касета перша, сторона перша
Джеймс ніколи б не забув, як він побачив тіло Реґулуса.
минуло три роки, але він все ще пам'ятав.
саме Сіріус зателефонував йому того злощасного дня та повідомив про смерть брата, будучи в сльозах.
Реґулус тоді досі жив зі своїми батьками, тож Джеймсу довелося їхати туди на велосипеді, щоб бути якомога менше помітним.
***
тіло Реґулуса було знівечене. вени на руках були повністю відкриті, а тіло бліде від знекровлення та ще й купи пігулок.
тіло відвезли до моргу одразу ж, але Джеймс не покидав вулиці Ґримо. він не міг перестати дивитися на калюжу крові, яку по собі залишив Реґулус навіть вже з мішку, в якому було його тіло.
краєм вуха він чув, як матір Реґулуса, Вальбурґа, розповідала поліції, як саме той покінчив з собою. її сльози були абсолютно фальшиві.
виявляється, Реґулус покінчив з собою у ванній, де відкрив вени, а перед тим наковтався всіх пігулок, що знайшов. Вальбурґа ще скаржилась, наскільки дорогі були всі ті ліки, але Джеймс цього не слухав.
***
Джеймс повернувся додому того дня з абсолютним шоком і розридався на плечі батька, обіймаючи його абсолютно мовчки.
Флімонт знав про смерть молодшого Блека, знав про те, що він був трансом та навіть про кохання Джеймса до нього. він підтримав свого сина і дав йому заспокійливі, намагаючись хоч якось допомогти.
за тих три роки, що пройшло, не було й дня, щоб Джеймс не думав про Реґулуса. але він почав жити знову. він почав зустрічатися з Лілі.
так, звісно, він не кохав Лілі, але він не був сумним через це. вона йому подобалася. він знав, що не зможе покохати її чи будь-кого іншого. його кохання померло. три роки тому.
Еванс була чомусь зазвичай сумна, коли Сіріус приходив до них разом з Ремусом. вони всі були до біса сумні, коли були разом. Джеймс не розумів їх.
але в один день, коли їх з Лілі зміни на роботі розбіглися, Джеймс зрозумів.
йому подзвонили у двері і він одразу ж пішов відчинити, подумавши, що це принесли пошту. але це було не так. там стояла лише невеличка картонна коробка, немов з-під взуття. вона була розфарбована як зіркове небо, на якому були присутні усі сузір'я, які поміщалися. в центрі кришки коробки було сузір'я лева з виділеною та підписаною зіркою. Реґулус.
Джеймс забрав коробку і почав роздивлятися, думаючи, що це чийсь жахливий жарт. це не могло бути щось, пов'язане з Реджі. просто не могло.
йому було цікаво відкрити коробку, заглянути всередину, але щось не давало. щось казало йому залишити все, як було. Реґулуса вже не було на цьому світі, Джеймс мав би з цим змиритися.
він не змирився. кожен день, як коробка стояла в шафі поміж коробок з кросівками, він відчував, ніби це руйнує його зсередини.
в кінці-кінців він відкрив її, коли Лілі поїхала на роботу до лікарні. він побачив касети, кожна прикрашена якимось невідомим йому сузір'ям та буквами А і Б. це символізувало сторону касети, мабуть.
у Джеймса не було касетного плеєра, але він пам'ятав, що колись бачив такий у батьків вдома. його тато часто слухав якісь старі пісні на касетах.
він зібрався і поїхав до батьків, взявши всі касети з собою. припаркувавши машину поруч з рідним домом, він помітив свою маму, Юфимію, що вийшла з дому, щоб зустріти сина.
— Джеймсе! сонечко, привіт! щось сталося? чому не попередив про візит? я б щось приготувала! – жінка енергійно почала розмову і ніжно обійняла сина, як могла через різницю в зрості.
Джеймс ніяково закінчив обійми, але поцілував її в щоку, аби не тривожилась.
— ні-ні, ма, я ненадовго. мені треба татів плеєр для касет, ти не знаєш де він?
Юфимія трішки нахмурилась, згадуючи, а тоді кивнула і зайшла в дім, не зачиняючи двері. Джеймс пішов за нею і дивився по сторонах, виглядаючи тата. того ніде не було.
— мам.. а де тато? – він тихо запитав, кладучи руку матері на плече.
— о, сонце, він виїхав по їжу. він скоро буде, не переймайся. можеш почекати його, якщо хочеш, – вона простягнула йому плеєр і широко посміхнулась.
Джеймс віддзеркалив посмішку матері, але не дуже щиро.
— пробач, але я буду вже їхати.., – він обережно цмокнув її в лоба, – передаси йому привіт від мене і що я взяв його плеєр, гаразд?
він отримав тільки кивок голови від Юфимії і прощальні обійми.
за кілька хвилин, будучи вдома, він дістав касету з невеликим номером 1 в кутку і сузір'ям великого пса, де на зірці Сіріус була буква А.
він увімкнув плеєр та вдягнув дротові навушники батька, починаючи слухати. з першого ж звуку він заплакав та закрив рота рукою.
— це Реґулус Арктур Блек. якщо ви слухаєте це, моє життя тут вже закінчилося, але я розкажу вам причини чому саме. у мене є правило щодо людей, згаданих на цих касетах. кожен, хто прослухає всі касети, віддає наступному по порядку на касетах. а якщо не віддасте чи слухатимете довго, копії розлетяться всюди. крайній залишає касети у себе. тож сідайте зручніше, беріть серветки або ж їжу та напої, – на фоні було чути, як Вальбурґа щось каже йому через двері, – бо це буде цікаво.
Джеймс зупинив запис, аби витерти сльози рукавами і скрутитися на ліжку з плеєром та навушниками, як дитинка. він увімкнув запис далі, оскільки не міг протистояти цікавості. або ж тому, що насправді скучив за таким рідним голосом.
— зараз я не розкриватиму ім'я винуватця першої сторони цієї касети, але ви самі все зрозумієте. почалося все з самого дитинства.. коли ми вдвох сиділи надворі вночі та дивилися на зорі. він показав мені на зірку, назва якої була моїм деднеймом.
в уяві Джеймса вже малювалася ця картина: Реджі, такий маленький, сидить з якимось хлопчиком вночі і дивиться на зорі. але чує про своє мертве ім'я і не хоче більше навіть дивитися туди.
— я вже тоді був зацікавлений більше у зірці Реґулуса, знаєте. це зірка у сузір'ї лева, також відома як "серце лева". особисті мотиви вибору імені присутні, я асоціюю одного хлопця з левом.
Джеймс відчув, як це боляче його вдарило куди-небудь в серце. Реґулус завжди звав його левом через його неслухняне волосся.
— отож повернуся до того хлопця. мабуть, він вже зрозумів, що це розповідь про нього. першою причиною мого самогубства є мій любий.., – Джеймсу перехватило подих, думаючи, що це про когось, в кого Редж був закоханий насправді, – братик. ніхто інший, як Сіріус Оріон Блек. любиш це ім'я, м?
Джеймс зупинив запис та нахмурився, сідаючи на ліжку для невеликої паузи та роздумів. так ось чому Сіріус нервував при зустрічі.. але чому Ремус та Лілі теж були нервовими? невже вони теж є на касетах? і чи є тут Джеймс? а якщо є, чому став однією з причин Реґулусової смерті?
Поттер не вмикав запис знову аж до наступного дня. ввечері, після зустрічі з Ремусом та Сіріусом в присутності нервової Лілі, Джеймс увімкнув запис на тому місці, де зупинився, коли був "у душі", щоб Лілі не знала про касети. він взяв всі з собою, до речі.
Джеймс витер сльози знову і зібрався з силами, слухаючи голос Реджа.
— Сіріус, мій дорогий братику.. ти є першим в цьому списку через те, що ти завжди був відстороненим. так, звісно, ти захищав мене перед нашою матір'ю, – у Джеймса перед очима постало уявлення про двох маленьких хлопчиків перед матір'ю, старшого з них били, – але ти перестав думати про мене, щойно познайомився з новими друзями в школі. ти почав приділяти мені менше уваги, забув про моє день народження, так ще й накричав на мене за те, що я відволікав тебе в той день від якогось подарунка твоєму дорогому другу Ремусу.
Джеймс згадав той день, коли Сіріус дарував якусь маленьку фігурку вовка Ремусу. він сам тоді перепитав у Сіріуса про день народження Реджі, бо той раніше про це згадував, але Сіріус відмахнувся, що це було не тоді.
— другим твоїм найболючішим для мене проступком було те, що ти втік. ти покинув мене з ними, Сіріусе. мені було тільки 13. я не знаю, як я не покінчив з собою раніше, але я радий, що зроблю це після записів.
Джеймс нахмурився і зупинив запис вкотре, щоб згадати, як Сіріус прийшов до його дому весь в крові та ранах. він та його батьки допомогли його другу і одразу погодилися взяти до себе. Сіріус цілу ніч плакав та казав про свою сестру. але Реґулус нею ніколи не був.
— повернуся до твоїх проступків.., – Поттер вимкнув запис тепер повністю, виходячи до Лілі та готуючи з нею, маючи нахмурений вигляд.
наступного дня він поїхав до університету, де навчався Реджі, щоб відчути його розповідь краще. і не дарма.
сидячи в машині, Джеймс увімкнув запис в навушниках і заплющив очі, слухаючи все, поглинаючи, немов губка.
— найгірше, що ти зробив, брате.. це те, як ти не прийняв мене та тільки сказав, що мені "не треба ставати тим, ким я не є". це ж наскільки тупим треба бути? це вдарило по мені найсильніше, Сіріусе. це стало моєю останньою краплею, і це причина, чому я зараз це записую. я хочу, щоб ти знав, що моя смерть частково на твоїй совісті.
Джеймс тяжко розплющив очі і рефлекторно повернувся до сидіння поруч, бо краєм ока побачив там когось. це був Реґулус. він тягнув руку до обличчя Джеймса, але..
дотику не відбулося.
Реґулус був мертвим.
запис в навушниках продовжив говорити і це боліло Джеймсу. він не міг більше почути цього чудового голосу насправді.
— це, звісно, не проступок, але я хочу вказати тобі на дещо, Сіріусе. ти до біса закоханий в Ремуса, визнай це, інакше це зжере тебе зсередини, як мене. я теж був закоханий, так. але це остання причина. тож, братику, зберися з яйцями і скажи Ремусу про свої почуття, бо іншого шансу може не бути. на цьому розповідь про тебе закінчиться, ти й так надто зарозумілий.
Джеймс далі чув тільки тишу, тому зняв навушники і відклав їх разом з плеєром, дивлячись собі на руки. Реґулус таки був в когось закоханий і цей хтось став причиною його самогубства.
він вирішив, що вб'є цю людину, щойно дослухає всі касети.
але поки що, він поїхав додому з думкою, чому отримав касети та на якій з них зустрінеться його ім'я.