Гаррі нервував.
Він знав, що в цей день зберуться багато магів, що цей день стане відомим на всю країну через мету, яка вона в собі несе — зупинити багаторічну війну, об'єднавши темну і світлу сторону. Цей шлюб був обговорений ще до його дня народження, коли батькам стало відомо пророцтво і вони використали це як привід зупинити річки крові.
Гаррі не мав права голосу й часом у нього виникало бажання втекти, але знає, що це не зробить ситуацію краще, а тільки гірше. Він чув багато чуток, які виникали та зникали, і серйозно хвилювався того, що буде далі. Заради Мерліна, йому лише сімнадцять, незважаючи на те, що в чарівному світі в цьому віці вже вважається повнолітнім.
Гаррі глянув у дзеркало, на своє традиційне вбрання і не міг не зітхнути. Шовкова, довга до щиколоток сукня червоного кольору, струменева і блискуча на світлі, ідеально підходив до нього. До червоного ока, що важалося дотиком долі. Іноді він ненавидів його, увагу, яке воно привертало до себе.
Зробивши глибокі вдихи та видихи, щоб заспокоїти хвилююче серце, Гаррі попрямував до саду з посипаними пелюстками квітів на землі, де він ступав, де й буде проходити церемонія. Зараз сонце було в самому центрі неба, висвітлюючи його шлях.
Від нервів магія у тілі вирувала. Гаррі не відводив погляду від землі, зупинившись у центрі змальованого кров'ю кола поряд із нареченим, тоді як решта стояли на відстані від них. Він підтис пальцями краю рукавів, щоб приховати легке тремтіння.
— Цей день настав, — почав маг, відповідальний за церемонію, єдиний, що стоїть поруч з колом. — Ми зібралися цього дня укласти шлюб двох чоловіків з благословення магії.
До них підійшли ближче двоє дівчат, зупинившись на краю кола, які тримали червону тканину, а на ній срібний ніж.
— Чи дозволиш ти, Том Редле, зв'язати себе узами магії з нареченим, стати пов'язаними до кінця своїх днів, розділяючи одну долю на двох як чоловіки?
— Так.
Гаррі підняв погляд на рух поруч, коли чоловік простяг руку до ножа, щоб взяти його. Він дивився, як проводять лезом по долоні, як кров виступає від рані. Це був такий плавний рух, жодного зайвого краплі крові.
— Чи дозволиш ти, Гаррі Поттере, зв'язати себе узами магії з нареченим, стати пов'язаними до кінця своїх днів, розділяючи одну долю на двох як чоловіки?
Чесно кажучи, Гаррі сповільнився, коли ніж простягли йому. Він не був впевнений, все ще, відмовляючись навіть дивитися на чоловіка в такій же традиційній червоній сукні до щиколоток, як та сама кров, що капає на землю.
А чи взагалі був хоч якийсь вибір? Ніхто не питатиме його думки.
— Так.
Гаррі взяв срібну рукоятку, приставив лезо до долоні і провів їм. З його губ вирвалося шипіння, коли рана вийшла глибше, чим замислювалося. Він відпустив ніж від слабкості, але його підхопив чоловік, передаючи двом дівчатам поряд на червону тканину, які відійшли після цього.
— Випийте кров один одного, — продовжив маг, відповідальний за церемонію. — Та прийміть благовоління магії, та подякуйте їй за дар.
Гаррі проковтнув. Чужі пальці взяли його зап'ястя і піднесли до губ, випиваючи капаючу кров. Він не міг утриматися від того, щоб не подивитися, і дихання залишило легені від цього виду. Гаррі ніколи не бачив нареченого до цього дня, і ці червоні очі так інтенсивно дивилися на нього. Він відвів погляд, злегка згинаючи пальці і чуючи своє серцебиття.
— Дякую.
Шепіт чоловіка був тихий, але явно почутий: магія почала кружляти навколо них.
Він узяв простягнуту руку у свої, нахиляючись і торкнувшись шкіри. Гаррі ніколи не пив до цього крові і не міг повірити, що вона може бути такою солодкою з легким присмаком металу.
— Дякую.
Також пошепки сказав він. Магія засліпила їх від яскравості на якісь секунди, підняла пелюстки із землі, а потім опустила їх із неба.
Тепер вони пов'язані. Пролунали дзвінкі привітання, всі раділи, що завдяки цьому шлюбу все стане краще. І все ж таки все, про що міг думати Гаррі, це ритуальний секс, який їм необхідно провести.
Чоловік схилився до його вуха і сказав: — Не хвилюйся, з цієї миті я подбаю про тебе, — чужі пальці підняли його підборіддя.
Гаррі глянув у червоні очі і, не дивлячись на запевнення, не міг не хвилюватися з легким тремтінням.