Розділ 1. Клуб
Колонки в клубі на самому дні Зауну рипіли від басів. Голос солістки невідомого для неї гурту хриплим скрімом розносив слова залою. Останні кілька тижнів видались особливо вдалими в боях і Вай вирішила відсвяткувати це, привівши Паудер й Екко на «побачення під наглядом». Точніше, їй потрібно було випити, а сестра давно кричала про те, що вона достатньо доросла щоб ходити на побачення і в клуби. Вайлет просто вирішила сумістити.
— Хей, ти та дівчина з арени, чи не так? — поруч зупинились дві жінки, навіть дівчини, на вид років по двадцять-двадцять один. Схожі як сестри, але точно не були такими. Просто подруги.
— Припустимо, — Вай кивнула, граючи світлом стробоскопів на гранях склянки з віскі.
— Нам говорили що ти не частий гість в таких закладах. Що привело?
— Бажання відпочити. І, якщо ви не проти, я б хотіла продовжити цим займатися на самоті.
Подруги щось пробурмотіли про ввічливість й пішли геть.
— То значить «та сама дівчина з арени» інтровертка й любить пити насамоті?
Вай повернулась на голос й ледь не застогнала: сьогодні був день дурних питань від незнайомців? Навпроти неї, прихилившись до стійки стояла висока жінка в синьому костюмі. Досить дивно схожому на форму енфорсера костюмі.
— Сьогодні вечір «причепись до ближнього» а я пропустила вивіску? Знала б не приходила.
— Сарказм тобі личить, — незнайомка коротко розсміялась й махнула бармену, щоб зробив їй те ж саме що й Вай. — То як: ти проти компанії галасливих людей чи взагалі проти будь-якої компанії?
— Ми на допиті, офіцере?
— Як? — на обличчі незнайомки відобразилось нерозуміння. Значить припущення було вірним. Вай всміхнулась.
— Синій костюм, схожий на однострій пілті-енфорсерів, — Вай повернулась до незнайомки й стала випрямляти пальці на кожен факт. — Пряма постава, яку не зустрінеш в шахтаря, і, головне – твоє обличчя на кожному плакаті в Зауні, Кейтлін Кірраман, шерифе.
На кілька митей запанувала мовчанка, яку перебивав голос солістки, що співала здається все ту ж пісню. Вай навіть задумалась чи не зламалась в клубі апаратура, але поки все було добре їй було добре. Незнайомка, ім’я якої знав кожен в обох містах заклякла з відкритим ротом. Що ж, можливо, шериф була не така розумна, якою її малювали газети й пліткарі.
— Що ж, — врешті кивнула Кейтлін, — так, я — Кейтлін Кірраман, голова дому Кірраманів і шериф як ти виразилась. А ти?
— То ти не спеціально підійшла до мене, маючи якусь справу чи вдаєш? Бо якщо перше, то тобі це погано вдається, пілті-принцесо.
Смагляве обличчя спалахнуло в світлі ліхтарів. В синіх очах, які Вай вивчала з плакатів роками, промайнуло щось віддалено схоже на образу.
— Я зачепила тебе? Соррі.
Вай відсалютувала склянкою й перекинула її вміст до рота. Палюча рідина опалила горло. Вона кинула кілька зім’ятих купюр на стійку й посунула на танцювальний майданчик. Пора було забрати сестру з її хлопцем й повернути їх додому поки Вандер і Бензо не підняли ґвалт. Вони могли бути надокучливими в самі непідходящі моменти.
Вона вже виглядала в натовпі білосніжний їжак дредів Екко, коли тонка долоня лягла їй на лікоть. Кейтлін зупинила її.
— Вайлет Лейнс, ти права. Я знаю хто ти й мені потрібна твоя допомога.