Том Редл та його вміння втішати
Гаррі жаліється на нового колегу, а Том намагається втішити коханця
Вони сиділи у гарному ресторані. Вечеря була смачною. Вид з вікна, на Темзу - прекрасним. А коханий Поттера - чарівним. Проте, це не поліпшило насторою Гаррі.
- Ні, ти собі уявляєш?! Що цей оболтус собі думає взагалі?! Таке мале, а вже таке гидотне. Це нове покоління, як його? Джен зі? - Поттер нервово струсив попіл в попільничку. Том його спокійно слухав, склавши руки на хрест та відкинувшись на стулі, він злегка посміхався.
Йшов другий місяць, як до поттерівського відділу перевівся новий молодий співробітник. Він був молодший за Гаррі на десять років й нахабніший за Мелфоя на всі сто. Молодий, амбітний та безтолковий. Він спав на робочому місці, запізнювався, плутав звіти, клав болт на обов'язки, створював неприємності своїм бажанням показати себе, добавляючи Поттеру роботи та сивого волосся. На завданнях Лео, так звали хлопця, рвався у бій, свавільничав, ігнорував Поттеровські поради й наражав весь загін на небезпеку. Лео пробував зайняти у Гаррі кошти, взяти кредит у Ґрінґосі та змусити Поттера підтвердити, що, він, Лео, працює у Аврораті. Проте, керівництво дивилося на це крізь пальці. Молода, гаряча кров й все таке. Лео був не поганим стратегом й мав гарну клепку, проте його наглість, лінь та небажання діяти за правилами встановленими не просто для галочки - вибішувало Гаррі.
Том перехилився через стіл та взяв Поттера за руку цілуючи кісточки пальців коханця, Редл клацнув пальцями й, завдяки магії Тома, зазвучала мелодія. Чоловік потягнув Гаррі до себе.
- Потанцюємо? - майже прошепотів Том на вухо Гаррі.
Поттер кивнув головою, погоджуючись, чоловіки рухалися у такт повільної мелодії, коли раптом Редл не квапливо повів розмову.
- Розумієш, Гаррі, посміхаються кішки, посміхаються миші. Посміхаються черв'яки у купі лайна. Ти відчуваєш тугу без початку? Тугу без кінця?
Гаррі підняв одну брову. Редл явно ніс якусь нісенітницю. Проте, Поттер добре знав свого коханця, він ніколи не починав щось казати просто так
- До чого ти хилиш?
Редл, не відповів, продовжуючи своє:
- Раптом закохуються в підсудного судді, закохуєшься ти, а він - натурал. Закохуються кішки, і закохуються миші. Закохуються черв'яки в купу лайна. А в тебе туга без кінця - Том раптом різко крутнув Гаррі схиляючи його майже до підлоги, підтримуючи за талію, а потім різко притягнув до себе, промовляючи у губи Поттеру, цілуючи його:
- Все це така нісенітниця! Гаррі, крихітко, не засмучуйся, йди до мене!
Гаррі відповів на поцілунок, а Том продовжив, посміхаючись трохи хитро:
- Вмирають гади та добрі люди. Вмирають кішки, вмирають миші, вмирають черв'яки в купі лайна. Вмирають усі, якщо ти розумієш про що я. Тож, не засмучуйся, Гаррі, а краще йди до мене - й Редл знову різко повернув Поттера в танці, притискаючи до себе.
Гаррі засміявся, він зовсім забув, що його коханець - темний чаклун, який може вбити заради Поттера, знищити всіх та все. Знищити світ заради нього. Від теплої посмішки Тома та його міцних обіймів, Гаррі накрило затишком та суцільним відчуттям безпеки. Поттер пристрастно поцілував Редла
- Дякую, Томе. Я подумаю над твоєю пропозицією
Редл промовив вже більш серйозно
- Гаррі, не звертай на нього уваги, він не вартує твоїх нервів.
Поттер кивнув, він й сам про це знав. Він пережив занадто багато лайна, щоб звертати увагу на таких комах, як Лео.
Чоловіки усміхнулися один одному, продовжуючи танцювати у світлі мерехтливих вогників новорічних гірлянд.