглядом, перш ніж похмуро опускає свою велику голову.
Непритомний Мелфой лежить на землі. Гаррі чекає, поки Герміона приєднається до нього, тупаючи ногами, щоб зігрітися. Герміона ахає, коли бачить зламану ногу Мелфоя.
— Гаррі, мені потрібна моя паличка.
Гаррі намагається не лаятися. Відчай починає переповнювати його; чим довше вони чекатимуть, щоб вилікувати його ногу, тим важче це буде зробити. Він навіть не впевнений, що вони зможуть вилікувати таку кількість пошкоджень.
— Гаразд. Зачекай.
Затамувавши подих, він робить крок вперед, так аби залишатися у полі зору Нурі. Його руки все ще підняті догори. Цього разу вона спостерігає за ним без особливо інтересу, облизуючи тіло Мелфоя.
— Нурі.
Вона піднімає голову, й Гаррі важко ковтає. На його думку, її очі виразно нагадують йому Наґіні. Тож він сподівається, що не заговорить на Парселмові у якийсь момент.
— Я Гаррі. Мелфою... Драко, йому потрібна допомога. Медична допомога. Він зламав ногу, бачиш?
Її очі трохи звужуються, а потім вона знову починає лизати Мелфоя.
— Я знаю, що ти намагаєшся допомогти, але не думаю, що це спрацює. Минулого разу ти могла б зализати рани, бо сам їх завдала. Принаймні, я так думаю. Але зараз він постраждав від вибуху. Його відкинуло вбік і, мабуть, він неправильно приземлився.
Її увага знову зосереджується на Гаррі. Він стискає руки, аби не втратити самовладання. Він ніколи, ніколи навіть подумати не міг, що йому доведеться домовлятися з драконом, аби врятувати дупу Мелфоя.
— Герміона, вона може йому допомогти. Але для цього їй треба використати паличку на ньому. Не на тобі, ясно? Ніхто тебе не скривдить. І йому теж. Ми лише хочемо йому допомогти. Ти мене розумієш?
Нурі гарчить. Її очі мерехтять туди-сюди між Гаррі, Герміоною та Мелфоєм. Нарешті, через кілька миттєвостей, вона трохи відступає, щоб Герміона могла підійти до Мелфоя. Герміона одразу ж кидається до нього, стаючи навколішки на землю. Гаррі падає поруч з нею.
Вона починає витягати книгу, різні зілля і бинти, поспіхом кидаючи їх в руки Гаррі. Гаррі спостерігає, як вона розгортає книгу та інструкції про те, як вправляти зламані кістки. Вона наводить паличку на ногу Мелфоя, шепоче низку заклинань, і лунає гучний хрускіт, коли кістка зростається під правильним кутом.
Мелфой ворушиться, стогне від болю, але не прокидається.
— Дай йому ті три зілля, Гаррі. Швидко!
Шкіра Мелфоя на дотик липка і гаряча. Гаррі нахиляє його підборіддя вниз, щоб влити рідину йому в горло. Тим часом Герміона чаклує над двома дерев'яними палицями, прикладаючи їх по обидва боки ноги Мелфоя. Після заклинання бинти щільно обв'язуються навколо його кінцівки.
— Думаєш, з ним усе буде гаразд?
Герміона кусає губи.
— Сподіваюся, що так. Ми не можемо відвезти його в лікарню Святого Мунґо.
— А як щодо того, щоб покликати когось із членів Ордену? Ми можемо послати Патронуса.
Герміона починає збиратися, кидаючи все назад у сумку.
— Це надто небезпечно, ти ж знаєш.
Гаррі зітхає.
— Так... Давай левітуємо його всередину.
Цього разу Нурі не перегороджує їм шлях. Вона дозволяє їм забрати тіло Мелфоя, натомість переходить до задньої частини намету. Рон допомагає їм покласти Мелфоя в його спальний мішок. Гаррі викликає свій зі своєї кімнати, сонно розгортаючи його.
— Гаррі...
— Завтра, Міон. Будь ласка.
— Я посторожу, — пропонує Рон у колючій тиші. — У мене все одно є справи з драконом.
Герміона невдоволено пирхає.
Гаррі кутається під додатковою ковдрою, яку Герміона принесла для нього. Перед тим, як вони йдуть, Гаррі сонно бурмоче:
— Зложар. Драко... Мелфой сказав... сказав, що це спрацює.
— Друже, з тобою все гаразд? — стривожено запитав Рон. — Що ти там белькочеш? Міон, він сильно вдарився головою?
Герміона відповідає не одразу. Коли вона це робить, її голос звучить дивно.
— Він розповів тобі про Зложар?
— Так, — відповідає Гаррі, перш ніж все потемніє.
*****