Карпати
Ми потрапили на гору, досить простору, щоб вільно умістити біля п'ятиста людей, посередині якої стояла статуя ( я зробив помітку потім запитати в учителів про її значення).
Спустившись сходами з гори, біля її підніжжя нас зустріла усміхнена дівчина приблизно вісімнадцяти років представившись старостою факультету Мокоші Оленою Ковальською, вона дала нам перекладач, що був у вигляді кулону з кварцом посередині і ним же переплетеним в основі з аметистом.
Як пояснила Олена ці два камені найкращі провідники і зберігачі магічних властивостей, які ще й підтримують руни вирізьблені з протилежного боку каменя.
Після , чого провела нас через тунель, який наче створений з дерев, віти котрих опустились і цим утворили тунель.
З гори здавалось, що за ним далі суцільна гора, але при виході ми повернули трішки вправо і побачили непрохідний ліс, та Олена зробивши якійсь фігури руками зняла так званий морок і відкрила нам вид на мур з сторожевими вежами, який закривав, маєток і виглядало все це досить-таки загрозливо і захоплююче.
Маєток мав п'ять веж, один основний і чотири додаткових корпуси.
А пройшовши через головну вежу, ми побачили парк, що був дуже красиво складений та оформлений і як сказала наша провідниця, підморгнувши, мав свої секрети, та ще відкрився вид на ще одну, приховану вежу з двома корпусами біля неї.
Кінцевою нашою зупинкою був вчительський колектив у одному з додаткових корпусів.
Після знайомства і їх розмови з опікунами, нам показали наш гуртожиток, що якраз і був тією шостою вежею, про яку нам розповіли що вона має власний розум щоб забезпечити безпеку дітей.
Точніше у неї вселений дух, який хотів після смерті подбати про учнів. І нас розселили.
Гермі була в кімнаті з Джіні і ще двома поки що невідомими Марією Зіньковською і Надією Левицькою.
Мене поселили з трьома хлопчиками Всеволодом Левицьким ( судячи з усього братом Надії), Владиславом Ковалем і Миколою Галицьким.
Як пояснила Мар'яна Олегівна (вчителька), якщо діти сильно конфліктують, то їх розселяють.
Проінстуктувавши нас і відповідно опікунів, нам дали час попрощатись, після чого ми пішли освоювати нові кімнати.
Зайшовши до себе я виявив, що всі сусіди в кімнаті і єдине вільне ліжко було біля вікна, тож я прилаштував свій багаж там ( Олена на всі валізи і рюкзаки наклала заклинання легкості, дія якого триває шість годин).
- Привіт- вперед вийшов кремезний на вигляд хлопчина з сірими очима, коричневим волосся і приємною посмішкою з ямочками, він взагалі нагадував маленького плюшевого ведмедика, що змусив мене посміхнутись.- Я Всеволод - простягнув руку, яку я відразу ж пожав.
- Гарольд.
- Владислав - хлопчик з блакитними очима і круглими окулярами ( до речі в мене вони тепер квадратні), середньої статури з зачіскою їжачком і чорним волоссям, стриманий і спокійний.
- Микола- сонячний хлопець з світлим, золотистим волоссям і карими очима, худенький і рухливий, такий собі "сонячний хлопець"
Переглянувшись, вони сказали хором:
- А ти звідки?
- З Англії, а як ви зрозуміли, що я не місцевий?
- По-перше - почав Владислав - ти дуже блідий, як на наш клімат, по-друге, в тебе нетипова зовнішність, по-третє, тобі надали перекладач, і по-четверте , ми чули, як вчителі говорили, що прибудуть учні з-за кордону - засміявся Микола.
А вони дуже розумні, як на свій вік, промайнула думка.
- Ну і ...
- Що?
- Як там?
- Де? В Англії?
- Так! Три пари очей втупились в мене.
- Ну, там дощить, сильно . І будинки, наскільки мені відомо трохи відрізняються від українських .
Взагалі, про який аспект ви хочете знати?
- Ігри! Магічні. - уточнив Владислав.
- Ну основна магічна гра - це квідич...
Отже, ми зійшлися на темі ігор. Хлопці дозволили називати їх Лод, Влад і Микола( він сказав, що скорочення його імені Коля, а воно йому не подобається) і пообіцяли показати їх ігри. Ми потоваришували .
Пов Джіні.
Я була така рада, нас поселили з моїми подругами! - я передала це Гермі і ми увійшли в кімнату, зайнявши суміжні ліжка з правого боку і розговорились з дівчатами .
Я почала говорити з Марією , яка була темноволосою з карими очима - про спорт, а Гермі - з Надею, яка була схожа на брата, з коричневою косою і сіроокою - про навчання.
В решті - решт оскільки ми знали Гаррі, то пішли знайомити дівчат з ним і Надійка познайомила нас зі своїм братом і його друзями.