серце

Moon Knight (TV 2022)
M/M
Other
G
серце
author
Summary
марк має так багато, багато проблем. розколюється, ніяковіє, сидячи на великому виючо-мерзотному нічого; очі його — темні й суцільні, не космос, без блиску і бачення — вугілля, кольору минулої смерті; гидкого.
Note
тут одна чудова пані теж написала роботу по муннайту українською archiveofourown.org/works/38676576/chapters/96696294 читайте й любіть!

марк має так багато, багато проблем. розколюється, ніяковіє, сидячи на великому виючо-мерзотному нічого; очі його — темні й суцільні, не космос, без блиску і бачення — вугілля, кольору минулої смерті; гидкого. його «я» — запалене, знищене, залишене: тріщить, гучно і щільно, мов сірник. марк не вдивляється, він шукає; марк не пам'ятає, коли востаннє сяяв, пам'ятає тільки, що тлів. пам'ятає навколо росу, з позиції колишнього багаття, купи й купи кращих за нього, — і пил.

на тлі — над вухом, під рукою, перед носом — він. сонячне світло, засуха, мрія. марк до такого не звик. «зоре». його сутність, насправді, вагою сузір'я — побачити й згинути — тисне на маркову чорну безодню. він губить його своїм лячним добром. чистим. прозорим. стівен — газова лампа, а палає вогнем яскраво-земного кольору, смакóм абсолютного водню. марк не бачив такого — ніколи, ні в кому — йому замість цього бачився ліс, де хвоя пускає в нього метастази, корінням сягає порожніх клітин, розтрощує м'ясо і кальцій, клапани, шкіру; виготовляючи папороть. ніби вона не росте, як намисто, по світу; ліворуч — ховайся — і знов повернись; ніби папороть — краща паралель життю, що є правда.

такого життя не мало й знайтись.

«ти! ще, ще слово, іще! давай, чуєш? рийсь в своїй голові! допоки не знайдеш свій клятий кінець!» хто це?

маркового вуха ніби сягає муркотіння. він здригається, наче від кулі, все навкруги обертається скелями, птáхами, трупами — чомусь білих оленів, сухих, наче зсиплених інеєм. але сіру примару просаджує спека, сáмовідтíнена, пом'якшує маркові кíстки — попереджає зустріч із медузою-ґорґоною — й плавить його душу, легко, як сніг. стівен — синтез проміння, похибка на хист: з бавовни на гуркіт і відчай, компульсію; кличе рідним ім'ям (тим, що має рожевий відлив, і всіма тими, що вигадав сам), змушуючи марка втрачати нахабність. марк ловить у спокої пурпури, мов прірва прекрасну пропорцію; поки його скарб з головою занурюється в емоцію, він чує голос, бачить очі, повні життя — стівена — і йому більше не хочеться вмерти.

бо стівен — найніжніше й концентроване, криваве, ревуче людське серце.