Початок
─ Гаррі, це жахлива ідея.
Він це знав. Гаррі прекрасно знав, що давно треба було відпустити минуле і жити далі. Але він не міг, і тому зараз стояв перед своїми друзями, нещасний і зломлений. Перед Джіні.
Дівчина стояла і дивилася на нього. Вона не засуджувала, але від того розуміння в її очах йому було тільки гірше. Джіні лишилася без брата, але продовжувала жити далі. Він не міг ─ і це його бісило.
Герміона розуміла. Розуміла, але зерно раціональності в голові змушувало її заперечувати йому.
Вони вже витратили дві години, поки сперечалися, чи може він використовувати часоворот, який вони конфіскували у Нотів. Звісно, що не може. Але Гаррі це не хвилювало. Він хотів повернутися туди ─ всього лиш на один вечір. Щоб побачити... побачити його. Їх. Згадати, що таке щастя.
─ Гаррі, я ж казала, звернися до…
─ Я не хочу іти до психотерапевта, ─ огризнувся він. ─ Взагалі не хочу ні до кого звертатися. Мене все одно не зрозуміють.
─ Але ж ти не єдиний…
Гаррі знав, що були люди, яким було набагато гірше. Джордж залишився без близнюка ─ все одно, що без половини себе. Тедді став сиротою ще у молодшому віці, ніж він. У Невіла батьки все ще лежали у лікарні святого Мунґо ─ і він вважав, що це гірше, ніж смерть. Лаванда…
Але від усвідомлення цього факту йому не ставало легше. Рана, яка з’явилася у серці з того дня, коли помер Сіріус, нагадувала про себе щодня. І збільшувалася.
─ Всього один стрибок.
Він подивився на Рона. Його найкращий друг дивився йому в очі.
─ А якщо ти захочеш там залишитися?
─ Я…
Гаррі знав, що захоче. Адже тоді майже усі були живі. Сіріус. Ремус. Тонкс. Фред. Гедвіґа. Дамблдор. Навіть Снейп.
Він ковтнув.
─ Усе одно не вийде. Герміона ж казала, що цей часоворот нестабільний. Я не зможу там надовго затриматися. Візьму плащ. Я всього лиш подивлюся… Хочу згадати.
Герміона не хотіла його відпускати.
─ А як же сито?
─ У ситі все інакше. Ніби ти просто дивишся фільм. Герміоно, досить мене відмовляти! Я піду.
Джіні підійшла до нього.
─ Ми будемо чекати на тебе. Хоча... все одно для нас пройде всього лиш кілька секунд.
Він кивнув.
─ Я пішов.
Гаррі клацнув часоворотом.