Том не міг відірвати погляду від картини, що постала перед ним: довге волосся, розкидане по подушках, вологі сріблясті очі, сповнені бажання, і відкриті губи. Весь світ стає неважливим, коли він поруч. Коли їхні погляди зустрічаються, коли вони зближуються. Для Тома ці миті — найдорожчі і найважливіші. Ніхто, крім нього, не заслуговує бачити Принца таким. Таким відкритим і потребуючим його, Імператора. Том готовий запалити фіміам для свого коханого. Заплямувати руки кров'ю, якщо хтось посміє доторкнутися до того, що належить йому. Том посміхається і нахиляється нижче, до губ, але не торкається їх. Він притискає стегно до стегна і стискає шкіру до кленових слідів, вганяючи стрижень у хризантему до упору. Стогін пестить його вуха так само, як і пальці, що чіпляються за оголене тіло. Том так сильно кохає його, так сильно хоче його, що це здається божевіллям. Том дивиться вугільними очима, щоб нічого не пропустити; як його очі розплющуються, коли він починає рухатися. Як незв'язні дражнилки між стогонами. Як він дряпає його спину до крові. Як він вигинається до нього. Том насолоджується кожною миттю їхніх з'єднаних тіл. Білуватий сік хлюпає з кожним поштовхом, розтікаючись по шовковому простирадлу. Його коханий з'єднує губи і вторгається язиком, і Том губиться в ньому, губиться в своїх почуттях. Це занадто багато для гарчання, щоб вирватися в поцілунку. Том відчуває, як тремтить його тіло під ним, відчуває, як сильно стискають його стіни, як пихато і спокусливо він поводиться, як неохоче відпускає, коли виривається з них. Це все тільки він, тільки він. Том готовий випити свого Принца, свого, щоб ніхто не насмілився побачити цю красу. Красу його тіла, його голосу. Приглушені стогони, коли Том сплітає язики, витягуючи з них той невеликий запас повітря, що залишився, щоб змусити його задихатися від того, що відбувається. Коли він проникає в хризантему, тільки щоб почути хрипкий крик, коли він відривається від поцілунку. Спітнілі, переплетені тіла на ліжку Імператора віддаються любовним утіхам з ночі до ранку.
Імператор Том кохає свого принца, Гаррі.
Він кохає свого геге.
Він кохає його.
Він кохає його.
Його посмішки, його сміх. Те, як він фліртує, як недбало торкається. Срібні іскорки в його очах. Для Тома немає нічого прекраснішого за цю поважну, яка в руках Імператора перетворюється на зовсім іншу; Відкриту, кохану, яка приймає з такою готовністю. Охриплим від частих криків і бурмотіння голосом Том знає, що криється за цими словами: не зупиняйся. І Том не наважується. Том рухається невловимо і не зупиняється ні на мить, щоб перепочити. Том б'є точними рухами тіла в певну точку в солодкій середині нутра, що викликає найбільше реакцій; стогони слугують винагородою за дії Тома, що серця вибивають один ритм. Розфокусований погляд Тома стежить за виразом його обличчя і покриває його обличчя поцілунками, таке щастя призначене для нього. Таке щастя, що Імператор ревнує, коли всі його слова і дії не для цього Імператора. Аж до того, що щоразу залишає свої засоси на нефритовому тілі. Як робить це зараз, впиваючись в ніжну шкіру, обсмоктуючи її до темного-темного кольору, вибиваючи все нові і нові звуки його хрипким голосом. Том дарує незабутню насолоду і упивається своїм Принцом до смерті. Том притискає його тіло своїм, відчуваючи, як любовний сік на його животі забарвлює його власне, і прискорюється, важко дихаючи; Том не знає, як довго це триває. Том не знає, скільки разів за цю ніч їм вдавалося досягти найвищої стадії пристрасті. Том занадто поглинений процесом.
Том кохає Гаррі.
Щодня.
Кожну мить.
Безмежно.