Щасливий фінал
VII
— А ти про це.Мердок іноді розповідав про тебе.Про те як ти виглядаєш, наскільки чудовий.Але ж він сліпий, правильно?Тому я завжди думала, що він розказує про якусь вигадку”Фоггі такий милий, ти просто його не знаєш” І ще купу компліментів.Але як я бачу, він не помилився ні на краплю. — До кінця зібравши свої приладдя, вона вже йшла.
— Ви не разом? — На думку адвоката, дівчина була занадто холодна як для закоханої у того хто зараз валявся при смерті.
— Га, ти про що, взагалі?Я не зустрічаюся з одруженим — Клер аж скривилася, від такого припущення.
— Одруженим?Але ж він не.. — Хлопець аж видихнув, але все одно не все зрозуміло.
— Так кажуть в таких випадках.Ти що не в курсі?Я чула що ви посварилися, але ж не думала що аж так? — Темпл вже була змучена, вона хотіла швидше до дому поспати, хоча б годину.
— Не в курсі чого? — Ці жінки завжди говорять загадками, це вже починало дратувати.
— Ооо, так ось в чому проблема, все запущено.Та він закоханий в тебе до нестями.Говорив без перестану “Фоггі то, Фоггі так, Фоггі такий” аж заткнути його не можна було. — На цьому вони попрощалися.Пообіцявши зустрітися ще тільки вже десь в барі, тепер у них буде багато спільних тем.
***
Всю ніч він не змикав очей.Слідкувавши та за диханням то протираючи піт з кров’ю з тіла.Заснув Франклін тільки під ранок. Для Мердока все відчувалося як поганий сон на фоні адреналіну.
— Що у моїй квартирі робить Фоггі?Ще й так пізно — Звісно він був радий такій появі, можливо вони вже нормально поговорять врешті-решт. Прогалина — Тепер Фоггі з Клер у них якась вечірка про яку ніхто не попередив? — Мет був під знеболювальними які перенесла медсестра.
Прогалина.
— Кхм..кхак — Прокинувся Мердок зі жахливою сухістю в горлі. Намагаючись різко сісти, хлопець відчув різкий біль по всьому тілу.Згадавши минулу ніч він поглянув навпроти де дрімав адвокат. — Фог..Фогіі — Біль був нестерпним Метью не міг встати.
— А, що я не сплю — Відразу піднявшись з крісла, Нельсон отямився. — Оо ти все-таки живий, це добре — Ще раз оглянувши рани, Франклін нарешті приніс склянку води.
— Це ти все сам? — Змочивши горло, він показував на своє тіло.
— Ні, я знайшов телефон, хотів набрати швидку, але ти почав благати цього не робити.Тоді й знайшов номер Клер — Адвокат звісно був радий що хлопець прийшов до тями та всі інші проблеми досі були не вирішені.
— Гаразд — Все-таки йому це не снилося.Це вже добре він не сходить з розуму.
— ГАРАЗД!Гаразд це не те що ми маємо — Така реакція обурила його. — Ти ледве не помер, Клер сказала, що якби я не надав швидку допомогу, ти міг і не дотягнути до її приїзду.Мет ти хоч уявляєш що ледве не помер? — Від нервів Нельсон почав ходити туди сюди.
— Я все прекрасно розумів коли йшов на це! — Мердок лише втомлено накрив очі долонею.Реакція “друга” була цілком очікувана, але від цього не легше.
— Метью Мердок – «Диявол Кухні».Сліпий, адвокат у маленькій задрипаній конторці, бігає ночами та б’ється з поганцями як ніндзя — Франкліну було й досі тяжко це собі уявити.Зараз згадуючи все, він корив себе за дурість все було у нього перед носом. — Боже який я дурень.Звісно ніхто не зможе так впасти та й все обличчя розбити.Тікав ночами, нічого не роз’яснюючи.А я то думав що знаю тебе — Гнівно жестикулюючи випалив Нельсон, нарешті безсильно впавши у крісло.
— Звісно знаєш, Фоггі.Ти мій найкращий друг — Від цих слів неприємно кольнуло десь в районі серця.Франклін ніколи не звав його «Метью», лише одного разу у коледжі, коли застав Мета з дівчиною яка йому тоді подобалась.
— О ні я знав Метью Мердока сліпого хлопця, що постраждав від аварії, людину яка завжди все вирішувала через закон.А не якогось над скаженого ніндзю, як ти взагалі це робиш?Ти справді сліпий? — Адвокат справді не розумів як могло все скластися отак. — Ти трахаєшся з Клер Темпл? — Це питання було не по ділу.Дівчина чітко сказала відповідь, та зараз Франклін був не впевнений ні в чому.
— Що, Фоггі?Ти що знущаєшся? — Та поглянувши на адвоката він зрозумів що той серйозно.Пульс Нельсона був рівний, напевно він робив це навмисно. — Ні, я ніколи не трахався з Клер Темпл!Вона лише інколи мені допомагала! — Мет звісно знав що хлопець ображений, але не думав що настільки щоб звинувачувати його в зраді. Від цих емоцій, які він більше не міг стримувати, потекли сльози. — Я ніколи тобі б не зрадив, Фоггі!Я ніколи не вчинив так з тобою! — Мердок забрав руку від пульсу та міцно приклав до щоки, що боліла менше.
— Я бачив тебе з нею одного разу!Ти обіймав її за талію коли ви заходили до квартири — Вираз обличчя Нельсона був такий холодний, Мет відчував це, пульс був рівним, він робив це все навмисно, тому що не вірив, чи не довіряв. Кожен з цих варіантів жахав хлопця.
— У той день я був поранений як зараз, дійти сам я б не зміг.У той день вона витягла мене зі сміттєвого бака — Він намагався сконцентрувати погляд та сльози все лилися. — Я не брешу, Фоггі.Я справді спав тільки з тобою! — Весь цей час долоня Франкліна була як мертва, та тільки після цих слів, лагідно стерла його сльози.
— І на тому дякую, хгм — Звісно з ним він тільки спав.Франклін забрав руку від його обличчя та відвернувся, нервово перебираючи пальцями. — Чого ще ти від нього очікував!О найпрекрасніший Фоггі, вийдіть за мене, чи що?Поводиш себе як дурень! — Гаразд, бачу, тобі вже краще.Я напевно піду. Клер розповідала мені про те як доглядати за ранами та я думаю ти й так все знаєш. Мені потрібно все обдумати — Зараз пульс адвокати різко підвищився.Він ніби щось для себе вирішив, одягнув піджак.
— Стій, ти ж не покинеш мене так?Будь ласка, Франкліне залишся! — Його перебив рингтон телефону. — К-а-р-е-н! К-а-р-е-н! — Трубку взяв Нельсон, він був ближче.
— Привіт, Карен, так з ним усе гаразд.Лише декілька подряпинок — Нельсон знову схвильовано ходив туди-сюди.Він ніколи не любив брехати. — Так, маленька аварія — Хлопець ще раз оглянув пораненого з ніг до голови. — Коли прокинеться, обов’язково сказу йому передзвонити, добре, бувай, — Поклав телефон на столик біля дивану.
— Це все, бережи себе — Волосся Мета завжди здавалося йому червоним, але зараз під світлом що відбивали рекламні банери.Воно ніби запалало яскраво червоним чи то від емоцій., чи це вже у Фоггі галюцинації.Він закохався ще раз. — Настільки живий наскільки й мертвий — Промайнула в нього нервова саркастична фраза.Адвокат цьомнув його у лоб на прощання.За диханням та пульсом це й жест не означав нічого хорошого.Такий самий пульс, був у того рудого, перед тим як той, сам себе наколов на бляху.
— Зачекай, що означає це все? — Та Франклін не відповідав лише мовчки пішов.Мердок намагався піднятися та рана віддалася гострим болем.Він не може. — Чому ти йдеш?Я ж все розказав!Зачекай! — Пересиливши біль, рану яка напевно відкрилася.Він встиг догнати Нельсона, та обіймав його щосили зі спини. — Я кохаю тебе Фоггі!Не йди, не йди зараз!Ти мені потрібний!Потрібний як.. — Він не зміг закінчити, бо втратив свідомість через різкий шок.Перша емоція це звісно ж шок, але не потрібно біло аж так перенапружуватись.
— Мені вже потрібно йти на медсестру такими темпами.Дурбецало, кому було сказано лежати не подвижно — Саме цих слів не вистачало, щоб лишитися.Він не міг у це до кінця повірити, вирішив що більше не потрібний Мету, тому повинен піти. — Я тебе теж, Диявол Пекельної Кухні.
Як тільки він отямився вони спокійно все обговорили.Звісно не обійшлося без нервів, але головне що разом.Вони обговорили всі свої страхи та сподівання на майбутнє…..