Прогулянка та плани
25 листопада 1906
Хлопчик у теплих вовняних шкарпетках, чорних штанях та білій бавовняній сорочці з усіх ніг біжить по маєтку, до сходів із четвертого поверху на третій, з третього на другий. Біжить ніби за ним женуться усі демони пекла. Він хоче швидше вибігти на вулицю, там зможе сховатися від неї. І ось він уже підбігає до останнього повороту, що веде до сходів на перший поверх, у хол, прямо до заповітних дверей на вулицю. Як з-за рогу з'являється вона, міцно стискає його і береться кружляти по дому, весело регочучи разом з ним.
-Маленький негідник, вирішив від мене втекти так? Ні, малюк нам треба вмитися і поснідати і лише потім гуляти.
-Я знову не встиг. Мамо, як у тебе це виходить? Ти хитруєш, це нечесно-з робленим обуренням каже дитина
-Ууу, мама у нас та ще лисиця, так дорога?
-Хто б казав, Генрі -з несправжній зарозумілістю сказала вона. І гордо продифіліювала коридором.
-Флімонт, я чекаю-крикнула вона
-Зараз, мам-гучно крикнув він у відповідь -Тато, а сьогодні ми підемо гуляти
-Обов'язково, відразу після сніданку - вимовив і потріпав по кошлатій голові-Біжи
_________&&&&________
-Гарячі бутерброди на сніданок-змахнувши паличкою і їжа полетіла на стіл.
Акуратно обігнувши стіл білява чарівниця почала їсти, як у невелике віконце влетіла скуйовджена сипуха, з листом, прив'язаним до лапки. Розгорнувши конверт, повільно вчитуючись у рядки, жінка загадково посміхалася, відклавши листа вона звернулася до Герні.
-Ти розмовляв із Мартіном?
-Так, його син блискуче завершив навчання в Кельні* на руннолога
Дитина їла мовчки і слухала про що говорили дорослі
-Які руни він вивчає?
-Усе як завжди, латинські. -Тяжко зітхнув він - Ти ж знаєш інші не користується такою популярністю. Хоча бачить Мерлін що єгипетські, слов'янські, скандинавські, грецькі, скіфські не менш цікаві та корисні. Але цей хлопець справді гарний, нехай тільки ремісник. Я бачив його дипломну роботу, вона чудова гордістю
-Ну у мене була надія, що може бути він і візьметься за вивчення чогось нестандартного.
А скільки йому років?
-Кілька місяців тому виповнилося 23
-Досить молодий
-Не дарма в дитинстві я навчав його, можливо, Я запрошу його працювати під своє крило.
Вона поблажливо глянула на нього
-О звичайно і рід Поттер, отримає унікальні речі
-Звичайно, а як же інакше.-У тому ж тоні була відповідь
-А мені більше подобаються зілля – сказав Флімонт
-Конні ти зіпсувала дитину-награно схопився за серце
-Генрі-докірливо подивилася на нього, і їй можна було повірити, якби не широка посмішка
-Тату, мені потрібна чарівна паличка що б займатися трансфігурацією, чарами або ЗвТМ, ти ж не хочеш сказати що зілля марні- останнє молодший Поттер додав з усмішкою, так як йому було весело спостерігати за конфронтацією батьків на тему, що краще використовувати руни або зілля, чари чи трансфігурацію
-Генріх.
- Тобою підло маніпулюють
Розуміючи, що зараз всю провину спихнуть на нього, було прийнято рішення перекласти тему і нарешті ...
-Я поїв, ми можемо йти гуляти?
Батьки синхронно повернули голови на нього, дивлячись із прищуром
-Я готова
-Я теж, йдемо
___________&&&&____________
Сім'я в теплій одежі, повільно вийшла з маєтку, і прогулянковим кроком пішла до стайнях, в яких знаходилися два дорослих коня і одна маленька поні.
Чоловік як найдосвідченіший їздець швидко знайшов і вдягнув на коня сідло, поводи, вуздечки.
Допоміг дружині та сину.
Швидко зібравшись і взявши провізію, наклавши зігрівають закляття вони рушили в дорогу
Троє чарівників повільно їхали верхи дорогою, що вела з двору прямо в ліс. Наприкінці листопада вже випав сніг і дзвінко хрумтів під копитами, кедр був у білій ковдрі.
-Мені сьогодні надійшов лист від Ребеки, вона сказала що можливо знайшла потрібних нам травологів. І я сьогодні напишу їм листа, а наступного тижня я поїду туди, може навіть зможу кілька разів попрактикуватися в прокльонах - задоволений голос розрізав тишу
-Це дуже добрі новини, а ти як завжди кровожерлива Де вони знаходяться?
-Ти знав, на що йшов. Англія.
-Моя Батьківщина ?
-Мамо, мама я хочу поїхати з тобою. Можна-можна? Будь ласка!?-Чи не кричачи промовив молодший Поттер
-Ну і як я повинна практикуватися в прокльонах - обурено запитала змахнувши руками
-Мам так я не буду заважати, а може навіть допоможу
-Жінко, ти чому дитину вчиш
Прогулянка добігала кінця. Весела суперечка тривала до самого будинку. Втомлені та трохи голодні після кількох годин на свіжому повітрі зробили свою чорну справу. Після щільної вечері кожен пішов у своїх справах: маленький хлопчик пішов у ліжко, зеленоока писала листа, пунктом призначення чоловіка стала бібліотека.