Chapter 2
Після ганебного відступу Мелфоя Гаррі лишився сам у Кімнаті на вимогу ,скажімо так, прибрати за собою і зібратися з думками,які гуділи наче рій скажених бджіл. Жага крові і гнів зблідли, натомість залишивши його серед поля невирішених задач. А саме, яким чином він має позбутися Амбрідж-це повинно бути видовищно якщо врахувати ненависть інших до міністерської криси-садистки. Він би дав близнюкам Візлі шанс розважитися ,адже ідея з фейерверками йому неабияк сподобалася. Хотілося заплескати в долоні і свиснути на усі легені. Бути чесними план Фреда і Джорджа надихнув Гаррі - той вже приблизно розумів хід своєї помсти. Поттер думає спотворити вогнем новоспечену директорку так ,щоб жодна знайома з нею душа не впізнала її; створити для неї вельми болісний ряд тортур ,який тільки можна уявити - з ножем і бажано її власним Кривавим Пером,потім же кине її на корм тварюкам у Забороненому лісі. Для цього він потайки проникне в кабінет Амбрідж і викраде Перо . Одразу буде помітно зниження кількості скалічених цією штукою бідолах ,не те ,щоб Гаррі сильно хвилювався про усіх навкруги чи про те,що його спіймають . У нього є свої козирі: карта Мародерів і мантія-неведимка. До того ж ним керувала лють, особливо після того як дурненька Маріетта викрила їхній "дуельний клас". Гаррі відверто бажав тоді, щоб замість прищів на обличчі дівчини горіло яскраво червоним Патякало вирізане його власним ножем;та він зміг приборкати голодного до крові монстра. Поттер розумів, що слабенька чарівниця ,не його ворог,вона не зрадила Загін Дамблдора з власної волі.
Отже , пункт перший:крадіжка. Хлопцеві потрібно дочекатись коли директорка вийде зі свого кабінету тоді як він туди пролізе. Поттер зазделегідь вивчив чари,які деактивують можливі захисти від взлому чи детектори руху,що могли б сповістити Амбрідж про сторонніх у її володіннях. Гаррі довелося тяжко попрацювати над розплутуванням клубка з магічних ниток-лише одна помилка могла коштувати йому шансу вчасно вшитися зі здобиччю в кишені. Існувала ймовірність,що Амбрідж прикличе втрачену річ заклинанням до того як хлопець сховає її в надійному місці. Цього він ажніяк не міг допустити,бо таким чином існував ризик викрити себе. Тож діяти доведеться якомога обережніше заради успіху у важливій для нього справі.
Гаррі встиг відвідати усі наявні сьогодні уроки,а після обіду коли від нудьги хотілося вовком вити, хлопцеві випав шанс. Поттер ще раз нашвидкоруч перевірив відсутність Амбрідж поблизу чи Філча,який таскався за нею усюди. Та нікого з них не знайшов. Його відволік Рон,що сидів поблизу.
-Гей приятелю, що ти шукаєш?-гукає Візлі та заглядає йому через плече.
Гаррі шикнув на нього. Він розумів ,що не зможе збрехати другові,але і сказати усього не має на те належного бажання.
-Амбрідж . От би хтось її достатньо відволік,щоб інший прослизнув до кабінету.-проронив Поттер стиха.
-Ти хочеш влаштувати погром в її кабінеті?-ледь чутно питає рудий в його голосі чути ентузіазм. Візлі не наполіг на тому,щоб приєднатися. Але Поттер відчуває нутром бажання друга допомогти,тому і киває на його слова.
-Добре.
-Я дам тобі фору,тільки перетвори кожну дрібничку в пил -остогидло бачити цей рожевий жах з її котами-шпіонами,-погодився зі своєю роллю друг-можеш на нас розраховувати.
До речі про тарілки : Гаррі давно хотів розбити це непорозуміння ще до того ,як дізнався, що маленькі потвори сповіщають свою господарку.
Раптово у його мізках сяйнула божевільна думка порізати обличчя Амбрідж уламками її дорогоцінних тарілок,а одну тарілку лишити,щоб подати чай з Сироваткою Правди,адже Гаррі відчайдушно бажав знати хто послав дементорів того літа. І якщо його підозри підтвердяться,то тим гірше буде для рожевої жаби. Він впевниться,що вона не переживе ніч.
-Будь обережний. Втрата очок це пусте, а от шрами вже не зітреш. Гаррі мимоволі почухав тильну сторону долоні,де красувався його шрам від Пера. Візлі не слід знати,що саме Поттер вкраде Перо.
-Я буду не сам. Фред і Джордж допоможуть мені її затримати. Здається в них ще залишилися батончики-блювончики.
-Дякую ,друже -Гаррі хлопнув друга по спині та підвівся ,мимохідь ховаючи Карту з-під стола у кишеню поки хтось спостережливий не засік. А також хлопець сказав,щоб ті хто мали почули його.
-Я буду в спальні. Щось голова так болить.
Гаррі попрямував до спальні за мантією-неведимкою і для наочності засував гардини на ліжку і перетворив випадковий предмет на таку собі копію себе лежачого і поклав його під ковдру. Поттер ще раз звірився із картою і помітив, що Рон йде до Амбрідж разом зі близнюками. Окрилений Гаррі захований під мантією-неведимкою підімається до кабінету рожевої жаби і дістає чарівну паличку. Він водить нею вздовж замка,бачить блакитне світло блокувальних чар, від якого відходять червоні ,жовті та фіолетові вусики,що тісно прилягають один до одного. Хлопець задумливо нахмурився пригадуючи як правильно їх знімати;він поводився з ними наче з бомбою: обережно розплітав і розвіяв у повітрі. З Гаррі зійшло сім потів ,поки він нарешті увійшов до кабінету.
Ніхто не сказав,що буде легко-прикликати Перо за допомогою Акціо в Поттера не вийшло. Перший етап: йому треба було поставити глушильні чари та кастувати достатньо потужне редукто на стіну,де висіли дратуючі тарілки. Що хлопець власне і зробив, дико посміхаючись. Брязкіт і тріск навкруги були музикою для його вух. Гаррі правда розтрощив кабінет зі задоволенням,подумавши що в реальності створювати погром набагато приємніше аніж просто думати про це. Другий етап: йому довелося обшукувати власноруч,переставляючи маленькі речі у ящиках столу,які він повитаскував і розкидав всюдибіч. Перо на свій подив він знайшов у вазоні на підвіконні. Гаррі міг би переможно станцювати, проте в нього лишилося мало часу згідно Карти у хлопця лишилося приблизно п'ять хвилин аби втекти. Тому він поспіхом вирвав шматок рожевої фіранки,замотавши ним кілька уламків різної величини розбитого посуду і зрештою взяв ноги на плечі до грифіндорської спальні. Там під шарами чар він заховав Перо поклавши його до шкільної валізи.
Гаррі насолоджувався тріумфом недовго адже на нього чекала чи не найскладніша частина з-поміж викрадення самої Амбрідж. Рожева жаба завзято розшукувала підлого порушника і крадія ,як ця відьма горлала в гучномовець чули всі ледь не втративши слух. Дивно, проте слизеринці не вважали за потрібне брати участь в розшуку і лінувалися. Мабуть якось дізналися,що саме було вкрадено і не боялися попасти під гарячу руку. Ну не може ж ця огидна леді застосовувати на них Круціо? Лише Гаррі здогадувався, якщо вона знайде порушника, їй буде наплювати на закони і застосує Непробачне.
Між заняттями Рон підійшов до Гаррі і хоч обличчя в нього було серйозним - блакитні очі світилися:
-Ну я так розумію комусь вдалося позлити Амбрідж. Ця фурія хоче усіх розірвати.
"Недовго їй ходити гоґвортськими коридорами"-думає собі Поттер.
Тому хлопець зосередився на другому пункті : роздобути сироватку правди, якої мало. Та Поттер знав,де йому шукати - в коморі Снейпа. Ну не можуть зілля охоронятися як золото в сховищі Грінготса. Та виявилося,що так,можуть. Гаррі впевнився у складності чар випадково проходивши повз зачинених дверей . Принаймні це буде чудова нагода відточити свої навички. Отже діятиме він так само: дочекається поки Снейп буде якомога далі від комори,сам Поттер деактивує чари і зайде у комору. Благо він знає як виглядає сироватка правди ,за одну єдину корисну інформацію він завдячує тому ж майстрові зіль та настійок. Хоча плювати Гаррі хотів на нього ,той як і був так і залишився паскудою,яка рано чи пізно розплатиться за свої гріхи. Поттерові навіть не треба прикладати зусиль,адже Дамблдор чи Волдеморт розберуться зі своїм агентом. Колись ненависному професорові доведеться обрати на чийому він боці,тоді ворожа сторона відкриє полювання на нього.
Гаррі злегка потрусив головою,скидуючи зайві думки,йому потрібно зосередитись на завданні,яке він писав ,сидячи в бібліотеці з Роном і Герміоною. Візлі тоді пощастило і з Грифіндору зняли тільки тридцять балів з кожного за те,що забруднили підлогу коридору і взуття професорки.
-Що таке ,Гаррі, знову шрам?-питається Грейнджер ловлячи погляд хлопця,що знов поринув у думки.
Поттер кивнув і повів плечима.
-Угу,проте я вже звик.
Так ,шрам його турбував після жахливого сну про Ронового батька,чужа лють заполонила хлопцеві голову і сни поза межами свого тіла тільки почастішали особливо ті,що включали тортури Смертежерів ,а під рукою ще Дамблдора не було,щоб все роз'яснити. Гаррі зміг освоїти окклюменцію на такому рівні аби приховати злочини, які вчинив чи збирається вчинити. Але проти снів чи емоцій це мало допомагало ,та і не хотілося ,якщо чесно це чудова нагода пошпигувати за ворогом,дізнатися про таємні плани і секрети. Щоправда корисного виявилося так мало,що Поттерові це швидко набридло. Йому би побороти власних демонів,а не з чужими справу мати. Він більш-менш примірився з тим, що бачить,тим паче діє ледь не так само жорстоко . Його руки вже заплямовані чужою кров'ю і задоволення ,яке він отримував під час своїх дій лише підсилювало ефект,хотілося повторити знову і знову. Шкода ,що Гаррі не узяв трофей собі,та ні-ні він не хоче бути серійним вбивцею-колекціонером,він хоче бути месником ,так це звучить краще.
-Сходи до Лікарняного Крила . У мадам Помфрі знайдеться зілля,що втамує біль.-порадив Рон.
-Я у порядку,не варто так хвилюватись- кинув Поттер відмахнувшись від слів рудого.
-Ти завжди так говориш,коли у тебе все погано. -каже Герміона,насупивши брови. О ні,хлопець просто рефлексує на тему вбивств і того, що робить. Все чудово.
-Годі,я нікуди не піду-відрізав Гаррі. Деколи його друзі просто одержимі піклуванням про нього.
Герміона ніяково поправляє прядку густого каштанового волосся,що вибилося з зачіски.
-Будь ласка Гаррі,пообіцяй якщо відчуєш ,що стає гірше, ти звернешся за допомогою-зауважила подруга.
-Гаразд-Поттер зібрав книжки, пергамент і чорнильницю з пером і склав у шкільну сумку. Чуття підказувало йому,що вже настав час.
-Зустрінемось у вітальні за півгодини. Я піду прогуляюся.-повідомив хлопець обох своїх друзів,вдавши що це через незручність перебування поруч з Чо,яку він побачив за протилежним столиком у бібліотеці. Декілька миттєвостей Поттер дивився на колишню дівчину,але нічого так і не відчув,окрім жалю,що взагалі зустрів її,там був холод і ніякої туги.
-Як скажеш. Друзі помітили на кого він дивиться тому не стали затримувати.
Хлопець лише сподівався,що вони його не підозрюють в злих намірах .
Він зайшов за колону,схований її безпечною пітьмою ,витягнув карту Мародерів з кишені і подивився на точку з ім'ям "Северус Снейп". Той був у кабінеті Амбрідж мабуть вона вмовляє його вжити заходів щодо ще не спійманого порушника.
Це Поттерів зоряний час - хлопець накинув на себе мантію-невидимку і за лічені хвилини дістався зачиненої комори. Він дістав чарівну паличку і зосередившись на нитках магії почав розплутувати їх і видаляти. Він періодично заглядав у Карту аби впевнетися,що професор зіль та настійок достатньо далеко . Коли щось всередині клацнуло Гаррі насторожився,та судячи з усього це був просто замок,що відчинив двері, адже професор так і не з'явився. Опинившись всередині Гаррі скинув мантію-неведимку з маківки і озирнувся довкола. Уздовж стін тягнулися полиці заставлені готовими зразками зіль і самими інгредієнтами. Хлопець покладався на педантичність свого професора і не прогадав усі зілля були підписані і розташовувалися не тільки згідно рівня безпеки і застосування,а й по алфавіту.
Тому Поттер витратив не так багато часу на пошуки як думав. Маленька пляшечка з прозорим розчином зберігалася на другій полиці зверху ліворуч. Він схопив її обережно притримуючи двома пальцями і поклав у сумку. Гаррі широко посміхався наче кіт,що об'ївся сметани усю дорогу назад до вітальні Грифіндору. Він плюхнувся на диван перед каміном.
-Тобі ліпше?-запитала Герміона відводячи очі від книжки,яку читала. Рон сидів по інший бік від Гаррі й поклав руку на підлокітник,готуючись як слухати,так і розповідати.
-Набагато- цілком чесно відповів Гаррі подрузі.
-Як ти знаєш, завтра перший екзамен з захисту від Темних мистецтв і це значить Фред і Джордж планують зірвати його-сказав рудий.
Як не дивно Герміона промовчала про кричуще порушення правил.
- Чудово, чекаю не дочекаюся - Поттер мав на увазі саме це,та що там, більшість учнів школи очікували завтрашньої події. Гаррі вже був готовий до неї,поки що все йде за планом.
Наступного дня п'ятикурсники зібралися у Великій залі ,де було розміщено безліч окремих парт,а на директорському кріслі вже сиділа Амбрідж вдягнута у своє незмінне рожеве божевілля однак сьогодні на її мишиному волоссі красувався яскраво-рожевий берет,який хотілося розірвати голіруч,відірвати разом із мерзенною головою.
-Доброго ранку ,любі учні-ріденька потворна усмішка з'явилася на її обличчі,що перебувала в гармонії з нудотно-солодким голосом.- На вас чекає тест СОВи з захисту від темних мистецтв. Успіхів .
На стільниці розмістилися пергаменти з завданням спеціальні пера зачакловані проти списування і чистий пергамент. Поттер хоч і намагався напередодні читати підручник все одно знайшов його нецікавим,суцільною безкорисною водою для чайників. Тому Гаррі відповідав з практичної точки зору,так як хотів ,а не те що вимагали.
Хлопець не розчарувався в винахідливості близнюків,адже не пройшло й десяти хвилин ,як Фред і Джордж увірвалися до Зали верхи на мітлах під акомпонемент хлопавок і бойового кличу. Рожева жаба не встигла навіть дістати своєї чарівної палички аби захиститися від великого вогняного дракона,що вистрибнув з чергової коробки фейерверків,кинутій Фредом або Джорджем. Хаос викликаний їхньою витівкою буквально розжарився до найвищої позначки . Усі заполохані шумом студенти охкали і шалено аплодували,вибігши надвір за близнюками,що чкурнули у небо ,наче два орли. Далі Гаррі не дивився бо основне, що його хвилювало - це Амбрідж,яку переслідував дракон аж до підніжжя мармурових сходів. Хлопець побіг услід, і коли димка від дракона, що вибухнув сотнею іскор, щезла,він дістав із сумки Криваве Перо і підійшов ближче,щоб його побачили.
- Не впізнаєте професор?-випльовує єхидно Поттер,крутячи перо у пальцях. Гаррині зелені очі весело блищать позабавлені виглядом, що йому відкрився. Підкопчене обличчя Долорес перекосило від впізнання і миттєвої злості.
Гра починається..