Слизеринська солідарність
Хлопчик пробув у тиші недовго,все ще бездумно вдивляючись у тіні під ліжком. Але ж ні, всередині його кипить мислетворчий процес як зілля в казані. Він по-перше не знав точно як відповісти собі на питання:"Чи можуть тіні говорити і бути окремою особистістю ?" Можливо Том - це його запізнілий уявний друг, адже Поттер міг відчути деяку спорідненість з ним ; по-друге малий відчував його так само чітко як і мамині з татом емоції ,коли батьки були прокляті. То є так? Або він робить невірні висновки.
Але ж вони обидва - Гаррі й оцей Редл навіть копіювали жести один одного.
"А ще те ,що саме той хлопчик,ні, мабуть чоловік сказав ?" То взагалі на голову не налазить! Гаррі як не старався подробиці вочевидь забув. Яка армія? Куди він їх поведе? І головне : чому хлопчик стане це робити?
Мама ж його любить як і тато, до речі. Дуже-дуже плекають малого,він не повністю сліпий і бачить їхню прив'язаність до нього. Так, іноді вони просто надміру захищають його від усіх проблем (чи майже всіх, тож бо він таки сам дає собі раду зі хуліганами ) саме так як Гаррі мріяв ,коли був молодшим,щоб йому діставалося печиво,яким можна поділитися з друзями. Він завжди скільки себе пам'ятає хотів такого життя. Воно здається йому просто чудовим! Навіщо змінювати щось?
-Вона вбивця,вбивця -ряд різного тону голосів затуманив Поттерів мозок на мить аж до болю в скронях. Того й гляди,і привиди вигулькнуть хлопчикові перед очима. Бліді й холодні з ґудзиками замість очних яблук,примари,що тицяють висохлими пальчиками на струнку фігуру його матері.
А ще Редл там казав про Дадлі? Гаррі ж був певний,що допоміг кузену вибратись. І той являється Поттерові у жахливому вигляді,бо втратив власних батьків. Хіба ні? Чи він щось наплутав? У чорнявого хлопчика починає не на жарт боліти голова.
"Та невже малий зробив недостатньо..!"-виступає невидимий адвокат всередині нього. "Хлопчик намагався і впорався в міру своїх сил от і все."
"Ти хочеш цього чи ні?"- нав'язливий шепіт Редла переслідує його донині. Чого Поттер хоче? Натепер залишилися одні лише питання,а відповідей - нуль. Він був підвішений наче лялька на нитках,заплутався в них без змоги вибратися самотужки. Хлопчик невпевнений у своїх бажаннях на 100 відсотків,але знає ,що бездіяльність нашкодить йому ще більше. Може йому варто спробувати врятувати кузена ,тільки-от де той захований,ще варто з'ясувати.
"Ні ,Поттер досить думати-зламаєш макітру- щось стряхнуло його за плечі,повертаючи до реальності. Тиск в голові поволі відпускає хлопчика на свободу,так ,ніби хтось клацає перемикачем ,змінюючи при цьому програму.
"Мати нічого не повинна знати "-шепоче на вухо безтілесий Том,кладучи руку Поттерові на плече. І хлопчик був із ним згодний. Він почув чужі кроки за дверима. Двері скреготять і відчиняються ,впускаючи батьків:
-Гаррі,сонечко ти тут?!
Мати плескнула в долоні,вона була напрочуд рада його бачити;її очі світилися зеленню ,наче трава під час ранкової роси. А руде волосся поспіхом підібрано у кінський хвіст,з якого вибивалося декілька милих пасм. Вона була вдягнена у квітчастий літник і білу блузку,на шиї ж висіла прикраса схожа на великі перли . Батько ж, що стояв поруч з нею вдітий у полосату сорочку і картаті штані,і виглядав так наче щойно встав з постілі: чорне волосся стирчало всюдибіч подекуди збившись у надокучливий валик. Чоловік підходить до Гаррі з розкинутими для обіймів руками:
-Ти з кимось розмовляв?-питає тато впівголоса,обіймаючи малого за плечі.
-Та то думки вголос..-вилетіло невимушено з Гарріних вуст, так тихо і впевнено він це сказав ,що сам повірив у свої слова ; від раптового осяяння швидко забилося його серце і прискорилося дихання. Він уткнувся татові у кудись шию,пригорнувшись ближче. Запах кориці ударив йому в ніздрі,подразнюючи хлопцеві горлянку. Малий навіть не помітив як збив окуляри з власного носа,світ перед очима став розмитий зовсім не через поганий зір.
-А чому шепочемо?-цікавиться мама й притискає хлопця з іншого боку у теплому вітанні. Мовчання сина тільки підбурило її до наступних розпитувань:
-Щось сталося?
-Сохатику?-голос у тата твердий та водночас схвильований. Що коїться з їхнім сином?
Поттер-старший мав ненайкращі передчуття,але , натепер зарадити мало чим зміг би. Бельдам тисне на нього,кожен день допитується одне й те саме:
-Ми ж чудові батьки для нашого сина? Чи достаньо ми робимо його щасливим?
А потім вона раптово кудись зникає нічого не пояснюючи. Поттер-старший звісно міг пошпигувати за нею,та це зайве. Її ціллю завжди є і буде Гаррі, не дивлячись на те як сильно вона хоче помсти за своє ув'язнення. Хоча наскільки Джеймс міг бути певним цю карту вона вже почала розігрувати. До речі про карту Мародерів-дуже корисна штука, дарма що втрачена. Він би міг зачаклувати карту знов ,щоб слідкувати за переміщеннями відьми і сина. От би старі друзі були тут,проте судячи з газетних хронік Сіріус сидить в Азкабані через вбивство Пітера-дуже каламутна історія якщо бути чесними ;Ремус давно не з'являвся на людях,але є шанс ,що він залишився в батьківському домі. Пора братися за справу у свої руки, поки все не зайшло надто далеко...
Гаррі завмер. Він не міг сказати батькам усього-не про Тома точно ,принаймні поки повністю не впевниться у природі останнього,-та й до того ж хлопчик натужно зміг пригадати першу причину свого перебування тут:
-Я хвилююся за Хайді. Шкільні сови смертельно захворіли, і я подумав,що вона також.
-О,дорогоцінний,ти перелякався-цокає мати її брови вигнулися . Тато покачав головою й ніжно похлопав сина по плечах :
-Твій дзьобатий монстр живіший за всіх живих-як по зову серця, знайомий пугач залітає до кімнати й кружляє навколо хлопця. Гаррі непомітно для всіх витер око кінчиками пальців. Він побачив як сова ухкаючи приземляється на жордину для гардин,що висить під самою стелею.
-Хочеться вірити ,що в тебе алергія на корицю,й ти не переймаєшся за якусь дурнувату пташку ,через яку ти навернувся з дерева..-шепоче невдоволений голос малому в голові,дивно схожий на Томів,але можливо хлопчик помиляється і йому це лише здалося.
"Ой,та відчепися від мене вже! "вгамовує Гаррі своє злопам'ятне его,дозволяючи собі на мить розслабитись у лагідних обіймах,що оточили його ореолом любові і ніжності.Так приємно аж не хочеться відпускати.
-Заварити тобі ромашкового чаю?-мати гладить сплутані вихори хлопчика,її нігті пофарбовані в червоний колір, подекуди чіпляють шкіру голови,роблячи відчуття помірно гострішими. Але, якби Гаррі довелося описати їх,то це було приємно? Коли хлопчик закрив очі,то довготелеса тінь зі сталевими пальцями схопила його за задню частину шиї,залишаючи кровоточиві отвори на ній. Йому почувся шум цикад,які стрекотіли йому у вуха і далекий-далекий крик.
-Ти мій!Ти тільки мій! Я не віддам тебе!
Гаррі здригнувся від раптового палаючого болю в шрамі й помотав головою намагаючись скинути навіювання,проте під його впливом лунає власний голос :
-Ні,мамо дякую . Іншим разом.
-О ти певен сонечко, у тебе бліде обличчя і зіниці розширені. Батьки підводять малого під руки до ліжка,а Гаррі машінально влаштовується у позу ембріона. Йому чогось так холодно,хоча він перебував під ліжником,який матір дбайливо підіткнула .
-Полежи хоча б трохи.
Її голос мелодійний і заспокійливий . Несподівано запахло травами,і на язиці відчувався гіркий присмак. Здається мама все ж його чимось напоїла,бо він відчув млявість і байдужість до майже всього,що йому говорять.
-Тут час зовсім по іншому йде, ніж в реальному світі.
-Так все це лише сон?-питається Гаррі підіймаючи осоловілий погляд на батьків і позіхає.
Мати сміється,а тато підібгає губи і виглядає більш похмуро:
-Ні, просто окремий вимір для нас і тебе.
-Той самий вимір, куди вас запроторив темний чарівник Волдеморт?-видихнув хлопчик запнувшись на півслові.
-І так, і ні-мати широко посміхається і постукує нігтями по покривалу,на якому сидить біля свого дорогоцінного хлопчика.
-Тобі не слід забивати голову дрібницями.
Рудоволоса відьма нахилилася до нього і вщипнула за ніс. Гаррі відкрив очі трохи ширше,проте він так втомився,що не міг обуритися через відверто дитячі витівки матері.
-Бачиш,ти не спиш.
-Лілі, дай йому спокій.-суворо каже тато і тягне жінку за руку ,змушуючи ту неохоче підвестися. Він наостанок підбадьорливо всміхається синові,який от-от засне . Дорослі разом направляються до виходу з кімнати. Мати обертається до сина стоючи на порозі.
-Відпочивай моє золотко-вона посилає хлопчикові повітряний поцілунок , на який Гаррі реагує з запізненням,підіймаючи кутики губ у натяку на посмішку.
Але він повинен повернутися до школи.
-А як мені повернутися?-малий не певен,що сказав це вголос.
-Як тільки ти заснеш,то повернешся до Гоґвортсу-мати підморгнула йому і зачинила двері .
Гаррі же одразу закриває очі, і його огортає суцільна пітьма. Наступне,що він пам'ятає як отямлюється на ліжку в спальні факультету Слизерин. Зелений балдахін був зашторений ,що давало Гаррі можливість для неквапливого пробудження після сну. Деякі з його страхів заховалися глибоко всередині підсвідомості,тому в цілому Поттер почувався краще,ніж коли засинав. Ой ,точно ,він же користувався новим закляттям! І воно спрацювало на славу: нічого більше не болить.
Малий дотягнувся рукою до тумбочки,що стояла поруч з ліжком,і намацавши окуляри , недбало вдягнув їх.
Гаррі мимохіть поглянув на свою долоню миттєво запитуючи себе ,коли він встиг так порізатись.
На долоні красувалася криваво -червона рвана рана,яка вже встигла затягнутись кіркою. Якщо придивитись вона нагадувала букву "Б" або "Т". Поттер підвівся з ліжка ,відсовуючи гардину убік,- у кімнаті він був сам-один. Тоді хлопчик почовгав до ванної кімнати,де подивився на власне відображення у дзеркалі: заспане обличчя, шкільна мантія,в якій він вочевидь заснув, трохи зім'ялася ,а краватка перекрутилася вузлом набік. Варто було малому помити руки з милом - він відчув печіння на тому місці ,де поранився . Але Гаррі не звернув на це особливої уваги. Він вирішив роздягнутися і роздивитися себе як слід, та не побачив ніяких змін у своїй зовнішності,- нічого дивного через що варто панікувати. Він поспіхом одягнувся і розвернувся до виходу з кімнати,добре осяяної болотного кольору світильниками попід стелею. Більше,що непокоїть його зараз - це довжелезна тінь людини,що стояла позаду душової кабінки.
Хтось підглядав за ним? Ні, у ванній кімнаті, окрім нього нікого більше не було. Спальня також порожня,ніяких потойбічних звуків-лише збите з ритму власне дихання,і вода ,що крапає з крану,-переривають тишу.
-Не ходи за мною!-промурмотів Гаррі як зазвичай він говорить мовчазним привидам,що надокучають йому.
"Що зараз ранок,день?" Поттер кинув погляд на вікно у спальні. Через каламутну воду Чорного озера сяйво сонячних променів було ледь помітним. Водорості колихалися від течїї в такт Гарріним думкам. Він дивився на світло світильників,змушуючи свій мозок активно працювати.
Малий чарівник вже погано пам'ятає подробиці "сну наяву ",та він певен,що користувався заклинанням під час сніданку. І він дізнався у схованці щось важливе...Тільки от що? Але інші буденні думки відволікають хлопчика.
Тож у нього мають бути уроки? Гаррі підійшов і порився у шкільній сумці у пошуках розкладу,а коли знайшов, то з полегшенням виявив ,що пари в нього пообіді - Захист від темних мистецтв-урок співпадав зі грифіндорцями. Як добре,що він зможе побачитися й говорити з ними-особливо з Роном і Герміоною. Йому терміново потрібно було відволіктися. Що б не займало його голову це могло б почекати.
Він по пам'яті спустився до Загальної кімнати Слизерину і спитав дорогу у якогось першого-ліпшого старшокурсника,що сидів на чорному шкіряному дивані,втупившись очима в книжку. Той не піднімаючи погляду ліниво відповів:
-Найкоротший шлях через портрет сера Кадогана-пароль - Fiat lux.
-Де його знайти ?
Гаррі перекинув сумку на ліве плече.
-Перший поворот коридором направо.
-Дякую. То був чи не перший старшокурсник ,який приділив Гаррі певну долю уваги.
Хлопчик пішов вказаним шляхом.
І натрапив на портрет чоловіка в обладунках із собакою ,що була на прив'язі ,та гавкнула на Поттера. Він ледь-ледь здригнувся : доречно хлопчикові спомнився злий бульдог тітки Мардж. Але Гаррі мужньо вистояв проти свого давнього страху.
-Тихо! Хто йде ?-говорить сер Кадоган.
-Я Гаррі,сер ем.. пароль Fiat lux-згадав малий переминаючись з ноги на ногу.
-Ох,якби ж я був молодшим..Ну проходь Гаррі.
Портрет відкрив темний тоннель з дверцятами у кінці . Гаррі запалив кінчик палички Люмосом,щоб не впасти на сходах,що були попереду. Хлопчик опинився у дворі,де неподалік ,як він пам'ятав проходив урок трансфігурації; урок Захисту від темних мистецтв був зовсім недалеко.
Ан тут його хтось кличе:
-Гаррі!Гаррі !
Той зупинився й обернувся на звук. До нього біг захеканий Рон . Він щось тримав у руках.
-Привіт! Ти випадково не бачив Скеберса? Рудий патлатий хлопчик дає Гаррі листок ,на якому був зображений великий жирний пацюк з залисинами на тілі. Гаррі не впевнений на 100 відсотків,але ця криса нагадала йому ту ,яку він бачив поруч з Мелфоєм(вірніше його розпанаханий надвоє труп).
Поттер прокашлявся і вимовив через силу:
-Я не хочу бути носієм поганих новин,але вірогідно ,що твій пацюк мертвий.
- Не може бути!-вигукнув розпачливо Візлі- Скеберс же спав у клітці вчора ввечері. Я перевірив перед сном...начебто.
Він подивився на Гаррі поглядом нещасного цуценяти:
-Ну ти будь уважний ,можливо він десь бігає..
-Можливо це пов'язано з мором сов-припустив навмання Гаррі і повів плечима.
-Так,напевно він шукав безпечне місце- Рон покивав на його слова. Задумливий і похмурий вираз з'явився на його обличчі:
-Ерл- наша сова не вижила.
-Співчуваю твоїй утраті-кивнув Гаррі втупившись поглядом униз. Йому стало так незручно через те,що поки він має все,його незаможний друг втратив вже двох вихованців.
Тік-так Поттере, чи ти так хочеш втратити балли за запізнення?-цей внутрішній голос кепкував з хлопця .
-Він був дивним і старим,але непоганим..-тим часом рудий хлопчик нарікав на долю .
- Ми запізнюємося на урок!-оголосив Гаррі.
Він схопив Рона за передпліччя й повів до дверей класу Захисту від темних мистецтв.
-Ти часом страшенно нудний як Герміона.-пробурмотів той.
-Ой ,не мели дурниць!
Гаррі вчасно заткнув другові рота,бо вищезгадана дівчинка сиділа за першою партою коло входу. І хто знає, як би вона відреагувала на Ронові слова.
-Гаразд ,я сяду поруч з Діном Томасом,а ти як знаєш-Рон махнув у сторону хлопця ,що сидів на задньому ряду.
У Гаррі щось дзенькнуло в мозку- Томас ,вірніше Том йому наснився. Це про того загадкового хлопця Поттер мав дізнатися більше. Та не було часу дослідити інформацію про нього,можливо на тижні хлопчик нагряне до бібліотеки.
Він опустився на сидіння поруч з Герміоною,яка швиденько передивлялася розділ присвячений відштовхуючим чарам і машінально поздоровкалася з хлопчиком.
-Привіт,Гаррі!
-І тобі привіт,Герміоно-кивнув Гаррі,викладаючи підручник і інше приладдя на стіл.
Професор Квірел увійшов до класу у незмінному фіолетовому тюрбані,але на цей раз щось в ньому ніби змінилося: одвічна нервозність і мимовільні рухи пропали. Так наче він став іншою людиною. Хоча ,коли професор почав говорити заїкання нікуди не ділося:
-Сьогодні ми будемо ви- вивчати пристріт Фліпендо. Воно відноситься до групи атакуючих і підгрупи відштовхуючих заклять. Воно відкидає людину чи істоту. Так і запишіть.
Учні зашурхотіли пергаментом,пір'я заскреготіли, записуючи слова професора Квірела,який зупинився біля дошки і зачаклованою крейдою намалював символ заклинання. Він повернувся обличчям до першокурсників.
-А тепер хто може сказати мені проти яких істот застосовується це закляття?
Гаррі підняв свою руку.
-Так , містере Поттер.
-Для боротьби з гномами та піксі .
-Добре містере Поттер п'ять очок для дому Слизерин-професор посміхнувся до Гаррі,і коли вони зустрілися поглядами, хлопчик побачив щось у глибині цих сіро -блакитних очей:якийсь незрозумілий червоний блиск,-можливо юному чарівникові просто здалося. І він надумав собі зайвого , хто знає. Його поранена рука і шрам неприємно поколювали. Дивно,та такого раніше ніколи не відбувалося ,чого б це раптом?
Тим часом Герміона теж підняла руку й почала доповнювати Гаррині слова:
-А ще воно застосовується проти чортинят і вибухозадих крабів.
-Вірно міс Грейнджер, п'ять очок для Грифіндору-професор обійшов трибуну і начаклував декілька симулякрів,схожих на істот,яких першокурсники тільки що назвали. Деякі з них були лякаючими з гострими як бритва зубами ,довгими кігтями й маленькими злими оченятами. А піксі іще і крила на додачу мають і махають ними зовсім як живі.
"Я зашию тобі рани, зроблю вічну усмішку"-тіні від симулякрів видовжилися ставши одним з нічних жахів Гаррі. В горлі з'явився ком ,а у грудях розпалився жар до боротьби.
-А тепер -прошу кожного з вас спробувати подолати одну з цих істот.
Учні вишикувалися в нерівну чергу, у якій одним із перших був Гаррі. Він дивився як Невіл тремтячою рукою намагавсь накласти пристріт ,та промахнувся. Закляття врізалося в стіну,залишивши на ній темну пляму ,яка згодом зникла.
Сам Гаррі нервував через те,що не міг визначитися з ціллю - істоти мали загрозливий вигляд ,вони так нагадують йому особистий жах,який переслідує його зі дня у день. Поттер стиснув кулак і непомітно так ніби ,оправляючи мантію стис у долоні копію себе. І тільки потім дістав паличку з кобури на зап'ястку,направляючи ту на чортика :
-Фліппендо!
Ніхто не очікував,що сила заклинання Гаррі зачепить також інших істот розташованих на приблизно в метрі одна від одної. Вона як молнія вразила усі цілі на своєму шляху. Симулякри зарябіли і пропали з очей. А хлопчик навіть не вкладав сил у пристріт ,невже він не контролював себе. Сила,яку той відчув під час накладання закляття схлинула як морська вода під час відливу,проте він не почувався спустошеним. Що з ним відбувається? Поттер залився рум'янцем ,а його серце ледь не вистрибнуло з грудей. Хоч і ніхто не поспішав насміхатися з нього,-навіть Мелфой і компанія були німі як риби ,- що неабияк збентежило хлопця. Він стояв ,напружено очікуючи реакції професора на свою витівку. Чи виконав хлопчик завдання? Так ,безперечно,але він не дотримався встановлених умов,що йому буде за це? Ну йому не вперше сприймати критику на свій рахунок,Гаррі вистоїть гордо піднявши підборіддя. Та професор Квірел помітив зміни в хлопчикові:
- Чи все з вами добре містере Поттер?
Господар у голові професора мав свої здогадки щодо хлопчика.
Певно що великий викид магії спричинений ментальними проблемами,невже це пов'язано зі Непробачним прокляттям накладеним на нього у ранньому дитинстві? Не виключено, що в хлопчика синдром обскурії,який характеризується неконтрольованим потужним викидом магії у простір. У ній можна було купатися як у морі, і варто зауважити дещо здавалося Волдемортові знайомим. Шкода ,що у Нього ще не було достатньо сил аби вплинути на хлопця.
-Так, професоре ,я просто не розрахував сили-,а брехати хлопчик вправно не вміє,хоч і дуже старається. В зелених очах за показушною бравадою ховався страх,та природа його невідома. Не міг же в кінці-кінців Поттер зрозуміти хто перед ним. Це було неможливо : Він добре замаскувався, і коли його підлеглий нарешті дістане камінь,то Волдеморт поверне свою колишню могутність, і що найголовніше - отримає власне тіло. І можливо хлопчик зіграє в цьому не останню роль...
О, як вчасно захворіли сови! Тепер ізольовані від інформації людиська будуть менше плутатися під ногами. Він не спробує свою удачу в Ґеловін як планував ,а скористається нею найближчим часом. І звісно приглядатиме за дивним хлопцем. Волдемортові треба увійти до нього в довіру.
-Я не впорався зі завданням?-поцікавився хлопчик дивлячись на професора
-Ви впоралися бездоганно містере Поттер ,та ви певно виснажили себе .
-Щоб і вам , і мені було спокійно я відведу вас до мадам Помфрі.
-Я не почуваюся хворим-різко замотав головою малий,йому трохи паморочилось в голові ,та це звично.
-Гаррі,будь ласка,-вигукнула Герміона м'яко торкаючись його плеча- ти справді виглядаєш недобре.
-Гаразд,я піду -він скинув речі у сумку не піклуючись про порядок і послідував за професором ,що чекав його коло дверей.
Шлях до лікарняного крила довгий ,але Гаррі був не в настрої розмовляти тому більшу частину шляху професор і студент йшли мовчки,допоки перший її не порушує.
-Як в -вам у Гоґвортсі Поттере?
-Здебільшого чудово, тут я можу бути ким забажаю.
Гаррі не знав чому,та йому закортіло зненацька поділитися сумнівами зі професором Захисту. І якщо це був заїка-Квірел так навіть безпечніше. Зі Снейпом такої розмови однозначно не вийшло би точно. Хлопчик подумки скривився.
- Але зізнатись я ще не визначився ,на якому факультеті хочу бути. Мій тиждень був насиченим і не дивлячись на ускладнення. мені було комфортно в усіх двох. Я знайшов у кожному своїх людей.
Після задумливого мугикання професор відповів:
- Але вам доведеться вибрати один,та я не з чуток знаю,що факультет не визначає вашого життєвого шляху. В -ви його творите самі. Силою ,якщо потрібно досягнути висот.
Гаррі подивився на дивакуватого професора і кивнув на його слова. Так ,це те про що він сам думав ,неважливо в якому факультеті Поттер опиниться - головне те, які цінності хлопчик просуватиме :
- Я вже був на висоті, і мені не знадобилася сила тільки талант і наполеглива праця над собою. Професор криво посміхнувся на слова хлопчика,проте нічого більше не сказав. Вони прийшли до Лікарняного Крила ,і професор передав естафету мадам Помфрі,яка вже виглядала заклопотаною.
-Знову виснажили себе містере Поттер- жінка поцокала язиком- Майте на увазі, що зміцнювального в мене зараз обмаль, тому постарайтеся правильно розраховувати свої сили. Щось вас турбує?
-Ні,-відповів Гаррі хитаючи головою в запереченні.
Він б у жодному разі не зізнався ,що чужі тіні стоять за лівим плечем медсестри і дивляться прямо йому в душу
"Вас немає".-заявляє подумки Гаррі. Найближча Тінь мотає головою з боку в бік,а за нею як по команді качають головами інші,нагадуючи маятник.
-Гаррі ,врятуй його будь ласка,він не винен. Звільни Дадлі, поки вона не бачить.
Голос схожий на тітку Петунію благав хлопчика. І як він повинен це зробити ? Хлопчик навіть не знає,де той захований.
-Ви усі мертві, не займайте мене-прошепотів Гаррі у той час як медсестра пішла до кабінету .
-Ти ж добрий хлопчик, Гаррі-Гаррі ,звільни його. Звільни мене . Нас!-останнє незнайомий голос проревів. Поттер здригнувся,шалена думка проскочила йому в голові "Чи це раптом не так звана армія духів,яку Том волів зібрати?" Тільки от чого вони тероризують хлопчика? Благо, турботливо принесені медсестрою ліки вже стікали по горлу в шлунок,миттєво діючи. Потойбічні постаті залишили його одного.
Інші дні Гаррі ходив на заняття як заведений робот,загрузлий у пекельних роздумах не інакше. Однокурсники ніби відчували його настрій і обходили стороною, окрім Дафни і Блейза,які прикіпіли до нього. І ті розсілися поруч на лавиці за слизеринським столом під час обід.
-Ти сьогодні нічого не їв Гаррі,хоча б жареного тоста з'їж чи що-вмовляла хлопця Дафна . Її блакитні очі ладні були просвердлити в ньому дірку. Русява дівчинка все гадала,як краще до нього підступитися,щоб вивідати секрет його величі.
-Скоро почнеться дружній матч Хаффлпафа проти нас. Ходімо подивимось.-Забіні пхнув Поттера ліктем. Хлопчик не відповів втупившись поглядом у тарілку, на якій лежали два засмажених тости з джемом ласкаво запропоновані Дафною. Дівчинка відволіклась на розмову про жіноче зі своєю сестрою Асторією і Пансі ,що сиділи навпроти.
-Агов, про що задумався окулярику? Мізки загубив?-навіть Драко почав балакати з Гаррі у звичній зверхньо ображливій манері,бо не хотів ділитися позицією лідера,яким досі себе вважав- Май на увазі якщо ми через тебе втратимо хоч один бал -тобі кінець.
-Завали хліборізку Мелфою.- огризнувся Гаррі і обернувся до темношкірого хлопчика .
-Так,Блейзе я піду на матч.
-Чудово!- той понизив голос,але його карі очі по-хитрому заблищали,видаючи з головою :
-Кажуть, ми можемо позичити мітли і зіграти власний матч ,ти з нами?
-Залюбки -Гаррі варто відійти від справ хоч на кілька годин,бо залишок вчорашнього і позавчорашнього вечора присвятив пошукам в бібліотеці. Хлопчик намагався знайти будь-яку інформацію про Тома Редла,та нічого принаймні поки не знайшов. Хоча судячи з усього той міг бути з іншої епохи ,можливо навіть старший за Гарріного батька. Так, хлопчикові варто зрозуміти ,що чарівники живуть набагато довше магглів. З деяких причин Гаррі не міг звернутися по допомогу до бібліотекарки ,хоча до Герміони варто було б . Допитлива натура дівчинки неодмінно прискорить процес пошуків ,та і давно Гаррі не балакав з кимось по-людськи,бо просто не мав на те належного бажання. Тепер же йому треба було б скласти список планів у щоденнику ,адже сьогодні на нього чекає справжнісінька гра у квідич. Та ні ,хлопчик займатиметься списком пізніше
Він разом з однокурсниками пішов через ряд переходів і стежок до поля для Квідічу. Гаррі ледь втримав рота закритим ,споглядаючи на масштаби площі для гри ,кількості високих трибун схожих на башти, що височили трохи неподалік від спокійних вод Чорного озера. Він з захопленням дивився матч зі свого місця на трибуні,звідки відкривався чудовий краєвид. Поттер миттю уявив себе в повітрі і внутрішньо надувся ентузіазмом,ледь помітно хитаючи ногами туди-сюди.
Згодом группа студентів-гравців разом зі Поттером вийшла на поле у звичайному одязі,вони полишили свої мантії на лавиці найнижчої трибуни.Там де їх підстережуть нечисленні "свої" глядачі. Проби у збірну з Квідичу закінчилися якихось 15 хвилин тому,тож молодшокурсники під пильним оком Маркуса Флінта-капітана слизеринської команди,- повсідалися на мітли і злетіли до неба .
-Нумо одивимось ,що з вас вийде-каже той підкидаючи Квоффла догори.
-Поттер на тобі Снитч! - кричить Забіні,у якого в руках була битка для відбивання бладжерів. Він тримався у повітрі більш впевнено аніж худорлявий Нотт чи тим паче неповороткі Кребб з Гойлом. Ті гойдалися на одному місці схожі на сп'янілих жирних мух. Мелфой і ще один хлопчик, імені якого Поттер так і не встиг запам'ятати, знаходилися поблизу й рвонули уперед за червоним м'ячиком,що потрапив у руки Нотта з намірами його відібрати.
Гаррі ж у свою чергу сконцентрував увагу на золотому м'ячику, що злетів у повітря . Шурхіт маленьких крилець навколо голови був чутний кілька секунд. Та снитч набрав швидкість і зник угорі. Тому Поттеру довелося облітати поле яструбом у його пошуках . Він занурився у петлю,уникаючи зіткнення з ворожим бладжером. Проти хлопчика грав хаффлпафець.
-А ти вправно тримаєшся на мітлі-він кивнув ,відмічаючи вміння суперника .
Зрештою йому вдалося відволіктись рівно настільки наскільки,щоб Гаррі помітив снитч позаду хаффлпафця. Поттер зрозумів ,якщо той обернеться,то Снітч гарантовано опиниться в чужих руках. Чого він не мігдопустити звісно,тому хлопчик кинувся убік вдаючи ніби побачив золотистий блиск,сподіваючись ,що введе суперника в оману. В нього вийшло : хаффлпафець кинувся за ним услід примружуючи очі,аби розгледіти здобич. Тепер відстань між ним і Снитчем була достатньо велика,завдяки якій Гаррі міг би різко розвернутися і на повній швидкості чкурнути за маленьким м'ячиком . Поттер так і зробив. Було трохи лячно увійти в круте піке,коли Снитч підлетів до самої землі. Та хлопчик вирівняв держак мітли за лічені сантиметри від зіткнення і з охканням наскочив на м'ячик,який потрапив просто у рота. З іншого боку здавалося,що Гаррі от-от виверне,проте підставивши долоні до губ хлопчик виплюнув Снітча.
Старші хлопці ,що мовчки слідкували за Поттером зареготали і тим не менш плескали в долоні:
-Гарна робота Поттере! Нестандартний спосіб впіймати Снітч.
-Проте як виявилося дієвий- Гаррі на диво зміг справитись з кількістю приділеної уваги з гордо піднятою головою. Він бачив як його команда щиро радіє перемозі,піднімаючи руки догори,свистить і скандує :
-Перемога ! Перемога!
Поттер опускає погляд донизу і лише випадково помічає шевеління в траві. Темна тінь підіймається, і голова гадюки визирає з-під травинок,ощеривши зуби з наміром напасти. Найближчим до неї стояв Теодор.
- Не займай його. Назад. Геть-сказав Гаррі. Лише зараз хлопці помітили змію в траві та її дивну реакцію на Поттерові слова.
Усі повернулися до нього з витягнутими від здивування обличчями,коли зрозуміли,що змія слухається Гарріних наказів,повзучи кудись у бік трибун.
-Гаррі, ти не казав нам,що вмієш розмовляти зі зміями-захоплено видає Дафна. Блейз підходить збоку і плескає хлопчика по плечах.
-Це круто Гаррі,нічого не зрозуміло,але все одно круто!
-Ти парселмовець,як сам Салазар Слизерин-Маркус Флінт присвиснув так, наче не міг повірити в те ,що побачив і задумливо почесав потилицю. Невже син Поттерів володіє рідкісними здібностями притаманними здебільшого темним чаклунам? Старший хлопець поставив собі за мету слідкувати за молодшокурсником
Тільки-от Нотт і Мелфой стоять собі як у рота води набрали ,перший -зі збентеження і відчуття непроханої вдячності, бо зрозумів, що був потенційною мішенню для змії(чи однією з них). А другий від заздрості ,адже своїм вмінням Поттер привернув ще більшу увагу і прихильність серед слизеринців,які тепер не могли далі заперечувати присутність Гаррі на їхньому факультеті.
Хлопчику так і хотілося вигукнути ну що я все ж розвіяв ваші сумніви! Та він вчасно стримався,пам'ятаючи настанови старост. Не тут. Не зараз.
-Що відбувається? старший хлопчик з Хаффлпафу підійшов до них запитально піднявши брову,як і група молодшокурсників ,що вишикувалася за ним кидала зацікавлені погляди на слизеринців.
-Нічого такого,чого б ми не могли вирішити самостійно-важкий погляд Флінта і дружнє мовчання слизеринців відвели іншого хлопця від розпитувань.
-Поттер, у тебе чудові навички з пошуку Снітча я не знаю такого чарівника,який би зміг впіймати його з низької відстані,не переламавши при цьому мітли і кінцівок.-Маркус розумів, що краще мати його за Ловця у своїй команді,поки інші факультети не забрали хлопчика. Тому зайві лестощі не завадять,хоча варто відмітити,що Гаррі має стиль.
Залишок тижня закрутив Поттера у вирії буденності і прилеглого навчання разом із його власним дослідженням,що зайшло в глухий кут. Гаррі намагався не звертати уваги на раптову зміну поведінки однокурсників,які крутилися довкола. То книжку запропонують почитати разом,обговорити вивчені заклинання і попрактикуватися, не забуваючи при цьому виражати благоговіння перед Гарріними здібностями від чого хлопчикові ставало дедалі ніяково. Він не звик до такої кількості похвали у свій бік від своїх однолітків,та що там і курсом старших. Поттер не міг розрізнити правду і лестощі,адже на уроках він ставав уважним і здібним учнем ,який заробляв бали для свого факультету або принаймні не втрачав їх під час зіллєваріння. На якому він неочікувано став у пару з Ноттом. Попри те ,що вони не спілкувалися проблем з командною роботою в них не було. Нотт знайшов у коморі всі інгредієнти для зілля Забуття:ягоди омели стандартний інгредієнт,воду з Лети і гілочки валеріани. Поттер у свою чергу підготував необхідний посуд і запалив вогонь під казаном. Потім обоє подрібнювали інгредієнти в ступці,щоб пришвидшити процес. Гаррі налив води з Лети, нагрів її на низькому вогні,згодом додав дві гілочки валеріани,довіривши Ноту перемішування. Той помішав рідину три рази по часовій стрілці й відставив казана настоюватися.
-Знаєш, я все ще задаюсь питанням ,що саме ти зробив з тією змією-низький шепіт напарника дістався Поттерових вух-Ти катував її? Погрожував?
-Ні. Гаррі різко покачав головою з боку в бік. Я сказав їй не займати тебе і повзти. Більше я її не бачив.
-Зрозуміло -той виглядав так неначе був розчарований. Поттер тим часом поклав дві частини отриманого порошку з ягід омели і стандартного інгредієнта,потім звільнивши простір для однокурсника,що стояв поруч.
Гаррі мигцем глянув на те як Тео помішував зілля в казані. Той зупинив помішування і загасив вогонь :
-В підручнику сказано ,що потрібно помішувати п'ять разів проти часової стрілки, а не три.-зауважив Поттер.
-Ну добре,-погодився Нотт,помішуючи зілля довгою ложкою ще два рази. Зрештою їхній зразок зілля вийшов доволі непоганим. Тільки у Гаррі гірчило на язиці від бесіди. Невже Нотт очікував від нього невиправданої жорстокості? Чи всі слизеринці думали,що він здатний на подібне? Зізнатися, хлопчик не знає чого очікувати від себе,адже якщо його рід пов'язаний зі засновником факультету,то невідомо, які вміння прокинуться поки хлопчик дорослішатиме. Ще одне питання вирішенням якого йому потрібно зайнятися з-поміж вже наявного. А доти, він просто насолодиться вихідними в компанії друзів Дафни і Блеза,яких він вже встиг познайомити з Роном і Герміоною. Щоправда розмова була стриманою не такою, як хлопчик уявляв,проте все могло бути набагато гірше. Тож можна певною мірою вважати примирення ворожих факультетів вдалим,бо кожен таки знайшов спільні інтереси з іншим,що порадувало Гаррі. І він зробив вивід-не все те зло як його малюють,принаймні це не його однокурсники. Зло передусім - творіння дій людських,якому Гаррі постарається не дати прорости в собі чи в людях,що оточують хлопчика.