Chapter 1
Гаррі завжди вмів слухати на відміну від своїх однолітків,не дивлячись на середню успішність у школі,він старанно збирав історії. Здебільшого про людські гріхи,упорядковував і шукав найгірших представників,аби розібратися з ними згідно Кодексу честі. В громадській бібліотеці хлопчик зачитувався детективами і вчився замітати за собою сліди . Ще до часів Гогвортсу маленький Поттер знав як себе поводити так,щоб менше діставалось. Він з жалем і огидою дивився як старші хлопчаки мочать голови молодшим в унітазах. Сам він не став би кимось подібним, натомість він став би кимось гіршим-хижаком,до якого боялись би підходити. Так хлопчик робив маленьку шкоду-підсував дохлого горобця в шкільну сумку Дадлі і Пірса Полкіса-головних "милих "розбишак як ніжно каже тітка Петунія.
-Фу!-Гаррі через це тягне блювати. Він у злобних поривах лупнув ногою ворона,що порпався у мішку для сміття. Була б Поттерова воля він і родичів своїх позбувся,та нажаль від них багато чого залежить. Проте колись неодмінно це станеться. Він помститься. Гаррі Поттер нагадає їм увесь той біль фізичний і душевний,коли змушують почуватися нікчемою у темряві й голоді серед власних думок.
Латексні рукавички він викидував мінімум за два квартали від дому,щоб сліди не привели до нього . Старшокурсників, які займались буллінгом Гаррі було найважче дістати,але він міг не без допомоги своєї чарівної сили. То обіди підпортить проносними таблетками так, що старші півдня з туалетної кабінки злізти не можуть або пасток наставить ,щоб ноги тим бодай поскручувало ,а у вдалому випадку й поламало.
У Гогвортсі ж потреба "нападати ,перш ніж поб'ють "відступила на другий план. Тут його в основному любили всі ,а деякі унікуми як, наприклад ,Мелфой-тимчасова проблема- у Гаррі завжди був план . І мантія-невидимка не один раз йому допомагала таким чином, той план з закидуванням сніжками і тасканням по снігу дитячий пук порівняно з тим ,що Поттер готує для нього. Рону і Герміоні краще про це знати не треба:
-Урочисто присягаю не затівати нічого доброго-шепоче він притискаючи паличку до карти Мародерів. Зелені очі хлопця, сховані за круглими окулярами, блищали у світлі Люмосу,поки вони вдивлялися у пергамент. Погляд немов намагнічений зупинився на імені Драко .Тоді на четвертому курсі у Поттера виникла божевільна ідея:втопити Мелфоя в озері під час другого випробування,підлаштувавши аварію на фанатській Вежі. Та він відкинув це ,по-перше ,бо не був певний ,що жаброрості спрацюють, по друге:можливостей непомітно висмикнути ворога з натовпу було в обмаль. В жодному разі,адже Поттер якомога довше хоче приховувати свою справжню особистість особливо від Дамблдора. Йому не потрібно стримування в обличчі директора Гогвортсу.
Зараз же ,коли хлопець навчається на п'ятому курсі ,і що найважливіше, знає про Кімнату на Вимогу,то виконати завдання зі знищення ворога стало набагато простіше. Так і хотілося підвісити слизеринця за причинне місце і дати смерті повільно забрати його так ,щоб він повністю усвідомлював, хто і чому бажає бачити його труп. Особливо ненависть підігрілася,коли Гаррі прознав, що Драко одним з перших вступив у лави Інквізиторського загону скликаного мерзенною Амбрідж-ще одна людина,яку б Поттер стратив анітрохи не шкодуючи. Йому потрібно лише здобути необхідних навичок,і білявий тхір непогана,така собі - тренувальна груша.
-Так,нарешті-Гаррі скривив губи в акулячій усмішці і думає собі "Мишка наблизилася до пастки-тепер головне правильно закріпити наживку". Мелфой вештався на сьомому поверсі.
Поттер схопився з ліжка ,на якому сидів схований від допитливих поглядів оксамитовим балдахіном, з паличкою в руці ,засунув Карту в кишеню джинсів,похапцем дістав мантію -невидимку зі надр шкільної валізи. Гаррі обернувся перевіряючи кімнату на присутність сусідів- порожньо . А також вийняв з потаємної полички найголовнішу свою зброю -акуратний ніж з гравіюванням дбайливо загорнутий у тканину,вкрадений з "Горбіна і Беркса " на другому курсі. Хлопець злодійкувато поглянув навколо себе ще раз - поблизу на щастя нікого не було,і так само легко прослизнув повз прохід у вітальні. Перехід через лабіринти сходів зайняв недовгий час з усією своєю майстерністю Гаррі дістався сьомого поверху ,впоравшись за рекордні дві хвилини.
Він побачив Драко прямо неподалік від гобелену з танцюючими тролями. Поттер вирішив показатися ворогові, попередньо підлаштувавши кімнату на свій смак так,щоб учні з Дамблдорової армії не засікли. Там були стіни обклеєні поліетиленом ,хірургічний стіл і м'ясницький набір гострих приладів,не те щоб вони знадобилися Поттерові це більш потрібно дляя антуражу і видовищності ,аби у білявчика кісточки тремтіли ,і зуби цокотіли від жаху.
Гаррі визирає з-під плаща-невидимки і кличе Мелфоя:
-Агов,не мене шукаєш?
Драко обертається на вигук зі витягнутою паличкою у руці:
-Потті,тобі не втекти тепер я знаю, що ти і твій любительський клуб ховаєтесь десь тут.
-Та невже? І що ж ти будеш з цим робити. Донесеш Амбрідж?
-Саме так я і зроблю.
Натомість Гаррі чкурнув до кімнати ухиляючись від заклять, якими його обстрілював Мелфой під час переслідування. Поттер не сумнівався,що той побіжить слід у слід і точно розрахував, коли двері Кімнати на Вимогу закриються, відрізаючи будь-який можливий відступ. Так він і себе загнав у кут,але принаймні у нього були гарантії вибратися неушкодженим не впершу чергу через наявність мантії-невидимки.
-Що це за місце?-вочевидь Драко був достатньо вражений,щоб зупинитися і озирнутися навколо себе,втративши інтерес до Гаррі,який став по центру кімнати з розведеними у сторони руками.
-Це те ,що ти шукав Мелфою.-і додає стишено - Напрошувався на покарання.
Він повільно просувався вперед як тигр,що ось-ось нападе на свою жертву. Чесно ,Гаррі уявлення не мав як зробити все акуратно,він очікував ,що його перша робота буде кривавою і неохайною, тому потурбувався про стерильність кімнати. Хлопець парою влучних заклинань обеззброїв Мелфоя .
-Чого ти так на мене дивишся Поттере?-голос Драко дрижав не приховуючи свого страху. Сірі очі ворога стали майже чорними,і Гаррі сподобалося це видовище. Останній немовби хильнув чарку вогневіскі, після якої його захлеснуло запоморочливе відчуття ейфорії і сили діяти далі. Білявий хлопець позадкував, поки не вперся спиною в стіну ,а Гаррі,він зв'язав його ."Так просто " гмикнув Поттер подумки,він гадав,що отримає більший супротив ,аніж це -жалюгідно. Він не стримався і сказав уголос:
-Тобі не варто було чіплятися до мене ти слабкий маленький хробаче. Поттер криво усміхнувся,перекатуючи паличку в руці.
-Подивимось скільки ти проживеш втративши 1,5 літри крові.
Гаррі левитирував тіло ворога,що сіпалося у невдалих спробах звільнитися. Роздавався стук по металевій поверхні столу ,на якому білявчик опинився.
-Розв'яжи мене ти, шрамоголовий псих!-скулить хлопець.
-Ні - ні,ми тільки-но почали-Гаррі качає головою ,утримуючи зоровий контакт із жертвою.
-Мій тато дізнається про це і.. -Поттер його перервав зловісним сміхом,який увігнав Мелфоя в ступор,адже Гаррі в цей час нагадав йому Лорда Волдеморта.
-Він нічого не вдіє,бо твоє тіло не знайдуть. Для всіх ти пропадеш безвісти . Тільки я знатиму,що це не так.
Драко хапав ротом повітря наче викинута на берег риба . Поттер чисто на емоціях безпаличковим закляттям перекрив Мелфоєві кисень. Заклинання потрохи здавлювало трахею все сильніше і сильніше ,Драко вже почав з блідого білого тхора перетворюватися на синього .
-Е ні, не так швидко. Гаррі клацнув язиком. -Ти задирав мене і моїх друзів. Я не відступлюся.
Він дістав свого ножа ,наблизив його до обличчя Мелфоя, ледь торкаючись лезом обвів контур від правої вилиці до підборіддя і навскоси, змушуючи Драко закрити очі від переляку.
Поттерів гострий нюх вловив запах сечі ,яка просочила штани Драко, залишивши там темну пляму.
-Я - я .Мелфой затинався проштовхуючи слова крізь горлянку - заплачу тобі ,нікому не розповім, тільки відпусти мене ,благаю! Присягаюся!
-Пізно ,ти не зміниш своєї участі-холодно відповів Гаррі розчеркуючи в уяві визерунок на грудях і шиї хлопця. Він повинен зробити це таким чином,щоб втримати Мелфоя при тямі. Чи відносно у свідомості,адже не виключено ,що той буде волати наче навіжений.
Гаррі відкинув чорняве волосся з лоба. Зараз ось-ось хлопець переступить межу, вороття з якої не буде. Та й не дуже хочеться ,якщо бути чесними. Він ходить дуже часто злий, не в змозі виплеснути накопичений гнів на друзів,бо це буде нечесно по відношенню до них -зокрема Рона, Герміони,які не побоялися і відстоювали думку Гаррі перед обличчями недовірливих і дурних студентів. Гаразд, вже не таких дурних,адже Поттер узявся їх навчати.
Та він відволікся. Гаррі зробив перший легкий надріз точнісінько під вухом,викликаючи злякане пищання і хникання. Потім розпоров Дракову мантію і сорочку ,відкриваючи доступ до грудей і живота. На білій шкірі будуть гарно відображені червоні лінії,що складуться у слова "Я не повинен бути бісовим вилупком,який доводить усіх до гарячки". Як не дивно власне шрам на руці від Кривавого Пера вдихнув натхнення у роботу Поттера. Хлопець може заприсягтися,що змусить Амбрідж відплатити сповна.
Але зараз він зосередився на тому ,з якою силою тисне на ніж і методично виводить літеру за літерою під акомпонемент Мелфоєвих криків. Зрештою брюнету набридло його слухати ,тому скориставшись Сіленціо ,він заткнув однокурсника. З кінчика ножа і країв різаних ран стікала кров,скрапуючи на пальці. В носа хлопцеві вдарив п'янкий запах заліза. Волога і липка субстанція непомітно стягнула шкіру. Гаррі відсахнувся оглядаючи свою роботу з трохи нахиленою в цікавості головою. Він поринув у відчуття насиченого задоволення від результату. Яскраво червоні слова будуть нагадуванням щоразу ,коли Драко роздягатиметься ввечері і одягатиметься вранці. Він буде пам'ятати, не взмозі комусь розповісти,бо Поттер візьме незламну обітницю. Як би сильно його внутрішньому монстру не хотілося вбити Мелфоя Гаррі розумів,що це спричинить потужний резонанс. Отже хлопець вирішив звільнити білявчика з кайданок заклинання. Та Мелфой не поспішав підводитись через біль і загальне виснаження. Він ледве зміг перенести вагу на коліна і важко сповз зі хірургічного столу . Білявий хлопець дуже повільно підняв голову боючись зустрітися зі вбивчим зеленим поглядом. Натомість покрутив головою у пошуках палички, яку втратив. Та за мить він зрозумів безглуздість своїх дій ,бо його чарівна паличка знаходилася в руці Поттера.
-А тепер Мелфою за тобою клятва,яка збереже тобі життя. Ця історія залишиться між нами. Жодна душа не дізнається про те, що сталося ані в письмовій, ані в усній формі Це по-перше. І по-друге,якщо ти продовжуватимеш свої нападки на будь-кого слабшого за себе, я тебе вб'ю. Все зрозуміло? Гаррі не потрібен був третій учасник,щоб закріпити клятву, адже клятва була на крові пролитій у цих стінах.
Драко мовчки кивнув ,з його очей тікли сльози від безвиході. Хоч так хоч інак він прирік себе на вічну пам'ять про приниження і тортури,які сьогодні пережив. Йому бодай потрібно вибратись з цього проклятого місця і не бачити свого мучителя,уникати настільки довго наскільки можливо. Щойно він віднайшов мову,то швидко проговорив .
-Я клянуся нікому не розповідати про те, що сталося тут, ані письмово, ані усно . Зап'ястки обох хлопців засяяли на мить і наручі зобов'язань просочилися у шкіру набуваючи сили.
-Молодець. Котися звідси- Гаррі кинув чарівну паличку ворога на підлогу і з садистським самовдоволенням спостерігав як Драко підскочив до неї охкаючи від болю у різаних ранах ,що забруднили йому сорочку і мантію.
-Іди до біса Поттер! тим не менш Мелфой знайшов достатньо сил у собі,щоб спритно вибігти за двері, які з'явилилися позаду нього.
Та Поттерові було начхати на ядучі слова Драко,бо на Гаррі чекала рибка побільше.