пролог, або ж як реґулус зрозумів своє місце в соціумі
Реґулус Блек був абсолютно не тим, ким його сприймали всі навколо. рідні, друзі, знайомі та навіть вчителі не знали про нього і краплі правди. він ненавидів їх за те, що не міг довіритися.
він намагався поговорити про це з друзями, але ті завжди відмахувались, що це просто підліткове, як у них було. тільки Пандора підтримувала його та завжди вислуховувала. вона була єдиною, хто знав, що він хлопець, а не дівчина. Реґулус, а не Альґієба.
якраз таки Пандора підштовхнула його до розмови з братом. він покликав його до себе на ланчі у коледжі, де Сіріус вже закінчував останній курс.
Сіріус прийшов з запізненням, але був стурбований, адже переймався за свою сестру. він не знав, що сталося, але вже був готовий вбити когось.
Реґулус заламував собі руки, чекаючи на брата. коли ж побачив його, ледь змусив себе зупинитися і кивнув на знак привітання.
— що сталося, Альджі? – Сіріус заговорив перший, – тебе хтось образив?
Реджі відчув, як боляче це вдарило по чомусь всередині, але Сіріус не знав. не міг знати.
— я хочу зізнатися тобі, – він проігнорував підняту брову на обличчі старшого брата, – я транс, Сіріусе. я хлопець. моє ім'я відтепер - Реґулус Арктур.
Сіріус подивився на нього спочатку в шоці, та це швидко змінилося на огиду.
— ні ти не, Альджі. ти переростеш це. ти дівчина і ти моя чудова сестра, чуєш? – він обережно обійняв Реґулуса, хоч той цього не хотів, – ти прекрасна сестра і всі ми тебе цінуємо як дівчинку, тобі не треба ставати тим, ким ти не є.
Реґулус мовчав надалі і пішов звідти також мовчки, залишаючи Сіріуса в ступорі. він не хотів спілкуватися з братом. той не прийняв його, яким він був, і це було ледь не найболючіше, що йому доводилося пережити.
останнім, кому він вирішив довіритися, був Джеймс. Джеймс Поттер. друг Сіріуса. чому? тому що Реґулус знав, що Джеймс не засудить його ні за що і ніколи. тому він покликав його до кав'ярні, щоб поговорити за філіжанкою кави.
Джеймс прийшов до кав'ярні перший і одразу ж побачив Реґулуса за столиком, хоч людей у приміщенні і було багато. він просто не міг не помітити ту яскраву зірку, яку чудесним чином встиг покохати.
Реджі ніяково з ним привітався, сидячи трішки червоним від розуміння того, що Джеймс буде доволі близько до нього.
— Джеймсе.. дякую, що прийшов. я маю сказати тобі щось, ти ж не проти? – він підійняв на нього погляд, сповнений нерішучості.
Джеймс широко посміхнувся в своїй манері.
— звісно не проти, маленька. кажи все, що хочеш, я завжди буду тут для тебе. ти ж пам'ятаєш, на мене можна покластися.
Реґулус зітхнув і опустив голову, трохи хвилюючись.
— не маленька.. а маленький, – він ледь-ледь глянув на Джеймса, всього на мить, а потім відвернувся знову, – я транс, Джеймсе. я хлопець і завжди був ним.
Джеймс сидів в шоці буквально кілька митей, а потім встав з-за столу. Реґулус зітхнув, думаючи що той піде, але неочікувано відчув чиїсь руки, що обіймали його, та почув голос десь над вухом.
— ти найдобріший хлопець, якого я знаю, зірочко. вір мені, я знаю багато хлопців.
Реґулус подякував йому і скоро завершив обійми, бо сильно зніяковів. як не як, він був закоханий у Джеймса вже три роки. шкода, що той не звертав на нього уваги в романтичному сенсі.
Реджі багато не знав. дуже багато.
і ніколи не взнає, оскільки вже за кілька днів після зустрічі почне запис.
за дві години після того, як записав усе, його тіло знайшли в його власному ліжку.