Реґулус Блек ніколи не бачив світ через рожеві окуляри. Він завжди оцінював та розглядав будь які можливості з найрізноманітніших сторін. Саме тому коли до нього підлітає магісний паперовий журавлик, перша думка (підозра) в його голі була невтішна. Але, на щастя, він не містив у собі нічого страшного. Лиш дата, час та місце призначеної зустрічі. І не будь він Реґулусом Аркутрусом Блеком, якщо він на цю зустріч не прийде.
***
Журавлик, як виявилось, був від Люпина. І це виглядало двояко, особливо враховуючи, що сьогодні переддень дня всіх закоханих. Але, як не дивно, зустріч була діловою. А стосувалась вона надважливої місії під назвою «Поєднання сердець».
– Не дивись на мене так, назву придумувала вона – підняв долоні у знаку примирання Ремус, відповідаючи цим на вигнуту брову Реґулуса. Лілі, що стояла біля нього лиш штрикнула його ліктем, а потім повернулась до Блека:
– Ти ж знаєшся з Дорказ Медоуз? – він лиш киває – Чудово! А можеш зробити нам послугу?
Реґулус знов вигинає брову:
– А що мені за це буде? – його інтонація рівна, але по очах видно, що його вже підкупили. Чортова Блеківська допитливість.
– А це вже залежить від того, як пройде місія. – йому в тон відповідає Лілі, хіба що в кінці витягує губи у пакостливій усміщі. О, якби вона мала справжнє бажання, ця руда фурія переграла б усіх мародерів за раз. І саме в такі моменти Ремус про це згадує.
– Ну і що за «надважлива місія»?
– Всього лиш підкинути валентинку Дорказ, – зітхає Ремус на зацікавлений Блеків тон.
– Від кого? Не від тебе ж? – здивовано запитує він – Чи від тебе? – переводить погляд на Лілі.
– Майже, від Марлін.
– Цього слід було очікувати – протягує Реґулус, – але цього не розуміє, здається, лиш Дорказ.
– Ну то що?
– Ну як я можу відмовити побути магічним купідоном? – з посмішкою проказує Блек, на що ґрифіндорці сміються.
***
Наступного дня на вечерю у Великій залі Дорказ із Марлін заходять під ручку. Коли ж їм доводиться розділитись, аби сісти за свої столи Маккіном тягнеться до обличчя слизеринки і цілує так, що подих захоплює не лиш у них, а і у всієї зали (з різних причин, звісно), а Дорказ ще більше підставляється, та обхоплює дівчину за талію (ну, можливо трохи нижче).
Джеймс із Сіріусом майже синхронно вдавились гарбузовим соком, у Пітера на півдорозі до рота застрягла вилка з їжею, а Мері аж почала підсвистувати. Ремус із Лілі дали один одному п‘ять, чим отримують здивовані погляди друзів.
До їх столу майже підлітає Марлін та плюхається прямо перед старостами.
– Дякую – щиро каже вона – завдяки вам двом, це сталось набагато швидше, чим могло б.
– Взагалі то, трьом. – хитро посміхається Ремус, а Лілі махає рукою комусь за слизеринським столом. Цей хтось лиш посміхається, та киває у відповідь.
– Ви впутали в це й мого молодшого братика? – із справжнім здивуванням запитує Сіріус – не знав, що в ньому досі збереглись пригодницькі інстинтки. Я вже й думав, що він безнадійний – він драматично хитає головою.
А Марлін, вже відключившись від розмови витала в майбутньому, коли через дві години вона знов зустрінеться з Дорказ, аби продовжити почате святкування дня закоханих.