Драко Луціус Мелфой мав одну з найгірших в цьому світі звичок — паління. Він купував звичайні цигарки, для яких спеціально міняв гроші у Ґрінготсі, у різних кіосках та магазинах. Чоловікові було байдуже, які вони: дорогі, дешеві, нормальні, погані. Власне, якби його дід, Абраксас Мелфой, знав про це, він би неодмінно сказав, що онук найгірший представник їхнього роду. Але він давно мертвий. І лише його портрет, що висить в одній з кімнат, може читати свої нотації, які одночасно стосуються усього, що відбувається в будинку. Але Драко байдуже, так само, як і на цигарки, які він курить. Хоча, якщо бути відвертим, чоловік з радістю спалив би той портрет і забув про нього назавжди. Але Скорпіусу подобалось спілкуватися зі своїми пращурами. І це не дивлячись на те, що його погляди були далекими від тих, які б від нього хотіли чути.
Портрет його діда так часто просить провідати його могилу, що Мелфою аж смішно. Тому що він знає лише приблизно, де похований Абраксас, бо на сімейному кладовищі, в останнє, був тоді, коли ще був малою дитиною. Але це на сімейному.
На могили найдорожчих людей він ходить кожного тижня.
×××
Драко так і не став мракоборцем. Не те, щоб він завалив екзамени або його просто не взяли. Ні, він просто... Змінив рішення за тиждень до вступних іспитів. Бо цілий місяць він проводив з одним з найкращих зіллєварів, який розповідав так багато всього, що Мелфой... Мелфой вирішив відкрити власну крамницю та пробувати створювати власні настоянки. Хто надихнув його на це? Лілі Поттер. Жінка, яка могла жодного разу не глянути в рецепт, жінка, яка могла підірвати частину своєї лабораторії, коли створювала щось своє, жінка, яка могла годинами розповідати про зілля, і, звісно ж, жінка, яка була матір'ю одного з його... Найкращих друзів.
Після того, як він подружився з Поттером його життя, м'яко кажучи, змінилось. В житті Драко стало забагато ґрифіндорців. Хтось відносився до нього обережно, хтось недовіряв, а хтось просто зробив вигляд, що він «свій у дошку». І це... Дивувало. Наприклад, Рон постійно чекав від слизерінця підстави, в той час, як Герміона могла протягом багатьох годин сперечатися з ним через дурне домашнє завдання, а Поттер... А він просто язвив кожного разу, коли бачив Мелфоя. Але, мабуть, найдивнішим було, коли, під час сніданку, Джіні Візлі сіла за стіл Слізеріну і просто дивилась на Драко. То були найдовші дві хвилини його життя. А потім вона просто посміхнулась і сказала:
— Сподіваюсь ти переживеш це літо, бо мої брати придумують багато лайна для тебе, — та пішла.
— Я навіть знати не хочу, у що ти вляпався, — Блейз похитав головою.
— У Поттера, він вляпався у Поттера, — Пенсі навіть не відірвала свого погляду від газети, яку читала.
— Якщо не знати про його невеличку зацікавленість у Асторії це звучить занадто... Ну знаєте, драматично? Така собі драматична історія кохання двох хлопців із різних факультетів, — Тео посміхнувся, коли Мелфой виплюнув свій сік.
— Я ненавиджу. Ненавиджу вас усіх.
×××
А після цього Гаррі запропонував Драко знов зварити оте зілля. Тільки цього разу під наглядом Лілі Поттер. І знаєте? Мелфой з радістю би провів місяць у тому будинку, в якому він цілими днями покращував свої навики з зіллєваріння. Мабуть, саме через це ніхто не здивувався, коли він вирішив, що мракоборство то не його. Нарциса, здається, після цього запросила Лілі на чай, де подякувала декілька разів за: «Ви допомогли моєму хлопчику зрозуміти, чого він хоче від цього життя».
Можливо через це він досі тут. Він досі живий.
×××
Гаррі Поттер та Рон Візлі стали мракоборцями. Вони закінчили своє навчання з відзнакою, тому й відмічали це добрих декілька діб. В Драко тоді страшенно боліла голова і він пам'ятав чудове нічого, а потім виявилося, що на другий день вони пили не через випускний, а через те, що Джіні Візлі відповіла «так» на: «Чи станеш ти Джіні Поттер?». Але то було й не дивно, ці двоє зустрічалися ще з п'ятого курсу і це були одні з найстабільніших відносин, які бачив Мелфой у своєму житті.
Чи варто казати, що їхнє весілля було гучним й багатим на людей? А про те, що Рон та Блейз влаштували змагання, хто кого переп'є і закінчилось усе тим, що виграла Пенсі? Багато чого сталось на тому святі і Мелфой думає, що після цього все й пішло по одному місцю.
×××
Чесно кажучи, Драко важко сказати, в який момент, майже всі його друзі, та він сам, створили сім'ї. Здається, його сину, Скорпіусу, було чотири роки, коли Гаррі та Рон попросили його про найбезглуздішу річ.
— Ви... Ви нормальні взагалі? Як таке прийшло у ваші голови? — Мелфой налив у свій келих віскі та випив його, майже, одним ковтком.
— Слухай, ми — мракоборці, наше життя щоденно знаходиться під загрозою. І саме через це ми просимо тебе про допомогу, — Рон зітхнув і також взяв свій стакан із напоєм.
— По-перше, це не прохання про «допомогу», а по-друге, Візлі, в тебе купа братів, чого саме я?
— О, то в мене ти таке не запитуєш, — Поттер посміхнувся.
— До тебе я ще дійду.
— Мерлінова борода, Мелфой, припини бути такою дупою, і просто погодься. Зрозумій, останні десять років, якщо я правильно рахую, ми стали друзями, найкращими друзями. Моя донька вважає, що ти один з її крутих дядюшок, а твій син буде її чоловіком і... Припини так по-ідіотські посміхатися! — Візлі легенько стукнув колишнього слізерінця по плечу.
— О, то колись ми погуляємо на весіллі наших дітей? Звучить непогано, але я думаю, що Пенсі знов вип'є більше і виграє той клятий конкурс, — зітхає, — я правильно розумію, що ви від мене не відчепитесь?
— Ага, — Гаррі похитав головою, — то ти обіцяєш, що, якщо з нами щось трапиться, допомогати нашим дітям та дружинам?
— Обіцяю
×××
Драко Луціус Мелфой стримав свою обіцянку
×××
Свою першу цигарку він викурив у тридцять сім. На похоронах своєї дружини — Асторії. Здається тоді, коли її тіло опустили в могилу, Мелфой вмер теж. Бо навколо нього так довго був туман. Туман перед очима. Туман в голові. Дим в легенях. Він стояв на кладовищі і не розумів, чого на надгробку тільки одне ім'я і дві дати.
Він помер, от тільки для інших — живий.
×××
Із стану апатії Мелфоя, як не дивно, вивели три людини. Герміона Ґрейнджер-Візлі, Гаррі та Джіні Поттери. Вони витратили не один день та місяць, аби він нарешті почав жити, а не існувати. Головним їхнім аргументом був Скорпіус. І Драко, чесно кажучи, коли згадує це все, ненавидить себе, тому що спочатку його син залишився без матері, а потім і без батька, який не зміг її врятувати.
Але від родових проклять немає жодного захисту.
І від Авади Кедаври теж.
×××
Коли Скорпіус увірвався в магазин, Драко м'яко посміхнувся. Його синові чотирнадцять, і зараз він дуже часто розповідає про те, куди і як рухаються його відносини із Роуз. Це чисте підліткове кохання не могло не радувати старше покоління. Серйозно, Мелфой на кожній зустрічі чув купу тупих жартів про їхнє майбутнє об'єднання сімей від Джіні та й від решти сім'ї Візлі теж. Хоча лідером був Блейз, який давав обом дітям дивні поради, як завоювати свою половинку (насправді він казав їм протилежні речі, суто задля розваги, після чого отримував смачного ляпаса від Пенсі, яка розказувала усім нормальні способи продемонструвати свою закоханість у когось).
Так от посмішка зникла, коли Драко побачив в очах свого сина сльози, а ще паніку. Спочатку він подумав, що хтось образив Скорпіуса, або хлопець щось накоїв вдома. А потім... Потім Мелфой дізнався правду.
Джіні Поттер була вбита.
×××
Гаррі, насправді, непогано тримався: жодних емоцій на обличчі, жодного тремтіння в ногах, руках, жодного тяжкого і нервового подиху. Драко знав, що Поттер робить це все заради дітей. Звісно, маленьку Лілі ніхто не брав, але їй усе пояснили, що мами більше нема. Але Джеймс та Албус були присутніми. Очі обох були червоними від сліз, вони стояли поруч з батьком, дивились у могилу і не вірили у цей кошмар. І саме тому Гаррі тримався. Та чи на довго його вистачить?
— Скорпіус, — шепоче Драко власному сину, — після... Після того, як Джеймс та Албус захочуть піти, ти підеш з ними, добре? Сьогодні залишишся у Візлі.
— А ти? Ти з нами не підеш?
— Ні, бо Гаррі потрібен зараз хтось так само, як і мені, коли пішла Асторія, — більше син питань не задавав.
У вечері Гаррі Поттер пив у вітальні в будинку Мелфої. Пив та плакав. Він розповідав про те, що не знає, як жити далі, як жити без жінки, що була світлом у його житті, що завжди була поруч, що робила його краще, що була матір'ю його дітей. Чоловік зізнався, що не знає, як тепер дивитися на Лілі, бо бачить в ній Джіні. А після другої пляшки Гаррі дійшов до висновку, що то він винен у її смерті. Він не впорався зі своєю роботою, не зловив останнього члена якогось угрупування і чим це закінчилося? Його дружина мертва.
— Я клянуся. Я клянуся тобі, Драко, я зроблю усе, аби мої діти не повторили долі своєї матері.
Якби Мелфой знав, що це було не просто марення п'яного й розбитого чоловіка, він би кістками ліг, аби не довести до того, що сталося.
×××
Гаррі Поттер повільно ставав параноїком. І всі свої страхи та думки перекидав на Рона. Це й призвело до того, що ці два мракоборця дослідили власні будинки (а ще їхніх друзів та близьких) та виявили, що найнадійніший захист був тільки в одному місці — маєток Мелфоїв. Родова магія давала унікальну можливість пропускати на території або законних представників сім'ї, або тих, хто мав на це дозвіл. Тож, в якийсь момент, Драко спокійно став відноситись до того, що діти Поттера постійно знаходяться в нього (коли вони не в школі, звісно). А з часом звик і до того, що, коли його друзі на завданні, Герміона, яка втомилась сперичатися зі своїм чоловіком, живе в одній з кімнат у величезному будинку.
— Знаєш, — якось вони з Ґрейнджер-Візлі зіштовхнулися на веранді, де обидва курили звичайні цигарки, — після смерті Джіні, Гаррі став трошки... Він змінився. Я розумію, що він втратив дружину, що це боляче, але... Все це, — вона хитає головою.
— Він хоче захистити своїх дітей, — Драко дивиться на зоряне небо й тяжко зітхає, — але так, це дуже радикально. Коли вони були у власному будинку? Я маю на увазі, коли вони останній раз залишались там на ніч?
— Рік. Вони не ночували у власному будинку рік. І, я думаю, Джеймс прийняв той факт, що тепер в нього тут є власна кімната, — жінка посміхається, — хоча... Всі ми тепер це зрозуміли у певній мірі. Він в цьому році закінчує школу.
— Думаєш, він спробує втікти від батьківської опіки?
— Ні, він любить свою сім'ю, і не вчинить так. Хоча він може спробувати на місяць відправитись до Італії, — Мелфой голосно засміявся, коли почув цю інформацію.
То була світла ніч, що була повна якихось безглуздих розмов про власних дітей, їхнє майбутнє, про старих знайомих зі школи, про власні шкільні спогади. Вони, на двох, викурили пачку цигарок, а також майже допили пляшку вина, коли Герміона, пошепки, поділилась із Драко секретом:
— В дитинстві я б усе віддала аби потрапити у вашу бібліотеку, адже багато книг, що ви маєте, є тільки в одному екземплярі, а зараз, — вона крутить у пальцях келих, — коли я можу проводити там увесь свій вільний час... Я... Я сумую за нашим із Роном будинком. Так, в ньому немає сотні кімнат, декількох величезних залів, віталень, а також бібліотеки, що більша за шкільну в десятки разів, але в ньому було так багато наших фотографій, розкиданих речей та іграшок, а ще книг. Я сумую за тим затишком та спокоєм, що в мене був, — допиває вино та підіймається на ноги, — Добраніч.
Жінка не чекає відповіді та йде. А Драко ще трохи побув на самоті. Він насолоджувався цією спокійною та світлою ніччю, тому що щось в середні підказувало, що такого буде небагато. Місяць освітлював величезний сад перед маєтком і Мелфой скинув усе на параною, якою його потроху заразив Поттер.
А потім настав ранок. Туман заполонив усе.
×××
З тієї розмови пройшло пів року. Драко щотижня ходив на кладовище. Спочатку на могилу Асторії, потім — Джіні. Обом розповідав про дітей, їхні успіхи, мрії, про друзів, про те, що відбувається в їхньому житті. Чоловік, із, трохи, сумною посмішкою, доповів, як пройшов випускний Джеймса, на який з Італії приїхали Тео, зі своєю дружиною, Блейз і Дафна, з двома своїми доньками, а також Пенсі. Певно, за останні роки, це була одна з найкращих подій в житті їхньої великої родини. А ще Драко запевняв у тому, що Гаррі потихеньку відходить від втрати і, скоріш за все, вже в серпні Поттери та Візлі знов стануть жити у своїх будинках...
Цього не сталось.
Гаррі та Рон отримали ордена Мерліна першого ступеня.
Посмертно.
×××
Герміона сиділа перед двома свіжими могилами, плакала та кричала так сильно, що зірвала голос. В один день ця жінка втратила чоловіка, якого любила більше, за всіх у цьому світі, кращого друга, який був поруч, майже, все життя, і будинок, в якому було неймовірно багато спогадів. Драко був поруч. Він стискав чуже плече і мовчав, тому що знав — будь-які слова зараз марні. Він чув, як хтось із великої сім'ї Візлі займається дітьми, заспокоює їх і просто... Просто шкодував, що не може розірватися, що не може одночасно бути поруч і з Герміоною, і з дітьми. Але він знов і знов повторював, про себе, що виконає власну обіцянку.
У протоколі, який видало Міністерство, було зазначено, що Герміоні Джин Ґрейнджер-Візлі, а також двом її дітям, та дітям Гаррі Поттера, мають заплатити компенсацію за смерть члена родини та знищення майна у розмірі... Драко навіть не дочитав. Він сподівався, що дізнається, що тоді сталось, що забрало двох його друзів. Тому чоловік зробив те, чого не робив ніколи до цього. Надавив на потрібних людей і дізнався правду.
Той чоловік, що вбив Джіні, вирішив, що прийшов час забрати ще одне життя. Цього разу жертвою мала б стати Герміона. Але Рон з Гаррі вийшли на нього раніше, ніж чаклун встиг виконати свій намір. Тим не менш, чоловік так просто не здався. Він знав, що його чекає поцілунок дементора, а тому, захопивши з собою декілька маґлів, перемістився у будинок сім'ї Ґрейнджер-Візлі, бо був впевнений у тому, що всі вони будуть там.
Гаррі Поттер та Рон Візлі використали, майже, усі свої ключі для переміщення, коли відправляли маґлів у лікарню святого Мунґо. Тому що злочинець викликав Зложар, що знищував усе навколо. Мракоборці використали останній ключ, коли змогли врятувати усіх, кого бачили, та коли дісталися темного мага. Вони не врахували тільки одне.
Опіків було занадто багато для того, аби вижити.
×××
— Коли небудь перестане так боліти? — це було перше, що змогла вимовити Герміона за довгий час.
— Ні, — Драко не брехав, міг би, але не їй, — воно болітиме завжди. Лише, іноді, тобі може вдаватися його трошки придушити.
— Як це зробити?
— Більше проводь часу з дітьми, родичами та близькими. Роби усе для того, аби довго не залишатися на самоті, так буде легше. А якщо думки стають занадто голосними... Я тоді курю. Багато курю, бо так мені простіше.
— Діти, — жінка перевела свій погляд з надгробного каменя на співрозмовника, — я жахлива матір... Мої діти залишились без батька, а кузени стали круглими сиротами і замість того, аби бути поруч, я... Я другий тиждень сиджу тут і нічого не роблю.
— Ти не гірша за мене, — хитає головою, — діти в безпеці. В моєму маєтку. Вони оточені купою свої родичів, та тримаються разом. Але ти не думай, що я дозволю тобі й далі сидіти тут. Тож давай, підіймайся і пішли.
— Закурити є?
Туман сховав двох фігур, що сиділи перед могилами, де вони поховані. Дим заполонив легені.
×××
Герміона Ґрейнджер-Візлі впоралась найкраще, як завжди, ніж Драко та Гаррі разом узяті. Вона привела себе до ладу і стала підтримкою для абсолютно усіх дітей, що жили у маєтку Мелфоїв. І їй було не важливо, що Джеймс вже був повнолітнім та закінчив Гоґвартс, що Скорпіус, Албус і Роуз вже були за крок до випуску, а Лілі та Х'юґо готувались до здачі СОВ. Жінка була поруч і була готова допомогти кожному. Тому й не дивно, що вона першою дізналась про перше побачення своєї доньки. Драко спостерігав за цим і просто намагався плити за течією.
— Я знаю, — якось сказала йому Герміона, — що ти обіцяв Гаррі і Рону стежити за нами, якщо... Якщо з ними щось станеться. І... Дякую. Що повернув мене до тями, — вона посміхнулася, — а тепер пообіцяєш мені одну річ? Не йди.
— Обіцяю.
Драко Мелфой завжди стримує свої обіцянки.
×××
З тієї розмови пройшло вже десять років. Герміона Ґрейнджер-Візлі стала першою маґлонародженною міністеркою Магії. Джеймс жив у Румунії, де, разом із своєю дружиною Алісією (старшою донькою Блейза та Дафни) займався вивченням драконів. Албус, Роуз та Скорпіус (останні зустрічались, ще з шостого курсу) працювали у Відділі Таємниць. Лілі нещодавно закінчила медичну школу магії та планувала, почати кар'єру у лікарні святого Мунґо. Х'юґо ж відкрив у собі жагу до зіллєваріння і тому багато часу проводив у крамниці, яка все ще належала Драко.
Життя йшло вперед. І тільки Мелфой стояв на місці.
×××
Туман навколо. Туман в голові. Дим перед очима. Дим в легенях. Драко стоїть на кладовищі і дивиться на найкращих людей у своєму житті. Коли навколо усе біле легше думати, що усього цього не було. Коли в голові молоко, легше уявляти сміх Асторії на випускному Скорпіуса, посмішку Джіні на випускному Лілі, скупу сльозу Гаррі на весіллі Джеймса, тихе бурмотіння Рона після першого побачення Роуз. Але потім туман зникає, і фігури цих людей теж.
Він відкриває очі і дивиться на їхні могили, бо вони мертві. Так само, як і Драко. Його просто не поховали бо для багатьох — все ще живий. Чоловік дає собі час задля того, аби побути слабких ще трохи. Він знов уявляє життя, якого ніколи не було, а потім йде з кладовища, повертаючись у жорстоку реальність, де найкращих людей давно немає на цьому світі.
Драко Луціус Мелфой теж хоче, аби його не було.
Але він дав обіцянку.
І він її витримає.
×The End×
×Grey Fury×