Гаррі сидить на краю скелі, дивлячись на неспокійний океан під ногами. У такі моменти він розуміє, що навіть якщо він вчинить самогубство, світ не зупиниться — сонце так само світитиме, земля обертатиметься, трави і квіти рости. Так сумно, що коли в когось зупиняється весь світ, перетворюючись на однотонні, сірі відтінки, для когось все це є таким самим життєрадісним і незабутнім у своїх фарбах.
Гаррі важко зітхає, стискає пальці на краю скелі, а очі мокрі від непролитих сліз. Він чує поруч голоси та кроки на пляжі, але не звертає на них увагу. Гаррі набирає сміливості вже не одну годину, але почувається таким слабким, коли не може щось таке зробити, як зістрибнути вниз.
Він завжди мав сміливість протистояти поганим хлопчикам і дівчаткам зі школи, але протистояти власним демонам здається таким складним і... неможливим. Гаррі прикриває повіки, вдихає аромат солоного океану та встає на ноги. Він не дивиться вниз.
Гаррі робить крок уперед і розплавляє руки, як крила, падаючи вниз. Серце швидко забилося у грудях, віддаючи у вухах. Він зосереджується на диханні, насамкінець глибоко вдихаючи та видихаючи, перед падінням під водою вдихаючи повні легені. Гаррі повільно випускає із себе кисень, пускаючи булькашки на поверхню.
Він бореться з інстинктивним бажанням випливти на поверхність, чим менше залишається кисню. Гаррі відкриває рота, і вода миттєво заповнює легені. Він розплющує очі і дивиться вгору. Єдине, що у Гаррі в думках: Це кінець?
Реґулус босими ногами ступає на пісок, а руками тримається за Тома, котрий уважно слухає кожне його слово. У цей час мало хто є на пляжі, тому вони можуть присвятити цей момент собі. Не дивлячись на те, що Том і трохи не є романтичним, Том не відмовляє таким простим бажанням Реґулуса. І він не може відмовити собі в такому задоволенні.
— ...А потім ми...
— Що там? — перервав Том монолог Реґулуса.
На не дуже далекому і не особливо близькому та небезпечно високому скелі хтось знаходився, розкинувши руки, кинувшись в обійми океану. Реґулус застиг на місці, коли зрозумів, що тільки-но сталося, а потім побіг ближче.
— Врятуй його!
Том, послухавшись Реґулуса, дивився на незнайомця, якого врятував та надав першу допомогу, слухаючи, як він кашляє.
— Зовсім жити набридло, недоумок?
— Томе!
Реґулус невдоволено зиркнув на Тома. Той скривив губи і замовк.
— Все в порядку? Ти—
— Ні! Навіщо? Ви завадили!
Незнайомець витер рота тильною стороною долоні, коли вся вода вийшла через рот і почав плакати, зариваючись пальцями у волосся. Він був такий відчайдушний. Таким... зламаним. Мов вся надія пішла через те, що його врятували.
— Якщо так хочеш померти, я можу тебе вбити.
— Томе, замовкни!
Том підняв руки вгору, здаючись.
— Якщо тобі потрібна причина жити, то зроби нас ним. Дай нам шанс. Три місяці. Три місяці — і якщо після цього ти все ще хочеш померти, то ми не заважатимемо.
Гаррі не знає, чому він погодився на цю дурну пропозицію. Але залишившись сам у величезному будинку, куди його привели, Гаррі почали поїдати сумніви. Він був таким стомленим, очі болять від постійних сліз і... Гаррі просто хоче повернути найкращу подругу Гедвіґ, яка померла через хворобу.
Він уткнувся обличчям у коліна, пішовши у свої думки так далеко, що не помічає як більше не один. Гаррі здригається від раптових рук, які обіймають його. Він не обертається і не говорить нічого, поки відчуває, як його втішають.
— Ми тут, пам'ятай, добре?
Дурно, як Гаррі хочеться в це вірити.