Герміона любила їх недільні посиденьки — вона, Гаррі, Джіні та Рон зі своєю Лізі. Вони, як завжди, збирались в будинку Поттерів, де завжди був гамір і крики дітей, але це зовсім не заважало їм сидіти на кухні та попивати маслопиво, обговорюючи нагальні проблеми. Але останні два роки такою нагальною проблемою стало те, що вона єдина з них усіх досі немає пари.
Навіть Рон встиг одружитися. Невже це той самий Рон, який кепкував зі своє сестри та кращого друга, що вони хочуть побити рекорд його батьків і зібрати свою квідичну команду? Він запевняв, що до тридцяти точно не планує ніяких серйозних стосунків. А тоді бац і кохання вдарило йому в голову, причому в прямому сенсі цих слів, коли він налетів на нову співробітницю міністерства і мало не збив її з ніг. Він тоді ще місяць просив вибачення за її ґулю на лобі, приносячи їй квіти та тістечка на роботу. А тоді кохання-зітхання і вуаля — Рон зразковий сім’янин та виховує маленьку донечку.
Сьогоднішній вечір не став виключенням і більшість розмов крутились навколо Герміони.
— Дорогенька, думаю, тобі варто сходити на ще одне побачення з тим блондинистим красунчиком, — підморгнула їй Джіні.
— Яким з них? З тим що замовив на першому побаченні рибу і пів години колупався в ній вибираючи кожну кісточку, чи з тим, що після нашого першого побачення “чисто випадково” переплутав і роз’явив нас до дверей свого будинку замість мого, ну і раз вже так склалось запропонував переночувати.
— Ну він хоча б спробував. А не так, як той кучерявий, що за годину до побачення зателефонував, що в нього застудився кіт і він не прийде, — засміялась рудоволоса на що інші теж тихо захіхікали.
— Ви думаєте це смішно? — почала обурюватись Герміона. — Я взагалі тепер сумніваюсь, чи справжні чоловіки ще існують. Все! Не хочу більше ніяких побачень, ні звичайних, швидких, наосліп, подвійних. НІЯКИХ! — вона осушила свій келих і з гучним дзенькотом поставила його на стіл.
— Ти хочеш, щоб йому подобалось те саме що й тобі, але не хочеш витрачати час на побачення? Хммм. А не хочеш випробувати своє везіння? — загадковим тоном промовила Лізі.
— Що ти маєш на увазі? — з недовірою подивилась Герміона.
— Моя сестра працює на Ріту Скітер і розповідала мені, що планується нове радіошоу. І вона якраз займається підбором учасників. Якщо в кількох словах, то красивий, розумний і багатий холостяк буде шукати собі наречену.
— Це все одна людина чи троє різних? — засміявся Рон за що отримав від дружини ліктем в бік.
— Ти ще не зрозумів, що коли говорять жінки, то краще помовчати? В тебе ще все попереду, — констатував Гаррі підливаючи всім маслопива.
— Хто буде холостяком поки що невідомо, але зараз проводиться кастинг для дівчат. Якщо хочеш, я можу замовити за тебе словечко, — блондинка відсалютувала подрузі келихом.
— Ти хочеш, щоб з мене сміялось все міністерство?
— Все анонімно. Ніхто не буде знати, що ти береш участь, ну хіба що він тебе вибере. Тільки у фіналі розкриють ім’я дівчини, яка вкраде серце красунчика. Ти нічим не ризикуєш.
— Ну тоді можна спробувати, — зовсім невпевнено прозвучав голос Герміони.
— Завтра дістану для тебе анкету, — підморгнула їй Лізі.
— За кохання! — промовили хором друзі цокаючись келихами з маслопивом.
— Солоденький, в мене є для тебе сюрприз, але одразу попереджаю, що на найріднішу людину ображатися не можна, — Нарциса з янгольським виразом обличчя сіла в крісло навпроти сина.
— Я тебе уважно слухаю, — він відірвався від читання газети.
Драко приходив останнім часом у маєток все частіше. Давалось взнаки те, що скоро різдвяні свята, а його мати залишається сама. Він вже давно з’їхав та мав своє житло, але відколи батька не стало Драко намагався бути біля матері хоча б на свята.
— Одна моя подруга розповіла, що скоро по магічному радіо буде дуже цікаве шоу, де…
— Матінко, що ти вже витворила? — нетерпляче перебив її Драко.
Він добре знав, що коли вона заходить так здалеку, то це не передбачає для нього нічого хорошого.
— О, не переживай, синку, нічого такого. Просто тепер ти будеш брати участь в радіошоу.
— Ні! — заперечно покрутив головою Драко.
— Та-а-ак! — закивала Нарциса. — Ти не залишив мені іншого виходу. Вже всі мої подруги бавлять онуків, а я купую вже третю іграшку для кота протягом тижня.
— Не роби з піксі троля! Ні на яке шоу я не збираюсь йти, я на таке не буду підписуватися.
— Я вже тебе “підписала”. Не дякуй!
Він витріщився на неї своїм найгрізнішим поглядом, а він подіяв би на кого завгодно — на голову аврорату, міністра магії та навіть, напевно, на самого Мерліна, але точно не на неї. Якщо його мати прийняла якесь рішення, то точно від нього не відступить.
Драко здався й опустив свої очі додолу. Він завжди програвав у цьому протистоянні. Переможна посмішка одразу розквітла на обличчі Нарциси, бо все йшло саме так, як вона хотіла.
— Добре-добре, мамо. Розповідай, що там потрібно робити на цьому твоєму “шоу”? — наголосив він на останньому слові.
Його мати любила з усього робити шоу. Скільки разів вона його вже пробувала звести з різними, на її думку, хорошенькими відьмочками? До чого тільки його мати не вдавалась, але цього разу вона перевершила сама себе. Тепер не вийде так просто зіскочити з її гачка, через це дурнувате шоу. Всі його знайомі та колеги будуть слухати по магічному радіо, як Драко Мелфой ганьбиться в прямому ефірі.
— Не хвилюйся, нічого важкого. Просто потрібно буде вибрати собі наречену, — тон її голосу був настільки буденним, ніби вона говорила про вибір чаю до сніданку, а не про долю свого сина.
— Можливо ти мала на увазі дівчину?
— Ні-ні, синку, ти все правильно почув. Ти одружишся з однією з десяти відьмочок, яка западе тобі до серця, — вона посміхнулась.
— А якщо ніхто не западе? — його голос був рішучим і холодним.
— Ну там же не дурні працюють, і не набирають кого попало, тим більше скоро Різдво — покладись на різдвяну магію, вона точно не дасть тобі помилитись з вибором, — підморгнувши вона встала з крісла і радісно притупуючи вийшла з кімнати, залишивши сина в роздумах.
Тепер йому доведеться одружитись з зовсім незнайомою, чужою людиною, через забаганку матері. Він розумів її, вона просто хотіла йому щастя, а він хотів того ж для неї. Вона занадто багато пережила, щоб зараз залишатись одинокою та сумною.
Драко вдивлявся в язики полум'я в каміні, які мов ті змійки звивались та переплітались між собою. Він бачив там те життя, яким він готовий пожертвувати заради своєї матері. Можливо, він і справді ніколи б не наважився на те, щоб втілити його в реальність. Можливо, він просто шукає виправдання, щоб потім казати собі: “У мене не було вибору”.
Він прикликав пляшку вогневіскі до себе. Це одне з кращих в його колекції. Він беріг його для якоїсь радісної події, але сьогодні він пом’яне ним свої мрії, які ніколи не здійсняться. Вогники від каміна виблискують в бурштиновому алкоголі, запрошуючи зробити ковток. Він відчуває терпкий, пекучий смак, одночасно приємний та болючий для нього. Він прощається з нею у своїх думках, так і не сказавши всього, що хотів.
— О, друже, ти сьогодні запізнюєшся, — завжди веселий Забіні зустрічав напарника з усмішкою. — Маєш поганий вигляд. Вчора був занадто хороший вечір чи занадто хріновий?
— Прощався з холостяцьким життям, — буркнув блондин.
— Скажи те, що я хочу почути. Ти нарешті наважився запросити на побачення крихітку Ґрейнджер? — він обережно озирнувся в бік кучерявої аврорки погойдуючись на стільці.
— Забіні! — гаркнув Драко від чого мулат майже не впав зі стільця. — Я одружуюсь, — голос був гострий, як ніж.
— Ти що здурів? Як одружуєшся? Ти що переплутав і сказав: “Ти вийдеш за мене заміж?” замість “Ти підеш зі мною на побачення?” Не думав, що наша маленька ґрифіндорочка погодиться так швидко. І що її в тобі зачепило, те що ти збиваєш головою перекладини у дверях, чи те, що в тебе є власний маєток з лебедями на задньому дворі? О, а може вона подумала, що в тебе смертельна хвороба, бо ти вічно такий блідий і тому не могла відмовити? — Забіні розсміявся не розуміючи чого його друг такий серйозний.
— Ти завершив? Я одружуюсь не на ній, — Блез враз замовк і усмішка стерлась з його лиця за секунду.
— Як не на ній? — він нахилився до товариша і прошепотів. — Якщо тобі погрожують, а Нарцису тримають в заручниках кивни головою.
Драко закотив очі. Він вже звик до жартів свого друга. Блез був єдиним хто знав про те, що творилось у Драко на душі, і тому ніколи не втрачав можливості про це пожартувати. Хоча насправді він також додавав впевненості, і майже переконав його запросити Герміону на побачення. Та що там майже, він таки переконав, якби не одне але. Коли Драко зі всією рішучістю підійшов до дівчини, у неї задзвонив телефон (і як вона тільки користується цією штукою?) і вона сказала комусь на тому кінці:
— Так, я пам’ятаю про наше побачення сьогодні ввечері. До зустрічі, — вибивши виклик вона подивилась на Драко, який стояв ніби набравши в рота води. — Ти щось хотів, Мелфою?
— Що? — його думки настільки далеко відійшли, що він не одразу зрозумів, що вона звертається до нього. — А так, у тебе мають бути матеріали по справі Веллінґтона. Занесеш мені, коли будеш мати час.
І швидесенько розвернувся та втік до свого столу, як боягузливе курчатко. Забіні поплескав його по плечі та сказав, що наступного разу у нього обов’язково вийде. Сьогодні мав бути цей наступний раз. Але його не буде.
Блез дивився на нього нетямущим поглядом, а Драко повільно, як ніби він не мав всередині себе ураган емоцій та думок, дістав з портфеля газету та кинув на стіл.
— Читай статтю, — кивнув головою блондин.
— “Вперше на магічному радіо у прямому ефірі відбудеться злиття закоханих сердець. Один холостяк і сім претенденток на роль його нареченої. Кого обере красунчик-чарівник? Слухайте на хвилі “Скітер FM” уже у цю суботу.”
Забіні відклав газету вбік і глянув на Мелфоя. Він сьогодні був дуже тихим, навіть тихішим, ніж зазвичай. Та він взагалі був не дуже веселим парубком, але за останні кілька років, відійшовши від впливу війни, нарешті зміг спокійно дихати та розслабитись. Вже ніхто не діставав його заявочками аля зрадник, батькова копія та капостями, щоб підставити на роботі чи просто виставити в поганому світлі. Він нарешті став своїм, влився в колектив. Його навіть почали запрошувати на вечірки та дні народження. Не можна не сказати, що цьому таки посприяв Гаррі Поттер — голова аврорату, який запросив його на вечірку на честь народження сина. Всі тоді так обурювались, але Поттер сказав, що тепер весь аврорат, як одна сім’я, а поганого ставлення до членів сім’ї він терпіти не буде. Ось вам і наймолодший в історії головний аврор. Ох і наробив він тоді шуму, декого навіть довелось звільнити. Так епічно, напевно, ще ніхто не заступав на цю посаду.
— І що ти хочеш, поборотись за серце цього красеня, чи знаєш, що це за ідіот, який погодився на те, щоб з його життя робили цирк?
— Знаю, цей ідіот я.
— Відколи до списку твоїх фетишів входить привселюдне приниження? Розумію, якби це робила Ґрейнджер ти б погодився, але ж не Ріта Скітер, та ще й перед всім магічним Лондоном. Я вже телефоную в Мунґо.
Для правдоподібності він дістав з кишені мобільний телефон. Його зараз мав кожен другий чарівник. Але тільки не Драко Мелфой, хто завгодно, та тільки не він. Він не довіряв цим “маґлівським технологіям”.
— Та заспокойся ти, — Драко вихопив телефон двома пальцями, ніби він був найбридкішим, що той тримав у руках, і байдуже шпурнув по столі. — Це все моя мати. Але це вже неважливо. Забудь про все, що я тобі казав про Ґрейнджер і більше не згадуй. Будь ласка, — Блез чув це “будь ласка” тисячі разів, воно звучало так, ніби його друг готовий зараз пожертвувати своїм життям, щоб врятувати весь світ. Він завжди любив драматизувати.
Скільки разів Блез Забіні бачив, як Драко Мелфой керував суперскладною операцією з захвату поганих хлопців, як рвався в бій захищаючи інших, чи як розгадував такі важкі справи, за які ніякий інший аврор навіть не взявся б? Сотні та тисячі разів. То чому ж цей сміливець одразу втрачав всі свої суперздібності, коли потрібно було запросити на побачення дівчину, в яку закоханий ще зі школи?
— Герміоно, Ліз просила тобі переказати, що все в силі. Твоя анкета затверджена і ти будеш брати участь в шоу, — Рон перекладав папірці на своєму столі, і побачивши свою напарницю викрикнув, зовсім не задумуючись.
— Тихіше! — зашипіла вона прикладаючи вказівний пальчик до губ та сіла біля нього. — Я не хочу, щоб все міністерство знало, що я вже настільки зневірилась в тому, що знайду нормального хлопця, що беру участь в подібних заходах. А Лізі не казала, якого чарівника вони обрали?
— Ні, казала, що ти сама в суботу дізнаєшся.
— А оце вже цікаво, — прошепотів Блез посьорбуючи каву.
Бути в потрібний момент в потрібному місці — от яку суперздібність мав Блез Забіні. В цей момент він дякував тому, хто вирішив поставити автомат з кавою біля столів Візлі та Ґрейнджер. В нього закралась думка розповісти все Драко, але навіщо, якщо він може спостерігати за цією виставою з першого ряду.
— Доброго деньочку, мої дорогенькі радіослухачі. З вами ваша улюблена радіоведуча, журналістка і просто незрівнянна відьма Ріта Скітер. Сьогодні в честь прийдешнього Різдва вийде перший випуск мого нового радіошоу, на яке ви так чекали “7 кроків до магічного кохання”. І сьогодні до нас завітав один дуже симпатичний чарівник. Для вас усіх це буде великою несподіванкою. Тож я дам вам підказки: він — височенний блондин, аврор і власник немаленького маєтку — Драко Мелфой сьогодні у нас в гостях.
— Вітаю, — прозвучав його низький голос, від чого Скітер аж пискнула.
— Співчуваю, що ви його не бачите, відьмочки. Він просто вогонь.
Драко старався тримати себе в руках, щоб не зірватись і не втекти звідси. Але він пообіцяв собі, що буде триматись до останнього. Він вибере дівчину, з якою проведе все своє життя.
— Думаю, ми можемо розпочати.
На фоні зазвучала заставка, якась веселенька мелодія з назвою шоу.
— Першим завданням буде вибір пісні. Дівчата підготувались і кожна з них вибрала пісню, яка їй подобається. Ви маєте вибрати, яка з них подобається вам найбільше, а яка найменше.
В студії почала грати музика, одна пісня змінювала іншу. Це були пісні різних жанрів, хтось вибрав джаз, хтось просто гру на піаніно, а дехто навіть рок. Та коли заграла остання мелодія, Драко з перших нот її впізнав. Він вже знав цю пісню. Саме ця пісня була на дзвінку в телефоні Герміони*. Вона йому дуже подобалась, можливо тому, що коли він її чув, то знав, що вона десь поруч, або тому, що ця пісня була ніби написана про нього.
— Я вибираю цю пісню, як найкращу, — йому навіть не потрібно було слухати інші, він знав, що кращої за цю не буде.
— А яка ж тоді найгірша? З ким ми сьогодні попрощаємось?
— Найгірша та, де просто якесь начитування тексту. Це ж навіть піснею назвати не можна. І хто таке взагалі слухає?
— Ми прощаємось з відьмочкою під номером 3. Дуже прикро, спробуєте наступного разу. Ви ж не думали, що це перший і останній наш випуск?, — вона захихотіла і включилась реклама.
— Ну що? Ну що? Я щось пропустила? — ввірвалась в кімнату Джіні, де за столом біля магічного радіо зібрались всі інші товариші.
— Ну тільки те, що Мелфой не любить реп, — засміявся Гаррі.
— А що він вибрав? — швидко сіла за стіл руда та одним махом висушила келих з маслопивом, яке їй підсунув чоловік.
— Він вибрав мене. Тобто мою пісню. Стоп, а ти навіть не здивуєшся, що холостяк це Мелфой? — підняла брову Герміона.
— Нууу я дуже здивована, — вона відчула, як під столом її копнула ногою Лізі.
— Так, вже починається, нумо слухати далі, — швидко перевела тему блондинка і підкрутила звук.
— Ми повернулись, мої любі чарівники та відьмочки. Отже, наступний раунд буде присвячено напоям. Який ваш улюблений напій Драко?
— Еспресо без цукру. Це вже, напевно, всі знають.
— Оуу, напій гарячий та міцний, як і він сам. Давайте ж тепер послухаємо варіанти наших дам: чорний чай, лимонад, вода, чай із суданської троянди, еспресо, какао. Яким буде ваш вибір?
Драко одразу згадав, як кожного ранку на роботі Герміона Ґрейнджер п’є ароматне какао. Він завжди дивувався, як до такого солодкого напою ще можна додавати цукор? Одного разу Забіні брав замовлення для всього відділення і переплутав їх стаканчики. Він тоді сам просив вибачення перед нею за те, що його напарник такий ідіот. І особисто ходив в кав’ярню, щоб принести їй інший напій:
— Какао з двома ложечками цукру, — він промовив це вголос. — Тобто, какао, какао найкращий варіант.
— Я думала ви виберете те, що любите самі.
— Ні, це найгірший варіант. Я не хочу, щоб дівчина спеціально підлаштовувалась під мене. Нехай просто буде собою.
— Герміоно, ти чула? Він вибрав какао. Ти ж любиш какао? — Рон поплескав подругу по плечі.
— Ні, Роне, він не просто вибрав какао. Він назвав саме те, що зазвичай бере наша солоденька, — посміхнулась Джіні.
— Це ж випадковість, правда? — Герміона не вірила в збіги, але по-іншому назвати те, що зараз відбувалось не могла.
— Ну раз ми вже заговорили про солодке, то наступний тур буде звучати так: “Які ваші улюблені солодощі?”. Розпочнемо звичайно з вас Драко.
— Раніше я б сказав, що зовсім не люблю солодке. Ну хіба яблучний пиріг моєї мами, — засміявся він. — Але одного разу я спробував один надзвичайно смачний шоколадний пиріг. Його приготувала одна моя знайома на день народження нашого начальника. Це був найсмачніший у світі пиріг, тому моя відповідь — брауні.
— Тепер ми будемо знати, чим вас можна підкупити, — заграла вона брівками. — Подивімося на наші варіанти: еклери, морозиво, шоколадні жабки, яблучний пиріг і брауні.
— Мамо, це точно не ти тут пишеш, щоб розрекламувати свій яблучний пиріг? — розреготався він. — А якщо ви не моя мама, то я точно не виберу ваш яблучний пиріг, перепрошую. А найкращий варіант все-таки брауні. Надіюсь, ми колись скуштуємо його разом.
— Мені на день народження брауні готувала тільки Герміона. Отже, це твоє брауні “найсмачніше у світі”, — Гаррі підніс свій келих до подруги. — За твої кулінарні шедеври.
— А може за майбутню перемогу? — піднесла ще й свій келих Джіні.
— Що? Тобто ви не проти, якщо я виграю і піду з Мелфоєм на побачення? — вона здивовано крутила головою, переводячи погляд на кожного з присутніх.
— Герміоно, ми ж не в школі. Він вже не той тхір, яким був колись, — включився в розмову Рон. — Ти ж сама знаєш скільки разів він разом з Забіні нас підстраховував.
— Так, але я думала…
— Що? — перебив її Гаррі. — Що ми скажемо: “Хто завгодно, але не він”? Це ж твоє життя, Герміоно. Ми приймемо будь-який твій вибір.
— Ти думаєш ми з Джіні не помітили, як ти на нього дивилась під час вечірки на честь дня аврора? — прошепотіла їй на вушко Лізі, від чого Герміона одразу почервоніла.
— Розпочинаємо четвертий раунд. Дзень! Всі ми колись були маленькими чарівниками та відьмочками, і зараз дізнаємося, якими були улюблені іграшки наших дівчат у дитинстві. Претендентка номер 1 — плюшевий кнізл, номер 2 — лялькова фея, номер 4 — самотасувальні карти, номер 7 — книга.
— А яка книга?
— Дівчина не вказала, яка саме книга була її улюбленою, — знизила плечима Скітер.
— А я думав, там буде “Історія Гоґвортсу”, — хмикнув Драко.
Таких збігів не буває. Чи бувають?
— Книга на першому місці, а карти на останньому. Не люблю азартних ігор.
— Чого ти не вказала, яка книга? — запитала Лізі.
— Я не змогла вибрати одну, — Герміона одразу зніяковіла.
— Я мало не подавився, коли він сказав про “Історію Гоґвортсу”, — засміявся Рон надпиваючи маслопиво з кухля.
— Ти думаєш, він зрозумів, що це я? — вона перелякано подивилась на друга.
— Герміоно, — Джіні взяла її за руку, — я думаю, він надіявся, що це ти.
— А мене розсмішило, коли він сказав, що не любить азартних ігор, — вставив своїх п’ять копійок Гаррі. — Пам’ятаєте, як він на свій день народження програв в карти вазу свого батька? — він ледве стримував сльози від сміху.
— Ну що ж у нас залишились три фіналістки. Можемо їм поаплодувати, — почулись звуки оплесків. — Цікаво, які ж квіти обожнюють наші дівчата? Троянди, ромашки та… альстромерії. О, Мерліне, хто ця відьма з такими назвами?
Драко знав одну таку відьму. Одного разу на одній з вечірок він випадково підслухав, як Ґрейнджер з подругами обговорювали хлопців та подарунки, що їм дарували. І він на власні вуха чув, як вона казала, що мріє про букет альстромерій. Більшість дівчат навіть не знали, що це таке. А він знав і мріяв, що одного разу він їй подарує їх.
— А можна одразу вибрати переможницю? — піднялися кутики його губ.
— Ну взагалі-то у нас планувався ще один тур. Але якщо ви остаточно визначились, то ми звичайно можемо зробити виняток з правил, — трохи злісно промовила ведуча.
— Тоді мій вибір — дівчина під номером 7. Мені здається, що я завжди буду обирати лише її, — кутики його губ легенько підійнялись.
— Тоді вас чекає останній крок до магічного кохання, містере Мелфой. Завтра у вас відбудеться побачення з дівчиною, яку обрало ваше серце. Очікуйте сову із запрошенням і гарно вам провести цей вечір, — вона підморгнула йому, а тоді продовжила говорити в мікрофон. — А тепер ти, відьмочко під номером сім, я знаю, що ти мене слухаєш. Завтра тебе чекає незабутнє побачення, і тільки ви двоє вирішите, чи робити вам останній крок до кохання. Поки що я не оголошую ім’я переможниці, і якщо ви виберете один одного, то самі оголосите про це. Бажаю вам палкого кохання. Ох, — вона витерла сльозу, яка майже проступила на її очах, — і на цій щасливій ноті я прощаюсь з вами, мої кохані радіослухачі. Цілую, люблю, ваша неповторна Ріта Скітер.
— Ти перемогла, Герміоно! Він вибрав тебе! Цур я вибираю тобі сукню, — Джіні зіскочила зі свого місця та затиснула в обіймах подругу.
— А я допоможу з зачіскою, — кинулась до них Лізі.
— Ох ці жінки, — цокнулись кухлями чоловіки, які залишились за столом.
— Але як таке можливо? — ледве дихаючи вибралась з обіймів Герміона і приземлилась на диван. — Він завжди обирав мене. Таких збігів не буває.
— Герміоно, мені здається, що окуляри тобі потрібні навіть більше ніж мені, — співчутливо подивився на неї Гаррі.
Ранок наступного дня розпочався для Драко зі стукоту у вікно. Сова принесла лист — запрошення на побачення з дівчиною-загадкою. Він надіявся, що це вона — Герміона Ґрейнджер — кучерява (не настільки, як в школі звісно), кароока (але він бачив в її очах такі відтінки, про які, напевно, навіть вона сама не здогадувалась), маленька (хоча з його висоти всі були маленькими), трохи вперта (а як інакше, вона ж ґрифіндорка). Він міг би так продовжувати цей список до нескінченності, але почувся стукіт у двері.
— Забіні, чого ти так довго? Заходь!
— Що сталось? Для чого ти мене підняв з самого ранку на ноги в мій вихідний день? — він виглядав пом’ятим, як ніби тільки встав з ліжка.
— Лист, — він помахав перед ним конвертом, — побачення з дівчиною, на якій я маю одружитись. Ти взагалі слухав шоу? — рознервувався блондин.
— Слухав, але там нічого не говорилось про те, що ти маєш на ній одружитись, — Забіні розлігся на дивані в вітальні.
— Але ж так сказала моя мама, — збентежено промовив Драко.
— Ти покликав мене поговорити про твою маму? — він зашкірився. — Вона дуже симпатична відьма, навіть не зважаючи на її вік, — подушка полетіла в його голову в ту ж секунду.
— Ти ідіот, Забіні! Я хотів, щоб ти мене заспокоїв і сказав, що це Ґрейнджер. І мені не прийдеться одружуватись з якоюсь незнайомкою.
Блез слухав шоу і знав, що вона брала участь в ньому, але він не міг бути впевненим в тому, що його друг не помилився. Якщо він вибрав іншу, то краще йому не знати, що Герміона була серед учасниць. Він би собі не пробачив цієї помилки ніколи в житті.
— Ей, розслабся. Якщо це буде не вона, то просто після вечері попрощаєшся і заблокуєш її номер телефону. Я завжди так роблю. Ах точно, в тебе ж немає телефону, ну тоді просто заборониш совам доставляти тобі листи.
— Ну дякую, друже!
Драко був у своєму найкращому костюмі (ну і що, що в нього кожен костюм був найкращим?) та купив букет альстромерій. Все мало бути ідеально. Він підходив до дверей ресторану і відчував, як дріботять пальці на його руках, та як пришвидшилось серцебиття. Зробивши один великий вдих, ручка на дверях зрушилась під його рукою.
Він впевнено (наскільки міг) йшов до потрібного столика. Здалеку запримітив, що за ним сиділа дівчина, яка дивилась у вікно. Тільки в неї було точно не кучеряве волосся і сукня точно не в стилі Герміони. Драко вже хотів розвернутись і піти назад, коли згадав слова Блеза — потрібно просто повечеряти, а далі якось буде.
— Доброго вечора! Це вам, — він підійшов так безшумно, що дівчина навіть не встигла відірвати погляд від вікна.
— Дякую, Драко, — вона підійняла очі на високого блондина, який завмер, не вірячи власним очам.
— Герміоно? Я тебе не впізнав. Ти сьогодні дуже гарна. Не те щоб в інші дні не гарна.
— Може ти сядеш, чи тобі подобається стояти? — вона засміялась вказуючи на диван.
Драко швидко сів навпроти та взявся ставити квіти в вазу, яка стояла на столі.
— То чому ти вибрав саме альстромерії?
— Особливі квіти для особливої дівчини, — хлопець ніяково посміхнувся.
Він ніколи не розкаже, що підслуховував її розмови. Це ж було всього декілька разів. Ну добре, кожного разу, коли була можливість. Він же аврор, йому необхідно все знати.
Вони обговорювали все на світі, починаючи від погоди та закінчуючи справами міністерства. Герміона сміялась багато, як ніколи, а Драко вперше зміг справді розслабитись і бути самим собою. Вони так заговорились, що навіть не помітили, що залишились останніми відвідувачами в ресторані.
— Думаю, нам вже пора іти, — він зробив паузу наважуючись на запитання. — Можна тебе провести додому?
— Не можна, а треба, — вона взяла його попід руку.
Вона була така смілива через випите вино чи через нього? Напевно, вона сама задавала собі це запитання. Але могла сказати точно — вона ніколи не була такою щасливою, як сьогодні.
Вони стояли перед дверима її будинку. Вона винаймала тут кімнатку вже довгий час, відколи залишилась без батьків. Герміона не любила це місце. Тут було так порожньо і тихо, що більшість часу вона старалась проводити на роботі або в друзів.
— Герміоно, ти не хотіла б зустріти зі мною Різдво?
— З радістю, але я вже пообіцяла друзям, — вона задумалась. — Хоча, знаєш що? Давай ти будеш святкувати з нами? Маму і Забіні теж можеш взяти. Я знаю, що ти завжди святкуєш з ними.
— А твої друзі точно не будуть проти? — він наблизився до її губ.
— Точно, — прошепотіла йому у вуста.
В будинку Поттерів завжди було гамірно, але цього Різдва більше ніж зазвичай. Потрібно навіть було ставити додаткові стільці до столу. Діти та дорослі веселились, як ніколи.
Драко і Герміона танцювали під повільну музику посеред кімнати. Діти грались новими іграшками, чоловіки обговорювали квідич не виходячи з-за столу, а жінки сиділи на дивані перешіптуючись. Блез не дуже любив квідич, тому слухав у пів вуха, а от розмова відьмочок його зацікавила.
— Все-таки хороша робота дівчатка, — промовила місис Мелфой дивлячись на газету, де на перші шпальті були зображені Герміона і Драко.
— За кохання, — одночасно промовили Джіні, Лізі та Нарциса цокаючись бокалами з шампанським.
— І як я одразу не зрозумів, що тут були залучені відьми? — засміявся Забіні.